Постанова

від 29.01.2021 по справі 497/709/2020

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Номер провадження: 22-ц/813/3193/21

Номер справи місцевого суду: 497/709/2020

Головуючий у першій інстанції Кравцова А. В.

Доповідач Комлева О. С.

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29.01.2021 року м. Одеса

Одеський апеляційний суд у складі:

Головуючого-судді Комлевої О.С.,

суддів: Колеснікова Г.Я., Сегеди С.М.,

з участю секретаря Воронової Є.Р.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Управління виконавчої дирекції фонду соціального страхування України в Одеській області на заочне рішення Болградського районного суду Одеської області від 20 жовтня 2020 року, ухваленого під головуванням судді Кравцової А.В., повний текст рішення виготовлений 27 жовтня 2020 року, -

встановив:

У червні 2020 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ТОВ ОРИС ФАРМ , третя особа - Управління виконавчої дирекції фонду соціального страхування України в Одеській області в особі Болградського відділення управління виконавчої дирекції фонду соціального страхування України в Одеській області про встановлення факту нещасного випадку на виробництві та зобов`язання вчинити певні дії, в якому просила визнати травму, яку вона отримала 26.10.2018 року, такою, що відноситься до нещасних випадків, отриманих на виробництві та зобов`язати TOB ОРІС ФАРМ провести розслідування нещасного випадку на виробництві та скласти Акт за формою Н-1.

В обґрунтування свого позову позивач зазначила, що вона, згідно наказу №37-к від 23.02.2018 року була прийнята на роботу до TOB ОРІС ФАРМ касиром торгівельного залу аптеки №8, що знаходиться на вул. Болгарських Ополченців, 29 в м. Болград Одеської області, що підтверджується записом у трудовій книжці. 26.10.2018 року виконуючи службові обов`язки, вона виносила товар зі складу, перечепилася через коробку з товаром, що стояла на підлозі, впала та підвернула ногу, яка відразу набрякла. Протягом місяця, вважаючи, що то забій, терпіла, але через місяць, відчувши нестерпний біль, звернулась до медичного закладу, де, в результаті обстеження, 09.01.2019 року їй було встановлено діагноз: внаслідок падіння, що сталося 26.10.2018 року, вона отримала оскольчаті кінцеві переломи медіальної і проміжних кліновидних кісток без наявних ознак консолідації. 30.11.2018 року її було запрошено до Болградського відділення Фонду соціального страхування, де вона надала пояснення з обставин щодо отриманої травми, а 21.12.2018 року вона, на підставі медичного висновку звернулася з заявою до керівництва ТОВ ОРІС ФАРМ про неможливість працювати у зв`язку з отриманою травмою та необхідністю повідомити ФСС про нещасний випадок на виробництві і провести службове розслідування. Відповіді на свою заяву не отримала, передбачене законодавством розслідування до цього часу не здійснено, що порушує її право на соціальний захист шляхом встановлення МСЕК ступеню втрати працездатності. З урахуванням медичного висновку, їй було оформлено листок непрацездатності з 25.12.2018 року, на якому вона перебувала до 19.01.2019 року. 23.01.2019 року до неї звернувся юрист ТОВ ОРІС ФАРМ з пропозицією написати заяву про звільнення та заяву про відсутність з її боку до працедавця будь-яких претензій майнового та немайнового характеру, в обмін на обіцянку надання в подальшому за необхідності необхідного обсягу матеріальної допомоги. Вона, будучи необізнаною в юридичних тонкощах такої ситуації, та не в змозі передбачити подальшу необхідність в операційному втручанні, необачно погодилась з пропозицією юриста ТОВ ОРІС ФАРМ підписавши запропоновані заяви.

Заочним рішенням Болградського районного суду Одеської області від 20 жовтня 2020 року позов ОСОБА_1 задоволений.

Встановлений факт нещасного випадку на виробництві, який мав місце 26.10.2018 року з ОСОБА_1 , який станом на 26.10.2018 року працювала в TOB ОРІС ФАРМ , касиром торгівельного залу аптеки № 8.

Визнаний нещасний випадок, який мав місце 26.10.2018 року з ОСОБА_1 , таким, що пов`язаний з виробництвом.

Зобов`язано TOB ОРІС ФАРМ , провести розслідування нещасного випадку на виробництві та скласти Акт за формою Н-1, який мав місце 26.10.2018 року з ОСОБА_1 .

Вирішено питання про судові витрати.

Не погодившись з рішенням суду, Управління виконавчої дирекції фонду соціального страхування України в Одеській області подало апеляційну скарги, в якій посилаючись напорушення норм матеріального та процесуального права,неповне з`ясування обставин, що мають значення для справипросить рішення суду скасувати,прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволені позову в повному обсязі .

У обґрунтуванні своєї апеляційної скарги,апелянт зазначає, що судом не може розглядатись позов про встановлення факту нещасного випадку на виробництві, оскільки суд не мав право заміщати функції інших державних органів, поза межами розгляду питання цими органами не маючи вмотивованої відмови державного органу на адресу позивача з вказаного питання.

У своєму відзиві на апеляційну скаргу, Чаленко І.Д. , представник ОСОБА_1 зазначає, що в апеляційній скарзі не зазначені підстави для скасування оскаржуваного рішення суду, апеляційна скарга не містить обґрунтувань про порушенні права, свободи, інтереси третьої особи судом, також зазначає, що рішенням суду приписи зобов`язального характеру визначено виключно стосовно відповідача.

Сторони про розгляд справи на 20 січня 2021 року сповіщені належним чином (а.с.172-177, 206).

Частиною 2 статті 372 ЦПК України передбачено, що неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Апеляційний суд з метою дотримання строків розгляду справи, вважає можливим слухати справу за відсутність сторін, які своєчасно і належним чином повідомлені про час і місце розгляду справи, та від яких не надійшли клопотання про відкладення розгляду справи.

У відповідності до ч. 5 ст. 268 ЦПК України, датою ухвалення рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено - повне чи скорочене). Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення ( 29 січня 2021 року ) .

Заслухавши суддю-доповідача, доводи апеляційної скарги, відзиву на неї, перевіривши матеріали справи, законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги і заявлених вимог, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Згідно ст. 263 ЦПК України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом.

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

У відповідності до ст. 367ЦПК України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Відповідно до ст. 375ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Статтею 81 ЦПК України, передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Судом встановлено та матеріалами справи підтверджується, що відповідно до трудової книжки, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з 2000 до 2003 року навчалася в Ізмаїльському медичному училищі, після закінчення якого працювала медичною сестрою Болградської ЦРЛ в акушерському відділенні, в Обласній клінічній лікарні медичною сестрою операційної, акушеркою Болградської ЦРЛ, фельдшером швидкої допомоги, та ін.; 23.02.2018 року була прийнята на роботу до TOB ОРІС ФАРМ , касиром торгівельного залу аптеки №8, що розташована на вул.Болгарських Ополченців,29 в м.Болград Одеської області та 23.01.2019 року звільнена за угодою сторін (а.с.7-12).

Із заяви ОСОБА_1 від 21.12.2018 року наданої на ім`я директора ТОВ ОРІС ФАРМ ОСОБА_3 вбачається, що вона 26.10.2018 року на робочому місці в аптеці №8 ОРІС ФАРМ , біля 10-ї години ранку, виходячи з коробкою в руках зі складу, спотикнулася через коробку, що стояла на полу з отриманим товаром, внаслідок чого в неї підвернулася нога, почувся сильний хрускіт, нога відразу набрякла, але, оскільки було багато покупців, вона продовжувала їх обслуговувати, але повідомила про це куратора. З пошкодженою ногою вона працювала ще біля місяця, не звертаючись до лікарні, оскільки не було кому працювати, фактично обслуговувала покупців з хворою ногою, долаючи у зв`язку з цим труднощі, фактично на одній нозі.

28.11.2018 року ОСОБА_1 звернулася до поліклініки, до травматолога,оскільки з ногою сталося погіршення, де їй попередньо поставили діагноз розрив зв`язок, перелам поставили під питанням. Лікар-травматолог направив на обстеження до м.Одеса в обласну лікарню, де остаточно був поставлений діагноз перелом стопи, накладено гіпсову пов`язку. У зв`язку з чим позивач просила вказаною заявою директора ТОВ ОРІС ФАРМ провести, з дотримання чинного законодавства протягом десяти днів службове розслідування та повідомити Фонд соціального страхування про нещасний випадок (а.с.25).

Діагноз та факт лікування позивачки підтверджується копією листка непрацездатності з 25.12.2018 року до 19.01.2019 року, направленням на діагностику від 30.11.2018 року, результатом комп`ютерної томографії правої стопи від 09.01.2019 року, консультативними висновками спеціалістів від 30.10.2018 року, 09.12.2018 року, від (дата нерозбірливо); та від 14.05.2020 року (а.с.17-20, 22-23); згідно останнього висновку - встановлено діагноз: незрощений перелом (нерозбірливо плюсневої кістки), стійкий больовий синдром, рекомендовано хірургічне лікування; травма виробнича, отримана 26.10.2018 року.

З наданих до суду позивачем медичних документів вбачається, що ОСОБА_1 з 25.12.2018 року до 19.01.2019 року перебувала на лікуванні з діагнозом: оскольчаті кінцеві переломи медіальної і проміжних клиновидних кісток без наявних ознак консолідації, яку вона отримала внаслідок падіння, що сталося 26.10.2018 року ( а.с.17-36).

Задовольняючи позов ОСОБА_1 про встановлення факту нещасного випадку на виробництві та зобов`язання вчинити певні дії, суд першої інстанції виходив з наступного.

Відповідно до ст.3 Конституції України людина, її життя і здоров`я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю.

Статтю 46 Конституції України передбачено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Суд надав належну оцінку письмовим поясненням свідків ОСОБА_4 та ОСОБА_5 , згідно яких був підтверджений факт нещасного випадку позивача 26.10.2018 року на виробництві та отримання в результаті нього ОСОБА_1 травми 26.10.2018 року - під час роботи у TOB ОРІС ФАРМ касиром торгівельного залу аптеки №8.

Крім того, факт отримання ОСОБА_1 травми ноги саме 26.10.2018 року не спростовують тобто, цілком допускають висновки лікарів, що призначали обстеження і лікування позивачці.

Судом також встановлено, що позивачем вичерпано можливості вирішення питання проведення розслідування та встановлення факту нещасного випадку, пов`язаного з виробництвом, у позасудовому порядку.

Розслідування нещасних випадків, професійних захворювань і аварій здійснюється відповідно до положення, що затверджується Кабінетом Міністрів України.

Згідно до розділу І Положення результати розслідування нещасного випадку на виробництві, який викликав втрату працездатності не менше одного робочого дня, оформляються Актом по формі Н-1, який підлягає зберіганню протягом 45 років.

Відповідно до п.3 Порядку №337 - нещасний випадок - це обмежена в часі подія або раптовий вплив на працівника небезпечного виробничого фактора чи середовища, що сталися у процесі виконання ним трудових обов`язківабо в дорозі (на транспортному засобі підприємства чи за дорученням роботодавця), внаслідок яких заподіяно шкоду здоров`ю, зокрема, від одержання поранення, травми, у тому числі внаслідок тілесних ушкоджень, гострого професійного захворювання (отруєння) та інших отруєнь, одержання сонячного або теплового удару, опіку, обмороження, а також у разі утоплення, ураження електричним струмом, блискавкою та іонізуючим випромінюванням, одержання інших ушкоджень внаслідок аварії, пожежі, стихійного лиха (землетрусу, зсуву, повені, урагану тощо), контакту з представниками тваринного та рослинного світу, які призвели до втрати працівником працездатності на один робочий день чи більшеабо до необхідності переведення його на іншу (легшу) роботу не менш як на один робочий день, зникнення тощо.

Відповідно до п.9 цього Порядку розслідування (спеціальне розслідування) проводиться у разі настання нещасного випадку та/або гострого професійного захворювання (отруєння), у тому числі про які своєчасно не повідомленороботодавцю чи внаслідок яких втрата працездатності потерпілого настала не одразу. Строк давності для розслідування нещасних випадків та/або гострих професійних захворювань (отруєнь) на виробництві становитьтри рокиз дня їх настання. У разі встановлення факту нещасного випадку та/або гострого професійного захворювання (отруєння) рішенням суду розслідування проводиться незалежно від дати їх настання.

Пунктом 10 вказаного Порядку передбачено, що спеціальному розслідуванню підлягають нещасні випадки, факт настання яких встановлено у судовому порядку, а підприємство (установа, організація), на якому вони сталися, ліквідовано без правонаступника.

Відповідно до п. 29 цього Порядку факт настання нещасного випадку та/або гострого професійного захворювання (отруєння) на виробництві може бути встановлено у судовому порядку. Якщо такий факт встановлено у судовому порядку і нещасний випадок та/або гостре професійне захворювання (отруєння) не підлягають спеціальному розслідуванню, розслідування організовує підприємство (установа, організація), де стався такий випадок та / чи гостре професійне захворювання (отруєння), або його правонаступник в разі реорганізації цього підприємства (установи, організації). В разі ліквідації підприємства (установи, організації) без правонаступника розслідування всіх нещасних випадків та / або гострих професійних захворювань (отруєнь), факт яких встановлено у судовому порядку, проводить спеціальна комісія, склад якої визначений пунктом 15 цього Порядку. Ведення обліку таких нещасних випадків та/або гострих професійних захворювань (отруєнь) і вжиття заходів до запобігання аналогічним нещасним випадкам та/або гострим професійним захворюванням (отруєнням) здійснюється підприємством (установою, організацією), де сталися нещасний випадок та/або гостре професійне захворювання (отруєння), або його правонаступником у разі реорганізації такого підприємства (установи, організації) чи робочим органом Фонду, якщо підприємство (установа, організація) ліквідовано без правонаступника.

Відповідно до п.5 ч.1 ст.1 Закону України Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування нещасним випадком є обмежена в часі подія або раптовий вплив на працівника небезпечного виробничого фактору чи середовища, що сталися у процесі виконання ним трудових обов`язків, внаслідок яких заподіяно шкоду здоров`ю або настала смерть.

Відповідно до ст.13 цього Закону, підставою для оплати потерпілому витрат на медичну допомогу, проведення медичної, професійної та соціальної реабілітації, а також страхових виплат є акт розслідування нещасного випадку або акт розслідування професійного захворювання (отруєння) за встановленими формами.

Статтею 35 цього Закону передбачено, що для розгляду справ про страхові виплати до Фонду соціального страхування від нещасних випадків подаються акт розслідування нещасного випадку або акт розслідування професійного захворювання за встановленими формами та (або) висновок МСЕК про ступінь втрати професійної працездатності застрахованого чи копія свідоцтва про його смерть, а також відповідні рішення про відшкодування моральної (немайнової) шкоди.

Відповідно до ч.2, 3 ст.36 даного Закону, факт нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання розслідується в порядку, затвердженому Кабінетом Міністрів України, - відповідно до Закону України Про охорону праці . Підставою для оплати потерпілому витрат на медичну допомогу, проведення медичної, професійної та соціальної реабілітації, а також страхових виплат є акт розслідування нещасного випадку або акт розслідування професійного захворювання (отруєння) за встановленими формами.

Згідно з ч.1 ст.43 вказаного Закону для розгляду справ про страхові виплати до Фонду подаються акт розслідування нещасного випадку або акт розслідування професійного захворювання за встановленими формами та/або висновок МСЕК про ступінь втрати професійної працездатності застрахованого чи копія свідоцтва про його смерть.

Висновки суду про те, що відповідно до вказаного Порядку, організувати розслідування нещасного випадку, який мав місце з позивачем, - має підприємство, в якому вона працювала, тобто, ТОВ ОРИС ФАРМ відповідають обставинам справи та вимогам закону.

На підставі вищевикладених обставин, суд обґрунтовано задовольнив позов ОСОБА_1 , встановивши факт нещасного випадку на виробництві,визнавши нещасний випадок, таким, що пов`язаний з виробництвом, а також зобов`язавши TOB ОРІС ФАРМ , провести розслідування нещасного випадку на виробництві та скласти Акт за формою Н-1.

З вказаними висновками суду першої інстанції погоджується колегія суддів апеляційної інстанції.

Доводи апеляційної скарги Управління виконавчої дирекції фонду соціального страхування України в Одеській області про те, що судом не може розглядатись позов про встановлення факту нещасного випадку на виробництві, оскільки суд не мав право заміщати функції інших державних органів, поза межами розгляду питання цими органами не маючи вмотивованої відмови державного органу на адресу позивача з вказаного питання, колегія суддів вважає безпідставними, оскільки спростовуються позицією викладеною у Постанові Верховного Суду від 09.01.2020 року по справі 635/3143/17.

Наведені в апеляційній скарзі доводи зводяться до переоцінки доказів та незгоди апелянта із висновками суду першої інстанції щодо встановлених обставин справи, проте повноваження суду апеляційної інстанції стосовно перегляду мають реалізовуватись для виправлення судових помилок та недоліків судочинства, але не для здійснення нового судового розгляду (пункт 42 рішення у справі Пономарьов проти України (Заява № 3236/03).

Судом при прийнятті рішення були взяті до уваги всі встановлені судом факти і відповідні їм правовідносин, належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок у їх сукупності.

Згідно з ч.2 ст.77 ЦПК України, предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до ч.2 ст.43 ЦПК України обов`язок надання усіх наявних доказів до початку розгляду справи по суті покладається саме на осіб, які беруть участь у справі.

За вимогами ст. 13 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи.

Особа, яка бере участь у справі, розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

Одночасно, апеляційний суд звертає увагу на те, що за положеннями ч.ч. 1-4 ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

За правилами ст.76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (ч.1 ст.77 ЦПК України), а доказування не може ґрунтуватися на припущеннях (ч.6 ст.81 ЦПК України).

При цьому, належність доказів - правова категорія, яка свідчить про взаємозв`язок доказів з обставинами, що підлягають встановленню, як для вирішення всієї справи, так і для здійснення окремих процесуальних дій.

Правила допустимості доказів визначають легітимну можливість конкретного доказу підтверджувати певну обставину в справі. Правила допустимості доказів встановлені з метою об`єктивності та добросовісності у підтвердженні доказами обставин у справі, виходячи з того, що нелегітимні засоби не можуть використовуватися для досягнення легітимної мети, а також враховуючи те, що правосудність судового рішення, яке було ухвалене з урахуванням нелегітимного доказу, завжди буде під сумнівом.

Допустимість доказів є важливою ознакою доказів, що характеризує їх форму та означає, що обставини справи, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами.

Особа, яка бере участь у справі, розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

За ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються.

Суд апеляційної інстанції враховує положення практики Європейського Суду з прав людини про те, що право на обґрунтоване рішення не вимагає детальної відповіді судового рішення на всі доводи, висловлені сторонами. Крім того, воно дозволяє вищим судам просто підтверджувати мотиви, надані нижчими судами, не повторюючи їх (справа Гірвісаарі проти Фінляндії , п. 32).

Пункт 1ст. 6 Конвенції не вимагає більш детальної аргументації від апеляційного суду, якщо він лише застосовує положення для відхилення апеляції відповідно до норм закону як такої, що не має шансів на успіх, без подальших пояснень (Burgandothers v. France (Бюрг та інші проти Франції), (dec.); Gorou v. Greece (no. 2) (Гору проти Греції №2) [ВП], § 41).

Враховуючи все вищевикладене, колегія суддів розглянувши справу в межах позовних вимог та доводів апеляційної скарги на момент винесення судового рішення, вважає, що суд першої інстанції порушень матеріального та процесуального права при вирішенні справи не допустив, рішення суду відповідає фактичним обставинам справи, а наведені в апеляційній скарзі доводи правильність висновків суду не спростовують.

За таких обставин, доводи апеляційної скарги є безпідставними, всі доводи були розглянути судом першої інстанції при розгляді справи, та їм була надана відповідна правові оцінка, а тому суд апеляційної інстанції прийшов до висновку про те, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, підстав для ухвалення нового рішення - не має.

Судова колегія, розглянувши справу прийшла до висновку, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, в зв`язку з чим апеляційний суд залишає без задоволення апеляційну скаргу і залишає рішення без змін.

Керуючись ст.ст. 368, 374, 375, 381-384, 389, 390 ЦПК України, апеляційний суд, -

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу Управління виконавчої дирекції фонду соціального страхування України в Одеській області - залишити без задоволення.

Заочне рішення Болградського районного суду Одеської області від 20 жовтня 2020 року - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Повний текст судового рішення складений 29 січня 2021 року.

Головуючий

---

О.С. Комлева

Судді

---

Г.Я. Колесніков

---

С .М. Сегеда