Постанова

від 21.01.2021 по справі 914/464/20

ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"21" січня 2021 р. Справа №914/464/20

Західний апеляційний господарський суд в складі колегії:

головуючого - судді Кравчук Н.М.

суддів Кордюк Г.Т.

Мирутенко О.Л.

секретар судового засідання Кобзар О.В.

розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Дукат ЛВ» б/н від 26.10.2020 (вх. № ЗАГС 01-05/3118/20 від 03.11.2020)

на рішення Господарського суду Львівської області від 24.09.2020 (суддя У.І. Ділай, повний текст складено та підписано 05.10.2020)

у справі №914/464/20

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «Дукат ЛВ» (надалі ТзОВ «Дукат ЛВ» ), м. Львів

до відповідача-1: Державного реєстратора Державного підприємства «Західний експертно-технічний центр Держпраці» Труби Оксани Михайлівни (надалі Державний реєстратор ДП «Західний експертно-технічний центр Держпраці» Труба О.М.), м. Львів

до відповідача-2: Закритого акціонерного товариства «Проектно-будівельне об`єднання «Львівміськбуд» (надалі ЗАТ ПБО «Львівміськбуд» ), м. Львів

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні

відповідача: Львівська міська рада, м. Львів

про скасування реєстраційного запису від 28.08.2019

за участю учасників справи:

від позивача: не з`явився

від відповідача-1: Гевяк П.І. - адвокат (ордер ВС № 105310 від 20.01.2021, свідоцтво №1673 від 12.02.2010)

від відповідача-2: Шимчишин І.С. - керівник

від третьої особи: не з`явився

ВСТАНОВИВ:

25.02.2020 ТзОВ «Дукат ЛВ» звернулося до Господарського суду Львівської області з позовом до Державного реєстратора ДП «Західний експертно-технічний центр Держпраці» Труби О.М., до ЗАТ «ПБО «Львівміськбуд» , з участю третьої особи без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Львівська міська рада про скасування реєстраційного запису від 28.08.2019.

Рішенням Господарського суду Львівської області від 24.09.2020 у справі № 914/464/20 у задоволенні позовних вимог відмовлено.

Приймаючи рішення, місцевий господарський суд встановив відсутність доказів про недопуск, створення перешкод безпосередньо позивачу чи транспортним засобам, які обслуговують його господарську діяльність у користуванні спірною дорогою. Також суд зазначив, що позивачем не доведено належними, допустимими та достовірними доказами порушення, не визнання чи оспорення відповідачами його суб`єктивного права, а також не доведено, що об`єктом захисту є його охоронюваний законом інтерес. В зв`язку з відсутністю порушення суб`єктивного права позивача, що підлягає судовому захисту у даному спорі, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позову.

Не погоджуючись з даним судовим рішенням, ТзОВ «Дукат ЛВ» подало апеляційну скаргу, в якій вказує, що судом першої інстанції було порушено норми матеріального та процесуального права, не враховано надані ним усі докази та аргументи, а відтак, винесено рішення з неповним з`ясуванням усіх обставин справи, просить його скасувати, прийняти нове рішення, яким позов задоволити повністю. Зокрема, скаржник звертає увагу на те, що земельна ділянка, на якій знаходиться спірна дорога (проїзд), відноситься до земель промисловості, транспорту, зв`язку, енергетики, оборони та іншого призначення і перебуває у комунальній власності. Реєстрація в ДРРПНМ речових прав на дорогу (проїзд) загального користування площею 1520,0 кв.м за ЗАТ ПБО Львівміськбуд , як складової частини прохідної пл.11,4 кв.м, створює невизначеність у правовому статусі об`єкта загального користування. Відтак, апелянт стверджує, що за відсутності правовстановлюючих документів на земельну ділянку, ЗАТ ПБО Львівміськбуд незаконно зареєструвало речове право на дорогу (проїзд) загального користування, через яку позивач здійснює проїзд до будівель та споруд, які належать йому на праві власності, та до земельних ділянок, які перебувають в оренді, а тому вказана реєстрація речових прав порушує права та охоронюваний інтерес ТзОВ Дукат ЛВ . Крім того, скаржник вважає, що при реєстрації права власності на спірний об`єкт було порушено вимоги Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень , оскільки заявником не було подано усіх необхідних документів для проведення такої реєстрації, що унеможливлювало проведення державної реєстрації та було підставою для відмови у проведенні державної реєстрації прав на об`єкт нерухомого майна.

Скаржник явку уповноважено представника в судове засідання 21.01.2021 не забезпечив, хоча належним чином був повідомлений про дату, час і місце розгляду справи. В попередньому судовому засіданні представник скаржника доводи апеляційної скарги підтримав повністю.

Відповідач-1 відзиву на апеляційну скаргу не подав, в судовому засіданні представник проти доводів скаржника заперечив в усному порядку, рішення суду першої інстанції вважає законним та обґрунтованим, відтак, просить суд залишити його без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Відповідач-2 відзиву на апеляційну скаргу не подав, в судовому засіданні представник проти доводів скаржника заперечив в усному порядку, рішення суду першої інстанції вважає законним та обґрунтованим, відтак, просить суд залишити його без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Третя особа письмових пояснень щодо апеляційної скарги не подала, явку уповноваженого представника в судові засідання не забезпечила, хоча належним чином була повідомлена про дату, час і місце розгляду справи.

Вивчивши апеляційну скаргу, здійснивши оцінку доказів, що містяться в матеріалах справи, заслухавши учасників справи, Західний апеляційний господарський суд встановив таке .

Згідно з витягами з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності (надалі ДРРПНМ), витягами з ДРРПНМ про реєстрацію іншого речового права (права оренди земельних ділянок) та витягами з ДЗК про земельну ділянку, ТзОВ «Дукат ЛВ» є власником нерухомого майна (нежитлових будівель) площею 680,9 кв.м, 1560,8 кв.м, 275,5 кв.м та користувачем земельних ділянок на правах оренди площею 0,356 га, 0,1433 га, 0,0499 га, які розташовані за адресами: вул. Луганська, 1-Б, 1-В та 1-Г у м. Львові (а.с. 19- 34 том І).

Позивач зазначає, що проїзд до вказаних будівель та земельних ділянок ТзОВ «Дукат ЛВ» існує із вул. Луганської через сформовану впродовж десятків років покриту асфальтом дорогу (проїзд загального користування) (а.с. 41 том І).

Як стверджує позивач, йому стало відомо, що державним реєстратором Трубою О.М. зареєстровано право власності за ЗАТ «ПБО «Львівміськбуд» на прохідну, позначену літ. Є" загальною площею: 11,4 кв.м за адресою: Львівська обл, м. Львів, вул. Зелена, буд. 238, до якої, як складові частини, включено в т.ч. зазначену вище дорогу площею 1520,0 кв.м (а.с. 35 том І).

За наслідками вказаної державної реєстрації державним реєстратором в Державний реєстр речових прав на нерухоме майно внесено запис про право власності за ЗАТ ПБО «Львівміськбуд» номер: 33021375 від 28.08.2019, на підставі рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу), індексний номер: 48458655 від 30.08.2019 (а.с. 35 том І).

На думку позивача, зареєструвавши за ЗАТ ПБО «Львівміськбуд» право власності на об`єкт, державний реєстратор безпідставно включив як складові частини об`єкта: дорогу площею 1520,0 кв.м, огорожу №2, матеріали стін: залізобетонні панелі, довжиною 1071,0 кв.м, оскільки правовстановлюючі документи щодо вказаних складових об`єктів нерухомого майна відсутні та для державної реєстрації ЗАТ ПБО «Львівміськбуд» не подавалися, що унеможливлювало відповідно до положень законодавства здійснення відповідачем державної реєстрації.

