Рішення

від 20.01.2021 по справі 916/3316/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"20" січня 2021 р.м. Одеса Справа № 916/3316/20

Господарський суд Одеської області у складі судді Невінгловської Ю.М.

при секретарі судового засідання: Пелехатій А.О.

за участю представників сторін:

від позивача - Щедріна О.М. (на підставі довіреності)

від відповідача - не з`явився;

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «АгроРось» (19400, Черкаська область, м. Корсунь-Шевченківський, вул. Шевченка, буд. 39);

до відповідача: Державного підприємства «Дослідне господарство «Таїровське» Національного наукового центру «Інститут Виноградарства і Виноробства ім. В.Є. Таїрова (65496, Одеська обл., Овідіопольський район, смт Таїрове, вул. 40 річчя Перемоги, 27, А);

про стягнення 526 009, 66 грн.

ВСТАНОВИВ:

Суть спору: 19.11.2020 року позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю «АгроРось» звернулось до Господарського суду Одеської області з позовною заявою (вх. ГСОО №3431/20) до відповідача - Державного підприємства «Дослідне господарство «Таїровське» Національного наукового центру «Інститут Виноградарства і Виноробства ім. В.Є. Таїрова, в якій просить суд стягнути з відповідача 526 009, 66 грн., з яких: 310255, 21 грн. -основний борг, 114 411, 04 грн. - штрафу, 77 942, 17 грн. - пені, 11920, 98 грн. - інфляційні втрати, 11480, 26 грн. - 3% річних.

Позовні вимоги Товариство з обмеженою відповідальністю «АгроРось» обґрунтовує неналежним виконанням відповідачем умов укладеного між сторонами договору №19/20-ОД від 20.02.2019 року в частині розрахунків за поставлений товар.

Ухвалою суду від 24.11.2020 року за даним позовом було відкрито провадження у справі №916/3316/20 за правилами спрощеного позовного провадження із призначенням розгляду справи по суті на 21.12.2020 року.

У судовому засіданні від 21.12.2020 року судом було оголошено перерву до 20.01.2021 року.

У судовому засіданні від 20.01.2021 року представник позивача підтримав позовні вимоги та просив суд їх задовольнити.

Відповідач - Державне підприємство Дослідне господарство «Таїровське» Національного наукового центру «Інститут Виноградарства і Виноробства ім. В.Є. Таїрова про дату, час та місце судових засідань повідомлявся належним чином шляхом направлення ухвал суду на його юридичну адресу, яка зазначена у витязі з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань сформованого судом, які були ним отримані, про що свідчать наявні в матеріалах справи поштові повідомлення про вручення, однак у судові засідання станом на 20.01.2021р. відповідач не з`являвся, про поважність причин відсутності не повідомляв, своїм процесуальним правом на подання відзиву не скористався, жодних заперечень проти позову не надав, з огляду на що суд вважає за можливе відповідно до ч.9 ст.165 ГПК України розглянути справу за наявними в ній матеріалами.

У судовому засіданні від 20.01.2021 року було оголошено вступну та резолютивну частини рішення, повний текст якого буде складено 25.01.2021 року.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, оцінивши належність, допустимість доказів, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, повно, всебічно і об`єктивно з`ясувавши обставини справи, суд дійшов таких висновків:

Відповідно до ст. 175 ГК України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов`язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов`язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управлена сторона має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку. Майнові зобов`язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Статтею 627 ЦК України передбачено, що відповідно до статті 6 ЦК України сторони є вільними в укладанні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

У відповідності зі статтею 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму. До відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу.

Як вбачається з матеріалів справи, 20.02.2019р. між Товариством з обмеженою відповідальністю "АгроРось" (Постачальник) та Державним підприємством «Дослідне господарство «Таїровське» Національного наукового центру «Інститут Виноградарства і Виноробства ім. В.Є. Таїрова (Покупець) було укладено договір поставки №19/20-ОД, відповідно до умов п.1.1 якого Постачальник зобов`язується передати Покупцю засоби захисту рослин, очищені у митному відношенні (надалі - товар), а Покупець зобов`язується прийняти й оплатити товар, найменування і кількість якого зазначаються у додатку(ах) до даного договору.

За умовами п.1.2. договору право власності на поставлений товар, а також ризик випадкового ушкодження чи загибелі товару переходить від Постачальника до Покупця в момент передачі Товару.

Асортимент товару, його кількість, ціна та строки поставки визначаються в додатках, які є невід`ємними частинами його товару (п.1.3. договору).

Відповідно до п. 1.5. договору товар вважається поставленим Постачальником і прийнятим Покупцем з моменту підписання накладних повноважними представниками сторін. Підписання сторонами видаткових накладних, що виписані в період дії даного договору, засвідчує факт передачі разом з товаром усієї необхідної документації, що його стосується.

Пунктом 2.1. договору сторони погодили, що ціна товару визначається в додатках до договору, що є невід`ємною частиною договору.

Загальна ціна договору являє собою суму вартості всього товару, що поставляється за даним договором згідно додатку(ів), що є його невід`ємною частиною (п.2.2. договору).

Згідно п. 3.1. договору порядок розрахунків за поставлений товар визначається в додатку (ах) до даного договору.

Положеннями пункту 3.2. договори визначено, що Покупець здійснює оплату товару шляхом перерахування коштів на поточний рахунок Постачальника в строки, що зазначаються в додатках до договору. Датою оплати вважається дата надходження коштів на поточний банківський рахунок Постачальника.

Відповідно до п. 5.1. договору поставка товару здійснюється на умовах та в терміни, вказані у додатку(ах) до даного договору.

Датою поставки товару чи його частини вважається дата підписання сторонами видаткової накладної (п.5.2. договору).

Згідно п. 6.1. договору приймання товару по кількості та якості проводиться Покупцем у присутності належним чином уповноваженого представника Постачальника в момент його отримання від постачальника, згідно належно оформлених відповідно до вимог чинного законодавства актів приймання-передачі та (або) накладних, товарно-транспортних накладних.

Договір набирає сили з дати підписання його сторонами і діє до повного виконання сторонами своїх зобов`язань за цим договором.

Як встановлено судом, на виконання умов договору сторонами було підписано специфікації до договору (а.с.20-26), якими погоджено асортимент, кількість, ціну та порядок і строки оплати товару.

Так у специфікації від 20.02.2019р. сторонами погоджено загальну вартість товару на рівні 6542, 46 грн та порядок оплати, а саме: 100% оплата вартості товару до 03.05.2019 року. Між тим, за вказаний товар відповідач не розрахувався, а 12.09.2019 року здійснив його повернення, що підтверджується наявними в матеріалами доказами.

Специфікацією від 20.02.2019 року сторонами погоджено загальну вартість товару на суму 41 400, 72 грн та порядок оплати, а саме: 30% від загальної вартості товару, що становить 12420,22 грн до 30.04.2019р. та 70% від загальної вартості товару, що становить 28980, 50 грн, не пізніше 30.09.2019р.

Так, згідно специфікації, відповідачу був поставлений товар у сумі 41 400, 72 грн, що підтверджується видатковою накладною №РН-0002646 від 19.04.2019 року.

Специфікацією від 19.04.2019 року сторонами погоджено загальну вартість товару на суму 41 400, 72 грн та порядок оплати, а саме: 30% від загальної вартості товару, що становить 12420,22 грн до 30.04.2019р. та 70% від загальної вартості товару, що становить 28980, 50 грн, не пізніше 30.09.2019р.

Відповідно до специфікації, відповідачу було поставлено товар на суму 41 400,72 грн, що підтверджується видатковою накладною №РН-0002807 від 23.04.2019 року.

Судом встановлено, що за специфікаціями від 20.02.2019 року та 19.04.2019 року згідно виставленого рахунку №СФ-0002361 від 19.04.2019 року, 30% попередньої оплати була сплачена відповідачем 10.05.2019 року у розмірі 25000 грн., що підтверджується платіжним дорученням №1489 від 10.05.2019 року. При цьому, залишок коштів у розмірі 159, 56 грн. позивачем було зараховано в оплату 70% поставленого товару. Однак, решта коштів за поставлений товар у сумі 57 801, 44 грн. від відповідача не надходило, у зв`язку з чим, заборгованість відповідача за специфікаціями від 20.02.2019 року та 19.04.2019 року складає 57 801, 44 грн.

Специфікацією від 05.06.2019р. сторонами погоджено загальну вартість товару на рівні 185978, 40 грн та порядок оплати, а саме: 30% від загальної вартості товару, що становить 55793, 52 грн до 30.06.2019р. та 70% від загальної вартості товару, що становить 130184, 88 грн, не пізніше 30.09.2019р.

Відповідно до специфікації, відповідачу було поставлено товар на суму 185978, 40 грн, що підтверджується видатковими накладними №РН-0004344 від 05.06.2019 року на суму 69232, 80 грн та №РН-0004416 від 07.06.2019 року на суму 116745, 60 грн.

Судом встановлено, що за специфікацією від 05.06.2019 року згідно виставленого рахунку №СФ-0003952 від 05.06.2019 року, 30% поставленого товару відповідачем було сплачено від 11.06.2019 року у сумі 55800 грн., що підтверджується платіжним дорученням №1543 від 11.06.2019 року. При цьому, залишок коштів у розмірі 6, 48 грн. позивачем було зараховано в оплату 70% поставленого товару. Однак, решта коштів за поставлений товар у сумі 130 178, 40 грн. від відповідача не надходило, у зв`язку з чим, заборгованість відповідача за специфікацією від 05.06.2019 року складає 130 178, 40 грн.

Специфікацією від 20.06.2019р. сторонами погоджено загальну вартість товару на рівні 117575,98 грн та порядок оплати, а саме: 30% від загальної вартості товару, що становить 35272, 79 грн, до 30.06.2019р. та 70% від загальної вартості товару, що становить 82303, 19 грн, не пізніше 30.09.2019р.

Відповідно до специфікації, відповідачу було поставлено товар на суму 117575, 98 грн, що підтверджується видатковими накладними №РН-0004731 від 20.06.2019 року на суму 91485, 70 грн та №РН-0004753 від 21.06.2019 року на суму 26090, 28 грн.

Судом встановлено, що за специфікацією від 20.06.2019 року згідно виставленого рахунку №СФ-0004327 від 20.06.2019 року, 27.06.2019 року відповідачем було сплачено 24000 грн., що підтверджується платіжним дорученням №1576 від 27.06.2019 року та було зараховано позивачем в частину погашення 30% поставленого товару. Пізніше, 30.08.2019 року відповідачем було додатково перераховано позивачу 57000 грн. в оплату поставленого товару. Однак решта коштів за поставлений товар у сумі 36575,98 грн. від відповідача не надходило, у зв`язку з чим, заборгованість відповідача за специфікацією від 20.06.2019 року складає 36575, 98 грн.

Специфікацією від 05.07.2019р. сторонами погоджено загальну вартість товару у сумі 114828,42 грн та порядок оплати, а саме: 30% від загальної вартості товару, що становить 34451, 53 грн, до 20.07.2019р. та 70% від загальної вартості товару, що становить 80376,89 грн, не пізніше 30.09.2019р.

Відповідно до специфікації, відповідачу було поставлено товар на суму 114828, 42 грн, що підтверджується видатковою накладною №РН-0004910 від 05.07.2019 року.

Судом встановлено, що за специфікацією від 05.07.2019 року згідно виставленого рахунку №СФ-0004549 від 05.07.2019 року, 21.01.2020 року відповідачем було сплачено 100000 грн., що підтверджується платіжним дорученням №38 від 21.01.2020 року. Решта коштів за поставлений товар у сумі 14828, 42 грн. від відповідача не надходило, у зв`язку з чим, заборгованість відповідача за специфікацією від 05.07.2019 року складає 14828, 42 грн.

Специфікацією від 17.07.2019р. сторонами погоджено загальну вартість товару на рівні 70870, 97 грн та порядок оплати, а саме: 30% від загальної вартості товару, що становить 21261, 29 грн, до 31.07.2019р. та 70% від загальної вартості товару, що становить 49609, 68 грн, не пізніше 30.09.2019р.

Відповідно до специфікації, відповідачу було поставлено товар на суму 70870, 97 грн, що підтверджується видатковою накладною №РН-0005092 від 19.07.2019 року.

Судом встановлено, що за специфікацією від 17.07.2019 року згідно виставленого рахунку №СФ-0004724 від 17.07.2019 року, відповідачем не було оплачено поставлений товар, у зв`язку з чим, заборгованість відповідача за специфікацією від 17.07.2019 року складає 70870, 97 грн.

Згідно до ст.193 ГК України, яка цілком кореспондується зі ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Отже, як встановлено судом з матеріалів справи, на виконання умов договору позивачем у період з лютого по липень 2019р. було поставлено відповідачу бумовлений специфікаціями товар на загальну суму 572 055, 21 грн, що підтверджується наявними в матеріалах справи видатковими накладними, товарно-транспортними накладними, довіреностями на отримання товару та відповідними податковими накладними.

Водночас, як вказує позивач, відповідачем поставлений товар було оплачено лише частково у сумі 261 800 грн та з порушенням строку, отже, 310 255, 21 грн. вартості товару залишилась відповідачем не оплаченою, доказів зворотного матеріали справи не містять.

У листі від 30.10.2019 року №140 відповідач повідомляв позивача, про те, що він зобов`язується оплатити заборгованість у сумі 410 255, 20 грн. до 30.11.2019 року.

Листом від 03.03.2020 року №46 відповідач повідомив, що гарантує оплату в розмірі 310 255, 21 грн. згідно запропонованого ним графіку.

З метою досудового врегулювання спору, позивач направив відповідачу претензію вих №144 від 18.05.2020 року, в якій вимагав сплатити заборгованість у сумі 310 255, 20 грн, а також 114 411, 04 грн. штрафу, 61538,87 грн. пені, 8358, 71 грн. інфляційних збитків та 7080, 33 грн. 3% річних.

Станом на момент подачі позовної заяви доказів погашення заборгованості у сумі 310 255, 21 грн матеріали справи не містять.

Враховуючи вищезазначене та те, що належних доказів, які б спростовували наявність заборгованості у розмірі 310 255, 21 грн відповідач, згідно приписів ст.ст. 74, 76-77 ГПК України, суду не надав, та вказана заборгованість підтверджується матеріалами справи, суд вважає позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "АгроРось" цілком обґрунтованими, та такими, що підлягають задоволенню.

Аналізуючи вимоги позивача про стягнення з відповідача штрафних санкцій, інфляційних втрат та 3% річних, суд вказує таке.

Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно ч.1 ст.611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

За приписами частини першої статті 230 ГК України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Відповідно до ч.3 ст.549 ЦК України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Частиною 2 ст. 343 ГК України встановлено, що пеня за прострочку платежу встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Згідно ч.6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Відповідно до п.7.2. договору у випадку прострочення оплати вартості товару, Покупець сплачує постачальнику пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період за який нараховується пеня, за кожен день прострочення.

За умовами п. 7.5. договору сторони погодились, що відповідно до ст. 259 Цивільного кодексу України строк позовної давності щодо стягнення штрафних санкцій за даним договором складає три роки. Крім цього, сторони, відповідно до п. 6 ст. 232 Господарського кодексу України, домовились про те, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язань за цим договором здійснюється без обмеження строку.

З огляду на встановлення під час здійснення перевірки наданого позивачем розрахунку пені арифметичних та методологічних помилок, судом за допомогою системи "Ліга-Закон" зроблено власний розрахунок, при цьому, враховуючи виникнення заборгованості по кожній специфікації в різні періоди, судом здійснюється розрахунок окремо по кожній специфікації, з урахуванням положень ст.253 Цивільного кодексу України, між тим загальна сума пені за розрахунком суду складала 77 980, 52 грн. Однак, оскільки згідно приписів ст. 237 Господарського процесуального кодексу України, суд не виходить за межі заявлених позовних вимог, загальний розмір пені, що підлягає стягненню з відповідача становить 77 942, 17 грн.

