Ухвала

від 21.05.2021 по справі 924/610/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

29000, м. Хмельницький, майдан Незалежності, 1 тел. 71-81-84, факс 71-81-98

УХВАЛА

"21" травня 2021 р. Справа № 924/610/20

Господарський суд Хмельницької області у складі судді Заярнюка І.В., за участю секретаря судового засідання Виноградова Б.С., розглянувши матеріали заяви про розстрочення виконання рішення суду у справі

за позовом акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" м. Київ

до комунального підприємства "Славутське житлово комунальне об`єднання" , Хмельницька область , м. Славута

про стягнення 8 022 660,36грн., у тому числі: основний борг у розмірі 5 692 123,24 грн.; пеня у розмірі 1 101 041,47 грн.; 3% річних у розмірі 391 362,91 грн.; інфляційні втрати у розмірі 838 132,73 грн.

Представники сторін:

від позивача: не з`явився

від відповідача: Шишова Ю.С. (самопредставництво)

В судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини ухвали.

ВСТАНОВИВ : рішенням Господарського суду Хмельницької області від 28.09.2020 р. у справі № 924/610/20 позов задоволено частково; стягнуто з відповідача на користь позивача 5 692 123, 24 грн основного боргу, 550 520, 74 грн. пені, 391 362, 91 грн 3% річних, 838 132, 73 грн інфляційних втрат та 120 339, 91 грн. витрат зі сплати судового збору. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Постановою Північно-західного апеляційного господарського суду від 25.01.21 Апеляційну скаргу Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" на рішення Господарського суду Хмельницької області від 28.09.2020 р. у справі № 924/610/20 - залишено без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.

На виконання зазначеного рішення суду виданий відповідний наказ.

16.02.2021р. до суду надійшла заява комунального підприємства "Славутське житлово комунальне об`єднання" про розстрочку виконання рішення господарського суду Хмельницької області від 28.09.2020 р. у справі № 924/610/20.

22.02.2021р. на адресу суду надійшла від АТ "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" касаційна скарга по справі 924/610/20 на рішення господарського суду Хмельницької області від "28" вересня 2020 р. та постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 25.01.2021р.

Ухвалою суду від 23.02.2021р. відкладено вирішення питання про прийняття до розгляду заяви комунального підприємства "Славутське житлово комунальне об`єднання" про розстрочку виконання рішення господарського суду Хмельницької області від 28.09.2020 р. у справі № 924/610/20 до повернення матеріалів справи з касаційної інстанції.

Ухвалою від "08" квітня 2021 р. по справі 924/610/20 Верховного суду у складі колегії КГС касаційне провадження за касаційною скаргою Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" відкрите на підставі пункту 1 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України - закрито.

12.05.2021р. матеріали справи повернуто до господарського суду Хмельницької області.

Ухвалою від 14.05.2021 р. заяву комунального підприємства "Славутське житлово комунальне об`єднання" про розстрочку виконання рішення господарського суду Хмельницької області від 28.09.2020 р. у справі № 924/610/20 призначено до розгляду в судовому засіданні на 21.05.2021 року.

Заявник стверджує , що визнаючи свої боргові зобов`язання, відповідач (боржник) прагне в добровільному порядку виконати рішення суду, але, у зв`язку з скрутним фінансовим становищем, обумовленим тяжким фінансовим становищем протягом тривалого періоду, а також у зв`язку з із невчасним проведенням розрахунків з боку замовників робіт. В підтвердження своїх доводів надає балансові звіти за 1 квартал та за 1 півріччя 2018 року, копію постанови Департаменту ДАБІ у Харківській області, копії постанов Головного управління Держпраці у Харківській області, а також копії постанов про відкриття виконавчого провадження.

