Постанова

від 22.01.2021 по справі 643/15604/17

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

Іменем України

22 січня 2021 року

м. Харків

справа №643/15604/17

провадження № 22-ц/818/172/21

провадження № 22-ц/818/233/21

Харківський апеляційний суд у складі:

Головуючого: Маміної О.В.

суддів: Кругової С.С., Пилипчук Н.П.,

за участю секретаря: Сізонової О.О.

учасники справи:

позивачі - ОСОБА_1 , ОСОБА_2 ,

відповідачі - ОСОБА_3 , приватний нотаріус Тимофєєва Олена Василівна, Товариство з обмеженою відповідальністю ИРИС , приватний нотаріус Підлісної Ірини Володимирівни,

треті особи - ОСОБА_4 , ОСОБА_5

розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції в залі суду в місті Харкові цивільну справу за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , приватного нотаріуса Тимофєєвої Олени Василівни, Товариства з обмеженою відповідальністю ИРИС , приватного нотаріуса Підлісної Ірини Володимирівни, треті особи: ОСОБА_4 , ОСОБА_5 про визнання договорів купівлі-продажу житлового будинку з надвірними будівлями та земельної ділянки недійсним внаслідок їх фіктивності, повернення сторін договорів у первісний стан та скасування державної реєстрації прав на нерухоме майно за апеляційною скаргою представника ОСОБА_1 та ОСОБА_2 - ОСОБА_6 на рішення Московського районного суду м. Харкова від 17 січня 2020 року та на додаткове рішення Московського районного суду м. Харкова від 21 лютого 2020 року, за апеляційною скаргою ОСОБА_3 на рішення Московського районного суду м. Харкова від 17 січня 2020 року та на додаткове рішення Московського районного суду м. Харкова від 21 лютого 2020 року , за апеляційною скаргою ОСОБА_4 на рішення Московського районного суду м. Харкова від 17 січня 2020 року, постановлене під головуванням судді Букреєвої І.А. в залі суду в місті Харкові, -

в с т а н о в и в:

У грудні 2017 року ОСОБА_1 та ОСОБА_2 звернулися до суду з позовом до ОСОБА_3 , приватного нотаріуса Тимофєєвої Олени Василівни, Товариства з обмеженою відповідальністю ИРИС , приватного нотаріуса Підлісної Ірини Володимирівни, треті особи: ОСОБА_4 , ОСОБА_5 про визнання договорів купівлі-продажу житлового будинку з надвірними будівлями та земельної ділянки недійсним внаслідок їх фіктивності, повернення сторін договорів у первісний стан та скасування державної реєстрації прав на нерухоме майно.

Рішенням Московського районного суду м. Харкова від 17 січня 2020 року позов задоволено. Визнано договір купівлі-продажу житлового будинку з надвірними будівлями та земельною ділянкою площею 0,0337 га, кадастровий номер № 6310137500:01:027:0006, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , укладеного 20.10.2010 року між директором ТОВ ВІВАТ ОСОБА_7 та ОСОБА_3 , засвідченим приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Тимофєєвою О.В. за реєстровим № 963 від 20.10.2010 року - недійсним та застосовано наслідки визнання договору недійсним шляхом повернення сторін в первісний стан. Скасовано державну реєстрацію прав на нерухоме майно, що здійснена на підставі цього договору, а саме: договору купівлі-продажу житлового будинку АДРЕСА_2 та договору купівлі-продажу земельної ділянки №1829.

Додатковим рішенням Московського районного суду м. Харкова від 21 лютого 2020 року резолютивна частина рішення Московського районного суду м. Харкова від 17 січня 2020 року викладена в наступній редакції:

Позовні вимоги - задовільнити. Визнати договір купівлі-продажу житлового будинку з надвірними будівлями та земельною ділянкою площею 0,0337 га, кадастровий номер № 6310137500:01:027:0006, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , укладеного 20.10.2010 року між директором ТОВ ВІВАТ ОСОБА_7 та ОСОБА_3 , засвідченим приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Тимофєєвою О.В. за реєстровим № 963 від 20.10.2010 року - недійсним та застосувати наслідки визнання договору недійсним шляхом повернення сторін в первісний стан.

Скасувати державну реєстрацію прав на нерухоме майно, що здійснена на підставі цього договору, а саме:

-договору купівлі-продажу серія та номер 1833 житлового будинку з надвірними будівлями, розташованих за адресою: АДРЕСА_1 , зареєстрований приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Підлісною Іриною Володимирівною, рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень індексний номер: 2844933 від 04.06.2013 року, номер запису про право власності: 1170934;

- договору купівлі-продажу серія та номер 1829 земельної ділянки площею 0,0337 га, кадастровий номер № 6310137500:01:027:0006, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 , зареєстрований приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Підлісною Іриною Володимирівною, рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень індексний номер: 2838317 від 04.06.2013 року, номер запису про право власності: 1168252.

Стягнути з ОСОБА_3 та ТОВ ИРИС солідарно на користь позивачів ОСОБА_1 та ОСОБА_2 судові витрати у розмірі 34 680,92 грн. .

В апеляційній скарзі представник ОСОБА_1 та ОСОБА_2 - ОСОБА_6 просить внести зміни до резолютивної частини додаткового рішення від 21 лютого 2020 року та до рішення Московського районного суду м. Харкова від 17 січня 2020 року, доповнивши його висновками по суті розглянутих позовних вимог, а саме:

-щодо визнання договорів купівлі-продажу житлового будинку з надвірними будівлями та земельною ділянкою площею 0,0337 га, кадастровий номер № 6310137500:01:027:0006, що розташовані за адресою: АДРЕСА_1 , укладених 04.06.2013 року відповідно за № 1833 та № 1829 між ТОВ ИРИС та ТОВ ВІВАТ - недійсними внаслідок їх фіктивності та застосувати наслідки визнання договорів недійсними шляхом повернення сторін договорів у первісний стан;

-щодо скасування рішення про державну реєстрацію прав власності ТОВ ВІВАТ за номером у реєстрі нотаріальних дій 963 від 20.10.2010 року, прийняте приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Тимофєєвою О.В. на підставі договору купівлі-продажу нерухомого майна, укладеного 20.10.2010 року між ТОВ ВІВАТ та ОСОБА_3 .

Посилається на невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права; представник позивачів вказує, що у резолютивній частині оскаржуваних рішень судом першої інстанції не вирішено питання щодо усіх п`яти позовних вимог, а розглянуті лише три, а саме: не вирішено питання щодо вимог про визнання договорів купівлі-продажу житлового будинку з надвірними будівлями та земельною ділянкою площею 0,0337 га, кадастровий номер № 6310137500:01:027:0006, що розташовані за адресою: АДРЕСА_1 , укладених 04.06.2013 року відповідно за № 1833 та № 1829 між ТОВ ИРИС та ТОВ ВІВАТ - недійсними внаслідок їх фіктивності та вимоги про застосування наслідків визнання договорів недійсними шляхом повернення сторін договорів у первісний стан; а також не розглянута вимога про скасування реєстрації права власності ТОВ ВІВАТ на житловий будинок з надвірними будівлями та земельну ділянку за №963 від 20.10.2010 року. При цьому мотивувальна частина рішення Московського районного суду м. Харкова від 17 січня 2020 року містить висновки суду щодо фіктивності договору від 04.06.2013 року.

В апеляційній скарзі ОСОБА_3 просить скасувати рішення суду першої інстанції та додаткове рішення Московського районного суду м. Харкова від 21 лютого 2020 року; відповідач просив стягнути з позивачів на його користь всі судові витрати, понесені в результаті розгляду апеляційної скарги.

Посилається на невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права; ОСОБА_3 вказує, що оспорювані правочини не містять ознак фіктивності, оскільки він мав намір продати належне йому майно задовго до ДТП, що підтверджується попереднім договором від 22.07.2010 року. На той час у кримінальному провадженні за фактом ДТП не було проведено жодної експертизи, яка б підтверджувала наявність вини, він не мав статусу підозрюваного, а постанова про накладення арешту слідчим була винесена лише у грудні 2010 року. Таким чином продаж житлового будинку з надвірними будівлями та земельною ділянкою площею 0,0337 га, кадастровий номер № 6310137500:01:027:0006, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , не був направлений на ухилення від виконання рішення суду в майбутньому.

В апеляційній скарзі ОСОБА_4 також просить скасувати рішення Московського районного суду м. Харкова від 17 січня 2020 року та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову, судові витрати покласти на позивачів.

Обгрунтовуючи вимоги апеляційної скарги, ОСОБА_4 вказувала, що позивачами не доведено того, що сторони оспорюваного правочину не мали наміру створити правові наслідки на момент вчинення правочину. Використання житлового будинку та земельної ділянки за адресою: АДРЕСА_1 , який у подальшому ввійшов у результаті реконструкції у громадський будинок торгівельно-готельний комплекс за адресою: АДРЕСА_3 у господарській діяльності підприємств ТОВ ВІВАТ та ТОВ ИРИС , - свідчать про реальний підхід права власності на нерухоме майно.Крім того, позивачами пропущений строк позовної давності, що також є підставою для відмови у позові.

Перевіряючи законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції, відповідно до вимог ч. 1 ст. 367 ЦПК України - в межах доводів апеляційних скарг і вимог, заявлених у суді першої інстанції, судова колегія вважає, що апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 та ОСОБА_2 - ОСОБА_6 слід залишити без задоволення, а апеляційні скарги ОСОБА_3 та ОСОБА_4 підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

Ухвалюючи оскаржувані рішення та задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що укладення договорів відчуження житлового будинку та земельної ділянки унеможливлює стягнення грошових коштів з відповідача ОСОБА_3 , порушує право позивачів на отримання коштів за судовим рішенням. Боржник діяв очевидно недобросовісно та зловживав правами стосовно кредиторів. Оспорювані договори є фіктивними та наявні підстави для визнання їх недійсними.

Проте такі висновки суду першої інстанції не відповідають вимогам закону та фактичним обставинам справи.

Судом встановлено, що 01 жовтня 2010 року сталася дорожньо-транспортна пригода, в результаті якої 05 жовтня 2010 року загинула ОСОБА_8 , 1991 року народження (а.с.63 т.2), батьками якої є позивачі.

Вироком Дзержинського районного суду м.Харкова від 14 грудня 2016 року ОСОБА_3 визнано винним у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст.286 КК України та призначено покарання. Серед іншого, стягнуто з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 та ОСОБА_2 у відшкодування шкоди 259 200 грн. кожному (а.с.10-14 т.1).

Після набрання чинності вироком Дзержинського районного суду м.Харкова від 14 грудня 2016 року, судом були видані виконавчі листи, на підставі яких державним виконавцем Московського ВДВС ХМУЮ було відкрито виконавче провадження, де ОСОБА_3 є боржником, а ОСОБА_2 та ОСОБА_1 - стягувачами.

Вказане виконавче провадження наразі не завершене, тобто вирок суду в частині відшкодування шкоди, завданої позивачам, не виконаний.

Матеріали справи свідчать про те, що житловий будинок з надвірними будівлями та земельною ділянкою площею 0,0337 га, кадастровий номер № 6310137500:01:027:0006, що розташовані за адресою: АДРЕСА_1 , належали ОСОБА_3 на праві власності.

За договором купівлі-продажу від 20 жовтня 2010 року ОСОБА_3 передав у власність ТОВ Віват житловий будинок з надвірними будівлями та земельною ділянкою площею 0,0337 га, кадастровий номер № 6310137500:01:027:0006, що розташовані за адресою: АДРЕСА_1 (а.с.30-33 т.1). Вказаний договір засвідчений приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Тимофєєвою О.В. за реєстровим № 963 від 20.10.2010 року.

04 червня 2013 року за договором купівлі-продажу, укладеного між ТОВ ИРИС та ТОВ ВІВАТ , житловий будинок з надвірними будівлями та земельною ділянкою площею 0,0337 га, кадастровий номер № 6310137500:01:027:0006, що розташовані за адресою: АДРЕСА_1 , - перейшли у власність ТОВ ИРИС . Вказаний договір зареєстрований приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Підлісною Іриною Володимирівною, рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень індексний номер: 2838317 від 04.06.2013 року, номер запису про право власності: 1168252.

Як на підставу позовних вимог, ОСОБА_1 та ОСОБА_2 посилалися на те, що договори купівлі-продажу житлового будинку з надвірними будівлями та земельної ділянки площею 0,0337 га, кадастровий номер № 6310137500:01:027:0006, що розташовані за адресою: АДРЕСА_1 , від 20 жовтня 2010 року та від 04 червня 2013 року є недійсними внаслідок їх фіктивності. Позивачі вказували, що при укладенні договору купівлі-продажу майна 20 жовтня 2010 року сторони правочину достеменно знали про наслідки дорожньо-транспортної пригоди, яка сталася 01 жовтня 2010 року з вини ОСОБА_3 , проте підписали вказаний договір з метою невідшкодування збитків, завданих потерпілим. Після смерті доньки позивачі очікували належного відшкодування вчиненої шкоди від ОСОБА_3 . Проте відчуження відповідачем майна мало місце через декілька днів після ДТП, внаслідок якого загинула їх донька. Крім того вказаний договір купівлі-продажу не відповідає вимогам закону, оскільки повну ціну за нерухоме майно покупцем не сплачено, акт прийому-передачі майна не складено. У подальшому, 04 червня 2013 року, між ТОВ ИРИС та ТОВ ВІВАТ був укладений договір купівлі-продажу вищевказаного майна, який також є фіктивним, оскільки засновниками товариств є одні й ті самі особи; при цьому вартість майна за договором занижена. Укладення зазначених договорів відчуження житлового будинку та земельної ділянки унеможливлює стягнення грошових коштів з відповідача ОСОБА_3 , порушує право позивачів на отримання коштів за судовим рішенням. Позивачі вважають, що боржник діяв недобросовісно та зловживав правами стосовно кредиторів. У зв`язку з цим, ОСОБА_1 та ОСОБА_2 просили суд поновити позовну давність, визнати договір купівлі-продажу житлового будинку з надвірними будівлями та земельною ділянкою площею 0,0337 га, кадастровий номер № 6310137500:01:027:0006, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , укладеного 20.10.2010 року між директором ТОВ ВІВАТ ОСОБА_7 та ОСОБА_3 , - недійсним та застосувати наслідки визнання договору недійсним шляхом повернення сторін в первісний стан. Визнати договір купівлі-продажу житлового будинку з надвірними будівлями та земельною ділянкою площею 0,0337 га, кадастровий номер № 6310137500:01:027:0006, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , укладеного 04 червня 2013 року між директором ТОВ ВІВАТ та ТОВ ИРИС , - недійсним та застосувати наслідки визнання договору недійсним шляхом повернення сторін в первісний стан. А також позивачі просили суд скасувати державну реєстрацію прав на нерухоме майно за вищевказаними договорами.

Відповідно до ч. 2 ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно статті 202 ЦК України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків.

Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним (частина 5 статті 203 ЦК України).

Статтею 627 ЦК України визначено, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Договір є обов`язковим до виконання сторонами (статті 627 - 629 Цивільного кодексу України).

Договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору (ст. 638 Цивільного кодексу України).

З матеріалів справи убачається, що за договором купівлі-продажу від 20 жовтня 2010 року ОСОБА_3 передав у власність ТОВ Віват житловий будинок з надвірними будівлями та земельною ділянкою площею 0,0337 га, кадастровий номер № 6310137500:01:027:0006, що розташовані за адресою: АДРЕСА_1 (а.с.30-33 т.1). Вказаний договір засвідчений приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Тимофєєвою О.В. за реєстровим № 963 від 20.10.2010 року.

04 червня 2013 року за договором купівлі-продажу, укладеного між ТОВ ИРИС та ТОВ ВІВАТ , житловий будинок з надвірними будівлями та земельною ділянкою площею 0,0337 га, кадастровий номер № 6310137500:01:027:0006, що розташовані за адресою: АДРЕСА_1 , - перейшли у власність ТОВ ИРИС . Вказаний договір зареєстрований приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Підлісною Іриною Володимирівною, рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень індексний номер: 2838317 від 04.06.2013 року, номер запису про право власності: 1168252.

Відповідно до ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

За своїм змістом договір купівлі-продажу є двостороннім, консенсуальним та відплатним правочином, метою якого є відчуження майна від однієї сторони та передання його у власність іншій стороні.

Відповідно до статті 215 ЦК України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Згідно з частинами 1, 2 статті 234 ЦК України фіктивним є правочин, який вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися цим правочином. Фіктивний правочин визнається судом недійсним.

Фіктивний правочин характеризується тим, що сторони, вчиняючи його, знають, що він не буде виконаним. Для визнання правочину фіктивним суди повинні встановити наявність умислу в усіх сторін правочину. Вчиняючи фіктивний правочин, сторони мають інші цілі, ніж ті, що передбачені правочином. Фіктивним може бути визнаний будь-який правочин, якщо він не має на меті встановлення правових наслідків, які встановлені законом для цього виду правочину.

Згідно з роз`ясненнями, викладеними в п. 7 постанови № 9 Пленуму Верховного Суду України Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними від 06 листопада 2009 року для визнання правочину фіктивним суди повинні встановити наявність умислу в усіх сторін правочину. При цьому необхідно враховувати, що саме по собі невиконання правочину сторонами не означає, що укладено фіктивний правочин. Якщо сторонами не вчинено будь-яких дій на виконання такого правочину, суд ухвалює рішення про визнання правочину недійсним без застосування будь-яких наслідків. У фіктивних правочинах внутрішня воля сторін не відповідає зовнішньому її прояву, тобто обидві сторони, вчиняючи фіктивний правочин, знають заздалегідь, що він не буде виконаний, тобто мають інші цілі, ніж передбачені правочином. Такий правочин завжди укладається умисно.

