Ухвала

від 27.01.2021 по справі 923/826/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХЕРСОНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХЕРCОНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул.Театральна,18, м. Херсон, 73000,

тел./0552/26-47-84, 49-31-78, факс 49-31-78, веб сторінка: ks.arbitr.gov.ua/sud5024/

У Х В А Л А

27 січня 2021 року м.Херсон Справа № 923/826/20

Господарський суд Херсонської області у складі судді Пінтеліної Т.Г. , розглянувши справу за позовом: Фізичної особи-підприємця Гладишева Юрія Валерійовича ( АДРЕСА_1 , код ЄДРПОУ НОМЕР_1 )

до Відповідача : Фізичної особи-підприємця Шакун Інни Ігорівни ( АДРЕСА_2 , код ЄДРПОУ НОМЕР_2 )

про стягнення 212 100 грн.

за участю представників:

від позивача - Гладишева О.О., представник

від відповідача - Гулько С.О., представник, довіреність № 1528 від 16.09.2019, дійсна до 16.09.2024

встановив :

У серпні 2020р. позивач звернувся до Господарського суду Херсонської області із позовною заявою до відповідача, в якій зазначає, що 12.10.2017 року між ФОП Гладишевим Юрієм Валерійовичем та ФОП Шакун Інною Ігорівною (далі - Суборендар) було укладено договір суборенди (далі - Договір суборенди) земельну ділянку загальною площею 0,2700 га (з кадастровим номером 6510400000:05:008:0129), що розташована за адресою: Херсонська область, м. Каховка, вул. Мелітопольська, 24.

Ухвалою від 09.09.2020р.(а.с.125) суд відкрив провадження у справі, постановив розгляд справи здійснювати за правилами загального позовного провадження, встановив сторонами строки подання відзиву, відповіді на відзив, заперечень, призначив засідання по справі у підготовчому провадженні на 30 вересня 2020 р.

Лише в судовому засіданні 17.11.2020р. представник відповідача надала суду відзив по суті позовних вимог з доказами надіслання копії відзиву та додатків до нього позивачу. Ухвалою від 17.11.2020р. підготовче провадження відкладено на 02.12.2020р. Ухвалою від 02.12.2020р. підготовче провадження відкладено на 18.12.2020р.

Суд у попередніх ухвалах декілька разів закликав та пропонував представникам сторін, з огляду на приписи ст.14 ГПК України, неухильно дотримуватись приписів та усвідомити наслідки недотримання ст.ст.74, 80,118 Господарського процесуального кодексу України.

Так, за приписами ст. 80 ГПК України ( Подання доказів) учасники справи подають докази у справі безпосередньо до суду. При цьому Позивач повинен подати докази разом з поданням позовної заяви. Відповідач повинен подати суду докази разом з поданням відзиву або письмових пояснень третьої особи.

Якщо доказ не може бути поданий у встановлений законом строк з об`єктивних причин, учасник справи повинен про це письмово повідомити суд та зазначити: доказ, який не може бути подано; причини, з яких доказ не може бути подано у зазначений строк; докази, які підтверджують, що особа здійснила всі залежні від неї дії, спрямовані на отримання вказаного доказу.

У випадку визнання поважними причин неподання учасником справи доказів у встановлений законом строк суд може встановити додатковий строк для подання вказаних доказів.

Докази, не подані у встановлений законом або судом строк, до розгляду судом не приймаються, крім випадку, коли особа, яка їх подає, обґрунтувала неможливість їх подання у вказаний строк з причин, що не залежали від неї .

Копії доказів (крім речових доказів), що подаються до суду, заздалегідь надсилаються або надаються особою, яка їх подає, іншим учасникам справи.

Суд не бере до уваги відповідні докази у разі відсутності підтвердження надсилання (надання) їх копій іншим учасникам справи, крім випадку, якщо такі докази є у відповідного учасника справи або обсяг доказів є надмірним, або вони подані до суду в електронній формі, або є публічно доступними.

Докази, які не додані до позовної заяви чи до відзиву на неї, якщо інше не передбачено цим Кодексом, подаються через канцелярію суду, з використанням Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи або в судовому засіданні з клопотанням про їх приєднання до матеріалів справи .

У разі подання заяви про те, що доданий до справи або поданий до суду учасником справи для ознайомлення документ викликає сумнів з приводу його достовірності або є підробленим, особа, яка подала цей документ, може просити суд до закінчення підготовчого засідання виключити його з числа доказів і розглядати справу на підставі інших доказів.

В судовому засіданні 18.12.2020р. відповідачем заявлено клопотання про долучення до справи додаткових доказів. Судом встановлено, що докази подано з порушенням приписів, встановлених ст. 80 ГПК України. За таких обставин, докази, подані відповідачем у судовому засіданні 18.12.2020р., судом не приймаються, клопотання відповідача про долучення зазначених додаткових доказів залишено без задоволення.

Судове засідання 18.12.2020р. було проведено за участю представників: позивача - Гладишева О.О., представника відповідача - Гулько С.О., представник, довіреність № 1528 від 16.09.2019, дійсна до 16.09.2024

Ухвалою від 18.12.2020р. суд, з урахуванням міркувань представників сторін, підготовче провадження у справі закрив, справу призначив до судового розгляду по суті в судовому засіданні 05.01.21р,

Станом на 27.01.2021р. розгляд справи по суті не завершено. В судовому засіданні 22.01.2021р. на клопотання відповідача було оголошено перерву до 27.01.2021р.

Безпосередньо перед судовим засіданням 27.01.2021р. відповідачем подано до канцелярії суду заяву про відвід судді.

Підставами для відвіду судді відповідач зазначив наступне:

1. У відзиві на позов відповідач просив витребувати з архіву Господарського суду Херсонської області на ознайомлення матеріали справи № 923/275/19, мотивуючи його тим, що в рамках цієї справи розглядалися правовідносини між тими ж учасниками справи щодо сути спору у справі № 923/286/20, а докази, наявні в ній , мають суттєве значенні для правільного вирішення спору.

В судовому засіданні , що відбулося 18 грудня 2020р. суд відмовив у задоволенні даного клопотання відповідача про витребування з архіву Господарського суду Херсонської області на ознайомлення матеріали справи № 923/275/19, мотивуючи тим, що клопотання не мітить посилань на норму ГПК України, та суд самостійно докази не збирає, а виходячи з принципів диспозитивності господарського процесу відповідач сам зобов`язаний надати суду всі докази, які він вважає за потрібними.

2. В судовому засіданні 18.12.2020р. відповідачем також заявлено клопотання про долучення до справи додаткових доказів. Судом встановлено, що докази подано з порушенням приписів, встановлених ст. 80 ГПК України. За таких обставин, докази, подані відповідачем у судовому засіданні 18.12.2020р., судом не приймаються, клопотання відповідача про долучення зазначених додаткових доказів залишено без задоволення.

3. У судовому засідання , що відбулося 05.01.2021р. а також в судовому засіданні 22.01.2021р. судом втретє відмовлено відповідачу у долученні доказів до справи. Суд не визнав поважними причини пропуску відповідачем строків надання доказів та встановленого порядку їх надання.

За таких обставин відповідач припускає, що суд не є обєктивним у рамках цієї справи, упереджено ставиться до доводів позивача щодо порушення строків на подання доказів, що свідчить про відсутність наміру обєктивного всебічного та справедливого розгляду цієї справи. На думку відповідача, суд надає перевагу клопотанням та запереченням позивача, порушуючи при цьому принцип господарського судочинства - рівності перед законом і судом, змагальності сторін та права на справедливий суд, що також викликає сумнів у неупередженості суду.

При цьому відповідач констатує, що заява про відвід судді подається відповідачем поза межами строку, передбаченого ст.38 ГПК України, оскільки обставини, що зумовили її подання виникли лише після чергової відмови суду у прийнятті доказів, поданих відповідачем 21.01.2021р.

З метою вирішення поданої заяви про відвід суд зазначає, що згідно з частиною 7 статті 39 ГПК України питання про відвід має бути розглянуто не пізніше двох днів з дня надходження заяви про відвід … , а за змістом частини 8 цієї ж статті суд вирішує питання про відвід без повідомлення учасників справи… .

