Постанова

від 25.01.2021 по справі 923/1120/19

ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 січня 2021 року м. ОдесаСправа № 923/1120/19 Південно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

Головуючого судді: Колоколова С.І.

суддів: Головея В.М., Разюк Г.П.

секретар судового засідання: Федорончук Д.О.

за участю представників сторін:

від позивача - Дудченко В.М., ордер ХС №170889 від 25.01.2021;

від відповідача - не з`явився;

від ТОВ "Рис України" - Бєла Є.Ю., ордер ХС №140067 від 20.08.2020;

від третіх осіб - не з`явились.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Рис України"

на рішення Господарського суду Херсонської області від „20" липня 2020р., повний текст якого складено та підписано „29" липня 2020р.

у справі № 923/1120/19

за позовом Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Таврида"

до відповідача: Каланчацької селищної ради Херсонської області

за участю 3-х осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідача:

1) ОСОБА_1

2) ОСОБА_2

3) ОСОБА_3

4) ОСОБА_4

5) ОСОБА_5

6) ОСОБА_6

7) ОСОБА_7

8) ОСОБА_8

9) ОСОБА_9

10) ОСОБА_10

11) ОСОБА_11

12) ОСОБА_12

13) ОСОБА_13

14) ОСОБА_14

15) ОСОБА_15

16) ОСОБА_16

17) ОСОБА_17

18) ОСОБА_18

19) Товариство з обмеженою відповідальністю "Рис України"

про визнання недійсним рішення ради,

головуючий суддя - Немченко Л.М.

місце ухвалення рішення: Господарський суд Херсонської області

Сторони належним чином повідомлені про дату, час та місце розгляду апеляційної скарги.

В судовому засіданні 25.01.2021 згідно ст.233 ГПК України оголошено вступну та резолютивну частини постанови.

ВСТАНОВИВ:

В грудні 2019 Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Таврида" звернулось до Господарського суду Херсонської області з позовними вимогами до Каланчацької селищної ради Херсонської області про визнання недійсним та скасування рішення сорок дев`ятої сесії восьмого скликання Каланчацької селищної ради Херсонської області від 26 вересня 2019 року Про припинення права користування частиною земельних ділянок договорів оренди землі .

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що оскаржуване рішення було прийнято відповідачем незаконно та грубо порушує права позивача.

Ухвалою Господарського суду Херсонської області від 10.01.2020 постановлено відкрити провадження у справі, розгляд справи ухвалено здійснювати за правилами загального позовного провадження.

Ухвалою Господарського суду Херсонської області від 28.01.2020 року до участі у справі № 923/1120/19 в якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача було залучено ОСОБА_1 , ОСОБА_19 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16 , ОСОБА_17 , ОСОБА_18 , Товариство з обмеженою відповідальністю "Рис України".

Рішенням Господарського суду Херсонської області від 20.07.2020 по справі №923/1120/19 (суддя Немченко Л.М.) позовні вимоги задоволено. Визнано недійсним та скасовано рішення сорок дев`ятої сесії восьмого скликання Каланчацької селищної ради Херсонської області № 1225 від 26.09.2019 "Про припинення права користування частиною земельних ділянок в договорі оренди землі". Стягнуто з Каланчацької селищної ради Херсонської області на користь Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Таврида" 1921 грн. в рахунок відшкодування судових витрат.

Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що спірне рішення прийнято Каланчацькою селищною радою з перевищенням своїх повноважень та в порушення норм чинного законодавства.

Не погоджуючись із зазначеним рішенням місцевого господарського суду, Товариство з обмеженою відповідальністю "Рис України" звернулось до Південно-західного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати повністю рішення Господарського суду Херсонської області від 20.07.2020 у справі №923/1120/19 і ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог СТОВ Таврида .

На думку скаржника, судом першої інстанції було порушено норми матеріального та процесуального права, судом не взято до уваги пояснення третіх сторін, а саме нормативне обґрунтування спірних правовідносин та неправильно оцінено спірні правовідносини, у зв`язку з чим, підлягає скасуванню.

Так скаржник зазначає, що суд першої інстанції не надав правову оцінку положенням договору оренди землі від 21.04.2008р., а саме у п.п.3 п.39 договору, укладеного між сторонами, вказано, що розірвання договору оренди землі в односторонньому порядку допускається: в разі пред`явлення своїх прав третіми особами на отримання земельної ділянки в натурі.

Крім того, в п.26 зазначеного договору вказано, що на орендовану земельну ділянку встановлено обмеження (обтяження) та інші права третіх осіб: обмежена правами третіх осіб власників сертифікатів на право на земельну частку (пай). В разі пред`явлення своїх прав третіми особами (власників) сертифікатів на право на земельну частку (пай) орендодавець та орендар зобов`язані внести зміни в даний договір, після збору врожаю.

Отже, скаржник вказує, що договором встановлено, що достатнім є лише пред`явлення своїх прав третіми особами на отримання земельної ділянки в натурі.

Також скаржник зазначає, що відповідно до ст. 13 Закону України Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв) 05 грудня 2019 року внесені зміни Законом України Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо протидії рейдерству , що набули чинності 16 січня 2020 року. Відповідно до цих змін з моменту державної реєстрації права власності на таку земельну ділянку договір оренди припиняється, а державна реєстрація припинення права оренди проводиться одночасно з державною реєстрацією права власності. У разі якщо договір оренди невитребуваної (нерозподіленої) земельної ділянки, переданої в оренду в порядку, визначеному цією статтею, закінчився у зв`язку з набуттям права власності на неї до збирання врожаю, посіяного орендарем на земельній ділянці, орендар має право на збирання такого врожаю. Власник земельної ділянки має право на відшкодування збитків, пов`язаних із тимчасовим зайняттям земельної ділянки колишнім орендарем, у розмірі пропорційно до орендної плати з дня припинення договору до дня збирання врожаю.

Отже, на думку скаржника, законодавець нарешті усунув прогалину, якою довгий час користувалися несумлінні орендарі. І тепер при реєстрації власності на земельні ділянки, договір в цій частині буде припинено автоматично. Незалежно від того, зібрано урожай чи ні. А отже, станом на сьогодні рішення сорок дев`ятої сесії Каланчацької селищної ради восьмого скликання №1225 від 26.09.2019 Про припинення права користування частиною земельних ділянок в договорі оренди землі права позивача ніяким чином не порушує.

Крім того, скаржник зазначає, що Каланчацька селищна рада Херсонської області діяла у межах, як визначених законом, на момент прийняття такого рішення, повноважень, так і у відповідності до приписів укладеного між сторонами договору, у зв`язку з чим, висновки суду першої інстанції, що спірним рішенням відповідач незаконно розірвав договір оренди в односторонньому порядку є необґрунтованим, оскільки, по-перше, таке право прямо передбачено договором оренди від 21.04.208 року, по-друге, вказаний договір було не розірвано, а частково припинено орендні правовідносини.

При цьому, посилання на те, що особа набуває права власності на земельну ділянку лише після державної реєстрації такого права, є безпідставним на думку скаржника, оскільки приписами договору оренди землі чітко визначено, що достатнім для його розірвання в односторонньому порядку в частині земельної ділянки, на які й пред`явлено вимогу, є саме наявність факту такої вимоги, а не фактичного оформлення у власність такої земельної ділянки.

Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 12.10.2020 року клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю "Рис України" про поновлення строку на апеляційне оскарження задоволено; поновлено Товариству з обмеженою відповідальністю "Рис України" строк на апеляційне оскарження; зупинено дію рішення Господарського суду Херсонської області від 20.07.2020 року у справі № 923/1120/19; відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Рис України" на рішення Господарського суду Херсонської області від „20" липня 2020р. у справі №923/1120/19; задоволено клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю "Рис України" про проведення судового засідання у режимі відеоконференції; призначено апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Рис України" на рішення Господарського суду Херсонської області від „20" липня 2020р. до розгляду в режимі відеоконференції на 03 грудня 2020 року о 10:00 год. та доручено Господарському суду Херсонської області забезпечити проведення судового засідання у справі № 923/1120/19 в режимі відеоконференції.

27.11.2020 року від Каланчацької селищної ради Херсонської області до суду надійшла заява про розгляд справи без участі представника селищної ради.

Разом з тим, з 25.11.2020 головуючий суддя Колоколов С.І. був тимчасово непрацездатний. У зв`язку з чим, судове засідання, призначене на 03.12.2020р. не відбулось.

Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 17.12.2020 року призначено розгляд апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Рис України" в режимі відеоконференції 25 січня 2021 року об 11:00 год. та доручино Господарському суду Херсонської області (вулиця Театральна, 18, м. Херсон, 73000) забезпечити проведення судового засідання у справі № 923/1120/19 в режимі відеоконференції в приміщенні Господарському суду Херсонської області. У Господарському суду Херсонської області прийматиме участь у режимі відеоконференції представник - Товариства з обмеженою відповідальністю "Рис України".

13.01.2021 року до суду надійшло клопотання представника Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Таврида" - Дудченко В.М., в якому заявник просить надати йому (електронна адреса ІНФОРМАЦІЯ_1 ) телефон (+38095) 234-30-96) можливість участі у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів - через систему відеоконференцзв`язку "EasyCon".

Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 14.01.2021 клопотання представника Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Таврида" - Дудченко В.М. про проведення судового засідання у справі №923/1120/19 в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду задоволено; ухвалено провести судове засідання у справі №923/1120/19, призначене на 25.01.2021 року об 11:00 год. за допомогою комплексу технічних засобів та програмного забезпечення "EasyCon" в приміщенні Південно-західного апеляційного господарського суду в залі судових засідань №6.

В судовому засіданні в режимі відеоконференції 25.01.2021 представник скаржника, підтримав доводи апеляційної скарги.

Представник позивача заперечував проти задоволення апеляційної скарги.

Представники відповідача та третіх осіб в судове засідання не з`явилися, про дату та місце розгляду справи повідомлені належним чином, що підтверджується матеріалами справи.

Суд апеляційної інстанції, у відповідності до ст. 269 Господарського процесуального кодексу України, переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Розглянувши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення присутніх представників сторін, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, судова колегія дійшла до наступного висновку.

Як вбачається з матеріалів справи, 21.04.2008 року між Каланчацькою районною державною адміністрацією (орендодавець) та Сільськогосподарським товариством з обмеженою відповідальністю "Таврида" (орендар) було укладено договір оренди землі, який було зареєстровано у Каланчацькому районному відділі Херсонської регіональної філії центру Державного земельного кадастру, про що у Державному реєстрі земель вчинено запис від 21.04.2008року за № 040873300120.

У відповідності до вказаного договору орендодавець надає, а орендар приймає в строкове платне користування земельну ділянку сільськогосподарського призначення, яка знаходиться у адміністративних межах Каланчацької селищної ради (землі тимчасового запасу) Каланчацького району Херсонської області (п. 1 договору).

