Рішення

від 25.01.2021 по справі 910/31610/15(910/772/19)

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

25.01.2021Справа № 910/31610/15(910/772/19)

За позовом ОСОБА_1

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Саломандри"

Товариства з обмеженою відповідальністю "Укоінвест"

про визнання недійсним договору купівлі-продажу нерухомого майна

В межах справи № 910/772/19

За заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "Юридична компанія "Леджиста"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Укоінвест" (ідентифікаційний код 23507032)

про банкрутство

Суддя Чеберяк П.П.

Представники сторін:

Від позивача Грицик Д.С. - представник

Від відповідача 1 не з`явилися

Від відповідача 2 не з`явилися

Від ТОВ Юридична компанія Леджиста Гербеда Г.Г. - представник

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

У провадженні Господарського суду м. Києва перебуває справа № 910/772/19 за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "Юридична компанія "Леджиста" про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "Укоінвест" на стадії ліквідаційної процедури, введеної постановою Господарського суду м. Києва від 05.08.2019.

У грудні 2015 року ОСОБА_1 звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Саломандри" та Товариства з обмеженою відповідальністю "Укоінвест" про визнання недійсним укладеного між відповідачами у справі договору купівлі-продажу нерухомого майна від 15 травня 2015 року, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Тверською І.В. та зареєстрованого в реєстрі за № 789.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 18.05.2016 (суддя Андреїшина І.О.) у позові відмовлено повністю.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 30.11.2016 рішення Господарського суду міста Києва від 18.05.2016 залишено без змін.

Постановою Вищого господарського суду України від 28.02.2017 постанову Київського апеляційного господарського суду від 30.11.2016 залишено без змін.

Постановою Верховного Суду України від 12.07.2017 рішення Господарського суду міста Києва від 18.05.2016, постанову Київського апеляційного господарського суду від 30.11.2016 та постанову Вищого господарського суду України від 28.02.2017 скасовано, а справу № 910/31610/15 передано на новий розгляд до Господарського суду міста Києва.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 26.07.2017 року справу №910/31610/15 передано на розгляд судді Чебикіній С.О.

Ухвалою Господарського суду м. Києва від 28.07.2017 справу прийнято до свого провадження та призначено до розгляду на 04.09.2017.

Ухвалою Господарського суду м. Києва від 15.11.2017 у даній справі було призначено судово-економічну експертизу, проведення якої доручено експертам Київського науково-дослідного інституту судових експертиз Міністерства юстиції України та зупинено провадження у справі.

12.12.2019 до суду повернулись матеріали справи з Київського науково-дослідного інституту судових експертиз з висновком судової експертизи.

Ухвалою Господарського суду м. Києва від 23.12.2019 поновлено повадження у справі, вирішено здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження та підготовче засідання призначено на 22.01.2020.

22.01.2020 в судовому засіданні оголошено перерву на 12.02.2020.

Ухвалою Господарського суду м. Києва від 26.02.2020 закрито підготовче провадження у справі та розгляд справи по суті призначено на 18.03.2020.

17.03.2020 відповідачем-1 через канцелярію суду надано клопотання про передачу матеріалів справи для розгляду спору в межах справи №910/772/19 про банкрутство відповідача-2.

Ухвалою Господарського суду м. Києва від 17.06.2020 справу призначено до розгляду на 08.07.2020.

Ухвалою Господарського суду м. Києва від 29.07.2020 справу № 910/31610/15 передано за підсудністю до Господарського суду міста Києва для розгляду в межах справи №910/772/19 про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "Укоінвест".

Ухвалою Господарського суду м. Києва від 28.08.2020 прийнято справу № 910/31610/15 за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю "Саломандри", Товариства з обмеженою відповідальністю "Укоінвест" про визнання недійсним договору купівлі-продажу нерухомого майна до розгляду в межах справи № 910/772/19 про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "Укоінвест" та підготовче засідання призначено на 21.09.2020.

Ухвалою Господарського суду м. Києва від 21.09.2020 розгляд справи відкладено на 04.11.2020.

04.11.2020 до Господарського суду м. Києва надійшло клопотання ліквідатора банкрута арбітражного керуючого Панченка Р.М. про відкладення розгляду справи.

Ухвалою Господарського суду м. Києва від 04.11.2020 розгляд справи відкладено на 25.11.2020.

Ухвалою Господарського суду м. Києва від 25.11.2020 закрито підготовче провадження та призначено позов ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю "Саломандри" та Товариства з обмеженою відповідальністю "Укоінвест" про визнання недійсним договору купівлі-продажу нерухомого майна в межах справи № 910/772/19 до судового розгляду по суті на 20.01.2021.

У судовому засіданні 20.01.2021 оголошено перерву до 25.01.2021.

Ухвалою Господарського суду м. Києва від 25.01.2021 відмовлено в задоволенні заяви відповідача 2 про залучення в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю Юридична компанія Леджиста .

У судовому засіданні 25.01.2021 представник позивача надав пояснення по суті заявлених позовних вимог.

Представники відповідачів у судове засідання не з`явилися, про причини неявки суд не повідомили.

Розглянувши позовну заяву ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю "Саломандри", Товариства з обмеженою відповідальністю "Укоінвест" про визнання недійсним договору купівлі-продажу нерухомого майна, Господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

Відповідно до п.п. 2.1., 2.2., 7.1., 7.2. Статуту Товариства з обмеженою відповідальністю "Укоінвест" в редакції від 23 листопада 2006 року товариство є юридичною особою, статутний фонд (капітал) якої становить 40 000,00 грн. та поділений на частки між учасниками, якими є:

- ОСОБА_1 з часткою внеску до статутного фонду у сумі 16 400,00 грн., що становить 41% статутного фонду;

- ОСОБА_2 з часткою внеску до статутного фонду у сумі 12 000,00 грн., що становить 30% статутного фонду;

- ОСОБА_3 з часткою внеску до статутного фонду у сумі 8 000,00 грн., що становить 20% статутного фонду;

- ОСОБА_4 з часткою внеску до статутного фонду у сумі 3 600,00 грн., що становить 9% статутного фонду.

26 березня 2012 року загальними зборами учасників товариства з обмеженою відповідальністю "Укоінвест" прийнято рішення, оформлене протоколом № 2, про звільнення з посади директора ОСОБА_5 та про призначення на посаду директора ОСОБА_1 .

12 грудня 2014 року загальними зборами учасників Товариства з обмеженою відповідальністю "Укоінвест" прийнято рішення, оформлене протоколом № 3, про звільнення з 12 грудня 2014 року ОСОБА_1 з посади директора товариства за власним бажанням на підставі ст. 38 Кодексу законів про працю України (зареєстровано приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Авдієнко В.В. в реєстрі за №5116).

04 лютого 2015 року загальними зборами учасників Товариства з обмеженою відповідальністю "Укоінвест" прийнято рішення, оформлене протоколом № 5, про продовження діяльності товариства на підставі модельного статуту товариства з обмеженою відповідальністю, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 1182 від 16 листопада 2011 року, та затверджено порядок складення та підписання протоколу загальних зборів.

04 лютого 2015 року загальними зборами учасників Товариства з обмеженою відповідальністю "Укоінвест" прийнято рішення, оформлене протоколом № 6, про виключення ОСОБА_1 зі складу учасників товариства за систематичне невиконання обов`язків, покладених на учасника та вчинення перешкод у досягненні Товариством мети його створення.

24 квітня 2015 року загальними зборами учасників Товариства з обмеженою відповідальністю "Укоінвест", оформленими протоколом № 9, було прийнято рішення про відчуження Товариству з обмеженою відповідальністю "Саломандри" нерухомого майна, що належить на праві власності Товариству з обмеженою відповідальністю "Укоінвест", а саме: нежитлового будинку, який знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 201 кв.м., шляхом укладення договору купівлі-продажу; визначено ціну продажу нерухомого майна у розмірі 157 941,00 грн.; зобов`язано директора товариства ОСОБА_6 уповноважити ОСОБА_3 на проведення необхідних підготовчих дій та укладення між Товариством з обмеженою відповідальністю "Укоінвест" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Саломандри" договору купівлі-продажу нежитлового будинку. Вирішено оформити повноваження шляхом нотаріального посвідчення довіреності на представництво інтересів товариства перед третіми особами.

15 травня 2015 року між товариством з обмеженою відповідальністю "Укоінвест" в особі ОСОБА_3, який діяв на підставі нотаріально посвідченої довіреності № 788 від 15 травня 2015 року, (продавець, відповідач-1) та товариством з обмеженою відповідальністю "Саломандри" в особі директора ОСОБА_6 (покупець, відповідач-2) укладено договір купівлі-продажу нерухомого майна, а саме: нежитлового будинку, який знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 201 кв.м., що був посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Тверською І.В. та зареєстрований у реєстрі за № 789.

За змістом статті 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, та свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (частина перша статті 16 Цивільного кодексу України).

Згідно із частинами першою та другою статті 4 Господарського процесуального кодексу України право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Відповідно до частини першої статті 5 Господарського процесуального кодексу України, здійснюючи правосуддя, господарський суд захищає права та інтереси фізичних і юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Аналіз наведених норм свідчить про те, що підставою та необхідною умовою для звернення особи до суду із відповідним позовом є наявність порушеного права та охоронюваного законом інтересу особи - позивача у справі і таке звернення здійснюється особою, котрій це право належить, і саме з метою його захисту.

При цьому звертаючись до господарського суду, позивач повинен визначити, яке його право, на його думку, є порушеним, та в який спосіб належить здійснити судовий захист порушеного права. У свою чергу судам належить з`ясувати наявність порушеного права позивача та відповідність обраного ним способу захисту порушеного права способам, визначеним у законодавстві. Відсутність обставин, які б підтверджували наявність порушення права особи, за захистом якого вона звернулася, є підставою для відмови у задоволенні такого позову.

Згідно з пунктом 2 частини другої статті 16 Цивільного кодексу України визнання правочину недійсним є способом захисту цивільних прав та інтересів.

Відповідно до частини 3 статті 215 Цивільного кодексу України якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Зазначеною нормою передбачено можливість оскарження правочину як стороною договору, так і зацікавленою особою, яка не є стороною правочину.

Чинне законодавство прямо не визначає кола осіб, які можуть бути позивачами у справах, пов`язаних з визнанням правочинів недійсними, а тому, виходячи з вимог статті 16 Цивільного кодексу України, статті 4 Господарського процесуального кодексу України крім учасників правочину (сторін за договором), а в передбачених законом випадках - прокурора, державних та інших органів, позивачем у справі може бути будь-яке підприємство, установа, організація, а також фізична особа, чиї права та охоронювані законом інтереси порушує цей правочин.

Тобто у разі, якщо договір оскаржує особа, яка не є стороною цього договору, така особа, звертаючись з відповідним позовом до суду, має навести обґрунтування, в чому полягає порушення її прав та охоронюваних законом інтересів цим правочином.

Згідно з частиною 1 статті 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недотримання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п`ятою та шостою ст. 203 Цивільного кодексу України.

Відповідно до частини 1 статті 203 Цивільного кодексу України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

При вирішенні спору про визнання недійсним оспорюваного правочину підлягають застосуванню загальні положення статей 3,15, 16 Цивільного кодексу України, які передбачають право кожної особи на судовий захист саме порушеного цивільного права.

За результатами розгляду такого спору вирішується питання про спростування презумпції правомірності правочину і має бути встановлено не лише наявність підстав недійсності правочину, що передбачені законом, але й визначено, чи було порушено цивільне право особи, за захистом якого позивач звернувся до суду, яке саме право порушено, в чому полягає його порушення, оскільки в залежності від цього визначається належний спосіб захисту порушеного права, якщо воно мало місце (такі правові висновки викладені в постанові Верховного Суду України від 21.09.2016 у справі № 902/841/15).

Позивач звертаючись до суду з позовом у даній справі про визнання недійсним договору купівлі-продажу нерухомого майна від 15 травня 2015 року, посилається на те, що договір вчинено на підставі рішення загальних зборів учасників ТОВ "Укоінвест", оформленого протоколом № 9 від 24 квітня 2015 року, яке було визнано недійсним в судовому порядку за рішенням господарського суду Черкаської області від 01 грудня 2015 року у справі № 925/1761/15, договір укладено від імені відповідача-2 особою без необхідного обсягу цивільної дієздатності, що суперечить ч. 2 ст. 203 Цивільного кодексу України, оскільки правочин було укладено після ухвалення загальними зборами відповідача-2 незаконних рішень про його звільнення з посади керівника, про виключення його зі складу учасників товариства та про погодження відчуження нерухомого майна.

Так, рішенням господарського суду Черкаської області від 01 грудня 2015 року у справі № 925/1761/15, залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 15 лютого 2016 року, рішення загальних зборів учасників ТОВ "Укоінвест" про вчинення спірного правочину з відчуження майна та про припинення Товариства за рішенням власника, оформлені протоколами № 9 від 24 квітня 2015 року та № 11 від 25 серпня 2015 року, визнано недійсними.

Крім того, рішенням Господарського суду міста Києва від 13 липня 2015 року у справі № 910/2932/15-г, залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 13 жовтня 2015 року, визнано недійсними рішення загальних зборів засновників ТОВ "Укоінвест" від 12 грудня 2014 року про звільнення ОСОБА_1 з посади директора товариства за власним бажанням, оформлені протоколом № 3.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 24 вересня 2015 року у справі № 910/12670/15, залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 03 лютого 2016 року, визнано недійсними рішення загальних зборів учасників ТОВ "Укоінвест" від 04 лютого 2015 року про виключення ОСОБА_1 зі складу учасників ТОВ "Укоінвест" та від 21 травня 2015 року про зміну місцезнаходження та складу учасників товариства. Постановою Вищого господарського суду України від 20 квітня 2016 року постанову Київського апеляційного господарського суду від 03 лютого 2016 року та рішення господарського суду міста Києва від 24 вересня 2015 року у справі № 910/12670/15 в частині визнання недійсними рішень загальних зборів учасників ТОВ "Укоінвест" про зміну місцезнаходження та складу учасників товариства, оформлені протоколом № 10 від 21 травня 2015 року, скасовано та справу № 910/12670/15 в цій частині передано на новий розгляд до господарського суду міста Києва в іншому складі суду; в іншій частині судові рішення місцевого та апеляційного господарських судів залишено без змін. Під час нового розгляду справи (після винесення оскаржуваного рішення по даній справі) рішенням Господарського суду міста Києва від 13 липня 2016 року у справі № 910/12670/15, залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 30 вересня 2016 року, позовні вимоги в частині направленій на новий розгляд задоволено та визнано недійсними рішення загальних зборів учасників ТОВ "Укоінвест" від 21 травня 2015 року, оформлені протоколом № 10.

Рішенням господарського суду Черкаської області від 25 лютого 2016 року у справі № 925/2026/15 визнано недійсним рішення загальних зборів ТОВ "Укоінвест" про продовження діяльності товариства на підставі модельного статуту, оформлені протоколом № 5 від 04.02.2015 року.

У відповідності до ст. 58 Закону України "Про господарські товариства", ст. 145 Цивільного кодексу України, вищим органом товариства з обмеженою відповідальністю є загальні збори учасників. Вони складаються з учасників товариства або призначених ними представників.

Спірний Договір купівлі-продажу від 15.05.2015 було підписано від імені продавця ОСОБА_3 , який діяв на підставі нотаріально посвідченої довіреності на представлення інтересів ТОВ "Укоінвест" від 15.05.2015 року, виданої директором ТОВ "Укоінвест" ОСОБА_6 , який відповідно до законодавства та статуту мав відповідні повноваження.

Питання уповноваження ОСОБА_6 як директором, ОСОБА_3 на вчинення правочину з відчуження нерухомого майна було предметом розгляду і погодження Загальними зборами ТОВ "Укоінвест".

Як вбачається з матеріалів справи, спірний договір, який був посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Тверською І.В., зареєстрований в реєстрі за № 789, містить усі необхідні істотні умови. Зобов`язання сторонами було виконано у повному обсязі, зокрема, покупцем була сплачена його вартість, що підтверджується платіжним дорученням № 2 від 19.05.2015, а продавцем передано майно за актом приймання передачі від 19.05.2015, право власності на яке було зареєстроване за відповідачем-1 у державному реєстрі речових прав на майно.

В обґрунтування порушення прав та охоронюваних законом інтересів спірним правочином позивач послався на те, що оскільки правочин було укладено після ухвалення загальними зборами відповідача-2 незаконних рішень про його звільнення з посади керівника, про виключення його зі складу учасників товариства та про погодження відчуження нерухомого майна спірний договір порушує його корпоративні права як учасника Товариства з обмеженою відповідальністю "Укоінвест", що полягає у поверненні у власність товариства нерухомого майна.

З наведеними твердженнями позивача суд не погоджується оскільки наявність зазначених судових рішень, на які посилається позивач в обґрунтування своїх вимог, не є підставою для визнання недійсним спірного договору, оскільки такі рішення були прийняті та набрали законної сили після укладення спірного договору, а питання дійсності чи недійсності спірного правочину згідно з положеннями ст. 215 ЦК України має вирішуватись судом з огляду на обставини, які мали місце в момент його вчинення.

Згідно зі статтями 92, 97 Цивільного кодексу України юридична особа набуває цивільних прав та обов`язків і здійснює їх через свої органи, які діють відповідно до установчих документів та закону. Управління товариством здійснюють його органи. Органами управління товариством є загальні збори його учасників і виконавчий орган, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до статті 98 Цивільного кодексу України загальні збори учасників товариства мають право приймати рішення з усіх питань діяльності товариства, у тому числі і з тих, що належать до компетенції інших органів товариства. Рішення загальних зборів приймаються простою більшістю від числа присутніх учасників, якщо інше не встановлено установчими документами або законом.

Згідно зі статтею 116 Цивільного кодексу України учасники господарського товариства мають право у порядку, встановленому установчим документом товариства та законом, брати участь в управлінні товариством у порядку, визначеному в установчому документі; брати участь у розподілі прибутку товариства і одержувати його частину (дивіденди).

Аналіз наведених норм права свідчить про те, що за договором, укладеним товариством, права та обов`язки набуває таке товариство як сторона договору. При цьому, правовий стан (сукупність прав та обов`язків) безпосередньо учасників цього товариства жодним чином не змінюється.

Повноваження діяти від імені юридичної особи є можливістю створювати, змінювати, припиняти цивільні права та обов`язки юридичної особи (стаття 239 Цивільного кодексу України). Таке повноваження не належить до корпоративних прав учасника юридичної особи.

Повноваження органу управління товариства, який діє від імені товариства, не можна ототожнювати з корпоративними правами його учасників, які діяти від імені товариства права не мають.

Аналогічні висновки містяться у постанові Великої Палати Верховного Суду від 08.10.2019 у справі № 916/2084/17.

Відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини акціонер (учасник) юридичної особи, навіть мажоритарний, не може розглядатись як належний заявник, якщо йдеться про порушення прав юридичної особи (рішення у справі Кредитний та індустріальний банк проти Чеської Республіки (Credit and Industrial Bank v. the Czech Republic), заява № 29010/95 від 20.05.1998; рішення у справі Терем ЛТД, Чечеткін та Оліус проти України (Case of Terem LTD, Chechetkin and Olius v. Ukraine), заява № 70297/01, пункти 28-30, від 18.10.2005; рішення у справі Фельдман та банк Слов`янський проти України , заява № 42758/05, пункт 30, від 21.12.2017).

Врахувавши зазначені висновки Верховного Суду, суд дійшов висновку, що за спірним договором, укладеним між Товариством з обмеженою відповідальністю "Укоінвест" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Саломандри", права та обов`язки за цим правочином набуваються самими товариствами як сторонами правочину. При цьому сукупність прав та обов`язків учасників господарського товариства укладенням такого договору ніяк не змінюються.

Укладенням спірного договору могли бути порушені права самого Товариства з обмеженою відповідальністю "Укоінвест", оскільки нерухоме майно вибуло з власності саме Товариства. Відповідно відчуження нерухомого майна Товариства з обмеженою відповідальністю "Укоінвест" за спірним правочином свідчить про порушення майнових прав та інтересів самого Товариства, а не корпоративних прав його учасників.

Позивач, як учасник Товариства з обмеженою відповідальністю "Укоінвест", після постановлення Господарським судом міста Києва рішення від 24 вересня 2015 року у справі № 910/12670/15, яким визнано недійсними рішення загальних зборів учасників ТОВ "Укоінвест" від 04 лютого 2015 року про виключення ОСОБА_1 зі складу учасників ТОВ "Укоінвест", який вважає свої корпоративні права порушеними внаслідок вчинення товариством правочинів щодо передачі у власність іншій юридичній особі належного товариству нерухомого майна, не позбавлений права (разом з іншими учасниками) у будь-який час ініціювати питання щодо скликання позачергових зборів учасників товариства з метою належного реагування на факт укладення таких правочинів та розгляду питання щодо порушення або непорушення прав та законних інтересів товариства (його учасників). Якщо збори учасників товариства дійдуть висновку про порушення вчиненими правочинами прав та законних інтересів товариства, останнє вправі звернутися до суду з відповідним позовом.

Належним способом захисту права учасника юридичної особи може бути також подання ним позову в інтересах юридичної особи до її посадової особи про відшкодування збитків, заподіяних юридичній особі діями (бездіяльністю) такої посадової особи на підставі пункту 12 частини першої статті 20, статті 54 Господарського процесуального кодексу України.

Зазначені висновки відповідають висновкам Великої Палати Верховного Суду, викладеним у постанові від 03.12.2019 у справі № 904/10956/16.

Відповідно до ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Згідно із ч. 1 ст. 76 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, як: не стосуються предмета доказування.

Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ч.1 ст. 77 Господарського процесуального кодексу України).

Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (ст. 78 Господарського процесуального кодексу України).

Відповідно до ч. 1 ст. 79 Господарського процесуального кодексу України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

З огляду на встановлені обставини та наведені норми, позовні вимоги задоволенню не підлягають.

У відповідності до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору покладаються на позивача.

Керуючись ст. 7 Кодексу України з процедур банкрутства, ст. 129, 234 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд м. Києва

ВИРІШИВ:

1. В задоволенні позову відмовити.

2. Копію рішення направити сторонам, ліквідатору та кредиторам боржника.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до апеляційного господарського суду через відповідний місцевий господарський суд протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено 29.01.2021.

Суддя П.П. Чеберяк