Постанова

від 20.01.2021 по справі 188/439/20

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження № 22-ц/803/735/21 Справа № 188/439/20 Суддя у 1-й інстанції - Місюра К. В. Суддя у 2-й інстанції - Ткаченко І. Ю.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 січня 2021 року Дніпровський Апеляційний суд у складі:

головуючого - судді Ткаченко І.Ю.

суддів - Деркач Н.М., Куценко Т.Р.

за участю секретаря - Мазур Є.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпро цивільну справу

за позовом ОСОБА_1 до Миколаївської сільської ради Петропавлівського району Дніпропетровської області про визнання права на завершення приватизації земельної ділянки в порядку спадкування

за апеляційною скаргою Миколаївської сільської ради Петропавлівського району Дніпропетровської області

на рішення Петропавлівського районного суду Дніпропетровської області від 22 липня 2020 року,

В С Т А Н О В И В:

03 квітня 2020 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Миколаївської сільської ради про визнання права на завершення приватизації земельної ділянки в порядку спадкування, відповідно до якого просить визнати за нею у порядку спадкування за законом право на завершення приватизації земельної ділянки кадастровий номер 1223882500:05:001:0087 площею 1,9800га., з цільовим призначенням для ведення особистого селянського господарства, що розташована на території Миколаївської сільської ради Петропавлівського району Дніпропетровської області (а.с.2-5).

Рішенням Петропавлівського районного суду Дніпропетровської області від 22 липня 2020 року позов ОСОБА_1 до Миколаївської сільської ради Петропавлівського району Дніпропетровської області про визнання права на завершення приватизації земельної ділянки в порядку спадкування - задоволено. Визнано за ОСОБА_1 у порядку спадкування за законом право на завершення приватизації земельної ділянки кадастровий номер 1223882500:05:001:0087 площею 1,9800га., з цільовим призначенням для ведення особистого селянського господарства, що розташована на території Миколаївської сільської ради Петропавлівського району Дніпропетровської області. Вирішено питання судових витрат (а.с.76-78).

Не погодившись із рішенням суду, Миколаївська сільська рада Петропавлівського району Дніпропетровської області, звернулася до суду з апеляційною скаргою, посилаючись на порушення судом 1 інстанції норм матеріального та процесуального права, просила, скасувати рішення суду та ухвалити нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог відмовити (а.с.82-91).

Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та заявлених вимог, колегія суддів приходить до висновку, що рішення суду слід залишити без змін, а апеляційну скаргу залишити без задоволення.

Судом першої інстанції встановлено та матеріалами справ підтверджено, що ОСОБА_2 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , актовий запис №39 від 19.03.2019 р., що підтверджується копією свідоцтва про смерть серія НОМЕР_1 виданого Петропавлівським районним відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області (а.с.30).

Відповідно до постанови про відмову у вчиненні нотаріальної дії приватним нотаріусом Петропавлівського районного нотаріального округу Дніпропетровської області від 23.01.2020 року ОСОБА_1 , відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом на земельну ділянку, для ведення особистого селянського господарства, що розташована на території Петропавлівської селищної ради, Петропавлівського району, Дніпропетровської області, після смерті чоловіка ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 , у зв`язку із відсутністю правовстановлюючих документів, що підтверджують набуття спадкодавцем права власності на спадкове нерухоме майно - земельну ділянку (а.с.33).

Відповідно до Витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку номер витягу - НВ-1206556662018 від 30.08.2018 року вбачається, що ОСОБА_2 за життя був виготовлений проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 1, 9800 га., кадастровий номер: 1223882500:05:001:0087, цільове призначення - для ведення особистого селянського господарства. Інформація про зареєстроване право в Державному земельному кадастрі відсутня.

Таким чином, судом встановлено, що спадкодавцем ОСОБА_2 розпочато, але не завершено процедуру приватизації земельної ділянки.

Відповідно до листа Виконавчого комітету Миколаївської сільської ради Петропавлівського району Дніпропетровської області від 21.02.2020 року № 474 ОСОБА_1 було відмовлено у завершенні процедури безоплатної приватизації земельної ділянки після смерті ОСОБА_2 , посилаючись на відсутність законодавчого врегулювання можливості переходу такого права до спадкоємців.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції керуючись вимогами ст. ст. 1218, 1225, 1296 ЦК України, виходив із того, що прийнявши спадщину після смерті ОСОБА_2 , позивач набула право на спадкування усіх прав та обов`язків, що належали останньому на момент смерті, включно з правом на завершення приватизації земельної ділянки, у зв`язку з чим позовні вимоги є обґрунтованими.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції.