Крім того, відповідно до п. 4 Специфікацій, сторонами було визначено, що у разі порушення строків оплати вартості товару, покупець зобов`язаний сплатити на користь постачальника штраф у розмірі 20% від загальної вартості товару, зазначеного Специфікацій.

Перевіривши розрахунок розміру штрафу по кожній специфікації окремо, судом встановлена його правильність, у зв`язку з чим розмір штрафу, що підлягає стягненню з відповідача становить 114 411, 04 грн.

Згідно частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

З огляду на встановлення під час здійснення перевірки наданого позивачем розрахунку 3% річних арифметичних та методологічних помилок, судом за допомогою системи "Ліга-Закон" зроблено власний розрахунок по кожній специфікації, з урахуванням також положень ст.253 Цивільного кодексу України, між тим загальна сума 3% річних за розрахунком суду є більшою ніж заявлено позивачем, адже складала 11480, 28 грн. Оскільки згідно приписів ст. 237 Господарського процесуального кодексу України суд не виходить за межі заявлених позовних вимог, загальний розмір 3% річних, що підлягає стягненню з відповідача становить 11480, 26 грн.

Стосовно інфляційних нарахувань, сплата яких передбачена частиною другою статті 625 ЦК України, суд вказує, що такі нарахування не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті.

Зазначені нарахування здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов`язання.

З огляду на встановлення під час здійснення перевірки наданого позивачем розрахунку інфляційних втрат арифметичних та методологічних помилок, судом за допомогою системи "Ліга-Закон" зроблено власний розрахунок по кожній специфікації.

Таким чином, загальна сума інфляційних втрат складає 15313, 26 грн. Однак, оскільки згідно приписів ст. 237 Господарського процесуального кодексу України суд не виходить за межі заявлених позовних вимог, загальний розмір пені, що підлягає стягненню з відповідача становить 11920, 98 грн.

З урахуванням встановлених обставин, суд дійшов висновку щодо наявності підстав для задоволення позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «АгроРось» та стягнення з відповідача основного боргу у розмірі 310255, 21 грн., штрафу у розмірі 114 411, 04 грн., пені у розмірі 77942, 17 грн, інфляційних втрат у розмірі 11920, 98 грн та 3% річних у розмірі 11480, 26 грн.

З урахуванням викладеного, враховуючи задоволення судом позовних вимог, судові витрати по сплаті судового збору відповідно до ст.129 Господарського процесуального кодексу України, підлягають відшкодуванню за рахунок відповідача.

Керуючись ст.ст. 129,232,233,236-238,240-241 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з Державного підприємства Дослідне господарство Таїровське Національного наукового центру «Інститут Виноградарства і Виноробства ім. В.Є. Таїрова (65496, Одеська обл., Овідіопольський район, смт Таїрове, вул. 40 річчя Перемоги, 27, А, код ЄДРПОУ 13916781) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю АгроРось (19400, Черкаська область, м. Корсунь-Шевченківський, вул. Шевченка, буд. 39, код ЄДРПОУ 21374294) основний борг у сумі 310 255 /триста десять тисяч двісті п`ятдесят п`ять/ грн 21 коп., штраф у сумі 114 411 /сто чотирнадцять тисяч чотириста одинадцять/ грн. 04 коп., пеню у сумі 77 942 /сімдесят сім тисяч дев`ятсот сорок дві/ грн.17 коп., 3% річних у сумі 11480 /одинадцять тисяч чотириста вісімдесят/ грн 26 коп., інфляційні втрати у сумі 11920 /одинадцять тисяч дев`ятсот двадцять/ грн 98 коп., судовий збір у сумі 7890 /сім тисяч вісімсот дев`яносто/ грн 15 коп.

Рішення суду набирає законної сили в порядку ст. 241 ГПК України та підлягає оскарженню до Південно-західного апеляційного господарського суду в порядку ст.256 ГПК України.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Повний текст складено 25 січня 2021 р.

Суддя Ю.М. Невінгловська