Постанова

від 20.01.2021 по справі 282/1732/18

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Постанова

Іменем України

20 січня 2021 року

м. Київ

справа № 282/1732/18

провадження № 61-16378св19

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Крата В. І.,

суддів: Антоненко Н. О., Дундар І. О., Русинчука М. М. (суддя-доповідач), Тітова М. Ю.,

учасники справи:

позивачі за первісним позовом (відповідачі за зустрічним позовом): ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,

відповідач за первісним позовом (позивач за зустрічним позовом) - Сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю Привітівське ,

третя особа - державний реєстратор Ігнатпільської сільської ради Овруцького району Житомирської області Неліпа Василь Васильович,

розглянув в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю Привітівське на рішення Любарського районного суду Житомирської області від 11 квітня 2019 року в складі судді Гуцала П. І. та постанову Житомирського апеляційного суду від 31 липня 2019 року в складі колегії суддів: Трояновської Г. С., Павицької Т. М., Миніч Т. І. ,

ВСТАНОВИВ:

Зміст позовних вимог

У листопаді 2018 року ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ОСОБА_3 звернулися до суду з позовом до Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю Привітівське (далі - СТОВ Привітівське ), третя особа - державний реєстратор Ігнатпільської сільської ради Овруцького району Житомирської області Неліпа В. В. (далі - державний реєстратор Ігнатпільської сільської ради Неліпа В. В.), про визнання договорів оренди земельних ділянок припиненими.

На обґрунтування позовних вимог зазначали, що 01 листопада 2007 року між ними та СТОВ Привітівське було укладено договори оренди земельних ділянок терміном на 10 років. Ці договори були зареєстровані у встановленому законом порядку, про що зроблено відповідні записи у Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі. До закінчення дії договорів, 31 липня 2017 року та 04 серпня 2017 року, ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ОСОБА_3 письмово повідомили СТОВ Привітівське про те, що не бажають продовжувати строк дії договорів оренди. У листопаді 2017 року позивачам стало відомо, що державний реєстратор Ігнатпільської сільської ради Неліпа В. В. зареєстровав за СТОВ Привітівське право оренди на належні їм земельні ділянки строком на 10 років, не зазначивши при цьому жодних відомостей про закінчення права оренди. Вказували, що наміру пролонгувати укладені між ними та СТОВ Привітівське договори оренди землі вони не мали, а реєстрація права оренди відбулася без їхнього волевиявлення.

Враховуючи викладене, ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ОСОБА_3 просили суд:

визнати припиненим договір оренди земельної ділянки, укладений 01 листопада 2007 року між ОСОБА_1 і СТОВ Привітівське , щодо оренди земельної ділянки площею 2,3 га, кадастровий номер 1823186000:05:000:0048;

визнати припиненим договір оренди земельної ділянки, укладений 01 листопада 2007 року між ОСОБА_2 і СТОВ Привітівське , щодо оренди земельної ділянки площею 2,11 га, кадастровий номер 1823186000:04:000:0076;

визнати припиненим договір оренди земельної ділянки, укладений 01 листопада 2007 року між ОСОБА_3 і СТОВ Привітівське , щодо оренди земельної ділянки площею 1,77 га, кадастровий номер 1823186000:04:000:0077.

У грудні 2018 року СТОВ Привітівське звернулось до суду із зустрічним позовом до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , третя особа - державний реєстратор Ігнатпільської сільської ради Овруцького району Житомирської області Неліпа В. В., про визнання договорів оренди землі поновленими.

Позовні вимоги СТОВ Привітівське мотивовані тим, що у товариства був намір продовжити користування земельними ділянками, тому, дотримуючись процедури пролонгації договорів оренди землі, передбаченої статтею 33 Закону України Про оренду землі та пунктом 1.3.1 договорів оренди землі, на адресу ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ОСОБА_3 поштовим зв`язком було надіслано листи-повідомлення про поновлення договорів, до яких додано проєкти додаткових угод. Орендодавцями вказані листи було отримано, що підтверджується повідомленнями про вручення поштових відправлень.

