Постанова

від 19.01.2021 по справі 916/2238/17

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 січня 2021 року

м. Київ

Справа № 916/2238/17

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Кролевець О.А. - головуючий, Бакуліної С.В., Губенко Н.М.,

за участю секретаря судового засідання - Черненка О.В.

за участю представників:

Позивача: не з`явився

Відповідача: не з`явився

Третьої особи 1: не з`явився

Третьої особи 2: не з`явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Мечта"

на постанову Центрального апеляційного господарського суду від 16.01.2020

(головуючий суддя Парусніков Ю.Б., судді Білецька Л.М., Верхогляд Т.А.)

та рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 16.08.2019

(суддя Татарчук В.О.)

у справі №916/2238/17

за позовом Публічного акціонерного товариства "Імексбанк"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Мечта"

третя особа-1, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача Фонд гарантування вкладів фізичних осіб,

третя особа-2, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Товариство з обмеженою відповідальністю "Фенікс"

про звернення стягнення на предмет іпотеки,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог

1. Публічне акціонерне товариство ?Імексбанк? з (далі - ПАТ ?Імексбанк?) звернулось до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю ?Мечта?(далі - ТОВ?Мечта?) (з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог) про звернення стягнення на предмет іпотеки за іпотечним договором від 25.02.2014 укладеним між ПАТ ?Імексбанк? та ТОВ ?Мечта?, посвідченого 25.02.2014 приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Чужовською Н.Ю., за реєстровим № 1247, а саме: на комплекс, що складається з літ. ?К 2? адміністративно побутового корпусу, площею 513, 4 кв.м., літ. ?М 1"цеху по виробництву пластикових труб, площею 2530 кв.м., літ. ?к? переходу, площею 3,1 кв.м., за адресою: Дніпропетровська обл., м. Нікополь, вул. Кооперативна, 3 шляхом продажу з прилюдних торгів в межах процедури виконавчого провадження, за початковою ціною 1420000,00 грн, в рахунок часткового (на суму 1420000,00 грн) погашення заборгованості ТОВ ?Фенікс? перед ПАТ ?Імексбанк? за кредитним договором про відкриття кредитної лінії № 6/14 від 18.02.2014.

2. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що ТОВ ?Фенікс? не виконано зобов`язання за кредитним договором № 6/14 від 18.02.2014, щодо своєчасного повернення кредиту, а зважаючи на укладений між ПАТ ?Імексбанк? та ТОВ ?Мечта? договір іпотеки № 1247 від 25.02.2014, яким забезпечено виконання зобов`язань за вказаним кредитним договором, наявні підставі для звернення стягнення на предмет іпотеки - нерухоме майно ТОВ ?Мечта?.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції та постанови суду апеляційної інстанції

3. Ухвалою Господарського суду Одеської області від 14.09.2017 залучено до участі у справі в якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору- на стороні позивача: Фонд гарантування вкладів фізичних осіб (далі - ФГВФО), на стороні відповідача: товариство з обмеженою відповідальності "Фенікс" (далі - ТОВ"Фенікс")

4. Постановою Верховного Суду від 18.04.2019 постанову Центрального апеляційного господарського суду від 15.01.2019 та рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 17.10.2018, про відмову у позові скасовано, справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.

5. Направляючи справу на новий розгляд суд касаційної інстанції зазначив, що судами попередніх інстанцій в повному обсязі не досліджено та не встановлено, вимоги якої кількості кредиторів та за якими зобов`язаннями забезпечено договором іпотеки № 6134 від 25.12.2014. Окрім того, не досліджено та не встановлено вимоги яких з цих кредиторів. в якому обсязі були погашені та які вимоги кредиторів залишились не погашеними внаслідок звернення стягнення на предмет за договором іпотеки № 6134 від 25.12.2014.

Крім того, суд касаційної інстанції визнав безпідставним не взяття до уваги судами, як преюдиційних фактів встановлених в постановах Рівненського апеляційного господарського суду від 16.01.2018 у справі № 918/539/17 та Львівського апеляційного господарського суду від 23.01.2018 у справі № 907/600/17.

6. Під час нового розгляду, рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 16.08.2019, залишеним без змін постановою Центрального апеляційного господарського суду від 16.01.2020, позов задоволено. В рахунок часткового (на суму 1 420 000, 00 грн) погашення заборгованості ТОВ ?Фенікс? перед ПАТ ?Імексбанк? за кредитним договором № 6/14 від 18.02.2014 звернуто стягнення на користь ПАТ ?Імексбанк? на предмет іпотеки ТОВ ?Мечта? за іпотечним договором від 25.02.2014, укладеним між ПАТ ?Імексбанк? та ТОВ ?Мечта?, посвідченого 25.02.2014 приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Чужовською Н.Ю., за реєстровим № 1247, а саме: на комплекс, що складається з адміністративно побутового корпусу літ. ?К 2?, площею 513, 4 кв.м., цеху по виробництву пластикових труб літ. ?М 1? , площею 2530 кв.м., переходу літ. ?к? , площею 3,1 кв.м., за адресою: Дніпропетровська обл., м. Нікополь, вул. Кооперативна, 3, шляхом продажу з прилюдних торгах в межах процедури виконавчого провадження, за початковою ціною 1 420 000, 00 грн.

7. Судові рішення мотивовано тим, що:

- 25.02.2014 між ПАТ ?Імексбанк? та ТОВ ?Мечта? укладено договір іпотеки № 1247 від 25.02.2014, яким забезпечено виконання зобов`язань за кредитним договором № 6/14 від 18.02.2014. Предметом іпотеки є нерухоме майно: комплекс, за адресою: Дніпропетровська обл., м. Нікополь, вул. Кооперативна, 3, оціночна вартість вказаного комплексу становить 1 420 000,00 грн;

- 25.12.2014 між ПАТ ?Імексбанк? та майновим поручителем ПрАТ ?Футбольний клуб ?Чорноморець? укладено договір іпотеки № 6134, за яким забезпечено виконання зобов`язань 41 юридичною особою-боржником за 41 кредитним договором, зокрема і за зобов`язаннями ТОВ ?Фенікс? за кредитним договором № 6/14 від 18.02.2014 з урахуванням додаткових угод, предметом іпотеки є нежитлові будівлі центрального стадіону ?Чорноморець?. Іпотечним договором встановлено, що боржниками є кожен позичальник окремо;

- Господарським судом Одеської області у справі № 916/1391/15-г встановлено факт укладення ПАТ ?Імексбанк? та ТОВ ?Фенікс? договору про відкриття кредитної лінії № 6/14 від 18.02.2014, а також факт неналежного виконання позичальником ТОВ ?Фенікс? зобов`язань щодо повернення отриманих кредитних коштів у сумі 226 670 600,00 грн та сплати відсотків за користування ним у сумі 24 092 911,46 грн, у зв`язку з чим, банком нарахована пеня у сумі 491 547,70 грн, рішення набрало законної сили 03.07.2015;

- рішеннями господарських судів, стягнуто заборгованість 37-ми з 41-го позичальника, перелічених в іпотечному договорі-2, на момент ухвалення таких рішень у 2015 році, заборгованість склала 7 526 276 851,30 грн, а згідно розрахунку АТ ?Імексбанк? загальний розмір заборгованості за 41-м кредитним зобов`язанням, визначеним у договорі іпотеки № 6134 від 25.12.2014, станом на квітень 2017 року, складає 12 727 422 651,25 грн;

- судами встановлено, що станом на 13.07.2017 заборгованість ТОВ ?Фенікс? за кредитним договором № 6/14 від 18.02.2014 склала 454 715 664,41 грн;

- встановивши зазначене та враховуючи умови договорів іпотеки та кредитного договору, положення ст.ст. 36, 37 Закону України ?Про іпотеку ?, суди дійшли висновку про наявність підстав для звернення стягнення на нерухоме майно відповідача в рахунок часткового (на суму 1 420 000, 00 грн) погашення заборгованості ТОВ ?Фенікс? перед ПАТ ?Імексбанк? за кредитним договором № 6/14 від 18.02.2014.

Короткий зміст вимог касаційної скарги та узагальнення їх доводів

8. Не погоджуючись з висновками судів попередніх інстанцій, ТОВ ?Мечта? звернулось до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить скасувати прийняті у справі судові рішення та прийняти нове рішення про відмову у позові.

9. Скаржник зазначає, що суди в порушення ст. 236 ГПК України, розглянули справу без належного дослідження всіх необхідних обставин та доказів. Так, посилаючись на п.п. 1, 2 частини 2 ст. 287 ГПК України, скаржник зазначив про те, що приймаючи судові рішення у справі судами не враховано правових висновків Великої Палати Верховного Суду, щодо застосування ст. 1050 ЦК України, викладених у постановах від 28.03.2018 у справі № 444/9519/12, від 31.10.2018 у справі 202/4494/16-ц.

10. Крім того, скаржник зазначає про неврахування судами правових висновків щодо застосування норми права у подібних правовідносинах викладених у постановах Верховного Суду від 20.06.2018 у справі №756/31271/15-ц, від 13.02.2019 у справі №759/6703/16-ц, від 02.04.2019 у справі №873/26/18, від 27.02.2019 у справі №643/18466/15-ц, щодо застосування ст.36 Закону України "Про іпотеку". При цьому, скаржник зауважує, що суди не надали належної правової оцінки тому, що позивачем звернуто стягнення на іпотечне майно за договором іпотеки від 25.12.2014, а тому основне зобов`язання є виконаним, а всі інші забезпечення припинені.

11. Заявник також зазначає про необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду від 18.04.2019 у цій справі №916/2238/17 та застосованого судом апеляційної інстанції в постанові, що оскаржується.

12. Скаржник вказує на те, що оцінка вартості предмета іпотеки була виконана на замовлення особи, яка не є власником майна.

Узагальнений виклад позиції інших учасників справи

13. Позивач надав до суду касаційної інстанції відзив на касаційну скаргу, в якому посилаючись на безпідставність доводів та вимог викладених у касаційній скарзі просить залишити таку скаргу без задоволення, а оскаржувані судові рішення без змін. Позивач вважає, що в оскаржуваних судових рішеннях правильно застосовано положення ст.ст. 33, 36, 47 Закону України ?Про іпотеку?, ст. ст. 598, 599, 1049, 1050, 1054 ЦК України, та вважає, що посилання скаржника на не врахування апеляційним судом правових висновків, викладених у постановах Великої Палати Верховного Суду є безпідставним, оскільки, апеляційним судом враховано актуальні, на момент розгляду апеляційним судом справи, правові висновки щодо застосування норми права у подібних правовідносинах викладених у постановах Верховного Суду від 19.06.2019 у справі № 904/9795/16, від 12.08.2019 у справі № 643/12799/16-ц, від 14.08.2019 у справі № 904/4356/17, від 19.09.2019 у справі № 910/9508/17, 14.01.2020 №908/1506/17.

Фактичні обставини справи, встановлені судами першої та апеляційної інстанцій

14. 25.02.2014 між ПАТ "Імексбанк" (іпотекодержатель) та ТОВ "Мечта" (іпотекодатель) укладено іпотечний договір з майновим поручителем (далі - іпотечний договір-1), посвідчений приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Чужовською Н.Ю. за реєстровим № 1247.

15. Відповідно до п. 1.1. вказаного договору (з урахуванням змін внесених договором про зміни № 1 від 27.11.2014), цей договір іпотеки забезпечує вимоги іпотекодержателя за кредитним договором про відкриття кредитної лінії № 6/14 від 18.02.2014 з додатковою угодою № 1 від 28.03.2014, додатковою угодою № 2 від 20.05.2014, додатковою угодою № 3 від 22.07.2014, додатковою угодою № 4 від 19.08.2014 та додатковою угодою № 5 від 10.10.2014, далі "кредитний договір", який укладено іпотекодержателем та ТОВ "Фенікс" (боржник) стосовно повернення отриманої суми кредиту, несплачених відсотків, комісій, неустойок і штрафів у повному обсязі тощо (основне зобов`язання). Кредит відповідно до вищевказаного кредитного договору надається боржникові іпотекодержателем кредитором на наступних умовах: сума кредиту 231 370 600,00 грн; строк повернення кредиту 20.08.2015; розмір відсоткової ставки визначається кредитним договором в розмірі 18,3 відсотків річних за кредитом у гривнях.

16. Окрім зазначеного, іпотекою забезпечені інші зобов`язання, що виникають в силу договору, а саме вимоги іпотекодержателя щодо відшкодування: витрат, пов`язаних з пред`явленням вимоги по виконанню зобов`язань, передбачених кредитним договором та звернення стягнення на предмет іпотеки; витрат на утримання і збереження предмета іпотеки, якщо предмет іпотеки буде прийнятий на утримання іпотекодержателем; збитків, які можуть бути завдані іпотекодержателю внаслідок порушення боржником умов кредитного договору і порушення іпотекодавцем умов договору; штрафних санкцій, передбачених договором.

17. Згідно з абз. 1 та 2 п. 1.3. договору іпотеки-1, предметом іпотеки є нерухоме майно: комплекс, що складається з літ. "К-2" адміністративно-побутового корпусу площею 513,4 кв.м., літ. "М-1" цеху по виробництву пластикових труб, площею 2530 кв.м., літ. "к переходу, площею 3,1 кв.м. та знаходиться за адресою: Дніпропетровська обл., м. Нікополь, вул. Кооперативна, 3, на земельній ділянці, площею 0,6857 га, кадастровий номер: 1211600000:03:089:0010, право власності та/або користування на яку не зареєстровано.

18. Комплекс є приватною власністю іпотекодавця на підставі договору купівлі-продажу комплексу, посвідченого 17.12.2012 приватним нотаріусом Нікопольського міського нотаріального округу Романенко С.О. за реєстровим № 1125, зареєстрованого в Державному реєстрі правочинів 17.12.2012 приватним нотаріусом Нікопольського міського нотаріального округу Романенко С.О. за № 5386009, право власності на який зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно Реєстраційною службою Нікопольського міськрайонного управління юстиції Дніпропетровської області 20.05.2013 за реєстраційним номером об`єкта нерухомого майна: 72199712116, що підтверджується витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності № 4224969 від 31.05.2013.

19. Відповідно до п. 1.4. договору іпотеки-1, оціночна вартість вказаного комплексу згідно Висновку № 021414/7-18 складеного експертом-оцінювачем ТОВ "Аппрайзер" 14.02.2014 становить 1 420 000,00 грн.

20. У п. 5.1. договору іпотеки-1 сторони встановили, що іпотекодержатель набуває право звернення стягнення на предмет іпотеки та його реалізацію у наступних випадках: якщо у момент настання строку виконання боржником зобов`язань за кредитним договором вони не будуть виконані в повному обсязі, зокрема: при повному або частковому неповерненні у встановлені відповідно до кредитного договору строки суми кредиту; та/або при несплаті або частковій несплаті у передбачені кредитним договором строки сум процентів (у тому числі процентів за неправомірне користування кредитом); та/або при несплаті в строк сум неустойки (пені, штрафу), що передбачені кредитним договором; незалежно від настання терміну виконання боржником будь-яких зобов`язань за кредитним договором при виникненні підстав, вказаних у п.п. 3.1.4, 3.1.6 договору, та у разі надання іпотекодавцем (майновим поручителем) недостовірної інформації згідно п. 2.1 договору; при початку процедури ліквідації боржника або іпотекодавця (майнового поручителя), а також у разі порушення провадження у справі про відновлення платоспроможності боржника або іпотекодавця (майнового поручителя) або визнання його банкрутом.

21. Іпотекодержатель у разі виникнення у нього права на задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки на власний розсуд звертає стягнення на предмет іпотеки на підставі рішення суду (п. 5.2 договору іпотеки-1).

22. Згідно з п.п. 5.3, 5.4 договору іпотеки-1 право визначення підстави та способу звернення стягнення належить іпотекодержателю.

У випадку, якщо суми, вирученої від продажу предмету іпотеки, недостатньо для повного задоволення вимог іпотекодержателя, останній має право одержати суму, якої не вистачає для повного задоволення своїх вимог, з іншого майна боржника. Реалізація цього майна здійснюється у порядку, передбаченому чинним законодавством України.

23. 25.12.2014 між ПАТ "Імексбанк" (іпотекодержатель) та майновим поручителем ПрАТ "Футбольний клуб "Чорноморець" (іпотекодавець) укладено іпотечний договір, посвідчений приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Чужовською Н.Ю., зареєстрований в реєстрі за № 6134 (далі - іпотечний договір-2), за умовами якого іпотекодавець з метою забезпечення виконання зобов`язань 41 юридичною особою-боржником за 41 кредитним договором (зокрема і зобов`язань ТОВ "Фенікс" за кредитним договором про відкриття кредитної лінії № 6/14 від 18.02.2014 із урахуванням додаткових угод), передав в іпотеку іпотекодержателю нерухоме майно: нежитлові будівлі центрального стадіону "Чорноморець", загальною площею 80 289,00 кв.м., основною площею 67037,50 кв.м., що знаходяться на земельній ділянці площею 62403 кв.м., яка знаходиться в оренді АТ "ФК "Чорноморець", розташоване за адресою: м. Одеса, вул. Маразліївська (вул. Енгельса), будинок 1/20 (предмет іпотеки-2).

24. Таким чином, кредитні зобов`язання ТОВ "Фенікс" забезпечені двома договорами іпотеки №№ 6134, 1247.

25. 16.06.2015 Господарським судом Одеської області розглянуто спір у справі № 916/1391/15-г за позовом ПАТ "Імексбанк" в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб Северина Ю.П. до ТОВ "Фенікс" про стягнення заборгованості за кредитом у сумі 226 670 600,00 грн за договором про відкриття кредитної лінії № 6/14 від 18.02.2014, 24 092 911,46 грн відсотків та 491 547,70 грн пені.

26. За результатами розгляду вказаного вище спору судом прийнято рішення про задоволення позову в повному обсязі, яке набрало законної сили 03.07.2015.

