Постанова

від 28.01.2021 по справі 915/963/20

ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 січня 2021 року м. ОдесаСправа № 915/963/20 Південно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: Філінюка І.Г.

суддів: Бєляновського В.В., Богатиря К.В.

розглянувши в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства Українська страхова компанія КНЯЖА ВІЄННА ІНШУРАНС ГРУП

на рішення Господарського суду Миколаївської області від 07.10.2020

у справі № 915/963/20

за позовом Приватного акціонерного товариства Українська страхова компанія КНЯЖА ВІЄННА ІНШУРАНС ГРУП

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю НІК-ТРАНС ЮГ

про: відшкодування шкоди, заподіяної внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, в розмірі 41128,74 грн.

суддя суду першої інстанції - Адаховська В.С.

Час і місце ухвалення: 14:50 год., м. Херсон

Дата складання повного тексту 12.10.2020

ВСТАНОВИВ:

13.07.2020 Приватне акціонерне товариство Українська страхова компанія КНЯЖА ВІЄННА ІНШУРАНС ГРУП (далі - ПрАТ УСК КНЯЖА ВІЄННА ІНШУРАНС ГРУП ) звернулося до Господарського суду Миколаївської області з позовною заявою в якій просить стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю НІК-ТРАНС ЮГ (далі - ТОВ НІК-ТРАНС ЮГ ) 41128,74 грн. - шкоди, заподіяної внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, а також 2102,00 грн. - витрат по сплаті судового збору.

Позовні вимоги обґрунтовані наступним.

17.03.2017 року між ПрАТ УСК "Княжа Вієнна Іншуранс Груп (страховик) та ОСОБА_1 (страхувальник) укладено Договір обов`язкового страхуванвя цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (поліс) № AK6J521-H . Забезпеченим транспортним засобом за вказаним договором є МАН ТGХ26.440, н.з. НОМЕР_1 .

13.10.2017 відбулась дорожньо-транспортна пригода з вини водія МАН Т6Х26.440, н.з. НОМЕР_1 , з причіпом SCHMITZ, н.з. НОМЕР_2 - ОСОБА_2 .

Посилання зроблені на здійснену виплату страхового відшкодування постраждалій стороні в результаті ДТП, зверненням до відповідача з заявою про компенсацію цих витрат в порядку п. 38.1.1 статті 38 Закону України Про обов`язкове страхування цивільно - правової відповідальності власників наземних транспортних засобів , яке залишене відповідачем без відповіді.

Рішенням Господарського суду Миколаївської області від 07.10.2020 у справі № 915/963/20 в позові відмовлено.

Обґрунтування рішення суду першої інстанції.

Судом зазначено, що матеріали справи не містять доказів, що підтверджують виконання трудових обов`язків водія ОСОБА_2 саме на транспортному засобі МАН ТGХ26.440, н.з. НОМЕР_1 .

Судом встановлено, що в матеріалах справи відсутні докази, які надають суду можливість встановлення факту перебування транспортного засобу МАН ТGХ26.440, н.з. НОМЕР_1 у володінні роботодавця, а саме відповідача.

Натомість, судом встановлено, що транспортний засіб МАН ТGХ26.440, н.з. НОМЕР_1 та причіп SCHMITZ, н.з. НОМЕР_2 , яким керував ОСОБА_2 , з вини якого відбулась дорожньо-транспортна пригода, належить не відповідачу, а фізичній особі ОСОБА_3 .

Таким чином, суд дійшов до висновку, що на момент скоєння дорожньо-транспортної пригоди саме ОСОБА_3 був власником джерела підвищеної небезпеки - транспортного засобу МАН ТGХ26.440, н.з. НОМЕР_1 та причіпу SCHMITZ, н.з. НОМЕР_2 , а не відповідач.

З огляду на вищевикладене, у зв`язку із недоведеністю позовних вимог, господарський суд відмовив у задоволенні позову.

Не погодившись із вказаним судовим рішенням, Приватне акціонерне товариства Українська страхова компанія КНЯЖА ВІЄННА ІНШУРАНС ГРУП звернулось до Південно - західного апеляційного господарського суду, в якій посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права просить скасувати рішення Господарського суду Одеської області від 27.11.2019 по справі № 916/2293/19 та ухвалите нове рішення про залишення позову без задоволення.

Узагальнені доводи апеляційної скарги.

Скаржник зазначає, що транспортний засіб, на якому ОСОБА_2 спричинив ДТП, належить директору ТОВ НІК-ТРАНС ЮГ - ОСОБА_1 , як фізичній особі, що підтверджується наданими відповідачем до відзиву свідоцтвом про реєстрацію транспортних засобів МАН TGX26.440 , н.з. НОМЕР_1 та причіпа SCHMПZ , н.з. НОМЕР_3 .

Судом першої інстанції не було встановлено, на якій правові підставі та з якою метою, водій ТОВ НІК-ТРАНС ЮГ керував транспортним засобом МАН TGX26.440 , н.з. НОМЕР_1 з причіпом SCHITZ , н.з. НОМЕР_3 , що належить керівнику даної компанії.

Більш того, протокол про адміністративне правопорушення серії БР №273922 від 10.07.2017, свідчить про те, що на момент скоєння дорожньо-транспортної пригоди ОСОБА_2 працював у відповідача - ТОВ НІК-ТРАНС ЮГ , тому саме відповідач зобов`язаний відшкодувати шкоду, завдану їх працівником,

Незважаючи на дані докази, Господарський суд Миколаївської області у рішенні зазначає на те, що автомобіль, яким керував ОСОБА_2 не належить відповідачу, а тому в матеріалах справи відсутні докази, які надають суду можливість встановлення факту перебування транспортного засобу МАН TGX26.440, н.з. НОМЕР_1 у володінні роботодавця, тим самим, виключає обов`язок відповідно до приписів ч. 1 ст. 1172 ЦК України відшкодувати шкоду, завдану водієм ОСОБА_2

Крім того, скаржник вважає, що відповідач приховує докази, а саме договір оренди укладеного між ТОВ НІК-ТРАНС ЮГ та її керівником як фізичною особою ОСОБА_1 оскільки матеріали справи не містять, а суд не встановив підстави перебування транспортного засобу MAN р.н. НОМЕР_1 та причіпом SCHIМTZ р.н. НОМЕР_3 у володінні ТОВ НІК-ТРАНС ЮГ , водієм якого було завдано шкоду. Більш того, є всі підстави вважати, що у водія підприємства був ненормований робочий графік, відповідно до якого він постачав товар, так як відповідно до витягу з єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань підприємницьку діяльність ТОВ НІК-ТРАНС ЮГ здійснює як вантажний автомобільний транспорт (КВЕД 49.41).

Процесуальний рух справи в суді апеляційної інстанції.

Ухвалою Південно - західного апеляційного господарського суду від 30.11.2020 поновлено Приватному акціонерному товариству Українська страхова компанія КНЯЖА ВІЄННА ІНШУРАНС ГРУП пропущений процесуальний строк на апеляційне оскарження рішення Господарського суду Миколаївської області від 07.10.2020.

Відкрито апеляційне провадження у справі № 915/963/20 за апеляційною скаргою Приватного акціонерного товариства "Українська страхова компанія "КНЯЖА ВІЄННА ІНШУРАНС ГРУП" на рішення Господарського суду Миколаївської області від 07.10.2020.

Визначено розгляд апеляційної скарги Приватного акціонерного товариства Українська страхова компанія КНЯЖА ВІЄННА ІНШУРАНС ГРУП на рішення Господарського суду Миколаївської області від 07.10.2020 здійснювати у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи.

Встановлено учасникам справи строк для подання відзиву на апеляційну скаргу протягом 10 днів з дня отримання даної ухвали про відкриття апеляційного провадження у справі, відзив має надійти до Південно-західного апеляційного господарського суду не пізніше десятого дня з дня вручення про відкриття апеляційного провадження у справі, з урахуванням строків поштового перебігу.

Залучено до участі у справі № 915/963/20 у якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача ОСОБА_4 ( АДРЕСА_1 ).

Зобов`язано Приватне акціонерне товариство Українська страхова компанія КНЯЖА ВІЄННА ІНШУРАНС ГРУП надіслати ОСОБА_4 копію позовної заяви та копію апеляційної скарги з додатками.

16.12.2020 до Південно - західного апеляційного господарського суду від позивача надійшли докази виконання ухвали суду від 30.11.2020.

Згідно з частини 13 статті 8 ГПК України, розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Статтею 270 ГПК України визначено, що у суді апеляційної інстанції справи переглядаються за правилами розгляду справ у порядку спрощеного позовного провадження з урахуванням особливостей, передбачених у цій главі.

Розгляд справ у суді апеляційної інстанції здійснюється у судовому засіданні з повідомленням учасників справи, крім випадків, передбачених частиною десятою цієї статті та частиною другою статті 271 цього Кодексу.

Приписами частини 10 статті 270 ГПК України визначено, що апеляційні скарги на рішення господарського суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

Згідно з частиною другою статті 270 ГПК України, розгляд справ у суді апеляційної інстанції починається з відкриття першого судового засідання або через п`ятнадцять днів з дня відкриття апеляційного провадження, якщо справа розглядається без повідомлення учасників справи.

Як вбачається з долучених до матеріалів справи рекомендованих повідомлень про вручення поштового відправлення, копію ухвали суду від 30.11.2020 відповідач та позивач отримали 08.12.2020, о ОСОБА_4 отримав 02.12.2020.

Однак, до суду не надійшло клопотань від учасників справи про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін. За таких обставин, не вбачаючи підстав для розгляду апеляційної скарги в даній справі у судовому засіданні з повідомленням (викликом) учасників справи з власної ініціативи, колегія суддів дійшла висновку про розгляд апеляційної скарги в порядку спрощеного письмового провадження, в межах встановленого чинним процесуальним законодавством строку, без проведення судового засідання.

Відповідно до приписів статті 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши матеріали справи, суд апеляційної інстанції у відповідності до вимог статті 282 ГПК України, зазначає, що встановлені судом першої інстанції та неоспорені обставини даної справи є наступними.

Фактичні обставини справи встановлені судом першої інстанції.

17.03.2017 між ПрАТ УСК КНЯЖА ВІЄННА ІНШУРАНС ГРУП (страховик) та ОСОБА_3 (страхувальник) укладено Договір обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (поліс) № АК/6152141 (далі - Договір № АК/6152141). Забезпеченим транспортним засобом за вказаним договором є МАН ТGХ26.440, н.з. НОМЕР_1 .

Вказаним полісом встановлено ліміт відповідальності за шкоду, заподіяну майну, що складає 100000,00 грн., за шкоду заподіяну життю і здоров`ю - 200000,00 грн. та франшизу у розмірі 1000,00 грн.

Як встановлено постановою Новоодеського районного суду Миколаївської області від 13.10.2017 у справі № 482/1586/17, 10.07.2017 року о 23 год. 50 хв. ОСОБА_2 , керуючи т/з МАН Т6Х26.440, н.з. НОМЕР_1 , з причіпом SCHMITZ, н.з. НОМЕР_2 , та перед початком руху не перевірив кріплення причепу, що призвело до відчеплення даного причепу в ході руху, в наслідок чого відбулося зіткнення зі стоячим причепом BODEX, н.з. НОМЕР_4 , т/з VOLVO F12 під керуванням ОСОБА_5 , в наслідок чого спричинено механічні пошкодження. Своїми діями водій ОСОБА_2 порушив вимоги п. 22.2 ПДР України, чим скоїв адміністративне правопорушення, передбачене ст. 124 КУпАП.

Також цією ж постановою ОСОБА_2 визнано винним в скоєнні правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП, а справу закрито в зв`язку із закінченням строків накладення адміністративного стягнення.

Отже, судовим органом встановлено, що дорожньо-транспортна пригода відбулася з вини водія МАН Т6Х26.440, н.з. НОМЕР_1 , з причіпом SCHMITZ, н.з. НОМЕР_2 - ОСОБА_2 .

Зазначені обставини підтверджуються: протоколом про адміністративне правопорушення від 10.07.2017 серія БР № 273922; постановою Новоодеського районного суду Миколаївської області від 13.10.2017 у справі №482/1586/17.

06.12.2017 позивачем на підставі рахунку № S0002111545 від 31.07.2017, рахунків на оплату № 81 від 01.08.2017, № R0000000005 від 01.08.2017 № R0000000006 від 01.08.2017 було складено страховий акт № 170000121385.

На підставі вищевказаного акту позивач здійснив виплату страхового відшкодування в розмірі 41128,74 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 3Р076526 від 12.12.2017.

Позивач посилається на протокол про адміністративне правопорушення серії БР №273922 від 10.07.2017, згідно якого на момент скоєння дорожньо-транспортної пригоди ОСОБА_2 працював у відповідача - ТОВ НІК-ТРАНС ЮГ , тому саме відповідач зобов`язаний відшкодувати шкоду, завдану їх працівником.

Відповідно до наданого відповідачем наказу № 27 від 06.03.2017 про прийняття на роботу, вбачається, що ОСОБА_2 прийнятий 07.03.2017 на роботу (основну) на посаду водія з тривалістю робочого тижня 40 год. 00 хв. з окладом (тарифна ставка) 3250,00 грн. Наказ підписаний директором ТОВ НІК-ТРАНС ЮГ ОСОБА_3 .

Згідно наданих відповідачем до відзиву свідоцтв про реєстрацію транспортних засобів НОМЕР_5 та НОМЕР_6 , транспортний засіб МАН ТGХ26.440, н.з. НОМЕР_1 та причіп SCHMITZ, н.з. НОМЕР_2 зареєстровані за фізичною особою ОСОБА_3 (а.с. 87).

Мотиви, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови

Колегія суддів не погоджується із висновками господарського суду Миколаївської області щодо відсутності підстав для задоволення позову.

Позовною вимогою у даній справі є відшкодування страхової виплати позивачу - особі яка здійснила страхову виплату, страхувальником в порядку регресу на підставі пп. г п. 38.1.1 ст. 38 Закону України Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів , оскільки дорожньо-транспортна пригода за доводами позивача визначена в установленому порядку безпосереднім наслідком невідповідності технічного стану та обладнання транспортного засобу існуючим вимогам Правил дорожнього руху.

Згідно зі статтею 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини, завдання матеріальної (моральної) шкоди особі, інші юридичні факти.

Відповідно до частини 1 та частини 2 статті 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно визначення статті 1 Закону України Про страхування страхування - це вид цивільно-правових відносин щодо захисту майнових інтересів фізичних осіб та юридичних осіб у разі настання певних подій (страхових випадків), визначених договором страхування або чинним законодавством, за рахунок грошових фондів, що формуються шляхом сплати фізичними особами та юридичними особами страхових платежів (страхових внесків, страхових премій) та доходів від розміщення коштів цих фондів.

Відповідно до статті 979 Цивільного кодексу України за договором страхування одна сторона (страховик) зобов`язується у разі настання певної події (страхового випадку виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов`язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.

Відносини у сфері обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів регулює Закон України Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (далі - Закон).

Відповідно до п. 1.5. ст. 1 Закону, наземні транспортні засоби (далі - транспортні засоби) - це пристрої, призначені для перевезення людей та/або вантажу, а також встановленого на ньому спеціального обладнання чи механізмів, які підлягають державній реєстрації та обліку у територіальних органах Міністерства внутрішніх справ України та/або допущені до дорожнього руху, а також ввезені на митну територію України для тимчасового користування, зареєстровані в інших країнах.

Згідно зі ст. 3 Закону, обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності здійснюється з метою забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров`ю та/або майну потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди та захисту майнових інтересів страхувальників.

Законом закріплено обов`язковість укладення договору страхування цивільно-правової відповідальності (полісу) юридичними та фізичними особами, які відповідно до законів України є власниками або законними володільцями (користувачами) наземних транспортних засобів на підставі права власності, права господарського відання, оперативного управління, на основі договору оренди або правомірно експлуатують транспортний засіб на інших законних підставах.

Відповідно до ч.ч. 1, 4 ст. 21 Закону, з урахуванням положень пункту 21.3 цієї статті на території України забороняється експлуатація транспортного засобу (за винятком транспортних засобів, щодо яких не встановлено коригуючий коефіцієнт в залежності від типу транспортного засобу) без поліса обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності, чинного на території України. У разі експлуатації транспортного засобу на території України без наявності чинного поліса обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності особа несе відповідальність, встановлену законом.

Відповідно до статті 6 Закону, страховим випадком є дорожньо-транспортна пригода, що сталася за участю забезпеченого транспортного засобу, внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована, за шкоду, заподіяну життю, здоров`ю та/або майну потерпілого.

Як встановлено постановою Новоодеського районного суду Миколаївської області від 13.10.2017 у справі № 482/1586/17, 10.07.2017 року о 23 год. 50 хв. ОСОБА_2 , керуючи т/з МАН Т6Х26.440, н.з. НОМЕР_1 , з причіпом SCHMITZ, н.з. НОМЕР_2 , та перед початком руху не перевірив кріплення причепу, що призвело до відчеплення даного причепу в ході руху, в наслідок чого відбулося зіткнення зі стоячим причепом BODEX, н.з. НОМЕР_4 , т/з VOLVO F12 під керуванням ОСОБА_5 , в наслідок чого спричинено механічні пошкодження. Своїми діями водій ОСОБА_2 порушив вимоги п. 22.2 ПДР України, чим скоїв адміністративне правопорушення, передбачене ст. 124 КУпАП.

Також цією ж постановою ОСОБА_2 визнано винним в скоєнні правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП, а справу закрито в зв`язку із закінченням строків накладення адміністративного стягнення.

Відповідно до ч. 4 ст. 75 Господарського процесуального кодексу України обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Отже, обставина щодо скоєння ОСОБА_2 дорожньо-транспортної пригоди не потребує доказування та вважається встановленою. Разом з тим, враховуючи вищезазначені положення, також вважається встановленою судом обставина щодо настання страхового випадку, оскільки в матеріалах справи наявний Договір № АК/6152141 обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності транспортного засобу МАН Т6Х26.440, н.з. НОМЕР_1 .

Як підтверджено матеріалами справи, позивачем на виконання зобов`язань за полісом обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № АК/6152141, предметом якого є страхування транспортного засобу МАН ТGХ26.440, н.з. НОМЕР_1 , було відшкодовано на користь потерпілої особи страхове відшкодування у розмірі 41128,74 грн.

Згідно пункту 3 частини 1 статті 988 Цивільного кодексу України страховик зобов`язаний у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату у строк, встановлений договором.

Загальні положення про цивільно-правову відповідальність за завдання позадоговірної майнової шкоди передбачені у статті 1166 ЦК України, відповідно до якої майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам юридичної особи, а також шкода, завдана її майну, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

За частиною першою статті 1188 ЦК України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме, зокрема, шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою.

Згідно з частинами першою, другою статті 1187 ЦК України джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов`язана, зокрема, з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб.

Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Відповідно до статті 1172 ЦК України юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов`язків.

Отже, відповідальність юридичної або фізичної особи настає лише у випадках, коли особа, з вини якої заподіяна шкода, знаходиться з даною організацією в трудових відносинах, і шкода заподіяна нею у зв`язку з виконанням трудових (службових) обов`язків. При цьому під виконанням працівником своїх трудових (службових) обов`язків розуміється виконання ним роботи, зумовленої трудовим договором (контрактом), посадовими інструкціями, а також роботи, яка хоча і виходить за межі трудового договору чи посадової інструкції, але доручається юридичною або фізичною особою, або спричинена необхідністю, як на території роботодавця, так і за її межами. Це можуть бути дії виробничого, господарського, технічного та іншого характеру, вчинення яких безпосередньо входить до службових обов`язків працівника.

Згідно зі статтею 1192 ЦК України з урахуванням обставин справи суд за вибором потерпілого може зобов`язати особу, яка завдала шкоди майну, відшкодувати її в натурі (передати річ того ж роду і такої ж якості, полагодити пошкоджену річ тощо) або відшкодувати завдані збитки у повному обсязі. Розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.

З аналізу норм статей 1187 та 1172 ЦК України слідує, що особа, яка керує транспортним засобом у зв`язку з виконанням своїх трудових (службових) обов`язків на підставі трудового договору (контракту) з особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, не є суб`єктом, який несе відповідальність за шкоду, завдану джерелом підвищеної небезпеки. У цьому випадку таким суб`єктом є законний володілець джерела підвищеної небезпеки - роботодавець.

Відтак, шкода, завдана внаслідок ДТП з вини водія, що на відповідній правовій підставі керував автомобілем, який перебуває у володінні роботодавця, відшкодовується саме володільцем цього джерела підвищеної небезпеки, а не безпосередньо винним водієм.

Як вбачається з матеріалів справи, транспортний засіб МАН Т6Х26.440, н.з. НОМЕР_1 , та причіп SCHMITZ, н.з. НОМЕР_2 , яким керував ОСОБА_2 , з вини якого відбулась дорожньо-транспортна пригода, належить не відповідачу, а фізичній особі ОСОБА_3 , що підтверджується наданими відповідачем до відзиву копіями свідоцтв про реєстрацію транспортних засобів НОМЕР_5 та НОМЕР_6 . Як вбачається з інформації яка міститься в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (а.с. 30) ОСОБА_3 є єдиним засновником та керівником Товариства з обмеженою відповідальністю НІК-ТРАНС ЮГ , відповідачем у даній справі.

Знаходження ОСОБА_2 в трудових відносинах з відповідачем підтверджується наданим відповідачем наказом № 27 від 06.03.2017 про прийняття ОСОБА_2 07.03.2017 на роботу (основну) на посаду водія з тривалістю робочого тижня 40 год. 00 хв. з окладом (тарифна ставка) 3250,00 грн.

Відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення серії БР №273922 від 10.07.2017, згідно якого на момент скоєння дорожньо-транспортної пригоди ОСОБА_2 працював у відповідача - ТОВ НІК-ТРАНС ЮГ .

Враховуючи, що транспортний засіб зареєстрований за ОСОБА_3 , який є єдиним засновником та керівником Товариства з обмеженою відповідальністю НІК-ТРАНС ЮГ , колегія визнає обставини, які мають значення у справі, про те, що у момент скоєння ДТП 10.07.2017 водій транспортного засобу МАН ТGХ26.440, н.з. НОМЕР_1 , яким керував ОСОБА_2 , виконував свої трудові (службові) обов`язки у якості працівника ТОВ НІК-ТРАНС ЮГ .

Згідно зі статтею 79 Господарського процесуального кодексу України, наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Колегія суддів зауважує, що докази на підтвердження завдання шкоди власне працівником відповідача, є в своїй сукупності більш вірогідними, ніж дані, що наводяться на спростування такої обставини відповідачем, що ТОВ НІК-ТРАНС ЮГ не контролює якими транспортними засобами керують їх працівники у вільний від роботи час.

Крім того, в матеріалах справи відсутні докази того, що ОСОБА_2 неправомірно заволодів транспортним засобом МАН ТGХ26.440, н.з. НОМЕР_1 , навпаки відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення серії БР №273922 від 10.07.2017 на момент скоєння дорожньо-транспортної пригоди ОСОБА_2 працював у відповідача - ТОВ НІК-ТРАНС ЮГ .

Колегія суддів погоджується з доводами скаржника викладених в апеляційній скарзі.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів приходить до висновку, що позов підлягає задоволенню, а рішення суду першої інстанції слід скасувати, як таке, що прийняте з неповним з`ясуванням обставин, що мають значення для справи.

Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги.

Згідно п.2 ч.1 ст. 275 Господарського процесуального кодексу України, суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право: скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове рішення у відповідній частині або змінити рішення.

Відповідно до ст. 277 ГПК України, підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства Українська страхова компанія КНЯЖА ВІЄННА ІНШУРАНС ГРУП слід задовольнити повністю, рішення Господарського суду Миколаївської області від 07.10.2020 по справі № 915/963/20 скасувати, як таке, що прийняте з неповним з`ясуванням обставин справи, з недоведеністю обставин, що мають значення для справи, які місцевий господарський суд визнав встановленими та прийняти нове рішення про задоволення позовних вимог.

Відповідно до ст.129 ГПК України судові витрати зі сплати судового збору за розгляд справи у суді першої та апеляційної інстанції покладаються на відповідача.

Керуючись статтями 129, 232, 233, 236, 240, 269, 270, 275, 276, 277, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Південно-західний апеляційний господарський суд -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства Українська страхова компанія КНЯЖА ВІЄННА ІНШУРАНС ГРУП - задовольнити.

Рішення Господарського суду Миколаївської області від 07.10.2020 у справі № 915/963/20 - скасувати.

Прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю НІК-ТРАНС ЮГ (56602, Миколаївська область, Новоодеський район, м. Нова Одеса, вул. Пушкіна, буд. 21, ідентифікаційний код 41119533) на користь Приватного акціонерного товариства Українська страхова компанія КНЯЖА ВІЄННА ІНШУРАНС ГРУП (04050, м. Київ, вул. Глибочицька, буд. 44, ідентифікаційний код 24175269) 41 128,74 грн.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю НІК-ТРАНС ЮГ (56602, Миколаївська область, Новоодеський район, м. Нова Одеса, вул. Пушкіна, буд. 21, ідентифікаційний код 41119533) на користь Приватного акціонерного товариства Українська страхова компанія КНЯЖА ВІЄННА ІНШУРАНС ГРУП (04050, м. Київ, вул. Глибочицька, буд. 44, ідентифікаційний код 24175269) витрати зі сплати судового збору у розмірі 2102 грн. - за розгляд справи в суді першої інстанції та 3153 грн. - за розгляд справи в суді апеляційної інстанції.

Видачу наказів доручити Господарському суду Миколаївської області.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Верховного Суду у строки, передбачені статтею 288 ГПК України.

Головуючий суддя І.Г. Філінюк

суддя В.В. Бєляновський

суддя К.В. Богатир