Заявник наголошує на тому, що станом на 01.01.2019 року сума непогашеної різниці в тарифах КП «Славутське житлово-комунальне об`єднання» становить 8 229 822 гри. Головною причиною виникнення різниці в тарифах є те, що при затвердженні тарифу на теплову енергію для населення була закладена нульова рентабельність, а сам тариф не переглядався в цілому при зміні складових собівартості, а лише проводилось коригування тарифу на зміну ціни на

енергоносії. Заявник просить суд розстрочити виконання рішення суду по справі № 924/610/20 на 36 місяців.

Представник відповідача (заявника) вимоги заяви підтримав з підстав, зазначених у заяві.

Представник позивача у засідання не з`явився.

При розгляді заяви про відстрочення виконання рішення суду у справі судом враховується наступне.

Відповідно до Конституції України судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов`язковим до виконання; обов`язковість рішень суду є однією з основних засад судочинства (ст. 129-1, п. 9 ч. 1 ст. 129).

Обов`язковість судового рішення є однією із засад (принципів) також господарського судочинства (п. 7 ч. 3 ст. 2 ГПК України).

Також згідно зі ст. 13 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України.

Аналогічні положення закріплені в ст. 326 ГПК України, відповідно до якої судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.

Конституційним Судом України у п. 2 мотивувальної частини рішення № 18-рп/2012 від 13.12.2012р. зазначено, що виконання судового рішення є невід`ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави.

За практикою Європейського суду з прав людини право на виконання судового рішення є складовою права на доступ до суду, передбаченого статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, для цілей якої виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як невід`ємна частина судового розгляду (рішення у справі "Шмалько проти України" від 20 липня 2004 року).

Відповідно до ст. 331 ГПК України за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, встановлених законом), - встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання.

Статтею 33 Закону України "Про виконавче провадження" також передбачено, що за наявності обставин, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим (хвороба сторони виконавчого провадження, відрядження сторони виконавчого провадження, стихійне лихо тощо), сторони мають право звернутися до суду, який розглядав справу як суд першої інстанції, із заявою про відстрочку або розстрочку виконання рішення. Рішення про розстрочку виконується в частині та у строки, встановлені цим рішенням.

Згідно зі ст. 331 ГПК України підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання, відстрочки або розстрочки виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим. Вирішуючи питання про відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення, суд також враховує: 1) ступінь вини відповідача у виникненні спору; 2) стосовно фізичної особи - тяжке захворювання її самої або членів її сім`ї, її матеріальний стан; 3) стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо. Розстрочення та відстрочення виконання судового рішення не може перевищувати одного року з дня ухвалення такого рішення, ухвали, постанови.

Вирішуючи питання про відстрочку чи розстрочку виконання рішення, зміну способу і порядку виконання рішення, господарський суд повинен враховувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи, скрутний матеріальний стан, стосовно юридичної особи - наявну загрозу банкрутства, відсутність коштів на банківських рахунках і майна, на яке можливо було б звернути стягнення, щодо як фізичних, так і юридичних осіб - стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо (п. 7.2 постанови Пленуму Вищого Господарського суду України № 9 від 17.10.2012р. "Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України").

Європейський суд з прав людини у своєму рішенні, зокрема, у справі "Жовнер проти України", заява № 56848/00, рішення від 29.06.2004р., зазначив, що право на судовий розгляд, гарантоване статтею 6, також захищає і виконання остаточних та обов`язкових судових рішень, які у країні, яка поважає верховенство права, не можуть залишатися невиконаними, завдаючи шкоди одній із сторін .

Статтею 74 ГПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності (ст. 86 ГПК України).

Так, встановлення та підтвердження факту наявності обставин, на які посилається боржник, можливо лише внаслідок сукупного аналізу відповідних доказів щодо наявності зазначених обставин, що безпосередньо, на думку заявника, ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у момент звернення рішення до виконання.