27. У вказаній справі Господарським судом Одеської області встановлено факт укладення ПАТ "Імексбанк" та ТОВ "Фенікс" договору про відкриття кредитної лінії № 6/14 від 18.02.2014, а також факт неналежного виконання позичальником ТОВ "Фенікс" зобов`язань щодо повернення отриманих кредитних коштів у сумі 226 670 600,00 грн та сплати відсотків за користування кредитом у сумі 24092911,46 грн, у зв`язку з чим, банком нарахована пеня у сумі 2 394 140,45 грн.

28. Вказані обставини визнані сторонами у справі та не заперечуються.

29. 16.05.2017 до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно внесено запис про державну реєстрацію за ПАТ "Імексбанк" права власності на нежитлові будівлі центрального стадіону "Чорноморець", загальною площею 80 289,00 кв.м., підставою виникнення якого відповідно до інформаційної довідки №100287849 від 13.10.2017 є іпотечний договір-2.

30. Звертаючись із даним позовом, позивач посилається на те, що рішення Господарського суду Одеської області від 16.06.2015 у справі № 916/1391/15-г фактично не виконано. Зважаючи на те, що ТОВ "Фенікс" зобов`язання щодо повернення кредитних коштів за кредитним договором № 6/14 від 18.02.2014 не виконано, позивач просить звернути стягнення на предмет іпотеки за іпотечним договором-1, в рахунок погашення заборгованості за кредитом, шляхом продажу його з прилюдних торгів.

Позиція Верховного Суду

31. Перевіривши повноту встановлення попередніми судовими інстанціями обставин справи та правильність застосування ними норм матеріального і процесуального права, заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши доводи наведені у касаційній скарзі та поясненнях до неї, та заперечення відзиву на касаційну скаргу, Верховний Суд вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

32. Згідно з пунктом 1 частини 2 статті 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, договори та інші правочини.

33. Відповідно до частини 1 ст. 14 ЦК України, цивільні обов`язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства.

34. Згідно з ч. 1 ст. 509 та ст. 526 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. За загальним правилом зобов`язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.

35. Відповідно до приписів ст. 599 ЦК України зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

36. Як вказувалось, судами встановлено, що судовим рішенням у справі 916/1391/15-г було встановлено факт укладення ПАТ "Імексбанк" та ТОВ "Фенікс" договору про відкриття кредитної лінії № 6/14 від 18.02.2014. Крім того, судовим рішенням також встановлено факт неналежного виконання позичальником ТОВ "Фенікс" зобов`язань щодо повернення отриманих кредитних коштів у сумі 226 670 600,00 грн та сплати відсотків за користування ним у сумі 24 092 911,46 грн, у зв`язку з чим, банком нарахована пеня у сумі 2 394 140,45 грн.

37 . Згідно з частиною першою статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

38. З метою захисту законних прав та інтересів фізичних та юридичних осіб при укладанні договорів, насамперед інтересів кредитора, у Главі 49 ЦК України визначено види забезпечення виконання зобов`язання. Інститут забезпечення виконання зобов`язання спрямований на підвищення гарантій забезпечення майнових інтересів сторін договору, належного його виконання, а також усунення можливих негативних наслідків неналежного виконання боржником взятих на себе зобов`язань. Тобто, у разі невиконання або неналежного виконання умов цивільного договору на боржника покладається додаткова відповідальність, а в ряді випадків до виконання зобов`язання притягуються разом із боржником і треті особи, зокрема, майнові поручителі.

39. Відповідно до частини першої статті 546 ЦК України виконання зобов`язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

40. Частиною першою статті 575 ЦК України визначено, що іпотекою є застава нерухомого майна, що залишається у володінні заставодавця або третьої особи.

41. Відповідно до статті 1 Закону України "Про іпотеку" (тут і далі в редакції чинній на момент укладення договору іпотеки) іпотекою визнається вид забезпечення виконання зобов`язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов`язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника в порядку, встановленому цим Законом.

42. Статтею 3 Закону України "Про іпотеку", зокрема, передбачено, що іпотека виникає на підставі договору, закону або рішення суду. До іпотеки, яка виникає на підставі закону або рішення суду, застосовуються правила щодо іпотеки, яка виникає на підставі договору, якщо інше не встановлено законом. Взаємні права і обов`язки іпотекодавця та іпотекодержателя виникають з моменту державної реєстрації іпотеки відповідно до закону. Іпотекою може бути забезпечене виконання дійсного зобов`язання або задоволення вимоги, яка може виникнути в майбутньому на підставі договору, що набрав чинності. Іпотека має похідний характер від основного зобов`язання і є дійсною до припинення основного зобов`язання або до закінчення строку дії іпотечного договору. У разі порушення боржником основного зобов`язання відповідно до іпотеки іпотекодержатель має право задовольнити забезпечені нею вимоги за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими особами, права чи вимоги яких на передане в іпотеку нерухоме майно зареєстровані після державної реєстрації іпотеки.

43. Згідно з частиною першою, другою статті 7 Закону України "Про іпотеку" встановлено, що за рахунок предмета іпотеки іпотекодержатель має право задовольнити свою вимогу за основним зобов`язанням у повному обсязі або в частині, встановленій іпотечним договором, що визначена на час виконання цієї вимоги, включаючи сплату процентів, неустойки, основної суми боргу та будь-якого збільшення цієї суми, яке було прямо передбачене умовами договору, що обумовлює основне зобов`язання. Якщо вимога за основним зобов`язанням підлягає виконанню у грошовій формі, розмір цієї вимоги визначається на підставі іпотечного договору або договору, що обумовлює основне зобов`язання, у чітко встановленій сумі чи шляхом надання критеріїв, які дозволяють встановити розмір цієї вимоги на конкретний час протягом строку дії основного зобов`язання.

44. Відповідно до статті 11 Закону України "Про іпотеку" майновий поручитель несе відповідальність перед іпотекодержателем за невиконання боржником основного зобов`язання в межах вартості предмета іпотеки.

45. Судами встановлено, що 25.02.2014 між ПАТ "Імексбанк" (іпотекодержатель) та ТОВ "Мечта" (іпотекодатель) укладено іпотечний договір-1, як з майновим поручителем.