Відповідно до п. 2 договору в оренду передається земельна ділянка загальною площею 254,45 га, у тому числі рілля (зрошення) - 227,00 га під сільськогосподарськими шляхами - 4,42 га, під гідротехнічними спорудами ( під валиками) - 4, 00 га, під штучними водостоками - 19,03 га.

Згідно з п. 8 Договору, його укладено строком на 5 років. Після закінчення строку дії договору орендар має переважне право поновлення його на новий строк.

Передача земельної ділянки орендарю здійснюється у 7 денний строк після державної реєстрації договору оренди землі за актом її приймання-передачі (п. 20 договору).

Пунктом 26 договору визначено, що на орендовану земельну ділянку встановлено обмеження (обтяження) та інші права третіх осіб: обмежена правами третіх осіб, власників сертифікатів на право на земельну частку (пай). В разі пред`явлення своїх прав третіми особами (власників) сертифікатів на право на земельну частку (пай) орендодавець та орендар зобов`язані внести зміни в даний договір, після збору урожаю орендарем.

Відповідно до п. 31.11. договору орендар зобов`язався внести зміни до договору оренди в разі пред`явлення своїх прав третіми особами - власниками сертифікатів на право на земельну частку (пай).

Дія договору припиняється шляхом його розірвання за взаємною згодою сторін; за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у наслідок невиконання другою стороною обов`язків, передбачених договором, та внаслідок випадкового знищення, пошкодження орендованої земельної ділянки, яке перешкоджає її використанню, а також з інших підстав, визначених законом (п. 38 договору).

Пунктом 39 договору сторони погодили, що розірвання договору оренди землі в односторонньому порядку допускається, зокрема, в разі пред`явлення своїх прав третіми особами на отримання земельної ділянки в натурі (на земельну ділянку, на яку пред`явлено права третіми особами).

21.04.2008 року сторонами підписано акт приймання-передачі земельної ділянки (т.1 а.с. 26).

В подальшому між сторонами було укладено низку додаткових угод (від 26.08.2008 року № 000873300054, від 03.11.2010 року № 001073300062, від 10.09.2012 року №652320004001162), якими, зокрема, були внесені зміни щодо розміру земельної ділянки, розміру орендної плати та порядку її сплати, а також строку дії договору.

20.04.2018 року між сторонами було укладено додаткову угоду про поновлення терміну дії договору оренди землі від 21 квітня 2008 року № 0400873300120 з додатковими угодами від 26 серпня 2008 року № 000873300054, від 03 листопада 2010 року №001073300062, від 10 вересня 2012 року № 652320004001162 та внесення змін до нього (т.1 а.с. 37-39).

Відповідно до п. 1 додаткової угоди сторони дійшли до взаємної згоди про поновлення договору оренди землі від 21.04.2008 року № 00400873300120 з вищезазначеними додатковими угодами до нього строком на 10 років, тобто до 21 квітня 2028 року.

Згідно з п. 2 додаткової угоди в оренду передаються земельні ділянки загальною площею 203,2883 га, в тому числі спірні земельні ділянки з кадастровими номерами 6523255100:19:014:0082 площею 1,8337 га та 6523255100:19:014:0072 площею 1,3993 га.

27.09.2019 року між Каланчацькою районною державною адміністрацією, Каланчацькою селищною радою Херсонської області, Сільськогосподарським товариством з обмеженою відповідальністю Таврида укладено трьохсторонню угоду, відповідно до якої сторони домовились замінити в договорі оренди земельної ділянки від 21 квітня 2008 року, який зареєстрований за номером 040873300120 сторону орендодавця Каланчацьку району держадміністрацію на Каланчацьку селищну раду Херсонської області.

26 вересня 2019 року Каланчацькою селищною радою Херсонської області прийняте рішення № 1225 сорок дев`ятої сесії восьмого скликання Про припинення права користування частиною земельних ділянок в договорі оренди землі .

Відповідно до вказаного рішення Каланчацька селищна рала Херсонської області вирішила внести зміни до договору оренди земельної ділянки комунальної власності сільськогосподарського призначення від 21 квітня 2008 року, який зареєстрований за номером 040873300120 шляхом зменшення площі після державної реєстрації додаткової моди про укладання тристоронньої угоди щодо заміни сторони орендодавця до даного договору:

ділянка з кадастровим номером 652355100:02:001:0740

ділянка з кадастровим номером 652355100:02:001:0739

ділянка з кадастровим номером 652355100:02:001:0731

ділянка з кадастровим номером 652355100:02:001:0730

ділянка з кадастровим номером 652355100:02:001:0679

ділянка з кадастровим номером 652355100:02:001:0684

ділянка з кадастровим номером 652355100:02:001:0675

ділянка з кадастровим номером 652355100:02:001:0674

ділянка з кадастровим номером 652355100:02:001:0669

ділянка з кадастровим номером 652355100:02:001:0668

ділянка з кадастровим номером 652355100:02:001:0661

ділянка з кадастровим номером 652355100:02:001:0747

ділянка з кадастровим номером 652355100:02:001:0082

ділянка з кадастровим номером 652355100:02:001:0072

ділянка з кадастровим номером 652355100:02:001:0067

ділянка з кадастровим номером 652355100:02:001:0066

ділянка з кадастровим номером 652355100:02:001:0614

ділянка з кадастровим номером 652355100:02:001:0686

ділянка з кадастровим номером 652355100:02:001:0726

ділянка з кадастровим номером 652355100:02:001:0725

ділянка з кадастровим номером 652355100:02:001:0724

ділянка з кадастровим номером 652355100:02:001:0713

ділянка з кадастровим номером 652355100:02:001:0712

ділянка з кадастровим номером 652355100:02:001:0711

ділянка з кадастровим номером 652355100:02:001:0708

ділянка з кадастровим номером 652355100:02:001:0709

ділянка з кадастровим номером 652355100:02:001:0710

ділянка з кадастровим номером 652355100:02:001:0707

ділянка з кадастровим номером 652355100:02:001:0706

ділянка з кадастровим номером 652355100:02:001:0618

ділянка з кадастровим номером 652355100:02:001:0618

ділянка з кадастровим номером 652355100:02:001:0616

ділянка з кадастровим номером 652355100:02:001:0740

ділянка з кадастровим номером 652355100:02:001:0615

ділянка з кадастровим номером 652355100:02:001:0629

ділянка з кадастровим номером 652355100:02:001:0633

ділянка з кадастровим номером 652355100:02:001:0634

ділянка з кадастровим номером 652355100:02:001:0628

ділянка з кадастровим номером 652355100:02:001:0766

ділянка з кадастровим номером 652355100:02:001:0768

Також Каланчацька селищна рада Херсонської області вирішила припинити право оренди зазначених вище земельних ділянок комунальної власності сільськогосподарського призначення в договорі оренди від 21 квітня 2008 року, який зареєстрований за номером 040873300120, що перебуває в оренді СТОВ Таврида .

Спірне рішення приймалось радою за результатом розгляду заяв громадян про припинення права користування частиною земельної ділянки в договорі оренди землі, яка знаходиться в оренді СТОВ "Таврида".

Позивач стверджує, що він добросовісно та в повному обсязі виконував зобов`язання за укладеним договором оренди землі, будь-яких пропозицій від відповідача про дострокове розірвання договору не отримував.

На день звернення до суду на зазначених земельних ділянках є та були наявні посіви ріпаку та ячменю. Збір врожаю на вказаної озимої пшениці планується на червень - липень 2020 року, що підтверджується Актом обстеження земельних ділянок сільськогосподарського призначення, які знаходяться в оренді СТОВ Таврида на підставі договору оренди від 21 квітня 2008 року.

За таких обставин, на думку позивача, Каланчацька селищна рада не вправі була приймати рішення про припинення оренди та вправі його прийняти лише після збору врожаю.

Крім того, позивач зазначає, що з дня набрання чинності Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вирішення питання колективної власності на землю, удосконалення правил землекористування у масивах земель сільськогосподарського призначення, запобігання рейдерству та стимулювання зрошення в Україні" землі колективних сільськогосподарських підприємств, що припинені (крім земельних ділянок, які на день набрання чинності зазначеним Законом перебували у приватній власності), вважаються власністю територіальних громад, на території яких вони розташовані. Зазначений Закон є підставою для державної реєстрації права комунальної власності на земельні ділянки, сформовані за рахунок земель, які в силу зазначеного Закону переходять до комунальної власності.

Відповідно до статті 5 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" у Державному реєстрі прав реєструються речові права та їх обтяження на земельні ділянки, а також на об`єкти нерухомого майна, розташовані на земельній ділянці, переміщення яких неможливе без їх знецінення та зміни призначення, а саме: житлові будинки, будівлі, споруди, а також їх окремі частини, квартири, житлові та нежитлові приміщення.

Відповідно до частини 2 статті З Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" речові права на нерухоме майно та їх обтяження, що підлягають державній реєстрації відповідно до цього Закону, виникають з моменту такої реєстрації.

За таких обставин, укладення додаткової угоди до договору оренди землі від 21 квітня 2008 року № 0400873300120 можливе лише після реєстрації в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно права власності на земельні ділянки, які є предметом зазначеного договору.

Відповідно до статті 13 Закону України Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв) нерозподіленою земельною ділянкою є земельна ділянка, яка відповідно до проекту землеустрою щодо організації території земельних часток (паїв) увійшла до площі земель, що підлягають розподілу, але відповідно до протоколу про розподіл земельних ділянок не була виділена власнику земельної частки (паю).

Невитребуваною є земельна частка (пай), на яку не отримано документа, що посвідчено право на неї, або земельна частка (пай), право на яку посвідчено відповідно до законодавства, але яка не була виділена в натурі (на місцевості).

Нерозподілені земельні ділянки, невитребувані частки (паї) після формування їх у земельні ділянки за рішенням відповідної сільської, селищної, міської ради можуть передаватися в оренду для використання за цільовим призначенням на строк до дня державної реєстрації права власності на таку земельну ділянку, про що зазначався у договорі оренди земельної ділянки, а власники земельних часток (паїв) чи спадкоємці, які не взяли участі у розподілі земельних ділянок, повідомляються про результати проведеного розподілу земельних ділянок у письмовій формі цінним листом з листом вкладення та повідомленням про вручення або шляхом вручення відповідного повідомлення особисто, якщо відоме їх місцезнаходження.

У п.п.3 п. 39 договору оренди землі від 21.04.2008, укладеного між сторонами. вказано, що розірвання договору оренди землі в односторонньому порядку допускається: в разі пред`явлення своїх прав третіми особами на отримання земельної ділянки в натурі (на земельну ділянку, на яку пред`явлено права третіми особами).

Крім того, в п. 26 зазначеного договору вказано, що на орендовану земельну ділянку встановлено обмеження (обтяження) та інші права третіх осіб: обмежена правами третіх осіб, власників сертифікатів на право на земельну частку (пай). В разі пред`явлення своїх прав третіми особами (власників) сертифікатів на право на земельну частку (пай) орендодавець та орендар зобов`язані внести зміни в даний договір, після збору урожаю орендарем.

Відповідно до ст. 125 Земельного кодексу України право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.

Правом власності визнається право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону, незалежно від волі третіх осіб. Це право передбачає для власника можливість на свій розсуд володіти, користуватися та розпоряджатися належним йому майном.

Державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень - це офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або прининення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно (п. І частини першої ст. 2 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень ).

Відповідно до частини другої статті Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень , речові права на нерухоме майно та їх обтяження, що підлягають державній реєстрації, виникають з моменту такої реєстрації.

Тобто, вищезазначене свідчить лише про право на право , та те, що особа набуває права власності на земельну ділянку лише після державної реєстрації такого права.

Отже, позивач вважає, що припинення договору можливе лише в разі державної реєстрації права власності на таку земельну ділянку.

Задовольняючи позовні вимоги в повному обсязі, суд першої інстанції дійшов висновку, що спірне рішення прийнято Каланчацькою селищною радою з перевищенням своїх повноважень та в порушення норм чинного законодавства.

Колегія суддів Південно-західного апеляційного господарського суду не погоджується з таким висновком суду першої інстанції, з наступних підстав.

За положеннями ст. 15, 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу має право звернутися до суду, який може захистити цивільне право або інтерес у один із способів, визначених частиною першою ст. 16 Цивільного кодексу України, або й іншим способом, що встановлений договором або законом.

Під порушенням слід розуміти такий стан суб`єктивного права, за якого воно зазнало протиправного впливу з боку правопорушника, внаслідок чого суб`єктивне право особи зменшилось або зникло як таке, порушення права пов`язане з позбавленням можливості здійснити, реалізувати своє право повністю або частково. Таким чином, у розумінні закону, суб`єктивне право на захист - це юридично закріплена можливість особи використати заходи правоохоронного характеру для поновлення порушеного права і припинення дій, які порушують це право. За приписами процесуального законодавства захисту в господарському суді підлягає не лише порушене суб`єктивне право, а й охоронюваний законом інтерес, яке у логічно-смисловому зв`язку з поняттям "права", треба розуміти як прагнення до користування конкретним матеріальним або нематеріальним благом, як зумовлений загальним змістом об`єктивного і прямо не опосередкований у суб`єктивному праві простий легітимний дозвіл. Правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах.

Зазначені висновки висвітлені в абзаці 10 пункту 9 Рішення Конституційного Суду України від 30.01.2003 року № 3-рп/2003.

Статтею 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод(право на ефективний засіб юридичного захисту) передбачено, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження. До господарського суду вправі звернутись кожна особа, яка вважає, що її право чи охоронюваний законом інтерес порушено чи оспорюється, тобто має значення лише суб`єктивне уявлення особи про те, що її право чи законний інтерес потребує захисту.

Частиною 2 ст. 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з п. 10 ч. 2 ст. 16 Цивільного кодексу України одним із способів захисту цивільних прав та інтересів є визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.

Частиною 1 ст. 21 Цивільного кодексу України передбачено, що суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії виданий органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси.

Статтею 152 Земельного кодексу України встановлено, що захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється, зокрема, шляхом визнання прав, визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування, а також застосування інших, передбачених законом, способів, у тому числі шляхом поновлення порушених прав юридичних і фізичних осіб, що виникають в результаті рішень, дій чи бездіяльності органів або посадових осіб місцевого самоврядування.

Відповідно до ст. 155 Земельного кодексу України у разі видання органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування акта, яким порушуються права особи щодо володіння, користування чи розпорядження належною їй земельною ділянкою, такий акт визнається недійсним.

Так, в даному випадку позивачем у справі оскаржується рішення Каланчацької селищної ради Херсонської області від 26.09.2019 року №1225 "Про припинення права користування частиною земельних ділянок в договорі оренди землі" при цьому позивачем у справі обставини недійсності вказаного рішення пов`язуються з тим, що воно прийнято відповідачем незаконно та грубо порушує права позивача.

Відповідно до ст. 13 Конституції України, земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об`єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією.

Згідно зі ст. 2 Земельного кодексу України земельні відносини - це суспільні відносини щодо володіння, користування і розпорядження землею. Суб`єктами земельних відносин є громадяни, юридичні особи, органи місцевого самоврядування та органи державної влади. Об`єктами земельних відносин є землі в межах території України, земельні ділянки та права на них, у тому числі на земельні частки (паї).

Частиною 1 ст. 3 Земельного кодексу України унормовано, що земельні відносини регулюються Конституцією України, цим Кодексом, а також прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами.

Так, спірні правовідносини регулюються приписами Закону України "Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)" та Закону України "Про оренду землі" (далі по тексту в редакції, що діяла на момент виникнення спірних правовідносин).

Статтею 5 Закону України Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв) визначено, що сільські, селищні, міські ради приймають рішення щодо виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв) у межах населених пунктів, а районні державні адміністрації - за межами населених пунктів.

Статтею 13 Закону України "Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)" визначено, що нерозподілені (невитребувані) земельні ділянки за рішенням відповідної сільської, селищної, міської ради чи районної державної адміністрації можуть передаватися в оренду для використання за цільовим призначенням на строк до моменту отримання їх власниками державних актів на право власності на земельну ділянку, про що зазначається у договорі оренди земельної ділянки, а власники земельних часток (паїв) чи їх спадкоємці, які не взяли участь у розподілі земельних ділянок, повідомляються про результати проведеного розподілу земельних ділянок у письмовій формі, у разі якщо відоме їх місцезнаходження.

Згідно з п. 12 постанови Кабінету Міністрів України від 04.02.2004 року № 122 "Про організацію робіт та методику розподілу земельних ділянок між власниками земельних часток (паїв)" нерозподілені (не витребувані) земельні ділянки передаються в розпорядження сільських, селищних, міських рад чи райдержадміністрацій з метою надання їх в оренду.

Відтак, законодавством передбачена можливість раціонального використання земельних часток до оформлення їхніми власниками правовстановлюючих документів з можливістю надходження коштів до бюджету.

При цьому, оренда нерозподілених (невитребуваних) земельних ділянок не є сталою і не може забезпечити постійну площу орендованої земельної ділянки, оскільки земельні ділянки надаються на строк до моменту отримання їх власниками державних актів на право власності на земельну ділянку.

Враховуючи положення п. 3 Указу Президента України від 08.08.1995 року № 720/95 "Про порядок паювання земель, переданих у колективну власність сільськогосподарським підприємствам і організаціям" та вимоги до форми сертифіката на право на земельну частку (пай), затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 12.10.1995 № 801 "Про затвердження форми сертифіката на право на земельну частку (пай) і зразка Книги реєстрації сертифікатів на право на земельну частку (пай)", встановлення розмірів земельної частки (паю) передбачається в умовних кадастрових гектарах без визначення меж цієї частки в натурі (на місцевості).

Виходячи з нормативних положень Закону України "Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)", Указу Президента України від 08.08.1995 року № 720/95 "Про порядок паювання земель, переданих у колективну власність сільськогосподарським підприємствам і організаціям", нерозподілена (не витребувана) земельна ділянка - це земельна ділянка, що була запроектована в складі єдиного земельного масиву без визначення меж в натурі (на місцевості), проте не була розподілена на зборах власників земельних часток (паїв) через неявку на збори осіб - власників права на земельну частку (пай) чи їх спадкоємців. Статус невитребуваних нерозподілені земельні ділянки набувають вже після проведення зборів стосовно розподілу земельних ділянок.

На відміну від земельної ділянки, земельна частка (пай) є умовною часткою земель, які належали колективним сільськогосподарським підприємствам, сільськогосподарським кооперативам, сільськогосподарським акціонерним товариствам, розмір якої визначений в умовних кадастрових гектарах. Місцезнаходження та межі такої земельної частки (паю) не визначені.

Згідно з п.17 розділу X "Перехідні положення" Земельного кодексу України сертифікати на право на земельну частку (пай), отримані громадянами, вважаються правовстановлюючими документами при реалізації ними права вимоги на відведення земельної частки (паю) в натурі (на місцевості) відповідно до законодавства. Сертифікати на право на земельну частку (пай) є дійсними до виділення власникам земельних часток (паїв) у натурі (на місцевості) земельних ділянок та видачі їм державних актів на право приватної власності на землю.

Тобто, враховуючи організаційно-правові засади передачі в оренду нерозподілених (невитребуваних) земельних ділянок (паїв), які знаходяться поза межами населеного пункту, Каланчацька селищна рада Херсонської області, приймаючи оскаржуване рішення у справі, діяла в межах повноважень, наданих їй Законом України Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв) та Законом України Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вирішення питання колективної власності на землю, удосконалення правил землекористування у масивах земель сільськогосподарського призначення, запобігання рейдерству та стимулювання зрошення в Україні .

Що стосується припинення спірним рішенням договору оренди невитребуваних земельних часток (паїв), у зв`язку із набуттям прав власності на земельні ділянки, на які посилається позивач в позовній заяві, судова колегія зазначає таке.

За загальними положеннями цивільного законодавства, зобов`язання виникають з підстав, зазначених у ст. 11 Цивільного кодексу України. За приписами частини 2 цієї ж статті підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини, інші юридичні факти. Підставою виникнення цивільних прав та обов`язків є дії осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також дії, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки.

Згідно зі ст. 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства (стаття 628 Цивільного кодексу України).

Частиною 1 ст. 2 Закону України "Про оренду землі" встановлено, що відносини, пов`язані з орендою землі, регулюються Земельним кодексом України, Цивільним кодексом України, цим Законом, законами України, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них, а також договором оренди землі.

Статтями 93 та 96 Земельного кодексу України передбачено, що право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності. Землекористувачі зобов`язані, зокрема, забезпечувати використання землі за цільовим призначенням.

Положеннями ч. ч. 1, 5 ст. 6 Закону України "Про оренду землі" передбачено, що орендарі набувають права оренди земельної ділянки на підставах і в порядку, передбачених Земельним кодексом України, Цивільним кодексом України, цим та іншими законами України і договором оренди землі. Право оренди земельної ділянки підлягає державній реєстрації відповідно до закону.

Поняття договору оренди землі визначено ст. 13 Закону України "Про оренду землі", за приписами якої договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Відповідно до ст. 24 та 25 Закону України "Про оренду землі" орендодавець має право вимагати від орендаря використання земельної ділянки за цільовим призначенням згідно з договором оренди і своєчасного внесення останнім орендної плати, а орендар земельної ділянки зобов`язаний виконувати встановлені щодо об`єкта оренди обмеження (обтяження) в обсязі, передбаченому законом або договором оренди землі.

Зміна або розірвання договору вчиняється в такій самій формі, що й договір, що змінюється або розривається, якщо інше не встановлено договором або законом чи не випливає із звичаїв ділового обороту (ст. 654 Цивільного кодексу України).

З урахуванням вищевказаних норм законодавства, судова колегія зазначає, що припинення земельних орендних правовідносин може відбуватися як у добровільному порядку за згодою сторін, за їх волевиявленням, так і у встановлених законодавством випадках на вимогу однієї з сторін, якщо таке право прямо передбачено умовами укладеного між сторонами договору.

Так, як вже зазначалося раніше, умовами укладеного між сторонами договору, а саме пунктом 26 договору визначено, що на орендовану земельну ділянку встановлено обмеження (обтяження) та інші права третіх осіб: обмежена правами третіх осіб, власників сертифікатів на право на земельну частку (пай). В разі пред`явлення своїх прав третіми особами (власників) сертифікатів на право на земельну частку (пай) орендодавець та орендар зобов`язані внести зміни в даний договір, після збору урожаю орендарем.

Відповідно до п. 31.11. договору орендар зобов`язався внести зміни до договору оренди в разі пред`явлення своїх прав третіми особами - власниками сертифікатів на право на земельну частку (пай).

При цьому, п. 39 договору сторони погодили, що розірвання договору оренди землі в односторонньому порядку допускається, зокрема, в разі пред`явлення своїх прав третіми особами на отримання земельної ділянки в натурі (на земельну ділянку, на яку пред`явлено права третіми особами).

Статтями 6 і 627 Цивільного кодексу України передбачено свободу договору, що полягає в тому, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Свобода договору означає право громадян або юридичних осіб, та інших суб`єктів цивільного права вступати чи утримуватися від вступу у будь-які договірні відносини. Свобода договору проявляється також у можливості наданій сторонам визначати умови такого договору. Однак під час укладання договору, визначаючи його умови, сторони повинні дотримуватись нормативно-правових актів.

Тобто, підписавши договір оренди землі від 21.04.2008 року в добровільному порядку, без заперечень та зауважень в цій частині, Сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю "Таврида", с. Гаврилівка Друга Каланчацького району Херсонської області прийняло на себе передбачені зазначеним договором певні зобов`язання, а також погодилось на відповідні обмеження щодо переданої в оренду земельної ділянки, як і погодилось з можливістю орендодавця припинити орендні правовідносини в односторонньому порядку в разі пред`явлення своїх прав третіми особами на отримання земельної ділянки в натурі (на земельну ділянку, на яку пред`явлено права третіми особами).

Матеріалами справи підтверджено, що в подальшому громадянами здійснювались дії, направлені на фактичне отримання вказаної земельної ділянки у власність, тобто мало місце передбачене Договором оренди землі від 21.04.2008 року, пред`явлення своїх прав третіми особами на отримання земельної ділянки в натурі, що в свою чергу відповідно до приписів п. 39 Договору є підставою для припинення орендних правовідносин орендодавцем в односторонньому порядку (в частині земельної ділянки, на яку пред`явлено права третіми особами).

Так, саме в зв`язку з пред`явленням громадян своїх прав на отримання земельної ділянки в натурі, як власниками сертифікату на відповідні паї, 26.09.2019 року Головою Каланчацької селищної ради було видано спірне рішення № 1225, яким вирішено внести зміни до договору оренди земельної ділянки комунальної власності сільськогосподарського призначення від 21 квітня 2008 року, який зареєстрований за номером 040873300120 шляхом зменшення площі після державної реєстрації додаткової моди про укладання тристоронньої угоди щодо заміни сторони орендодавця до даного договору:

ділянка з кадастровим номером 652355100:02:001:0740

ділянка з кадастровим номером 652355100:02:001:0739

ділянка з кадастровим номером 652355100:02:001:0731

ділянка з кадастровим номером 652355100:02:001:0730

ділянка з кадастровим номером 652355100:02:001:0679

ділянка з кадастровим номером 652355100:02:001:0684

ділянка з кадастровим номером 652355100:02:001:0675

ділянка з кадастровим номером 652355100:02:001:0674

ділянка з кадастровим номером 652355100:02:001:0669

ділянка з кадастровим номером 652355100:02:001:0668

ділянка з кадастровим номером 652355100:02:001:0661

ділянка з кадастровим номером 652355100:02:001:0747

ділянка з кадастровим номером 652355100:02:001:0082

ділянка з кадастровим номером 652355100:02:001:0072

ділянка з кадастровим номером 652355100:02:001:0067

ділянка з кадастровим номером 652355100:02:001:0066

ділянка з кадастровим номером 652355100:02:001:0614

ділянка з кадастровим номером 652355100:02:001:0686

ділянка з кадастровим номером 652355100:02:001:0726

ділянка з кадастровим номером 652355100:02:001:0725

ділянка з кадастровим номером 652355100:02:001:0724

ділянка з кадастровим номером 652355100:02:001:0713

ділянка з кадастровим номером 652355100:02:001:0712

ділянка з кадастровим номером 652355100:02:001:0711

ділянка з кадастровим номером 652355100:02:001:0708

ділянка з кадастровим номером 652355100:02:001:0709

ділянка з кадастровим номером 652355100:02:001:0710

ділянка з кадастровим номером 652355100:02:001:0707

ділянка з кадастровим номером 652355100:02:001:0706

ділянка з кадастровим номером 652355100:02:001:0618

ділянка з кадастровим номером 652355100:02:001:0618

ділянка з кадастровим номером 652355100:02:001:0616

ділянка з кадастровим номером 652355100:02:001:0740

ділянка з кадастровим номером 652355100:02:001:0615

ділянка з кадастровим номером 652355100:02:001:0629

ділянка з кадастровим номером 652355100:02:001:0633

ділянка з кадастровим номером 652355100:02:001:0634

ділянка з кадастровим номером 652355100:02:001:0628

ділянка з кадастровим номером 652355100:02:001:0766

ділянка з кадастровим номером 652355100:02:001:0768

Також Каланчацька селищна рада Херсонської області вирішила припинити право оренди зазначених вище земельних ділянок комунальної власності сільськогосподарського призначення в договорі оренди від 21 квітня 2008 року, який зареєстрований за номером 040873300120, що перебуває в оренді СТОВ Таврида .

Цим же рішенням вказано, що керівник позивача повинен у місячний термін укласти додаткову угоду щодо припинення договорів оренди земельних ділянок та забезпечити реєстрацію припинення права оренди у Державному реєстрі речових прав.

Тобто, в даному випадку, Каланчацька селищна рада діяла у межах як визначених законом, на момент прийняття такого рішення, повноважень, так і у відповідності до приписів укладеного між сторонами договору, в зв`язку з чим, суд апеляційної інстанції не погоджується із висновком суду першої інстанції щодо перевищень повноважень селищної ради при прийнятті оскаржуваного рішення.

Посилання позивача на те, що спірним рішенням відповідач незаконно розірвав договір оренди в односторонньому порядку, до уваги колегії суддів не приймається, оскільки, по-перше, таке право прямо передбачено договором оренди від 21.04.2008 року, по-друге, було не розірвано договір оренди, а припинено орендні правовідносини частково.

При цьому, посилання позивача на те, що визначене п. 26, 39 обмеження договору щодо права третіх осіб пред`явити вимоги на отримання земельної ділянки в натурі, свідчить лише про право на право , та те, що особа набуває права власності на земельну ділянку лише після державної реєстрації такого права, судовою колегією визнається безпідставним, оскільки приписами спірного договору чітко визначено, що достатнім для його розірвання в односторонньому порядку в частині земельної ділянки, на які й пред`явлено вимогу, є саме наявність факту такої вимоги, а не фактичного оформлення у власність такої земельної ділянки.

Крім того, колегія суддів Південно-західного апеляційного господарського суду звертає увагу на те, що в період дії між сторонами договору оренди землі 21.04.2008 року, між ними вже укладалась низка додаткових угод, якими сторони поступово зменшували розмір переданої в оренду земельної ділянки в добровільному порядку.

Також, колегія суддів не погоджується з висновком суду першої інстанції, що тільки після укладення додаткової угоди до договору від 28.04.2008 та її державної реєстрації, Каланчацька селищна рада набула прав сторони за договором - Орендодавця, оскільки, як зазначалось вище, у зв`язку з набранням чинності Закону України від 10.07.2018 року №2498-VІІІ, яким внесено зміни до Закону України Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних часток (паїв) , яким визначено що з 01.01.2019 повноваження районних державних адміністрацій щодо розпорядження землями для ведення товарного сільськогосподарського виробництва виключено, та наділено такими повноваженнями сільськими, селищними та міськими радами.

Оскільки звернення громадян є підставою для припинення договірних правовідносин за Договором оренди землі від 21.04.2008р., то на момент цих звернень Каланчацька районна державна адміністрація не мала право на розпорядження даними земельними ділянками, хоча юридично ще мала статус орендодавця.

Крім того колегія суддів зазначає, що ст. 2 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень передбачає, що державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень - це офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно. Із офіційним визнанням державою права власності пов`язується можливість матеріального об`єкта (майна) перебувати в цивільному обороті та судового захисту права власності на нього.

Отже, законодавець визначив, що до інших правових наслідків, окрім офіційного визнання і підтвердження державою відповідних юридичних фактів, встановлюючи презумпцію правильності зареєстрованих відомостей з реєстру для третіх осіб, застосування норм Закону Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень не призводить. Державна реєстрація права власності на нерухоме майно є одним з юридичних фактів у юридичному складі, необхідному для виникнення права власності, а самостійного значення щодо підстав виникнення права власності не має.

Таким чином, системний аналіз наведених положень законодавчих актів дозволяє стверджувати, що державна реєстрація визначає лише момент, після якого виникає право власності, за наявності інших юридичних фактів, передбачених законом як необхідних для виникнення права власності.

Згідно п.2 ч.1 ст. 275 Господарського процесуального кодексу України, суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право: скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове рішення у відповідній частині або змінити рішення.

Відповідно до ст. 277 ГПК України, підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Враховуючи вищевикладене, судова колегія вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а рішення Господарського суду Херсонської області від 20 липня 2020 року по справі № 923/1120/19 підлягає скасуванню з прийняттям нового рішення про відмову у задоволенні позову.

Витрати зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги, відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на позивача

Керуючись ст.ст. 129, 269, 270, 275, 277, 281-284 ГПК України, суд постановив:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Рис України" задовольнити.

2. Рішення Господарського суду Херсонської області від 20.07.2020р. у справі №923/1120/19 скасувати.

В задоволені позову Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Таврида" відмовити повністю.

Стягнути з Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Таврида" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Рис України" судовий збір за апеляційний перегляд у розмірі 2881,50 грн.

Доручити Господарському суду Херсонської області видати відповідний наказ із зазначенням повних реквізитів сторін.

Відповідно до ст.284 ГПК України постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку протягом 20 днів, які обчислюються у відповідності до ст.288 ГПК України.

Повний текст постанови

складено „27" січня 2021 року

Головуючий суддя С.І. Колоколов

Суддя В.М. Головей

Суддя Г.П. Разюк