Враховуючи, що протягом місяця з дня надіслання листів-повідомлень орендар не отримав від орендодавців жодних заперечень проти поновлення договорів оренди, вважав, що вони мовчазною згодою підтвердили своє бажання продовжити договірні правовідносини із СТОВ Привітівське . Тому товариство продовжило користуватися земельними ділянками після спливу строку, на який укладались договори оренди, сплачувало орендодавцям орендну плату за 2017 та 2018 роки.

З огляду на викладене СТОВ Привітівське просило суд визнати поновленими на той самий строк і на тих самих умовах такі договори оренди землі:

договір оренди земельної ділянки кадастровий номер 1823186000:05:000:0048, площею 2,3 га, що укладений 01 листопада 2007 року між ОСОБА_1 і СТОВ Привітівське та зареєстрований у Любарському районному відділі Житомирської РФЦ ДЗК, про що у Державному реєстрі земель вчинено запис від 09 листопада 2007 року за номером 040721300052;

договір оренди земельної ділянки кадастровий номер 1823186000:04:000:0076, площею 2,11 га, що укладений 01 листопада 2007 року між ОСОБА_2 і СТОВ Привітівське та зареєстрований у Любарському районному відділі Житомирської РФЦ ДЗК, про що у Державному реєстрі земель вчинено запис від 16 листопада 2007 року за номером 040721300163;

договір оренди земельної ділянки кадастровий номер 1823186000:04:000:0077, площею 1,77 га, що укладений 01 листопада 2007 року між ОСОБА_3 і СТОВ Привітівське та зареєстрований у Любарському районному відділі Житомирської РФЦ ДЗК, про що у Державному реєстрі земель вчинено запис від 05 листопада 2007 року за номером 040721300040.

Крім того, СТОВ Привітівське просило суд у задоволенні первісного позову ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ОСОБА_3 відмовити.

Ухвалою Любарського районного суду Житомирської області від 03 січня 2019 року вимоги за зустрічним позовом СТОВ Привітівське до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , третя особа - державний реєстратор Ігнатпільської сільської ради Неліпа В. В., про визнання договорів оренди землі поновленими об`єднано в одне провадження з первісним позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 до СТОВ Привітівське , третя особа - державний реєстратор Ігнатпільської сільської ради Неліпа В. В., про визнання договорів оренди земельних ділянок припиненими.

Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій

Рішенням Любарського районного суду Житомирської області від 11 квітня 2019 року, залишеним без змін постановою Житомирського апеляційного суду від 31 липня 2019 року, первісний позов задоволено повністю.

Визнано припиненим договір оренди земельної ділянки, укладений 01 листопада 2007 року між ОСОБА_1 і СТОВ Привітівське , щодо оренди земельної ділянки площею 2,3 га, кадастровий номер 1823186000:05:000:0048.

Визнано припиненим договір оренди земельної ділянки, укладений 01 листопада 2007 року між ОСОБА_2 і СТОВ Привітівське , щодо оренди земельної ділянки площею 2,11 га, кадастровий номер 1823186000:04:000:0076.

Визнано припиненим договір оренди земельної ділянки, укладений 01 листопада 2007 року між ОСОБА_3 і СТОВ Привітівське , щодо оренди земельної ділянки площею 1,77 га, кадастровий номер 1823186000:04:000:0077.

У задоволенні зустрічного позову відмовлено. Вирішено питання щодо розподіл судових витрат.

Суд першої інстанції, з яким погодився апеляційний суд, виходив з того, що укладені у 2007 році договори оренди спірних земельних ділянок припинили свою дію, тому підстав для визнання їх поновленими немає. Суд вважав, що наявність волевиявлення орендодавців на відмову від продовження строку оренди, унеможливлює поновлення орендних відносин між сторонами. Направлення СТОВ Привітівське пропозиції про продовження відносин оренди, так само, як і продовження користування земельними ділянками після закінчення строку оренди, за вказаних обставин, не може бути підставою для поновлення орендних відносин між сторонами.

Короткий зміст вимог та доводів касаційної скарги

У вересні 2019 року від СТОВ Привітівське до Верховного Суду надійшла касаційна скарга, в якій, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати рішення суду першої інстанції та постанову апеляційного суду, ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог за первісним позовом відмовити. Крім того, СТОВ Привітівське просить скасувати ухвалу Любарського районного суду Житомирської області від 11 квітня 2019 року про відмову у задоволенні заяви товариства про уточнення позовних вимог, а справу в частині позовних вимог за зустрічним позовом, з урахуванням вказаної заяви товариства про уточнення позовних вимог, передати на новий розгляд до суду першої інстанції.

Касаційна скарга мотивована тим, що суди попередніх інстанцій порушили норми, передбачені статтею 33 Закону України Про оренду землі , та норми процесуального права, закріплені у статті 263 ЦПК України, зокрема:

не надали оцінки фактичним обставинам щодо належного виконання орендарем приписів, передбачених частинами першою - третьою статті 33 Закону України Про оренду землі , та неповідомлення орендодавцями про своє рішення в порядку, передбаченому частинами п`ятою, шостою цієї ж статті Закону України Про оренду землі ;

не надали оцінки фактичним обставинам щодо перебування земельних ділянок у користуванні та розпорядженні орендаря після закінчення строків договорів оренди земельних ділянок;

суд першої інстанції безпідставно відмовив у задоволенні заяви СТОВ Привітівське про уточнення позовних вимог від 11 квітня 2019 року, а апеляційний суд проігнорував заперечення товариства на ухвалу суду першої інстанції від 11 квітня 2019 року;

у порушення статті 33 Закону України Про оренду землі суди необґрунтовано взяли до уваги заяви позивачів за первісним позовом про відмову від пролонгації договорів оренди земельних ділянок, незважаючи на те, що такі заяви зроблено орендодавцями без дотримання порядку та строків, встановлених зазначеною статтею Закону України Про оренду землі та договорами оренди.

не надали оцінки протиправним діям орендодавців, які полягають у перешкоджанні орендареві вільно розпоряджатися правом користування земельними ділянками у господарській діяльності СТОВ Привітівське .

Крім того, СТОВ Привітівське наголошує, що позивачі обрали неефективний спосіб захисту прав, який безпідставно визнаний судами попередніх інстанцій належним.

Доводи особи, яка подала відзив на касаційну скаргу

У жовтні 2019 року від представника позивачів за первісним позовом надійшов відзив на касаційну скаргу СТОВ Привітівське , у якому вказано про необґрунтованість доводів касаційної скарги. Тому представник ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ОСОБА_3 просив касаційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржені рішення судів попередніх інстанцій - без змін.

Рух справи в суді касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 05 вересня 2019 року відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою СТОВ Привітівське та витребувано справу із суду першої інстанції.

Відповідно до пункту 2 розділу ІІ Прикінцеві та перехідні положення Закону України від 15 січня 2020 року № 460-IX Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ , який набрав чинності 08 лютого 2020 року, касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.

Ухвалою Верховного Суду від 03 грудня 2020 року справу призначено до судового розгляду.

Позиція Верховного Суду

Перевіривши матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що підстав для задоволення касаційної скарги СТОВ Привітівське немає.

Суди встановили, що ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 є, відповідно, власниками земельних ділянок площею 2,2977 га, кадастровий номер 1823186000:05:000:0048; площею 2,1090 га, кадастровий номер 1823186000:04:000:0076; площею 1,7709 га, кадастровий номер 1823186000:04:000:0077.

01 листопада 2007 року між ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 (з кожним з них) як орендодавцями і СТОВ Привітівське як орендарем було укладено окремі договори зазначених земельних ділянок на строк 10 років.

Реєстрація договорів оренди проведена: щодо земельної ділянки ОСОБА_1 09 листопада 2007 року за номером 040721300052; щодо земельної ділянки ОСОБА_2 16 листопада 2007 року за номером 040721300163; щодо земельної ділянки ОСОБА_3 05 листопада 2007 року за номером 040721300040.

Згідно із заявами від 31 липня 2017 року ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ОСОБА_3 повідомили СТОВ Привітівське про небажання укладати договір в зв`язку з тим, що мають намір обробляти належні їм земельні ділянки самостійно.

08 листопада 2017 року державний реєстратор Ігнатпільської сільської ради Неліпа В. В. зареєстрував право оренди спірних земельної ділянки строком на 10 років з правом пролонгації за СТОВ Привітівське .

17 січня 2018 року СТОВ Привітівське отримало додаткову угоду про припинення дії договору оренди земельної ділянки від 01 листопада 2017 року, підписану ОСОБА_1

03 квітня 2018 року ОСОБА_1 на адресу СТОВ Привітівське було надіслано два примірника, підписаних нею, акта прийому-передачі земельної ділянки площею 2,2977 га, кадастровий номер 1823186000:05:000:0048.

15 січня 2018 року СТОВ Привітівське отримало додаткову угоду про припинення дії договору оренди земельної ділянки від 01 листопада 2017 року, підписану ОСОБА_2

03 квітня 2018 року ОСОБА_2 на адресу СТОВ Привітівське було надіслано два примірника, підписаних ним, акта прийому-передачі земельної ділянки площею 2,11 га, кадастровий номер 1823186000:04:000:0076.

19 січня 2018 року СТОВ Привітівське отримало додаткову угоду про припинення дії договору оренди земельної ділянки від 01 листопада 2017 року, підписану ОСОБА_3

21 лютого 2018 року ОСОБА_3 отримала акт прийомки-передачі межових знаків які встановлені в натурі стосовно земельної ділянки площею 1,77 га, кадастровий номер 1823186000:04:000:0077.

Згідно з довідками від 03 січня 2019 року, виданих старостою села Привітів ОСОБА_5 , ОСОБА_2 , ОСОБА_1 та ОСОБА_3 самостійно обробляють свої земельні ділянки та сплатили у 2018 році земельний податок з фізичних осіб в сумі 702,06 грн кожен.

Допитані в судовому засіданні в суді першої інстанції свідки ОСОБА_6 , ОСОБА_7 та ОСОБА_8 показали, що надсилали СТОВ Привітівське повідомлення про небажання продовжувати договори оренди та самостійно обробляють належні їм земельні ділянки.

Відповідно до частини першої статті 407 ЦК України право користування чужою земельною ділянкою встановлюється договором між власником земельної ділянки і особою, яка виявила бажання користуватися цією земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (далі - землекористувач).

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків (частина перша статті 626 ЦК України).

Частиною першою статті 792 ЦК України визначено, що за договором найму (оренди) земельної ділянки наймодавець зобов`язується передати наймачеві земельну ділянку на встановлений договором строк у володіння та користування за плату.

Статтею 13 Закону України Про оренду землі визначено, що договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Відповідно до статті 31 Закону України Про оренду землі договір оренди землі припиняється в разі: закінчення строку, на який його було укладено.

По закінченню строку, на який було укладено договір оренди землі, орендар, який належно виконував обов`язки за умовами договору, має переважне право перед іншими особами на укладення договору оренди землі на новий строк (поновлення договору оренди землі) (частина перша статті 33 Закону України Про оренду землі ).

Орендар, який має намір скористатися переважним правом на укладення договору оренди землі на новий строк, зобов`язаний повідомити про це орендодавця до спливу строку договору оренди землі у строк, встановлений цим договором, але не пізніше ніж за місяць до спливу строку договору оренди землі. До листа-повідомлення про поновлення договору оренди землі орендар додає проект додаткової угоди (частини друга та третя статті 33 Закону України Про оренду землі ).

При поновленні договору оренди землі його умови можуть бути змінені за згодою сторін. У разі недосягнення домовленості щодо орендної плати та інших істотних умов договору переважне право орендаря на укладення договору оренди землі припиняється (частина четверта статті 33 Закону України Про оренду землі ).

Орендодавець у місячний термін розглядає надісланий орендарем лист-повідомлення з проектом додаткової угоди, перевіряє його на відповідність вимогам закону, узгоджує з орендарем (за необхідності) істотні умови договору і, за відсутності заперечень, приймає рішення про поновлення договору оренди землі (щодо земель державної та комунальної власності), укладає з орендарем додаткову угоду про поновлення договору оренди землі. За наявності заперечень орендодавця щодо поновлення договору оренди землі орендарю направляється лист-повідомлення про прийняте орендодавцем рішення (частина п`ята статті 33 Закону України Про оренду землі ).

У разі якщо орендар продовжує користуватися земельною ділянкою після закінчення строку договору оренди і за відсутності протягом одного місяця після закінчення строку договору листа-повідомлення орендодавця про заперечення у поновленні договору оренди землі, такий договір вважається поновленим на той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені договором (частина шоста статті 33 Закону України Про оренду землі ).

Додаткова угода до договору оренди землі про його поновлення має бути укладена сторонами у місячний строк в обов`язковому порядку. Відмова, а також наявне зволікання в укладенні додаткової угоди до договору оренди землі може бути оскаржено в суді (частини вісім та дев`ять статті 33 Закону України Про оренду землі ).

У разі припинення або розірвання договору оренди землі орендар зобов`язаний повернути орендодавцеві земельну ділянку на умовах, визначених договором. Орендар не має права утримувати земельну ділянку для задоволення своїх вимог до орендодавця (частина перша статті 34 Закону України Про оренду землі ).

Тобто, реалізація переважного права на поновлення договору оренди, яка передбачена частиною першою статті 33 Закону України Про оренду землі , можлива лише за умови дотримання встановленої цією нормою процедури і строків.

Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 10 квітня 2018 року у справі № 594/376/17-ц (провадження № 14-65цс18) зазначено, що: у разі недосягнення домовленості щодо орендної плати та інших істотних умов договору переважне право орендаря на укладення договору оренди землі припиняється. Орендодавець у місячний термін розглядає надісланий орендарем лист-повідомлення з проектом додаткової угоди, перевіряє його на відповідність вимогам закону, узгоджує з орендарем (за необхідності) істотні умови договору і, за відсутності заперечень, приймає рішення про поновлення договору оренди землі (щодо земель державної та комунальної власності), укладає з орендарем додаткову угоду про поновлення договору оренди землі. За наявності заперечень орендодавця щодо поновлення договору оренди землі орендарю направляється лист-повідомлення про прийняте орендодавцем рішення. Частинами восьмою та дев`ятою статті 33 Закону України Про оренду землі передбачено, що додаткова угода до договору оренди землі про його поновлення має бути укладена сторонами у місячний строк в обов`язковому порядку. Відмова, а також наявне зволікання в укладенні додаткової угоди можуть бути оскаржені в суді. Ці положення узгоджуються із загальною нормою частини першої статті 777 ЦК України. Тобто реалізація переважного права на поновлення договору оренди, яка передбачена частиною першою статті 33 Закону України Про оренду землі , можлива лише за умови дотримання встановленої цією нормою процедури і строків. Отже, для застосування частини першої статті 33 Закону України Про оренду землі та визнання за орендарем переважного права на поновлення договору оренди згідно частинами 2-5 цього закону необхідно встановити такі юридичні факти: орендар належно виконує свої обов`язки за договором; орендар до закінчення строку дії договору повідомив орендодавця в установлені строки про свій намір скористатися переважним правом укладення договору на новий строк; до листа-повідомлення орендар додав проект додаткової угоди; орендодавець протягом місяця не повідомив орендаря про наявність заперечень та своє рішення. Переважне право орендаря, яке підлягає захисту відповідно до статті 3 ЦПК України, буде порушене в разі укладення договору оренди з новим орендарем при дотриманні процедури повідомлення попереднього орендаря про намір реалізувати переважне право, продовження користування земельною ділянкою після закінчення строку дії договору оренди і відсутності протягом місяця після закінчення строку дії договору оренди заперечень орендодавця щодо поновлення договору .

