Постанова

від 25.01.2021 по справі 924/610/20

ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 січня 2021 року Справа № 924/610/20

Північно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючий суддя Олексюк Г.Є., суддя Маціщук А.В. , суддя Гудак А.В.

секретар судового засідання Ткач Ю.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" на рішення Господарського суду Хмельницької області від 28.09.2020 р. у справі № 924/610/20 (суддя Заярнюк І.В., повний текст рішення складено 06.10.2020 р.)

за позовом Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України"

до Комунального підприємства "Славутське житлово - комунальне об`єднання"

про стягнення 5 692 123, 24 грн основного боргу, 1 101 041, 47 грн пені, 391 362, 91 грн 3 % річних, 838 132, 73 грн інфляційних втрат

за участю представників сторін:

позивача - Безпалюк О.Л.;

відповідача - не з`явився;

ВСТАНОВИВ:

Акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" звернулося до Господарського суду Хмельницької області з позовом до Комунального підприємства "Славутське житлово - комунальне об`єднання" про стягнення 5 692 123, 24 грн основного боргу, 1 101 041, 47 грн пені, 391 362, 91 грн 3 % річних, 838 132, 73 грн інфляційних втрат.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем умов договору постачання природного газу від 26.09.2017 р. №1232/1718-ТЕ-34 в частині своєчасної та в повному обсязі оплати за переданий природний газ.

Рішенням Господарського суду Хмельницької області від 28.09.2020 р. у справі № 924/610/20 позов задоволено частково; стягнуто з відповідача на користь позивача 5 692 123, 24 грн основного боргу, 550 520, 74 грн пені, 391 362, 91 грн 3% річних, 838 132, 73 грн інфляційних втрат та 120 339, 91 грн витрат зі сплати судового збору. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Задовольняючи позов частково, суд першої інстанції виходив з того, що відповідач несвоєчасно та не в повному обсязі виконав свої зобов`язання щодо оплати за природний газ, чим порушив зобов`язання за договором, тому дійшов висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими, підтвердженими наявними в матеріалах справи доказами, не спростовані відповідачем, а відтак підлягають задоволенню. Окрім того, суд першої інстанції, враховуючи положення ст. 551 ЦК України, ст. 233 ГК України, дійшов висновку зменшити розмір пені на 50 %.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, Акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" звернулося до суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення в частині відмови в задоволенні позовних вимог щодо стягнення пені в розмірі 550 520, 73 грн, прийняти в цій частині нове рішення, яким позовні вимоги задоволити повністю.

Мотивуючи апеляційну скаргу скаржник зазначає, що рішення прийняте з порушенням норм ст. 233 ГК України, ст. ст. 549-552, 599, 625 ЦК України, ст. ст. 236, 238 ГПК України, без дослідження усіх істотних обставин справи.

Скаржник вказує, що суд першої інстанції безпідставно та необґрунтовано зменшив розмір пені на 50 %, оскільки під час розгляду справи не було враховано інтереси позивача. Також судом взагалі не було з`ясовано чи були заподіяні позивачу збитки неналежним виконанням зобов`язання, а також не було оцінено розмір таких збитків. Окрім того, скаржник зазначає, що нараховані штрафні санкції не є надмірно великими в порівнянні з невиконаним зобов`язанням за договором купівлі-продажу природного газу.

Апелянт звертає увагу суду на те, що відповідач не надав суду належних доказів в обґрунтування своїх заперечень, натомість суд, не мотивуючи, а лише за своїм внутрішнім переконанням та посиланнями на важкий матеріальний стан відповідача зменшив розмір нарахованих санкцій, що є порушенням положень ст. 233 ГК України.

Беручи до уваги ті обставини, що відсутність вини відповідача у виникненні боргу, його важкий фінансовий стан не є винятковим випадком та підставою для зменшення неустойки, суд першої інстанції не надав належної уваги ступеню виконання зобов`язання боржником, не виконавши при цьому вимоги закону щодо оцінки майнового стану сторін, які беруть участь у зобов`язанні, та інших інтересів сторін, які заслуговують на увагу, що призвело до порушення ст. 233 ГК України ст. 525, 526, 551, 599, 625 ЦК України.

Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 23.11.2020 р. скаржнику поновлено строк на апеляційне оскарження рішення суду, відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою, розгляд справи призначено на 09.12.2020 р. об 16:00 год.; встановлено відповідачу строк до 01.12.2020 р. для подання суду відзиву на апеляційну скаргу з доказами його (доданих до нього документів) надсилання позивачу.

У зв`язку із тимчасовою непрацездатністю головуючого судді Олексюк Г.Є. у період з 08.12.2020 р. по 17.12.2020 р. включно, судове засідання у справі 09.12.2020 р. об 16:00 год. не відбулося.

Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 21.12.2020 р. призначено розгляд апеляційної скарги на 13.01.2021 р. об 15:00 год.

Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 13.01.2021 р., з метою надання часу для примирення сторін та укладення мирової угоди, необхідності з`ясування думки позивача щодо можливості укладення сторонами мирової угоди, колегія суддів дійшла висновку відкласти розгляд справи на 25.01.2021 р. о 14:00 год.

Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 20.01.2021 р. допущено представника позивача до участі у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду за допомогою додатку EASYCON.

Комунальне підприємство "Славутське житлово - комунальне об`єднання" не надало суду будь-яких доказів письмової домовленості сторін процесу, з метою врегулювання даного спору, укладення між сторонами мирової угоди, тощо. Доводи відповідача, викладені у клопотанні про відкладення розгляду справи вх. № 281/21 від 13.01.2021 р. для надання часу для примирення сторін та укладення мирової угоди не знайшли свого підтвердження.

Разом з тим, 25.01.2021 р. о 13год 55 хв Комунальне підприємство "Славутське житлово - комунальне об`єднання" подало до суду відзив на апеляційну скаргу, в якому просить суд скасувати рішення суду першої інстанції в частині стягнення пені, 3 % річних та інфляційних втрат, прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позову. Відповідач у відзиві на апеляційну скаргу, посилаючись на правильне застосування судом першої інстанції норм чинного законодавства, зазначив про безпідставність позовних вимог, у зв`язку з чим просив скасувати рішення суду повністю. При цьому відповідач посилається на обставини, які не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Однак, колегія суддів вказує, що відзив відповідача на апеляційну скаргу не може бути розглянутий, оскільки він поданий до суду 25.01.2021 р., тобто поза межами строку, визначеного ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 23.11.2020 р.

Так, ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 23.11.2020 р. визначено відповідачу строк для подання відзиву на апеляційну скаргу з доказами надсилання копій відзиву та доданих до нього документів позивачу, до апеляційного господарського суду до 01.12.2020 р.

Частиною 1 статті 263 ГПК України передбачено, що учасники справи мають право подати до суду апеляційної інстанції відзив на апеляційну скаргу в письмовій формі протягом строку, встановленого судом апеляційної інстанції в ухвалі про відкриття апеляційного провадження.

Згідно частини 4 статті 13 цього Кодексу кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

У відповідності до ст. 118 ГПК України право на вчинення процесуальних дій втрачається із закінченням встановленого законом або призначеного судом строку. Заяви, скарги і документи, подані після закінчення процесуальних строків, залишаються без розгляду, крім випадків, передбачених цим Кодексом.

Отже поза межами вказаного строку право на подачу відзиву відсутнє.

На підставі викладеного, зазначений відзив залишено судом без розгляду, оскільки він був поданий після закінчення строку, наданого для його подання. При цьому відповідач не просив суд поновити чи продовжити йому процесуальний строк для подання відзиву на апеляційну скаргу відповідно до ст. 119 ГПК України та не долучає до відзиву докази надсилання копій відзиву та доданих до нього документів позивачу.

В судовому засіданні 25.01.2021 р. представник позивача підтримав доводи апеляційної скарги, просить задоволити її вимоги, рішення суду скасувати в частині відмови в задоволенні позовних вимог щодо стягнення неустойки в розмірі 550 520, 73 грн, прийняти в цій частині нове рішення, яким позовні вимоги задоволити повністю.Відзив на апляційну скаргу просить залишити без розгляду.

Відповідач не забезпечив явку повноважного представника в судове засідання 25.01.2021 р., хоча про день, час та місце судового розгляду повідомлявся належними чином.

Враховуючи те, що судом вчинено всі необхідні дії для належного повідомлення всіх учасників справи про день, час та місце розгляду справи, колегія суддів вважає за можливе розглянути апеляційну скаргу в даному судовому засіданні за наявними матеріалами.

Відповідно до ч. 1 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній та додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Дослідивши матеріали справи та обставини на предмет повноти їх встановлення, надання їм судом першої інстанції належної юридичної оцінки, вивчивши доводи апеляційної скарги стосовно дотримання норм матеріального і процесуального права судом першої інстанції, заслухавши пояснення представника позивача, колегія суддів апеляційного господарського суду дійшла наступного висновку.

Як встановлено апеляційним господарським судом, 26.09.2017 р. між Публічним акціонерним товариством "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (постачальник) та Комунальним підприємством "Славутське житлово-комунальне об`єднання" (споживач) укладено договір № 1232/1718-ТЕ-34 постачання природного газу, згідно п. 1.1 якого постачальник зобов`язується поставити споживачеві у 2017-2018 роках природний газ, а споживач зобов`язується оплатити його на умовах цього договору.

Згідно із п. 1.2 договору природний газ, що постачається за цим договором, використовується споживачем виключно для виробництва теплової енергії, для надання послуг з опалення та постачання гарячої води населенню.

За цим договором постачається газ власного видобутку та / або імпортований газ (за кодом згідно УКТ ЗЕД 2711 21 00 00, ввезений Публічним акціонерним товариством "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" на митну територію України) (п. 1.3 договору).

Відповідно до п. 2.1 договору постачальник передає споживачу з 01.10.2017 р. по 31.03.2018 р. (включно) природний газ обсягом до 5976 тис. куб. м., у тому числі за місяцями: 4 кв. 2017 р. (2429): жовтень 429,3 листопад 834,1 грудень 1165,6; 1 кв. 2018 р. (3547): січень 1250,8 лютий 1419,0, березень 877,2.

Право власності на природний газ переходить від постачальника до споживача після підписання актів приймання-передачі. Після переходу права власності на природний газ споживач несе всі ризики і бере на себе відповідальність, пов`язану з правом власності на народний газ (п. 3.1 договору).

У п. 3.7 договору сторони погодили, що приймання-передача природного газу, переданого постачальником споживачеві у відповідному місяці постачання, оформлюється актом приймання-передачі.

Згідно з п. 3.8 договору споживач зобов`язується подати не пізніше 7 числа місяця, наступного за місяцем постачання природного газу, постачальнику, зокрема підписані та скріплені печаткою споживача два примірники акта приймання-передачі природного газу, де зазначаються фактичні обсяги використаного природного газу згідно з цим договором у розрахунковому місяці, його фактична ціна та вартість.

Постачальник не пізніше 10 числа місяця, наступного за місяцем постачання природного газу, повертає споживачу один примірник оригіналу акта природного газу, підписаний уповноваженим представником та скріплений печаткою. У разі не підписання постачальником акта приймання-передачі природного газу постачальник письмово повідомляє споживача про причини такого не підписання акта (п. 3.9 договору).

Ціна за 1000 куб. метрів природного газу за цим договором становить 4942,00 грн., крім того податку на додану вартість 20%. До сплати за 1000 куб. м природного газу з ПДВ 5930,40 грн. (п. 5.2 договору).

У п. 6.1 договору зазначено, що оплата за природний газ здійснюється споживачем виключно коштами шляхом 100-відсоткової поточної оплати протягом місяця поставки природного газу. Остаточний розрахунок за фактично переданий природний газ здійснюється до 25 числа (включно) місяця, наступного за місяцем поставки газу.

Сторони погодили, що з урахуванням пункту 11.3 цього договору будь-які спільні протокольні рішення, в тому числі про організацію взаєморозрахунків за природний газ та теплопостачання, підписані сторонами відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 11 січня 2005 р. № 20, протоколи нарад, дво- та багатосторонніх зустрічей, листування між сторонами: не можуть бути використані для внесення змін до цього договору; можуть бути застосовані до відносин за цим договором тільки після підписання сторонами окремого додаткового договору або додаткової угоди про внесення змін до цього договору.

