Ухвала

від 21.01.2021 по справі 910/10330/19

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

21 січня 2021 року

м. Київ

Справа № 910/10330/19

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Банаська О. О. - головуючого, Білоуса В. В., Васьковського О. В.

за участю секретаря судового засідання Солоненко А. В.

за участю представників :

ТОВ "Будінвестиції" : Ігнатенко О. О.,

ТОВ "Компанія-Фінсервіс" : Кузнєцова О. А.

розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Будінвестиції"

на постанову Північного апеляційного господарського суду від 16.01.2020

у складі колегії суддів: Калатай Н. Ф. - головуючої, Мартюк А. І., Зубець Л. П.

у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Будінвестиції"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Універсальне будівництво"

за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору на стороні позивача -

1. Публічне акціонерне товариство "Київській ювелірний завод",

2. Товариство з обмеженою відповідальністю "Компанія-Фінсервіс"

про звернення стягнення на предмет іпотеки

ІСТОРІЯ СПРАВИ

Короткий зміст і підстави наведених в позові вимог

1. У серпні 2019 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Будінвестиції" (далі - ТОВ "Будінвестиції", позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Універсальне будівництво" (далі - ТОВ "Універсальне будівництво", відповідач) про звернення стягнення на предмет іпотеки за іпотечним договором від 10.04.2019, посвідченим приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Шевченко Д. Г. 10.04.2019, зареєстрований за № 1521, 1522, а саме: нежилі приміщення готельно-ділового комплексу, розташовані за адресою: м. Київ, вул. Велика Житомирська, будинок 20, приміщення № 82, загальною площею 283,7 кв. м., що є власністю іпотекодавця і належать йому на підставі договору купівлі-продажу нерухомого майна, посвідченого 07.06.2017 Нікольською-Пукас А. В., приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу, за реєстровим № 1722, право власності зареєстровано Нікольською-Пукас А. В., приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу 07.06.2017, номер запису про право власності: 20798458, реєстраційний номер об`єкту нерухомого майна: 1268593680000 в рахунок погашення заборгованості ТОВ "Універсальне будівництво" перед ТОВ "Будінвестиції" за договором позики від 15.01.2019 № 15/01-ФД, розмір якого складає 1 500 000,00 грн шляхом проведення прилюдних торгів згідно Закону України "Про виконавче провадження", за початковою ціною, встановленою на рівні, не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна, визначеного на підставі оцінки, проведеної суб`єктом оціночної діяльності.

2 . Позовні вимоги обґрунтовані невиконанням ТОВ "Універсальне будівництво" зобов`язань за договором позики (безвідсоткової поворотної фінансової допомоги) від 15.01.2019 № 15/01-ФД, щодо здійснення розрахунків за цим договором, неналежне виконання якого відповідачем забезпечено укладеним між сторонами договором іпотеки від 10.04.2019.

Фактичні обставини справи, установлені судами попередніх інстанцій

3 . 15.01.2019 між ТОВ "Будінвестиції" (позикодавець) та ТОВ "Фінансова компанія "Універсальне будівництво" (позичальник) укладено договір позики (безвідсоткової поворотної фінансової допомоги) № 15/01-ФД (далі - Договір позики) відповідно до якого позикодавець надає позичальнику позику (безвідсоткову поворотну фінансову допомогу) в сумі 1 500 000,00 грн, а позичальник зобов`язується повернути зазначену суму позики в обумовлений договором строк.

4 . Згідно з пунктом 2.2 Договору позики (в редакції додаткової угоди від 30.01.2019 № 2) позикодавець має право вимагати дострокове повернення суми позики в повному обсязі у випадку існуючої заборгованості відповідно до графіку погашення заборгованості.

5 . 10.04.2019 між ТОВ "Будінвестиції" (іпотекодержатель) та ТОВ "Універсальне будівництво" (іпотекодавець) укладено договір іпотеки, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Шевченко Д. Г. за реєстровим № 1521 (далі - Договір іпотеки), який забезпечує всі вимоги іпотекодержателя щодо виконання іпотекодавцем (боржником) кожного і всіх його грошових зобов`язань за Договором позики (безвідсоткової поворотної фінансової допомоги) від 15.01.2019 № 15/01-ФД та усіма додатковими договорами про внесення змін та доповнень до зазначеної угоди, що існують або виникають у майбутньому, укладеними між іпотекодержателем та боржником (далі - забезпечені вимоги або основне зобов`язання або основний договір), включаючи, але не обмежуючись, наступні зобов`язання - грошове зобов`язання з оплати на банківський (розрахунковий) рахунок іпотекодержателя коштів у сумі 1 500 000,00 грн в строк не пізніше 21.12.2021.

6 . Відповідно до пунктів 1.3, 2.1 Договору іпотеки в забезпечення виконання зобов`язань за основним зобов`язанням іпотекодавець передає в іпотеку об`єкт нерухомого майна, а саме: нежилі приміщення готельно-ділового комплексу, розташовані за адресою: м. Київ, вулиця Велика Житомирська, 20, приміщення 82, загальною площею 283,7 кв. м, що є власністю іпотекодавця і належать йому на підставі Договору купівлі-продажу нерухомого майна, посвідченого 07.06.2017 Нікольською-Пукас А. В., приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу, за реєстром № 1722, право власності зареєстровано Нікольською-Пукас А. В., приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу 07.06.2017, номер запису про право власності: 20798458, реєстраційний номер об`єкту нерухомого майна: 1268593680000 (предмет іпотеки). Сторони оцінюють предмет іпотеки в загальну суму 1 500 000,00 грн без ПДВ.

7 . Судом першої інстанції встановлено, що позикодавцем було надано позичальнику позику в сумі 1 500 000,00 грн, що підтверджується наявними в матеріалах справи платіжними дорученнями № 4 від 15.01.2019 на суму 450 000,00 грн, № 30 від 04.02.2019 на суму 66 000,00 грн та № 43 від 14.02.2019 на суму 984 000,00 грн, доказів повернення якої відповідачем не надано.

8 . Оскільки відповідач не виконував умови Договору позики в частині повернення позики у строки, визначені графіком погашення заборгованості, позивач у відповідності з пунктом 2.2 Договору позики звернувся до відповідача із вимогою вих. № б/н від 01.07.2019 про виконання зобов`язань за договором основного зобов`язання, у якій, зокрема вимагав достроково виконати основне зобов`язання протягом тридцяти денного строку з дати отримання даної вимоги, сума якого становить 1 500 000,00 грн.

9 . Водночас апеляційним господарським судом прийнято до уваги додані Публічним акціонерним товариством "Сбербанк" (далі - АТ "Сбербанк") до апеляційної скарги копії договору іпотеки від 28.12.2007, зареєстрованого в реєстрі за № кдз-8979, протоколу № 2 проведення відкритих публічних торгів від 13.01.2017 та інформаційного повідомлення про результати проведення повторного аукціону з продажу майна від 13.01.2017 та встановлено, що майно, яке є предметом іпотеки за іпотечним договором від 10.04.2019, укладеним сторонами спору є також предметом іпотеки за укладеним між АТ "Сбербанк" як іпотекодержателем та ВАТ "Київський ювелірний завод" договором іпотеки від 28.12.2007, посвідченим приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Морозовою С. В., зареєстрованим в реєстрі за № кдз-8979.

10 . Доказів того, що вказаний договір розірвано, визнано недійсним, як з`ясовано апеляційним господарським судом, матеріали справи не містять.

11 . Також судом апеляційної інстанції у ході апеляційного перегляду справи встановлено, що предмет іпотеки було реалізовано на аукціоні з продажу майна ПАТ "Київський ювелірний завод" частинами, який відбувся в межах справи № 910/24550/13 про банкрутство ПАТ "Київський ювелірний завод" 13.01.2017 та на якому продано все майно боржника у вигляді чотирьох лотів, а в подальшому право власності на предмет іпотеки було набуто відповідачем за договором купівлі-продажу нерухомого майна, посвідченого 07.06.2017 Нікольською-Пукас А. В., приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу за реєстровим номером 1722.

12 . Разом з тим, як зауважено апеляційним господарським судом, з матеріалів справи та з відомостей, які містяться в Єдиному державному реєстрі судових рішень вбачається, що ухвалою Господарського суду міста Києва від 13.03.2019, залишеною без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 17.07.2019 та постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 08.11.2019 у справі № 910/24550/13:

1. задоволено подану АТ "Сбербанк" заяву про визнання недійсними результатів повторного аукціону з продажу майна ПАТ "Київський ювелірний завод" частинами, який відбувся 13.01.2017, в межах справи № 910/24550/13;

2. визнано недійсним результати повторного аукціону з продажу майна ПАТ "Київський ювелірний завод" частинами (у відповідності з публікацією № 38374), у тому числі: протокол проведення відкритих публічних торгів (аукціону) № 1 від 13.01.2017, яким оформлено продаж лоту № 1 (назва лоту "Цінні папери (акції), що перебувають на балансі ПАТ "Київський ювелірний завод"); протокол проведення відкритих публічних торгів (аукціону) № 2 від 13.01.2017, яким оформлено продаж лоту № 2 (назва лоту "Майно: будівлі, споруди, виробниче і побутове обладнання, меблі, оргхтехніка, товарна продукція та інше майно, цінні папери, дебіторська заборгованість та нематеріальні активи, що перебувають на балансі ПАТ "Київський ювелірний завод"); свідоцтва про придбання майна з відкритих публічних торгів (аукціону), у тому числі свідоцтво про придбання майна з відкритих публічних торгів (аукціону) № 11, видане 26.01.2017 приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Побединською В. О.; договори купівлі-продажу майна ПАТ "Київський ювелірний завод", укладені між Товариством з обмеженою відповідальністю "Еталон -Консалтінг" та ПАТ "Київський ювелірний завод", в особі ліквідатора, на підставі протоколів № 1 та № 2 від 13.01.2017;

3. визнано недійсними результати аукціону з продажу майна ПАТ "Київський ювелірний завод" частинами (у відповідності з публікацією N 38373): протокол проведення відкритих публічних торгів (аукціон) № 1 від 13.01.2017, яким оформлено продажу лоту № 1 (назва лоту "Товарно-матеріальні цінності, що перебувають на балансі ПАТ "Київський ювелірний завод", у кількості 571 найменувань, 6029 одиниць"); протокол проведення відкритих публічних торгів (аукціону) № 2 від 13.01.2017, яким оформлено продаж лоту № 2 (назва лоту "Товарно-матеріальні цінності, що перебувають на балансі ПАТ "Київський ювелірний завод", у кількості 2042 найменувань, 10278 одиниць"); договори купівлі-продажу та акти приймання-передачі майна ПАТ "Київський-ювелірний завод", що укладені на підставі протоколів проведення відкритих публічних торгів (аукціоні) № 1 та № 2 від 13.01.2017.

13 . Крім того, апеляційний господарським судом встановлено, що зі змісту протоколу проведення відкритих публічних торгів (аукціону) № 2 від 13.01.2017, яким оформлено продаж лоту № 2 (назва лоту "Майно: будівлі, споруди, виробниче і побутове обладнання, меблі, оргхтехніка, товарна продукція та інше майно, цінні папери, дебіторська заборгованість та нематеріальні активи, що перебувають на балансі ПАТ "Київський ювелірний завод"), копію якого надано АТ "Сбербанк", слідує, що, серед іншого, було продано й спірний предмет іпотеки.

Короткий зміст судових рішень судів першої та апеляційної інстанції

14 . Рішенням Господарського суду міста Києва від 07.10.2019, з урахуванням ухвали про виправлення описки від 13.11.2019, у справі № 910/10330/19 позов ТОВ "Будінвестиції" задоволено повністю. Звернуто стягнення на предмет іпотеки за іпотечним договором від 10.04.2019, посвідченим приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Шевченко Д. Г. 10.04.2019, зареєстрованим за № 1521, № 1522, а саме: нежилі приміщення готельно-ділового комплексу, розташовані за адресою: м. Київ, вул. Велика Житомирська, 20, приміщення № 82, загальною площею, 283,7 кв. м., що є власністю іпотекодавця і належить йому на підставі договору купівлі-продажу нерухомого майна, посвідченого 07.06.2017 Нікольською-Пукас А. В., приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу за реєстровим № 1722, право власності зареєстровано Нікольською-Пукас А. В., приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу 07.06.2017, номер запису про право власності: 20798458, реєстраційний номер об`єкту нерухомого майна: 1268593680000, в рахунок погашення заборгованості ТОВ "Універсальне будівництво" перед ТОВ "Будінвестиції" за договором позики № 15/01-ФД від 15.01.2019, розмір якого складає 1 500 000,00 грн, шляхом проведення прилюдних торгів згідно Закону України "Про виконавче провадження", за початковою ціною, встановленою на рівні, не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна, визначеного на підставі оцінки, проведеної суб`єктом оціночної діяльності.

15 . Судове рішення місцевого господарського суду мотивовано підтвердженням матеріалами справи факту наявності у ТОВ "Універсальне будівництво" заборгованості перед ТОВ "Будінвестиції" за договором позики (безвідсоткової поворотної фінансової допомоги) від 15.01.2019 № 15/01-ФД у заявленій до стягнення сумі з урахуванням чого позивач, відповідно до приписів чинного законодавства, має право звернути стягнення на предмет іпотеки за укладеним з відповідачем іпотечним договором від 10.04.2019.

16 . Вказане рішення суду було оскаржено в апеляційному порядку АТ "Сбербанк", яке ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 27.12.2019 разом з ПАТ "Київській ювелірний завод" залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору, на стороні позивача.

17 . Постановою Північного апеляційного господарського суду від 16.01.2020 апеляційну скаргу АТ "Сбербанк" на рішення Господарського суду міста Києва від 07.10.2019 у справі № 910/10330/19 задоволено. Рішення Господарського суду міста Києва від 07.10.2019 у справі № 910/10330/19 скасовано. У позові ТОВ "Будінвестиції" відмовлено повністю. Стягнуто з ТОВ "Будінвестиції" на користь АТ "Сбербанк" витрати по сплаті судового збору за подачу апеляційної скарги в сумі 33 750,00 грн.

18 . Апеляційний господарський суд мотивуючи відмову в задоволенні позову ТОВ "Будінвестиції" послався, зокрема на те, що спірний предмет іпотеки було реалізовано на аукціоні з продажу майна ПАТ "Київський ювелірний завод" частинами, який відбувся в межах справи № 910/24550/13 про банкрутство ПАТ "Київський ювелірний завод" 13.01.2017 та на якому продано все майно боржника у вигляді чотирьох лотів, а в подальшому право власності на предмет іпотеки було набуто відповідачем за договором купівлі-продажу нерухомого майна. Водночас, ухвалою Господарського суду міста Києва від 13.03.2019, залишеною без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 17.07.2019 та постановою Верховного Суду від 08.11.2019, у справі № 910/24550/13, задоволено подану ПАТ "Сбербанк" заяву про визнання недійсними результатів повторного аукціону з продажу майна ПАТ "Київський ювелірний завод" частинами, який відбувся 13.01.2017, в межах справи № 910/24550/13 та визнано недійсними результати повторного аукціону з продажу майна ПАТ "Київський ювелірний завод" частинами (у відповідності з публікацією № 38374).

19 . Відтак, наслідком недійсності укладених на підставі протоколів проведення відкритих публічних торгів (аукціоні) № 1 та № 2 від 13.01.2017 договорів купівлі-продажу майна, в тому числі і предмету іпотеки, є те, що предмет іпотеки не вибував з власності ПАТ "Київський-ювелірний завод" та, відповідно, не міг бути переданий відповідачем у цій справі в іпотеку позивачу, позаяк відповідач фактично не набув права власності на таке майно.

Короткий зміст вимог та підстав касаційної скарги

20 . 10.02.2020 ТОВ "Будінвестиції" звернулося поштовим відправленням до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду з касаційною скаргою на постанову Північного апеляційного господарського суду від 16.01.2020 у справі № 910/10330/19, в якій просить скасувати оскаржувану постанову суду апеляційної інстанції та постановити нове рішення, яким відмовити АТ "Сбербанк" (під час касаційного перегляду справи замінено на Товариство з обмеженою відповідальністю "Компанія-Фінсервіс", далі - ТОВ "Компанія-Фінсервіс") у задоволенні апеляційної скарги, а рішення Господарського суду міста Києва від 07.10.2019 у справі № 910/10330/19 залишити без змін.

21 . Підставою касаційного оскарження судових рішень скаржником визначено застосування судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні норми права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постановах Верховного Суду від 11.06.2018 у справі № 904/8549/17, від 11.07.2018 у справі № 911/2635/17, від 12.06.2018 у справі № 927/976/17, від 21.01.2019 у справі № 925/2028/15, від 04.03.2019 у справі № 5015/6070/11, тобто приписи пункту 1 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України).

Щодо реалізації учасниками справи процесуальних прав

22. Згідно з пунктами 1, 2 частини третьої статті 2 ГПК України основними засадами (принципами) господарського судочинства є, зокрема, верховенство права та рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом.

23 . Судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом (частини перша, друга статті 13 ГПК України).

24 . За змістом пунктів 2, 3 частини першої статті 42 ГПК України учасники справи мають право , зокрема, подавати докази; брати участь у судових засіданнях, якщо інше не визначено законом; брати участь у дослідженні доказів; ставити питання іншим учасникам справи, а також свідкам, експертам, спеціалістам; подавати заяви та клопотання, надавати пояснення суду, наводити свої доводи, міркування щодо питань, які виникають під час судового розгляду, і заперечення проти заяв, клопотань, доводів і міркувань інших осіб.

25 . Відповідно до частини першої статті 295 ГПК України учасники справи мають право подати до суду касаційної інстанції відзив на касаційну скаргу в письмовій формі протягом строку, встановленого судом касаційної інстанції в ухвалі про відкриття касаційного провадження.

26. Отже, учасник справи, який не є касатором, має право, керуючись принципами рівності учасників процесу перед законом і судом та змагальності сторін, реалізувати своє процесуальне право на подання письмового відзиву на касаційну скаргу іншого учасника справи (висновок, викладений у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 28.01.2020 у справі № 43/122).

27. Таке право реалізується учасником справи протягом строку, встановленого судом касаційної інстанції в ухвалі про відкриття касаційного провадження у справі.

28 . Ухвалою Верховного Суду від 02.03.2020 відкрито касаційне провадження у справі № 910/10330/19 за касаційною скаргою ТОВ "Будінвестиції" на постанову Північного апеляційного господарського суду від 16.01.2020 та призначено її до розгляду; надано учасникам справи строк для подання відзиву на касаційну скаргу до 18.03.2020.

29. Ця ухвала, як і інші судові рішення у справі, надіслана на адресу учасників справи рекомендованою кореспонденцією з повідомленням про вручення поштового відправлення та оприлюднена у Єдиному державному реєстрі судових рішень.

30. Відповідно до статті 2 Закону України "Про доступ до судових рішень" кожен має право на доступ до судових рішень у порядку, визначеному цим Законом. Усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі.

31 . У пункті 24 рішення Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) у справі "Надточій проти України" та пункті 23 рішення ЄСПЛ у справі "Гурепка проти України № 2" наголошується на принципі рівності сторін - одному із складників ширшої концепції справедливого судового розгляду, який передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість відстоювати свою позицію у справі в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище порівняно з опонентом.

32 . На зацікавлену сторону покладається обов`язок проявляти належну увагу в захисті своїх інтересів та вживати необхідних заходів, щоб ознайомитися з подіями процесу (рішення ЄСПЛ у справі "Богонос проти Росії" від 05.02.2004).

33 . Отже учасники справи мали достатньо часу для реалізації ними процесуальних прав передбачених ГПК України, зокрема і права на подання відзиву на касаційну скаргу.

34 . Станом на момент розгляду касаційної скарги до суду касаційної інстанції надійшов відзив на касаційну скаргу від ТОВ "Компанія-Фінсервіс". Будь-яких заяв, клопотань, пояснень тощо від інших учасників справи щодо неможливості реалізації ними своїх процесуальних прав на подання відзиву, власної позиції (пояснень тощо) щодо касаційної скарги до суду не надходило.

35. У судове засідання 21.01.2021 з`явилися представники ТОВ "Будінвестиції" та ТОВ "Компанія-Фінсервіс", які надали пояснення у справі.

36 . Суд зауважує, що відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною передумовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін учасників справи, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні (стаття 202 ГПК України).

37 . У даному випадку участь представників сторін в судовому засіданні, призначеному на 21.01.2021 обов`язковою не визнавалась.

38 . З урахуванням наведеного, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду дійшов висновку про можливість розгляду справи за відсутності решти представників учасників справи.

АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

Узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу (ТОВ "Будінвестиції")

39 . В обґрунтування доводів касаційної скарги ТОВ "Будінвестиції" посилається на порушення судом апеляційної інстанцій норм процесуального та неправильне застосування норм матеріального права без урахування правових висновків Верховного Суду, зазначаючи, зокрема, таке:

- апеляційний господарський суд не врахував приписів статті 204 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) щодо презумпції правомірності правочину при оцінці договору іпотеки на який посилався позивач та, вказуючи на недійсність цього договору, неправильно застосував частину першу статті 216 ЦК України, оскільки договір купівлі-продажу відповідачем спірного нерухомого майна та договір іпотеки цього майна, які є підставою позову, недійсними не визнавалися, отже на них поширюється презумпція правомірності правочину;

- судом не було враховано наявність справи № 910/24550/13 про банкрутство ПАТ "Київський ювелірний завод" та приписи статті 7 Кодексу України з процедур банкрутства (далі - КУЗПБ) за якими цей спір про звернення стягнення на предмет іпотеки мав розглядатися судом у провадженні якого перебувала вказана справа про банкрутство;

- суд апеляційної інстанції безпідставно відмовив у задоволенні клопотання представника ТОВ "Будінвестиції" про відкладення розгляду справи, що позбавило іпотекодавця права на судовий захист;

- суд необґрунтовано залучив для участі у справі, як третіх осіб, ПАТ "Київський ювелірний завод" та АТ "Сбербанк";

- прийняті від АТ "Сбербанк" та покладені в основу висновків про відмову у позові докази є недопустимими;

- всупереч положень статті 75 ГПК України судом апеляційної інстанції застосовано преюдицію у справі з іншим складом учасників.

Узагальнений виклад позицій інших учасників справи

Доводи ТОВ "Компанія-Фінсервіс"

40 . У відзиві на касаційну скаргу ТОВ "Компанія-Фінсервіс" підтримує доводи касаційної скарги ТОВ "Будінвестиції", вважає її обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню, оскільки укладений між сторонами спору договір іпотеки не скасовано й не визнано нікчемним у встановленому законом порядку та станом на 06.02.2020 договір позики та іпотечний договір на підставі яких було звернуто стягнення на предмет іпотеки є дійсними, законними.

Позиція Верховного Суду

41. Відповідно до частини першої статті 3 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється відповідно до Конституції України, цього Кодексу, Закону про банкрутство, а також міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

42. Згідно з частиною другою статті 6 та частини другої статті 19 Конституції України органи законодавчої, виконавчої та судової влади здійснюють свої повноваження у встановлених цією Конституцією межах і відповідно до законів України та зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

43. Судочинство в господарських судах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи (частина третя статті 3 ГПК України).

44. У рішенні Європейського Суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) у справі "Brualla Gomez de La Torre v. Spain" від 19.12.1997 наголошено про загальновизнаний принцип негайного впливу процесуальних змін на позови, що розглядаються.

45 . Сторони судового провадження повинні мати право очікувати застосування до їхньої справи чинних норм процесуального законодавства (рішення ЄСПЛ у справі ''Дія 97 проти України" від 21.10.2010).

46 . 08.02.2020 набрав чинності Закон України від 15.01.2020 № 460-XI "Про внесення змін до ГПК України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ", яким, зокрема, змінено підстави касаційного оскарження судових рішень.

47. Цим Законом від 15.01.2020 № 460-XI законодавець уточнив критерії допустимості, які дозволяють звернутися до Верховного Суду з касаційною скаргою, встановивши конкретні випадки, в яких рішення судів першої та апеляційної інстанцій можуть бути оскаржені в касаційному порядку.

48 . Пунктом 2 розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" цього Закону установлено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.

49 . Із наявних матеріалів справи вбачається, що у цій справі ТОВ "Будінвестиції" з касаційною скаргою звернулося до Верховного Суду 10.02.2020 , тобто після набрання чинності Закону від 15.01.2020 № 460-XI.

50 . З урахуванням наведеного розгляд касаційної скарги ТОВ "Будінвестиції" здійснюється із застосуванням положень ГПК України у редакції, чинній від 08.02.2020.

51. До того ж, частиною першою статті 300 ГПК України у редакції Закону від 15.01.2020 № 460-XI визначено, що переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження , та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

52. Згідно із пунктом 4 частини першої статті 287 ГПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки, мають право подати касаційну скаргу на ухвали і постанови суду першої інстанції після їх перегляду в апеляційному порядку та постанови суду апеляційної інстанції у справах про банкрутство (неплатоспроможність) у випадках, передбачених Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

53. Відповідно до частини другої статті 287 ГПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках : 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 310 цього Кодексу.

54. Таким чином пунктом 1 частини другої статті 287 ГПК України у редакції від 08.02.2020 визначено підставою касаційного оскарження судових рішень застосування судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні норми права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду.

55. Верховний Суд враховує, що судовими рішеннями у подібних правовідносинах є такі рішення, де подібними є предмети спору , підстави позову , зміст позовних вимог та встановлені судом фактичні обставини , а також має місце однакове матеріально-правове регулювання спірних правовідносин. Аналогічний висновок викладено, зокрема у постановах Великої Палати Верховного Суду від 05.06.2018 у справі № 523/6003/14-ц, від 19.06.2018 у справі № 922/2383/16, від 20.06.2018 у справі № 755/7957/16-ц, від 26.06.2018 у справі № 2/1712/783/2011, від 26.06.2018 у справі № 727/1256/16-ц, від 04.07.2018 у справі № 522/2732/16-ц, від 19.05.2020 у справі № 910/719/19, від 23.06.2020 у справі № 696/1693/15-ц.

56. Зміст правовідносин з метою з`ясування їх подібності в різних судових рішеннях суду (судів) касаційної інстанції визначається обставинами кожної конкретної справи.

57. Отже, наявність передумов для реалізації скаржником права ініціювати касаційний перегляд судових рішень з підстав наведених у пунктах 1-3 частини другої статті 287 ГПК України перебуває в залежності від встановлення сукупності таких складових елементів (критеріїв) як подібність предмета спору (заявлених вимог), підстав позову (вимог), змісту позовних вимог, встановлених судами фактичних обставин та наявності однакового матеріально-правового регулювання спірних правовідносин.

58. Визначальна відмінність предмета розгляду (предмета спору (заявлених вимог), підстав позову (вимог), змісту позовних вимог) у справі, що переглядається в касаційному порядку, та у постановах Верховного Суду, на які посилається касант обґрунтовуючи підстави касаційного оскарження, однаково як і не подібність правовідносин у таких справах за будь-яким іншим із зазначених вище критеріїв, не дає підстав для касаційного оскарження в розумінні пункту 1 частини другої статті 287 ГПК України

59. За змістом касаційної скарги вбачається, що обґрунтовуючи підстави касаційного оскарження ТОВ "Будінвестиції" посилається на ухвалення оскаржуваних судових рішень без урахування висновків щодо застосування норм права, викладених у постановах Верховного Суду:

- від 04.03.2019 у справі № 5015/6070/11щодо застосування статті 204 ЦК України, якою закріплено презумпцію правомірності правочину;

- від 11.07.2018 у справі № 911/2635/17 щодо кола осіб, наділених правом на апеляційне оскарження згідно з частиною першою статті 254 ГПК України;

- від 11.06.2018 у справі № 904/8549/17 щодо оцінки належності доказів у справі (стаття 76 ГПК України);

- від 21.01.2019 у справі № 925/2028/15 щодо прийняття судом до розгляду несвоєчасно поданих доказів;

- від 12.07.2018 у справі № 927/976/17 щодо застосування правил преюдиції у господарській справі (стаття 75 ГПК України).

60. Відтак, надаючи оцінку наведеному скаржником обґрунтуванню підстави касаційного оскарження (пункт 1 частини другої статті 287 ГПК України) суд касаційної інстанції враховує таке.

Щодо подібності предмета розгляду (спору), змісту та підстав заявлених вимог

61. У даній справі (№ 910/10330/19 ) предметом розгляду є позовні вимоги ТОВ "Будінвестиції" до ТОВ "Універсальне будівництво" про звернення стягнення на предмет іпотеки, обґрунтовані порушенням відповідачем зобов`язань за договором позики № 15/01-ФД від 15.01.2019 (в частині здійснення розрахунків), належне виконання якого відповідачем, забезпечене договором іпотеки від 10.04.2019, укладеним між сторонами.

62. Водночас, у справі № 5015/6070/11 (постанова Верховного Суду від 04.03.2019) предметом спору є нерухоме майно, а позовні вимоги про визнання права власності та витребування майна з чужого незаконного володіння мотивовані позивачем протиправністю заволодіння спірним нерухомим майном третіми особами, які неправомірно вчиняли щодо цього майна правочини з купівлі-продажу.

63. За змістом постанови Верховного Суду від 11.07.2018 у справі № 911/2635/17 предметом розгляду був позов товариства до суб`єкта владних повноважень про визнання незаконним та скасування рішення відповідача. Позовні вимоги мотивовані тим, що спірним рішенням всупереч вимог чинного законодавства примусово припинено набуте позивачем у встановленому порядку, за договором оренди, право користування земельною ділянкою під належними позивачу об`єктами нерухомості.

64. У справі № 904/8549/17 судами розглянуто позов прокурора в інтересах органу, уповноваженого на представництво держави у спірних правовідносинах, до сторін договору про спільну діяльність, з вимогами про визнання недійсним договору та зобов`язання звільнити земельну ділянку. Підстави позову прокурор мотивував тим, що вказаний договір не відповідає вимогам статей 31, 92, 93, 96 ЗК України, статтям 1130-1132 ЦК України та не спрямований на настання обумовлених ним наслідків, що свідчить про його недійсність відповідно до статей 203, 215 ЦК України. Разом з цим, зазначена скаржником постанова від 11.06.2018 судом касаційної інстанції у справі № 904/8549/17 не приймалася .

65. Згідно з постановою Верховного Суду від 21.01.2019 у справі № 925/2028/15 предметом розгляду були позовні вимоги про стягнення основного боргу, штрафу та 3 % річних, обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем грошових зобов`язань за договором поставки.

66. У справі № 927/976/17 (постанова Верховного Суду від 12.07.2018) судами розглядався позов про визнання недійсним контракту на поставку сільськогосподарської продукції, мотивований тим, що спірний контракт було укладено від імені відповідача неуповноваженою особою, підпис та відбиток печатки на контракті мають ознаки підробки.

67. Отже, у справі, яка переглядається, та у справах № 5015/6070/11, № 911/2635/17, № 904/8549/17, № 925/2028/15, № 927/976/17 предмети розгляду (предмет спору, підстави позову та зміст позовних вимог) не є подібними, позаяк у тих справах, на які посилався скаржник, обґрунтовуючи підставу касаційного оскарження, спір не стосується звернення стягнення на предмет іпотеки внаслідок порушення відповідачем зобов`язань за договором позики.

Щодо подібності встановлених судами фактичних обставин та матеріально-правового регулювання правовідносин

68. У справі, що розглядається (№ 910/10330/19) за апеляційною скаргою АТ "Сбербанк" апеляційний суд скасував рішення першої інстанції та відмовив у задоволенні позову про звернення стягнення на предмет іпотеки, встановивши, що:

- предмет іпотеки було реалізовано 13.01.2017 на аукціоні з продажу майна ПАТ "Київський ювелірний завод" частинами, який відбувся у межах справи № 910/24550/13 про банкрутство ПАТ "Київський ювелірний завод", а в подальшому право власності на предмет іпотеки набуто відповідачем за договором купівлі-продажу нерухомого майна;

- ухвалою Господарського суду міста Києва від 13.03.2019, залишеною без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 17.07.2019 та постановою Верховного Суду від 08.11.2019 у справі № 910/24550/13, задоволено подану ПАТ "Сбербанк" заяву про визнання недійсними результатів повторного аукціону з продажу майна ПАТ "Київський ювелірний завод" частинами, який відбувся 13.01.2017, та визнано недійсними результати повторного аукціону з продажу майна ПАТ "Київський ювелірний завод" частинами (згідно з публікацією № 38374);

- з судових рішень у справі № 910/24550/13, що набрали законної сили, вбачається ухвала суду про надання згоди на реалізацію спірного майна у справі про банкрутство скасована; спірно майно було реалізовано всупереч встановленої апеляційним судом заборони відчуження майна боржника; внаслідок реалізації заставного майна ПАТ "Київський-ювелірний завод" без згоди заставних кредиторів чи суду порушено приписів частини четвертої статті 42 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

69. Виходячи з наведеного та застосувавши до спірних правовідносин положення частини першої статті 216 ЦК України, частини першої статті 5, статей 12, 13 Закону України "Про іпотеку" суд апеляційної інстанції мотивував відмову у задоволенні позову про звернення стягнення на предмет іпотеки тим, що наслідком недійсності укладених на підставі протоколів проведення відкритих публічних торгів (аукціоні) № 1 та № 2 від 13.01.2017 договорів купівлі-продажу майна, в тому числі і предмета іпотеки, є те, що предмет іпотеки не вибував з власності ПАТ "Київський-ювелірний завод" та, відповідно, не міг бути переданий відповідачем у цій справі в іпотеку позивачу, оскільки відповідач фактично не набув права власності на таке майно.

70. При цьому порушене касантом питання щодо відсутності у оскаржуваній постанові висновку суду щодо права апелянта АТ "Сбербанк" на оскарження судових рішень та участь у справі № 910/10330/19 було вирішено судом апеляційної інстанції в ухвалі від 27.12.2019, якою застосувавши положення частини першої статті 50, 254, 277 ГПК України та Закону України "Про іпотеку" суд залучив до участі в справі в якості третьої особи 2, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача Акціонерне товариство "Сбербанк"

71. Водночас, у справі № 5015/6070/11 (постанова Верховного Суду від 04.03.2019) об`єктом касаційного оскарження була ухвала Західного апеляційного господарського суду від 26.11.2018 в частині зупинення провадження у цій справі до набрання законної сили рішенням у справі № 1326/8772/2012 про визнання недійсним договору купівлі-продажу спірного майна, отже висновки суду касаційної інстанції стосувалися застосування пункту 5 частини першої статі 227 та статті 269 ГПК України за відсутності об`єктивних перешкод для розгляду справи № 5015/6070/11 з огляду на предмет і підстави позову у цій справі та з урахуванням презумпції правомірності правочину, закріпленої статтею 204 ЦК України.

72. Постановою від 11.07.2018 у справі № 911/2635/17 Верховний Суд скасував постанову апеляційного суду в частині розгляду апеляційної скарги особи, яка не була учасником справи під час її розгляду судом першої інстанції, та направив справу на розгляд до суду апеляційної інстанції, вказавши, що апеляційним судом щодо вказаної особи вчинено дві взаємовиключні процесуальні дії: спочатку ухвалою від 23.01.2018 відмовлено в залученні заявника апеляційної скарги до участі у справі в якості третьої особи, а потім переглянуто судове рішення за його апеляційною скаргою з прийняттям 23.01.2018 постанови по суті вимог скарги. Отже, наведений касантом висновок Верховного Суду сформований, хоча і за аналогічного в цій частині правового регулювання (стаття 254 ГПК України), але при оцінці не подібних за змістом фактичних обставин, адже стосувався не обґрунтування права особи на апеляційне оскарження, а суперечливих процесуальних дій суду.

73. За змістом постанови Верховного Суду від 21.01.2019 у справі № 925/2028/15 зазначене касантом твердження щодо обставин прийняття судом до розгляду несвоєчасно поданих доказів не є висновком Верховного Суду щодо застосування норм права, а - лише узагальненням мотивів відхилення апеляційним судом поданих скаржником доказів.

74. У постанові від 12.07.2018 у справі № 927/976/17 висновок Верховного Суду щодо застосування правил преюдиції (стаття 75 ГПК України), на який посилається скаржник, сформований за інших обставин справи, а саме при оцінці касаційним судом висновків судів попередніх інстанцій про те, що факт скликання, проведення загальних зборів учасників сільськогосподарського товариства, участі у зборах позивача та прийняття на цих зборах відповідного рішення є недоведеним.

75. Відтак, аналіз змісту наведених вище постанов на предмет подібності встановлених судами фактичних обставин та правового регулювання правовідносин свідчить, що у справах № 5015/6070/11, № 911/2635/17, № 925/2028/15, № 927/976/17 обставини звернення стягнення на предмет іпотеки не розглядалися, отже зазначені скаржником висновки щодо застосування норм права зроблено за суттєво відмінних обставин та не подібного правового регулювання спірних правовідносин, позаяк у справі, що переглядається, висновок про відмову у задоволенні позовних вимог обґрунтовано з посиланням на частину першу статті 216 ЦК України, частину першу статті 5, статті 12, 13 Закону України "Про іпотеку".

76. Таким чином, у справі, яка переглядається, та у справах на судові рішення в яких посилається скаржник, обґрунтовуючи підстави касаційного оскарження, встановлені судами обставини та матеріально-правове регулювання спірних правовідносин є відмінними .

77. Враховуючи наведене, правовідносини у цій справі № 910/10330/19, та у справах № 5015/6070/11, № 911/2635/17, № 904/8549/17, № 925/2028/15, № 927/976/17 не є подібними , оскільки у цих справах є різними предмет розгляду (предмет спору, підстави позову та зміст позовних вимог), встановлені судами фактичні обставини справи, що сформували зміст спірних правовідносин, та їх матеріально-правове регулювання.

78. Відповідно до пункту 5 частини першої статті 296 ГПК України у редакції від 08.02.2020 суд касаційної інстанції закриває касаційне провадження, якщо після відкриття касаційного провадження на підставі пункту 1 частини другої статті 287 цього Кодексу судом встановлено, що висновок щодо застосування норми права, який викладений у постанові Верховного Суду та на який посилався скаржник у касаційній скарзі, стосується правовідносин, які не є подібними .

79. Зазначена норма процесуального права спрямована на формування усталеної судової практики вирішення господарських спорів, що виникають з подібних правовідносин, а її застосування судом касаційної інстанції свідчитиме про дотримання принципу правової визначеності.

80. Ключовим елементом принципу правової визначеності є однозначність та передбачуваність правозастосування, а отже, системність та послідовність у діяльності відповідних органів, насамперед судів.

81. Суб`єкти (учасники спору) завжди повинні мати можливість орієнтувати свою поведінку таким чином, щоб вона відповідала вимогам норми на момент вчинення дії.

82. У справі ЄСПЛ "Sunday Times v. United Kingdom" суд вказав, що прописаний у Конвенції термін "передбачено законом" передбачає дотримання такого принципу права як принцип визначеності. Суд стверджує, що термін "передбачено законом" передбачає не лише писане право, як-то норми писаних законів, а й неписане, тобто усталені у суспільстві правила та засади моральності суспільства.

83. До цих правил, які визначають сталість правозастосування, належить і судова практика.

84 . Суд нагадує, що вирази "законний" та "згідно з процедурою, встановленою законом" зумовлюють не лише повне дотримання основних процесуальних норм внутрішньодержавного права, але й те, що будь-яке рішення суду відповідає меті і не є свавільним.

85 . Крім того, суттєвим є той факт, що застосовне національне право відповідає поняттю "законність", визначеному Конвенцією, яка вимагає, щоб усе право - писане чи неписане - було достатньо чітким, щоб дозволити громадянинові, у разі потреби - з належною консультацією, передбачати певною мірою за певних обставин наслідки, які може спричинити така дія (рішення ЄСПЛ у справі "Steel and others v. The United Kingdom").

86 . Європейський суд з прав людини зазначає, що сторони судового провадження повинні мати право очікувати застосування до їхньої справи чинних норм процесуального законодавства (рішення ЄСПЛ від 21.10.2010 у справі "Diya 97 v. Ukraine").

87 . Правові норми та судова практика підлягають застосуванню таким чином, яким вони є найбільш очевидними та передбачуваними для учасників цивільного обороту в Україні.

88. У рішенні ЄСПЛ у справі "Гарсія Манібардо проти Іспанії" від 15.02.2000 зазначалося, що спосіб, у який стаття 6 Конвенції застосовується до апеляційних та касаційних судів, має залежати від особливостей процесуального характеру, а також до уваги мають бути взяті норми внутрішнього законодавства та роль касаційних судів у них (рішення від 02.03.1987 у справі "Monnel and Morris v. the United Kingdom", серія A, № 115, с. 22, п.56, а також рішення від 29.10.1996 у справі "Helmers v. Sweden", серія A, № 212-A, с.15, п.31).

89. Отже, право на касаційне оскарження не є безумовним, а тому встановлення законодавцем процесуальних фільтрів доступу до касаційного суду не є обмеженням в отриманні судового захисту, оскільки це викликано виключно особливим статусом Верховного Суду, розгляд скарг яким покликаний забезпечувати сталість та єдність судової практики, а не можливість проведення "розгляду заради розгляду". При цьому процесуальні обмеження зазвичай вводяться для забезпечення ефективності судочинства, а право на доступ до правосуддя, як відомо, не є абсолютним правом, і певні обмеження встановлюються законом з урахуванням потреб держави, суспільства чи окремих осіб (правова позиція викладена в ухвалі об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 27.11.2018 у справі № 910/4647/18).

90 . З урахуванням наведеного суд касаційної інстанції дійшов висновку про необхідність закриття касаційного провадження у справі на підставі пункту 5 частини першої статті 296 ГПК України, оскільки правовідносини у справі, що розглядається та справах наведених скаржником в якості підстав касаційного оскарження судових рішень не є подібними.

На підставі викладеного та керуючись статтями 234, 235, 287, 296, 326 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду

УХВАЛИВ :

1. Закрити касаційне провадження за касаційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Будінвестиції" на постанову Північного апеляційного господарського суду від 16.01.2020 у справі № 910/10330/19.

Ухвала набирає законної сили з моменту її оголошення та оскарженню не підлягає.

Головуючий О. О. Банасько

Судді В. В. Білоус

О. В. Васьковський