Водночас, зареєструвавши спірне майно, ЗАТ ПБО Львівміськбуд» намагається в незаконний спосіб набути речові права на земельну ділянку (дорогу (проїзд) загального користування площею 1520,0 кв.м. та огорожу довжиною 1071,0 кв.м).

Відтак, позивач вважає, що зазначений вище запис про право власності від 28.08.2019 внесений державним реєстратором в Державний реєстр речових прав на нерухоме майно є незаконним, оскільки стосується дороги загального користування та порушує права та інтереси ТзОВ «Дукат ЛВ» , який користується цією дорогою для доїзду до власного нерухомого майна (нежитлових будівель) та земельних ділянок на правах оренди, які розташовані за адресами: вул. Луганська, 1-Б, 1-В та 1-Г у м. Львові.

Наведені обставини стали підставою для звернення до суду з позовом про скасування запису в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно за номером: 33021375 від 28.08.2019 про право власності ЗАТ «ПБО «Львівміськбуд» .

В свою чергу відповідач-1 заперечує проти позову, зазначає, що державна реєстрація права власності спірного об`єкту та складових частин об`єкта: дорога площею 1520,0 кв.м та огорожа №2 довжиною 1071,0 кв.м, які не можуть бути самостійним об`єктом реєстрації, відбулося у відповідності до норм діючого законодавства.

Відповідач-2 також проти позову заперечує, зазначає, що ЗАТ «ПБО «Львівміськбуд» створено в процесі приватизації Домобудівний комбінат "Головльвівбуду" шляхом викупу цілісного майнового комплексу орендним підприємством.

Договір купівлі-продажу майна ЦМК укладено в 1993 року з ФДМ України, за яким ЗАТ «ПБО «Львівміськбуд» набуло право власності на ЦМК, перелік якого передано за актом приймання передачі, до якого віднесено в т.ч. дороги на території ЦМК і огорожу (а.с. 56-61 том ІІ). Відповідно до чинної на той момент норми ст. 128 ЦК Української РСР, право власності на основну річ та її приналежні складові виникло з моменту її передачі. Отже, ЗАТ «ПБО «Львівміськбуд» є власником майна ЦМК за адресою м. Львів, вул. Зелена 238,(а.с. 53-55 том ІІ).

Відповідно до акту приймання-передачі до відповідача-2 перейшли також дороги та огорожа (а.с. 62-64 том ІІ).

Дороги та огорожі, як на час реєстрації у 2004 році так і станом на сьогодні не можуть бути зареєстровані як окремі об`єкти нерухомого майна, що виступають самостійним об`єктом цивільних прав та обов`язків, а лише як складові об`єкту нерухомого майна чи приналежні речі.

Відповідач -2 також зазначає, що на той час чинне законодавство не передбачало реєстрації ЦМК в цілому, як об`єкта нерухомого майна, тому реєстрація ЦМК ЗАТ «ПБО «Львівміськбуд» проводилась не одним свідоцтвом, а декількома відносно груп об`єктів нерухомого майна, такий поділ є прерогативою власника.

Відповідно до волевиявлення власника реєстрація права власності на спірний об`єкт відбулась відповідно до Свідоцтва про право власності № С-00378 від 20.04.2004 (а.с. 151 том ІІ).

Для реєстрації свого права власності, відповідачем-2 державному реєстратору було подано усі необхідні документи, які були передбачені чинним законодавством.

З огляду на викладене, відповідачі вважають, що позивачем не доведено порушення його прав та інтересів, оскільки в даному випадку ЗАТ «ПБО «Львівміськбуд» лише належно впорядкувало свої документи та оформило свої права на майно, яке ним створене та приватизоване. Захищаючи своє незрозуміле право чи претензій на спірне майно, позивач так і не вказав, які норми законодавства було порушено конкретно зі сторони кожного відповідача.

При винесенні постанови колегія суддів керувалася таким.

Згідно з ч. 1 ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Законодавець у ч. 1 ст. 16 ЦК України установив, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу, а в ч. 2 цієї статті визначив способи здійснення захисту цивільних справ та інтересів судом.

У розумінні закону, суб`єктивне право на захист - це юридично закріплена можливість особи використати заходи правоохоронного характеру для поновлення порушеного права і припинення дій, які порушують це право.

Так само кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства, що прямо передбачено у ч. 2 ст. 15 ЦК України.

Статтею ст. 4 ГПК України передбачено, що юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Наявність права на пред`явлення позову не є безумовною підставою для здійснення судового захисту, а є лише однією з необхідних умов реалізації встановленого права.

При цьому необхідною умовою застосування судом певного способу захисту є наявність, доведена належними у розумінні ст. 76 ГПК України доказами, певного суб`єктивного права (інтересу) у позивача; порушення (невизнання або оспорювання) означеного права/інтересу відповідачем; належність обраного способу судового захисту (з точки зору адекватності порушення і спроможності його усунути та поновити (захистити) право або інтерес та закріплення положеннями діючого законодавства).

Тобто, вирішуючи спір, суд повинен надати об`єктивну оцінку наявності порушеного права чи інтересу на момент звернення до господарського суду, а також визначити, чи відповідає обраний позивачем спосіб захисту порушеного права тим, що передбачені законодавством, та чи забезпечить такий спосіб захисту відновлення порушеного права позивача.

Відсутність порушеного права чи невідповідність обраного позивачем способу його захисту способам, визначеним законодавством, встановлюється при розгляді справи по суті та є підставою для прийняття судового рішення про відмову в позові.

При цьому, предметом позову є матеріально-правова вимога позивача до відповідача, а підставою - посилання на належне йому право, юридичні факти, що призвели до порушення цього права, та правове обґрунтування необхідності його захисту.

Отже, виходячи із наведеного, на момент звернення із тим чи іншим позовом, права та інтереси, на захист яких поданий позов вже мають бути порушені особою, до якої пред`явлений позов, тобто, законодавець пов`язує факт звернення до суду із наявністю вже порушених прав та інтересів позивача. Метою ж позову є розгляд спору і захист вже порушених суб`єктивних прав або законних інтересів позивача.

Аналогічний висновок викладений у постанові Верховного суду від 23.06.2020 у справі № 910/2726/19 та у постанові Об`єднаної Палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 14.06.2019 у справі №910/6642/18.

Відповідно із заявленими позовними вимогами позивач просить суд скасувати запис в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно за номером: 33021375, від 28.08.2019 про право власності ЗАТ «ПБО «Львівміськбуд» на об`єкт нерухомого майна: прохідна літ. Є'" загальною площею: 11.4 кв.м, об`єкт житлової нерухомості: ні, опис згідно технічного паспорта, за адресою: Львівська обл., м. Львів, вулиця Зелена, будинок 238 (реєстраційний мер об`єкта нерухомого майна: 1904169146101), складова частина об`єкта нерухомого майна: дорога площею 1520,0 кв.м, огорожа №2, матеріали стін: залізобетонні панелі, довжиною 1071,0 кв.м, який внесений державним реєстратором Трубою О.М., Державне підприємство «Західний експертно-технічний центр Держпраці» на підставі рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу), індексний номер: 48458655 від 30.08.2019, підстава виникнення права власності: висновок щодо технічної можливості поділу об`єкта нерухомого майна, серія та номер: 2/768, виданий 29.08.2019, видавник: Обласне комунальне підприємство Львівської обласної ради «Бюро технічної інвентаризації та експертної оцінки» .

Для вирішення питання щодо наявності правових підстав для скасування запису в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно за номером: 33021375, дата, час державної реєстрації: 28.08.2019, про право власності ЗАТ «ПБО «Львівміськбуд» суду необхідно встановити їх невідповідність вимогам чинного законодавства.

Правовідносини, пов`язані з державною реєстрацією прав на нерухоме майно та їх обтяжень, урегульовані Законом України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень".

Стаття 2 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" передбачає, що державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень (далі - державна реєстрація прав) - офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Отже, законодавець визначив, що інших правових наслідків, окрім офіційного визнання і підтвердження державою відповідних юридичних фактів, встановлюючи презумпцію правильності зареєстрованих відомостей з реєстру для третіх осіб, застосування норм Закону "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" не призводить. Державна реєстрація права власності на нерухоме майно є одним з юридичних фактів у юридичному складі, необхідному для виникнення права власності, а самостійного значення щодо підстав виникнення права власності не має.

Таким чином, системний аналіз наведених положень законодавчих актів дозволяє стверджувати, що державна реєстрація визначає лише момент, після якого виникає право власності, за наявності інших юридичних фактів, передбачених законом як необхідних для виникнення права власності.

Статтею 328 ЦК України визначено, що право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності чи необґрунтованість активів, які перебувають у власності, не встановлені судом.

Для встановлення дійсних обставин у справі № 914/464/20, ухвалою суду від 17.03.2020 було витребувано в Управління державної реєстрації юридичного департаменту Львівської міської ради копію реєстраційної справи (а.с. 49-50 том І).

У реєстраційній справі № 4555055 (а.с. 52-128 том І) наявна копія акту від 03.01.1992 про передачу орендованих основних засобів у власність ОПБО «Львівміськбуд» по залишковій вартості станом на 01.01.1992 за рахунок плати викупу майна, який затверджений начальником ОПБО «Львівміськбуд» та Керуючим справами міськвиконкому. За змістом цього акту відповідачу-2 передано об`єкти, в тому числі - прохідну (інвент.№ 17), дороги (інвент.№ 70, 75) та огорожі (інвент.№ 71, 76).

06.05.2004 ОКП ЛОР БТІ та ЕО здійснило реєстрацію права власності на нерухоме майно: на прохідну позначену на плані «Є» загальною площею 11,4 кв.м та прохідну позначену на плані «І» загальною площею 28,9 кв.м за адресою: м. Львів, вулиця Зелена, 238.

27.08.2009 між відповідачем-2 та ПП «ТД «Галпідшипник» укладено договір купівлі-продажу прохідної, посвідчений приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу О.М.Репета та зареєстрований в реєстрі №2760. 27.10.2009 між сторонами цього договору складено акт прийому-передачі придбаного майна.

28.01.2010 ОКП ЛОР БТІ та ЕО здійснило реєстрацію права власності на нерухоме майно за ПП «ТД «Галпідшипник» на прохідну у формі приватної спільної часткової власності із часткою 67/100.

29.08.2019 ОКП ЛОР БТІ та ЕО видало висновок №юр2/768, в якому зазначено, що за технічними показниками прохідна літ. «Є» та прохідна літ. «І» є окремими будівлями, мають окремі виходи і можуть бути виділені в натурі: 1) прохідна літ. «Є загальною площею 11,4кв.м., дорога площею 1520,00кв.м, огорожа №2 (залізобетонні панелі) довжиною 1071,0кв.м; 2) прохідна літ. «І» загальною площею 28,9кв.м.

Станом на 28.08.2019 ДРРПНМ містить відомості про один об`єкт нерухомого майна, що складається із прохідної позначеної на плані «Є» загальною площею 11,4 кв.м та прохідної позначеної на плані «І» загальною площею 28,9 кв.м за адресою: м. Львів, вулиця Зелена, 238 з двома співвласниками: ЗАТ "ПБО "Львівміськбуд" - 33/100 та ПП «Торговий дім «Галпідшипник» 67/100 на праві спільної часткової власності.

28.08.2019 ЗАТ «ПБО «Львівміськбуд» подало дві заяви до Державного реєстратора: 1) щодо перенесення відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про частку в розмірі 33/100, яка складається з прохідної позначеної на плані «Є» загальною площею 11,4 кв.м; 2) щодо реєстрації поділу на два самостійних об`єкти нерухомого майна прохідної позначеної на плані «Є» загальною площею 11,4 кв.м та прохідну позначену на плані «І» загальною площею 28,9 кв.м., що належить ПП «ТД Галпідшипник» (також звертався з такою заявою).

Державним реєстратором при реєстрації поділу об`єкта на два самостійних об`єкти нерухомого майна прохідної позначеної на плані «Є» загальною площею 11,4 кв.м. за ЗАТ «ПБО «Львівміськбуд» та прохідну позначену на плані «І» загальною площею 28.9 кв.м, що належить ПП «ТД «Галпідшипник» внесено відомості в опис об`єкту нерухомого майна прохідної позначеної на плані «Є» загальною площею 11,4 кв.м за ЗАТ «ПБО «Львівміськбуд» на підставі відомостей з інвентаризаційної справи (наявної в матеріалах реєстраційної справи).

До матеріалів справи долучено копію листа від 03.12.2018 №29-13-22.28-2703/90-18 Головного управління Держгеокадастру у Львівській області, у абзаці 2 якого зазначено, що земельна ділянка площею 12,1102га на вул. Зеленій, 238 у м. Львові знаходилася у фактичному користуванні ЗАТ «ПБО «Львівміськбуд» відповідно до списку землевласників та землекористувачів Галицького району м. Львова затвердженого рішенням виконкому Львівської міської ради №51 від 06.02.1998 (а.с. 29 том ІІ).

Відповідно до довідки від 28.08.2019 ЗАТ «ПБО «Львівміськбуд» , яка знаходиться в реєстраційній справі, дорога (прохідна з боку вул. Луганська) площею 1520,0 кв.м та огорожа №2 (залізобетонні панелі, прохідна з боку вул. Луганська) довжиною 1071 м знаходяться на балансі відповідача-2, що підтверджується копією акту від 03.01.1992 про передачу орендованих основних засобів у власність ОПБО «Львівміськбуд» по залишковій вартості станом на 01.01.1992 за рахунок плати викупу майна, який затверджений начальником ОПБО «Львівміськбуд» та керуючим справами міськвиконкому (наявна у реєстраційній справі №4555055, наданій суду ОКП ЛОР БТІ та ЕО).

Щодо твердження скаржника про відсутність у відповідача-2 правовстановлюючих документів на земельну ділянку площею 12,1102 по вул. Зеленій,238 у м. Львові, то колегія суддів звертає увагу на те, що у постанові Верховного Суду від 07.10.2019 у справі № 914/1870/17 (прийнятою за участі сторін у даній справі) досліджувалися обставини щодо правового статусу земельної ділянки по вул. Зеленій,238 у м. Львові та встановлено, що така знаходиться в фактичному користуванні ЗАТ ПБО Львівміськбуд , як правонаступника Домобудівного комбінату, правомірно.

Обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом (ч. 4 ст. 75 ГПК України).

Наведеним спростовуються доводи ТзОВ «Дукат ЛВ» про самовільне захоплення відповідачем-2 земельної ділянки по вул. Зеленій, 238, у м. Львові.

Стосовно покликання скаржника в цій справі про необхідність скасування реєстраційного запису в частині складових частин об`єкта нерухомого майна (дороги площею 1520,0 кв.м та огорожі №2 матеріали стін) суд звертає увагу на положення абз. 4 ч.1 ст. 2 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень» , відповідно до якого нерухоме майно - це земельні ділянки, а також об`єкти, розташовані на земельній ділянці, переміщення яких неможливе без їх знецінення та зміни призначення.

Автомобільна дорога - лінійний комплекс інженерних споруд, призначений для безперервного, безпечного та зручного руху транспортних засобів (ст. 1 Закону України «Про автомобільні дороги» ).

Так, відповідно до ч. 4 ст. 5 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень» , не підлягають державній реєстрації речові права та їх обтяження на корисні копалини, рослини, а також на малі архітектурні форми, тимчасові, некапітальні споруди, розташовані на земельній ділянці, переміщення яких можливе без їх знецінення та зміни призначення, а також окремо на споруди, що є приналежністю головної речі, або складовою частиною речі, зокрема на магістральні та промислові трубопроводи (у тому числі газорозподільні мережі), автомобільні дороги, електричні мережі, магістральні теплові мережі, мережі зв`язку, залізничні колії.

Разом з тим, більшість вказаних об`єктів права власності, які перелічені у ч. 4 ст. 5 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень» , за своєю природою є складними речами, тобто є єдиним цілим, яке утворюється з кількох речей, що дає змогу використовувати його за призначенням (ч. 1 ст. 188 ЦК України).

При цьому слід зазначити, що спірна дорога є внутрішньогосподарською технологічною дорогою, яка обслуговується в межах цілісного майнового комплексу.

За обставинами цієї справи спірні дорога та огорожа не зареєстровані в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно як окремі об`єкти нерухомого майна (з відкриттям розділу) , а внесені державним реєстратором як складові частини об`єкта нерухомого майна - прохідної позначеної на плані «Є» загальною площею 11,4 кв.м.

Проаналізувавши все вищенаведене, колегія суддів приходить до висновку, що позивачем не доведено належними, допустимими та достовірними доказами порушення, не визнання чи оспорення відповідачами-1,2 його суб`єктивного права, а також не доведено, що об`єктом захисту є його охоронюваний законом інтерес.

Водночас суду не надано доказів про недопуск, створення перешкод безпосередньо позивачу чи транспортним засобам, які обслуговують його господарську діяльність - у користуванні спірною дорогою.

Крім цього, колегія суддів зазначає, що заявлена позивачем вимога про скасування запису в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно за номером: 33021375 від 28.08.2019 про право власності ЗАТ «ПБО «Львівміськбуд» не відповідає чинному законодавству в сфері реєстрації речових прав і не може призвести до відновлення порушеного права, з огляду на таке.

Як правило, суб`єкт порушеного права може скористатися не будь-яким, а цілком конкретним способом захисту свого права (пункт 5.6 постанови Великої Палати Верховного Суду від 22.08.2018 у справі № 925/1265/16).

Під захистом цивільних прав розуміється передбачений законодавством засіб, за допомогою якого може бути досягнуте припинення, запобігання, усунення порушення права, його відновлення і (або) компенсація витрат, викликаних порушенням права. Обраний спосіб захисту має безпосередньо втілювати мету, якої прагне досягти суб`єкт захисту, тобто мати наслідком повне припинення порушення його прав та охоронюваних законом інтересів.

Належний спосіб захисту, виходячи із застосування спеціальної норми права, повинен забезпечити ефективне використання цієї норми у її практичному застосуванні - гарантувати особі спосіб відновлення порушеного права або можливість отримання нею відповідного відшкодування.

Отже, засіб юридичного захисту має бути ефективним як на практиці, так і за законом. У рішенні від 31.07.2003 у справі "Дорани проти Ірландії" Європейський суд з прав людини зазначив, що поняття "ефективний засіб" передбачає не лише запобігання порушенню або припиненню порушення, а так само встановлення механізму відновлення, поновлення порушеного права. Таким чином, обов`язковим є практичне застосування ефективного механізму захисту. Протилежний підхід суперечитиме принципу верховенства права.

Велика Палата Верховного Суду неодноразово звертала увагу, що застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам. Подібні висновки сформульовані, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 05.06.2018 у справі № 338/180/17, від 11.09.2018 у справі № 905/1926/16 та від 30.01.2019 у справі № 569/17272/15-ц.

Законом України від 05.12.2019 "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо протидії рейдерству" , який набрав чинності з 16.01.2020, статтю 26 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" викладено у новій редакції.

