Ухвала

від 26.01.2021 по справі 2-463/11

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Ухвала

26 січня 2021 року

м. Київ

справа № 2-463/11 (419/6115/12)

провадження № 61-19709ск20

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Сакари Н. Ю. (суддя-доповідач), Осіяна О. М., Білоконь О. В.,

розглянув касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Дрозда Романа Юрійовича на ухвалу Дніпровського апеляційного суду від 03 грудня 2020 року у справі за позовом ОСОБА_1 до товариства з обмеженою відповідальністю Кредекс Фінанс , третя особа - приватний нотаріус Дніпропетровського міського нотаріального округу Римська Анастасія Вікторівна, про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню,

ВСТАНОВИВ:

Ухвалою Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 09 серпня 2012 року заяву ТОВ Кредекс Фінанс про скасування заходів забезпечення позову задоволено.

Не погоджуючись із вказаною ухвалою, ОСОБА_1 оскаржила її в апеляційному порядку.

Ухвалою Дніпровського апеляційного суду від 03 грудня 2020 року у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 09 серпня 2012 року відмовлено.

Ухвала апеляційного суду мотивована тим, що апеляційна скарга подана після спливу одного року з дня складення повного тексту судового рішення особою, повідомленою належним чином про розгляд справи, та за відсутності доказів пропуску строку на апеляційне оскарження внаслідок виникнення обставин непереборної сили.

У січні 2021 року до Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду надійшла касаційна скарга представника ОСОБА_1 - адвоката Дрозда Р. Ю. на ухвалу Дніпровського апеляційного суду від 03 грудня 2020 року.

У касаційній скарзі представник ОСОБА_1 - адвокат Дрозд Р. Ю., посилаючись на порушення судом апеляційної інстанції норм процесуального права, просить скасувати судове рішення та направити справу для продовження розгляду до суду апеляційної інстанції.

Перевіривши доводи касаційної скарги, колегія суддів дійшла наступного висновку.

Пунктом 3 частини першої, частиною другою статті 389 ЦПК України передбачено, що учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити у касаційному порядку ухвали суду апеляційної інстанції про відмову у відкритті або закриття апеляційного провадження, про повернення апеляційної скарги, про зупинення провадження, щодо забезпечення позову, заміни заходу забезпечення позову, щодо зустрічного забезпечення, про відмову ухвалити додаткове рішення, про роз`яснення рішення чи відмову у роз`ясненні рішення, про внесення або відмову у внесенні виправлень у рішення, про повернення заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами, про відмову у відкритті провадження за нововиявленими або виключними обставинами, про відмову в задоволенні заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами, про заміну сторони у справі, про накладення штрафу в порядку процесуального примусу, окремі ухвали.

Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Із оскаржуваного судового рішення, доданих до скарги матеріалів убачається, що вона є необґрунтованою, а наведені в ній доводи не дають підстав для висновків щодо його незаконності.

Згідно з пунктом 13 Розділу ХІІІ Перехідні положення ЦПК України судові рішення, ухвалені судами першої інстанції до набрання чинності цією редакцією ЦПК України, набирають законної сили та можуть бути оскаржені в апеляційному порядку протягом строків, що діяли до набрання чинності цією редакцією ЦПК України.

Разом з тим, відповідно до пункту 9 Розділу ХІІІ Перехідні положення ЦПК України справи у судах першої та апеляційної інстанцій, провадження у яких відкрито до набрання чинності цією редакцією ЦПК України, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією ЦПК України.

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Оскільки апеляційна скарга ОСОБА_1 була подана 20 листопада 2020 року, то апеляційний суд правильно керувався нормами ЦПК України у редакції, чинній на час подання такої скарги.

Зазначене відповідає загальновизнаному положенню про дію цивільних процесуальних норм у часі, згідно з яким незалежно від часу відкриття провадження у справі при здійсненні процесуальних дій застосовується той процесуальний закон, який діє на момент здійснення таких дій.

Аналогічний правовий висновок висловив Верховний Суд у складі Об`єднаної Палати Касаційного цивільного суду у постанові від 06 лютого 2019 року у справі № 361/161/13-ц (провадження № 61-37352сво18).

Згідно з частиною другої статті 358 ЦПК України незалежно від поважності причин пропуску строку на апеляційне оскарження суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження у разі, якщо апеляційна скарга подана після спливу одного року з дня складення повного тексту судового рішення, крім випадків: подання апеляційної скарги особою, не повідомленою про розгляд справи або не залученою до участі в ній, якщо суд ухвалив рішення про її права, свободи, інтереси та (або) обов`язки; пропуску строку на апеляційне оскарження внаслідок виникнення обставин непереборної сили.

Відповідно до частини першої статті 126 ЦПК України (у редакції, чинній на час подання апеляційної скарги) право на вчинення процесуальної дії втрачається із закінченням строку, встановленого законом або судом.

Апеляційним судом встановлено, що після постановлення оскаржуваної ухвали ОСОБА_1 через свого представника неодноразово зверталася до суду з клопотаннями та була обізнана, що справа перебуває в провадженні суду, але в розумні інтервали часу не вживала заходів, щоб дізнатись про стан відомого їй судового провадження.

Крім того, колегія суддів враховує те, що оскаржувана ухвала Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 09 серпня 2012 року була оприлюднена у Єдиному державному реєстрі судових рішень, який є відкритим для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України, а тому заявник могла реалізувати своє право на доступ до судових рішень, ознайомившись зі змістом ухвали суду першої інстанції.

Враховуючи те, що апеляційна скарга подана після спливу одного року з дня складення повного тексту судового рішення особою, повідомленою належним чином про розгляд справи, а також за відсутності доказів пропуску строку на апеляційне оскарження внаслідок виникнення обставин непереборної сили, апеляційний суд дійшов обґрунтованого висновку про відмову у відкритті апеляційного провадження.

Прецедентна практика Європейського суду з прав людини виходить з того, що, реалізуючи пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод стосовно доступності правосуддя та справедливого судового розгляду, кожна держава-учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони й обмеження, зміст яких - не допустити судовий процес у безладний рух (рішення у справі De Geouffre de la Pradelle v. France ( Жоффер де ля Прадель проти Франції ) від 16 грудня 1992 року).

Безпідставне та необґрунтоване поновлення строків на апеляційне оскарження рішення суду є порушенням законних права та інтересів сторін і суперечить принципу правової визначеності та праву на справедливий суд, що закріплене у статті 6 Конвенції (рішення у справі Ustimenko v. Ukraine ( Устименко проти України ) від 29 жовтня 2015 року, § 53).

При цьому складовою правової визначеності є передбачуваність застосування норм процесуального законодавства. Європейський суд з прав людини зазначає, що сторони судового провадження повинні мати право очікувати застосування до їхньої справи чинних норм процесуального законодавства (рішення у справі Diya 97 v. Ukraine ( Дія 97 проти України ) від 21 жовтня 2010 року, § 47).

Окрім того, на зацікавлену сторону покладається обов`язок проявляти належну увагу в захисті своїх інтересів та вживати необхідних заходів, щоб ознайомитись із подіями процесу (рішення у справі Gurzhyy v. Ukraine ( Гуржій проти України ) від 01 квітня 2008 року, № 326/3).

Посилання заявника на висновки, викладені у постановах Верховного Суду від 26 лютого 2020 року у справі № 442/1921/17, провадження № 61-112св17, від 06 листопада 2019 року у справі № 461/12463/15-ц, провадження № 61?9637св18, у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 січня 2019 року у справі № 344/276/15-ц, провадження № 14-529цс18, є безпідставними, оскільки у наведених заявником постановах та оскаржуваному судовому рішенні встановлено різні фактичні обставини справи.

Доводи, наведені в обґрунтування касаційної скарги, не можуть бути підставами для скасування судового рішення суду апеляційної інстанції, оскільки ґрунтуються на неправильному тлумаченні заявником норм процесуального права й зводяться до переоцінки судом доказів, що у силу вимог статті 400 ЦПК України не входить до компетенції суду касаційної інстанції.

Отже, ухвала апеляційного суду є законною та обґрунтованою, постановленою із додержанням норм процесуального права, підстави для її скасування відсутні.

Відповідно до частини четвертої статті 394 ЦПК України у разі оскарження ухвали (крім ухвали, якою закінчено розгляд справи) суд може визнати касаційну скаргу необґрунтованою та відмовити у відкритті касаційного провадження, якщо правильне застосування норми права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо її застосування чи тлумачення.

З урахуванням наведеного вище, колегія суддів дійшла висновку, що правильність застосування судом апеляційної інстанції норм процесуального права не викликає розумних сумнівів, а касаційна скарга представника ОСОБА_1 - адвоката Дрозда Р. Ю. на ухвалу Дніпровського апеляційного суду від 03 грудня 2020 року є необґрунтованою.

Керуючись частиною четвертою статті 394 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

УХВАЛИВ:

Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою представника ОСОБА_1 - адвоката Дрозда Романа Юрійовича на ухвалу Дніпровського апеляційного суду від 03 грудня 2020 року у справі за позовом ОСОБА_1 до товариства з обмеженою відповідальністю Кредекс Фінанс , третя особа - приватний нотаріус Дніпропетровського міського нотаріального округу Римська Анастасія Вікторівна, про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню.

Копію ухвали та додані до скарги матеріали направити заявникові.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Судді Н. Ю. Сакара

О. М. Осіян

О. В. Білоконь