Заявником в обґрунтування скрутного фінансового становища додано лист (від 25.06.2020р., адресований позивачу з проханням запропонувати заходи, спрямовані на реструктуризацію заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій за спожитий природний газ, підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиту електричну енергію шляхом проведення взаєморозрахунків, реструктуризації та списання заборгованості); лист від 23.09.2020 виконкомом Славутської міської ради позивачу з проханням вирішити питання щодо укладення із відповідачем договору про реструктуризацію існуючої заборгованості); розрахунок обсягу заборгованості різниці в тарифах на теплову енергію, що вироблялися, транспортувалися та постачалися установам і організаціям, що фінансуються з державного та/або місцевих бюджетів станом на 01.10.2017р.

Однак, зазначені документи не можуть бути доказами скрутного фінансового становища, оскільки ці обставини свідчать лише про листування у 2020році щодо вжиття заходів з реструктуризації заборгованості . Також у заяві від 16.02.2021р. про розстрочення виконання рішення суду у справі заявник стверджував про готовність в добровільному порядку виконати рішення суду. Однак, станом на день розгляду вказаної заяви не подано доказів часткового добровільного виконання рішення суду.

Доводи заявника про те, що станом на 01.01.2019 року сума непогашеної різниці в тарифах КП «Славутське житлово-комунальне об`єднання» становить 8 229 822 грн.. не можуть слугувати доказом скрутного матеріального становища станом на день розгляду вказаної заяви.

Також відповідачем не подано будь-яких фінансових документів (баланс, звіт про фінансовий стан) на підтвердження того, що підприємство є збитковим за результатами господарської діяльності із відображенням проміжних даних ведення відповідачем господарської діяльності станом на день розгляду вказаної заяви. Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 12.02.2018р. у справі № 906/434/17.

При цьому, збитковість діяльності підприємства, наявність у нього кредиторської заборгованості в істотному розмірі є результатом провадження господарської діяльності відповідачем, як самостійним суб`єктом господарювання, а тому вказані обставини не є самостійними та достатніми підставами для відстрочки та/або розстрочки виконання судового рішення. Зазначеної правової позиції дотримується Верховний Суд у прийнятій постанові від 27.06.2018р. у справі № 813/8842/13-а.

Разом з тим, заявник є комунальним підприємством, а відповідно до ст. 42 та абзацу 5 ст. 44 ГК України підприємництво - це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб`єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку, а принципами підприємницької діяльності є комерційний розрахунок та власний комерційний ризик. Також, підприємством не надано суду докази стосовно того, що ними здійснюються необхідні заходи з метою покращення матеріально-фінансового становища.

Зважаючи на вищевикладене, комунальним підприємством "Славутське житлово комунальне об`єднання" до заяви про розстрочку виконання рішення суду не надано відповідних доказів покращення матеріально-фінансового становища, які слугували підставою для відстрочення рішення Господарського суду Хмельницької області від 28.09.2020 р. у справі № 924/610/20 .

Судом також відмічається, що рішення господарського суду Хмельницької області від 28.09.2020 р. у справі № 924/610/20. залишено без змін постановою Північно-західного апеляційного господарського суду від 25.01.21. Тому, враховуючи те, що існування заборгованості, підтверджене обов`язковими та такими, що підлягають виконанню, судовими рішеннями, надає особі, на чию користь воно було винесено, "легітимні сподівання" на те, що заборгованість буде йому сплачено та така заборгованість становить "майно" цієї особи у розумінні ст. 1 Першого протоколу до Конвенції (рішення у справі "Пономарьов проти України" від 03.04.2008р.), то з метою недопущення порушення гарантованих Конституцією України та Конвенцією права на справедливий суд та права на повагу до приватної власності суд, який надає відстрочку чи розстрочку у виконанні рішення, у кожному конкретному випадку повинен встановити: 1) чи затримка у виконанні рішення зумовлена особливими і непереборними обставинами; 2) чи передбачена домовленістю сторін чи у національному законодавстві компенсація "потерпілій стороні" за затримку виконання рішення, ухваленого на його користь судового рішення, та індексації присудженої суми; 3) чи не є період виконання рішення надмірно тривалим для стягувача як "потерпілої сторони"; 4) чи дотримано справедливий баланс інтересів сторін у спорі.