Так, відповідно до пунктів 1, 2, 3 частини 3 статті 26 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" (в редакції, чинній з 16.01.2020) відомості про речові права, обтяження речових прав, внесені до Державного реєстру прав, не підлягають скасуванню та/або вилученню. У разі скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав на підставі судового рішення чи у випадку, передбаченому підпунктом "а" пункту 2 частини 6 статті 37 цього Закону, а також у разі визнання на підставі судового рішення недійсними чи скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, скасування на підставі судового рішення державної реєстрації прав, державний реєстратор чи посадова особа Міністерства юстиції України (у випадку, передбаченому підпунктом "а" пункту 2 частини 6 статті 37 цього Закону) проводить державну реєстрацію набуття, зміни чи припинення речових прав відповідно до цього Закону. Ухвалення судом рішення про скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав, визнання недійсними чи скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, а також скасування державної реєстрації прав допускається виключно з одночасним визнанням, зміною чи припиненням цим рішенням речових прав, обтяжень речових прав, зареєстрованих відповідно до законодавства (за наявності таких прав).

Зі змісту зазначеної правової норми вбачається, що на відміну від частини 2 статті 26 зазначеного Закону у попередній редакції, яка передбачала такі способи судового захисту порушених прав як скасування записів про проведену державну реєстрацію прав та скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, чинна редакція встановлює такі способи судового захисту порушених прав та інтересів особи:

1) судове рішення про скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав;

2) судове рішення про визнання недійсними чи скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав;

3) судове рішення про скасування державної реєстрації прав.

При цьому з метою ефективного захисту порушених прав уточнено, що ухвалення зазначених судових рішень обов`язково має супроводжуватися одночасним визнанням, зміною чи припиненням цим рішенням речових прав, обтяжень речових прав, зареєстрованих відповідно до законодавства (за наявності таких прав).

Таким чином, колегія суддів звертає увагу, що з 16.01.2020, тобто, на час звернення до суду із позовною вимогою та ухвалення оскаржуваного рішення, законодавець вже виключив такий спосіб захисту порушених речових прав як скасування запису про проведену державну реєстрацію права, а відтак, визначений у позовній заяві спосіб судового захисту у практичному аспекті не зможе забезпечити і гарантувати позивачу відновлення порушеного права, а отже не спроможний надати особі ефективний захист її прав.

Аналогічні правові висновки наведені у постановах Верховного Суду від 04.11.2020 у справі № 910/7648/19, від 03.09.2020 у справі № 914/1201/19 та від 30.06.2020 у справі № 922/3130/19.

Приписами ст. 13 ГПК України визначено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Дана норма кореспондується зі ст. 46 ГПК України, в якій закріплено, що сторони користуються рівними процесуальними правами.

Згідно зі ст. ст. 73,74,77 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Частиною 1 ст. 86 ГПК України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безсторонньому дослідженні наявних у справі доказів.

Однак, апелянтом всупереч вищенаведеним нормам права, не подано доказів, які б підтвердили факти, викладені в позовній заяві, а доводи, наведені в апеляційній скарзі, не спростовують правомірність висновків, викладених в оскаржуваних рішеннях суду першої інстанції.

З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції вважає, що рішення місцевого господарського суду слід залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Оскільки, апеляційна скарга до задоволення не підлягає, то відповідно понесені судові витрати на сплату судового збору за подання апеляційної скарги залишаються за скаржником.

Керуючись, ст.ст. 269, 275, 276, 282, 284 Господарського процесуального кодексу України, Західний апеляційний господарський суд -

ПОСТАНОВИВ :

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Дукат ЛВ»залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду Львівської області від 24.09.2020 у справі № 914/464/20 залишити без змін.

3. Витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги залишити за скаржником.

4. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку в строки, передбаченні ст.288 ГПК України.

5. Справу повернути до Господарського суду Львівської області.

Веб-адреса Єдиного державного реєстру судових рішень, розміщена на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет: http://reyestr.court.gov.ua/ .

Головуючий суддя Н.М. Кравчук

судді Г.Т. Кордюк

О.Л. Мирутенко