Згідно з ч. 2 ст. 14 Конституції України право власності на землю гарантується, це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до Закону.

Відповідно до ч. 1 ст. 3 Земельного кодексу України (далі - ЗК України) земельні відносини регулюються Конституцією України, цим Кодексом, а також прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами.

Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках (частина перша статті 13 ЦПК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Європейський суд з прав людини, аналізуючи національні системи правового захисту на предмет дотримання ст. 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, неодноразово вказував, що для того, аби бути ефективним, національний засіб юридичного захисту має бути: незалежним від будь-якої вжитої на розсуд державних органів дії, безпосередньо доступним для тих, кого він стосується (рішення від 06 вересня 2005 року у справі Гурепка проти України (Gurepka v. Ukraine); ефективним як у законі, так і на практиці, зокрема, у тому сенсі, щоби його використання не було ускладнене діями або недоглядом органів влади відповідної держави (рішення від 10 грудня 1996 року у справі Аксой проти Туреччини (Aksoy v. Turkey); спроможним запобігти виникненню або продовженню стверджуваного порушення чи надати належне відшкодування за будь-яке порушення, яке вже мало місце (рішення від 26 жовтня 2000 року у справі Кудла проти Польщі (Kudla v. Poland) (рішення від 16 серпня 2013 року у справі Гарнага проти України (Garnaga v. Ukraine).

У постанові від 05 червня 2018 року у справі № 338/180/17 Велика Палата Верховного Суду зазначила, що захист має бути ефективним, тобто повинен здійснюватися з використанням такого способу захисту, який може відновити, наскільки це можливо, відповідні права, свободи й інтереси позивача.

Відповідно до ст. 1216 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

До складу спадщини відповідно до ст. 1218 ЦК України входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Згідно з пунктом г ч. 1 ст. 81 ЗК України громадяни України набувають права власності на земельні ділянки на підставі прийняття спадщини.

Захист прав громадян на земельні ділянки здійснюється, в тому числі, шляхом визнання права, як передбачено пунктом 1 ч. 3 ст. 152 ЗК України.

Разом із тим, якщо спадкодавець не набув права власності на земельну ділянку згідно зі ст. 125 ЗК України, проте розпочав процедуру приватизації земельної ділянки відповідно до чинного законодавства України, а органами місцевого самоврядування відмовлено спадкоємцям у завершенні процедури приватизації, то спадкоємці мають право звертатися до суду із позовами про визнання відповідного права в порядку спадкування - права на завершення приватизації та одержання державного акта про право власності на землю на ім`я спадкоємця, а не права власності на земельну ділянку.

Якщо видача державного акта про право власності на землю здійснюється на підставі рішення про передачу громадянам України безоплатно у приватну власність земельних ділянок, прийнятого органами місцевого самоврядування, до спадкоємців переходить право отримати державний акт про право власності на земельну ділянку.

Відповідний правовий висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 20 березня 2019 року у справі № 350/67/15-ц, провадження 14-652цс18, у постановах Верховного Суду від 13 червня 2018 року у справі № 128/1911/15-ц, від 30 червня 2020 року у справі № 623/633/17, від 25 березня 2020 року у справі № 158/1672/17, від 17 квітня 2019 року у справі № 723/1061/17, від 29 серпня 2019 року у справі № 554/1195/17, що свідчить про сталість судової практики у вирішенні питання права на завершення приватизації земельної ділянки.

Таким чином, у випадку, якщо спадкодавець за життя із дотриманням вимог законодавства розпочав процедуру приватизації земельної ділянки, проте не отримав на неї право власності у зв`язку зі смертю, спадкодавці у порядку спадкування набувають право на завершення приватизації. У разі відмови компетентного органу спадкодавцям, належним та ефективним способом захисту їх прав у судовому порядку є звернення із позовом про визнання права на завершення приватизації.

Аналіз норм права, що регулюють спірні правовідносини, свідчить про те, що початком процедури безоплатної приватизації земельної ділянки є звернення громадянина, зацікавленого у такій приватизації, до відповідного компетентного органу (органу місцевого самоврядування) із заявою про отримання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки.