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 22 вересня 2020 року у справі № 159/5756/18 (провадження № 14-99цс20) вказано, що: статтею ЗЗ Закону України Про оренду землі було визначено алгоритм дій орендаря та орендодавця за наявності наміру поновити договір оренди землі та визначено певні правові запобіжники для захисту орендаря, як більш уразливої сторони в цих правовідносинах, від умисного й безпідставного ухилення орендодавця від продовження орендних правовідносин за відсутності для цього підстав та за наявності добросовісної поведінки орендаря.При цьому законодавець ототожнив поняття переважне право на укладення договору оренди землі на новий строк та поновлення договору оренди землі , використовуючи конструкцію поновлення договору оренди землі як для підстави такого поновлення, передбаченої частинами першою-п`ятою, так і для підстави, передбаченої частиною шостою цієї статті, що свідчить про їх логічну послідовність.

Так, дійсний орендар, який добросовісно виконував свої обов`язки за договором оренди землі, має переважне право перед іншими особами на продовження цих орендних правовідносин. Маючи такий намір, він (орендар) зобов`язаний до закінчення строку оренди землі (у строки, визначені частиною другою статті 33 вказаного Закону) повідомити про це орендаря та надіслати проект додаткової угоди. Мета такого повідомлення - запобігання укладення орендодавцем договору оренди з іншою особою у зв`язку з відсутністю в нього інформації про наявність наміру в дійсного орендаря продовжувати орендні правовідносини. При цьому таке завчасне повідомлення з надсиланням проекту додаткової угоди є передумовою для зміни сторонами умов договору оренди під час його поновлення (укладення на новий строк). Орендодавець, розглянувши у місячний термін таке повідомлення і проект додаткової угоди, за необхідності узгодивши з орендарем істотні умови, зобов`язаний або укласти додаткову угоду про поновлення договору оренди землі, або повідомити орендаря про наявність обґрунтованих заперечень щодо поновлення договору оренди землі шляхом надсилання листа-повідомлення про прийняте рішення (частини перша - п`ята статті 33 Закону України Про оренду землі ). У разі, якщо орендодавець протягом одного місяця після закінчення строку договору оренди землі не надіслав орендареві такого листа-повідомлення про наявність заперечень щодо поновлення договору, про яке йшлося вище, а орендар продовжував користуватися земельною ділянкою після його закінчення, то такий договір вважатиметься поновленим на той самий строк і на тих самих умовах, без можливості внесення змін до умов договору оренди (частина шоста статті 33 Закону України Про оренду землі ).

При цьому додаткова угода про поновлення договору оренди землі має бути укладена в обов`язковому порядку, а за наявності відмови чи ухилення орендодавця від її укладення після дотримання усіх перелічених вище умов - орендар може оскаржити такі дії орендодавця в судовому порядку. Тобто виникненню в орендодавця обов`язку прийняти рішення про поновлення договору оренди землі або про наявність заперечень щодо такого поновлення договору з надсиланням відповідного листа-повідомлення має передувати звернення орендаря з повідомленням про намір продовжити орендні правовідносини, до якого має бути додано проект додаткової угоди. Факт порушення орендодавцем місячного терміну для направлення орендареві листа-повідомлення про прийняте ним рішення у відповідь на вчасно надісланий орендарем лист-повідомлення з проектом додаткової угоди дає орендареві підстави розраховувати на можливість поновлення договору оренди землі в силу закону, а саме частини шостої статті 33 Закону України Про оренду землі ). І саме у такому випадку відсутність листа-повідомлення орендодавця про заперечення у поновленні договору оренди землі можна кваліфікувати як мовчазну згоду орендодавця на поновлення договору та той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені договором.