46. Відповідно до п. 1.1. вказаного договору (з урахуванням змін внесених договором про зміни № 1 від 27.11.2014), цей договір іпотеки забезпечує вимоги іпотекодержателя за кредитним договором про відкриття кредитної лінії № 6/14 від 18.02.2014 з додатковими угодами, який укладено іпотекодержателем та ТОВ "Фенікс" (боржник) стосовно повернення отриманої суми кредиту, несплачених відсотків, комісій, неустойок і штрафів у повному обсязі тощо (основне зобов`язання). Кредит відповідно до вищевказаного кредитного договору надається боржникові іпотекодержателем кредитором на наступних умовах: сума кредиту 231 370 600,00 грн; строк повернення кредиту 20.08.2015; розмір відсоткової ставки визначається кредитним договором в розмірі 18,3 відсотків річних за кредитом у гривнях.

47. Предметом іпотеки є нерухоме майно комплекс за адресою: Дніпропетровська обл., м. Нікополь, вул. Кооперативна, 3, на земельній ділянці, площею 0,6857 га, кадастровий номер: 1211600000:03:089:0010, право власності та/або користування на яку не зареєстровано.

48. Пунктом 5.1 договору іпотеки -1 визначено випадки за яких у заставодержателя виникає право на звернення на предмет іпотеки, а саме, якщо у момент настання строку виконання боржником зобов`язань за кредитним договором вони не будуть виконані в повному обсязі, зокрема: при повному або частковому неповерненні у встановлені відповідно до кредитного договору строки суми кредиту; та/або при несплаті або частковій несплаті у передбачені кредитним договором строки сум процентів (у тому числі процентів за неправомірне користування кредитом); та/або при несплаті в строк сум неустойки (пені, штрафу), що передбачені кредитним договором; незалежно від настання терміну виконання боржником будь-яких зобов`язань за кредитним договором при виникненні підстав, вказаних у п.п. 3.1.4, 3.1.6 договору, та у разі надання іпотекодавцем (майновим поручителем) недостовірної інформації згідно п. 2.1 договору; при початку процедури ліквідації боржника або іпотекодавця (майнового поручителя), а також у разі порушення провадження у справі про відновлення платоспроможності боржника або іпотекодавця (майнового поручителя) або визнання його банкрутом.

49. Право визначення підстави та способу звернення стягнення належить іпотекодержателю (п. 5.3. договору іпотеки -1)

50. У випадку, якщо суми, вирученої від продажу предмету іпотеки, недостатньо для повного задоволення вимог іпотекодержателя, останній має право одержати суму, якої не вистачає для повного задоволення своїх вимог, з іншого майна боржника. Реалізація цього майна здійснюється у порядку, передбаченому чинним законодавством України ( п. 5.4 договору іпотеки-1).

51. Крім того, 25.12.2014 між ПАТ "Імексбанк" (іпотекодержатель) та майновим поручителем ПрАТ "Футбольний клуб "Чорноморець" (іпотекодавець) укладено іпотечний договір-2, за умовами якого іпотекодавець з метою забезпечення виконання зобов`язань 41 юридичною особою-боржником за 41 кредитним договором, в тому числі і зобов`язань ТОВ "Фенікс" за кредитним договором № 6/14 від 18.02.2014 (з додатковими угодами), передав в іпотеку іпотекодержателю нерухоме майно: нежитлові будівлі центрального стадіону "Чорноморець".

52. Отже, судами встановлено що, кредитні зобов`язання ТОВ "Фенікс" забезпечені двома договорами іпотеки №№ 6134, 1247.

50. Положеннями ч. 1 ст. 33 Закону України "Про іпотеку" визначено, що у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов`язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов`язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки. Право іпотекодержателя на звернення стягнення на предмет іпотеки також виникає з підстав, встановлених статтею 12 цього Закону.

51. Зазначене узгоджуються з приписами ч. 5 ст. 590 ЦК України (в редакції чинній на момент укладення договору іпотеки), у якій вказано, що якщо предметом застави є дві або більше речей (два або більше прав), стягнення може бути звернене на всі ці речі (права) або на будь-яку з речей (прав) на вибір заставодержателя. Якщо заставодержатель зверне стягнення на одну річ (одне право), але його вимогу не буде задоволено в повному обсязі, він зберігає право застави на інші речі (права), які є предметом застави.

52. Стаття 36 Закону України "Про іпотеку" передбачає вирішення сторонами іпотечного договору питання про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору.

53. Отже, чинним законодавством України передбачена можливість забезпечення виконання зобов`язання шляхом передачі в іпотеку не тільки одного об`єкта нерухомого майна, а й декількох. У разі перебування в іпотеці декількох об`єктів нерухомого майна кредитор має право на задоволення своїх вимог за рахунок будь-якого з об`єктів або їх всіх, у разі якщо їх сукупна вартість є необхідною для погашення заборгованості іпотекодавця в повному обсязі.

54. Тобто законодавець пов`язує задоволення вимог іпотекодержателя за рахунок предметів іпотеки, в тому числі, шляхом позасудового врегулювання на підставі договору, саме з обсягом невиконаного зобов`язання, що не вказує на те, що отримання у власність одного з предметів іпотеки у будь-якому випадку є наслідком припинення основного зобов`язання в повному обсязі.

55. Відповідно до ст. 554 ЦК України у разі порушення боржником зобов`язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки. Особи, які спільно дали поруку, відповідають перед кредитором солідарно, якщо інше не встановлено договором поруки.

56. Нормами чинного законодавства не обмежено право кредитора забезпечити належне виконання боржником основного зобов`язання декількома видами забезпечення. Забезпечувальне зобов`язання має додатковий (акцесорний) характер, а не альтернативний основному, а здійснення особою права на захист не може ставитися в залежність від застосування нею інших способів правового захисту.

57. Таким чином, внаслідок звернення стягнення на предмет іпотеки або застави шляхом визнання за кредитором права власності на нього, кредитор не втрачає права вимоги до боржника щодо одержання задоволення порушеного основного зобов`язання за рахунок іншого виду забезпечення.

58. Оскільки розмір забезпечення основного зобов`язання може мати істотне значення для кредитора при погодженні ним умов основного зобов`язання, у яке він вступає, припинення усіх інших забезпечень при реалізації кредитором одного з них - суперечило б принципу справедливості та розумності.

59. Аналогічний правовий висновок викладений у постановах Верховного Суду від 14.11.2018 у справі № 910/2535/18, від 19.06.2019 у справі № 904/9795/16, від 19.09.2019 у справі №910/9508/17, від 14.01.2020 у справі № 908/1506/17.

60. Разом з цим, судами встановлено, що сторонами у іпотечному договорі -2, визначено, що у випадках, якщо суми від продажу предмету іпотеки, та суми від реалізації іншого майна, яке буде заставленим в забезпечення виконання зобов`язань за кредитним договором, недостатньо для повного задоволення вимог іпотекодержателя, він має право вимагати отримання суми, якої не вистачає для повного задоволення вимог іпотекодержателя, з іншого майна Боржника(п.3.1.8.). Аналогічні положення закріплено у п. 5.4 іпотечного договору-2.

61. При цьому, судами встановлено, що відповідачем не заперечується факт наявності заборгованості боржників за кредитними договорами, зобов`язання за якими забезпечено іпотекою нежитлових будівель центрального стадіону ?Чорноморець? на підставі рішень господарських судів, якими стягнуто із боржників на користь ПАТ ?Імексбанк?" загальну суму заборгованості у розмірі 5 973 549 602,73 грн та 58 655 574,09 доларів США.

62. 16.05.2017 до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно внесено запис про державну реєстрацію за ПАТ ?Імексбанк? права власності на нежитлові будівлі центрального стадіону ?Чорноморець?, загальною площею 80289,00 кв.м., підставою виникнення реєстрації є іпотечний договір-2, згідно інформаційної довідки №100287849 від 13.10.2017.

63. Загальний розмір заборгованості по зобов`язанням, вираженим у доларах США на дату набуття ПАТ ?Імексбанк? права власності на нежитлові будівлі центрального стадіону ?Чорноморець?, за іпотечним договором-2 складає еквівалент 1 552 727 248,57 грн, який розраховано за офіційним курсом НБУ станом на 16.05.2017 (100 доларів США дорівнює 2647,1947 грн). Отже, загальна сума заборгованості, стягнута за рішеннями господарських судів з боржників на користь ПАТ ?Імексбанк? 7 526 276 851,30 грн. Тоді як, згідно з розрахунком позивача, загальний розмір заборгованості за 41-м кредитним зобов`язанням, які зазначені в іпотечному договорі-2 складає 12 727 422 651,25 грн (згідно з повідомленнями на квітень 2017 року).

64. Рішенням Господарського суду Одеської області від 16.06.2015 у справі № 916/1391/15-г стягнуто з ТОВ ?Фенікс? заборгованість у сумі 226 670 600,00 грн за договором про відкриття кредитної лінії № 6/14 від 18.02.2014, 24092911,46 грн відсотків та 491547,70 грн пені.

65. Судами встановлено, що зазначене судове рішення не виконано. При цьому, станом на 13.07.2017 заборгованість ТОВ ?Фенікс? за договором про відкриття кредитної лінії № 6/14 від 18.02.2014 складає 454 715 664,41 грн.

67. З врахуванням вищезазначеного, суд касаційної інстанції погоджується з висновками судів попередніх інстанції про відхилення доводів відповідача про відсутність підстав для звернення стягнення на майно за іпотечним договором -1, оскільки, судами встановлено, що ТОВ ?Фенікс? зобов`язання по кредитному договору № 6/14 від 18.02.2014, щодо повернення грошових коштів в повному обсязі виконано не було.

66. Таким чином, суди попередніх інстанцій за результатами дослідження та оцінки за правилами статті 86 ГПК України зібраних у справі доказів та обставин у сукупності, з урахуванням положень ст.ст. 2, 13, 14 ГПК України та положень вищезазначеного законодавства, встановили заборгованість ТОВ ?Фенікс? перед ПАТ ?Імексбанк?, вказана заборгованість не погашена, що свідчить про наявність підстав для звернення стягнення на майно, що передавалось в іпотеку за іпотечним договором -1.

67. Зважаючи на викладене та з урахуванням встановлених судами обставин справи, суд касаційної інстанції вважає правильними висновки судів попередніх інстанцій про наявність підстав для задоволення позову.

68. Згідно з частиною 1 статті 300 ГПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

69. Звертаючись з касаційною скаргою скаржник, посилаючись на п. 1 частини 2 ст. 287 ГПК України, вказує на те, що приймаючи судові рішення у справі судами не враховано правових висновків щодо застосування норми права у подібних правовідносинах викладених у постановах Великої Палати Верховного Суду від 28.03.2018 у справі № 444/9519/12, від 31.10.2018 у справі 202/4494/16-ц, щодо застосування ст. 1050 ЦК України.

70. Крім того, скаржник зазначає про неврахування судами правових висновків щодо застосування норми права у подібних правовідносинах викладених у постановах Верховного Суду від 20.06.2018 у справі №756/31271/15-ц, від 13.02.2019 у справі №759/6703/16-ц, від 02.04.2019 у справі №873/26/18, від 27.02.2019 у справі №643/18466/15-ц, щодо застосування ст.36 Закону України "Про іпотеку".

71. Зі змісту перелічених судових рішень Суд вбачає, що наведені в них висновки Верховного Суду стосуються застосування норм права у правовідносинах, які не є подібними до правовідносин у справі, що розглядається.

72. Так, як вбачається з постанови Великої Палати Верховного Суду від 28.03.2018 у справі № 444/9519/12, предметом спору у зазначеній справі є стягнення заборгованості банком з фізичної особи за договором кредиту. Отже, правовідносини у справі № 444/9519/12 не є подібними до правовідносин у справі № 916/2238/17, оскільки у справах різні предмети позову, суб`єктний склад та матеріально правове обґрунтування позовної вимоги. Крім того, суди у справі № 444/9519/12 та у даній справі дійшли відповідних висновків у зв`язку з наявністю різних обставин у вказаних справах, що формують зміст правовідносин, та їх різної оцінки судами у кожному конкретному випадку в межах своїх дискреційних повноважень.

73. Проаналізувавши зміст постанови Великої Палати Верховного Суду від 31.10.12018 у справі 202/4494/16-ц, Судом встановлено, що предметом спору у зазначеній справі є солідарне стягнення заборгованості банком з фізичних осіб за договором кредиту. Тобто, правовідносини у справі № 202/4494/16-ц не є подібними до правовідносин у справі № 916/2238/17, оскільки у справах різні предмети позову, суб`єктний склад, обставини встановлені судами та матеріально правове обґрунтування позовної вимоги, у зв`язку з чим, суди у справі № 202/4494/16-ц та у даній справі дійшли відповідних висновків у зв`язку з наявністю різних обставин у вказаних справах, що формують зміст правовідносин, та їх різної оцінки судами у кожному конкретному випадку.

74. Зі змісту постанови Верховного Суду від 20.06.2018 у справі №756/31271/15-ц вбачається, що предметом спору у зазначеній справі є вимоги про стягнення заборгованості за договором позики, сторонами спору є фізичні особи. При цьому, судовими рішеннями у зазначеній справі у позові відмовлено. Рішення суду першої інстанції та ухвалу апеляційного суду залишено без змін постановою Верховного Суду. Проаналізувавши зміст цієї постанови касаційний суд дійшов висновку, що справа №756/31271/15-ц та справа № 916/2238/17 не є подібними, оскільки відрізняються і за предметним критерієм, за суб`єктним складом, судові рішення у справі № 756/31271/15-ц хоча і містять посилання на положення ст. 36 Закону України "Про іпотеку", але при цьому вказані положення законодавства застосовано судом за різних встановлених обставин справи. при цьому. вказані справи також не є подібними за суб`єктним складом та предметом позовних вимог.

75. Щодо постанови Верховного Суду від 13.02.2019 у справі № 759/6703/16-ц. Зі змісту постанови у зазначеній справі вбачається, що предметом спору у справі є вимоги про визнання припиненими правовідносин за договором кредиту та поруки. З відповідним позовом до суду звернулась фізична особа до банку та товариства. Проаналізувавши вказану справу, суд касаційної інстанції вважає, відсутні підстави вважати, що висновки попередніх інстанцій у цій справі прийняті без урахування висновку щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду у справі № 759/6703/16-ц, оскільки у даній справі та у справі, на яку посилається скаржник, суди дійшли відповідних висновків не у зв`язку з неоднаковим застосуванням норм права, в даному випадку положень 1, 33, 36 Закону України "Про іпотеку", а у зв`язку з наявністю різних обставин у вказаних справах, що формують зміст правовідносин, та їх різної оцінки судами.

76. Зі місту постанови Верховного Суду від 27.02.2019 у справі №643/18466/15-ц, вбачається, що у вказаній справі розглядався спір за позовом фізичної особи до фізичних осіб про стягнення заборгованості за договором позики. При цьому, хоча матеріально -правове обґрунтування позову та судових рішень у справі і містить посилання на положення ст.ст. 36, 37 Закону України "Про іпотеку", однак зазначені положення законодавства судами застосовано за різних встановлених судами обставин, що формують зміст правовідносин, а тому, справу №643/18466/15-ц та справу № 916/2238/17 не можна вважати подібною, отже посилання скаржника на справу №643/18466/15-ц є безпідставним.

77. Щодо справи № 873/26/18 у якій Верховним Судом прийнято постанову від 02.04.2019. У зазначеній справі рішенням Постійно діючого третейського суду при Всеукраїнській громадській організації "Союз інвесторів України" від 10.09.2018 у третейській справі № 18/18 позов задоволено повністю. Визнано припиненою поруку за договором поруки, укладеним на забезпечення виконання зобов`язання за договором про відкриття кредитної лінії. Визнано припиненим право застави за договором застави цінних паперів, укладеним товариством та банком на забезпечення виконання зобов`язань за договором про відкриття кредитної лінії. Ухвалою Північного апеляційного господарського суду, залишеною без змін Верховним Судом, відмовлено у задоволенні заяви Банку про скасування рішення Постійно діючого Третейського суду при Всеукраїнській громадській організації "Союз інвесторів України" від 10.09.2018 у третейській справі № 18/18. Зі змісту вказаної постанови вбачається, що правовідносини у справі № 873/26/18 не відповідають критеріям подібності, визначених у абз. 78, 79 цієї постанови. а тому, безпідставним є посилання скаржника на неврахування висновку щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду у справі № 873/26/18.

78. Згідно з п. 5 ч. 1 ст. 296 ГПК України суд касаційної інстанції закриває касаційне провадження, якщо після відкриття касаційного провадження на підставі пункту 1 частини другої статті 287 цього Кодексу судом встановлено, що висновок щодо застосування норми права, який викладений у постанові Верховного Суду та на який посилався скаржник у касаційній скарзі, стосується правовідносин, які не є подібними.

79. Зазначена норма процесуального права спрямована на формування усталеної судової практики вирішення господарських спорів, що виникають із подібних правовідносин, а її застосування судом касаційної інстанції свідчитиме про дотримання принципу правової визначеності.

80. За змістом пункту 1 частини 2 статті 287 ГПК України оскарження судових рішень з підстави, зазначеної в пункті 1 частини 2 цієї статті, можливе за наявності таких складових: неоднакове застосування одних і тих самих норм матеріального права апеляційним судом у справі, в якій подано касаційну скаргу, та у постанові Верховного Суду, яка містить висновок щодо застосування цієї ж норми права у подібних правовідносинах; ухвалення різних за змістом судових рішень у справі, у якій подано касаційну скаргу, і у справі, в якій винесено постанову Верховного Суду; спірні питання виникли у подібних правовідносинах.

81. Подібність правовідносин означає, зокрема, тотожність об`єкта та предмета правового регулювання, а також умов застосування правових норм (часу, місця, підстав виникнення, припинення та зміни відповідних правовідносин). Зміст правовідносин з метою з`ясування їх подібності в різних рішеннях суду касаційної інстанції визначається обставинами кожної конкретної справи. Подібні правові позиції викладені у постановах Верховного Суду від 11.06.2020 у справі № 904/1145/19, від 04.06.2020 у справі № 904/1923/19.

82. Під судовими рішеннями в подібних правовідносинах необхідно розуміти такі рішення, де подібними є предмети спору, підстави позову, зміст позовних вимог і встановлені судом фактичні обставини, а також наявне однакове матеріально-правове регулювання спірних правовідносин (пункт 6.30 постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.05.2020 у справі № 910/719/19, постанова Великої Палати Верховного Суду від 16.01.2019 у справі № 757/31606/15-ц).

83. Зважаючи на те, що підстава касаційного оскарження, передбачена пунктом 1 частини 2 статті 287 ГПК України, не отримала підтвердження після відкриття касаційного провадження, колегія суддів відповідно до пункту 5 частини 1 статті 296 цього Кодексу дійшла висновку про необхідність закриття касаційного провадження за касаційною скаргою ТОВ "Мечта" на постанову Центрального апеляційного господарського суду від 16.01.2020 та рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 16.08.2019 у справі № 916/2238/17 в частині підстави, передбаченої у пункті 1 частини 2 статті 287 ГПК України.

84 Крім того, скаржник, посилаючись на пункт 2 частини 2 статті 287 ГПК України зазначає про необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду від 18.04.2019 у цій справі, та застосованого судом апеляційної інстанції в постанові, що оскаржується.

85. Щодо доводів касаційної скарги про необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду від 18.04.2019 у цій справі, то ці доводи відхиляються касаційним судом, з урахуванням положень п.5 частини 2 ст. 290 ГПК України, а також зважаючи на положення частини 5 ст. 236 ГПК України, якою визначено, що при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норми права, викладені у постановах Верховного Суду, а також, зважаючи на положення ст. 316 ГПК України, якою встановлено обов`язковість вказівок, що містяться у постанові суду касаційної інстанції, при цьому, вказівки визначені у постанові касаційного суду не є правовими висновками Верховного Суду, неврахування яких або необхідність відступлення від яких, в розумінні частини 2 п.п.1, 2 ст. 287 ГПК України, можуть бути підставами для перегляду судового рішення.

86. Інші доводи скаржника спростовуються викладеними обставинами, ґрунтуються на неправильному тлумаченні скаржником норм права та зводяться до переоцінки доказів та встановлених судами попередніх інстанцій обставин справи, що в силу положень ст. 300 ГПК виходить за межі повноважень суду касаційної інстанції.

87. Суд не бере до уваги аргументи скаржника викладені у поясненнях до касаційної скарги, поданих 19.01.2021, оскільки вони викладені скаржником всупереч меж розгляду справи судом касаційної інстанції, передбачених частиною другою статті 300 ГПК України, зважаючи на те, що, доводи викладені в поясненнях були предметом дослідження судів попередніх інстанцій, судами було надано їм належну правову оцінку та зазначені доводи було обґрунтовано відхилено судами.

88. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права (ч. 2 ст. 236 ГПК України).

89. Частиною 5 ст. 236 ГПК України встановлено, що обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

90. З огляду на положення пункту 1 частини 3 статті 310 ГПК України Суд не приймає до уваги аргументи скаржника про те, що суди не дослідили зібрані у справі докази. Згідно із зазначеною нормою процесуального права наведені порушення (в разі їх наявності) є підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд лише за умови висновку про обґрунтованість заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини другої статті 287 цього Кодексу. Однак у цій справі підстави, передбачені 1, 2 частини 2 статті 287 ГПК України, на які посилався скаржник, не підтвердились.

91. Враховуючи наведені положення законодавства та обставини, установлені судами, зважаючи на межі перегляду справи судом касаційної інстанції, передбачені статтею 300 ГПК України, колегія суддів зазначає, що підстава касаційного оскарження, передбачена пунктом 1 частини 2 статті 287 ГПК України не отримала підтвердження після відкриття касаційного провадження, колегія суддів відповідно до пункту 5 частини 1 статті 296 цього Кодексу дійшла висновку про закриття касаційного провадження в цій частині підстав касаційної скарги, в частині підстав касаційного оскарження судових рішень передбачених пунктом 2 частини 2 статті 287 ГПК України, скарга є необґрунтованою, то оскаржувані рішення суду першої інстанції та постанова суду апеляційної інстанції підлягають залишенню без змін.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

92. Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 308 ГПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій без змін, а скаргу - без задоволення.

93. У частині 1 статті 309 ГПК України визначено, що суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 300 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

94. Оскільки викладені у касаційній скарзі доводи про порушення судами попередніх інстанції норм матеріального та процесуального права під час ухвалення оскаржуваних судових рішень не отримали підтвердження, Верховний Суд, переглянувши оскаржувані судові рішення в межах наведених у касаційній скарзі доводів, зазначає, що касаційне провадження у справі № 916/2238/17 за касаційною скаргою ТОВ "Мечта" в частині підстави, передбаченої пунктом 1 частини 2 статті 287 ГПК України, необхідно закрити, а в частині підстави, передбаченої пунктом 2 частини 2 статті 287 ГПК України, залишити без задоволення, а постанову Центрального апеляційного господарського суду від 16.01.2020 та рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 16.08.2019 у справі № 916/2238/17 залишити без змін.

Керуючись статтями 296, 300, 301, 308, 309, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

Розподіл судових витрат

95. Оскільки підстав для скасування оскаржуваних судових рішень немає, судовий збір за подання касаційної скарги слід покласти на скаржника.

Ураховуючи наведене та керуючись ст.ст. 129, 300, 301, 308, 309, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Закрити касаційне провадження за касаційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Мечта" на постанову Центрального апеляційного господарського суду від 16.01.2020 та рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 16.08.2019 у справі № 916/2238/17 в частині підстави, передбаченої у пункті 1 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України.

2 . Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Мечта" в частині підстави, передбаченої у пункті 2 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України, залишити без задоволення.

3. Постанову Центрального апеляційного господарського суду від 16.01.2020 та рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 16.08.2019 у справі № 916/2238/17 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя О.А. Кролевець

Судді С.В. Бакуліна

Н.М. Губенко