Постанова

від 20.01.2021 по справі 128/1179/18

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Постанова

Іменем України

20 січня 2021 року

м. Київ

справа № 128/1179/18

провадження № 61-17110св19

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Червинської М. Є.,

суддів: Бурлакова С. Ю. (суддя-доповідач),Дундар І. О., Зайцева А. Ю.,

Коротуна В. М.,

учасники справи:

позивачі: заступник прокурора Вінницької області в інтересах держави в особі Вінницької районної державної адміністрації, Вінницької обласної державної адміністрації,

відповідач - ОСОБА_1 ,

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - Якушинецька сільська рада Вінницького району,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу заступника прокурора Вінницької області в інтересах держави в особі Вінницької районної державної адміністрації на постанову Вінницького апеляційного суду від 14 серпня 2019 року у складі колегії суддів: Сопруна В. В., Марчук В. С., Матківської М. В.,

ВСТАНОВИВ:

1. Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У травні 2018 року заступник прокурора Вінницької області в інтересах держави в особі Вінницької районної державної адміністрації (далі - Вінницька РДА), Вінницької обласної державної адміністрації (далі - Вінницька ОДА) звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 , за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору Якушинецької сільської ради Вінницького району про визнання державного акта про право власності на землю недійсним та витребування земельної ділянки з чужого незаконного володіння.

Позовна заява обґрунтована тим, що вивченням стану додержання вимог земельного законодавства та законності використання земель державної та комунальної власності на території Вінницької області встановлено факт незаконного оформлення права приватної власності на землі державної власності, які розташовані за межами населеного пункту с. Якушинці Вінницького району Вінницької області.

Товариство з обмеженою відповідальністю Юридично-земельний союз Альянс (далі - ТОВ Юридично-земельний союз Альянс ) в 2016 році за заявою ОСОБА_1 виготовлено технічну документацію із землеустрою щодо становлення в натурі (на місцевості) меж земельної ділянки площею 0,40 га для ведення особистого селянського господарства.

Наведена земельна ділянка кадастровим реєстратором управління Держгеокадастру у м. Вінницькій області 10 червня 2016 року зареєстрована у Державному земельному кадастрі та їй присвоєно кадастровий номер 520688900:01:007:0234.

Відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно щодо об`єкта нерухомого майна земельна ділянка з вказаним вище кадастровим номером знаходиться за адресою: Якушинецька сільська рада, Вінницький район, 25 серпня 2016 року зареєстрована за № 20177049 та належить ОСОБА_1 на праві приватної власності.

У матеріалах технічної документації зазначено, що вказана земельна ділянка знаходиться за адресою: Якушинецька сільська рада, Вінницький район, Вінницька область, за межами населеного пункту та належить ОСОБА_1 на підставі державного акта про право власності на землю серії І - ВН № 063486 від 29 листопада 2002 року , копія якого міститься в технічній документації із землеустрою, в якому зазначено, що його видано на підставі рішення 10 сесії 21 скликання Якушинецької сільської ради від 29 листопада 2002 року, зареєстровано в Книзі записів державних актів про траво власності на землю за № 27.

Відповідно до інформації відділу у Вінницькому районі Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області архівного примірника державного акта серії І - ВН № 063486 на право приватної власності на землю ОСОБА_1 для ведення особистого селянського господарства у відділі не виявлено.

На 10 сесії 21 скликання Якушинецької сільської ради 02 квітня 1994 року будь-які рішення стосовно передачі ОСОБА_1 спірної земельної ділянки чи видачі державного акта на неї не приймались. Рішення 10 сесії 21 скликання в Якушинецькій сільській раді відсутні, оскільки їх передано до архіву Вінницької РДА. Однак, згідно інформації архівного відділу Вінницької РДА, в текстах протоколу 10 сесії 21 скликання Якушинецької сільської ради та рішеннях, що приймались на вказаній сесії, відсутні відомості про передачу у приватну власність земельної ділянки ОСОБА_1 .

Згідно з інформацією Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області від 25 січня 2018 року за № 0-2-0.2-733/2-18 в Книзі записів державних актів про право власності на землю за № 27 зареєстровано державний акт про право власності на земельну ділянку площею 0,0576 га ОСОБА_2 для ведення садівництва. Вказаний державний акт видано на підставі рішення 18 сесії 3 скликання Якушинецької сільської ради від 28 вересня 2001 року.

Згідно з інформацією Вінницького регіонального управління водних ресурсів від 05 грудня 2017 року за № 06/1972 на спірній земельній ділянці з кадастровим номером 0520688900:01:007:0234 розташований водний об`єкт, що займає частину зазначеної земельної ділянки та знаходиться на річці без назви, правій притоці р. Вишня та відноситься до категорії ставки (відповідно до статті 1 ВК України його об`єм становить менше 1 млн м 3 ).

Відділом у Вінницькому районі Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області 11 квітня 2018 року за № 385/405-18-0.20 надано інформацію щодо розташування на зазначеній земельній ділянці водного об`єкту та підтверджено факт віднесення земельної ділянки з кадастровим номером 0520688900:01:007:0234 до земель водного фонду відповідно до плану користування Колективного сільськогосподарського підприємства Правда , розробленого інститутом землеустрою в 1996 році.

Вважає, що спірна земельна ділянка не могла бути переданою відповідачу Якушинецькою сільською радою для ведення особистого селянського господарства у власність, оскільки така дія (рішення) ради виходила б за межі допустимої адміністративної дії (поведінки), оскільки вказана рада не уповноважена передавати у приватну власність земельні ділянки водного фонду.

Указана земельна ділянка протиправно вибула з державної власності з порушенням вимог законодавства, чинного на момент виникнення спірних правовідносин, щодо порядку безоплатного надання земельних ділянок у власність громадян та з порушенням законодавства, що регулює правовий порядок використання земель водного фонду, а тому наявні правові підстави для припинення цього права та відновлення становища, що існувало до порушення, шляхом визнання недійсним державного акта, витребування спірної земельної ділянки на користь держави Вінницької районної державної адміністрації.

Вказує, що хоча спірний державний акт і є оформленим без відповідної правової підстави, проте його слід визнати недійсним, оскільки на його підставі на особу, яка в ньому зазначена, зареєстровано право власності на земельну ділянку і ця особа користується зазначеною земельною ділянкою, а оформлення державного акта на право власності на земельну ділянку без визначеної законом підстави є неправомірним, а державний акт, виданий з порушеннями даних вимог, підлягає визнанню недійсним у судовому порядку.

Зазначає, що саме Вінницька РДА та Вінницька ОДА наділені повноваженнями зі здійснення контролю за використанням земельними ділянками, якими вони розпоряджаються та звернення до суду, однак заходи щодо повернення в державну власність вищезазначеної земельної ділянки ними не вживались.

Просив суд визнати недійсним державний акт серії І-ВН № 063486

від 29 листопада 2002 року, щодо права власності ОСОБА_1 на земельну ділянку площею 0,40 га, що знаходиться на території Якушинецької сільської ради Вінницького району; витребувати земельну ділянку площею площею 0,40 га з кадастровим номером 0520688900:01:007:0234 з незаконного володіння ОСОБА_1 на користь Вінницької районної державної адміністрації. Вирішити питання щодо стягнення судових витрат.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Вінницького районного суду Вінницької області від 05 червня

2019 року в задоволені позову відмовлено.

Суд першої інстанції дійшов висновку, що відповідач не надав належних доказів, що на спірній земельній ділянці, знаходиться водний об`єкт категорії ставки , відсутній паспорт такого водного об`єкту, відсутній план землекористування.

Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції

Постановою Вінницького апеляційного суду від 14 серпня 2019 року рішення Вінницького районного суду Вінницької області від 05 червня 2019 року скасовано, позов залишено без розгляду.

Суд апеляційної інстанції дійшов висновку, щовказані заступником прокурора Вінницької області підстави альтернативного звернення до суду із позовною заявою, не відповідають положенням статті 23 Закону України Про прокуратуру , статті 56 ЦПК України, судовій практиці Верховного Суду, яка викладена в постановах від 20 вересня 2018 року у справі № 924/1237/17, від 23 жовтня 2018 року у справі № 906/240/18, від 01 листопада 2018 у справі № 910/18770/17, у яких зазначено, що прокурор не може вважатися альтернативним суб`єктом звернення до суду і замінювати належного суб`єкта владних повноважень, який може захищати інтереси держави.

Узагальнені доводи касаційної скарги

У вересні 2019 року заступник прокурора Вінницької області подав касаційну скаргу до Верховного Суду, у якій, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просив скасувати оскаржувану постанову апеляційного суду та направити справу на новий розгляд до цього ж суду.

Касаційна скарга мотивована тим, що суд апеляційної інстанції не надав належної оцінки тому, що відповідач у справі набув спірну земельну ділянку незаконно, не врахував, що рішення органу місцевого самоврядування про її передачу ОСОБА_1 не приймались. Вінницька РДА та Вінницька ОДА є органами, які уповноважені державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах, тому заступник прокурора Вінницької області обґрунтовано звернувся з позовом до суду в інтересах Вінницької РДА та Вінницької ОДА, оскільки порушені безпосередньо інтереси держави.

Крім того, суди не врахували висновків, викладених у постановах Верховного Суду України від 25 квітня 2018 року у справі № 806/1000/17, від 05 лютого 2019 року у справі № 910/7813/18, а також у постановах Верховного Суду України від 26 липня 2018 року у справі № 926/1111/15, від 13 листопада 2018 року у справі № 910/2989/18.

Доводи інших учасників справи

У листопаді 2019 року Якушинецька сільська рада Вінницького району подала до Верховного Суду відзив на касаційну скаргу у якому підтримала касаційну скаргу та зазначила, що участь у справі прокурора є законною та аргументованою.

У листопаді 2019 року Вінницька ОДА подала до Верховного Суду відзив на касаційну скаргу у якому підтримала касаційну скаргу прокурора та просила її задовольнити.

Рух справи у суді касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 26 вересня 2019 року відкрито касаційне провадження у справі № 128/1179/18, витребувано її з Вінницького районного суду Вінницької області.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 09 листопада 2020 року справу призначено судді-доповідачеві Бурлакову С. Ю.

Фактичні обставини справи, встановлені судом

Суд установив, що звертаючись до суду з позовом Заступник прокурора Вінницької області в інтересах держави в особі Вінницької районної державної адміністрації, Вінницької обласної державної адміністрації підставою звернення до суду указував те, що Вінницька районна державна адміністрація та Вінницька обласна державна адміністрація не вживали заходів щодо питання про визнання державного акта про право власності на землю недійсним та витребування спірної земельної ділянки з чужого незаконного володіння, а також бездіяльність, яка полягала у тому, що Вінницька обласна державна адміністрація не звертались до суду з відповідним позовом, що порушує інтереси держави. Оскільки звернення прокурора до суду з вимогою про витребування земельної ділянки водного фонду з володіння ОСОБА_1 є задоволення суспільної потреби у відновленні законності та становища, яке існувало до порушення права державної власності, захист такого права шляхом повернення землі водного фонду, яка вибула із володіння територіальної громади за відсутності волевиявлення.

У матеріалах справи міститься повідомлення прокурора від 25 квітня 2018 року № 05/1-569вих-18 скероване Вінницькій ОДА та Вінницькій РДА про намір прокурора звернутись до суду з позовною заявою в інтересах держави в особі Вінницькій ОДА та Вінницькій РДА відповідно до вимог статті 23 Закону України Про прокуратуру (а. с. 91).

2. Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Відповідно до частини другої розділу ІІ Прикінцеві та перехідні положення Закону України від 15 січня 2020 року № 460-ІХ Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.

Положеннями частини другої статті 389 ЦПК України (у редакції чинній на час подання касаційної скарги) передбачено, що підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до вимог частини першої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню.

Мотиви і доводи, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Відповідно до пункту 3 частини першої статті 131-1 Конституції України прокуратура здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.

Виключними випадками, за яких прокурор може здійснювати представництво інтересів держави в суді, є порушення або загроза порушення інтересів держави. Ключовим для застосування цієї норми є поняття інтерес держави .

У рішенні Конституційного Суду України у справі за конституційними поданнями Вищого арбітражного суду України та Генеральної прокуратури України щодо офіційного тлумачення положень статті 2 Арбітражного процесуального кодексу України (справа про представництво прокуратурою України інтересів держави в арбітражному суді) від 08 квітня 1999 року № 3-рп/99 Конституційний Суд України, з`ясовуючи поняття інтереси держави , висловив міркування, що інтереси держави відрізняються від інтересів інших учасників суспільних відносин. В основі перших завжди є потреба у здійсненні загальнодержавних (політичних, економічних, соціальних та інших) дій, програм, спрямованих на захист суверенітету, територіальної цілісності, державного кордону України, гарантування її державної, економічної, інформаційної, екологічної безпеки, охорону землі як національного багатства, захист прав усіх суб`єктів права власності та господарювання тощо (пункт 3 мотивувальної частини).

Інтереси держави можуть збігатися повністю, частково або не збігатися зовсім з інтересами державних органів, державних підприємств та організацій чи з інтересами господарських товариств з часткою державної власності у статутному фонді. Проте держава може вбачати свої інтереси не тільки в їх діяльності, але й у діяльності приватних підприємств, товариств.

Із врахуванням того, що інтереси держави є оціночним поняттям, прокурор чи його заступник у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, у чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує у позовній заяві необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах (пункт 4 мотивувальної частини).

Таким чином, інтереси держави охоплюють широке і водночас чітко не визначене коло законних інтересів, які не піддаються точній класифікації, а тому їх наявність повинна бути предметом самостійної оцінки суду у кожному випадку звернення прокурора з позовом. Надмірна формалізація інтересів держави , може призвести до необґрунтованого обмеження повноважень прокурора на захист суспільно значущих інтересів там, де це дійсно потрібно.

Відповідно до частин третьої та четвертої статті 56 ЦПК України у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами. Прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. Невиконання цих вимог має наслідком застосування положень, передбачених статтею 185 цього Кодексу.

У справі, що розглядається, прокурор, звертаючись до суду з позовом відповідно до вимог статті 23 Закону України Про прокуратуру , частини четвертої статті 56 ЦПК України, обґрунтував наявність у нього підстав для представництва інтересів держави у суді, визначив, у чому полягає порушення інтересів держави, та визначив орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах. Прокурор листом від 25 квітня 2018 року (а. с. 91) повідомив Вінницьку ОДА та Вінницьку РДА про намір звернутися до суду із цим позовом.

Прокурор, який звертається до суду з метою представництва інтересів громадянина або держави в суді (незалежно від форми, в якій здійснюється представництво), повинен обґрунтувати наявність підстав для здійснення такого представництва, передбачених частинами другою або третьою статті 25 Закону України Про прокуратуру . Невиконання прокурором вимог щодо надання суду обґрунтування наявності підстав для здійснення представництва інтересів громадянина або держави в суді має наслідком застосування положень, передбачених статтею 121 цього Кодексу.

Питання представництва інтересів держави прокурором у суді врегульовано у статті 23 Закону України від 14 жовтня 2014 року № 1697-VII Про прокуратуру , який набрав чинності 15 липня 2015 року.

За змістом частин третьої та четвертої статті 23 Закону України Про прокуратуру прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.

Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною четвертою цієї статті.

Наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді.

Прокурор зобов`язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це або відповідного суб`єкта владних повноважень. У разі підтвердження судом наявності підстав для представництва прокурор користується процесуальними повноваженнями відповідної сторони процесу. Наявність підстав для представництва може бути оскаржена суб`єктом владних повноважень. Виключно з метою встановлення наявності підстав для представництва інтересів держави в суді у випадку, якщо захист законних інтересів держави не здійснює або неналежним чином здійснює суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, прокурор має право отримувати інформацію, яка на законних підставах належить цьому суб`єкту, витребовувати та отримувати від нього матеріали та їх копії.

Процедура, передбачена абзацами третім і четвертим частини четвертої статті 23 Закону України Про прокуратуру застосовується лише до встановлення наявності підстав для представництва інтересів держави в суді у випадку, якщо захист законних інтересів держави не здійснює або неналежним чином здійснює суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені повноваження з такого захисту.

Отже прокурор зобов`язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це відповідного суб`єкта лише тоді, коли той має повноваження здійснювати захист законних інтересів держави у спірних правовідносинах, але не здійснює чи неналежно їх здійснює.

Подібного висновку дійшла Велика Палата Верховного Суду в постанові від 26 червня 2019 року у справі № 587/430/16 (касаційне провадження № 14-104цс19) та від 15 січня 2020 року у справі № 698/119/18 (провадження № 14-350цс19).

Велика Палата Верховного Суду в своїй постанові від 26 травня 2020 року у справі № 912/2385/18 уточнила свої висновки, зроблені у постановах: від 15 жовтня 2019 року у справі № 903/129/18; Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 06 лютого 2019 року у справі № 927/246/18, від 16 квітня 2019 у справах № 910/3486/18 та № 925/650/18, від 17 та 18 квітня 2019 року у справах № 923/560/18 та № 913/299/18 відповідно, від 13 травня 2019 року у справі № 915/242/18; Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 10 жовтня 2019 року у справі № 0440/6738/18, вказавши, що прокурор, звертаючись до суду з позовом, має обґрунтувати та довести підстави для представництва, однією з яких є бездіяльність компетентного органу.