Аналогічна позиція висловлена у постанові Верховного Суду України від 01.02.2017 року у справі № 6-2360цс16 та підтримана в постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 23 січня 2019 року по справі № 442/3285/16-ц, провадження № 61-21651св18 (ЄДРСРУ № 79543580).

Отже, основними ознаками фіктивного правочину є: введення в оману (до або в момент укладення угоди) іншого учасника або третьої особи щодо фактичних обставин правочину або дійсних намірів учасників; свідомий намір невиконання зобов`язань договору; приховування справжніх намірів учасників правочину.

Обгрунтовуючи вимоги щодо фіктивності договору купівлі-продажу від 20 жовтня 2010 року, позивачі вказували на те, що сторони правочину, ОСОБА_3 та ТОВ ВІВАТ , достеменно знали про наслідки дорожньо-транспортної пригоди, яка сталася 01 жовтня 2010 року з вини ОСОБА_3 , проте підписали вказаний договір з метою невідшкодування збитків, завданих потерпілим.

Матеріали справи свідчать про те, що 22 липня 2010 року між ОСОБА_3 ОСОБА_9 було укладено попередній договір купівлі-продажу житлового будинку з надвірними будівлями та земельної ділянки площею 0,0337 га, кадастровий номер № 6310137500:01:027:0006, що розташовані за адресою: АДРЕСА_1 . Вказаний договір засвідчений приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Тимофєєвою О.В. (а.с.29 т.2).

Відповідно до ст. 635 ЦК України попередній договір укладається у формі, встановленій для основного договору.

Статтею 657 ЦК України передбачено, що договір купівлі-продажу земельної ділянки, єдиного майнового комплексу, житлового будинку (квартири) або іншого нерухомого майна укладається у письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню, крім договорів купівлі-продажу майна, що перебуває в податковій заставі.

На виконання умов попереднього договору, 20 жовтня 2010 року ОСОБА_3 передав у власність ТОВ ВІВАТ житловий будинок з надвірними будівлями та земельною ділянкою площею 0,0337 га, кадастровий номер № 6310137500:01:027:0006, що розташовані за адресою: АДРЕСА_1 (а.с.30-33 т.1). Вказаний договір засвідчений приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Тимофєєвою О.В. за реєстровим № 963 від 20.10.2010 року.

Відповідачі не заперечують, що ОСОБА_9 , укладаючи попередній договір, діяв від імені ТОВ ВІВАТ ; він є пов`язаною із товариством особою, оскільки є зятем засновників вказаного товариства.

Укладений в належній формі попередній договір купівлі-продажу майна, яке належало ОСОБА_3 , є реальною правомірною дією, яка свідчить про те, що наміри та бажання відчужити майно відповідач мав ще задовго до дорожньо-транспортної пригоди, яка сталася 01 жовтня 2010 року.

Кваліфікуючими ознаками договору купівлі-продажу є передання (продаж) майна продавцем та оплата (прийняття) такого майна покупцем.

Необхідно враховувати, що позивач, який звертається до суду з позовом про визнання правочину фіктивним, повинен довести суду відсутність в учасників правочину наміру створити юридичні наслідки.

Аналогічний висновок зазначений в постанові Верховного Суду у складі постійної колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 04 березня 2019 року по справі № 642/4737/16-ц, провадження № 61-36403св18 (ЄДРСРУ № 80396084).

Статтями 12, 81 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Доказування не може ґрунтуватись на припущеннях.

Матеріали справи не містять належних та допустимих доказів того, що договір купівлі-продажу від 20 жовтня 2010 року, укладений між ОСОБА_3 та ТОВ ВІВАТ , предметом якого є житловий будинок з надвірними будівлями та земельною ділянкою площею 0,0337 га, кадастровий номер № 6310137500:01:027:0006, що розташовані за адресою: АДРЕСА_1 , - є недійсним внаслідок його фіктивності.

Крім того, обгрунтовуючи вимоги щодо визнання недійсним договору купівлі-продажу від 04 червня 2013 року, укладеного між ТОВ ВІВАТ та ТОВ ИРИС , позивачі вказували, що вказаний договір є фіктивним, оскільки засновниками товариств є одні й ті самі особи.

З матеріалів справи убачається, що оспорюваний договір купівлі - продажу нерухомого майна від 04 червня 2013 року укладений між ТОВ ВІВАТ та ТОВ ИРИС та зареєстрований приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Підлісною Іриною Володимирівною, рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень індексний номер: 2838317 від 04.06.2013 року, номер запису про право власності: 1168252.

За умовами вказаного договору ТОВ ИРИС набуло право власності на житловий будинок з надвірними будівлями та земельною ділянкою площею 0,0337 га, кадастровий номер № 6310137500:01:027:0006, що розташовані за адресою: АДРЕСА_1 (а.с.175-177 т.1).

Після укладення вказаного договору ТОВ ИРИС , реалізуючи свої права як власника, здійснило реконструкцію вищевказаного майна, що призвело до створення нової речі (нерухомого майна), що було в подальшому оформлено згідно з вимогами законодавства України (а.с.148-154 т.1).

Такі дії ТОВ ВІВАТ та ТОВ ИРИС свідчать про реалізацію набувачами нерухомого майна своїх прав власника.

Підстав вважати зазначені правочини фіктивними колегія суддів не вбачає.

Відповідно до п.24 постанови № 9 Пленуму Верховного Суду України Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними від 06 листопада 2009 року, у разі якщо на виконання правочину було передано майно, такий правочин не може бути кваліфікований як фіктивний.

Статтею 12 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до ч.1, п.1 ч.2 ст. 76, ч.1, 2 ст.77, ч.2 ст. 78, ч.1 ст. 95 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються зокрема письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Обставини справи, які за законом можуть бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Відповідно до ч.6 ст. 81, ч.1 ст. 89 ЦПК України доказування не може ґрунтуватись на припущеннях. Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Доказів того, що договір купівлі - продажу нерухомого майна від 04 червня 2013 року є недійсним внаслідок його фіктивності, - позивачами суду не надано.

Посилання ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на те, що сторони оспорюваного договору від 04 червня 2013 року - ТОВ ИРИС та ТОВ ВІВАТ одними й тими ж фізичними особами - спростовуються наявними в матеріалах справи доказами. Вказані товариства створені у відповідності до вимог чинного законодавства України, що підтверджується їхніми правовстановлюючими документами. Крім того товариства мають своє відокремлене одне від одного майно, яке також відокремлене від майна засновників (а.с.258-262 т.3).

Висновок суду першої інстанції про те, що наявні підстави для визнання оспорюваних договорів недійсними, - не відповідають вимогам закону та фактичним обставинам справи.

Доводи апеляційних скарг ОСОБА_3 та ОСОБА_4 спростовують висновки суду першої інстанції.

Європейський суд з прав людини вказав що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо надання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки з огляду на конкретні обставини справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що рішення Московського районного суду м. Харкова від 17 січня 2020 року та додаткове рішення Московського районного суду м. Харкова від 21 лютого 2020 року підлягає скасуванню, а у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , приватного нотаріуса Тимофєєвої Олени Василівни, Товариства з обмеженою відповідальністю ИРИС , приватного нотаріуса Підлісної Ірини Володимирівни, треті особи: ОСОБА_4 , ОСОБА_5 про визнання договорів купівлі-продажу житлового будинку з надвірними будівлями та земельної ділянки недійсним внаслідок їх фіктивності, повернення сторін договорів у первісний стан та скасування державної реєстрації прав на нерухоме майно, - слід відмовити.

Керуючись ст. ст. 367, 368, 369, 376, 381, 382, 383, 384 ЦПК України суд, -

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 та ОСОБА_2 - ОСОБА_6 - залишити без задоволення.

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 та апеляційну скаргу ОСОБА_4 - задовольнити.

Рішення Московського районного суду м. Харкова від 17 січня 2020 року та додаткове рішення Московського районного суду м. Харкова від 21 лютого 2020 року - скасувати та ухвалити нове.

Відмовити у задоволенні позову ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , приватного нотаріуса Тимофєєвої Олени Василівни, Товариства з обмеженою відповідальністю ИРИС , приватного нотаріуса Підлісної Ірини Володимирівни, треті особи: ОСОБА_4 , ОСОБА_5 про визнання договорів купівлі-продажу житлового будинку з надвірними будівлями та земельної ділянки недійсним внаслідок їх фіктивності, повернення сторін договорів у первісний стан та скасування державної реєстрації прав на нерухоме майно.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення у випадках, передбачених ст. 389 ЦПК України.

Головуючий: О.В. Маміна

Судді: С.С. Кругова

Н.П. Пилипчук