Рішення

від 14.01.2021 по справі 738/1369/19

МЕНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ЧЕРНІГІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 738/1369/19

№ провадження 2/738/1/2021

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

14 січня 2021 року м. Мена

Менський районний суд Чернігівської області в складі:

судді - Волошиної Н.В. ,

з участю секретаря судового засідання - Донець Г.В.,

позивача - ОСОБА_1 ,

представника позивача - ОСОБА_2 ,

представника відповідача - ОСОБА_3 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_4 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору - ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 про визнання майна спільною сумісною власністю подружжя та поділ спільного майна подружжя,

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернулась до суду із позовною заявою до ОСОБА_4 про визнання майна спільною сумісною власністю подружжя та проведення його поділу, виділивши ОСОБА_4 мисливську рушницю вартістю 20800 грн, а їй недобудований житловий будинок та земельну ділянку вартістю 68445 грн, які розташовані по АДРЕСА_1 , просила стягнути з ОСОБА_4 на її користь різницю вартості ідеальних часток спільно нажитого у шлюбі майна у розмірі 188877,50 грн та судові витрати.

Ухвалою Менського районного суду Чернігівської області від 05 серпня 2019 року вказану позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі.

Представником відповідача в підготовчому засіданні було подано відзив на позовну заяву, згідно з яким відповідач та його представник позовні вимоги не визнають, просять у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовити в повному обсязі, посилаючись на те, що під час шлюбу з позивачем з усього переліченого нею майна було придбано лише автомобіль марки RENAULT TRAFIK, який сторонами у справі був проданий в комісію, оскільки вони мали намір купити доньці квартиру у м. Чернігові. На даний час покупець не викупає автомобіль, оскільки він має дефекти двигуна, в зв`язку з чим відповідач має намір розірвати договір купівлі-продажу, зазначає, що реальна вартість вказаного автомобіля на даний час складає близько 2000 доларів США. Також просять врахувати, що частину грошових коштів в розмірі 4000 доларів США на придбання вказаного автомобіля надавала відповідачу його мати. З приводу поділу іншого майна, зазначають, що трактор марки Т-40 ніколи не знаходився у власності відповідача, не заперечує, що він перебував у володінні його сім`ї ще до моменту укладення шлюбу з позивачем; мисливська рушниця на даний час використовується як сувенір, оскільки знаходиться в несправному стані та нездатна для стрільби. Що стосується недобудованого будинку та земельної ділянки, які розташовані по АДРЕСА_1 , то дійсно сторони мали намір його придбати, потім позивачка вказала, що гроші необхідні для придбання квартири доньці, у зв`язку з чим купівля-продаж не відбулася, завдаток та розписка були повернуті, вказане нерухоме майно належить третій особі.

Ухвалою Менського районного суду Чернігівської області від 08 листопада 2019 року за клопотанням представника позивача ОСОБА_2 у даній справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору залучено ОСОБА_5 .

Ухвалою Менського районного суду Чернігівської області від 27 листопада 2019 року за клопотанням представника позивача було призначено судову автотоварознавчу експертизу, провадження у справі зупинено.

Ухвалою Менського районного суду від 03 березня 2020 року провадження у справі поновлено у зв`язку з надходженням клопотання судового експерта.

Ухвалою Менського районного суду Чернігівської області від 31 березня 2020 року за результатами розгляду клопотання судового експерта матеріали справи направлені для проведення судової автотоварознавчої експертизи, провадження у справі зупинено.

Ухвалою Менського районного суду Чернігівської області від 19 травня 2020 року провадження у справі поновлено та призначено справу до підготовчого засідання.

Під час підготовчого засідання представником позивача було подано заяву про зменшення позовних вимог в частині стягнення з відповідача на її користь різниці вартості ідеальних часток спільно нажитого у шлюбі майна у розмірі 158 292 грн.

Ухвалою Менського районного суду Чернігівської області від 22 червня 2020 року закрито підготовче провадження та призначено справу до розгляду по суті.

Ухвалою Менського районного суду Чернігівської області від 07 жовтня 2020 року за клопотанням представника позивача ОСОБА_2 до участі у справі в якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, залучені ОСОБА_6 та ОСОБА_7 ..

В судовому засіданні позивач та його представник вимоги позовної заяви підтримали з підстав зазначених у ній, просили задовольнити позов в повному обсязі, посилаючись на те, що придбання сторонами спірного майна під час шлюбу підтверджується належними доказами. Зокрема, представник позивача зазначив, що придбання під час шлюбу спірних недобудованого житлового будинку та земельної ділянки по АДРЕСА_1 підтверджується не лише розпискою, а й фактом користування зазначеним нерухомим майном подружжям, про що свідчать документи про газифікацію будинку, договір про споживання електричної енергії, сплата земельного податку, а ОСОБА_8 продав ОСОБА_4 недобудований житловий будинок та земельну ділянку на підставі розписки, щоб уникнути зайвих витрат. Також зазначили, що спірний трактор було придбано у 2016 році для сільськогосподарських потреб, був проданий відповідачем ОСОБА_9 за 2900 доларів США, що підтвердила остання, будучи допитаною як свідок в судовому засіданні, та про що маються відповідні розписки. Щодо позовних вимог про визнання спільним сумісним майном подружжя рушниці та її поділ, то зазначили, що відповідачем не надано доказів про те, що вона була йому подарована чи придбавалася як хобі, оскільки він не є мисливцем, дійсну її вартість визначити не представилось можливим, оскільки відповідач не надає її. Вважають, що відповідач з метою уникнення справедливого розподілу спірного майна подружжя приховує його вартість, а спірний будинок та земельну ділянку взагалі переоформив на своїх батьків.

Відповідач в судове засідання не з`явився, про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином.

Представник відповідача - ОСОБА_3 в судовому засіданні просив відмовити в задоволенні позовних вимог повністю, посилаючись на те, що докази, на які посилається позивач та її представник є неналежними, не підтверджують того, що сторонами під час шлюбу було придбано спірний недобудований будинок, земельну ділянку, трактор та рушницю. Так, перебуваючи у шлюбі сторони мали намір купити спірний будинок з метою його продажу в майбутньому, у зв`язку з чим підключили газ, електрику, а потім передумали, аванс був повернутий їм назад. Вони ніколи у власності не мали трактора, раніше ОСОБА_4 допомагав своїм батькам продавати належний їм трактор, а рушниця є його особистою власністю, оскільки була придбана ним до шлюбу чи то була йому подарована, й виключно для його особистих потреб, як хобі, на даний час вона висить на стіні як сувенір, оскільки зламана. Разом з тим зазначив, що визначена позивачем ціна рушниці є завищеною, а тому його довіритель не заперечує, щоби за таку ціну рушницю виділили позивачу. Не заперечував, що мікроавтобус було продано ОСОБА_5 , але за 30600 грн, оскільки автомобіль має несправний двигун, після продажу автомобіля кошти було передано доньці на придбання квартири. Представник відповідача вважає, що при поділі майна необхідно враховувати дійсну вартість автомобіля на час його продажу відповідно до договору купівлі-продажу транспортного засобу від 22 травня 2019 року, а не ту, що визначена у висновку експерта, оскільки останнім не було враховано несправність двигуна.

Треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, ОСОБА_5 , ОСОБА_6 та ОСОБА_7 в судове засідання не з`явилися, про час та місце розгляду справи повідомлені належним чином.

Допитана в судовому засіданні як свідок ОСОБА_1 пояснила, що мікроавтобус придбали з відповідачем у кінці листопада 2018 року за 10700 доларів США для використання його під час закупки м`яса. Коли ж вона звернулась до суду з позовом про розірвання шлюбу, то відповідач з метою приховання майна фіктивно перереєстрував його на ОСОБА_5 , проте продовжує ним користуватися й на даний час, з метою заниження вартості автомобіля під час проведення експертизи з автомобіля зняв двигун як несправний, а вже наступного дня знову керував вказаним транспортним засобом й їздить на ньому до цього часу. У 2016 році ними було придбано спірний трактор з причепом, плугом для оранки городів, думали заробити трохи грошей, а потім його продати, за скільки купив відповідач трактор їй невідомо, а продав за 2900 доларів США. Рушниця була придбана у 2006 чи у 2007 році за 800 доларів США, відповідач ніколи не мав мисливського квитка, купляв рушницю з метою самозахисту. Спірний недобудований будинок та земельну ділянку було придбано у ОСОБА_8 у 2011 році, з цього часу до будинку було підведено воду, газ, електрику, поставлено бетонний паркан, куплено побутову техніку в будинок. Всі документи на будинок відповідачу передав ОСОБА_8 , з яких вона перед розлученням зробила для себе копії. Не заперечувала, що перед розірванням шлюбу доньці була передана якась сума коштів, але це кошти не від продажу автомобіля, а інші, оскільки вони з відповідачем мали заощадження, які поділили перед розлученням.

Допитана в судовому засіданні свідок ОСОБА_10 показала, що вона є донькою сторін по справі, їй особисто, в тому числі й зі слів матері, відомо про те, що її батьки у 2018 році придбали мікроавтобус для роботи, а коли мама подала на розлучення, то батько переоформив його на ОСОБА_5 , проте постійно сам на ньому їздить. Рушниця була придбана батьком у 2006 чи у 2007 році за 800 доларів США, батько говорив, що для самозахисту, на полювання він ніколи не їздив. Трактор Т-40 був придбаний у 2016 році, був оформлений на іншу особу, батько на себе трактор не перереєстровував, спочатку трактор знаходився за місцем їх проживання по АДРЕСА_2 , а потім за місцем проживання діда й баби по АДРЕСА_3 році батько продав цей трактор, а гроші забрав собі. У 2011 році батьками був придбаний будинок у смт. Березна за 8500 доларів США, у даному будинку батько проживає й на даний час, провів газ, воду. З приводу передачі їй батьком 20000 доларів США на покупку квартири не пам`ятає.

Свідок ОСОБА_11 в судовому засіданні пояснила, що вона є кумою сторін у справі, знайома з ними більше 20 років, та показала, що їй відомо, що мікроавтобус ОСОБА_6 придбали під час шлюбу для бізнеса, а коли кума ОСОБА_1 подала на розлучення, то кум ОСОБА_4 перереєстрував його на іншу особу, на ОСОБА_5 , проте після продажу автомобіля за кермом автомобіля бачила ОСОБА_4 .. Про переоформлення автомобіля на іншу особу їй відомо зі слів позивачки та доньки сторін - ОСОБА_19 . Також їй відомо, що кум ОСОБА_4 купив рушницю, коли саме і чи мисливець він вона не знає. Також свідок зазначила, що бачила трактор у селі Гусавці за місцем проживання сторін, який стояв то на вулиці, то у дворі, що було далі з ним їй не відомо. Про покупку будинку у селищі Березна куми особисто їй про це повідомляли, говорили, що можливо підуть жити в цей будинок.

Свідок ОСОБА_9 в судовому засіданні пояснила, що у 2019 році ОСОБА_4 запропонував її чоловіку купити у нього трактор, вони з чоловіком приїжджали в село, назву не пам`ятає, домовились з ОСОБА_4 про ціну - 2500 доларів США, оскільки всієї суми не вистачало, то на 1900 доларів США написала розписку, борг повернула 10 квітня 2019 року. ОСОБА_4 передав техпаспорт на трактор, який був зареєстрований на іншу особу, не на ОСОБА_4 ..

Заслухавши пояснення учасників справи, дослідивши обставини справи, оцінивши докази в їх сукупності, суд вважає, що позовна заява підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного.

Згідно з ч.3 ст. 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно з ч.1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

У статті 60 Сімейного кодексу України (далі - СК України) закріплено, що майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя.

Таке ж положення містить і стаття 368 Цивільного кодексу України.

За приписами ст.61 СК України об`єктом права спільної сумісної власності подружжя може бути будь-яке майно, за винятком виключеного з цивільного обороту. Об`єктом права спільної сумісної власності є заробітна плата, пенсія, стипендія, інші доходи, одержані одним із подружжя.

Згідно зі статтею 63 СК України, дружина та чоловік мають рівні права на володіння, користування і розпоряджання майном, що належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено домовленістю між ними.

Відповідно до частини першої статті 70 СК України у разі поділу майна, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором.

Зазначені норми закону свідчать про презумпцію спільності права власності подружжя на майно, яке набуте ними в період шлюбу. Ця презумпція може бути спростована й один із подружжя може оспорювати поширення правового режиму спільного сумісного майна на певний об`єкт, в тому числі в судовому порядку. Тягар доказування обставин, необхідних для спростування презумпції, покладається на того з подружжя, який її спростовує.

Відповідно до положень частини першої статті 71 СК України майно, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, ділиться між ними в натурі. Якщо дружина та чоловік не домовилися про порядок поділу майна, спір може бути вирішений судом. При цьому суд бере до уваги інтереси дружини, чоловіка, дітей та інші обставини, що мають істотне значення. Присудження одному з подружжя грошової компенсації замість його частки у праві спільної сумісної власності на майно, зокрема на житловий будинок, квартиру, земельну ділянку, допускається лише за його згодою, крім випадків, передбачених Цивільним кодексом України. Присудження одному з подружжя грошової компенсації можливе за умови попереднього внесення другим із подружжя відповідної грошової суми на депозитний рахунок суду.

Як роз`яснив Пленум Верховного Суду України в п. п. 19, 22, 30 постанови Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя від 21.12.2007 № 11, вирішуючи спори про поділ майна подружжя, суди повинні враховувати, що само по собі розірвання шлюбу не припиняє права спільної сумісної власності подружжя на майно, набуте за час шлюбу. Поділ спільного майна подружжя здійснюється за правилами, встановленими статтями 69-72 СК України та ст. 372 ЦК України. Вартість майна, що підлягає поділу, визначається за погодженням між подружжям, а при недосягненні згоди - виходячи з дійсної його вартості на час розгляду справи. Рівність прав кожного із подружжя на володіння, користування і розпоряджання майном, що належить їм на праві спільної сумісної власності (якщо інше не встановлено домовленістю між ними) та необхідність взаємної згоди подружжя на розпорядження майном, що є об`єктом права його спільної сумісної власності, передбачено ч. 1 ст. 63, ч. 1 ст. 65 СК України. У випадку коли при розгляді вимоги про поділ спільного сумісного майна подружжя буде встановлено, що один із них здійснив його відчуження чи використав його на свій розсуд проти волі іншого з подружжя і не в інтересах сім`ї чи не на її потреби або приховав його, таке майно або його вартість враховується при поділі.