Так, зокрема, ст. 118 ЗК України (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), якою передбачено порядок безоплатної приватизації земельної ділянки громадянами, встановлено, що громадянин, зацікавлений у приватизації земельної ділянки, яка перебуває у його користуванні, подає заяву до відповідної районної, Київської чи Севастопольської міської державної адміністрації або сільської, селищної, міської ради за місцезнаходженням земельної ділянки.

Встановивши, що спадкодавець ОСОБА_2 звернувся до ГУ Держгеокадастру у Дніпропетровській області з заявою про надання дозволу на розроблення документації із землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства орієнтованою площею 2 га за рахунок земель сільськогосподарського призначення за межами населеного пункту, яка знаходиться на території Миколаївської сільської ради, Петропавлівського району, Дніпропетровської області із земель державної власності у межах норм безоплатної приватизації (а.с.8), крім того, отримав дозвіл на розроблення документації із землеустрою (а.с.9), суд першої інстанції обґрунтовано вважав, що спадкодавець розпочав процедуру приватизації земельної ділянки відповідно до чинного законодавства України, проте не завершив її у зв`язку зі смертю, а тому право на завершення приватизації мають його спадкоємці.

Особливістю звернення до суду з позовом про визнання в порядку спадкування права на завершення приватизації земельних ділянок є те, що позивач вправі порушувати питання про визнання майнового права, набутого спадкодавцем за життя, тобто особистого майнового права спадкодавця.

Колегія суддів зауважує, що предметом спору у цій справі є визнання права на завершення приватизації земельну ділянку у порядку спадкування, приватизація якої була розпочата, проте не завершена за життя спадкодавця.

Оскільки ОСОБА_1 є спадкоємцем за законом після смерті ОСОБА_2 , який за життя розпочав процедуру приватизації земельної ділянки, то вважається, що позивач набула права на спадкування усіх прав та обов`язків, що належали ОСОБА_2 на підставі ст. 1216 та ст. 1218 ЦК України.

Таким чином, до складу спадщини входить, у тому числі, право на завершення процедури приватизації земельної ділянки, яку спадкодавець розпочав за життя у встановленому законом порядку та не завершив у зв`язку зі смертю.

На підставі належним чином оцінених доказів, поданих сторонами, з урахуванням встановлених обставин, ухвалюючи рішення про задоволення позовних вимог, місцевий суд, враховуючи вказані норми матеріального права, встановивши фактичні обставини справи, які мають суттєве значення для її вирішення, дійшов обґрунтованого висновку про те, що наявні правові підстави для визнання за позивачами в порядку спадкування за законом право на завершення приватизації спірної земельної ділянки.

Доводи, щодо відсутності у спадкодавця права власності на спірну земельну ділянку, як на підставу для відмови в задоволенні позовних вимог, колегією суддів відхиляються, оскільки як вже було зазначено, предметом спору є саме визнання в порядку спадкування права на завершення приватизації земельної ділянки, а не визнання права власності, як це вказується в апеляційній скарзі.

Наведені в апеляційній скарзі доводи були предметом дослідження в суді першої інстанцій із наданням відповідної правової оцінки всім фактичним обставинам справи, яка ґрунтується на вимогах чинного законодавства, і з якою погоджується суд апеляційної інстанції.

Доводи апеляційної скарги щодо залучення Павлоградської місцевої прокуратури, з метою захисту інтересів Миколаївської сільської ради Петропавлівського району Дніпропетровської області, колегія суддів не може прийняти до уваги, оскільки апелянтом не обґрунтовано таке прохання. Крім того, Миколаївська сільська рада Петропавлівського району існує як юридична особа, не ліквідована, а тому здатна самостійно представляти свої інтереси в суді.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції, розглядаючи спір повно та всебічно дослідив і оцінив обставини справи, надані сторонами докази, правильно визначив юридичну природу спірних правовідносин і закон, який їх регулює, та прийшов до обґрунтованого висновку.

Апеляційна скарга переповнена оцінкою доказів апелянтом, при цьому не вказується, які з доказів неправомірно були судом першої інстанції не прийняті, чи досліджувались із порушенням установленого законом порядку.

Оскільки, висновки суду відповідають фактичним обставинам справи, а ухвалене рішення відповідає вимогам матеріального і процесуального права, то підстави для його скасування відсутні.

Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. 259, 367, 368, 374, 375, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Миколаївської сільської ради Петропавлівського району Дніпропетровської області - залишити без задоволення.

Рішення Петропавлівського районного суду Дніпропетровської області від 22 липня 2020 року залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів в передбаченому законом порядку.

Судді: