Ухвала

від 28.01.2021 по справі 480/436/20

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

28 січня 2021 року

м. Київ

справа № 480/436/20

адміністративне провадження № К/9901/23156/20

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача Жука А.В.,

суддів: Єресько Л.О., Загороднюка А.Г.,

перевіривши касаційну скаргу Головного управління ДФС у Сумській області

на постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 08 липня 2020 року

у справі №480/436/20

за позовом ОСОБА_1

до Головного управління ДФС у Сумській області

про стягнення середнього заробітку,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до Сумського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Головного управління ДФС у Сумській області, в якій просить суд стягнути з Головного управління ДФС у Сумській області на його користь середній заробіток (грошове забезпечення) за час затримки виплати заробітної плати (грошового забезпечення) у розмірі 106 455,83 грн.

Рішенням Сумського окружного адміністративного суду від 03 березня 2020 року у задоволенні позову відмовлено.

Постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 08 липня 2020 року рішення суду першої інстанції скасовано та прийнято нове рішення, яким позов задоволено: стягнуто з Головного управління ДФС у Сумській області на користь позивача середній заробіток (грошове забезпечення) за час затримки виплати заробітної плати (грошового забезпечення) у розмірі 106 455,83 грн.

10 вересня 2020 року до Верховного Суду надійшли матеріали касаційної скарги Головного управління ДФС у Сумській області на постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 08 липня 2020 року у справі №480/436/20.

Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 10 вересня 2020 року визначено склад колегії суддів: Білоус О.В. (суддя-доповідач), Желтобрюх І.Л., Блажівська Н.Є.

Розпорядженням заступника керівника апарату Верховного Суду - керівника секретаріату Касаційного адміністративного суду від 23 вересня 2019 року №2602/0/64-20 призначено повторний автоматизований розподіл, у зв`язку зі тимчасовою непрацездатністю судді Блажівської Н.Є.

Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 23 вересня 2020 року визначено склад колегії суддів: Білоус О.В. (суддя-доповідач), Желтобрюх І.Л., Яковенко М.М.

Ухвалою Верховного Суду від 23 вересня 2020 року задоволені заяви про відвід суддів Білоус О.В., Желтобрюх І.Л., Яковенко М.М. у зв`язку з тим, що при визначенні суддів для розгляду даної справи допущено помилку в їх спеціалізації, що є порушенням порядку визначення складу суду, встановленого статтею 31 КАС України.

Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 24 вересня 2020 року визначено склад колегії суддів: Жук А.В. (суддя-доповідач), Мартинюк Н.М., Мельник-Томенко Ж.М.

Ухвалою Верховного Суду від 13 жовтня 2020 року зазначену касаційну скаргу залишено без руху з підстав несплати судового збору.

Надано скаржнику десятиденний строк з дня вручення копії ухвали для усунення недоліків касаційної скарги, зазначених в мотивувальній частині ухвали.

Згідно рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення (№0102930776103) копія ухвали Верховного Суду від 13 жовтня 2020 року отримана скаржником 19 жовтня 2020 року.

02 листопада 2020 року на адресу Верховного Суду надійшло клопотання Головного управління ДФС у Сумській області про продовження процесуального строку для усунення недоліків касаційної скарги.

Ухвалою Верховного Суду від 23 листопада 2020 року клопотання відповідача задоволено та продовжено скаржнику строк на усунення недоліків касаційної скарги, зазначених в ухвалі Верховного Суду від 13 жовтня 2020 року, тривалістю десять днів із дня отримання копії ухвали. Згідно рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення (№0102931563898) копія ухвали Верховного Суду від 23 листопада 2020 року отримана скаржником 30 листопада 2020 року.

10 грудня 2020 року на виконання ухвали Верховного Суду від 13 жовтня 2020 року надійшло клопотання про долучення матеріалів до справи та платіжне доручення №605 від 03 грудня 2020 року про сплату судового збору.

Отже особою, що подала касаційну скаргу, були усунуті недоліки касаційної скарги, які були зазначені в ухвалі Верховного Суду від 13 жовтня 2020 року, а тому Суд, з метою вирішення питання щодо дотримання строків оскарження судових рішень в касаційному порядку, ухвалою від 28 грудня 2020 року залишив касаційну скаргу без руху та запропонував скаржнику надати суду доказів про фактичну дату отримання копії оскаржуваного рішення або зазначення інших поважних причин пропуску строку звернення з касаційною скаргою.

Надано скаржнику десятиденний строк з дня вручення копії ухвали для усунення недоліків касаційної скарги, зазначених в мотивувальній частині ухвали.

Згідно рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення (№0102931865479) копія ухвали Верховного Суду від 28 грудня 2020 року отримана представником скаржника 04 січня 2021 року.

13 січня 2021 року до суду касаційної інстанції надійшла заява про поновлення строку на касаційне оскарження, в якій заявник наводить підстави пропуску строку на касаційне оскарження із наданням відповідних доказів.

Зокрема, в обґрунтування причин поважності пропуску строку на касаційне оскарження скаржником зазначено, що повний текст постанови Другого апеляційного адміністративного суду від 08 липня 2020 року у цій справі виготовлено 13 липня 2020 року, проте копія оскаржуваного рішення суду апеляційної інстанції (відповідно до поштового відправлення зі штрих-кодом №610641384813) вручене скаржнику лише 07 серпня 2020 року, а 08 вересня 2020 року (з урахуванням вихідних днів та положень статті 120 КАС України) заявником в межах 30-денного строку направлено касаційну скаргу до Верховного Суду.

Вказані обставини підтверджуються доданими до касаційної скарги документами.

Відповідно до вимог частини другої статті 329 КАС України учасник справи, якому повне судове рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на касаційне оскарження, якщо касаційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому такого судового рішення.

За наведених обставин, Суд дійшов висновку про поважність причин пропуску строку на касаційне оскарження, в зв`язку з чим такий строк слід поновити.

Таким чином, особою, що подала касаційну скаргу, були усунуті недоліки касаційної скарги, які були зазначені в ухвалах Верховного Суду від 13 жовтня та 28 грудня 2020 року, що дає змогу вирішити питання про відкриття або відмову у відкритті касаційного провадження.

Відповідно до частини першої статті 334 КАС України за відсутності підстав для залишення касаційної скарги без руху, повернення касаційної скарги чи відмови у відкритті касаційного провадження суд касаційної інстанції постановляє ухвалу про відкриття касаційного провадження у справі.

Перевіривши зміст оскаржуваних судових рішень, доводи касаційної скарги, суд касаційної інстанції виходить з такого.

Положеннями пункту 8 частини другої статті 129 Конституції України та статті 14 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" від 30 вересня 2016 року №1402-VIII гарантовано право особи на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

Отже, оскарження рішень судів у касаційному порядку можливе лише у випадках, якщо таке встановлено законом.

08 лютого 2020 набрав чинності Закон України від 15 січня 2020 року № 460-IX "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ".

Згідно з частиною першою статті 328 КАС України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених цим Кодексом.

Водночас, пунктом 2 частини п`ятої статті 328 КАС України передбачено, що не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у справах незначної складності та інших справах, розглянутих за правилами спрощеного позовного провадження (крім справ, які відповідно до цього Кодексу розглядаються за правилами загального позовного провадження), крім випадків, якщо:

а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики;

б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи;

в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу;

г) суд першої інстанції відніс справу до категорії справ незначної складності помилково.

Згідно пункту 20 частини першої статті 4 КАС України встановлено, що адміністративною справою незначної складності (малозначною справою) є адміністративна справа, у якій характер спірних правовідносин, предмет доказування та склад учасників тощо не вимагають проведення підготовчого провадження та (або) судового засідання для повного та всебічного встановлення її обставин.

За змістом пункту 1 частини шостої статті 12 КАС України для цілей цього Кодексу справами незначної складності є, зокрема, справи щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби, окрім справ, в яких позивачами є службові особи, які у значенні Закону України "Про запобігання корупції" займають відповідальне та особливо відповідальне становище.

З матеріалів касаційної скарги вбачається, що ОСОБА_1 проходив службу на посаді, яка не відноситься до посад, які у значенні Закону України Про запобігання корупції передбачають зайняття відповідального або особливо відповідального становища.

З оскаржуваних судових рішень слідує, що предметом розгляду даної справи є стягнення з Головного управління ДФС у Сумській області на користь позивача середнього заробітку (грошового забезпечення) за час затримки виплати заробітної плати (грошового забезпечення).

Відповідно до даних Єдиного державного реєстру судових рішень суд першої інстанції розглянув цю справу в порядку спрощеного позовного провадження.

Суд зауважує, що у касаційній скарзі відсутні посилання скаржника на те, що касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; неможливості спростування обставин, встановлених оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для скаржника; суд першої інстанції відніс справу до категорії справ незначної складності помилково.

Разом з цим, оскаржуючи судове рішення, яке розглянуто судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження, скаржник, посилаючись на пункт 1 частини четвертої статті 328 КАС України, зазначає про застосування судами норми права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постановах Верховного Суду у справі від 27 червня 2019 року у справі №810/1543/17 та від 30 січня 2019 року у справі №910/4518/16.

Суд зазначає, що доводи касаційної скарги щодо застосування судами норми права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у зазначених постановах Верховного Суду відхиляються судом касаційної інстанції, оскільки пункт 2 частини п`ятої статті 328 КАС України передбачає можливість перегляду, в якості винятку, судового рішення, що не підлягає касаційному оскарженню судом касаційної інстанції у разі, якщо скаржником зазначені випадки, передбачені підпунктами а - г цієї норми, проте Головним управлінням ДФС у Сумській області таких винятків не зазначено та такі обставини не вбачаються з поданих матеріалів касаційної скарги, що виключає можливість касаційного перегляду справи, розглянутої за правилами спрощеного позовного провадження.

При цьому доводи касаційної скарги в загалом зводяться до цитування основних положень КАС України, Кодексу Законів про працю України, вимог Законів України Про оплату праці та Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини , практики Європейського суду з прав людини без наведення вмотивованих аргументів з посиланням на ці норми, що не є підставою для відкриття касаційного провадження у справі.

Суд звертає увагу скаржника на те, що тільки сама по собі наявність судових рішень касаційної інстанції не свідчить про те, що судові рішення у цій справі не відповідають висновкам Верховного Суду, в тому числі і у тих постановах Верховного Суду, які наведені скаржником, обов`язковою умовою є те, що правовідносини у справах (у якій викладено висновок Верховного Суду і у якій подається касаційна скарга) мають бути подібними.

Водночас скаржник, посилаючись, зокрема, на постанову Верховного Суду від 27 червня 2018 року у справі № 810/1543/17, не обґрунтував, що ця постанова ухвалена у справах за подібними відносинами із цією справою.

Посилання відповідача в касаційній скарзі щодо порушення судом апеляційної інстанції норм процесуального права з огляду на висновки Верховного Суду, які висловлені у постановах Верховного Суду у справі від 27 червня 2019 року у справі №810/1543/17 та від 30 січня 2019 року у справі №910/4518/16, є необґрунтованим, оскільки посилання скаржника на загальні висновки Верховного Суду (зміст поняття заробітна плата та середній заробіток за час затримки виконання рішення суду ), не спростовує висновків суду апеляційної інстанції та не може бути підставою для відкриття касаційного провадження.

Крім цього, наведені скаржником посилання на постанови Верховного Суду стосуються оцінки встановлених судами обставин та досліджених ними доказів, а тому посилання скаржника в цій частині не узгоджуються з наведеною скаржником підставою касаційного оскарження судових рішень - пункт 1 частини четвертої статті 328 КАС України.

Інші доводи касаційної скарги зводяться до тлумачення матеріальних і процесуальних норм, переоцінки доказів, з посиланням на неповне з`ясування обставин справи судами першої та апеляційної інстанцій.

Таким чином, оцінивши доводи касаційної скарги та правове значення цієї справи для формування єдиної правозастосовної практики, колегія суддів констатує, що скаржником не наведено обґрунтованих посилань на існування обставин, передбачених підпунктами "а"-"г" пункту 2 частини п`ятої статті 328 КАС України та такі обставини не встановлені судом з поданих матеріалів касаційної скарги.

Крім цього, Суд зазначає, що суд апеляційної інстанції, скасовуючи рішення суду першої інстанції та ухвалюючи нову постанову про задоволення позову, застосував до даних правовідносин правові висновки, які викладено Великою Палатою Верховного Суду в постановах від 26 лютого 2020 року у справі №821/1083/17 та від 13 травня 2020 року у справі № 810/451/17.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 333 КАС України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.

З огляду на наведене, у відкритті касаційного провадження за поданою касаційною скаргою слід відмовити.

Разом з тим, Суд також враховує позицію висловлену Європейським Судом з прав людини в ухвалі від 9 жовтня 2018 року щодо неприйнятності у справі "Азюковська проти України" (Azyukovska v. Ukraine, заява № 26293/18). Суд визнав, що заява є неприйнятною ratione materiae у сенсі п. 3 (а) ст. 35 Конвенції і має бути відхилена відповідно до п. 4 цієї статті. ЄСПЛ зазначив, що застосування критерію малозначності справи в цій справі було передбачуваним, справу розглянули суди двох інстанцій, які мали повну юрисдикцію, заявниця не продемонструвала наявності інших виключних обставин, які за положеннями Кодексу могли вимагати касаційного розгляду справи. В ухвалі також ідеться, що в контексті аналізу застосування критерію ratione valoris щодо доступу до вищих судових інстанцій ЄСПЛ також брав до уваги наявність або відсутність питання щодо справедливості провадження, яке здійснювалося судами нижчих інстанцій. Однак у цій справі тією мірою, в якій заявниця ставила питання щодо справедливості провадження в судах першої і другої інстанцій, ЄСПЛ не визнав, що мали місце порушення процесуальних гарантій п. 1 ст. 6 Конвенції.

Також суд звертає увагу скаржника, що відповідно до пункту 3 частини 1 статті 7 Закону України Про судовий збір сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі відмови у відкритті провадження у справі в суді першої інстанції, апеляційного та касаційного провадження у справі.

На підставі викладеного, керуючись статтями 12, 328, 333 КАС України, Суд-

УХВАЛИВ:

1. Клопотання Головного управління ДФС у Сумській області про поновлення строку на касаційне оскарження задовольнити.

2. Визнати причини пропуску строку на касаційне оскарження поважними та поновити процесуальний строк.

3. Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Головного управління ДФС у Сумській області на постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 08 липня 2020 року у справі №480/436/20.

4. Копію цієї ухвали разом із касаційною скаргою та доданими до неї матеріалами направити особі, яка її подала.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та не може бути оскаржена.

..................................

..................................

..................................

А.В. Жук

Л.О. Єресько

А.Г. Загороднюк

Судді Верховного Суду