Рішення

від 22.01.2021 по справі 340/3869/20

КІРОВОГРАДСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КІРОВОГРАДСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 січня 2021 року м. Кропивницький справа № 340/3869/20

Кіровоградський окружний адміністративний суд у складі судді Жука Р.В., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовомОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП - НОМЕР_1 ) до Головного управління Державної податкової служби у Кіровоградській області (25006, м.Кропивницький, вул. Велика Перспективна, 55, код ЄДРПОУ - 43142606) провизнання протиправними дій та скасування вимоги №Ф-95217-53 від 13.05.2019 року, -

ВСТАНОВИВ:

І. Зміст позовних вимог

ОСОБА_1 звернувся до Кіровоградського окружного адміністративного суду із позовом про визнання протиправними дій та скасування вимоги №Ф-95217-53 від 13.05.2019 року.

ІІ. виклад позиції позивача та заперечень відповідача.

В обґрунтування позову зазначено, що вважає оскаржувану вимогу про сплату боргу з єдиного внеску протиправною, оскільки ним не здійснювалась будь-яка підприємницька діяльність, та як наслідок ним не було отримано доходу від такої діяльності протягом 2017- 2019 років. Водночас, зазначив, що упродовж вказаного періоду, за який нарахований борг, він перебував у трудових відносинах з КЗ Дитяча лікарня міста Камянське . Позивач наголошує, що був застрахованою особою та єдиний внесок сплачував за нього роботодавець. За таких обставин просить позовні вимоги задовольнити, спірне рішення скасувати.

Представником відповідача подано відзив на позовну заяву, згідно якого заперечує проти задоволення позовних вимог, оскільки, позивач до 10.10.2019 року був зареєстрований, як фізична особа підприємець. згідно з приписами Закону України Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, починаючи з 01 січня 2017 року, фізичні особи-підприємці на загальній системі оподаткування, які не отримували дохід зобов`язані сплачувати єдиний внесок за себе не менше мінімального соціального внеску. Позивачем протягом 2017 року - IІ кварталу 2019 років сплата єдиного соціального внеску самостійно не нараховувалась і не здійснювалась, у зв`язку з чим, в інтегрованій картці платника податків обліковується недоїмка зі сплати єдиного внеску, внаслідок чого відповідачем винесена податкова вимога. За таких обставин, представник відповідача вважає, що спірна вимога винесена правомірно і підстави для її скасування відсутні.

Позивачем подано відповідь на відзив, згідно якого заперечує проти поданого відзиву на позовну заяву, оскільки надана представником відповідача доказова база не спростовує позицію позивача викладену у позовній заяві.

ІІІ. Заяв (клопотання) учасників справи інші процесуальні дій у справі

Ухвалою від 18.09.2020 року заява позивача про забезпечення позову задоволена. Зупинено стягнення за вимогою про сплату боргу (недоїмки) від 13.05.2019 року №Ф-95217-53 виданим ГУ ДФС у Кіровоградській області про стягнення з ОСОБА_1 , РНОКПП - НОМЕР_1 на користь ГУ ДФС у Кіровоградській області недоїмки у розмірі 21030,90 грн.

Ухвалою від 13.10.2020 року у справі відкрито провадження та призначено її до розгляду у прядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

06.11.2020 року відповідачем подано до суду відзив на позовну заяву (а.с.141,142).

16.11.2020 року позивачем подано до суду відповідь на відзив відповідача (а.с.157,158).

Додаткових заяв чи клопотань до суду подано не було.

Згідно частини 2 статті 262 КАС України розгляд справи по суті за правилами спрощеного позовного провадження починається з відкриття першого судового засідання. Якщо судове засідання не проводиться, розгляд справи по суті розпочинається через тридцять днів, а у випадках визначених статтею 263 цього Кодексу, - через п`ятнадцять днів з дня відкриття провадження у справі.

З урахуванням викладеного, керуючись положеннями частини 2 статті 262 КАС України наявні підстави для розгляду справи в порядку письмового провадження.

ІV. Обставини встановлені судом, та зміст спірних правовідносин.

Розглянувши подані сторонами документи, з`ясувавши зміст спірних правовідносин з урахуванням доказів судом встановлені відповідні обставини.

ОСОБА_1 (рнокпп НОМЕР_1 ) зареєстрований як фізична особа-підприємець Знам`янською РДА 22.06.2006 року за №2428000000000357 та взятий на податковий облік Знам`янською ДПІ.

