Постанова

від 26.01.2021 по справі 375/278/20

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Постанова

Іменем України

26 січня 2021 року

м. Київ

провадження № 22-ц/824/1770/2021

Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого судді - Мазурик О.Ф. (суддя-доповідач),

суддів: Кравець В.А., Махлай Л.Д.,

за участю секретря Ратушного А.В. ,

розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_2

на рішення Таращанського районного суду Київської області

від 07 жовтня 2020 року

в складі судді Зінкіна В.І.

по справі №375/278/20 Таращанського районного суду Київської області

за позовом ОСОБА_2

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрофірма "Рокитне-цукор",

про розірвання договору оренди землі,

ВСТАНОВИВ:

В лютому 2020 року ОСОБА_2 звернувся до Таращанського районного суду Київської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрофірма "Рокитне- цукор" (далі - ТОВ "Агрофірма "Рокитне-цукор", Товариство) про розірвання договору оренди землі від 23 березня 2012 року, з урахуванням змін, внесених додатковою угодою від 20 грудня 2015 року, на земельну ділянку, площею 4,08 га, з кадастровим номером 3223784000:05:003:0023, укладеного між ОСОБА_2 та ТОВ "Агрофірма "Рокитне- цукор" (далі - Договір).

На обґрунтування позову ОСОБА_3 посилався на пункт 8.6. Договору, згідно з яким реорганізація юридичної особи, а також зміна директора підприємства-орендаря є підставою для розірвання цього Договору.

Зазначив, що на момент укладення Договору директором Товариства був ОСОБА_4 , а згідно відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань з 06.03.2018 директор ТОВ "Агрофірма "Рокитне-цукор" є ОСОБА_5 .

Позивач, посилаючись на те, що змінено директора ТОВ "Агрофірма "Рокитне-цукор", просив розірвати укладений між ним та Товариством договір оренди землі.

Рішенням Таращанського районного суду Київської області від 07 жовтня 2020 року в задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись з вказаним рішенням суду, позивач подав апеляційну скаргу, посилаючись на те, що рішення суду є незаконним та необгрунтованим, ухвалене з неправильним застосуванням норм матеріального права та порушенням норм процесуального права, без повного з`ясування обставин, що мають значення для правильного справи.

В обґрунтування апеляційної скарги зазначив, що суд дійшов помилкового висновку про те, що позивачем не доводено факту порушеного права.

Зазначив, що не надання відповідачем згоди на розірвання договору оренди землі за згодою сторін порушує принцип непорушності права власності позивача на належну йому земельну ділянку, а саме на вільне володіння та користування, тоді як ніхто не може бути позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Також зазначив, що за умовами договору оренди землі передбачено можливість розірвання такого договору на вимогу орендодавця, що передбачено положеннями ч. 2 ст. 651 ЦК України та не суперечить ч. 3 ст. 31 Закону України "Про оренду землі", але орендар відмовляється та/або ухиляється розірвати договір.

Крім того, як на підставу скасування рішення суду, позивач зазначив в апеляційній скарзі обставини на які посилався у позовній заяві.

За наведених обставин, просив скасувати рішення Таращанського районного суду Київської області від 07.10.2020 та ухвалити нове судове рішення, яким позов задовольнити.

Заперечуючи проти апеляційної скарги, відповідач подав відзив. У відзиві посилався на те, що судом правильно вирішено спір та правомірно відмовлено позивачу у задоволенні позову, оскільки укладений між сторонами договір оренди не містить положень про право орендодавця на право розірвання договору оренди в односторонньому порядку. Зазначив, що заявлені позовні вимоги не відповідають критеріям статті 651 ЦК України, якою визначено підстави для розірвання договору за рішенням суду.

Позивач в судовому засіданні апеляційну скаргу підтримав з підстав, наведених в ній та просив задовольнити.

Представник відповідача - Квітін Р.В. в судовому засіданні проти задоволення апеляційної скарги заперечував, просив залишити без задоволення, а рішення суду без змін.

Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення позивача та представника відповідача Квітіна Р.В., перевіривши доводи апеляційної скарги, законність та обґрунтованість рішення суду в межах апеляційного оскарження та вимог, що заявлялися у суді першої інстанції, дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Судом встановлено, що ОСОБА_2 , на підставі Державного акту на право власності на земельну ділянку серії КВ №090424 від 28.04.2005, є власником земельної ділянки, площею 4,08 га, цільове призначення: для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, з кадастровим номером 3223784000:05:003:0023, яка розташована на території Ольшаницької сільської ради Рокитнянського району Київської області (а.с. 4).

23 березня 2012 року між ОСОБА_2 та ТОВ Агрофірма Рокитне-цукор укладено Договір оренди вищезазначеної земельної ділянки № б/н, терміном на 5 років (а.с. 5-6).

Пунктом 8.3. Договору передбачено, що цей Договір може бути припинений достроково за взаємною згодою сторін або на вимогу однієї із сторін у випадках, передбачених законодавством України та цим Договором.

В пункті 8.6. Договору сторони погодили, що реорганізаця юридичної особи, а також зміна директора підприємства-орендаря є підставою для розірвання цього Договору.

20 грудня 2015 року між ОСОБА_2 та ТОВ Агрофірма Рокитне-цукор укладено Додаткову угоду №1 до Договору оренди земельної ділянки від 23.03.2012, якою внесено зміни щодо строку оренди землі, розміру орендної плати та доповненням права орендодавця безперешкодно здійснювати продаж земельної ділянки, яка знаходиться у користуванні орендаря у разі відміни мораторію на землю (а.с. 7).

У відповідності до Додаткової угоди, річна орендна плата за використання об`єкта оренди зазначеного в даному Договорі складає 4 % від нормативно грошової оцінки земельної ділянки, обчислення розміру якої здійснюється з урахуванням індексації, але не може бути меншою ніж 12000,00 гривень, а строк оренди землі подовжено до 31.12.2025.

Право оренди вказаної земельної ділянки, зі змінами, зареєстровано в Державному реєстрі прав на нерухоме майно 22.09.2016, номер запису про інше речове право 16608870 (а.с. 8-9).

Судом також встановлено, що на момент укладення вищезазначених договору оренди землі та додаткової угоди до нього керівником ТОВ Агрофірма Рокитне-цукор був ОСОБА_4 .

За відомостями з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, з 06.03.2018 по 03.03.2020 керівником ТОВ Агрофірма Рокитне-цукор був ОСОБА_5 , а з 04.03.2020 керівником Товариства є ОСОБА_7 (а.с. 9-11, 49-50).

19 вересня 2018 року та 11 березня 2020 року ОСОБА_2 подавав до ТОВ Агрофірма Рокитне-цукор заяви, в яких просив розірвати договір оренди землі від 26.12.2012, посилаючись на те, що змінився директор Товариства (а.с. 12, 51-52).

Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що захисту підлягає порушене, невизнане або оспорюване право, а позивачем не доведено належними доказами факт порушення чи не визнання орендарем прав орендодавця внаслідок зміни керівника Товариства.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції та вважає його правильним, з наступних підстав.

Дійсно, підписавши договір оренди землі сторони в п. 8.6 погодили, що зміна директора підприємства - орендаря є підставою для розірвання цього договору.

Однак, аналіз змісту цього положення не доводить, що наявність в договорі цього пункту свідчить, що сторони погодили право орендодавця на розірвання договору оренди в односторонньому порядку.

За приписами ч. 4 ст. 651 ЦПК України, договір є розірваним лише у разі, якщо договором встановлено право на відмову від договору в односторонньому порядку.

Оскільки, договір оренди містить лише положення про право на розірвання у випадку зміни керівника Товариства, то позивач повинен довести, що така зміна керівника призвела до порушення його прав орендаря. І в разі доведення порушення свого права, його захист підлягає захисту в судовому порядку шляхом розірвання договору оренди.

Судом вірно встановлено, що між сторонами виникли правовідносини, пов`язані з орендою землі.

За приписами частини дев`ятої статті 93 ЗК України та частини першої статті 2 Закону України Про оренду землі відносини, пов`язані з орендою землі, регулюються ЗК України, ЦК України, Законом України Про оренду землі , законами України, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них, а також договором оренди землі.

Положеннями статей 30 та 31 Закону України Про оренду землі передбачено, що розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір оренди землі припиняється з підстав, наведених у частині першій статті 31 Закону України Про оренду землі , а також в інших випадках, передбачених законом. Договір оренди землі може бути розірваний за згодою сторін. На вимогу однієї із сторін договір оренди може бути достроково розірваний за рішенням суду в порядку, встановленому законом.

Відповідно до ч. 2 ст. 651 ЦК України договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.

Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

Отже, істотність порушення визначається виключно за об`єктивними обставинами, що склалися у сторони, яка вимагає розірвання договору.

При цьому сторона, яка ставить питання про розірвання договору, має довести наявність істотного порушення договору та наявність шкоди, завданої цим порушенням другою стороною.

Крім того, положеннями Закону України "Про оренду землі", яким регулюються дані правовідносини, не передбачено, що зміна керівника підприємства-орендаря є безумовним правоприпиняючим юридичним фактом, а лише вказує на відповідну зміну обставин у договірних правовідносинах, порівняно з тими обставинами, за яких укладався договір оренди. Також, зміна керівника підприємства-орендаря не свідчить про те, що цим порушується, не визнається чи оспорюється суб`єктивне цивільне право та/або законний інтерес орендодавця, як сторони договору оренди.

Так, законодавцем визначено, що особа має право звернутися до суду з вимогою про захист порушеного права будь-яким способом, що є адекватним змісту порушеного права, який ураховує характер порушення та дає можливість захистити порушене право.

Згідно з ч. 1 ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Частиною першою статті 15 ЦК України визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорення.

Відповідно до ч. 1 ст. 16 ЦК України, ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому законом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту суб'єктивного права, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення.

Таким чином, законодавцем визначено, що за загальним правилом захисту підлягає порушене, не визнане, оспорюване право чи інтерес.

Звертаючись до суду з позовом, ОСОБА_2 посилався на те, що змінився керівник ТОВ "Агрофірма "Рокитне-цукор", і дана обставина порушує його права, як орендодавця, та за умовами оспорюваного договору є підставою для розірвання договору.

Водночас, як правильно встановлено судом першої інстанції, позивачем не надано належних доказів того, що у зв`язку зі зміною особи керівника підприємства, позивач зазнав шкоди, тобто значною мірою позбувся того, на що розраховував при укладенні договору.

Дійсно, як вбачається зі змісту позовної заяви, ОСОБА_2 окрім того, що змінилася особа керівника Товариства, не зазначав інших обставин, які на його думку, можуть бути підставою для розірвання договору. Зокрема, позивач не посилався у позовній заяві на те, що внаслідок зміни керівника підприємства змінилася суть правовідносин сторін договору, розмір, порядок, строк орендної плати, строк дії договору, умови використання орендарем земельної ділянки або змінилися інші істотні умови договору.

До того ж, в судовому засіданні суду апеляційної інстанції ОСОБА_2 підтвердив, що орендна плата, як і обумовлено договором оренди землі, здійснена до 31 грудня кожного року, а саме кошти від ТОВ "Агрофірма "Рокитне-цукор" надійшли на поштове відділення 30 грудня, але отримані ОСОБА_2 15 січня наступного року. Також зазначив, що новий директор Товариства не надає пільг (оранка городів, трактор для посіву), які були обумовлені усно з попереднім директором; новий директор здає земельну ділянку в суборенду.

Однак, такі твердження позивача не можуть бути взяті до уваги судової колегії, оскільки на дані обставини позивач не посилався у позовній заяві і вони не були предметом розгляду в суді першої інстанції. А за приписами ч. 6 ст. 367 ЦПК України в суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Крім того, умовами оспорюваного договору передбачено здачу орендарем земельної ділянки в суборенду (п. 6.3.9. Договору оренди земельної ділянки від 23.03.2012).

Ураховуючи, що захисту підлягає порушене, невизнане або оспорюване право, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов обґрунтованого та мотивованого висновку про те, що позовні вимоги є недоведеними, оскільки позивачем не надано доказів істотного порушення відповідачем умов оспорюваного договору, що б свідчили про порушення права позивача.

Такий висновок суду узгоджується з правовою позицією Великої Палати Верховного Суду, висловленою в постанові від 08.09.2020 у справі №920/418/19, згідно якої право сторони договору звернутися до суду з вимогою про розірвання договору за наявності відповідних умов, передбачених договором чи законом, не є тотожнім праву на таке розірвання, а свідчить про наявність спору про розірвання договору, який підлягає вирішенню судом з урахуванням усіх істотних обставин.

Доводи апеляційної скарги, що відповідач відмовляється чи ухиляється від розірвання договору не спростовують висновку суду про відсутність правових підстав для розірвання договору оренди землі.

Доводи апеляційної скарги, що не надання відповідачем згоди на розірвання договору оренди землі свідчать про порушення принципу непорушності права власності, є необгрунтованими, оскільки цим останній не позбавляється того, що належить йому на праві власності.

При цьому, позивач також помилково вважає, що відмова у розірванні договору оренди землі позбавляє його права власності на земельну ділянку, оскільки обставини, які на думку позивача, є підставою для розірвання оспорюваного договору лише вказають на певну зміну обставин у договірних відносинах.

Фактично доводи апеляційної скарги за своїм змістом є доводами позовної заяви, яким суд першої інстанції надав належну правову оцінку, а тому такі доводи додаткового правового аналізу судом апеляційної інстанції не потребують.

З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що розглядаючи спір, суд першої інстанції в межах доводів позову повно та всебічно дослідив обставини спору, дав належну оцінку зібраним по справі доказам, правильно визначив юридичну природу спірних правовідносин і закон, який їх регулює і у відповідності з вимогами закону прийшов до правильного висновку про відмову в задоволенні позову, про що ухвалив відповідне рішення. Рішення суду ухвалене з дотриманням норм матеріального та процесуального права.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.

Відповідно до статті 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

За вказаних обставин, колегія суддів приходить до висновку про залишення рішення суду без змін, а скарги без задоволення.

На підставі викладеного та керуючись ст. 268, 374, 375, 383, 384, 389 ЦПК України,

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 - залишити без задоволення.

Рішення Таращанського районного суду Київської області від 07 жовтня 2020 року - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня проголошення шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до цього суду.

Повний текст постанови складено 28 січня 2021 року.

Головуючий О.Ф. Мазурик

Судді В.А. Кравець

Л.Д. Махлай