Постанова

від 27.07.2021 по справі 340/3869/20

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

27 липня 2021 року м. Дніпросправа № 340/3869/20

Третій апеляційний адміністративний суд

у складі колегії суддів: головуючого - судді Ясенової Т.І. (доповідач),

суддів: Суховарова А.В., Головко О.В.,

розглянувши в порядку письмового провадження в м. Дніпро адміністративну справу за апеляційною скаргою Головного управління ДПС у Кіровоградській області на рішення Кіровоградського окружного адміністративного суду від 22 січня 2021 року (суддя Жук Р.В.) за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Кіровоградській області про визнання протиправними дій та скасування вимоги,-

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до Головного управління ДПС у Кіровоградській області в якому просив визнати протиправними дії Головного управління ДПС у Кіровоградській області щодо нарахування та стягнення з ОСОБА_1 вимоги про сплату боргу (недоїмки) від 13.05.2019 року №Ф-95217-53 та скасувати дану вимогу.

Рішенням Кіровоградського окружного адміністративного суду від 22 січня 2021 року адміністративний задоволено.

Не погодившись з рішенням суду, Головним управлінням ДПС у Кіровоградській області подано апеляційну скаргу, згідно якої особа, яка подає апеляційну скаргу просить скасувати рішення Кіровоградського окружного адміністративного суду від 22 січня 2021 року, як таке що винесено з порушенням норм матеріального та процесуального права. Вважає, що суд не врахував, того, що оскільки позивач був зареєстрованим як фізична особа-підприємець, про що свідчать відомості із ЄДР, то безумовним його обов`язком є сплата єдиного страхового внеску у розмірі та у строки, які визначені Законом України Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування , незалежно від того чи здійснював він фактично підприємницьку діяльність чи ні.

У відзиві на апеляційну скаргу представник позивача, стверджуючи про безпідставність та необґрунтованість апеляційної скарги, просить апеляційну скаргу зашити без задоволення, а рішення суду першої інстанції залишити без змін, як законе та обґрунтоване.

Зазначає, що доводи відповідача в апеляційній скарзі не відповідають вимогам чинного законодавства та суперечать правовій позиції Верховного Суду. Стверджує, що апеляційна скарга не містить жодних аргументів, які б свідчили про неправильність або неповноту оскаржуваного рішення суду, а тільки наводить обставини, які були досліджені судом першої інстанції та яким судом була надана оцінка. Також просить вирішити питання про поворот виконання та повернення грошових коштів стягнутих з позивача на користь відповідача.

Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів доходить наступного.

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджено матеріалами справи, ОСОБА_1 зареєстрований як фізична особа-підприємець Знам`янською РДА 22.06.2006 року за №2428000000000357 та взятий на податковий облік Знам`янською ДПІ.

10.10.2019 року припинено підприємницьку діяльність ФОП ОСОБА_1 .

Згідно даних інформаційної системи податкового органу загальна сума заборгованості позивача становила 21030, 09 грн. Відповідачем 13.05.2019 року сформована вимога про сплату боргу (недоїмки) №Ф-95217-53.

Вимога була направлена на адресу відповідача та повернута з позначкою за закінченням терміну зберігання .

Не погоджуючись з правомірністю прийняття спірної вимоги, позивач звернувся з даним позовом до суду про визнання її протиправною та скасування.

За наслідками перегляду справи, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції щодо наявності підстав для задоволення позову .

Встановлені обставини справи свідчать про те, що підставою для прийняття оскаржуваної вимоги стали висновки контролюючого органу про те, що позивачем не сплачено єдиний внесок на соціальне страхування. При цьому позиція відповідача щодо обов`язку сплати єдиного внеску, ґрунтується на тому, що сам факт наявності в ЄДР відомостей про позивача, як зареєстрованого суб`єкта підприємницької діяльності (ФОП), незалежно від того чи фактично ним такаю діяльність здійснювалась, є підставою для сплати єдиного внеску на соціальне страхування.

Як слідує з даних інтегрованої картки платника податків позивача по єдиному соціальному внеску автоматично здійснені наступні нарахування за 2017 рік (січень - грудень) - 3200,00 грн. мінімальна зарплата в 2017 році за місяць х 22% ставка збору = 704,00 грн. сума єдиного внеску за місяць х 12 місяців = 8448,00 грн., За 1 квартал 2018 року (січень, лютий, березень) - 3723,00 грн. мінімальна зарплата в 2018 році за місяць х 22% ставка збору = 819,06 грн. сума єдиного внеску за місяць х 3 місяці = 2457,18 грн., За 2 квартал 2018 року (квітень, травень, червень) - 3723,00 грн. мінімальна зарплата в 2018 році за місяць х 22% ставка збору = 819,06 грн. сума єдиного внеску за місяць х 3 місяці = 2457,18 грн., За З квартал 2018 року (липень, серпень, вересень) - 3723,00 грн. мінімальна зарплата в 2018 році за місяць х 22% ставка збору = 819,06 грн. сума єдиного внеску за місяць х 3 місяці = 2457,18 грн., За 4 квартал 2018 року (жовтень, листопад, грудень) - 3723.00 грн. мінімальна зарплата в 2018 році за місяць х 22% ставка збору = 819,06 грн. сума єдиного внеску за місяць х 3 місяців = 2457,18 грн., За 1 квартал 2019 року (січень, лютий, березень) - 4173,00 грн. мінімальна зарплата в 2019 році за місяць х 22% ставка збору = 918,06 грн. сума єдиного внеску за місяць х 3 місяців = 2754,18 грн. Загальна сума боргу позивача зі сплати єдиного соціального внеску склала 21 030,09 грн.

Встановлені обставини справи також свідчать про те, що в період реєстрації суб`єктом підприємницької діяльності позивач перебував у трудових відносинах, а саме з 03.11.2014 року по час розгляду справи офіційно перебуває у трудових відносинах із КЗ Дитяча лікарня міста Камянське Дніпропетровської обласної ради (код ЄДРПОУ 01985848) і протягом всього періоду є застрахованою особою і єдиний внесок за нього сплачує роботодавець у розмірі не меншого мінімального внеску.

Вказані обставини підтверджуються інформацію трудової книжки позивача, довідкою КЗ Дитяча лікарня міста Камянське Дніпропетровської обласної ради від 11.10.2019, довідками про доходи ОСОБА_1 за період з з січня 2017 року по травень 2019 року, виданих КЗ Дитяча лікарня міста Камянське Дніпропетровської обласної ради , довідкою Головного Управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області довідки ОК-5 за період з 1999 по 2020 роки, яка містить відомості стосовно ОСОБА_1 , згідно якої позивач має трудові відносини з роботодавцем - Комунальним некомерційним підприємством Камянської міської ради Міська дитяча лікарня . З зазначеної довідки судом встановлено, що за вказаний період на дохід ОСОБА_1 сплачено страхові внески до бюджету у повному обсязі.

З приводу вказаних обставин відповідачем зазначено, що Закон України Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування не визначає таких підстав для звільнення від сплати єдиного внеску для зареєстрованих суб`єктів підприємницької діяльності, як їх перебування у трудових відносинах.

З вказаною позицією відповідача обґрунтовано не погодився суд першої інстанції і таку ж позицію суду підтримує судова колегія.

Відповідно до підпункту 14.1.226 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України (далі-ПК України) самозайнята особа - платник податку, який є фізичною особою-підприємцем або провадить незалежну професійну діяльність за умови, що така особа не є працівником в межах такої підприємницької чи незалежної професійної діяльності. Незалежна професійна діяльність - участь фізичної особи у науковій, літературній, артистичній, художній, освітній або викладацькій діяльності, діяльність лікарів, приватних нотаріусів, приватних виконавців, адвокатів, арбітражних керуючих (розпорядників майна, керуючих санацією, ліквідаторів), аудиторів, бухгалтерів, оцінщиків, інженерів чи архітекторів, особи, зайнятої релігійною (місіонерською) діяльністю, іншою подібною діяльністю за умови, що така особа не є працівником або фізичною особою - підприємцем та використовує найману працю не більш як чотирьох фізичних осіб.

Пункт 14.1.195 пункту 14.1 статті 14 ПК України дає визначення поняттю працівник - це фізична особа, яка безпосередньо власною працею виконує трудову функцію згідно з укладеним з роботодавцем трудовим договором (контрактом) відповідно до закону;

Відповідно до пункту 2 частини першої статті 1 Закону № 2464-VI єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок) - консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов`язкового державного соціального страхування в обов`язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Відповідно до статті 2 Закону № 2464-VI його дія поширюється на відносини, що виникають під час провадження діяльності, пов`язаної із збором та веденням обліку єдиного внеску. Дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на зазначені відносини лише у випадках, передбачених цим Законом, або в частині, що не суперечить цьому Закону. Виключно цим Законом визначаються: принципи збору та ведення обліку єдиного внеску; платники єдиного внеску; порядок нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску; розмір єдиного внеску; орган, що здійснює збір та веде облік єдиного внеску, його повноваження та відповідальність; склад, порядок ведення та використання даних Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування; порядок здійснення державного нагляду за збором та веденням обліку єдиного внеску.

Пунктами 3 і 10 частини першої статті 1 Закону № 2464-VI надано визначення поняттям:

застрахована особа - фізична особа, яка відповідно до законодавства підлягає загальнообов`язковому державному соціальному страхуванню і сплачує (сплачувала) та/або за яку сплачується чи сплачувався у встановленому законом порядку єдиний внесок;

страхувальники - це роботодавці та інші особи, які відповідно до цього Закону зобов`язані сплачувати єдиний внесок.

Згідно з абзацом другим пункту 1 частини першої статті 4 Закону № 2464-VI платниками єдиного внеску є роботодавці: підприємства, установи та організації, інші юридичні особи, утворені відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, чи за цивільно-правовими договорами (крім цивільно-правового договору, укладеного з фізичною особою - підприємцем, якщо виконувані роботи (надавані послуги) відповідають видам діяльності відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), у тому числі філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи зазначених підприємств, установ і організацій, інших юридичних осіб, які мають окремий баланс і самостійно ведуть розрахунки із застрахованими особами.

Пунктом 4 частини першої статті 4 Закону № 2464-VI до платників єдиного внеску віднесено фізичних осіб-підприємців, в тому числі тих, які обрали спрощену систему оподаткування.

Відповідно до абзацу першого пункту 1 та пункту 2 частини першої статті 7 Закону № 2464-VI (в редакції, чинній з 1 січня 2017 року) єдиний внесок нараховується:

для платників, зазначених у пунктах 1 (крім абзацу сьомого), частини першої статті 4 цього Закону, - на суму нарахованої кожній застрахованій особі заробітної плати за видами виплат, які включають основну та додаткову заробітну плату, інші заохочувальні та компенсаційні виплати, у тому числі в натуральній формі, що визначаються відповідно до Закону України Про оплату праці , та суму винагороди фізичним особам за виконання робіт (надання послуг) за цивільно-правовими договорами;

для платників, зазначених у пунктах 4 (крім фізичних осіб-підприємців, які обрали спрощену систему оподаткування), 5 та 5-1 частини першої статті 4 цього Закону, - на суму доходу (прибутку), отриманого від їх діяльності, що підлягає обкладенню податком на доходи фізичних осіб. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску на місяць. У разі якщо таким платником не отримано дохід (прибуток) у звітному кварталі або окремому місяці звітного кварталу, такий платник зобов`язаний визначити базу нарахування, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої цим Законом. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску.

для платників, зазначених у пункті 4 частини першої статті 4 цього Закону, які обрали спрощену систему оподаткування, - на суми, що визначаються такими платниками самостійно для себе, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої цим Законом. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску.

В той же час відносини щодо адміністрування єдиного внеску при одночасному перебуванні фізичної особи в трудових відносинах та наявності у неї права на здійснення підприємницької діяльності, яку особа фактично не здійснює, Законом № 2464-VI не врегульовано.

