Постанова

від 22.01.2021 по справі 646/7678/19

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

Іменем України

22 січня 2021 року

м. Харків

справа № 646/7678/19

провадження № 22-ц/818/739/21

Харківський апеляційний суд у складі:

Головуючого: Маміної О.В.

суддів: Пилипчук Н.П., Хорошевського О.М.,

за участю секретаря: Сізонової О.О.

учасники справи:

позивач - Харківська міська рада,

відповідач - ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Харкові цивільну справу за позовом Харківської міської ради до ОСОБА_1 про стягнення безпідставно збережених коштів у розмірі орендної плати за апеляційною скаргою представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 на заочне рішення Червонозаводського районного суду м. Харкова від 13 грудня 2019 року , постановлене під головуванням судді Янцовської Т.М., в залі суду в місті Харкові (повний текст судового рішення складено 13 грудня 2019 року), -

в с т а н о в и в:

У листопаді 2019 року Харківська міська рада звернулася до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення безпідставно збережених коштів у розмірі орендної плати.

Заочним рішенням Червонозаводського районного суду м. Харкова від 13 грудня 2019 року позов задоволено. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Харківської міської ради безпідставно збережені кошти у розмірі орендної плати у сумі 709 346,14 грн., а також витрати зі сплати судового збору в розмірі 10 640,19 грн.

Ухвалою Червонозаводського районного суду м. Харкова від 10 вересня 2020 року заяву представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 про перегляд заочного рішення залишено без задоволення.

В апеляційній скарзі представник ОСОБА_1 - ОСОБА_2 просить скасувати рішення суду першої інстанції.

Посилається на невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права; вказує, щосправа за вказаним позовом призначена до розгляду у порядку спрощеного позовного провадження, що виключає можливість заочного розгляду справи. Апелянт зазначає, що справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства, оскільки він є суб`єктом підприємницької діяльності, а земельна ділянка була надана йому для господарської діяльності. Крім того, позивачем не доведено, що спірна земельна ділянка є об`єктом цивільних прав. Судом також не враховано сплату ним земельного податку. Апелянт вважає, що позивачем неправильно здійснене нарахування орендної плати за користування земельною ділянкою, помилково застосована ставка орендної плати у розмірі 8%.

Відзиву на апеляційну скаргу не надано.

Перевіряючи законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції, відповідно до вимог ст. 367 ЦПК України - в межах доводів апеляційної скарги і вимог, заявлених у суді першої інстанції, судова колегія вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а рішення суду підлягає скасуванню із закриттям провадження у справі, виходячи з наступного.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 з 05 березня 2012 року є власником нежитлової будівлі літ. Х-1-2 загальною площею 661, 9 кв.м. по АДРЕСА_1 на підставі рішення Червонозаводського районного суду міста Харкова від 02 грудня 2011 року; а також відповідач з 13 березня 2012 року є власником нежитлової будівлі літ. 2-А-1 загальною площею 130, 1 кв.м. по АДРЕСА_1 на підставі рішення Червонозаводського районного суду міста Харкова від 02 грудня 2011 року.

Відповідно до інформації Відділу у місті Харкові Головного управління Держгеокадастру у Харківській області від 08 червня 2018 року № 19-20-0.23, 08-1853/116-18 та інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно від 07 жовтня 2019 року № 183761812 на земельну ділянку по АДРЕСА_1 не обліковуються правовстановлюючі документи на право власності або користування.

Земельна ділянка площею 0, 1399 га по АДРЕСА_1 з кадастровим номером 6310138800:05:042:0049 25 квітня 2017 року зареєстрована у відділі Головного управління Держгеокадастру у Харківській області.

07 жовтня 2019 року Департаментом територіального контролю Харківської міської ради здійснено обстеження спірної земельної ділянки з урахуванням звіту з геодезичної зйомки земельної ділянки.

Згідно витягу з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки, наданого Відділом у м. Харкові Головного управління Держгеокадастру у Харківській області від 25 червня 2019 року № 1063/0/45-19, площа земельної ділянки з кадастровим номером 6310138800:05:042:0049 складає 0, 1399 га.

Обстеженням на місцевості встановлено, що на земельній ділянці площею 0, 1399 га з кадастровим номером 6310138800:05:042:0049 по АДРЕСА_1 розташовані два нежитлових приміщення літ. Х-1-2 , 2-А-1 , право власності на які зареєстровано за ОСОБА_1 , одна металева споруда та один навіс.

Земельна ділянка площею 0, 1399 га з кадастровим номером 6310138800:05:042:0049 по АДРЕСА_1 частково огороджена та використовується відповідачем для експлуатації та обслуговування нежитлових будівель літ. Х-1-2 та 2-А-1 , металевої споруди та навісу.

На підставі інформації ГУ ДФС у Харківській області від 12 червня 2018 року № 13878/9/20-40-13-09-19 ОСОБА_1 не є платником земельного податку або орендної плати за землю.

Як на підставу позовних вимог, Харківська міська рада посилалася на те, що ОСОБА_1 , набувши право власності на об`єкт нерухомого майна, розташований на земельній ділянці комунальної форми власності, належним чином у встановленому законодавством порядку не оформив речового права на вказану земельну ділянку. Відповідач у період з 01.05.2017 року по 31.10.2019 року не сплачував за користування земельною ділянкою площею 0,1399 га по АДРЕСА_1 плату за землю у встановленому законодавчими актами розмірі, внаслідок чого зберіг за рахунок позивача як власника земельної ділянки за вказаною адресою майно - грошові кошти у розмірі орендної плати. У зв`язку з цим позивач просив суд стягнути з ОСОБА_1 безпідставно збережені кошти у розмірі орендної плати - 709 346,14 грн.

При цьому, матеріали справи свідчать про те, що з 02 квітня 2008 року відповідач ОСОБА_1 зареєстрований як суб`єкт господарської діяльності - фізична особа-підприємець (а.с.167).

Ухвалюючи рішення по справі, суд першої інстанції помилково дійшов висновку, що спірні правовідносини підлягають розгляду в порядку цивільного судочинства.

Так, реалізуючи дискрецію при визначенні предметної та/або суб`єктної юрисдикції справ, суди повинні виходити із суті права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, змісту та юридичної природи обставин у справі.

Частиною першою статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) встановлено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

У частині третій статті 3 ЦПК України визначено, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Згідно із частиною першою статті 19 ЦПК України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства. Суди розглядають у порядку цивільного судочинства також вимоги щодо реєстрації майна та майнових прав, інших реєстраційних дій, якщо такі вимоги є похідними від спору щодо такого майна або майнових прав, якщо цей спір підлягає розгляду в місцевому загальному суді і переданий на його розгляд з такими вимогами.

Юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням (ч.2 ст.4 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України)).

Пунктом першим частини першої статті 20 ГПК України господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв`язку із здійсненням господарської діяльності (крім справ, передбачених частиною другою цієї статті), та інші справи у визначених законом випадках, зокрема справи у спорах, що виникають при укладанні, зміні, розірванні і виконанні правочинів у господарській діяльності, крім правочинів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем, а також у спорах щодо правочинів, укладених для забезпечення виконання зобов`язання, сторонами якого є юридичні особи та (або) фізичні особи - підприємці

Таким чином, під час визначення предметної юрисдикції справ суди повинні виходити із суті права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, змісту та юридичної природи обставин у справі.

Матеріали справи свідчать, що відповідно до інформаційної довідки з єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, що з 02 квітня 2008 року відповідач ОСОБА_1 зареєстрований як суб`єкт господарської діяльності - фізична особа-підприємець (а.с.167).

На спірній земельній ділянці по АДРЕСА_1 розташовані нежитлові будівлі літ. Х-1-2 загальною площею 661, 9 кв.м., літ. 2-А-1 загальною площею 130,1 кв.м., право власності на які зареєстровано за ОСОБА_1 на підставі рішення Червонозаводського районного суду міста Харкова від 02 грудня 2011 року.

З інформаційної довідки з єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань убачається, що ОСОБА_1 здійснює господарську діяльність, в тому числі, і надання в оренду й експлуатацію власного нерухомого майна (а.с. 167).

Зі змісту договору оренди нерухомого майна від 01 січня 2017 року (а.с. 168-179) убачається, що нежитлові будівлі, розташовані на спірній земельній ділянці, використовуються ФОП ОСОБА_1 у господарській діяльності, а саме: шляхом передачі їх в оренду для розміщення виробництва.

Згідно з актом обстеження вказаної земельної ділянки відповідач використовує земельну ділянку без виникнення права власності/користування та без державної реєстрації цих прав у відповідності до статей 126, 126 ЗК України.

Документи, що посвідчують право власності або користування на земельну ділянку за адресою: АДРЕСА_1 відсутні.

Отже, предметом позову у даній справі є стягнення з власника об`єкта нерухомого майна коштів за фактичне користування земельною ділянкою, на які цей об`єкт розміщено.

Відповідно до статті 42 Конституції України кожен має право на підприємницьку діяльність, яка не заборонена законом.

Згідно з статтею 42 ГК України підприємництво це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб`єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку.

Частиною першою статті 128 ГК України визначено, що громадянин визнається суб`єктом господарювання у разі здійснення ним підприємницької діяльності за умови державної реєстрації його як підприємця без статусу юридичної особи відповідно до статті 58 цього Кодексу.

Громадянин може здійснювати підприємницьку діяльність безпосередньо як підприємець або через приватне підприємство, що ним створюється (частина третя статті 128 ГК України).

За частиною першою статті 58 ГК України суб`єкт господарювання підлягає державній реєстрації як юридична особа чи ФОП у порядку, визначеному законом.

Відповідач зазначає, що належне йому нерухоме майно, яке знаходиться на спірній земельній ділянці, він використовує для господарської діяльності як ФОП. Зазначені доводи підтверджуються наявними у справі доказами.

Отже, правовідносини, які виникли між сторонами у справі, є господарсько правовими, оскільки існує спір між ХМР та ОСОБА_1 , саме як з ФОП, і цей спір пов`язаний зі здійсненням відповідачем підприємницької діяльності на спірній земельній ділянці, а тому справа не підсудна суду загальної юрисдикції, а спір між сторонами повинен розглядатися за правилами господарського судочинства.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 255 ЦПК України суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

Частиною першою статті 377 ЦПК України встановлено, що судове рішення першої інстанції, яким закінчено розгляд справи, підлягає скасуванню в апеляційному порядку повністю або частково з закриттям провадження у справі або залишенням позову без розгляду у відповідній частині з підстав, передбачених статтями 255 та 257 цього Кодексу.

Згідно з частиною другою статті 377 ЦПК України порушення правил юрисдикції загальних судів, визначених статтями 19-22 цього Кодексу, є обов`язковою підставою для скасування рішення незалежно від доводів апеляційної скарги.

Доводи апеляційної скарги в частині того, що справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства, оскільки відповідач є суб`єктом підприємницької діяльності, а земельна ділянка була надана йому для господарської діяльності, - спростовують висновки суду першої інстанції.

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (рішення у справі Проніна проти України , № 63566/00, параграф 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

Суд апеляційної інстанції за вказаних вище обставин, приходить до висновку про скасування рішення суду першої інстанції із закриттям провадження у справі, так як дана справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

Керуючись ст. ст. 367, 368, 374, 377, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, суд, -

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 - задовольнити частково.

Заочне рішення Червонозаводського районного суду м. Харкова від 13 грудня 2019 року - скасувати.

Закрити провадження у справі за позовом Харківської міської ради до ОСОБА_1 про стягнення безпідставно збережених коштів у розмірі орендної плати.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення у випадках, передбачених ст. 389 ЦПК України.

Головуючий: О.В. Маміна

Судді: Н.П. Пилипчук

О.М. Хорошевський

Повне судове рішення виготовлено 25.01.2021 року.