Тобто, у цьому контексті для виправдовування затримки виконання рішення суду недостатньо лише зазначити про відсутність у боржника коштів. Обов`язково мають враховуватися і інтереси іншої сторони спору, на користь якої прийнято рішення.

Водночас, оскільки п. 1 ст. 6 Конвенції захищає виконання остаточних судових рішень, вони не можуть залишатися невиконаними на шкоду одній зі сторін. Виконанню судового рішення не можна перешкоджати, відмовляти у виконанні або надмірно його затримувати (рішення ЄСПЛ у справі "Горнсбі проти Греції", у справі "Бурдов проти Росії", у справі "Ясюнієне проти Литви").

Складне фінансове становище заявника, яким обґрунтована винятковість обставин, що ускладнюють виконання судового рішення, з урахуванням того, що господарська діяльність здійснюється ним на власний ризик, не може бути безумовною підставою для надання розстрочки виконання судового рішення; при цьому, розстрочення виконання рішення має базуватися на принципах співмірності і пропорційності з метою забезпечення балансу прав і законних інтересів стягувача і боржника.

Із зазначеного, суд дійшов висновку, що наведені заявником обставини, не свідчать про неможливість виконання рішення суду у цій справі, а лише відображають поточну господарську діяльність відповідача, що не є обставинами, з якими закон пов`язує можливість розстрочення виконання судового рішення, а обставини, на які посилається заявник, лише вказують на несприятливість виконання рішення суду для нього у цей час та можливість настання негативних наслідків у зв`язку з цим. При цьому, фінансове становище заявника є результатом його власної господарської діяльності, в ході якої відповідач мав планувати свої видатки.

Окрім того, заявником не надано доказів стосовно здійснення необхідних заходів з метою покращення матеріально-фінансового становища, що було вказано заявником у заяві про розстрочку виконання рішення.

У рішенні від 29.06.2004р. Європейський суд з прав людини у справі "Півень проти України" дійшов висновку, що державний орган або інша юридична особа не може посилатися на відсутність коштів, щоб не виплачувати борг, підтверджений судовим рішенням. У такому випадку не можна прийняти аргумент Уряду, що визначає таку відсутність як "виняткові обставини".

На державі лежить позитивне зобов`язання організувати систему виконання рішень таким чином, щоб гарантувати виконання без жодних невиправданих затримок, і так, щоб ця система була ефективною як у теорії, так і на практиці, а затримка у виконанні рішення не повинна бути такою, що порушує саму сутність права, яке захищається відповідно до пункту 1 статті 6 Конвенції (рішення Європейського суду з прав людини від 17.05.2005 у справі "Чижов проти України", заява № 6962/02).

Суд також зазначає, що при вирішенні питання про надання розстрочки необхідно врахувати, що спір у даній справі виник саме з вини відповідача у зв`язку з несвоєчасним виконання зобов`язань.

Стаття 331 ГПК України не містить вичерпного переліку обставин, за наявності яких суд має право надати відстрочку або розстрочку виконання рішення і суди вирішують виходячи з обставин справи. Проте, принципами цивільного законодавства є розумність, добросовісність та справедливість (ст. 2 ГПК України), та обов`язковість судових рішень, яка визначена статтею 129 Конституції України.

Судом звертається увага, що заява сторони про розстрочку виконання рішення суду може бути задоволена лише у виняткових випадках, які суд визначає з особливого характеру обставин, що ускладнюють або виключають виконання рішення. У будь-якому випадку закон пов`язує відстрочку виконання рішення у судовому порядку з об`єктивними, непереборними, виключними обставинами, що ускладнюють вчасне виконання судового рішення.

Отже, виключні обставини повинні свідчити саме про неможливість виконання рішення, між такими обставинами та неможливістю (ускладненістю) виконання такого рішення повинен бути причинний зв`язок.