Системний аналіз наведених норм свідчить про те, що платниками єдиного соціального внеску є, зокрема, фізичні особи-підприємці. Необхідними умовами для сплати особою єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування є провадження такою особою господарської діяльності та отримання доходу від такої діяльності, який і є базою для нарахування ЄСВ. Отже, саме дохід особи від господарської діяльності є базою для нарахування, проте за будь-яких умов розмір ЄСВ не може бути меншим за розмір мінімального страхового внеску за місяць. При цьому, за відсутності бази для нарахування ЄСВ у відповідному звітному кварталі або окремому місяці звітного кварталу, законодавство встановлює обов`язок особи самостійно визначити цю базу, але її розмір не може бути меншим за розмір мінімальної заробітної плати.

Таким чином, метою встановлення розміру мінімального страхового внеску та обов`язку сплачувати його незалежно від наявності бази для нарахування є забезпечення у передбачених законодавством випадках мінімального рівня соціального захисту осіб шляхом отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов`язкового державного соціального страхування.

На підставі наведеного можна зробити висновок, що, з урахуванням особливостей форми діяльності самозайнятих осіб, саме задля досягнення вищевказаної мети збору єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування законодавством встановлено обов`язок сплати особами мінімального страхового внеску незалежно від фактичного отримання доходу від їх діяльності.

Отже, особа, яка провадить господарську діяльність, вважається самозайнятою особою і зобов`язана сплачувати єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування не нижче розміру мінімального страхового внеску незалежно від фактичного отримання доходу лише за умови, що така особа не є найманим працівником. В іншому випадку (якщо особа є найманим працівником), така особа є застрахованою і платником єдиного внеску за неї є її роботодавець, а мета збору єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування досягається за рахунок його сплати роботодавцем у розмірі не меншому за мінімальний.

Інше тлумачення норм Закону № 2464-VI, на якому наполягає відповідач, щодо необхідності сплати єдиного внеску фізичними особами-підприємцями, які одночасно перебувають у трудових відносинах, спричиняє подвійну його сплату (безпосередньо особою та роботодавцем), що суперечить меті запровадженого державою консолідованого страхового внеску.

Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом у постанові від 23 січня 2020р. (справа №480/4656/18), у постанові від 27 листопада 2019 року (справа №160/3114/19), у постанові від 4 грудня 2019 року (справа №440/2149/19).

Отже, аргументи відповідача, які наведені в апеляційній скарзі, про те, що сам факт реєстрації особи фізичною особою-підприємцем є безумовним обов`язком сплати єдиного внеску, не ґрунтуються на положеннях чинного законодавства.

Оскільки встановлені у цій справі обставини свідчать про те, що у періоді, за який контролюючим органом позивачу нараховані суми недоїмки зі сплати єдиного внеску, останній перебував у трудових відносинах як найманий працівник та за нього роботодавцями сплачувався єдиний внесок, а також приймаючи до уваги те, що відповідачем не було надано доказів здійснення позивачем підприємницької діяльності, у спірному періоді, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції про неправомірність нарахування відповідачем єдиного внеску на соціальне страхування за періоди, в яких єдиний внесок за позивача сплачувався його роботодавцями.

При цьому, щодо доводів представника позивача, наведених ним у відзиві на апеляційну скаргу відповідача, про необхідність вирішення питання про поворот виконання та повернення грошових коштів стягнутих з позивача на користь відповідача, суд апеляційної зазначає, що вказана вимога не була заявлена позивачем при зверненні до суду першої інстанції, а отже не може бути предметом розгляду судом апеляційної інстанції відповідно до положень статті 308 КАС України.

Враховуючи викладене, колегія суддів дійшла висновку про те, що судом першої інстанції в повному обсязі встановлено обставини, що мають значення для справи та надано їм належну юридичну оцінку, рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права, у зв`язку з чим підстави для його скасування відсутні.

Керуючись статтями 241-245, 250, 315, 316, 321, 322, 327, 329 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Кіровоградській області залишити без задоволення.

Рішення Кіровоградського окружного адміністративного суду від 22 січня 2021 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення безпосередньо до Верховного Суду.

Головуючий - суддя Т.І. Ясенова

суддя А.В. Суховаров

суддя О.В. Головко