Постанова

від 27.01.2021 по справі 673/968/19-ц

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Апеляційне провадження № 22-ц/824/2478/2021

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 січня 2021 року м. Київ

Унікальний номер справи 673/968/19-ц

Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: судді-доповідача - Шахової О.В., суддів: Вербової І.М., Саліхова В.В., за участю секретаря судового засідання Кузнєцової В.В.,

сторони справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - Публічне акціонерне товариство Альфа Банк ,

треті особи: ОСОБА_2 ,

ОСОБА_3 ,

Хмельницька філія Державного підприємства Національні інформаційні системи

розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції в залі суду в місті Києві у порядку спрощеного позовного провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 ,

на рішення Печерського районного суду м. Києва ухваленого 17 серпня 2020 року, постановлену в приміщенні суду під головуванням судді Волкової С.Я., -

В С Т А Н О В И В:

У травні 2019 року ОСОБА_1 звернувся з позовом до ПАТ Укрсоцбанк , правонаступником якого залучено ПАТ Альфа Банк , треті особи: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , Хмельницької філії Державного підприємства Національні інформаційні системи про усунення перешкод у здійсненні права користування та розпорядженням транспортним засобом.

Свої вимоги обґрунтовував тим, що 25.12.2015 він придбав автомобіль HYUNDAI Tucson, 2007 року випуску у ОСОБА_3 , який гарантував, що транспортний засіб нікому не продано, не заставлено, у спорі та під арештом не перебуває.

12.03.2019 під час продажу вказаного транспортного засобу йому стало відомо, що автомобіль заборонено відчужувати і першим власником автомобіля був ОСОБА_2 , щодо якого відкрите виконавче провадження на підставі рішення Подільського районного суду м. Києва від 19.06.2017 у справі за позовом ПАТ Укрсоцбанк до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

У березні 2019 року від АТ Укрсоцбанк він отримав відповідь, що банк відхиляє його вимогу про припинення обтяження автомобіля, оскільки вказаний транспортний засіб перебуває в заставі банку з метою забезпечення виконання зобов`язань за діючим кредитним договором. Банк, як заставодавець, не надавав згоду на відчуження автомобіля.

З огляду на викладене та посилаючись на те, що вказане обтяження перешкоджає йому користуватися та розпоряджатися автомобілем на власний розсуд просив зобов'язати відповідача усунути перешкоди у користуванні транспортним засобом HYUNDAI Tucson, 2007 року випуску, номер шасі (кузова, рами) НОМЕР_1 , реєстраційний номер НОМЕР_2 шляхом припинення обтяження рухомого майна.

Рішенням Печерського районного суду м. Києва від 17 серпня 2020 року у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.

Не погодившись з вказаним рішенням суду, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу та, вказуючи на порушення норм процесуального права, просить рішення суду скасувати та ухвалити нове про задоволення позовних вимог.

На обґрунтування доводів апеляційної скарги вказує, що суд не надав оцінки тому факту, що на момент реєстрації за ним транспортного засобу територіальними сервісними центрами МВС жодних обтяжень виявлено не було.

Вказує, що він вжив всі залежні від нього дії та не міг знати про наявні обмеження. Також в його діях відсутні ознаки необережної вини, оскільки він не лише не усвідомлював і не бажав, а й не допускав можливості настання будь-яких несприятливих наслідків.

Вважає, що в тому, що ОСОБА_2 відчужив транспортний засіб, який перебуває у заставі банку, наявна вина банку, оскільки з 2013 року не вживав жодних заходів для перевірки місцезнаходження транспортного засобу та повернення предмету застави.

Також банком пропущено строки звернення до суду для витребування транспортного засобу та звернення стягнення на предмет застави.

Оскільки в договорі кредиту наявна нотаріально завірена згода дружини ОСОБА_2 - ОСОБА_4 на укладення вказаного договору, отже вона має нести солідарну відповідальність з боржником ОСОБА_2 , однак банк з позовом про стягнення кредитної заборгованості до неї не звертався.

Відзиву на апеляційну скаргу учасниками справи в порядку ст. 360 ЦПК України не подано.

В судовому засіданні, проведеному в режимі відеоконференції, представник позивача ОСОБА_5 просив апеляційну скаргу задовольнити, рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове про задоволення позову.

Представник АТ Альфа Банк - Павленко С.В. заперечував проти доводів апеляційної скарги, просив рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Інші учасники справи у судове засідання не з`явилися. Про розгляд справи повідомлені належно.

Відповідно до ч.2 ст. 372 ЦПК неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про час та місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Розглянувши справу в межах доводів апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість постановленого по справі судового рішення, апеляційний суд приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з огляду на наступне.

Відповідно до ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються, як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, що протягом березня-червня 2017 року у провадженні Подільського районного суду м. Києва перебувала цивільна справа № 758/2460/17 за позовом ПАТ Укрсоцбанк до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором; рішенням Подільського районного суду м. Києва від 19.06.2017, позов задоволено, стягнуто з ОСОБА_2 на користь ПАТ Укрсоцбанк заборгованість за кредитним договором від 28.04.2007 у розмірі 30 746,18 доларів США, яка виникла станом на 07.12.2016, та складається з: 18 607,69 доларів США заборгованості за кредитом, 12 138,49 доларів США заборгованості за відсотками.

При прийнятті рішення суд вважав встановленим, що 28.04.2007 між Акціонерно-комерційним банком соціального розвитку Укрсоцбанк і ОСОБА_2 укладено кредитний договір № 380/459/07-А, відповідно до якого відповідач отримав грошові кошти у розмірі 23 776,00 доларів США на строк та умовах, передбачених договором.

28.04.2007 між Акціонерно-комерційним банком соціального розвитку Укрсоцбанк (заставодержатель) і ОСОБА_2 (заставодавець) укладено договір застави майна № 04/З-648, відповідно до якого ОСОБА_2 у якості забезпечення виконання своїх обов`язків перед Акціонерно-комерційним банком соціального розвитку Укрсоцбанк , що випливають з укладеного між ними договору кредиту № 380/459/07-А від 28.04.2007, передав в заставу заставодержателю транспортний засіб HYUNDAI Tucson, 2007 року випуску, номер НОМЕР_1 ; договір посвідчено приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Ковальчуком С.П., зареєстровано в реєстрі за № 1719д.

З договору купівлі-продажу транспортного засобу № 1842/117/2015 від 25.12.2012 вбачається, ОСОБА_3 продав транспортний засіб HYUNDAI Tucson, 2007 року випуску, номер кузова НОМЕР_1 ОСОБА_1 (ас.14).

13.01.2016 територіальним сервісним центром № 6841 РСЦ МВС в Хмельницькій області вищевказаний ТЗ перереєстровано на ОСОБА_1 (ас.30).

Ухвалюючи рішення про відмову у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що власник транспортного засобу ОСОБА_2 у порушення договору застави від 28.04.2007 відчужив його ОСОБА_6 , який згодом реалізував його ОСОБА_1 , проте вказаний автомобіль перебував у заставі з 08.05.2012 і вказане обтяження зберігає силу для нового власника.

Апеляційний суд погоджується з вказаним висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 317 ЦК України власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном.

Відповідно до ст. 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

Згідно з ч. 1 ст. 10 Закону України Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень у разі відчуження рухомого майна боржником, який не мав права його відчужувати, особа, що придбала це майно за відплатним договором, вважається його добросовісним набувачем згідно зі статтею 388 ЦК України за умови відсутності в Державному реєстрі обтяжень рухомого майна відомостей про обтяження цього рухомого майна. Добросовісний набувач набуває право власності на таке рухоме майно без обтяжень.

З матеріалів справи вбачається, що з 27 квітня 2007 року власником автомобіля HYUNDAI Tucson, 2007 року випуску, номер кузова НОМЕР_1 був ОСОБА_2 .

З 13 січня 2016 року ОСОБА_1 є власником транспортного засобу HYUNDAI Tucson, 2007 року випуску, номер кузова НОМЕР_1 на підставі свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу.