10.10.2019 року припинено підприємницьку діяльність ФОП ОСОБА_1 .

Згідно даних інформаційної системи податкового органу загальна сума заборгованості позивача становила 21 030, 09 грн. Відповідачем 13.05.2019 року сформована вимога про сплату боргу (недоїмки) №Ф-95217-53.

Вимога була направлена на адресу відповідача та повернута з позначкою за закінченням терміну зберігання (а.с.149).

Не погоджуючись з правомірністю прийняття спірної вимоги, позивач звернувся з даним позовом до суду про визнання її протиправною та скасування.

V. Оцінка суду.

Надаючи правову оцінку обґрунтованості аргументам, наведеними учасниками справи, суд дійшов наступних висновків.

Правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку визначає Закон України Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування від 08.07.2010 №2464-VI (далі - Закон №2464-VI).

До вказаного Закону з 01.01.2017 Законом України Про внесення змін до деяких законодавчих актів України від 06.12.2016 № 1774-VIII були внесені зміни, які запровадили, серед іншого, сплату єдиного внеску для фізичних осіб-підприємців (крім тих, які обрали спрощену систему оподаткування) та осіб, які провадять незалежну професійну діяльність, у сумі, що не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску, незалежно від отримання доходу (прибутку) у місяці нарахування єдиного внеску.

Відповідно до пункту 2 частини першої статті 1 Закону №2464-VI єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування - це консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов`язкового державного соціального страхування в обов`язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб та членів їхніх сімей на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Згідно зі статтею 4 Закону №2464-VI платниками єдиного внеску є, зокрема:

роботодавці - підприємства, установи та організації, інші юридичні особи, утворені відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, чи за цивільно-правовими договорами (крім цивільно-правового договору, укладеного з фізичною особою - підприємцем, якщо виконувані роботи (надавані послуги) відповідають видам діяльності, відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), у тому числі філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи зазначених підприємств, установ і організацій, інших юридичних осіб, які мають окремий баланс і самостійно ведуть розрахунки із застрахованими особами (п.1);

фізичні особи - підприємці, в тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування (п.4).

Відповідно до абзацу першого пункту 1 та пункту 2 частини першої статті 7 Закону №2464-VI (в редакції, чинній з 1 січня 2017 року) єдиний внесок нараховується:

для платників, зазначених у пунктах 1 (крім абзацу сьомого), частини першої статті 4 цього Закону, - на суму нарахованої кожній застрахованій особі заробітної плати за видами виплат, які включають основну та додаткову заробітну плату, інші заохочувальні та компенсаційні виплати, у тому числі в натуральній формі, що визначаються відповідно до Закону України Про оплату праці , та суму винагороди фізичним особам за виконання робіт (надання послуг) за цивільно-правовими договорами;

для платників, зазначених у пунктах 4 (крім фізичних осіб-підприємців, які обрали спрощену систему оподаткування), 5 та 5-1 частини першої статті 4 цього Закону, - на суму доходу (прибутку), отриманого від їх діяльності, що підлягає обкладенню податком на доходи фізичних осіб. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску на місяць. У разі якщо таким платником не отримано дохід (прибуток) у звітному кварталі або окремому місяці звітного кварталу, такий платник зобов`язаний визначити базу нарахування, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої цим Законом. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску.

для платників, зазначених у пункті 4 частини першої статті 4 цього Закону, які обрали спрощену систему оподаткування, - на суми, що визначаються такими платниками самостійно для себе, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої цим Законом. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску.

В той же час відносини щодо адміністрування єдиного внеску при одночасному перебуванні фізичної особи в трудових відносинах та наявності у неї права на здійснення підприємницької діяльності, яку особа фактично не здійснює, Законом №2464-VI (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) не врегульовано.

Системний аналіз наведених норм свідчить про те, що платниками єдиного соціального внеску є, зокрема, фізичні особи-підприємці. Необхідними умовами для сплати особою єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування є провадження такою особою господарської діяльності та отримання доходу від такої діяльності, який і є базою для нарахування єдиного соціального внеску. Отже, саме дохід особи від господарської діяльності є базою для нарахування, проте за будь-яких умов розмір єдиному соціальному внеску не може бути меншим за розмір мінімального страхового внеску за місяць. При цьому, за відсутності бази для нарахування єдиного соціального внеску у відповідному звітному кварталі або окремому місяці звітного кварталу, законодавство встановлює обов`язок особи самостійно визначити цю базу, але її розмір не може бути меншим за розмір мінімальної заробітної плати.