Натомість, боржник, як на підставу необхідності у розстрочці виконання рішення посилається на скрутне фінансове становище підприємства.

Однак, за висновком суду, така підстава, як скрутне фінансове становище, не є виключною, винятковою чи такою, що свідчить про неможливість чи ускладненість виконання рішення на стадії його виконання.

Скрутне фінансове становище підприємства є наслідком діяльності роботи підприємства та не є винятковими підставами для надання розстрочки в розумінні ст. 331 ГПК України.

На переконання суду надання боржнику розстрочки не відповідає (суперечить) принципу правової визначеності та остаточності судового рішення. Одними з елементів такого принципу визначеності є прозорість правової норми та впевненість сторони у її застосуванні. Принцип правової визначеності є невід`ємною складовою принципу верховенства права.

При цьому, ст.. 331 ГПК України унормовано, що розстрочення та відстрочення виконання судового рішення не може перевищувати одного року з дня ухвалення такого рішення, ухвали, постанови. Заявник просить суд розстрочити виконання рішення суду по справі № 924/610/20 на 36 місяців.

Надання розстрочки без дотримання балансу інтересів стягувача та боржника порушує основи судового рішення, яке ухвалене іменем України, позбавляє кредитора можливості захистити свої права, знижує авторитет судового рішення.

Суд при вирішенні питання про розстрочку виконання рішення повинен враховувати можливі негативні наслідки як для боржника при виконання рішення у встановлений строк, так і враховувати такі ж наслідки і для стягувача при затримці виконання рішення суду та не допускати їх настання. Надання розстрочки означає виконання рішення частками, установленими господарським судом, із певним інтервалом у часі. Строки виконання кожної частки також визначає господарський суд. При розгляді заяв щодо розстрочки виконання рішення необхідно виходити з міркувань доцільності та об`єктивної необхідності надання саме таких строків відтермінування виконання рішення в цілому; наявність підстави для відтер мінування рішення частками має бути доведена боржником. Строки такого відтермінування знаходяться у прямій залежності від обставин, що викликають необхідність надання додаткового строку до повного виконання рішення суду. Надання розстрочки виконання рішення суду не може створювати занадто або безпідставно привілейовані умови для боржника (правова позиція Верховного Суду, викладена у постанові від 21.02.2019р. у справі № 2-54/08).

Враховуючи наведене, суд вважає, що заявником не доведено належними доказами виключності обставин, що спричинили неможливість виконання судового рішення у даній справі в повному обсязі, як і не надано доказів вжиття заходів до повного виконання рішення.

У рішенні від 10.02.2010р. у справі "Серявін та інші проти України" Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

З урахуванням усіх фактичних обставин справи, встановлених судом, інші доводи заявника, викладені у заяві не заслуговують на увагу, оскільки не впливають на вирішення заяви відповідача у даній справі.

Отже, беручи до уваги вищевикладене, суд дійшов висновку, що заявником не доведено відповідно до ст. 331 Господарського процесуального кодексу України винятковості випадку та наявності правових підстав для розстрочки виконання рішення суду, тому в задоволенні заяви про розстрочку виконання рішення господарського суду Хмельницької області від 28.09.2020 р. у справі № 924/610/20 необхідно відмовити.

Керуючись ст.ст. 234, 235, 331 Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

У задоволенні заяви від 16.02.2021р. про розстрочення виконання рішення господарського суду Хмельницької області від 28.09.2020 р. у справі № 924/610/20 відмовити.

Ухвала набирає законної сили з моменту її оголошення та підлягає оскарженню протягом 10 днів до Північно-західного апеляційного господарського суду з урахуванням ч. 4 розділу Х ГПК України. Повний текст складено 26.05.2021р.

Суддя І.В. Заярнюк

Віддруков. 3 прим. (рек. з пов. про вруч.): 1 - для суду;

2 - позивачу (01601, м. Київ, вул. Б. Хмельницького, 6);

3 - відповідачу (30000, Хмельницька обл., м. Славута, вул. Миру, 14А).