Однак, ще 08.05.2012 за заявою ПАТ УКРСОЦБАНК було зареєстровано обтяження легкового автомобіля HYUNDAI Tucson, 2007 року випуску, номер кузова НОМЕР_1 , номер державної реєстрації НОМЕР_3 , власник ОСОБА_2 у вигляді застави на підставі договору застави 04/3-648, 28.04.2007 (а.с.20, 108).

Згідно з ч. 5 ст. 43 Закону України Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень відомості про припинення обтяження реєструються держателем або реєстратором Державного реєстру на підставі рішення суду або заяви обтяжувача, в якій зазначаються реєстраційний номер запису, найменування боржника, ідентифікаційний код боржника в Єдиному державному реєстрі підприємств та організацій України чи індивідуальний ідентифікаційний номер боржника в Державному реєстрі фізичних осіб - платників податків та інших обов`язкових платежів та інформація про припинення обтяження.

Відповідно до ч. 1 ст. 27 Закону України Про заставу застава зберігає силу, якщо за однією з підстав, зазначених в законі, майно або майнові права, що складають предмет застави, переходять у власність іншої особи.

Відповідно до ст. 9 Закону України Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень якщо інше не встановлено законом, зареєстроване обтяження зберігає силу для нового власника (покупця) рухомого майна, що є предметом обтяження, за винятком таких випадків: 1) обтяжувач надав згоду на відчуження рухомого майна боржником без збереження обтяження; 2) відчуження належного боржнику на праві власності рухомого майна здійснюється в ході проведення господарської діяльності, предметом якої є систематичні операції з купівлі-продажу або інші способи відчуження цього виду рухомого майна.

З матеріалів справи вбачається, що на момент переходу права власності на транспортний засіб до ОСОБА_1 у Державному реєстрі обтяжень рухомого майна був наявний запис щодо його обтяження.

За змістом ст. 12 Закону України Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень взаємні права та обов`язки за правочином, на підставі якого виникло обтяження, виникають у відносинах між обтяжувачем і боржником з моменту набрання чинності цим правочином, якщо інше не встановлено законом.

Реєстрація обтяження надає відповідному обтяженню чинності у відносинах з третіми особами, якщо інше не встановлено цим Законом. У разі відсутності реєстрації обтяження таке обтяження зберігає чинність у відносинах між боржником і обтяжувачем, проте воно є не чинним у відносинах з третіми особами, якщо інше не встановлено цим Законом.

Посилання в апеляційній скарзі на те, що при проведенні реєстрації регіональними сервісними центрами МВС було перевірено транспортний засіб стосовно наявності обтяжень не можуть слугувати підставами для скасування рішення суду першої інстанції, виходячи з наступного.

З відповіді Регіонального сервісного центру в Житомирській області від 18.04.2019 № 31/6-Б-15 вбачається, що на момент укладення договору купівлі-продажу транспортного засобу в ТЦС № 1842 перевірка відомостей про обмеження відчуження за Державним реєстром обтяжень рухомого майна не проводилась у відповідності до редакції та положень Порядку державної реєстрації (перереєстрації), зняття з обліку автомобілів, автобусів, а також самохідних машин, сконструйованих на шасі автомобілів, мотоциклів усіх типів, марок і моделей, причепів, напівпричепів, мотоколясок, інших прирівняних до них транспортних засобів та мопедів, затвердженого Постановою КМУ від 07.09.1998 року №1388 (в редакції Постанови КМУ від 11.10.2016 № 699) станом на 25.12.2015 (ас.30-31).

Як вбачається з наявної у матеріалах справи відповіді Регіонального сервісного центру в Хмельницькій області від 16.04.2019 № 31/22-Б-36, на час здійснення реєстраційних дій 16.01.2016 в працівників ТСЦ 6841 РСЦ МВС в Хмельницькій області не було можливості здійснювати перевірку за Державним реєстром обтяжень рухомого майна. Згода від обтяжувача ПАТ Укрсоцбанк щодо перереєстрації автомобіля HYUNDAI Tucson, 2007 року випуску, номер кузова НОМЕР_1 на адресу РСЦ МВС в Хмельницькій області не надходила.(ас.32,33).

Окрім цього, доказів на підтвердження відсутності на момент переходу права власності до позивача ОСОБА_1 в суд не надано.

Згідно частини першої статті 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно статті 546 ЦК України виконання зобов`язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Договором або законом можуть бути встановлені інші види забезпечення виконання зобов`язання.

Застава - це спосіб забезпечення зобов`язань, якщо інше не встановлено законом. В силу застави кредитор (заставодержатель) має право в разі невиконання боржником (заставодавцем) забезпеченого заставою зобов`язання одержати задоволення з вартості заставленого майна переважно перед іншими кредиторами. Застава виникає на підставі договору, закону або рішення суду (стаття перша Закону України Про заставу ).

Аналогічне зазначено у частині першій статті 572 ЦК України, а саме: в силу застави кредитор (заставодержатель) має право у разі невиконання боржником (заставодавцеем) зобов`язання, забезпеченого заставою, одержати задоволення за рахунок заставленого майна переважно перед іншими кредиторами цього боржника, якщо інше не встановлено законом (право застави).

Згідно частини першої статті 574 ЦК України застава виникає на підставі договору, закону або рішення суду.

Посилання в апеляційній скарзі на те, що суд припустився помилки та виклав п.2.1.6 договору застави в іншій редакції є необґрунтованими, оскільки як вбачається з наявної копії договору застави (ас.105-106) згідно пункту 2.1.6. статті 2 договору застави майна № 04/З-648 від 28.04.2007 заставодавець прийняв на себе обов`язок без письмової згоди заставодержателя, викладеної в змінах та/або доповненнях до цього договору, здійснювати дії, пов`язані з комерційним використанням предмета застави, зміною права власності на предмет застави, його обтяженням будь-якими зобов`язаннями, в тому числі: передачею в оренду, заставу, спільну діяльність, володіння, користування та розпорядження будь-яким особам.

Посилання в апеляційній скарзі на те, що банк не вживав жодних заходів для перевірки майна за його місцезнаходженням та не повернув собі предмет застави суперечить п.2.4 договору застави, оскільки вказаним п.2.4 договору передбачені права, а не обов`язки банку вживати заходи щодо повернення заставленого майна. При цьому, стаття 4 вказаного договору регулює саме звернення банком стягнення на предмет застави і у вказаній статті прописаний чіткий порядок такого звернення.

Таким чином, доводи апеляційної скарги про наявність підстав для задоволення позову є неспроможними, оскільки, переглядаючи справу, колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції, дослідивши всебічно, повно, безпосередньо та об`єктивно наявні у справі докази, оцінив їх належність, допустимість, достовірність, достатність і взаємний зв`язок у сукупності, з`ясував усі обставини справи, на які сторони посилалися, як на підставу своїх вимог, і з урахуванням того, що відповідно до ст.2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою захисту порушених або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичної особи, ухвалив законне та обґрунтоване рішення про відмову у задоволенні позову.

Інші доводи апеляційної скарги, колегією суддів розцінюються критично і до уваги не приймаються, оскільки зводяться лише до переоцінки доказів та тлумачення норм права на розсуд позивача, однак при цьому не ґрунтуються на нормах діючого законодавства, недоведені належними та допустимими доказами та жодним чином не спростовують висновки суду, викладені в рішенні.

Таким чином, доводи апеляційної скарги про незаконність та необґрунтованість оскаржуваного судового рішення, порушення судом норм матеріального та процесуального права при його ухваленні, на переконання апеляційного суду, не знайшли свого підтвердження під час розгляду справи.

Відповідно до ст. 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

На підставі викладеного та керуючись статтями 367, 368, 374, 375, 381-384 ЦПК України, суд,-

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилити.

Рішення Печерського районного суду м. Києва від 17 серпня 2020 року залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття, касаційна скарга на постанову може бути подана безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст постанови складено 28 січня 2021 року.

Суддя-доповідач

Судді: