Рішення

від 21.01.2021 по справі 910/13281/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

21.01.2021Справа № 910/13281/20

Господарський суд міста Києва у складі судді Турчина С.О. за участю секретаря судового засідання Шкорупеєва А.Д., розглянувши матеріали господарської справи

за первісним позовом Управління поліції охорони в Київській області

до Фізичної особи-підприємця Вацета Олександра Олександровича

про стягнення 183481,97 грн

за зустрічним позовом Фізичної особи-підприємця Вацета Олександра Олександровича до Управління поліції охорони в Київській області

про визнання недійсним договору та стягнення 720000,00 грн

представники сторін:

від Управління поліції охорони в Київській області: Лабутіна О.А.

від ФОП Вацета О.О.: Линник Є.В.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Управління поліції охорони в Київській області звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Фізичної особи-підприємця Вацета Олександра Олександровича про стягнення 183481,97 грн заборгованості, з яких: 180000,00 грн - сума основної заборгованості, 3481,97 грн - пеня.

Позовні вимоги мотивовані неналежним виконанням відповідачем взятих на себе зобов`язань за договором про надання послуг з охорони публічної безпеки та порядку №2388/20 від 10.03.2020.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 09.09.2020 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, розгляд справи постановлено здійснювати за правилами загального позовного провадження, підготовче судове засідання у справі призначено на 06.10.2020.

06.10.2020 через канцелярію суду від Фізичної особи-підприємця Вацета Олександра Олександровича надійшла зустрічна позовні заява до Управління поліції охорони в Київській області про визнання недійсним договору №2388/20 від 10.03.2020 про надання послуг з охорони публічної безпеки та порядку та стягнення грошових коштів 720000,00 грн.

Також 06.10.2020 через канцелярію суду від відповідача надійшов відзив на позов, у якому відповідач проти позову заперечив, посилаючись на те, що зміст договору №2388/20 суперечить вимогам ч.2 ст.8 Законом України "Про охоронну діяльність"; в Управління поліції охорони в Київській області відсутні повноваження укладати спірний договір; у ФОП Вацета О.О. відсутні правові підстави укладати договір №2388/20 від 10.03.2020, яким би визначалася територія (котеджного містечка "Сонячна долина"), що не належить на праві власності відповідачу та не перебуває в його користуванні.

06.10.2020 розгляд справи не відбувся, у зв`язку із знеструмленням електромережі суду.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 07.10.2020 призначено підготовче судове засідання у справі №910/13281/20 на 05.11.2020.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 09.10.2020 зустрічну позовну заяву залишено без руху.

12.10.2020 через канцелярію суду від позивача надійшла відповідь на відзив.

Протокольною ухвалою від 05.11.2020 продовжено підготовче провадження на 30 днів та відкладено підготовче судове засідання на 24.11.2020.

23.11.2020 через відділ діловодства суду від позивача за зустрічним позовом надійшла заява на виконання ухвали суду від 09.10.2020.

У підготовчому засіданні 24.11.2020 суд на підставі ст.81 ГПК України задовольнив клопотання позивача про витребування у відповідача доказів, а саме договору про обслуговування та відшкодування витрат по утриманню території №549-Е від 01.02.2020.

Протокольною ухвалою від 24.11.2020 відкладено підготовче судове засідання на 15.12.2020.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 25.11.2020 прийнято зустрічний позов Фізичної особи-підприємця Вацета Олександра Олександровича до Управління поліції охорони в Київській області про визнання недійсним договору та стягнення 720000,00 грн, вимоги за зустрічним позовом об`єднано в одне провадження з первісним позовом.

07.12.2020 через канцелярію суду від Управління поліції охорони в Київській області надійшов відзив на зустрічну позовну заяву, у якому Управління проти зустрічного позову заперечило, зазначивши, що на виконання умов договору №2388/20 від 10.03.2020 ФОП Вацет О.О. надав договір оренди землі від 28.02.2020, відповідно до умов якого в останнього у строковому платному користуванні перебувають земельні ділянки, що розташовані по вул. Лісовій в с. Романків, Обухівського району Київської області та в с. Підгірці, Обухівського району Київської області, які і були надані під охорону позивачеві. Також Управління поліції охорони в Київській області зазначає, що договір №2388/20 про надання послуг з охорони публічної безпеки та порядку від 10.03.2020 укладений між сторонами у відповідності до Закону України "Про Національну поліцію", Закону України "Про охоронну діяльність", Положенням про Управління поліції охорони в Київській області, затвердженого наказом Національної поліції № 54 від 06.11.2015 та наказу МВС від 07.07.2017 № 577 "Про організацію службової діяльності поліції охорони з питань забезпечення фізичної охорони об`єктів".

08.12.2020 через канцелярію суду від ФОП Вацета О.О. надійшли заперечення на відповідь на відзив.

У підготовчому засіданні 15.12.2020 суд постановив протокольну ухвалу про задоволення клопотання відповідача (за первісним позовом) про витребування доказів, а саме оригіналів актів прийому-здачі виконаних робіт/послуг.

Протокольною ухвалою від 15.12.2020 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 21.01.2021.

21.01.2021 через канцелярію суду від ФОП Вацета О.О. надійшло клопотання про призначення у справі судової комплексної почеркознавчої та технічної експертизи документів.

У судовому засіданні 21.01.2021 розглянувши клопотання відповідача про проведення експертизи, суд відмовив у задоволенні вказаного клопотання, з огляду на наступне.

Так, у своєму клопотанні відповідач просить суд призначити комплексну почеркознавчу та технічну експертизу документів та поставити на вирішення експерта питання щодо виконавця підпису на актах прийому-здачі виконаних робіт, договору оренди, акту виставлення наряду поліції.

Згідно із ч.2 ст.182 Господарського процесуального кодексу України, питання про призначення експертизи суд вирішує у підготовчому засіданні.

Клопотання про призначення експертизи подане ФОП Вацетом О.О. після закінчення підготовчого провадження у справі, заявником жодних причин щодо неможливості його подання в підготовчому провадженні не наведено.

Разом з тим, частиною 1 статті 99 Господарського процесуального кодексу України визначено, що суд за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи призначає експертизу у справі за сукупності таких умов: 1) для з`ясування обставин, що мають значення для справи, необхідні спеціальні знання у сфері іншій, ніж право, без яких встановити відповідні обставини неможливо; 2) жодною стороною не наданий висновок експерта з цих самих питань або висновки експертів, надані сторонами, викликають обґрунтовані сумніви щодо їх правильності, або за клопотанням учасника справи, мотивованим неможливістю надати експертний висновок у строки, встановлені для подання доказів, з причин, визнаних судом поважними, зокрема через неможливість отримання необхідних для проведення експертизи матеріалів.

Відповідно до статті 1 Закону України "Про судову експертизу" судова експертиза - це дослідження експертом на основі спеціальних знань матеріальних об`єктів, явищ і процесів, які містять інформацію про обставини справи, що перебуває у провадженні, зокрема, суду.

Спеціальні знання - це професійні знання, отримані в результаті навчання, а також навички, отримані обізнаною особою в процесі практичної діяльності в різноманітних галузях науки, техніки та інших суспільно корисних галузях людської діяльності, які використовуються разом з науково-технічними засобами під час проведення експертизи. Змістом спеціальних знань є теоретично обґрунтовані і перевірені практикою положення і правила, які можуть відноситися до будь-якої галузі науки, техніки, мистецтва тощо.

Необхідність судової експертизи в господарському судочинстві зумовлена тим, що в процесі здійснення правосуддя суд стикається з необхідністю встановлення таких фактів (обставин), дані про які потребують спеціальних досліджень. Експертиза - це науковий, дослідницький шлях до висновків, які формулюються у висновку експерта, про фактичні обставини справи.

Судова експертиза призначається лише у разі дійсної потреби у спеціальних знаннях для встановлення фактичних даних, що входять до предмета доказування, тобто у разі, коли висновок експерта не можуть замінити інші засоби доказування. Якщо наявні у справі докази є взаємно суперечливими, їх оцінку в разі необхідності може бути здійснено господарським судом з призначенням відповідної судової експертизи.

Отже, експертиза призначається судом у випадку необхідності встановлення фактів (обставин), дані про які вимагають спеціальних знань, та які мають суттєве значення для правильного вирішення спору по суті. При цьому, в силу приписів статті 99 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд самостійно визначає, чи є у нього необхідність у спеціальних знаннях і, відповідно, призначення для цього експертизи, чи такої необхідності немає і суд може вирішити спір на підставі інших доказів, поданих у справі.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, суд дійшов висновку, що для вирішення даного спору, всебічного та об`єктивного розгляду справи та з`ясування обставин, що входять до предмета доказування у даній справі необхідність у спеціальних знаннях відсутня.

За таких обставин клопотання відповідача про проведення експертизи залишене судом без задоволення.

Представник Управління поліції охорони в Київській області у судовому засіданні 21.01.2021 надав пояснення по суті позовних вимог за первісним позовом, просив суд їх задовольнити. Проти зустрічного позову заперечив.

Представник ФОП Вацета О.О. проти первісних позовних вимог заперечив, просив суд відмовити в їх задоволенні. Надав пояснення по суті зустрічного позову, просив суд зустрічні позовні вимоги задовольнити.

У судовому засіданні 21.01.2021 відповідно до ст. 240 Господарського процесуального кодексу України проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши надані документи та матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, з`ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи та вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

10.03.2020 між Управлінням поліції охорони в Київській області (охорона) та Фізичною особою-підприємцем Вацетом Олександром Олександровичем (замовник) укладений договір про надання послуг з охорони публічної безпеки та порядку №2388/20 (надалі - договір), відповідно до умов якого охорона зобов`язується надати замовнику послуги з охорони публічної безпеки і порядку у складі двох працівників поліції охорони на автомобілі охорони у відповідності з діючими нормативними та розпорядчими документами МВС та Національної поліції України, які є обов`язковими для охорони, на території котеджного містечка "Сонячна Долина" здійснення охороною відповідних дій, спрямованих на припинення правопорушення, в разі необхідності.

Обов`язковою умовою на час укладення та здійснення договору є наявність у замовника документів, що засвідчують його повноваження на володіння (користування) об`єктом у формі права власності або оренди, копії яких, завірені печаткою Замовника, надаються охороні (п.1.2. договору).

Згідно із п.2.1. договору розрахунок вартості послуг виконавця за цим договором здійснюється на підставі цін, визначених сторонами у протоколі погодження договірної ціни (додаток 1 до договору).

Додатком № 1 до договору сторонами узгоджено протокол погодження договірної ціни, згідно із яким ціна за здійснення охоронних заходів за цим договором становить 180000,00 грн.

Оплата за цим договором здійснюється замовником шляхом передоплати до 5-го числа поточного місяця у сумі фіксованої місячної вартості послуг, визначеної в Протоколі погодження договірної ціни, на рахунок виконавця (п.2.2. договору).

Відповідно до п. 2.4 договору Акт виконаних робіт підписується сторонами в кінці кожного календарного місяця, а також по закінченню строку дії договору.

Пунктом 2.6. договору передбачено, що якщо протягом 5-х робочих днів з дати отримання від охорони актів виконаних робіт замовник не повернув підписаний та скріплений печаткою примірник охорони, не подав письмової мотивованої відмови від його підписання або обґрунтованих письмових заперечень, послуги вважаються наданими в повному обсязі, прийнятими замовником та підлягають оплаті у повному обсязі.

Відповідно до п.5.2. договору за несвоєчасну або неповну оплату послуг охорони замовник сплачує пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожен день прострочення платежу.

Цей договір набуває чинності з 01.03.2020 у відповідності до ч.3 ст. 631 Цивільного кодексу України і діє до 01.03.2021 (п.6.1. договору).

01.03.2020 між сторонами підписано Акт про виставлення наряду поліції охорони на об`єкт.

Згідно із заявою від 29.07.2020 ФОП Вацет О.О. просив Управління поліції охорони в Київській області розірвати договір про надання послуг охорони з 01 серпня 2020 року.

Відповідно до наказу Управлінням поліції охорони в Київській області №6814 від 04.08.2020 на підставі заяви ФОП Вацета О.О. припинено з 01.08.2020 заходи надання послуг з безпеки та порядку на території об`єкту ФОП Вацета О.О., розташованого за адресою: котеджного містечка "Сонячна Долина" вул. Лісова, с. Романків, Обухівський район.

Позивач за первісним позовом зазначає, що з моменту взяття об`єкта під охорону (01.03.2020) та до припинення надання послуг (01.08.2020) позивач належним чином виконував взяті на себе зобов`язання з надання послуг охорони згідно із актами прийому-передачі виконаних робіт/послуг: №ОБХ-008800 від 31.03.2020 за березень 2020 року, № ОБХ-008801 від 30.04.2020 за квітень 2020 року, № ОБХ-009081 від 31.05.2020 за травень 2020 року, №ОБХ- 013541 від 31.07.2020 за липень 2020 року. Однак, відповідач за первісним позовом наданих позивачем послуг за липень 2020 року не оплатив, акту прийому-передачі виконаних робіт/послуг №ОБХ- 013541 від 31.07.2020 не підписав.

Посилаючись на порушення відповідачем за первісним позовом зобов`язань за договором в частині здійснення оплати отриманих у липня 2020 року послуг охорони, Управлінням поліції охорони в Київській області заявлено про стягнення з Фізичної особи-підприємця Вацета Олександра Олександровича 180000,00 грн - суми основної заборгованості, а також нарахованої за період з 06.07.2020 по 02.09.2020 пені у сумі 3481,97 грн.

ФОП Вацетом О.О. заявлено зустрічну позовну заяву до Управління поліції охорони в Київській області про визнання недійсним договору №2388/20 від 10.03.2020 про надання послуг з охорони публічної безпеки та порядку та стягнення грошових коштів 720000,00 грн.

Зустрічний позов обґрунтований відсутністю у ФОП Вацета О.О. правових підстав укладати договір №2388/20 від 10.03.2020 про надання послуг з охорони публічної безпеки та порядку, яким би визначалася територія, зокрема котеджного містечка "Сонячна долина", що не належить на праві власності позивачу за зустрічним позовом та не перебуває в його користуванні. Також позивач за зустрічним позовом стверджує, що зміст договору №2388/20 суперечить вимогам ч.2 ст.8 Законом України "Про охоронну діяльність" та у Управління поліції охорони в Київській області відсутні повноваження укладати спірний договір.

З урахуванням наведеного, позивач за зустрічним позовом вважає, що на підставі ст.203, 215 ЦК України, ст.208 ГК України договір №2388/20 про надання послуг з охорони публічної безпеки та порядку від 10.03.2020 підлягає визнанню недійсним. Оскільки послуги, які визначені умовами договору Управління поліції охорони в Київській області не надавало, а ФОП Вацет О.О. таких послуг, у порядку визначеному договором, не приймав, відповідач отримав грошові кошти у сумі 720000,00 грн безпідставно, у зв`язку із чим, посилаючись на ст.1212 ЦК України, позивачем за зустрічним позовом заявлено про стягнення з Управління поліції охорони в Київській області грошових коштів у сумі 720000,00 грн.

Дослідивши наявні матеріали справи, оцінюючи надані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про задоволення первісного позову та відмову у задоволенні зустрічних позовних вимог, з наступних підстав.

По первісному позову:

Відповідно до ч.2 ст.509 Цивільного кодексу України зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно зі ст.11 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки; підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Частиною 1 статті 626 ЦК України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Як підтверджено матеріалами справи правові відносини між Управлінням поліції охорони в Київській області та Фізичною особою-підприємцем Вацетом Олександром Олександровичем виникли на підставі договору про надання послуг з охорони публічної безпеки та порядку №2388/20 від 10.03.2020, відповідно до умов якого позивач за первісним позовом зобов`язався надати відповідачу за первісним позовом послуги з охорони публічної безпеки і порядку на території котеджного містечка "Сонячна Долина"

Відповідно до ч.1 ст.901 Цивільного кодексу України, за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Згідно з ч.1 ст.903 Цивільного кодексу України, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Додатком № 1 до договору сторонами узгоджено протокол погодження договірної ціни, згідно із яким ціна за здійснення охоронних заходів за цим договором становить 180000,00 грн.

У підтвердження виконання умов договору щодо надання відповідачу (за первісним позовом) послуг з охорони у липні 2020 року позивачем (за первісним позовом) надано у матеріали справи акт прийому-передачі виконаних робіт/послуг №ОБХ-013541 від 31.07.2020.

Акти прийому-передачі виконаних робіт/послуг №ОБХ-013541 від 31.07.2020 відповідачем не підписаний.

Як підтверджено наявними в матеріалах справи описом вкладення у цінний лист від 14.08.2020, та накладною №0103274735981, фіскальним чеком від 14.08.2020 позивач (за первісним позовом) направив на адресу відповідача (за первісним позовом) акт прийому-передачі виконаних робіт/послуг №ОБХ-013541 від 31.07.2020 разом із рахунком на оплату та претензією №2647/43/30-2020 від 12.08.2020 про сплату заборгованості.

Відповідно до відомостей з офіційного вебсайту "Укрпошта" поштове відправлення №0103274735981 з направлення на адресу відповідача акту за липень 2020 року та претензії, повернуте засобами поштового зв`язку з повідомленням про неможливість вручення поштового відправлення. За таких обставин, днем отримання відповідачем (за первісним позовом) акту є дата оформлення підприємством поштового зв`язку повідомлення про неможливість вручення поштового відправлення, а саме 31.08.2020.

Як вбачається із матеріалів справи, відповідач (за первісним позовом) акт прийому-передачі виконаних робіт/послуг №ОБХ-013541 від 31.07.2020 за липень 2020 року не підписав. Заперечень щодо наданих позивачем послуг у липні 2020 року не надав.

У пункті 2.4. договору сторони погодили, що акт виконаних робіт підписується сторонами в кінці кожного календарного місяця, а також по закінченню строку дії договору.

Пунктом 2.6. договору передбачено, що якщо протягом 5-х робочих днів з дати отримання від охорони актів виконаних робіт замовник не повернув підписаний та скріплений печаткою примірник охорони, не подав письмової мотивованої відмови від його підписання або обґрунтованих письмових заперечень, послуги вважаються наданими в повному обсязі, прийнятими замовником та підлягають оплаті у повному обсязі.

Оскільки, відповідач (за первісним позовом) у відповідності до п. 2.5. договору, будь-яких заперечень щодо наданих позивачем послуг у липні 2020 року, зауважень щодо визначених у акті послуг, а також мотивованої відмови від підписання акта прийому-передачі виконаних робіт/послуг №ОБХ-013541 від 31.07.2020 не надав, то надані позивачем послуги у липні 2020 року на суму 180000,00 грн вважаються прийнятими відповідачем (за первісним позовом).

Відповідно до ч.1 ст.530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Пунктом 2.2. договору оплата за цим договором здійснюється замовником шляхом передоплати до 5-го числа поточного місяця у сумі фіксованої місячної вартості послуг, визначеної в Протоколі погодження договірної ціни, на рахунок виконавця.

Договір, відповідно до ст.629 Цивільного кодексу України, є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно із ст.525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст.526 Цивільного кодексу України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Частинами 1 і 2 статті 193 Господарського кодексу України встановлено, що:

- суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться;

- кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Згідно з ч.1 ст.598 ЦК України зобов`язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.

Зобов`язання припиняється виконанням проведеним належним чином (стаття 599 Цивільного кодексу України).

У відповідності до ст.610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов`язання, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Судом встановлено, що заборгованість відповідача перед позивачем за надані послуги відповідно договору у сумі 180000,00 грн належним чином доведена та відповідачем належними доказами не спростована.

За змістом ч.1 ст.14 ГПК України суд розглядає справу не інакше як, зокрема, на підставі доказів поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

За змістом статті 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами як письмові, речові та електронні докази.

У відповідності до ч.3 ст. 13, ч.1 ст.74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідач (за первісним позовом) обставин наведених у позові належними та достатніми доказами не спростував. Матеріали справи не містять доказів направлення відповідачем позивачу претензій щодо якості, своєчасності чи об`єму послуг.

З приводу посилань відповідача (за первісним позовом) на непідписання ним актів прийому-передачі виконаних робіт/послуг за березень - червень 2020 року, акту виставлення наряду поліції охорони та договору оренди землі від 28.02.2020, то суд відхиляє відповідні доводи відповідача, оскільки останнім здійснювались оплати за вказаними актами прийому-передачі виконаних робіт/послуг, а доказів оспорення договору оренди землі від 28.02.2020, визнання його недійсним у судовому порядку, ФОП Вацет О.О. суду не надав.

Ураховуючи викладене вище, оскільки матеріалами справи підтверджується невиконане зобов`язання за договором про надання послуг з охорони публічної безпеки та порядку №2388/20 від 10.03.2020 у сумі 180000,00 грн, доказів оплати вказаної суми заборгованості відповідачем (за первісним позовом) не надано, суд задовольняє позовні вимоги за первісним позовом про стягнення заборгованості у розмірі 180000,00 грн.

Відповідно до ст.611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

У зв`язку із простроченням оплати за надані послуги, позивачем (за первісним позовом) заявлено до стягнення з відповідача 3481,97 грн пені, нарахованої за період з 06.07.2020 по 02.09.2020.

У пункті 1.3. постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013 №14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань" визначено, що з урахуванням приписів статті 549, частини другої статті 625 ЦК України та статті 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань" правовими наслідками порушення грошового зобов`язання, тобто зобов`язання сплатити гроші, є обов`язок сплатити не лише суму основного боргу, а й неустойку (якщо її стягнення передбачене договором або актами законодавства), інфляційні нарахування, що обраховуються як різниця добутку суми основного боргу на індекс (індекси) інфляції, та проценти річних від простроченої суми основного боргу.

Оскільки, матеріалами справи підтверджено факт наявності прострочення відповідачем (за первісним позовом) виконання грошового зобов`язання, то позивачем (за первісним позовом) правомірно здійснено нарахування пені.

За змістом з ч. 2 ст. 217 ГК України одним з видів господарських санкцій є штрафні санкції, до яких віднесено штраф та пеню (ч. 1 ст. 230 ГК України).

За приписами ч.1 ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання (ч. 3 ст. 549 Цивільного кодексу України).

Згідно із ч. 6 ст. 231 Господарського кодексу України штрафні санкції за порушення грошових зобов`язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Частиною 6 статті 232 ГК України передбачено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Відповідальність у вигляді пені за порушення строків оплати за надані послуги передбачена у пункті п.5.2. договору, згідно із яким, за несвоєчасну або неповну оплату послуг охорони замовник сплачує пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожен день прострочення платежу.

Перевіривши розрахунок пені, за допомогою інформаційно-пошукової системи "Ліга", судом встановлено, що розрахунок позивача (за первісним позовом) є арифметично правильними, у зв`язку із чим суд вважає позовні вимоги про стягнення пені у сумі 3481,97 грн обґрунтованими.

З урахуванням вище наведеного, оскільки матеріалами справи підтверджено неналежне виконання відповідачем (за первісним позовом) зобов`язань за договором про надання послуг з охорони публічної безпеки та порядку №2388/20 від 10.03.2020 та Управлінням поліції охорони в Київській області, у відповідності до приписів ст.74, 76-79 Господарського процесуального кодексу, належними та достатніми доказами доведено суду наявність у відповідача (за первісним позовом) заборгованості у сумі 180000,00 грн, суд дійшов висновку про задоволення первісного позову Управління поліції охорони в Київській області про стягнення з Фізичної особи-підприємця Вацета Олександра Олександровича заборгованості у сумі 180000,00 грн та нарахованої у зв`язку із простроченням виконання грошового зобов`язання пені у сумі 3481,987 грн.

По зустрічному позову:

Одним із способів захисту цивільних прав та інтересів є визнання правочину недійсним (за приписами ст.16 Цивільного кодексу України). Аналогічні положення містить ст.20 Господарського кодексу України.

Відповідно до ст.204 Цивільного кодексу України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Звертаючись з позовом про визнання недійсним правочину, позивач згідно з вимогами статей 13, 74 Господарського процесуального кодексу України повинен довести наявність фактичних обставин, з якими закон пов`язує визнання таких правочинів недійсними на момент їх вчинення. Без доведення позивачем обставин недодержання сторонами в момент вчинення оспорюваного правочину конкретних вимог законодавства у суду відсутні підстави для задоволення відповідного позову.

Як на підставу для визнання недійсним договору №2388/20 про надання послуг з охорони публічної безпеки та порядку від 10.03.2020 позивач за первісним позовом посилається на відсутність у ФОП Вацета О.О. правових підстав укладати договір №2388/20 від 10.03.2020, яким би визначалася територія, зокрема котеджного містечка "Сонячна долина", що не належить на праві власності позивачу за зустрічним позовом та не перебуває в його користуванні. Позивач за зустрічним позовом стверджує, що зміст договору №2388/20 суперечить вимогам ч.2 ст.8 Законом України "Про охоронну діяльність" та Управління поліції охорони в Київській області не мало повноважень укладати спірний договір.

Згідно частини третьої статті 215 Цивільного кодексу України, якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Стаття 203 Цивільного кодексу України встановлює загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину.

Частиною першою статті 203 Цивільного кодексу України встановлено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

Договором №2388/20 про надання послуг з охорони публічної безпеки та порядку від 10.03.2020 визначено, що "публічна безпека" - це публічно-правові відносини, які мають імперативний характер (виражають у категоричних нормативно-правових актах держави чітко позначені дії і не допускають відхилень від вичерпного переліку прав і обов`язків суб`єктів) і визначають основи суспільного ладу держави; "визначена територія" - належне замовнику (позивач по даному позову) на праві власності, володіння або користування, відокремлене приміщення, будівля, споруда.

Відносини суб`єктів господарювання під час організації та здійснення ними охоронної діяльності регулюються Законом України "Про охоронну діяльність", дія якого поширюється на правовідносини правоохоронних органів та військових формувань у процесі надання ними послуг з охорони власності та громадян у частині, що не регулюється законодавчими актами, які регламентують їх діяльність.

Згідно із ст.1 Закону України "Про охоронну діяльність", охоронна діяльність - надання послуг з охорони власності та громадян; об`єкт охорони - фізична особа та/або майно; суб`єкт охоронної діяльності - суб`єкт господарювання будь-якої форми власності, створений та зареєстрований на території України, що здійснює охоронну діяльність на підставі отриманої у встановленому порядку ліцензії; охорона майна - діяльність з організації та практичного здійснення заходів охорони, спрямованих на забезпечення недоторканності, цілісності визначених власником і належних йому будівель, споруд, територій, акваторій, транспортних засобів, валютних цінностей, цінних паперів та іншого рухомого і нерухомого майна, з метою запобігання та/або недопущення чи припинення протиправних дій щодо нього, для збереження його фізичного стану, припинення несанкціонованого власником доступу до нього та забезпечення здійснення власником цього майна всіх належних йому повноважень стосовно нього.

Статтею 8 Закону України "Про охоронну діяльність", передбачено, що суб`єкт охоронної діяльності надає послуги з охорони на підставі договору, укладеного із замовником у письмовій формі відповідно до законодавства.

У договорах про надання послуг з охорони майна та фізичних осіб відповідно до положень Цивільного кодексу України визначаються умови відшкодування суб`єктом охоронної діяльності шкоди, заподіяної через неналежне виконання ним своїх зобов`язань.

Замовник послуг з охорони майна зобов`язаний надати суб`єкту охоронної діяльності для ознайомлення оригінали документів або завірені в установленому порядку їх копії, що підтверджують його право володіння чи користування майном на законних підставах, охорона якого є предметом договору, а також правомірність знаходження такого майна, транспортного засобу чи особи у визначеному місці охорони.

Також пунктом 1.2. договору визначено, що обов`язковою умовою на час укладення та здійснення договору є наявність у замовника документів, що засвідчують його повноваження на володіння (користування) об`єктом у формі права власності або оренди, копії яких, завірені печаткою Замовника, надаються охороні.

Згідно із наявного у матеріалах справи договору оренди землі від 28.02.2020, укладеним між Фізичною особою-підприємцем Вацетом Олександром Олександровичем як орендарем та ОСОБА_1 як орендодавцем, ФОП Вацет О.О. прийняв у строкове платне користування земельні ділянки, що розташовані по вул. Лісовій в с. Романків, Обухівського району Київської області та по у с. Підгірці, Обухівського району Київської області.

Зазначені вище договір оренди землі від 28.02.2020 та за поясненнями Управління поліції охорони в Київській області надані останньому ФОП Вацетом О.О. під час укладення договору №2388/20 про надання послуг з охорони публічної безпеки та порядку від 10.03.2020. Наведені обставини ФОП Вацетом О.О. не спростовані.

Наявність у ФОП Вацет О.О. правових підстав на користування земельною ділянкою, на якій розташоване котеджне містечко "Сонячна Долина", спростовує доводи ФОП Вацетом О.О. про відсутність права на укладення договору №2388/20 від 10.03.2020.

Відповідно до ст. 6 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ст. 627 ЦК України).

Згідно з ч. 3 ст. 6 ЦК України, сторони в договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд. Сторони в договорі не можуть відступити від положень актів цивільного законодавства, якщо в цих актах прямо вказано про це, а також у разі, якщо обов`язковість для сторін положень актів цивільного законодавства випливає з їх змісту або із суті відносин між сторонами.

Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ст. 628 ЦК України).

Оспорюваним договором врегульовано відносини з надання послуг з охорони публічної безпеки та порядку та погоджено сторонами, що за даним договором охорона не несе майнової відповідальності, що спростовує доводи позивача за зустрічним позовом про невідповідність вказаного договору приписам ч.2 ст.8 Законом України "Про охоронну діяльність".

З огляду на вищевикладене, договір №2388/20 про надання послуг з охорони публічної безпеки та порядку від 10.03.2020 укладений з дотриманням вимог ст.8 Закону України "Про охоронну діяльність".

Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно із ст.1 Закону України "Про Національну поліцію", Національна поліція України (поліція) - це центральний орган виконавчої влади, який служить суспільству шляхом забезпечення охорони прав і свобод людини, протидії злочинності, підтримання публічної безпеки і порядку.

Завданнями поліції згідно із ст.2 Закону України "Про Національну поліцію", є надання поліцейських послуг у сферах: 1) забезпечення публічної безпеки і порядку; 2) охорони прав і свобод людини, а також інтересів суспільства і держави; 3) протидії злочинності; 4) надання в межах, визначених законом, послуг з допомоги особам, які з особистих, економічних, соціальних причин або внаслідок надзвичайних ситуацій потребують такої допомоги.

Відповідно до п.20 ст.23 Закону України "Про Національну поліцію" поліція відповідно до покладених на неї завдань здійснює на договірних засадах охорону фізичних осіб та об`єктів права приватної і комунальної власності.

Згідно із Положенням про Управління поліції охорони в Київській області, затвердженого наказом Національної поліції від 06.11.2015 № 54 (у редакції наказу Національної поліції від 21.10.2019 № 1046) та на підставі постанови Кабінету Міністрів України від 13.10.2015 № 834 "Питання функціонування органів поліції охорони, як територіальних органів Національної поліції та ліквідації деяких територіальних органів Міністерства внутрішніх справ" Управління є територіальним органом Національної поліції, що утримується за рахунок коштів від надання послуг з охорони, які здійснюються на договірних засадах, інших джерел, не заборонених законодавством України.

У відповідності до п.1 Положення, Управління поліції охорони в Київській області здійснює послуги з охорони, що надаються на договірних засадах у порядку встановленому законодавчими, підзаконними актами, а також нормативно-правовими актами Міністерства внутрішніх справ України, організаційно-розпорядчими актами Національної поліції України в суб`єктів господарювання, визначених у встановленому законодавством порядку.

Зазначені вище норми Закону України "Про Національну поліцію" та Положення підтверджують наявність повноважень в Управління поліції охорони в Київській області на укладення з Фізичною особою - підприємцем Вацетом О.О. договору №2388/20 про надання послуг з охорони публічної безпеки та порядку від 10.03.2020.

За таких обставин суд вважає безпідставними доводи позивача за зустрічним позовом (ФОП Вацетом О.О.) про відсутність в Управління поліції охорони в Київській області повноважень на укладення договору №2388/20 про надання послуг з охорони публічної безпеки та порядку від 10.03.2020 та невідповідність договору приписам Закону України "Про Національну поліцію".

З огляду на встановлені вище обставини, оскільки оскаржуваний договір укладений у відповідності до приписів Закону України "Про Національну поліцію", Закону України "Про охоронну діяльність", суд прийшов до висновку про відсутність правових підстав для визнання недійсним договору №2388/20 про надання послуг з охорони публічної безпеки та порядку від 10.03.2020.

Загальні підстави для виникнення зобов`язань у зв`язку з набуттям, збереженням майна без достатньої правової підстави визначені нормами глави 83 ЦК України.

Стаття 1212 ЦК України регулює випадки набуття майна або його збереження без достатніх правових підстав.

Предметом регулювання інституту безпідставного набуття чи збереження майна є відносини, які вникають у зв`язку з безпідставним отриманням чи збереженням майна і які не врегульовані спеціальними інститутами цивільного права.

Зобов`язання з безпідставного набуття, збереження майна виникають за наявності трьох умов: а) набуття або збереження майна; б) набуття або збереження за рахунок іншої особи; в) відсутність правової підстави для набуття або збереження майна (відсутність положень закону, адміністративного акта, правочину або інших підстав, передбачених ст.11 ЦК України).

Об`єктивними умовами виникнення зобов`язань з набуття, збереження майна без достатньої правової підстави виступають: 1) набуття або збереження майна однією особою (набувачем) за рахунок іншої (потерпілого); 2) шкода у вигляді зменшення або незбільшення майна в іншої особи (потерпілого); 3) обумовленість збільшення або збереження майна з боку набувача шляхом зменшення або відсутності збільшення на стороні потерпілого; 4) відсутність правової підстави для вказаної зміни майнового стану цих осіб.

За змістом ст.1212 ЦК України безпідставно набутим є майно, набуте особою або збережене нею в себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави.

Системний аналіз положень ч. 1, п.1 ч. 2 ст.11, ч. 1 ст.177, ч. 1 ст.202, ч. 1 ст.1212 ЦК України дає можливість дійти висновку про те, що чинний договір чи інший правочин є достатньою та належною правовою підставою набуття майна (отримання грошей).

Майно не може вважатися набутим чи збереженим без достатніх правових підстав, якщо це відбулося в не заборонений цивільним законодавством спосіб з метою забезпечення породження учасниками відповідних правовідносин у майбутньому певних цивільних прав та обов`язків, зокрема внаслідок тих чи інших юридичних фактів, правомірних дій, які прямо передбачені ч.2 ст.11 ЦК України.

Загальна умова ч.1 ст.1212 ЦК України звужує застосування інституту безпідставного збагачення у зобов`язальних (договірних) відносинах, бо отримане однією зі сторін у зобов`язанні підлягає поверненню іншій стороні на підставі цієї тільки за наявності ознаки безпідставності такого виконання.

Набуття однією зі сторін зобов`язання майна за рахунок іншої сторони в порядку виконання договірного зобов`язання не вважається безпідставним.

Тобто в разі, коли поведінка набувача, потерпілого, інших осіб або подія утворюють правову підставу для набуття (збереження) майна, ст.1212 ЦК України можна застосовувати тільки після того, як така правова підстава в установленому порядку скасована , визнана недійсною, змінена, припинена або була відсутня взагалі.

З огляду на встановлені судом обставини щодо відсутності підстав для визнання недійсним договору №2388/20 про надання послуг з охорони публічної безпеки та порядку від 10.03.2020 та відмову у задоволенні позовних вимог про визнання недійсним договору, позовні вимоги за зустрічним позовом про стягнення 720000,00 грн, також задоволенню не підлягають.

Приписами ст. ст. 76, 77 Господарського процесуального кодексу України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно із ст. ст. 78, 79 Господарського процесуального кодексу України, достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.

Статтею 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Враховуючи наведене, з`ясувавши обставини, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку про задоволення первісного позову про стягнення з Фізичної особи-підприємця Вацета Олександра Олександровича на користь Управління поліції охорони в Київській області заборгованості в розмірі 180000,00 грн, пені в розмірі 3481,97 грн та відмову у задоволенні зустрічного позову Фізичної особи-підприємця Вацета Олександра Олександровича про визнання недійсним договору №2388/20 від 10.03.2020 про надання послуг з охорони публічної безпеки та порядку та стягнення грошових коштів 720000,00 грн.

У відповідності до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, судовий збір за первісним позовом покладається на відповідача (ФОП Вацетом О.О.) та за зустрічним позовом покладається на позивача за зустрічним позовом.

Керуючись ст. ст. 73-74, 76-79, 86, 129-130, 237-238 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва

ВИРІШИВ:

Первісний позов задовольнити повністю.

Стягнути з Фізичної особи-підприємця Вацета Олександра Олександровича ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний код НОМЕР_1 ) на користь Управління поліції охорони в Київській області (01033, місто Київ, вул. Сім`ї Прахових, будинок 8; ідентифікаційний код 40109063) заборгованість в розмірі 180000,00 грн, пеню в розмірі 3481,97 грн та витрати по сплаті судового збору у сумі 2752,22 грн.

Видати накази після набрання рішенням законної сили.

У задоволенні зустрічного позову відмовити повністю.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено та підписано: 29.01.2021.

Суддя С. О. Турчин