Ухвала

від 08.04.2021 по справі 924/610/20

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

?

УХВАЛА

08 квітня 2021 року

м. Київ

Справа № 924/610/20

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Зуєва В.А. - головуючого, Дроботової Т.Б., Міщенка І.С.

за участю секретаря судового засідання - Дерлі І. І.,

за участю представників сторін:

позивача - Лисенко В.О. (адвокат),

відповідача - Шишова Ю.С. (самопредставництво)

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України"

на постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 25.01.2021 (судді: Олексюк Г.Є. (головуючий), Маціщук А.В., Гудак А.В.)

та рішення Господарського суду Хмельницької області від 28.09.2020 (суддя Заярнюк І.В.)

за позовом Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України"

до Комунального підприємства "Славутське житлово-комунальне об`єднання"

про стягнення 5 692 123, 24 грн основного боргу, 1 101 041, 47 грн пені, 391 362, 91 грн 3 % річних, 838 132, 73 грн інфляційних втрат,

В С Т А Н О В И В:

Акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (далі - АТ "НАК "Нафтогаз України", Позивач) звернулося до Господарського суду Хмельницької області з позовом до Комунального підприємства "Славутське житлово-комунальне об`єднання" (далі - КП "Славутське житлово-комунальне об`єднання", Відповідач) про стягнення 5 692 123,24 грн - основного боргу, 1 101 041,47 грн - пені, 391 362,91 грн - 3 % річних та 838 132,73 грн - інфляційних втрат.

Позовні вимоги мотивовані порушенням Відповідачем умов договору №1232/1718-ТЕ-34 постачання природного газу від 26.09.2017 у частині повного та своєчасного розрахунку за поставлений природний газ.

Рішенням Господарського суду Хмельницької області від 28.09.2020, залишеним без змін постановою Північно-західного апеляційного господарського суду від 25.01.2021 у справі №924/610/20, позов задоволено частково. Стягнуто з Відповідача на користь Позивача 5 692 123, 24 грн - основного боргу, 550 520, 74 грн - пені, 391 362, 91 грн - 3% річних та 838 132, 73 грн - інфляційних втрат. Вирішено питання щодо розподілу судових витрат. У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.

Судові рішення мотивовані неналежним виконанням Відповідачем договірних зобов`язань в частині своєчасної оплати за поставлений природний газ.

Суд першої інстанції, з позицією якого погодився суд апеляційної інстанції, з посиланням на приписи статей 233 Господарського кодексу України та 551 Цивільного кодексу України дійшов висновку про наявність підстав для реалізації права щодо зменшення розміру пені на 50%.

У касаційній скарзі АТ "НАК "Нафтогаз України" просить скасувати судові рішення попередніх інстанцій в частині відмови у стягненні 550 520,73 грн пені та в цій частині прийняти нове рішення про задоволення позову.

Вимоги скарги обґрунтовані неврахуванням судами попередніх інстанцій висновків Верховного Суду щодо застосування статті 551 Цивільного кодексу України та статті 233 Господарського кодексу України, які викладені у постановах від 04.05.2018 у справі №908/1453/14 та від 12.06.2018 у справі №922/1010/16.

Дослідивши доводи, наведені у касаційній скарзі, а також матеріали справи, Верховний Суд дійшов висновку, що обставини, які стали підставою для відкриття касаційного провадження не підтвердилися, тому касаційне провадження за вищезазначеною касаційною скаргою підлягає закриттю з огляду на таке.

Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права (частина перша статті 300 Господарського процесуального кодексу України).

Частиною другою статті 6 та частиною другою статті 19 Конституції України визначено, що органи законодавчої, виконавчої та судової влади здійснюють свої повноваження у встановлених цією Конституцією межах і відповідно до законів України та зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з пунктом 8 частини другої статті 129 Конституції України однією з основних засад судочинства є забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

Питання права касаційного оскарження урегульовано статтею 287 Господарського процесуального кодексу України, частиною другою якої встановлено підстави касаційного оскарження судових рішень виключно у випадках, визначених цією процесуальною нормою.

Так, однією з підстав касаційного оскарження судових рішень відповідно до пункту 1 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права у випадку, якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку.

Зі змісту зазначеної норми права убачається, що оскарження судових рішень з підстави, передбаченої пунктом 1 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України, може мати місце за наявності таких складових: неоднакове застосування одних і тих самих норм матеріального права апеляційним судом у справі, в якій подано касаційну скаргу та у постанові Верховного Суду, яка містить висновок щодо застосування цієї ж норми права у подібних правовідносинах; ухвалення різних за змістом судових рішень у справі, у якій подано касаційну скаргу, і у справі, в якій винесено постанову Верховного Суду; спірні питання виникли у подібних правовідносинах.

Подібність правовідносин в іншій аналогічній справі визначається за такими критеріями: суб`єктний склад сторін спору, зміст правовідносин (права та обов`язки сторін спору) та об`єкт (предмет).

При цьому, подібність правовідносин означає схожість суб`єктного складу учасників відносин, об`єкта та предмета правового регулювання, а також умов застосування правових норм (зокрема, часу, місця, підстав виникнення, припинення та зміни відповідних правовідносин). Зміст правовідносин з метою з`ясування їх подібності визначається обставинами кожної конкретної справи.

Під судовими рішеннями у подібних правовідносинах необхідно розуміти такі рішення, де подібними (однотипними, аналогічними) є предмети спору, підстави позову, зміст позовних вимог і встановлені судом фактичні обставини, а також наявне однакове матеріально-правове регулювання спірних правовідносин.

Подібні висновки викладені у постановах Великої Палати Верховного Суду від 27.03.2018 у справі №910/17999/16, від 25.04.2018 у справі №925/3/17, від 25.04.2018 у справі №910/24257/16, від 16.05.2018 у справі №910/5394/15-г, від 19.06.2018 у справі №922/2383/16, від 12.12.2018 у справі №2-3007/11, від 16.01.2019 у справі №757/31606/15-ц, від 19.05.2020 у справі №910/719/19 та постановах Верховного Суду України від 21.12.2016 у справі №910/8956/15 та від 13.09.2017 у справі №923/682/16.

Так, посилання скаржника на постанову Верховного Суду від 12.06.2018 у справі №922/1010/16 є безпідставними, оскільки у вказаній справі, на відміну від справи, яка переглядається (№924/610/20) не вирішувалось питання щодо зменшення пені за клопотанням сторони, а відтак не є релевантною.

У постанові Верховного Суду від 04.05.2018 у справі №908/1453/14, на яку також посилається скаржник у касаційній скарзі, суд касаційної інстанції погодився з висновками судів попередніх інстанцій щодо відмови відповідачу у задоволенні клопотання про зменшення розміру пені до 90%, нарахованої у зв`язку з простроченням оплати за спожиту фактичну електричну енергію. При цьому, окрім іншого, суд касаційної інстанції виходив із встановлених судами попередніх інстанцій обставин справи, зокрема, з критичного фінансово -господарського стану позивача та обставин наявності в останнього заборгованості по заробітній платі, податкового боргу, зменшення прибутку підприємства, відсутність коштів на банківських рахунках, існування дебіторської заборгованості перед постачальниками товарів та послуг.

Висновки судів про задоволення клопотання про зменшення розміру пені у справі яка розглядається, не суперечать висновку Верховного Суду, викладеному у постанові від 04.05.2018 у справі №908/1453/14 у якій відмовлено у задоволенні клопотання боржника про зменшення розміру стягуваної пені, оскільки право суду зменшити розмір пені було реалізоване ним у обох справах у конкретних випадках за наслідками оцінки обставин кожної справи, наведених учасниками справ обґрунтувань та дослідження доказів.

Крім того, з висновків у справі №908/1453/14 стосовно відсутності підстав для зменшення розміру пені не можна виокремити умови їх застосування окремо від специфічних обставин у справі, що розглядалася і застосувати у цій справі. При цьому, Верховний Суд не надавав у наведеній вище справі висновків, які б певним чином додаткового обмежували умови здійснення розсуду суду у питаннях зменшення розміру пені так, щоб тільки один варіант реалізації розсуду суду можна було вважати правильним.

Отже, наведена у касаційній скарзі постанова Верховного Суду від 04.05.2018 у справі № 908/1453/14 хоча і була прийнята за матеріально-правового регулювання спірних правовідносин, схожого з тим, що має місце у справі №924/610/20, але за іншої фактично-доказової бази (обставин справи та зібраних у ній доказів), тобто зазначена справа №908/1453/14 і ця справа є відмінними за істотними правовими ознаками, що свідчить про неподібність правовідносин у них.

Згідно з пунктом 5 частини першої статті 296 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції закриває касаційне провадження, якщо після відкриття касаційного провадження на підставі пункту 1 частини другої статті 287 цього Кодексу судом встановлено, що висновок щодо застосування норми права, який викладений у постанові Верховного Суду та на який посилався скаржник у касаційній скарзі, стосується правовідносин, які не є подібними.

Зазначена норма процесуального права спрямована на формування усталеної судової практики вирішення господарських спорів, що виникають із подібних правовідносин, а її застосування судом касаційної інстанції свідчитиме про дотримання принципу правової визначеності.

Зважаючи на те, що наведена скаржником підстава касаційного оскарження, передбачена у пункті 1 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України, не отримала підтвердження після відкриття касаційного провадження, колегія суддів відповідно до пункту 5 частини першої статті 296 цього Кодексу дійшла висновку, що касаційне провадження за касаційною скаргою АТ "НАК "Нафтогаз України" відкрите на підставі пункту 1 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України підлягає закриттю.

Керуючись статтями 234, 235, 296 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

УХВАЛИВ:

Касаційне провадження за касаційною скаргою Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" відкрите на підставі пункту 1 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України - закрити.

Ухвала набирає законної сили з моменту її оголошення та оскарженню не підлягає.

Головуючий В. А. Зуєв Судді Т. Б. Дроботова І. С. Міщенко