Верховний Суд звертає увагу на те, що захищати інтереси держави повинні насамперед відповідні компетентні органи, а не прокурор. Прокурор не повинен вважатися альтернативним суб`єктом звернення до суду і замінювати компетентний орган, який може захищати інтереси держави.

У справі, що переглядається, прокурор, звертаючись до суду з позовом, відповідно до статті 23 Закону України Про прокуратуру , 56 ЦПК України , обґрунтував наявність у нього підстав для представництва інтересів держави у суді, визначив, у чому полягає порушення інтересів держави, та орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах, обґрунтував неналежне, на його думку, здійснення захисту інтересів держави Вінницькою ОДА та Вінницькою РДА, які не вжили заходів щодо усунення порушень земельного законодавства, що дії відповідача істотно порушують вимоги чинного законодавства і суперечать інтересам держави, який полягає у забезпеченні правопорядку в сфері використання, охорони земель та розпорядження ними, ефективного використання земельних ресурсів.

Вінницька РДА та Вінницька ОДА наділені повноваженнями зі здійснення контролю за використанням земельними ділянками, якими вони розпоряджаються та звернення до суду, однак заходи щодо повернення в державну власність вищезазначеної земельної ділянки ними не вживались починаючи із серпня 2016 року та до моменту звернення до суду прокурора із указаним позовом.

Верховний Суд враховує, що частина четверта статті 23 Закону України Про прокуратуру передбачає можливість оскарження суб`єктом владних повноважень наявності підстав для представництва його інтересів прокурором і таке оскарження означає право на спростування учасниками процесу обставин, на які посилається прокурор у позовній заяві, поданій в інтересах держави в особі компетентного органу, для обґрунтування підстав для представництва.

Вінницькою РДА наявність підстав для представництва прокурором в суді не оскаржувала, заперечень проти представництва прокурором інтересів держави в її особі не висловлювала, а навпаки, вважала вимоги прокурора обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Як вже зазначалось вище, матеріали справи містять повідомлення прокурора Вінницькій ОДА та Вінницькій РДА, подане до звернення до суду у розглядуваній справі.

Проте суд апеляційної інстанції на наведене уваги не звернув і дійшов передчасного висновку про те, що позовна заява підлягає залишенню без розгляду у зв`язку із відсутністю доказів щодо здійснення або неналежного здійснення захисту інтересів держави Вінницькою ОДА та Вінницькою РДА, які є самостійними юридичними особами та не позбавлені можливості звернутись до суду самостійно за захистом своїх порушених прав. Усупереч наведеним вимогам закону суд апеляційної інстанції доводи прокурора не перевірив та дійшов передчасного висновку про залишення позову без розгляду.

Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін (частина перша статті 12 ЦПК України).

Відповідно до положень частини третьої статті 12 , частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно із частиною шостою статті 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Верховний Суд погоджується із доводами, наведеними заступником прокурора Вінницької області у касаційній скарзі, про те, що у спірному випадку прокурор обґрунтував наявність підстав для звернення до суду з позовом в інтересах держави в особі Вінницької ОДА і Вінницької РДА.

Відповідно до частини шостої статті 411 ЦПК України підставою для скасування судових рішень суду першої та апеляційної інстанцій і направлення справи для продовження розгляду є порушення норм матеріального чи процесуального права, що призвели до постановлення незаконної ухвали суду першої інстанції та (або) постанови суду апеляційної інстанції, що перешкоджають подальшому провадженню у справі.

Частиною тринадцятою статті 141 ЦПК України передбачено, що якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Оскільки у цій справі оскаржуване судове рішення підлягає скасуванню з направленням справи на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, то розподілу судових витрат Верховний Суд не здійснює.

Керуючись статтями 400 , 409 , 411 , 416 , 419 ЦПК України , Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу заступника прокурора Вінницької області задовольнити.

Постанову Вінницького апеляційного суду від 14 серпня 2019 року скасувати, справу передати до суду апеляційної інстанції для провадження розгляду справи.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту

її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

ГоловуючийМ. Є. Червинська Судді: С. Ю. Бурлаков І. О. Дундар А. Ю. Зайцев В. М. Коротун