Отже метою встановлення розміру мінімального страхового внеску та обов`язку сплачувати його незалежно від наявності бази для нарахування є забезпечення у передбачених законодавством випадках мінімального рівня соціального захисту осіб шляхом отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов`язкового державного соціального страхування.

На підставі наведеного можна зробити висновок, що, з урахуванням особливостей форми діяльності самозайнятих осіб, саме задля досягнення вищевказаної мети збору єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування законодавством встановлено обов`язок сплати особами мінімального страхового внеску незалежно від фактичного отримання доходу від їх діяльності.

Отже, особа, яка провадить господарську діяльність, вважається самозайнятою особою і зобов`язана сплачувати єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування не нижче розміру мінімального страхового внеску незалежно від фактичного отримання доходу лише за умови, що така особа не є найманим працівником. В іншому випадку (якщо особа є найманим працівником), така особа є застрахованою і платником єдиного внеску за неї є її роботодавець, а мета збору єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування досягається за рахунок його сплати роботодавцем у розмірі не меншому за мінімальний.

Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом у постанові від 02 квітня 2020 року (справа №620/2449/19), постанові від 27 листопада 2019 року (справа №160/3114/19) та в подальшому підтримана у постановах від 4 грудня 2019 року (справа №440/2149/19), від 23 січня 2020 року (справа №480/4656/18).

Як зазначив відповідач, згідно з даними інтегрованої картки платника податків позивача по єдиному соціальному внеску автоматично здійснені наступні нарахування за 2017 рік (січень - грудень) - 3200,00 грн. мінімальна зарплата в 2017 році за місяць х 22% ставка збору = 704,00 грн. сума єдиного внеску за місяць х 12 місяців = 8448,00 грн., За 1 квартал 2018 року (січень, лютий, березень) - 3723,00 грн. мінімальна зарплата в 2018 році за місяць х 22% ставка збору = 819,06 грн. сума єдиного внеску за місяць х 3 місяці = 2457,18 грн., За 2 квартал 2018 року (квітень, травень, червень) - 3723,00 грн. мінімальна зарплата в 2018 році за місяць х 22% ставка збору = 819,06 грн. сума єдиного внеску за місяць х 3 місяці = 2457,18 грн., За З квартал 2018 року (липень, серпень, вересень) - 3723,00 грн. мінімальна зарплата в 2018 році за місяць х 22% ставка збору = 819,06 грн. сума єдиного внеску за місяць х 3 місяці = 2457,18 грн., За 4 квартал 2018 року (жовтень, листопад, грудень) - 3723.00 грн. мінімальна зарплата в 2018 році за місяць х 22% ставка збору = 819,06 грн. сума єдиного внеску за місяць х 3 місяців = 2457,18 грн., За 1 квартал 2019 року (січень, лютий, березень) - 4173.00 грн. мінімальна зарплата в 2019 році за місяць х 22% ставка збору = 918,06 грн. сума єдиного внеску за місяць х 3 місяців = 2754,18 грн.

Таким чином, загальна сума боргу позивача зі сплати єдиного соціального внеску склала 21 030,09 грн.

Як вбачається з матеріалів справи, 10.10.2020 припинено державну реєстрацію підприємницьку діяльність фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (а.с.145).

Позивач стверджує, що з 03.11.2014 року по теперішній час офіційно перебуває у трудових відносинах із КЗ Дитяча лікарня міста Камянське (код ЄДРПОУ 01985848) і протягом всього періоду є застрахованою особою і єдиний внесок за нього сплачує роботодавець у розмірі не меншого мінімального внеску.

На підтвердження вказаних обставин, позивачем долучено до матеріалів справи довідку Головного Управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області довідки ОК-5 за період з 1999 по 2020 роки, яка містить відомості стосовно ОСОБА_1 (рнокпп НОМЕР_1 ), згідно якої позивач має трудові відносини з роботодавцем - Комунальним некомерційним підприємством Камянської міської ради Міська дитяча лікарня . З зазначеної довідки судом встановлено, що за вказаний період на дохід ОСОБА_1 сплачено страхові внески до бюджету у повному обсязі.

Таким чином, у зв`язку із відсутністю доказів на підтвердження здійснення позивачем підприємницької діяльності та отримання доходу, а також нарахуванням та сплатою роботодавцем за позивача, як за застраховану особу, єдиного внеску, суд вважає, що у останнього відсутній обов`язок щодо сплати єдиного соціального внеску як фізичною особою-підприємцем.

Крім того, суд вважає за необхідне звернути увагу і на те, що навіть за наявності реєстрації особи як фізичної особи-підприємця, яка господарську діяльність не здійснює і доходи не отримує, та яка одночасно перебуває у трудових відносинах, сплата нею єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування спричинить подвійну сплату (безпосередньо особою та роботодавцем), що суперечить меті запровадженого державою консолідованого страхового внеску.

Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом у постанові від 04 грудня 2019 року у справі № 440/2149/19.

У контексті викладеного, суд бере до уваги правові висновки Європейського суду з прав людини, викладені в рішенні від 11 квітня 2013 року по справі Вєренцов проти України , в якому суд зазначив, що саме законодавство має бути сформульованим з достатньою чіткістю, щоб надати особі можливість визначити, чи буде її поведінка суперечити закону, та якими можуть бути вірогідні наслідки порушень. Передбачення у національному законодавстві чітких визначень є істотною умовою для того, щоб закон залишався нескладним для розуміння та застосування, а також для запобігання спробам регулювати діяльність, яка не підлягає регулюванню.

Також, у рішенні від 03 квітня 2008 року по справі Корецький та інші проти України , Європейський суд з прав людини наголосив, що закон має бути сформульований з достатньою чіткістю. Щоб положення національного закону відповідали цим вимогам, він має гарантувати засіб юридичного захисту від свавільного втручання органів державної влади у права особи.

Згідно частини третьої статті 9 Закону №2464-VI обчислення єдиного внеску органами доходів і зборів у випадках, передбачених цим Законом, здійснюється на підставі актів перевірки правильності нарахування та сплати єдиного внеску, звітності, що подається платниками до органів доходів і зборів, бухгалтерських та інших документів, що підтверджують суми виплат (доходу), на суми яких (якого) відповідно до цього Закону нараховується єдиний внесок.

Відповідно до підпункту 6 частини першої статті 1 Закону №2464-VI недоїмка - це сума єдиного внеску, своєчасно не нарахована та/або не сплачена у строки, встановлені цим Законом, обчислена органом доходів і зборів у випадках, передбачених цим Законом.

Згідно з частиною четвертою статті 25 Закону №2464-VI орган доходів і зборів у порядку, за формою та у строки, встановлені центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, надсилає платникам єдиного внеску, які мають недоїмку, вимогу про її сплату.

Суд звертає увагу на те, що у період, за який відповідачем нараховано позивачу спірну суму недоїмки зі сплати єдиного внеску він не здійснював підприємницької діяльності, як фізична особа-підприємець, доходу від такої діяльності не отримував, разом із тим працював у зазначений період як найманий працівник, отримував заробітну плату за офіційним місцем роботи як найманий працівник і роботодавець сплачував відповідні внески. Зворотного відповідачем у справі не доведено.

Враховуючи вищенаведене, суд приходить до висновку, що у відповідача не було правових підстав для нарахування позивачу єдиного внеску та відповідно, прийняття спірної вимоги про сплату боргу (недоїмки).

Відтак, вимога Головного управління ДПС у Кіровоградській області про сплату боргу (недоїмки) №Ф-95217-53 від 13.05.2019 року є протиправною та такою, що підлягає скасуванню.

Згідно із частиною першою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Враховуючи викладене, системно проаналізувавши норми законодавства з урахуванням встановлених обставин, оцінивши наявні докази у справі, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позову.

VІ. Судові витрати.

При зверненні до суду позивачем сплачено судовий збір у розмірі 840,80 грн. (а.с.1). Відповідно до ч.1 ст.139 КАС України підлягають стягненню на користь позивача судові витрати у розмірі 840,80 грн. за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Керуючись статтями 139, 241-246, 250, 255, 292-297, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов - задовольнити.

Визнати протиправною та скасувати вимогу Головного управління Державної податкової служби у Кіровоградській області №Ф-95217-53 від 13.05.2019 року на суму 21 030, 90 грн.

Стягнути на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП - НОМЕР_1 ) судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Державної податкової служби у Кіровоградській області (25006, м.Кропивницький, вул. Велика Перспективна, 55, код ЄДРПОУ - 43142606) у розмірі 840, 80 грн.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржено до Третього апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення за правилами, встановленими ст.ст.293, 295 - 297 КАС України.

Суддя

Кіровоградського окружного

адміністративного суду Р.В. Жук