Постанова

від 11.08.2021 по справі 910/31610/15(910/772/19)

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 серпня 2021 року

м. Київ

Справа № 910/31610/15(910/772/19)

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Ткаченко Н. Г. - головуючого, Васьковського О.В., Пєскова В.Г.,

за участю секретаря судового засідання Громак В.О.

за участю представників: ОСОБА_1 - адвоката Грицика Д.С.,

ТОВ "Саломандри" - адвоката Опанасика В.В., ТОВ "Укоінвест" - ліквідатора Панченка Р.М.

розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу ОСОБА_1

на постанову Північного апеляційного господарського суду від 18.05.2021

та рішення Господарського суду міста Києва 25.01.2021

у справі № 910/31610/15

за позовом ОСОБА_1

до 1) Товариства з обмеженою відповідальністю "Саломандри"

2) Товариства з обмеженою відповідальністю "Укоінвест"

про визнання недійсним договору купівлі-продажу нерухомого майна

в межах справи № 910/772/19

за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "Юридична компанія "Леджиста"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Укоінвест"

про банкрутство,-

ВСТАНОВИВ:

У грудні 2015 року ОСОБА_1 звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом до ТОВ "Саломандри" та ТОВ "Укоінвест" про визнання недійсним укладеного між відповідачами договору купівлі-продажу нерухомого майна від 15.05.2015, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Тверською І. В. та зареєстрованого в реєстрі за № 789.

В обґрунтування позову ОСОБА_1 посилався на те, що договір купівлі-продажу нерухомого майна укладений між ТОВ "Укоінвест" та ТОВ "Саломандри" від 15.05.2015 є недійсним, оскільки його було вчинено на підставі рішень загальних зборів учасників ТОВ "Укоінвест", оформленого протоколом № 9 від 24.04.2015, яке було визнано недійсним в судовому порядку, договір укладено від імені ТОВ "Укоінвест" особою без необхідного обсягу цивільної дієздатності, що суперечить ч. 2 ст. 203 ЦК України, оскільки правочин було укладено після ухвалення загальними зборами цього товариства незаконних рішень про звільнення позивача з посади керівника, про виключення його зі складу учасників товариства та про погодження відчуження нерухомого майна. Позивач вказував, що внаслідок укладення оспорюваного правочину порушено його корпоративні права, як учасника ТОВ "Укоінвест", а саме, на участь у діяльності товариства та розпорядження майном товариства.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 18.05.2016 у справі № 910/31610/15, залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 30.11.2016 та постановою Вищого господарського суду України від 28.02.2017, у позові відмовлено повністю.

Постановою Верховного Суду України від 12.07.2017 рішення Господарського суду міста Києва від 18.05.2016, постанову Київського апеляційного господарського суду від 30.11.2016 та постанову Вищого господарського суду України від 28.02.2017 у справі №910/31610/15 скасовано, справу №910/31610/15 передано на новий розгляд до Господарського суду міста Києва.

Скасовуючи вказані вище судові рішення, Верховний Суд України зазначив, що сам факт визнання судом недійсним рішення загальних зборів учасників товариства не може слугувати єдиною підставою для висновку про недійсність договору. Проте такий договір може бути визнано недійсним із зазначених підстав у тому разі, якщо буде встановлено, що сама третя особа, контрагент юридичної особи за договором, діяла недобросовісно і нерозумно. Так, у справі, яка розглядається, установивши, що оспорюваний правочин укладено між ТОВ "Укоінвест" в особі ОСОБА_2 , який діяв на підставі довіреності, виданої директором ТОВ "Укоінвест" ОСОБА_3., і ТОВ "Саломандри" в особі директора ОСОБА_3 , суди зазначеній обставині оцінки не надали, не проаналізували поведінку покупця (ТОВ "Саломандри") за оспорюваним правочином: чи діяв покупець при укладенні договору добросовісно і розумно; чи є обґрунтовані підстави для висновку, що участь ТОВ "Саломандри" в укладенні договору була формальною, спрямованою на протиправне позбавлення ТОВ "Укоінвест" майна, не перевірили установчих документів продавця і покупця з метою встановлення обставин, з якими закон пов`язує визначення правових наслідків вчинення правочину представником із перевищенням повноважень для третьої особи, що необхідно для правильного застосування положень ст. 92 ЦК України.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 28.08.2020 справу № 910/31610/15 прийнято до розгляду в межах справи № 910/772/19 про банкрутство ТОВ "Укоінвест".

Рішенням Господарського суду міста Києва від 25.01.2021 у справі №910/31610/15(910/772/19) в задоволенні позову відмовлено.

Постановою Північного апеляційного господарського суду від 18.05.2021 рішення Господарського суду міста Києва від 25.01.2021 у справі №910/31610/15(910/772/19) залишено без змін.

Відмовляючи узадоволенні позову, суди попередніх інстанцій дійшли висновків, що укладення спірного договору може свідчити про порушення прав та інтересів самого ТОВ "Укоінвест" у його відносинах з іншою особою - стороною договору, а не корпоративних прав його учасника, при цьому посилаючись на висновки Великої Палати Верховного Суду, викладені у постановах від 08.10.2019 у справі № 916/2084/17 та від 03.12.2019 у справі № 904/10956/16

Крім того, апеляційним судом зазначено, що станом на час прийняття рішення місцевим господарським судом позивач не був учасником ТОВ "Укоінвест", а відтак не наділений жодними корпоративними правами, у зв`язку з чим спірним договором не порушуються його права на майно, що відчужене товариством в результаті укладення спірного договору. Відтак суд апеляційної інстанції дійшов висновку про відсутність позивача суб`єктивного матеріального права або охоронюваного законом інтересу, для звернення з даним позовом, що є самостійною підставою для відмови у позові.

Оскільки, підставою для відмови у задоволенні позову ОСОБА_1 є відсутність суб`єктивного матеріального права або охоронюваного законом інтересу для звернення з даним позовом Північний апеляційний господарський суд не надавав оцінку дійсності спірному договору.

У касаційній скарзі ОСОБА_1 просить постанову Північного апеляційного господарського суду від 18.05.2021 та рішення Господарського суду міста Києва від 25.01.2021 у справі № 910/31610/15(910/772/19) скасувати та ухвалити нове рішення, яким позов задовольнити.

Позивач посилається на те, що приймаючи оскаржувану постанову, суд апеляційної інстанції не врахував правових висновків у подібних правовідносинах, що викладені в постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду: від 19.06.2018 у справі № 908/4550/15, від 13.04.2021 у справі № 903/54/20 щодо застосування ст. 92 ЦК України, від 12.06.2018 у справі № 927/976/17 та від 16.05.2018 у справі № 916/2872/16 - щодо права учасника товариства оспорювати договір, вчинений товариством; від 06.06.2018 у справі № 908/1029/16 - щодо права особи, яка має корпоративні права, очікувати від їх реалізації матеріального блага та права захищати свої права і свободи від порушення і зазіхань; від 02.05.2018 у справі № 923/20/17 - щодо порушення прав учасника товариства під час розподілу прибутку товариства (з одержанням своєї частки) за наслідками укладення договору, що призвело до погіршення майнового стану товариства; від 02.10.2019 у справі № 910/22198/17 щодо застосування ст. ст. 16, 116 ЦК України, ст. 167 ГК України.

У касаційній скарзі ОСОБА_1 також зазначає, що суди попередніх інстанцій не врахували правових висновків та не виконали вказівок Верховного Суду України, викладених у постанові від 12.07.2017 у справі № 910/31610/15.

Крім того, позивач у касаційній скарзі посилається на невідповідність висновків судів попередніх інстанцій правовій позиції Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у постанові від 22.04.2021 у справі № 908/794/19(905/1646/17) щодо застосування ст. 13 ЦК України в частині неправомірності дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах.

Заявник касаційної скарги також зазначає, що постанова Північного апеляційного господарського суду від 18.05.2021 у справі № 910/31610/15 прийнята за обставин відсутності висновку Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах (підстава оскарження - п. 3 ч. 2 ст. 287 ГПК України), а саме відсутній висновок Верховного Суду щодо комплексного застосування ст.ст. 16, 116 ЦК України та ст. 167 ГК України щодо права учасника товариства, який вибув з товариства, оскаржувати договір купівлі-продажу нерухомого майна товариства, який укладений на момент наявності у нього статусу учасника, але надалі був такого статусу позбавлений, а саме товариство визнано банкрутом.

У відзиві ТОВ "Саломандри" просить касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а оскаржувані судові рішення залишити без змін та зазначає, що постанови Верховного Суду, на які посилається позивач, прийняті в справах у відносинах, які не є подібними. Окрім того, відповідач вважає, що встановивши відсутність порушеного права позивача, суди дійшли обґрунтованого висновку про відмову у задоволенні позову.

До Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду 09.08.2021 надійшли письмові пояснення ОСОБА_1 до касаційної скарги, у яких заявник касаційної скарги вказує на те, що суди попередніх інстанцій не врахували правових висновків Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду, викладено у постановах: від 20.05.2020 у справі № 922/1903/18, від 22.04.2021 у справі №908/794/19(905/1646/17), від 15.07.2021 у справі №927/531/18, від 02.06.2021 у справі № 904/7905/16, від 07.12.2018 у справі № 910/7547/17 щодо перевірки ознак фраудаторного правочину.

Заслухавши доповідь судді Ткаченко Н. Г., пояснення представників учасників справи, перевіривши наявні матеріали справи, обговоривши доводи касаційної скарги та відзиву на касаційну скаргу, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Як вбачається із матеріалів справи та встановлено судами попередніх інстанцій, відповідно до Статуту ТОВ "Укоінвест" в редакції від 23.11.2006, учасниками товариства були:

- ОСОБА_1 з часткою внеску до статутного фонду у сумі 16 400,00 грн, що становить 41% статутного фонду;

- ОСОБА_4 з часткою внеску до статутного фонду у сумі 12 000,00 грн, що становить 30% статутного фонду;

- ОСОБА_2 з часткою внеску до статутного фонду у сумі 8 000,00 грн, що становить 20% статутного фонду;

- ОСОБА_5 з часткою внеску до статутного фонду у сумі 3 600,00 грн, що становить 9% статутного фонду.

Впродовж грудня 2014 - квітня 2015 років загальними зборами учасників ТОВ "Укоінвест" було прийнято ряд рішень, а саме:

-рішення від 12.12.2014, оформлене протоколом №3, про звільнення з 12.12.2014 ОСОБА_1 з посади директора товариства за власним бажанням на підставі ст.38 Кодексу законів про працю України (зареєстровано приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Авдієнко В. В. в реєстрі за № 5116).

-рішення від 04.02.2015, оформлене протоколом №5, про продовження діяльності ТОВ "Укоінвест" на підставі модельного статуту товариства з обмеженою відповідальністю, затвердженого постановою Кабінету міністрів України від 16.11.2011 № 1182, та про затвердження порядку складення та підписання протоколу загальних зборів;

-рішення від 04.02.2015, оформлене протоколом № 6, про виключення ОСОБА_1 зі складу учасників товариства за систематичне невиконання обов`язків, покладених на учасника та вчинення перешкод у досягненні товариством мети його створення;

-рішення від 24.04.2015, оформлене протоколом №9, про відчуження ТОВ "Саломандри" за ціною 157 941,00 грн нерухомого майна, що належить на праві власності ТОВ "Укоінвест", а саме: нежитлового будинку, який знаходиться в АДРЕСА_1 , загальною площею 201 кв.м., шляхом укладення договору купівлі-продажу; та про зобов`язання директора товариства ОСОБА_3 уповноважити ОСОБА_2 на проведення необхідних підготовчих дій та укладення між ТОВ "Укоінвест" та ТОВ "Саломандри" договору купівлі-продажу нежитлового будинку.

Як також вбачається із матеріалів справи та встановлено судами попередніх інстанцій, між ТОВ "Укоінвест" в особі ОСОБА_2 , який діяв на підставі нотаріально посвідченої довіреності №788 від 15.05.2015, (продавець) та ТОВ "Саломандри" в особі директора ОСОБА_3 (покупець) укладено договір купівлі-продажу нерухомого майна, а саме: нежитлового будинку, який знаходиться в АДРЕСА_1 загальною площею 201 кв.м., що був посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Тверською І. В. та зареєстрований у реєстрі за № 789.

Крім того, загальними зборами ТОВ "Укоінвест" було прийнято рішення від 21.05.2015, оформлене протоколом №10, про вхід до складу учасників ТОВ "Укоінвест" ОСОБА_6 та про вихід зі складу його учасників: ОСОБА_4 , ОСОБА_2 , ОСОБА_5 ; про продаж частки статутного капіталу товариства ОСОБА_4 , ОСОБА_2 , ОСОБА_5 на користь ОСОБА_6 ; про звільнення з посади директора Товариства ОСОБА_6 , про зміну місця знаходження товариства.

Надалі ОСОБА_1 були оскаржені в судовому порядку усі зазначені вище рішення загальних зборів учасників ТОВ "Укоінвест".

Так, рішенням Господарського суду міста Києва від 13.07.2015 у справі № 910/2932/15-г, залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 13.10.2015, визнано недійсним оформлене протоколом № 3 рішення загальних зборів засновників ТОВ "Укоінвест" від 12.12.2014 про звільнення ОСОБА_1 з посади директора товариства за власним бажанням.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 24.09.2015 у справі №910/12670/15, залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 03.02.2016, визнано недійсними рішення загальних зборів учасників ТОВ "Укоінвест" від 04.02.2015 про виключення ОСОБА_1 зі складу учасників ТОВ "Укоінвест" та від 21.05.2015 про зміну місцезнаходження та складу учасників товариства. Постановою Вищого господарського суду України від 20.04.2016 постанову Київського апеляційного господарського суду від 03.02.2016 та рішення Господарського суду міста Києва від 24.09.2015 у справі № 910/12670/15 в частині визнання недійсними рішень загальних зборів учасників ТОВ "Укоінвест" про зміну місцезнаходження та складу учасників товариства, оформлені протоколом №10 від 21.05.2015, скасовано, справу №910/12670/15 в цій частині передано на новий розгляд до Господарського суду міста Києва в іншому складі суду; в іншій частині судові рішення місцевого та апеляційного господарських судів залишено без змін.

Під час нового розгляду справи, рішенням Господарського суду міста Києва від 13.07.2016 у справі №910/12670/15, яке залишене без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 30.09.2016, позовні вимоги в частині направленій на новий розгляд задоволено та визнано недійсними рішення загальних зборів учасників ТОВ "Укоінвест" від 21.05.2015, оформлені протоколом №10.

Рішенням Господарського суду Черкаської області від 01.12.2015 у справі №925/1761/15, залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 15.02.2016, визнано недійсними рішення загальних зборів учасників ТОВ "Укоінвест" про вчинення спірного правочину з відчуження майна та про припинення ТОВ "Укоінвест" за рішенням власника, що оформлені протоколами №9 від 24.04.2015 та №11 від 25.08.2015.

Рішенням Господарського суду Черкаської області від 25.02.2016 у справі №925/2026/15 визнано недійсним рішення загальних зборів ТОВ "Укоінвест" про продовження діяльності товариства на підставі модельного статуту, оформлене протоколом №5 від 04.02.2015.

Крім того, судом апеляційної інстанції також було встановлено, що станом на час розгляду спору позивач не є учасником ТОВ "Укоінвест".

Відповідно до ст. 203 ЦК України, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має вчинятися у формі, встановленій законом; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

За змістом ст. 215 ЦК України вимога про визнання оспорюваного правочину недійсним може бути заявлена як однією зі сторін правочину, так і іншою заінтересованою особою, права та законні інтереси якої порушено вчиненим правочином.

Відтак, при вирішенні позову про визнання недійсним оспорюваного правочину підлягають врахванню загальні приписи ст. ст. 3, 15, 16 ЦК України. За результатами розгляду такого спору вирішується питання про спростування презумпції правомірності правочину й має бути встановлено не лише наявність підстав недійсності правочину, передбачених законом, але й визначено, чи було порушене цивільне право особи, за захистом якого позивач звернувся до суду, яке саме право порушене та в чому полягає його порушення, оскільки залежно від цього визначається необхідний спосіб захисту порушеного права, якщо таке порушення відбулося.

Обґрунтовуючи позовні вимоги у даній справі, ОСОБА_1 зазначав, що договір купівлі-продажу нерухомого майна укладений між ТОВ "Укоінвест" та ТОВ "Саломандри" від 15.05.2015 є недійсним, оскільки його вчинено на підставі рішень загальних зборів учасників ТОВ "Укоінвест", оформленого протоколом №9 від 24.04.2015, яке було визнано недійсним в судовому порядку, договір укладено від імені ТОВ "Укоінвест" особою без необхідного обсягу цивільної дієздатності, що суперечить ч. 2 ст. 203 ЦК України, оскільки правочин було укладено після ухвалення загальними зборами цього товариства незаконних рішень про його звільнення з посади керівника, про виключення його зі складу учасників товариства та про погодження відчуження нерухомого майна.

Позивач посилався на те, що внаслідок укладення оспорюваного правочину були порушені його корпоративні права як учасника ТОВ "Укоінвест", а саме, право на участь у діяльності товариства та розпорядження майном товариства.

За змістом ч. 1 ст. 167 ГК України корпоративні права - це права особи, частка якої визначається у статутному капіталі (майні) господарської організації, що включають правомочності на участь цієї особи в управлінні господарською організацією, отримання певної частки прибутку (дивідендів) даної організації та активів у разі ліквідації останньої відповідно до закону, а також інші правомочності, передбачені законом та статутними документами.

Згідно з ч. ч. 1, 3 ст. 92 ЦК України юридична особа набуває цивільних прав та обов`язків і здійснює їх через свої органи, які діють відповідно до установчих документів та закону. У випадках, встановлених законом, юридична особа може набувати цивільних прав та обов`язків і здійснювати їх через своїх учасників. Орган або особа, яка відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступає від її імені, зобов`язана діяти в інтересах юридичної особи, добросовісно і розумно та не перевищувати своїх повноважень.

Відповідно до ст. 97 ЦК України , управління товариством здійснюють його органи. Органами управління товариством є загальні збори його учасників і виконавчий орган, якщо інше не встановлено законом.

Згідно зі ст. 116 ЦК України учасники господарського товариства мають право у порядку, встановленому установчим документом товариства та законом, зокрема, брати участь в управлінні товариством у порядку, визначеному в установчому документі, крім випадків, встановлених законом; брати участь у розподілі прибутку товариства і одержувати його частину (дивіденди); вийти у встановленому порядку з товариства.

Враховуючи, що під час як першого розгляду даної справи, так і під час нового розгляду позивач мотивував свої позовні вимоги порушенням його корпоративних прав на участь у діяльності товариства та розпорядження майном товарисатва , суди попередніх інстанцій обґрунтовано виходили із того, що укладення спірного договору могло свідчити про порушення прав та інтересів самого ТОВ "Укоінвест" у його відносинах з іншою особою - стороною договору, а не вказаних вище корпоративних прав ОСОБА_1 .

Крім того, Верховним Суд сформована чітка та послідовна судова практика щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, а саме щодо неможливості учасника звертатися з позовом в інтересах господарського товариства, крім випадків, визначених законом, оскільки укладення цим товариством договорів не є прямим порушенням прав позивача на участь у товаристві та управлінні ним, а є наслідком господарської діяльності товариства та результатом розпорядження юридичною особою власним майном.

Так, відповідно до правової позиції Великої Палати Верховного Суду, що викладена у постанові від 08.10.2019 у справі № 916/2084/17, за договором, укладеним товариством, права та обов`язки набуває таке товариство як сторона договору. При цьому, правовий стан (сукупність прав та обов`язків) безпосередньо учасників цього товариства жодним чином не змінюється. Повноваження діяти від імені юридичної особи є можливістю створювати, змінювати, припиняти цивільні права та обов`язки юридичної особи (стаття 239 ЦК України). Таке повноваження не належить до корпоративних прав учасника юридичної особи. Повноваження органу управління товариства (на надання зазначеної згоди), який діє від імені товариства, не можна ототожнювати з корпоративними правами його учасників, які діяти від імені товариства права не мають.

Правова позиція подібного змісту викладена і у постанові Великої Палати Верховного Суду від 03.12.2019 у справі № 904/10956/16.

Зазначені вище правові позиції Великої Палати Верховного Суду були враховані судами попередніх інстанцій при вирішенні спору у цій справі.

Крім того, враховуючи, що позивач на час вирішення спору у даній справі не є учасником ТОВ "Укоінвест", задоволення такого позову не призведе до поновлення порушених, на його думку, прав.

Оскільки відсутність порушеного права та обрання неналежного способу його захисту є самостійними підставами для відмови у позові, суди попередніх інстанцій дійшли правильних висновків про відмову у позові без дослідження обставин законності/незаконності укладення оспорюваного договору, що вказані позивачем, як підстави визнання його недійсним.

Посилання скаржника на не врахування судами попередніх інстанцій, під час нового розгляду справи, правових висновків та не виконання вказівок Верховного Суду України, викладених у постанові від 12.07.2017 у справі № 910/31610/15 та не врахування висновків Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду щодо розгляду корпоративних спорів, викладених у постановах від 19.06.2018 справі №908/4550/15, від 12.06.2018 у справі № 927/976/17, від 16.05.2018 у справі №916/2872/16 від 06.06.2018 у справі № 908/1029/16, від 02.05.2018 у справі №923/20/17 та від 02.10.2019 у справі № 910/22198/17, касаційним судом відхиляється з огляду на те, що суди попередніх інстанцій при ухваленні оскаржуваних судових рішень правомірно керувались правовими висновками Великої Палати Верховного Суду, що були ухвалені після прийняття вказаних вище постанови Верховного Суду України та постанов Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду.

Щодо доводів скаржника про невідповідність висновків судів попередніх інстанцій правовій позиції, викладеної у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду: від 13.04.2021 у справі № 903/54/20, слід зазначити, що вимогу про визнання недійсним договору у справі № 903/54/20 заявляла одна із сторін оспорюваного договору, відтак правовідносини не є подібними із справою №910/31610/15(910/772/19, яка розглядається

Касаційним судом відхиляються посилання заявника касаційної скарги на неврахування судами попередніх інстанцій висновків Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду, викладених у постановах: від 20.05.2020 у справі № 922/1903/18, від 22.04.2021 у справі №908/794/19(905/1646/17), від 07.12.2018 у справі №910/7547/17, від 22.04.2021 у справі № 908/794/19(905/1646/17) щодо перевірки ознак фраудаторного правочину, оскільки у кожній із наведених справ позивачі, оспорюючи правочини, обґрунтовували заявлені вимоги порушенням власних майнових прав, зокрема укладення спірного правочину було спрямоване на уникнення звернення стягнення на майно боржника.

Водночас, ОСОБА_1 , звертаючись із даним позовом, зазначав про порушення його корпоративних прав на участь в управлінні товариством та розпорядженні майном самого товариства, не заявляючи при цьому до товариства, учасником якого він був раніше, будь-яких майнових вимог.

Безпідставними є також посилання позивача на невідповідність висновків судів першої та апеляційної інстанцій правовим позиціям Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду в постановах від 02.06.2021 у справі № 904/7905/16 від 15.07.2021 у справі №927/531/18 з огляду на те, що предметом спору у цих справах була вимога арбітражного керуючого у справі про банкрутство про визнання недійсним правочину, стороною якого був боржник із підстав, визначених законодавством про банкрутство, що виключає подібність правовідносин у наведених справах із правовідносинами у справі № 910/31610/15(910/772/19).

Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 300 ГПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів скаржника та їх відображення у судових рішеннях, питання вичерпності висновків судів, суд касаційної інстанції виходить з того, що Європейським судом з прав людини у рішенні Суду у справі Трофимчук проти України № 4241/03 від 28.10.2010 зазначено, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід сторін.

Крім того, відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини (рішення у справах "Пономарьов проти України" та "Рябих проти Російської Федерації", у справі "Нєлюбін проти Російської Федерації") повноваження вищих судових органів стосовно перегляду мають реалізовуватися для виправлення судових помилок та недоліків судочинства, але не для здійснення нового судового розгляду, перегляд не повинен фактично підміняти собою апеляцію. Повноваження вищих судів щодо скасування чи зміни тих судових рішень, які вступили в законну силу та підлягають виконанню, мають використовуватися для виправлення фундаментальних порушень.

Наведені ОСОБА_1 у касаційній скарзі доводи не спростовують висновків судів попередніх інстанцій, які викладені в оскаржуваних рішеннях та не доводять порушення або неправильного застосування норм матеріального та процесуального права, а колегія суддів не встановила фундаментальних порушень судами першої та апеляційної інстанцій при розгляді даного спору.

Разом із тим, за наявності підстав і в передбачений законом спосіб, позивач не позбавлений можливості звернутись з позовом за захистом своїх прав згідно з ч. 2 ст. 216 ЦК України, що передбачає право на відшкодування збитків не лише стороні правочину, а і третій особі, тобто особі, яка учасником недійсного правочину не була, однак внаслідок його укладення зазнала збитків та моральної шкоди.

Відтак, на підставі зазначеного вище, колегія суддів Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду дійшла висновку, що постанова Північного апеляційного господарського суду від 18.05.2021 та рішення Господарського суду міста Києва 25.01.2021 у справі № 910/31610/15(910/772/19) ухвалені судами відповідно до фактичних обставин, вимог матеріального та процесуального права і підстав для їх зміни або скасування не вбачається.

Оскільки суд дійшов висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає і підстав для скасування оскаржуваних судових рішень не вбачається, судовий збір відповідно до ст.129 ГПК України покладається на заявника касаційної скарги.

Керуючись ст. ст. 300, 301, 308, 314, 315, 317 ГПК України, Суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.

Постанову Північного апеляційного господарського суду від 18.05.2021 та рішення Господарського суду міста Києва 25.01.2021 у справі № 910/31610/15(910/772/19) - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий, суддя - Ткаченко Н. Г.

Судді- Васьковський О. В.

Пєсков В. Г.