Ухвала

від 28.01.2021 по справі 902/69/21

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Пирогова, 29, м. Вінниця, 21018, тел./факс (0432)55-80-00, (0432)55-80-06 E-mail: inbox@vn.arbitr.gov.ua

УХВАЛА

про забезпечення позову

"28" січня 2021 р. м. Вінниця Cправа № 902/69/21

Суддя Господарського суду Вінницької області Міліціанов Р.В. , розглянувши матеріали справи

за позовом: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , АДРЕСА_2 , код НОМЕР_1 )

до: ОСОБА_2 ( АДРЕСА_3 , код НОМЕР_2 )

до: ОСОБА_3 ( АДРЕСА_4 , код НОМЕР_3 )

про визнання недійсними довіреності, договору купівлі-продажу корпоративних прав та витребування частки у статутному капіталі

В С Т А Н О В И В :

25.01.2021 року на адресу Господарського суду Вінницької області надійшла позовна заява ОСОБА_1 до ОСОБА_2 та ОСОБА_3 про

- визнання недійсною довіреність від 18.11.2020 року, що складена від імені громадянина ОСОБА_1 на ім`я громадянина ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , яка посвідчена приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Маляренко Світланою Миколаївною, зареєстрована в реєстрі за № 2551;

- визнання недійсним договору купівлі-продажу корпоративних прав № 1 Товариства з обмеженою відповідальністю "Іллінецький цукровий завод" від 23.11.2020 року, який укладений між громадянином ОСОБА_1 , в інтересах якого, на підставі довіреності від 18.11.2020 року, посвідченої приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Маляренко Світланою Миколаївною діяв громадянин ОСОБА_3 , та громадянином ОСОБА_2 щодо відчуження належної громадянину ОСОБА_1 частки у розмірі 36,24% статутного капіталу Товариства з обмеженою відповідальністю "Іллінецький цукровий завод";

- витребування від відповідача громадянина ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_2 ; АДРЕСА_3 ) на користь позивача - громадянина ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ; АДРЕСА_2 ) 36,24% частки у статутному капіталі ТОВ "Іллінецький цукровий завод" (код ЄДРПОУ 32456622; 22700, м. Іллінці, вул. Карла Маркса, буд. 3), вартість якої становить 16 670 000,00 грн.

27.01.2021 року на адресу суду від представника ОСОБА_1 надійшла заява про вжиття заходів забезпечення позову (б/н від 27.01.2021 року), в якій останній просить суд вжити заходи забезпечення позову шляхом накладення арешту на частку в статутному капіталі ТОВ "Іллінецький цукровий завод" (код ЄДРПОУ 32456622, 22700, м. Іллінці, вул. Карла Маркса, буд. 3) розміром 36,24%, вартість якої становить 16 670 000,00 грн та яка належить відповідачу громадянину ОСОБА_2 (РНОКПІІ НОМЕР_2 , АДРЕСА_3 ).

Розглянувши заяву представника ОСОБА_1 про вжиття заходів забезпечення позову, суд дійшов таких висновків.

Згідно із ч. 1 ст. 136 ГПК України господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову.

За приписами ч. 1 ст. 140 ГПК України заява про забезпечення позову розглядається судом не пізніше двох днів з дня її надходження без повідомлення учасників справи.

Слід зазначити, що з огляду на положення ст.ст.13, 74, 80 ГПК України особа, яка подала заяву про забезпечення позову, повинна обґрунтувати причини звернення із заявою про забезпечення позову. З цією метою та з урахуванням загальних вимог, передбачених статтею 74 ГПК, обов`язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного заходу до забезпечення позову.

У вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням:

- розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову;

- забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу;

- наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову;

- імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів;

- запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов`язання після пред`явлення вимоги чи подання позову до суду (реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації, витрачання коштів не для здійснення розрахунків з позивачем, укладення договорів поруки чи застави за наявності невиконаного спірного зобов`язання тощо). Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.

Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється господарським судом, зокрема, з урахуванням співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, з вартістю майна, на яке вимагається накладення арешту, або майнових наслідків заборони відповідачеві вчиняти певні дії.