За приписами пунктів 23, 24 постанови Пленуму Верховного Суду України Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя від 21.12.2007 № 11 вирішуючи спори між подружжям про майно, необхідно встановлювати обсяг спільно нажитого майна, наявного на час припинення спільного ведення господарства, з`ясовувати джерело і час придбання зазначеного майна. Спільною сумісною власністю подружжя, що підлягає поділу, можуть бути будь-які види майна, за винятком тих, які згідно із законом не можуть їм належати (виключені з цивільного обороту), незалежно від того, на ім`я кого з подружжя вони були придбані чи внесені грошовими коштами, якщо інше не встановлено шлюбним договором чи законом. Спільною сумісною власністю подружжя, зокрема, можуть бути: квартири, жилі й садові будинки; земельні ділянки та насадження на них, продуктивна і робоча худоба, засоби виробництва, транспортні засоби; грошові кошти, акції та інші цінні папери, паєнакопичення в житлово-будівельному, дачно-будівельному, гаражно-будівельному кооперативі; грошові суми та майно, належні подружжю за іншими зобов`язальними правовідносинами, тощо.

До складу майна, що підлягає поділу включається загальне майно подружжя, наявне у нього на час розгляду справи, та те, що знаходиться у третіх осіб.

Не належить до спільної сумісної власності майно одного з подружжя, набуте особою до шлюбу; набуте за час шлюбу на підставі договору дарування або в порядку спадкування; набуте за час шлюбу, але за кошти, які належали одному з подружжя особисто; речі індивідуального користування, в тому числі коштовності, навіть якщо вони були придбані за рахунок спільних коштів подружжя; кошти, одержані як відшкодування за втрату (пошкодження) речі, що належала особі, а також як відшкодування завданої їй моральної шкоди; страхові суми, одержані за обов`язковим або добровільним особистим страхуванням, якщо страхові внески сплачувалися за рахунок коштів, що були особистою власністю кожного з них.

Під час розгляду справи судом встановлені такі фактичні обставини та відповідні їм правовідносини.

Встановлено, що ОСОБА_4 та ОСОБА_1 уклали шлюб 26 лютого 2000 року (том 1, а.с.12).

Рішенням Менського районного суду Чернігівської області від 04 червня 2019 року шлюб був розірваний (том 1, а.с. 13). Цим же рішенням було встановлено, що сторони припинили сімейно - шлюбні відносини та ведення спільного господарства.

Згідно з інформацією регіонального сервісного центру в Чернігівській області від 04 жовтня 2020 року за № 31/25/6-2400вх, автомобіль Renault Trafic , 2015 року випуску, д.н.з. НОМЕР_1 з 29 вересня 2018 року був зареєстрований за ОСОБА_4 (том 1, а. с. 119-120).

22 травня 2019 року зазначений автомобіль був перереєстрований на ОСОБА_5 на підставі договору купівлі - продажу транспортного засобу від 22 травня 2019 року №1615, видані д.н.з. НОМЕР_2 (том 1, а.с.14, 119-120).

Отже, вказані обставини свідчать, що спірний автомобіль був придбаний в період шлюбу сторін.

Відповідно до вимог частин першої, другої ст. 369 ЦК України співвласники майна, що є у спільній сумісній власності, володіють і користуються ним спільно, якщо інше не встановлено домовленістю між ними. Розпоряджання майном, що є у спільній сумісній власності, здійснюється за згодою всіх співвласників, якщо інше не встановлено законом. Згода співвласників на вчинення правочину щодо розпорядження спільним майном, який підлягає нотаріальному посвідченню та (або) державній реєстрації, має бути висловлена письмово і нотаріально посвідчена.

Згідно з частиною третьою ст. 65 СК України для укладення одним із подружжя договорів, які потребують нотаріального посвідчення і (або) державній реєстрації, а також договорів стосовного цінного майна, згода другого з подружжя має бути подана письмово. Згода на укладення договору, який потребує нотаріального посвідчення і (або) державній реєстрації, має бути нотаріально засвідчена.

У постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 03 жовтня 2018 року у справі № 127/7029/15-ц зроблено висновок, що у випадку відчуження майна одним із подружжя проти волі іншого з подружжя та у зв`язку з цим - неможливості встановлення його дійсної (ринкової) вартості, визначенню підлягає ринкова вартість подібного за своїми якостями (технічними характеристиками) майна на час розгляду справи. Такий підхід є гарантією справедливої сатисфакції особі у зв`язку з припиненням її права на спільне майно.

Як роз`яснив Пленум Верховного Суду України у пунктах 22, 30 постанови від 21.12.2007 року № 11 Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя , вартість майна, що підлягає поділу, визначається за погодженням між подружжям, а при недосягненні згоди - виходячи з дійсної його вартості на час розгляду справи. У випадку, коли при розгляді вимоги про поділ спільного сумісного майна подружжя буде встановлено, що один із них здійснив його відчуження чи використав його на свій розсуд проти волі іншого з подружжя і не в інтересах сім`ї чи не на її потреби або приховав його, таке майно або його вартість враховується при поділі.

Згідно з висновком експерта №210/20/-24 від 07 травня 2020 року за результатами проведення автотоварознавчої експертизи ринкова вартість автомобіля RENAULT TRAFIC державний реєстраційний номер НОМЕР_2 , 2015 року випуску, станом на час складання висновку складає 288829 грн (том 2, а.с.33-40).

Після проведення вказаної експертизи позивачем ОСОБА_1 були уточнені позовні вимоги, остання погодилась отримати грошову компенсацію замість своєї частки в спільному майні, шляхом стягнення з відповідача Ѕ частини вартості автомобіля, визначеної згідно з висновком експерта.

Доводи представника відповідача про те, що дійсна вартість транспортного засобу була встановлена при продажі автомобіля та згідно з договором купівлі-продажу транспортного засобу №1615 від 22 травня 2019 року складає 30600 гривень, не заслуговують на увагу, оскільки, як вже зазначалось, вартість майна, що підлягає поділу, у разі недосягнення згоди між подружжям, визначається шляхом встановлення його ринкової вартості на час розгляду справи, а не на час продажу майна одним із подружжя проти волі іншого.

Також нічим не підтверджені доводи представника відповідача про те, що гроші, які були отримані від продажу автомобіля, відповідач передав доньці на придбання квартири, а також про те, що на покупку автомобіля відповідачу давала гроші у сумі 4000 доларів США його матір.

Доводи представника відповідача про те, що спірний автомобіль, як на момент його відчуження, так і на час проведення експертизи і до цього часу потребує ремонту у зв`язку з несправністю двигуна, і цього не врахував експерт, не заслуговують на увагу з огляду на наступне.

Згідно з п.1.3 договору купівлі-продажу транспортного засобу №1615 від 22 травня 2019 року покупець оглянув та ознайомився з транспортним засобом, претензій до продавця щодо технічного стану та якісних характеристик відчужуваного Транспортного засобу немає (том 1, а.с.122).

Під час призначення судом автотоварознавчої експертизи представник відповідача не вказував на несправність спірного транспортного засобу.

З висновку експерта №210/20/-24 від 07 травня 2020 року вбачається, що під час проведення огляду експертом було встановлено, що в автомобілі частково розібраний двигун, забруднений оливою та потребує ремонту, проте експерту під час огляду не було надано документи (дефектна відомість тощо), які б вказували про несправність двигуна.

Такі документи не були надані і під час розгляду справи в суді.

Незгода відповідача з визначеною експертом сумою вартості спірного автомобіля на момент розгляду справи (ринкової вартості) є нічим необґрунтованою, крім того, представник відповідача клопотання про призначення та проведення додаткової судової автотоварознавчої експертизи в разі незгоди під час розгляду справи не заявляв.

За таких обставин, висновок експерта є належним та допустимим доказом по справі.

Внаслідок відчуження спірного автомобіля на користь третьої особи, право спільної сумісної власності сторін на це майно припинилось і беручи до уваги, що ОСОБА_1 не ставить вимогу про витребування автомобіля або визнання угод про відчуження майна недійсними, а просить стягнути грошову компенсацію вартості його 1/2 частини, її позовні вимоги є цілком обґрунтовані та правомірні.

Що стосується позовних вимог в частині визнання спільною сумісною власністю подружжя об`єкта незавершеного будівництва, а саме будинку та земельної ділянки, розташованих по АДРЕСА_1 , виділення їх позивачу, то суд не знаходить законних підстав для задоволення позовних вимог в цій частині, виходячи з наступного.

За змістом частини другої статті 331 ЦК України право власності на новостворене нерухоме майно (житлові будинки, будівлі, споруди тощо) виникає з моменту завершення будівництва (створення майна), прийняття його до експлуатації та державної реєстрації права власності на нього.

30 січня 2019 року Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду в рамках справи № 454/1678/16-ц, провадження № 61-13096св18 вказав, що у ЦК України, крім понять нерухомість , нерухоме майно , об`єкт нерухомого майна (частина перша статті 181, пункт 6 частини першої статті 346, статті 350, 351), вживаються також інші поняття, наприклад: об`єкт незавершеного будівництва (стаття 331), об`єкт будівництва (статті 876, 877, 879, 881, 883), однак прямого визначення цих понять не міститься.

Системне тлумачення категорій об`єкт нерухомого майна (частина перша статті 181, пункт 6 частини першої статті 346, статей 350 та 351 ЦК України ) та об`єкт незавершеного будівництва (стаття 331 ЦК України) дає підстави для висновку, що об`єкт незавершеного будівництва є нерухомою річчю особливого роду, фізичне створення якої розпочате, але не завершене, що допускає встановлення відносно неї суб`єктивних майнових, а також зобов`язальних прав у випадках та у порядку визначених цивільним законодавством (постанова Верховного Суду від 16.01.2019 по справі № 367/2212/16-ц).

Отже, новостворене нерухоме майно набуває юридичного статусу житлового будинку після прийняття його до експлуатації і з моменту державної реєстрації права власності на нього. Однак до цього, не будучи житловим будинком з юридичного погляду, об`єкт незавершеного будівництва є сукупністю будівельних матеріалів, тобто речей як предметів матеріального світу, щодо яких можуть виникати цивільні права та обов`язки, тому такий об`єкт є майном, яке за передбачених законом умов може належати на праві спільної сумісної власності подружжю і з дотриманням будівельних норм і правил підлягати поділу між ними.

За позовом дружини, членів сім`ї забудовника, які спільно будували будинок, а також спадкоємців суд має право здійснити поділ об`єкта незавершеного будівництва, якщо, враховуючи ступінь його готовності, можна визначити окремі частини, що підлягають виділу, і технічно можливо довести до кінця будівництво зазначеними особами.

У разі неможливості поділу об`єкта незавершеного будівництва суд може визнати право за цими особами на будівельні матеріали і конструктивні елементи будинку або з урахуванням конкретних обставин залишити його одній зі сторін, а іншій присудити грошову компенсацію.

Зазначене узгоджується і правовою позицією, висловленою у постановах Верховного Суду від 18.03.2020 у справі № 520/16281/15-ц, від 25.05.2020 у справі № 347/955/16.

Проте, позивачем не надано доказів того, що спірний об`єкт незавершеного будівництва був зведений під час шлюбу сторонами на виділеній будь-кому з них під забудову земельній ділянці та на підставі наданих дозвільних документів на будівництво будинку.

Також відсутні й докази того, що будівництво спірного будинку було завершено під час перебування сторін у шлюбі. З матеріалів справи вбачається, що спірний недобудований будинок як станом на 2008 рік, так і станом на 2020 рік має лише 46,1% готовності.

Натомість позовні вимоги в цій частині обгрунтовані не спільним будівництвом спірного будинку під час шлюбу, а придбанням під час шлюбу сторонами недобудованого житлового будинку по АДРЕСА_1 .

Проте, доказів набуття під час шлюбу у власність та про належність до спільного майна подружжя такого об`єкту, як недобудований житловий будинок, суду не надано.

Надана позивачем копія розписки від 15 листопада 2011 року про те, що ОСОБА_8 , проживаючий по АДРЕСА_4 отримав від ОСОБА_4 гроші в сумі 68,445 грн. за проданий ним недобудований житловий будинок та земельну ділянку площею 0,1438 га, які розташовані в АДРЕСА_1 , будь-яких претензій майнового характеру до ОСОБА_4 не має (том 1, а.с.21), на думку суду, не є належним та допустимим доказом в розумінні статей 77, 78 ЦПК України щодо набуття спірного майна подружжям під час шлюбу.

Окрім того, за інформацією КР Чернігівське міжміське бюро технічної інвентаризації від 13 серпня 2019 року №457 згідно з матеріалами інвентаризаційної справи на житловий будинок по АДРЕСА_1 станом на 31.12.2012 року право власності на недобудований житловий будинок 46,1% готовності зареєстровано в Реєстрі прав власності на нерухоме майно 24 грудня 2008 року під реєстраційним номером 21563258 за ОСОБА_17 на підставі договору про надання в безстрокове користування земельної ділянки від 12.08.1994 року №2-3534, акт прийняття в експлуатацію будинку в матеріалах інвентаризаційної справи відсутній (том 1, а.с.73).

В матеріалах цивільної справи є копія будівельного паспорта на забудову земельної ділянки виділеної індивідуальному забудовнику ОСОБА_17 по АДРЕСА_1 за 1994 рік (том 1, а.с.24-35).

Згідно з договором купівлі-продажу недобудованого житлового будинку від 19 січня 2008 року, посвідченим приватним нотаріусом Менського районного нотаріального округу Новик В.П., зареєстрованим в реєстрі за №261, ОСОБА_17 продав ОСОБА_8 недобудований житловий будинок по АДРЕСА_1 , який має 46,1% готовності, належить ОСОБА_17 на праві приватної власності на підставі договору про надання в безстрокове користування земельної ділянки для будівництва житлового будинку на праві особистої власності, посвідченого державним нотаріусом Менської державної нотаріальної контори Петрикей К.І. 12 серпня 1994 року за №2-3534, зареєстрованого в реєстрі прав власності на нерухоме майно 24 грудня 2008 року №21563258. (том 1, а.с.25-26).

Згідно з договором купівлі-продажу земельної ділянки від 19 січня 2008 року, посвідченим приватним нотаріусом Менського районного нотаріального округу Новик В.П., зареєстрованим в реєстрі за №263, ОСОБА_17 продав ОСОБА_8 земельну ділянку, надану для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), без зміни її цільового використання, що розташована по АДРЕСА_1 , яка належала продавцю ОСОБА_17 на підставі Державного акту на право власності на земельну ділянку серії ЯГ №882868, виданого на підставі рішення 10 сесіхї 5 скликання Березнянської селищної ради від 13 вересня 2007 року, зареєстрованого в Книзі записів реєстрації длержавних актів на право власнсоті на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі 06 грудня 2007 року за №010784400079, кадастровий номер 7423055300:01:001:0086 (том 1, а.с.49).

На Державному акті на право власності на земельну ділянку серії ЯГ №882868, виданому на ім`я ОСОБА_17 , приватним нотаріусом Новик В.П. зроблено напис про посвідчення нею 19 січня 2008 року за реєстровим №263 договору купівлі-продажу земельної ділянки, на підставі якого право власності на цю земельну ділянку переходить до ОСОБА_8 (том 1, а.с.56).

Як вбачається з Витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку власником земельної ділянки по АДРЕСА_1 , для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, кадастровий номер 7423055300:01:001:0086, є ОСОБА_8 (том 1, а.с.52).

Водночас з тим, як вбачається з Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна, недобудований житловий будинок, має 46,1% готовності, та земельна ділянка по АДРЕСА_1 належать на праві спільної часткової власності ОСОБА_6 та ОСОБА_7 по Ѕ кожному, на підставі договору купівлі-продажу від 24 липня 2020 року (том 2, а.с.175-176, 187-188, 191-192).

За повідомленням Березнянської селищної ради Менського району Чернігівської області від 20 червня 2019 року за № 02-21/350 дозвіл на введення в експлуатацію житлового будинку по АДРЕСА_1 не надавався (том 1, а.с. 20).

Наявні в матеріалах справи документація на газифікацію житлового будинку АДРЕСА_1 , згідно з якою замовником є ОСОБА_4 , укладений з ним договір про користування електричною енергією за вказаною адресою не можуть бути також належними доказами придбання сторонами під час шлюбу спірного недобудованого будинку, а лише можуть свідчити про користування даним будинком (том 1, а.с. 36-44).

За інформацією Головного управління Держпродспоживслужби в Чернігівській області від 09 жовтня 2019 року за №01-13-24/4937 за ОСОБА_4 трактор марки Т-40, д.н.з. НОМЕР_3 , не зареєстрований (том 1,а.с.115).

Отже, в спірних правовідносинах суд встановив, що доказів про належність до спільного майна подружжя такого об`єкту, як трактор, матеріали справи не містять.

На цьому наголосив й представник відповідача, зазначивши, що його довіритель лише допомагав батькам продавати трактор.

Позивач та її представник також пояснили, що не мають будь-яких доказів належності трактора, окрім показань свідка ОСОБА_9 та розписки про отримання ОСОБА_4 від ОСОБА_9 1000 доларів США за проданий ним трактор, розстрочку 1900 доларів США до 01.12.2019 року та про зобов`язання останньої повернути борг до 01.12.2019 року (том 1, а.с.24); розписки про отримання ОСОБА_4 від ОСОБА_9 боргу в сумі 1900 доларів США від 10.04.2019 року (том 2, а.с.168), які не є належними доказами придбання під час шлюбу сторонами спірного трактора, наслідком чого є виключення даного об`єкту із обсягу майна, яке підлягає поділу між подружжям.

Також судом встановлено, що під час шлюбу за спільні кошти подружжя було придбано мисливську гладкоствольну зброю марки Сайга 410 , № НОМЕР_4 , калібру 410, яка знаходиться на обліку у Менському ВП ГУНП в Чернігівській області.

Доводи сторони відповідача про те, що вказана зброя належить до речей індивідуального користування та з цих підстав не може бути розподілена не приймається судом до уваги з огляду на наступне.

Так, відповідач у справі ОСОБА_4 має спеціальний дозвіл на право зберігання, носіння даної зброї, виданий Чернігівським РВ УМВС України в Чернігівській області 11 вересня 2007 року № 222 (т. 1 а.с. 163).

Відповідно до п.п. 23, 24 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 21.12.2007 № 11 Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя , спільною сумісною власністю подружжя, що підлягає поділу (статті 60, 69 СК, ч. 3 ст. 368 ЦК), відповідно до частин 2, 3 ст. 325 ЦК можуть бути будь-які види майна, за винятком тих, які згідно із законом не можуть їм належати (виключені з цивільного обороту), незалежно від того, на ім`я кого з подружжя вони були придбані чи внесені грошовими коштами, якщо інше не встановлено шлюбним договором чи законом. До складу майна, що підлягає поділу включається загальне майно подружжя, наявне у нього на час розгляду справи. Не належить до спільної сумісної власності речі індивідуального користування, в тому числі коштовності, навіть якщо вони були придбані за рахунок спільних коштів подружжя.

Правові підстави визнання майна особистою приватною власністю дружини, чоловіка закріплені у статті 57 СК України.

Згідно із частиною другою зазначеної статті особистою приватною власністю дружини та чоловіка є речі індивідуального користування, в тому числі коштовності, навіть тоді, коли вони були придбані за рахунок спільних коштів подружжя.

Відповідно до частини першої статті 61 СК України об`єктом права спільної сумісної власності подружжя може бути будь-яке майно, за винятком виключеного з цивільного обороту.

Згідно положень частини четвертої статті 61 СК України речі для професійних занять (музичні інструменти, оргтехніка, лікарське обладнання тощо), придбані за час шлюбу для одного з подружжя, є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя.

Зброя не може вважатися об`єктом індивідуального користування когось із подружжя, а тому не є особистою приватною власністю.

Такого висновку дійшов Верховний Суд у своїй постанові від 18 вересня 2019 року у справі № 640/20563/16-ц

Представник відповідача заперечував щодо придбання зброї за кошти подружжя, але не надав доказів на підтвердження придбання вказаної мисливської зброї за особисті кошти відповідача.

Також суду не надано жодних доказів придбання спірного майна відповідачем до шлюбу, набуття його за договором дарування, про що також наголошував представник відповідача у судовому засіданні.

Вказана вище зброя є відповідно до частини другої статті 183 ЦК України річчю неподільною, яку не можна поділити без втрати її цільового призначення.

Представником позивача на підтвердження вартості спірної зброї надано довідку, видану ФОП ОСОБА_18 , згідно з якою орієнтовна вартість рушниці Сайга 410 складає 16000-22000 гривень (том 2, а.с.65).

Представник відповідача заперечує щодо такої вартості зброї, посилаючись на її непридатність до використання.

Водночас, жодною із сторін не заявлялося клопотання про проведення товарознавчої експертизи зброї з метою визначення її вартості.

Вирішуючи питання про поділ майна, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, зокрема неподільної речі, суди мають застосовувати положення частин 4, 5 статті 71 СК України щодо обов`язкової згоди одного з подружжя на отримання грошової компенсації та попереднього внесення другим з подружжя відповідної грошової суми на депозитний рахунок суду.

За відсутності такої згоди присудження грошової компенсації може мати місце з підстав, передбачених статтею 365 ЦК України, за умови звернення подружжя (одного з них) до суду з таким позовом (стаття 11 цього Кодексу) та попереднього внесення на депозитний рахунок суду відповідної грошової суми.

У разі коли жоден з подружжя не вчинив таких дій, а неподільні речі не можуть бути реально поділені між ними відповідно до їх часток, суд визнає ідеальні частки подружжя в цьому майні без його реального поділу і залишає майно у їх спільній частковій власності.

Таким чином, якщо один з подружжя не вчинив передбачених частиною пятою статті 71 СК України дій щодо попереднього внесення відповідної грошвоої суми на депозитний рахунок суду, а неподільні речі не можуть бути реально поділені між сторонами відповідно до їх часток, суд визнає ідеальні частки подружжя в цьому майні без його реального поділу і залишає майно у їх спільній частковій власності.

Таким чином, суд дійшов висновку про те, що за встановлених обставин, необхідно визнати ідеальні частки подружжя в спірному майні (по 1/2) без його реального поділу і залишення майна в спільній частковій власності ОСОБА_1 та ОСОБА_4 з огляду й на те, що дій щодо попереднього внесення відповідної грошової суми на депозитний рахунок суду відповідач не здійснив.

За таких обставин, питання поділу цього майна може бути реалізовано шляхом спільного продажу й поділу отриманих коштів.

Таким чином, дослідивши всебічно, повно, безпосередньо та об`єктивно наявні у справі докази, оцінивши їх належність, допустимість, достовірність, достатність і взаємний зв`язок у їх сукупності, з`ясувавши усі обставини справи, на які сторони посилалися як на підставу своїх вимог і заперечень, з урахуванням того, що відповідно до ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичної особи, суд приходить до переконливого висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 підлягають частковому задоволенню.

Відповідно до статті 141 ЦПК на відповідача покладаються судові витрати, пов`язані з розглядом справи пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Так, згідно з квитанцією №115 від 25 липня 2019 року (а.с.2) позивачем було сплачено 2573 грн 22 коп. судового збору за подання позовної заяви, виходячи з ціни позову 257322,50 грн.

Позивачем було зменшено позовні вимоги, загальний розмір ціни позову позивач визначила в сумі 226737 грн., а позовні вимоги було задоволено на суму 144414,50 грн, що становить 63,69% від задоволених вимог, а тому судові витрати необхідно стягнути пропорційно до задоволеної суми вимог.

Відповідно до п.п.1 пункту 1 статті 7 статті Закону України Про судовий збір у разі зменшення розміру позовних вимог сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила, за ухвалою суду.

Керуючись статтями 60, 61, 63, 65, 70, 71 СК України, статтями 15, 16, 183, 328, 331, 334, 368, 369, 370 ЦК України, статтями 3-5, 12, 17, 76-82, 141, 258, 263-265, 268, 352 ЦПК України, суд -

У Х В А Л И В:

Позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_4 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору - ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 про визнання майна спільною сумісною власністю подружжя та поділ спільного майна подружжя - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_1 144414 (сто сорок чотири тисячі чотириста чотирнадцять) гривень 50 копійок грошової компенсації вартості Ѕ частки легкового автомобіля марки RENAULT TRAFIC , 2015 року випуску, VIN код НОМЕР_5 , діючий реєстраційний номер НОМЕР_2 .

Визнати за ОСОБА_1 та ОСОБА_4 право власності по Ѕ частині гладкоствольної зброї марки Сайга-410 , № НОМЕР_4 , калібру 410.

В задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовити.

Стягнути з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_1 1444 (одна тисяча чотириста сорок чотири) гривні 09 копійок судового збору.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Чернігівського апеляційного суду через Менський районний суд Чернігівської області.

Позивач: ОСОБА_1 , місце проживання: АДРЕСА_5 , реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_6 .

Відповідач: ОСОБА_4 , місце реєстрації: АДРЕСА_5 , місце проживання: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_7 .

Треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору:

ОСОБА_5 , місце реєстрації: АДРЕСА_6 , місце проживання: АДРЕСА_7 .

ОСОБА_6 , місце проживання: АДРЕСА_1 .

ОСОБА_7 , місце проживання: АДРЕСА_1 .

Повний текс рішення виготовлений 25 січня 2021 року.

Суддя Н.В. Волошина