У разі наявності заборгованості за минулі періоди та/або заборгованості із сплати пені, штрафів, інфляційних нарахувань, відсотків річних та судового збору сторони погоджуються, що грошова сума, яка надійшла від споживача, погашає вимоги постачальника у такій черговості незалежно від призначення платежу, визначеного споживачем: у першу чергу відшкодовуються витрати постачальника, пов`язані з одержанням виконання; у другу - сплачуються інфляційні нарахування, відсотки річних, пені, штрафи; у третю чергу - погашається основна сума заборгованості (п. 6.4. договору).

У п. 7.2 договору зазначено, що споживач зобов`язаний, з-поміж іншого, своєчасно оплачувати вартість поставленого природного газу в розмірі та порядку, що передбачені цим договором.

Згідно з п. 8.1 договору за невиконання або неналежне виконання договірних зобов`язань сторони несуть відповідальність згідно з чинним законодавством України, а також цим договором.

У п. 8.2 договору сторонами погоджено, що у разі невиконання споживачем п. 6.1 договору він зобов`язується сплатити постачальнику пеню у розмірі 16,4% річних, але не більше подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня від суми простроченого платежу за кожний день прострочення платежу.

Строк, у межах якого сторони можуть звернутися до суду з вимогою про захист своїх прав за цим договором (строк позовної давності), у тому числі щодо стягнення основної заборгованості, пені, штрафів, інфляційних нарахувань, відсотків річних, становить п`ять років (п. 10.3 договору).

За умовами п. 12.1 договору він набирає чинності з дати підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення їх підписів печатками сторін, за їх наявності, і діє в частині реалізації природного газу з 01 жовтня 2017 р. до 31 березня 2018 р. (включно), а в частині проведення розрахунків - до їх повного здійснення.

Додатковою угодою № 1 від 05.04.2018 р. до договору сторони доповнили п. 2.1. договору , виклали р.12 у іншій редакції.

На виконання умов договору від 26.09.2017 р. №1213/1718-те-34, позивачем було передано, а відповідачем прийнято природний газ згідно з актами приймання-передачі природного газу від 31.10.2017 р. на суму 1014187, 36 грн, від 30.11.2017 р. на суму 3 141 670, 91 грн, від 31.12.2017 р. на суму 3 660 011, 59 грн, від 31.01.2018 р. на суму 4 383 289, 10 грн, від 28.02.2018 р. на суму 3 911 976, 50 грн, від 31.03.2018 р. на суму 3 899 825, 11 грн, від 30.04.2018 р. на суму 207 095, 50 грн.

Вищезазначені договір, додаткова угода до нього, акти приймання-передачі природного газу підписані представниками сторін, скріплені відтисками їхніх печаток.

У матеріали справи надано сформовану позивачем виписку по за договором №1213/1718-те-34 за період 01.10.2017 р. 31.12.2018р., сформовану позивачем виписку по операціях за договором від 26.09.2017 р. №1213/1718-те-34 за період 01.10.2017 р. 31.12.2018 р., в якому відображено оплати відповідача за договором.

У зв`язку з тим, що оплату отриманого природного газу за договором постачання природного газу від 26.09.2017 р. №1213/1718-те-34 відповідач здійснив не в повному обсязі та з порушення строку, встановленого п. 6.1. договору, позивач звернувся до суду з позовом про стягнення з відповідача 5 692 123, 24 грн основного боргу, 1 101 041, 47 грн пені, 391 362, 91 грн 3 % річних, 838 132, 73 грн інфляційних втрат.

Надаючи в процесі апеляційного перегляду оцінку обставинам справи, колегія суддів зазначає, що згідно ст. 11 ЦК України підставами виникнення прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно ст. 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

За приписами ст. ст. 525, 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст. 530 ЦК України зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Згідно ч.1, 2 ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Статтею 655 ЦК України встановлено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 692 ЦК України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов`язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Відповідно до ч. 1 ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Враховуючи положення ч. 2 ст. 625 ЦК України, нарахування інфляційних втрат на суму боргу та 3 % річних входять до складу грошового зобов`язання і є особливою мірою відповідальності боржника (спеціальний вид цивільно-правової відповідальності) за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат (збитків) кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отримання компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Як встановлено судами першої та апеляційної інстанцій, 26.09.2017 р. між позивачем (постачальником) та відповідачем (споживачем) було укладено постачання природного газу, відповідно до умов якого постачальник зобов`язується поставити споживачеві у 2017-2018 роках природний газ, а споживач зобов`язується оплатити його на умовах цього договору.

На виконання умов даного договору, позивачем було передано, а відповідачем прийнято природний газ згідно з актами приймання-передачі природного газу від 31.10.2017 р. на суму 1014187, 36 грн, від 30.11.2017 р. на суму 3 141 670, 91 грн, від 31.12.2017 р. на суму 3 660 011, 59 грн, від 31.01.2018 р. на суму 4 383 289, 10 грн, від 28.02.2018 р. на суму 3 911 976, 50 грн, від 31.03.2018 р. на суму 3 899 825, 11 грн, від 30.04.2018 р. на суму 207 095, 50 грн.

Вартість поставленого позивачем природного газу за договором сплачена споживачем неповністю, сума боргу несплачена відповідачем становить 5 692 123,24 грн та з порушенням встановленого п. 6.1. договору строку оплати, що не спростовується відповідачем.

Враховуючи вказані обставини, суд першої інстанції дійшов висновку про задоволення позовних вимог в частині стягнення з відповідача 5 692 123, 24 грн основного боргу, 391 362,91 грн 3% річних та 838 132,73 грн інфляційних втрат.

В даній частині рішення суду позивачем не оскаржується.

Апеляційний суд, враховуючи визначений позивачем предмет оскарження судового рішення, приймаючи до уваги межі розгляду справи апеляційним судом, визначені у ст. 269 ГПК України, зазначає, що обумовлений скаржником в апеляційному суді предмет оскарження унеможливлює апеляційний перегляд судового рішення в частині задоволення позову про стягнення з відповідача сум основного боргу, 3% річних та інфляційних втрат.

Разом з тим, враховуючи предмет апеляційного оскарження та доводи скаржника, наведені ним у апеляційній скарзі щодо безпідставного зменшення судом першої інстанції розміру пені на 50 %, колегія суддів зазначає, що позивачем заявлено до стягнення з відповідача 1 101 041, 47 грн пені згідно з поданим розрахунком.

Статтею ст. 230 ГК України передбачено обов`язок учасника господарських відносин сплатити неустойку, штраф, пеню у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

При цьому штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Виходячи із змісту ст. ст. 546, 548 Цивільного кодексу України, виконання зобов`язання може забезпечуватися у відповідності до закону або умов договору, зокрема, неустойкою, яку боржник повинен сплатити у разі порушення зобов`язання.

Відповідно до ч. ч. 1, 3 ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 551 Цивільного кодексу України предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме і нерухоме майно. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Відповідно до частини четвертої статті 231 ГК України якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов`язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов`язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Згідно з п. 8.1 договору за невиконання або неналежне виконання договірних зобов`язань сторони несуть відповідальність згідно з чинним законодавством України, а також цим договором.

У п. 8.2 договору сторонами погоджено, що у разі невиконання споживачем п. 6.1 договору він зобов`язується сплатити постачальнику пеню у розмірі 16,4 % річних, але не більше подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня від суми простроченого платежу за кожний день прострочення платежу.

Перевіривши розрахунок заявлених до стягнення сум пені, беручи до уваги вказані положення законодавства та умови договору, суд першої інстанції правомірно встановив, що останні нараховані та заявлені до стягнення правомірно.

В свою чергу, відповідно до статті 233 ГК України суд має право зменшити розмір санкцій, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора.

При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов`язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Згідно з частиною 3 статті 551 ЦК України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

При цьому, ні у зазначеній нормі, ні в чинному законодавстві України не міститься переліку виняткових випадків (обставин, які мають істотне значення), за наявності яких господарським судом може бути зменшено неустойку, тому вирішення цього питання покладається безпосередньо на суд, який розглядає відповідне питання з урахуванням всіх конкретних обставин справи в їх сукупності.

Вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов`язання, господарський суд повинен оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу; ступеню виконання зобов`язання боржником; причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов`язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов`язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної особи (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов`язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідки) тощо.