Обґрунтовуючи подану заяву позивач зазначає, що належна йому частка у статутному капіталі ТОВ "Іллінецький цукровий завод" вибула з його володіння без його волі, а саме, відбулось незаконне відчуження громадянином ОСОБА_3 від імені ОСОБА_1 частки в статутному капіталі ТОВ "Іллінецький цукровий завод" на користь громадянина ОСОБА_2 .

При цьому, зазначене відчуження стало можливе внаслідок видачі на ім`я ОСОБА_3 довіреності з правом продажу даної частки в статутному капіталі невідомою особою, яка звернулась до приватного нотаріуса Київського міського нотаріальною округу представившись ОСОБА_1 та надавши підроблений паспорт.

Як зазначає заявник, відчуження частки від імені ОСОБА_1 громадянином ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 підтверджується копією Акту приймання-передачі частки у статутному капіталі ТОВ "Іллінецький цукровий завод" від 23.11.2020 року.

Відсутність можливості надання ОСОБА_1 свого паспорту нотаріусу 18.11.2020 року для оформлення довіреності підтверджується довідкою Лука - Мелешківської сільської ради від 03.12.2020 року № 151 відповідно до якої, паспорт знаходився в Лука- Мелешківській сільській раді.

Окрім того, факт протиправного заволодіння часткою у статутному капіталі ОСОБА_1 також підтверджується копією витягу з ЄРДР щодо порушення кримінального провадження № 12020020000000408 від 27.11.2020 року.

Позивач вважає за необхідне застосувати заходи забезпечення позову шляхом накладення арешту на частку у статутному капіталі ТОВ "Іллінецький цукровий завод" (код ЄДРПОУ 32456622, 22700, м. Іллінці, вул. Карла Маркса, буд. 3) розміром 36,24%, вартість якої становить 16 670 000,00 грн та яка належить відповідачу громадянину ОСОБА_2 .

Крім того, позивач вказує, що невжиття заходів забезпечення позову може істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист порушених прав та інтересів позивача.

Згідно із ч. 2 ст. 136 ГПК України забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Отже, метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій із боку відповідача з тим, щоб як наслідок, у випадку прийняття рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, забезпечити ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких останній звернувся до суду.

Відповідно до ч. 5 ст. 137 ГПК України не допускається забезпечення позову у спорах, що виникають з корпоративних відносин, шляхом заборони: 1) проводити загальні збори акціонерів або учасників господарського товариства та приймати ними рішення, крім заборони приймати конкретні визначені судом рішення, які прямо стосуються предмета спору; 2) емітенту, зберігачу, депозитарію надавати реєстр власників іменних цінних паперів, інформацію про акціонерів або учасників господарського товариства для проведення загальних зборів товариства; 3) участі (реєстрації для участі) або неучасті акціонерів або учасників у загальних зборах товариства, визначення правомочності загальних зборів акціонерів або учасників господарського товариства; 4) здійснювати органам державної влади, органам місцевого самоврядування, Фонду гарантування вкладів фізичних осіб покладені на них згідно із законодавством владні повноваження, крім заборони приймати конкретні визначені судом рішення, вчиняти конкретні дії, що прямо стосуються предмета спору.

Відповідно до частини першої статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Частиною 1 ст. 2 ГПК України встановлено, що завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.

Суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням господарського судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі (ч. 2 ст. 2 ГПК України).

Згідно із ч. 1 ст. 11 ГПК України суд при розгляді справи керується принципом верховенства права.

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Устименко проти України" Судом констатовано, що право на справедливий судовий розгляд, гарантоване пунктом 1 статті 6 Конвенції, повинно тлумачитися у світлі Преамбули Конвенції, відповідна частина якої проголошує верховенство права спільною спадщиною Високих Договірних Сторін.

Таким чином, ключовими принципами статті 6 Конвенції є верховенство права та належне здійснення правосуддя. Ці принципи також є основоположними елементами права на справедливий суд.

Згідно із ст. 13 Конвенції кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі.

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Дорани проти Ірландії" зазначено, що поняття "ефективний засіб" передбачає запобігання порушенню або припиненню порушення, а так само встановлення механізму відновлення, поновлення порушеного права.

Крім того, як наголошується у рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Салах Шейх проти Нідерландів", ефективний засіб - це запобігання тому, щоб відбулося виконання заходів, які суперечать Конвенції, або настала подія, наслідки якої будуть незворотними.

Позовні вимоги у цій справі направлені на захист порушених прав позивача ОСОБА_1 .

Судом перевірено доводи заявника відносно ймовірного використання підробленого офіційного документа (паспорта) з метою заволодіння майном ОСОБА_1 .

Відповідно до ч. 4 ст. 75 ГПК України, обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 звертався в рамках цієї ж справи із заявою про забезпечення позову шляхом заборони відповідачу та державним реєстраторам вчиняти певні дії.

Ухвалою суду від 27.01.2021 року було відмовлено у задоволенні зазначеної заяви через невідповідність обраних заявником способів забезпечення позову.

Водночас, Ухвалою суду від 26.01.2021 року заяву представника ОСОБА_1 про вжиття заходів забезпечення позову (б/н від 24.01.2021 року) призначено до розгляду у судовому засіданні на 27.01.2021 року.

27.01.2021 року представником позивача до суду подано заяву (б/н від 27.01.2021 року) про долучення доказів до матеріалів справи (належні копії недостовірного паспорта, ідентифікаційного номеру та довіреності).

У судовому засіданні 27.01.2021 року судом оглянуто оригінал паспорту позивача ОСОБА_1 та встановлено його особу.

Судом також співставлено відомості з наданого оригіналу паспорта та копії, котра зі слів заявника використана при оформленні довіреності від 18.11.2020 року.

В результаті порівняння судом встановлено невідповідність у наданій фотокопії паспорта в частині фотокартки особи (зображення не відповідає особі ОСОБА_1 який був присутній у судовому засіданні), місця народження: зазначено "м. Вінниця", замість вірного: "смт. Кирнасівка, Тульчинського району Вінницької області"; невідповідність штампу про реєстрацію шлюбу; невідповідність місця реєстрації постійного проживання: " АДРЕСА_1 ", однак заявника знято з реєстрації за цією адресою 19.06.2020 року.

Враховуючи досліджені та встановлені судом обставини, з огляду на наявність даних документів у матеріалах справи №902/69/21, суд вважає обґрунтованими посилання заявника на ймовірне використання не справжнього документа при оформленні правочинів відносно відчуження на користь ОСОБА_5 частки у статутному капіталі ТОВ "Іллінецький цукровий завод" (код ЄДРПОУ 32456622) розміром 36,24%, номінальна вартість якої становить 16 670 000,00 грн.

Суд також зважає на очевидну неможливість використання паспорта громадянина України ОСОБА_1 (оригінал якого досліджено у судовому засіданні 27.01.2021 року) у період з 17.11.2020 по 20.11.2020 рр., з огляду на перебування його у Лука-Мелешівській сільській раді Вінницької області, що підтверджено Довідкою №151 від 03.12.2020 року, зміст якої станом на момент розгляду заяви про забезпечення позову не спростовано.

Тому, суд погоджується з позицією заявника відносно вірогідного порушення його прав.

При оцінці наданих заявником доказів суд враховує, що відповідно до статті 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Тлумачення змісту цієї статті свідчить, що нею покладено на суд обов`язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються, скоріше були (мали місце), аніж не були (висновок Верховного Суду у складі Касаційного господарського суду від 21.08.2020 року у справі № 904/2357/20).

З приводу доведення позивачем визначених ч. 2 ст. 136 ГПК України підстав забезпечення позову: "якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду", суд враховує наступне.

Предметом позову є визнання недійсними правочинів, якими супроводжено відчуження належної ОСОБА_1 частки у статному капіталі товариства та вирішення питання щодо її витребування на користь позивача.

Тобто, наслідком виконання винесеного рішення, у випадку задоволення позовних вимог, має стати перехід права власності на частку від ОСОБА_2 до ОСОБА_1 .

Відтак, вчинення майнових дій з відповідною часткою до моменту винесення остаточного рішення унеможливить виконання такого судового рішення, змусить позивача ініціювати нові позови з метою відновлення своїх прав, чим створить необґрунтовані обмеження доступу до правосуддя та унеможливить ефективний захист корпоративних справи у одному судовому процесі.

У таких спорах має досліджуватися, чи не призведе невжиття заявленого заходу забезпечення позову до порушення вимоги щодо справедливого та ефективного захисту порушених прав, зокрема, чи зможе позивач їх захистити в межах одного цього судового провадження за його позовом без нових звернень до суду.

З огляду на короткі терміни оформлення довіреності, підписання акту приймання - передачі частки, вчинення реєстраційних дій з переходу права власності, з одночасним співставленням досліджених доказів, які описано вище, суд вважає достатньо обґрунтованими доводи позивача відносно створення істотних перешкод у відновленні та захисті його права у випадку наявності у відповідача повноважень відчужувати частку або її частині третім особам.

Забезпечення позову є засобом, що призначений гарантувати виконання майбутнього рішення господарського суду. З метою гарантування виконання рішення суду в разі задоволення позовних вимог у процесуальних законах України передбачено інститут забезпечення позову. Інститут забезпечення позову передбачає можливість захисту особою порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів (рішення Конституційного Суду України від 31.05.2011р. №4-рп/2011). Окрім того, інститут забезпечення позову, який сприяє виконанню рішень суду і гарантує можливість реалізації кожним конституційного права на судовий захист, встановлений ст. 55 Конституції України (рішення Конституційного Суду України від 16.06.2011р. №5-рп/2011).

За приписами ст. 137 ГПК України позов забезпечується, зокрема, накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачу і знаходяться у нього чи в інших осіб; забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмету спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві, або виконувати щодо нього інші зобов`язання.

Тобто, накладення арешту є нормативно визначеним заходом забезпечення позову та за своєю сутністю забороняє перехід права власності на майно від чинного власника до третіх осіб.

Статтею 317 ЦК України передбачено право власника володіння, користування та розпоряджання своїм майном.

Частинами 1,2 статті 319 ЦК України передбачено, що власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону.

Згідно зі статтею 177 ЦК України об`єктами цивільних прав є речі, у тому числі гроші та цінні папери, інше майно, майнові права, результати робіт, послуги, результати інтелектуальної, творчої діяльності, інформація, а також інші матеріальні і нематеріальні блага.

Статтею 190 ЦК України визначено ,що майном як особливим об`єктом вважаються окрема річ, сукупність речей, а також майнові права та обов`язки. Майнові права є неспоживною річчю. Майнові права визнаються речовими правами.

Отже, за змістом вказаних норм матеріального права власник майна, в тому числі і майнових прав, має право на ефективний спосіб захисту свого порушеного права в суді у випадку виникнення спору.

Право на частку в статутному капіталі будь-якого товариства є майновим правом, яке учасник може реалізувати будь-яким способом на свій розсуд, однак із дотриманням законодавства та установчих документів господарського товариства.

Стаття 3 Закону України "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні" передбачає, що майном, яке може оцінюватися, вважаються об`єкти в матеріальній формі, будівлі та споруди (включаючи їх невід`ємні частини), машини, обладнання, транспортні засоби тощо; паї, цінні папери; нематеріальні активи, в тому числі об`єкти права інтелектуальної власності; цілісні майнові комплекси всіх форм власності; майновими правами, які можуть оцінюватися, визнаються будь-які права, пов`язані з майном, відмінні від права власності, у тому числі права, які є складовими частинами права власності (права володіння, розпорядження, користування), а також інші специфічні права (права на провадження діяльності, використання природних ресурсів тощо) та права вимоги.

Відповідно до статті 167 ГК України корпоративні права - це права особи, частка якої визначається у статутному капіталі (майні) господарської організації, що включають правомочності на участь цієї особи в управлінні господарською організацією, отримання певної частки прибутку (дивідендів) даної організації та активів у разі ліквідації останньої відповідно до закону, а також інші правомочності, передбачені законом та статутними документами. Володіння корпоративними правами не вважається підприємництвом. Законом можуть бути встановлені обмеження певним особам щодо володіння корпоративними правами та/або їх здійснення. Під корпоративними відносинами маються на увазі відносини, що виникають, змінюються та припиняються щодо корпоративних прав.

З аналізу викладеного суд констатує, що частка у статутному капіталі є самостійним об`єктом цивільних прав та може бути об`єктом накладення арешту.

Не впливає на можливість накладення арешту не залучення ТОВ "Іллінецький цукровий завод" у якості відповідача у справі, оскільки у заяві про забезпечення позову, позивач не просив накласти арешт на майно чи майнові права товариства.

За таких обставини суд дійшов висновку, що не забезпечення позову у цій справі, шляхом накладення арешту на частку в статутному капіталі у статутному капіталі ТОВ "Іллінецький цукровий завод" (код ЄДРПОУ 32456622) розміром 36,24%, зможе мати наслідком неможливість для позивача, захистити свої порушені права, за захистом яких він звернувся до суду, в межах одного судового провадження, а тому слід вжити такий захід забезпечення позову.

Таким чином, провівши оцінку встановлених обставин, змісту та суті позовних вимог, наведених вище законодавчих приписів в сукупності, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення заяви про забезпечення позову (б/н від 27.01.2021 року).

На думку суду, застосування такого заходу є адекватним та співмірним предмету заявлених позовних вимог, забезпечить збалансованість інтересів сторін.

Приймаючи рішення про задоволення заяви судом взято до уваги також приписи законодавства та судову практику Європейського суду з прав людини.

Відповідно до ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" від 23.02.2006 року № 3477-IV суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику суду як джерело права.

Згідно з Конвенцією про захист прав і основних свобод людини (ст1) високі Договірні Сторони гарантують кожному, хто перебуває під їхньою юрисдикцією, права і свободи, визначені у розділі 1 цієї конвенції.

Стаття 6 Конвенції гарантує кожному при вирішенні питання щодо його цивільних прав та обов`язків право на справедливий і відкритий розгляд у продовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Згідно з практикою Європейського суду право доступу до суду включає право на виконання судового рішення без надмірних затримок (див.справу "Іммобільяре Саффі проти Італії", заява № 22774/93, ЄСПЛ 1999-V, § 66).У справі "Кайсин проти України" Європейський суд наголосив, що правосуддя було б ілюзорним, як би внутрішній правопорядок держави дозволяв невиконання остаточного й обов`язкового рішення суду стосовно однієї з сторін. У справі "Бурдов проти Росії" Європейський суд зазначив, що виконання будь-якого судового рішення є невід`ємною стадією процесу правосуддя.

Суд враховує, що вжиті судом заходи стосуються виключно обмеження права розпорядження належного ОСОБА_5 майна (частки у статутному капіталі ТОВ "Іллінецький цукровий завод" (код ЄДРПОУ 32456622) розміром 36,24%), що не вплине на можливість реалізації корпоративних прав учасниками товариства та здійснення господарської діяльності.

Застосований судом захід носить найменш обтяжливий характер, відповідає предмету заявленого позову, який також стосується витребування на користь ОСОБА_1 частки у розмірі 36,24% статного капіталу, є тимчасовим заходом з огляду на чітко визначені ГПК України строки розгляду справ.

Також, за наявності доказів та документів, котрі спростовуватимуть обґрунтовану позивачем можливість ускладнення виконання рішення суду та можливість ефективного захисту прав або інтересів позивача, ОСОБА_2 не позбавлений можливості звернутися до суду із заявою про скасування чи зміну заходів забезпечення позову на підставі ст. ст. 142, 143 ГПК України.

Щодо зустрічного забезпечення, суд зазначає, що застосування таких заходів згідно із ч. 1 ст. 141 ГПК України є правом, а не обов`язком суду для реалізації якого, у даному випадку, у суду достатні підстави відсутні, що не позбавляє відповідача чи інших зацікавлених осіб права та можливості звернутись до суду з окремим клопотанням про застосування заходів зустрічного забезпечення у відповідності до вказаної статті.

Крім того, станом на дату розгляду заяви відсутні відомості щодо ціни, за яку відчужено частку у статному капіталі, а також її ринкову вартість.

Суд враховує правові позиції, викладені у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 25.02.2019 у справі № 924/789/18, від 18.06.2019 у справі № 904/661/19, від 11.06.2019 у справі № 916/2933/18, від 14.08.2019 у справі № 910/3802/18, від 10.10.2019 у справі № 916/1572/19, згідно з якими частиною першою статті 141 ГПК України передбачено право, а не обов`язок суду вимагати від особи, яка звернулася із заявою про забезпечення позову, забезпечити відшкодування можливих збитків відповідача, які можуть бути спричинені забезпеченням позову (зустрічне забезпечення), а тому розгляд судом заяви про забезпечення позову, яка не містить пропозиції щодо зустрічного позову, не є порушенням норм статей 139, 140 ГПК України.

Згідно з положеннями ч. 2 ст. 144 ГПК України примірник ухвали про забезпечення позову негайно надсилається заявнику, всім особам, яких стосуються заходи забезпечення позову і яких суд може ідентифікувати, а також, залежно від виду вжитих заходів, направляється судом для негайного виконання державним та іншим органам для вжиття відповідних заходів.

Враховуючи викладене вище, керуючись ст.ст. 18, 136, 140, 144, 233, 234, 235, 242, 326 Господарського процесуального кодексу України, суд -

П О С Т А Н О В И В :

1. Заяву представника ОСОБА_1 адвоката Радіщева Володимира Олеговича про вжиття заходів забезпечення позову б/н від 27.01.2021 року (вх. №01-48/10/21) у справі № 902/69/21 задовольнити повністю.

2. Накласти арешт на частку у статутному капіталі ТОВ "Іллінецький цукровий завод" (код ЄДРПОУ 32456622, місцезнаходження: 22700, Вінницька область, м. Іллінці, вул. Карла Маркса, буд. 3) розміром 36,24%, номінальна вартість якої становить 16 670 000,00 грн та яка належить відповідачу громадянину ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , АДРЕСА_3 , код НОМЕР_2 ).

3. Ухвала про забезпечення позову є виконавчим документом, підлягає негайному виконанню в порядку, визначеному Законом України "Про виконавче провадження", та може бути пред`явлена до виконання у строк до 28.01.2024 року.

Стягувач: ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , АДРЕСА_2 , код НОМЕР_1 )

Боржник: ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , АДРЕСА_3 , код НОМЕР_2 )

4. Примірник ухвали, засвідчений гербовою печаткою суду, надіслати для виконання Державному реєстратору Іллінецької міської ради, копію ухвали - сторонам рекомендованими листами з повідомленням про вручення поштового відправлення, а також засобами електронного зв`язку: ill_m_rada@ukr.net; .

Ухвала набирає законної сили з моменту з моменту її підписання суддею - 28.01.2021 року.

Учасники справи, особи, які не брали участь у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити рішення суду протягом 10 днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі апеляційної скарги до Північно-західного апеляційного господарського суду через Господарський суд Вінницької області.

Оскарження ухвали про забезпечення позову не зупиняє її виконання, а також не перешкоджає подальшому розгляду справи.

Ухвалу складено 28.01.2021 року.

Суддя Міліціанов Р.В.

віддрук. прим.:

1 - до справи

2 - позивачу ( АДРЕСА_1 ; АДРЕСА_2 )

3 - відповідачу 1 (АДРЕСА_3)

4 - відповідачу 2 (АДРЕСА_4)

5 - державному реєстратору Іллінецької міської ради Вінницької області (вул. Соборна, буд. 19, м. Іллінці, Вінницька область, 22700; вул. Європейська, 15, м. Іллінці, Вінницька область, 22700)