Оцінка суду обставин поданої заяви та норм діючого законодавства

Підстави для відводу судді наведені у статті 35 ГПК України. Так, за змістом цієї статті суддя не може розглядати справу і підлягає відводу (самовідводу), якщо:

1) він є членом сім`ї або близьким родичем (чоловік, дружина, батько, мати, вітчим, мачуха, син, дочка, пасинок, падчерка, брат, сестра, дід, баба, внук, внучка, усиновлювач чи усиновлений, опікун чи піклувальник, член сім`ї або близький родич цих осіб) сторони або інших учасників судового процесу, або осіб, які надавали стороні або іншим учасникам справи правничу допомогу у цій справі, або іншого судді, який входить до складу суду, що розглядає чи розглядав справу;

2) він брав участь у справі як свідок, експерт, спеціаліст, перекладач, представник, адвокат, секретар судового засідання, або надавав стороні чи іншим учасникам справи правничу допомогу в цій чи іншій справі;

3) він прямо чи побічно заінтересований у результаті розгляду справи;

4) було порушено порядок визначення судді для розгляду справи;

5) є інші обставини, які викликають сумнів у неупередженості або об`єктивності судді .

У зв`язку з наведеним, обов`язком заявника є доведення вказаних підстав для відводу, а також наявності очевидних обставин та фактів, які б стверджували, або вказували на упередженість або необ`єктивність судді при розгляді справи.

Таким чином, суд приходить до висновку, що суддя при розгляді справи є безстороннім, якщо тільки не з`являються докази протилежного, а обов`язок подачі таких доказів лежить на заявникові у відповідності до положень частини 1 статті 74 ГПК України.

Діючий Господарський процесуальний кодекс України не містить визначення критеріїв або безпосереднього поняття неупередженості та об`єктивності, але вони наявні у нормах права, у тому числі міжнародних, а тому суд вважає за необхідне зазначити, що положеннями статті 2 ГПК України встановлено, що завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів … (частина 1), а тому апріорі встановлено законодавчу вимогу про обов`язок суду при розгляді справи діяти справедливо, неупереджено та своєчасно з метою досягнення завдань судочинства, наведених у частині 3 вказаної статті. Водночас, протилежне є підставою для тверджень про упередженість та необ`єктивність суду при розгляді справи.

Суд наголошує, що у відповідності до частини 4 статті 11 ГПК України суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1960 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права .

Так, за змістом частини 1 татті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення … .

За пунктами 49 та 50 рішення Європейського суду з прав людини у справі Білуха проти України від 09.11.2006 Європейським судом зроблений висновок, що: Відповідно до усталеної практики Суду наявність безсторонності відповідно до п. 1 ст. 6 повинна визначатися за суб`єктивним та об`єктивним критеріями. Відповідно до суб`єктивного критерію беруться до уваги особисті переконання та поведінка окремого судді, тобто чи виявляв суддя упередженість або безсторонність у даній справі. Відповідно до об`єктивного критерію визначається, серед інших аспектів, чи забезпечував суд як такий та його склад відсутність будь-яких сумнівів у його безсторонності ... У кожній окремій справі слід вирішувати, чи мають стосунки, що розглядаються, таку природу та ступінь, що свідчать про небезсторонність суду ... Стосовно суб`єктивного критерію, особиста безсторонність суду презумується, поки не надано доказів протилежного … .

Суд також зазначає, що судові рішення з огляду на верховенство права за своїм змістом повинні утверджувати справедливість і права людини, укріплювати довіру суспільства до судової влади. В основі довіри до судової влади лежить віра кожного громадянина, суспільства в цілому в те, що об`єкт довіри (суд) добровільно бере на себе і виконує зобов`язання захистити інтереси громадянина та суспільства.

Згідно з пунктом 12 висновку № 1 (2001) Консультативної ради європейських судів для Комітету Ради Європи Про стандарти незалежності судових органів і незмінності суддів незалежність судової влади означає повну неупередженість із боку суддів. При постановленні судових рішень щодо сторін в судовому розгляді судді повинні бути безсторонніми, вільними від будь-яких зв`язків, прихильності чи упередження, що впливає або може сприйматися як таке, що впливає на здатність судді приймати незалежні рішення. Судова влада повинна користуватися довірою не тільки з боку сторін у конкретній справі, але і з боку суспільства в цілому. Суддя повинен не тільки бути реально вільним від будь-якого невідповідного упередження або впливу, але він або вона повинні бути вільними від цього й в очах розумного спостерігача. В іншому випадку довіра до незалежності судової влади буде підірвана.

Отже, довіра з формуванням суспільної думки націлена на правомірні очікування з боку громадськості певної моделі поведінки від суддів, що втілюється у ефективному відправленні судочинства та виступає мірою реалізації завдань справедливого суду. Моральна складова суддівської етики (стосунки судді з учасниками судового процесу, з колегами, з відвідувачами суду та з будь-ким поза межами службової діяльності) вимагає від суддів дотримання правил поведінки, які включають в себе як загальновизнані норми моралі, що існують в суспільстві, так і стандарти, що регулюють службову діяльність, тобто вимоги, встановлені законодавством до професії, та стандарти, що стосуються позаслужбової поведінки й іншої дозволеної діяльності. Лише високопрофесійна, моральна, етична поведінка судді здатна викликати повагу до суду та забезпечити впевненість учасників судового процесу і відвідувачів суду в неупереджених результатах розгляду справи. При цьому суддя повинен проявляти такі моральні якості, як чесність, об`єктивність, безсторонність, неупередженість, толерантність, добросовісність, справедливість, збалансованість, розумність, розсудливість, стриманість, уважність, ввічливість, повагу до оточуючих.

За результатами аналізу вказаних правових положень суд приходить до висновку, що:

- забезпечення загальної безсторонності та неупередженості судді при розгляді справи, а також забезпечення судом при розгляді даної справи відсутності сумнівів у сторін у такій неупередженості, є обов`язком суду з метою укріплення довіри суспільства до судової влади,

- моральна складова суддівської етики, частиною якої є забезпечення процесуальних прав сторін та учасників процесу, вимагає від судді дотримання правил поведінки, які здатні викликати повагу до суду та забезпечити впевненість учасників судового процесу в неупереджених результатах розгляду справи.

Надаючи оцінку твердженням Заявника про упередженість судді Пінтеліної Т.Г. стосовно вирішення спору на користь Позивача, які стосуються процесуальних дій суду при розгляді справи, суд зазначає, що:

- Згідно зі статтею 14 ГПК України ("Диспозитивність господарського судочинства") суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.

- Підставою для поновлення встановленого законом процесуального строку є наявність поважних причин пропуску такого строку. Відтак відмова у задоволенні несвоєчасно заявлених та необгрунтованих клопотань відповідача не вказує на будь-яку зацікавленість та упередженість судді у розгляді справи,

Згідно ч.1 ст.3 Господарського процесуального кодексу України судочинство в господарських судах здійснюється відповідно до Конституції України, цього Кодексу, Закону України Про міжнародне приватне право , Закону України Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом , а також міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

За приписами ст.9 Конституції України, статті 19 Закону України Про міжнародні договори України і статті 4 Господарського процесуального кодексу України господарські суди у процесі здійснення правосуддя мають за відповідними правилами керуватися нормами документів, ратифікованих законами України.

Відповідно до ч.1 ст.1 Закону України Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950р., Першого протоколу та протоколів №2, 4, 7 та 11 до Конвенції Україна повністю визнає на своїй території дію приписів Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо визнання обов`язковою і без укладення спеціальної угоди юрисдикцію Суду в усіх питаннях, що стосуються її тлумачення і застосування.

Водночас ст.17 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини встановлено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Суд наголошує, що право на подання заяви про відвід судді є однією з гарантій законності здійснення правосуддя і об`єктивності та неупередженості розгляду справи, оскільки ст. 6 Конвенції про захист прав і основних свобод людини закріплено основні процесуальні гарантії, якими може скористатися особа при розгляді її позову в національному суді і до яких належить розгляд справи незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав і основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом.

Визначення юридичного змісту оціночної категорії "безсторонній суд" зумовлює необхідність врахування суб`єктивного та об`єктивного критеріїв безсторонності. Перший з них означає, що суддя має бути суб`єктивно вільним від упередженості при розгляді справи; другий - що суддя має забезпечити достатні гарантії для усунення будь-яких обґрунтованих сумнівів щодо його неупередженості.

Конкретизуючи суб`єктивний критерій, Європейський суд підкреслює, що поки не доведено інше, діє презумпція особистої безсторонності судді. Таку презумпцію спростувати досить складно. Критерієм суб`єктивної безсторонності є відсутність з боку судді умисних або необережних дій чи висловлювань, які б свідчили про пряму чи опосередковану особисту зацікавленість у вирішенні справи або іншим давали б підстави сумніватися в його неупередженості. У світлі прецедентної практики Суду об`єктивно безстороннім є судовий орган, діяльність якого відповідає таким критеріям: забезпечується не лише здійснення правосуддя, а й зовнішній вияв того, що відбувається; суддею створено достатні гарантії для усунення об`єктивно виправданих підстав (і навіть потенційної можливості) побоюватися, що він, незалежно від особистої поведінки, не є безстороннім.

Суд звертає увагу позивача на те, що згідно ч.4 ст.35 Господарського процесуального кодексу України незгода сторони з процесуальними рішеннями судді, рішення або окрема думка судді в інших справах, висловлена публічно думка судді щодо того чи іншого юридичного питання не може бути підставою для відводу.

Як визначено статтею 129 Конституції України суддя, здійснюючи правосуддя, є незалежним та керується верховенством права.

В контексті означеного суд вважає за необхідне звернути увагу на те, що у ч.1 ст.6 Закону України Про судоустрій і статус суддів вказано, що суди здійснюють правосуддя на основі Конституції і законів України та на засадах верховенства права.

Частиною 3 ст.2 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що основними засадами (принципами) господарського судочинства є: 1) верховенство права; 2) рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом; 3) гласність і відкритість судового процесу та його повне фіксування технічними засобами; 4) змагальність сторін; 5) диспозитивність; 6) пропорційність; 7) обов`язковість судового рішення; 8) забезпечення права на апеляційний перегляд справи; 9) забезпечення права на касаційне оскарження судового рішення у визначених законом випадках; 10) розумність строків розгляду справи судом; 11) неприпустимість зловживання процесуальними правами; 12) відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення.

Відповідно до ч. 1 ст. 24 Конституції України громадяни мають рівні конституційні права і свободи та є рівними перед законом. Не може бути привілеїв чи обмежень за ознаками раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, за мовними або іншими ознаками.

Кожен суддя об`єктивно, безсторонньо, неупереджено, незалежно, справедливо та кваліфіковано здійснює правосуддя, керуючись принципом верховенства права, підкоряючись лише закону, чесно і сумлінно здійснює повноваження та виконує обов`язки судді, дотримуючись етичних принципів і правил поведінки судді, підвищує свій професійний рівень, не вчиняє дій, що порочать звання судді або підривають авторитет правосуддя.

Пункт 4 ст. 129 Конституції України змагальність сторін прямо пов"язує зі свободою в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

При цьому господарський суд створює сторонам та іншим особам, які беруть участь у справі, необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства.

Як слідує з усталеної практики Європейського суду з прав людини, за умови конкуренції у судовій практиці двох принципів вимог процесуального законодавства, а саме, дотримання змагальності та дотримання розумних строків розгляду справи, суд має зберегти баланс забезпечення справедливого публічного розгляду справи та дотримання розумного строку.

Так, у своїй діяльності суд виходить з того, що бажання зекономити час і прискорити провадження не обґрунтовує невиконання такого фундаментального принципу, як право на змагальні провадження (Niderost-Huber v. Switzerland (Нідерьост-Хубер проти Швейцарії), заява №104/1995/610/698, п. 30). Застосовуючи зазначений підхід, Верховний Суд у постанові від 3 жовтня 2018 року у справі №134/18/13-ц, виходив також з того, що у пункті 1 статті 6 Конвенції гарантується процесуальна справедливість, тобто змагальні провадження, у процесі яких у суді на рівних засадах заслуховуються аргументи сторін (рішення Star Cate Epilekta Gevmata and Others v. Greece №54111/07); справедливість проваджень завжди оцінюється їх розглядом загалом для того, щоб окрема помилка не порушувала справедливість усього провадження (рішення Mirolubovs and Others v. Latvia , №798/05, №103).

Змагальність сторін - це встановлена законом можливість реалізації та практична реалізація наданих їм процесуальних прав при безумовному виконанні покладених на них процесуальних обов"язків на всіх стадіях судового процесу за участю компетентного суду.

При цьому конкуренція двох принципів змагальності та дотримання розумних строків розгляду справи повинна вирішуватися шляхом пошуку справедливого балансу між сутнісними та часовими вимогами для суду забезпечити справедливий і публічний розгляд справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом. Базовим у цьому аспекті є підхід, згідно з яким бажання зекономити час і прискорити провадження не обґрунтовує невиконання такого фундаментального принципу, як право на змагальні провадження. В свою чергу, за необхідності отримати належні докази суд має відкласти розгляд справи, оскільки сторонам повинна бути надана можливість повідомити про будь-які докази, необхідні для успіху їх справи.

Статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод передбачено, що кожен має право на справедливий розгляд його справи.

Тобто, ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод встановлює процесуальні гарантії, які надаються сторонам у спорі при розгляді цивільного позову в національному суді, а саме: справедливий, публічний і швидкий розгляд незалежним і безстороннім судом, створеним відповідно до закону.

До того ж, застосовуючи відповідно до ч.1 ст.11 Господарського процесуального кодексу України, ст.17 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини при розгляді справи ч.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, суд зазначає, що право особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку кореспондується з обов`язком добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (п.35 рішення від 07.07.1989р. Європейського суду з прав людини у справі Юніон Еліментарія Сандерс проти Іспанії (Alimentaria Sanders S.A. v. Spain).

Обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч.1 ст.6 даної Конвенції (рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005р. у справі Смірнова проти України ).

У Рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Коніг проти Федеративної Республіки Германія" сформовано критерії розумності строків судового розгляду, до яких віднесено складність справи, поведінку заявника, поведінку органів державної влади (насамперед суду), важливість предмета позову для заявника у справі.

В рішенні Європейський суд з прав людини у справі "Білуха проти України" (Заява №33949/02) від 9 листопада 2006 року сказано: "стосовно суб`єктивного критерію, особиста безсторонність суду презюмується, поки не надано доказів протилежного".

Отже, у даному випадку, за висновками суду, наведені в заяві відповідача твердження щодо підстав для відводу судді від розгляду справи № 923/826/20 зводяться виключно до незгоди заявника із процесуальними рішеннями судді, не підтверджують упередженість та необ`єктивність судді при розгляді даної справи та свідчать про відсутність підстав, передбачених статтею 35 Господарського процесуального кодексу України для відводу судді.

При цьому, наявності інших підстав, які б викликали сумніви у неупередженості судді, не встановлено. З огляду на викладене, посилання заявника на упередженість судді при розгляді справи суд розцінює як припущення.

Таким чином, враховуючи приписи ст. 35-39 ГПК України суд не вбачає підстав для задоволення заяви відповідача про відвід судді Пінтеліної Т.Г. від розгляду справи № 923/826/20, оскільки наведені заявником доводи в її обґрунтування не можуть бути, в розумінні процесуального закону, підставою для відводу судді від розгляду справи.

Керуючись ст.ст. 35-39, 234, 235 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд Херсонської області -

УХВАЛИВ:

1. Відмовити у задоволенні заяви ФОП Шакун І.І. (вхідний № 210/21 від 27.01.2021) про відвід судді Пінтеліної Т.Г. від розгляду справи № 923/826/20.

2. Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання 27.01.2021 року та оскарженню не підлягає

Суддя Т.Г. Пінтеліна