При цьому, зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки є правом суду, за відсутності у законі переліку обставин, які мають істотне значення, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки.

Цивільні та господарські відносини повинні ґрунтуватись на засадах справедливості, добросовісності, розумності, як складових елементів принципу верховенства права. Наявність у кредитора можливості стягувати із боржника надмірні грошові суми як неустойку спотворює її дійсне правове призначення, оскільки із засобу розумного стимулювання боржника виконувати основне зобов`язання неустойка перетворюється на несправедливо непомірний тягар для боржника та джерело отримання невиправданих додаткових прибутків кредитором.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 06.11.2018 у справі № 913/89/18, від 04.12.2018 у справі № 916/65/18, від 03.07.2019 у справі №917/791/18.

Відповідно до ч. 1 ст. 73, ч. ч. 1, 3 ст. 74 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Як вбачається з оскаржуваного судового рішення, вирішуючи питання про зменшення нарахованої відповідачу пені, суд першої інстанції врахував часткове виконання відповідачем зобов`язань з оплати поставленого природного газу за договором до звернення позивача з позовом до суду, статус відповідача як комунального підприємства, основним видом діяльності якого є постачання пари, гарячої води та кондиційованого повітря, фінансовий стан відповідача та наявність перед ним заборгованості споживачів та державного бюджету з оплати природного газу, відсутність доказів спричинення збитків позивачу простроченням оплати.

З огляду на всі фактичні обставини справи, приймаючи до уваги майновий стан сторін, відсутність доказів понесення позивачем збитків в результаті дій відповідача та виходячи із загальних засад цивільного законодавства, а саме, справедливості, добросовісності, розумності, суд першої інстанції, з яким погоджується суд апеляційної інстанції, дійшов обґрунтованого висновку про наявність підстав для реалізації права щодо зменшення розміру пені.

При цьому, суд апеляційної інстанції зазначає, що чинним законодавством не врегульований розмір (відсоткове співвідношення) можливого зменшення штрафних санкцій. Відповідно, таке питання вирішується господарським судом згідно зі статтею 86 ГПК України, тобто за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Також апеляційним судом враховується, що стягнення на користь позивача 3% річних та інфляційних певною мірою компенсує знецінення несплачених відповідачем коштів, що при зменшенні розміру пені позивач не зазнає значних негативних наслідків для свого фінансового стану.

З огляду на викладене, апеляційний господарський суд не бере до уваги посилання позивача в апеляційній скарзі на неправильне застосування судом першої інстанції норм ст. 233 ГК України ст. 525, 526, 551, 599, 625 Цивільного кодексу України, оскільки суд з`ясував обставини, передбачені зазначеними нормами, з урахуванням наявних у справі доказів.

Колегія суддів апеляційного господарського суду вважає посилання скаржника, викладені ним в апеляційній скарзі такими, що не можуть бути підставою для скасування прийнятого у справі рішення, наведені доводи скаржника не спростовують висновків суду першої інстанції.

При цьому, судом звертається увага на те, що у рішенні Європейського суду з прав людини (справа Трофимчук проти України №4241/03 від 28.10.2010 р.) зазначено, що хоча п. 1 ст. 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід сторін.

Відповідно до п.1 ч.1 ст. 275 ГПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.

Статтею 276 ГПК України унормовано, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

За таких обставин, Північно-західний апеляційний господарський суд приходить до висновку, що рішення Господарського суду Хмельницької області від 28.09.2020 р. у справі № 924/610/20 необхідно залишити без змін, а апеляційну скаргу акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" - без задоволення.

Витрати зі сплати судового збору за розгляд апеляційної скарги покладаються на апелянта згідно ст.129 ГПК України.

Керуючись ст. ст. 129, 269, 270, 273, 275, 276, 281-284 ГПК України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" на рішення Господарського суду Хмельницької області від 28.09.2020 р. у справі № 924/610/20 - залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.

2. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання повного судового рішення до Верховного Суду, відповідно до ст. ст. 287-291 ГПК України.

3. Справу повернути до Господарського суду Хмельницької області.

Повний текст постанови складено 26 січня 2021р

Головуючий суддя Олексюк Г.Є.

Суддя Маціщук А.В.

Суддя Гудак А.В.