Згідно з частиною першою статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Суди, встановивши, що ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ОСОБА_3 до закінчення строку дії укладених із СТОВ Привітівське договорів оренди землі виявили свою волю не продовжувати строк їх дії, а СТОВ Привітівське не дотрималось процедури повідомлення орендодавців про намір скористатися переважним правом на укладення договорів на новий строк, дійшли обґрунтованого висновку про відсутність передбачених у статті 33 Закону України Про оренду землі підстав для поновлення договорів на новий строк.

У частині першій та другій статті 2 ЦПК України закріплено, що завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.

У частині першій статті 11 ЦПК України передбачено, що суд визначає в межах, встановлених цим Кодексом, порядок здійснення провадження у справі відповідно до принципу пропорційності, враховуючи: завдання цивільного судочинства; забезпечення розумного балансу між приватними й публічними інтересами; особливості предмета спору; ціну позову; складність справи; значення розгляду справи для сторін, час, необхідний для вчинення тих чи інших дій, розмір судових витрат, пов`язаних із відповідними процесуальними діями, тощо.

Тлумачення вказаних норм свідчить, що завданням цивільного судочинства є саме ефективний захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. Такий захист можливий за умови, що права, свободи чи інтереси позивача власне порушені, а учасники використовують цивільне судочинство для такого захисту. Схожий за змістом висновок зроблений в постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 05 вересня 2019 року у справі № 638/2304/17 (провадження № 61-2417сво19).

Згідно з частиною першою статті 15, частиною першою статті 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Для застосування того чи іншого способу захисту, необхідно встановити які ж права (інтереси) позивача порушені, невизнані або оспорені відповідачем і за захистом яких прав (інтересів) позивач звернувся до суду.

При оцінці обраного позивачем способу захисту потрібно враховувати його ефективність, тобто спосіб захисту має відповідати змісту порушеного права, характеру правопорушення, та забезпечити поновлення порушеного права.

Відповідно до статті 31 Закону України Про оренду землі договір оренди землі припиняється, зокрема, в разі закінчення строку, на який його було укладено.

Обраний спосіб захисту порушеного права ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ОСОБА_3 є найбільш ефективним у цьому випадку, оскільки їх права порушуються наявністю відомостей про державну реєстрацію права оренди земельної ділянки за СТОВ Привітівське до 2027 року, що є порушенням прав власників розпоряджатися своїм майном з урахуванням того, що власники земельної ділянки не бажали продовжувати дію договорів оренди земельних ділянок.

Аналогічний висновок викладено у постановах Верховного Суду від 03 червня 2020 року у справі № 282/773/18-ц (провадження № 61-14214св19), від 17 липня 2020 року у справі № 282/774/18 (провадження № 61-14187св19).

Доводи касаційної скарги СТОВ Привітівське щодо незаконності ухвали Любарського районного суду Житомирської області від 11 квітня 2019 року про відмову у задоволенні заяви товариства про уточнення позовних вимог, є необґрунтованими. Аргументи про те, що така заява фактично була спрямована на уточнення (конкретизацію) раніше пред`явлених зустрічних позовних вимог, а не зміну їх суті, є безпідставними, оскільки у вказаній заяві доповнено підстави і змінено предмет позовних вимог, що не допускається на стадії розгляду справи по суті відповідно до частини третьої статті 49 ЦПК України, якою передбачено право позивача до закінчення підготовчого засідання змінити предмет або підстави позову, тобто одну із вказаних складових змісту позову, а не два цих елементи одночасно, що по суті означає пред`явлення нового позову.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Доводи касаційної скарги дають підстави для висновку, що оскаржені рішення ухвалено із додержання норм матеріального і процесуального права. У зв`язку з наведеним, колегія суддів вважає, що касаційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій - без змін.

Керуючись статтями 400, 410 (в редакції, чинній станом на 07 лютого 2020 року), 409, 416, 419 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю Привітівське залишити без задоволення.

Рішення Любарського районного суду Житомирської області від 11 квітня 2019 року та постанову Житомирського апеляційного суду від 31 липня 2019 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

ГоловуючийВ. І. Крат Судді:Н. О. Антоненко І. О. Дундар М. М. Русинчук М. Ю. Тітов