Ухвала

від 24.02.2021 по справі 497/709/2020

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Ухвала

24 лютого 2021 року

м. Київ

справа № 497 /709/2020

провадження № 61-2686ск21

Верховний Суд у складі судді Касаційного цивільного суду Ступак О. В., вирішуючи питання про відкриття касаційного провадження за касаційною скаргою Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Одеській області на заочне рішення Болградського районного суду Одеської області від 20 жовтня 2020 року та постанову Одеського апеляційного суду від 29 січня 2021 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю Орис Фарм , третя особа - Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Одеській області про встановлення факту нещасного випадку на виробництві та зобов`язання вчинити певні дії ,

ВСТАНОВИВ:

У червні 2020 року ОСОБА_1 звернулася до суду із позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю Орис Фарм (далі - ТОВ Орис Фарм ), третя особа - Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Одеській області про встановлення факту нещасного випадку на виробництві та зобов`язання вчинити певні дії, в якому просила визнати травму, яку вона отримала 26 жовтня 2018 року, такою, що відноситься до нещасних випадків, отриманих на виробництві, та зобов`язати TOB Оріс Фарм провести розслідування нещасного випадку на виробництві та скласти Акт за формою Н-1.

Свої вимоги позивач обґрунтовувала тим, що вона згідно з наказом від 23 лютого 2018 року №37-к прийнята на роботу до TOB Оріс Фарм касиром торгівельного залу аптеки № 8, що знаходиться на вул. Болгарських Ополченців, 29 у м. Болград Одеської області, що підтверджується записом у трудовій книжці. 26 жовтня 2018 року, виконуючи службові обов`язки, вона виносила товар зі складу, перечепилася через коробку з товаром, що стояла на підлозі, впала та підвернула ногу, яка відразу набрякла. Протягом місяця, вважаючи, що то забій, терпіла, але через місяць, відчувши нестерпний біль, звернулася до медичного закладу, де після обстеження 09 січня 2019 року їй встановлено діагноз: внаслідок падіння, що сталося 26 жовтня 2018 року, вона отримала оскольчаті кінцеві переломи медіальної і проміжних кліновидних кісток без наявних ознак консолідації. 30 листопада 2018 року її запрошено до Болградського відділення Фонду соціального страхування, де вона надала пояснення з обставин щодо отриманої травми, а 21 грудня 2018 року вона на підставі медичного висновку звернулася із заявою до керівництва ТОВ Оріс Фарм про неможливість працювати у зв`язку з отриманою травмою та необхідністю повідомити Фонд соціального страхування про нещасний випадок на виробництві і провести службове розслідування. Відповіді на свою заяву не отримала, передбачене законодавством розслідування не здійснено, що порушує її право на соціальний захист шляхом встановлення медико-соціальною експертною комісією ступеню втрати працездатності. З урахуванням медичного висновку їй оформлено листок непрацездатності з 25 грудня 2018 року, на якому вона перебувала до 19 січня 2019 року. 23 січня 2019 року до неї звернувся юрист ТОВ Оріс Фарм із пропозицією написати заяву про звільнення та заяву про відсутність з її сторони до роботодавця будь-яких претензій майнового та немайнового характеру, в обмін на обіцянку надання у подальшому за необхідності необхідного обсягу матеріальної допомоги. Вона, будучи необізнаною в юридичних тонкощах такої ситуації, та не в змозі передбачити подальшу необхідність в операційному втручанні, необачно погодилась з пропозицією юриста ТОВ Оріс Фарм , підписавши запропоновані заяви.

Заочним рішенням Болградського районного суду Одеської області від 20 жовтня 2020 року, залишеним без змін постановою Одеського апеляційного суду від 29 січня 2021 року, позов ОСОБА_1 задоволений. Встановлено факт нещасного випадку на виробництві, який мав місце 26 жовтня 2018 року із ОСОБА_1 , яка станом на 26 жовтня 2018 року працювала в TOB Оріс Фарм касиром торгівельного залу аптеки № 8. Визнано нещасний випадок, який мав місце 26 жовтня 2018 року з ОСОБА_1 , таким, що пов`язаний з виробництвом. Зобов`язано TOB Оріс Фарм провести розслідування нещасного випадку на виробництві та скласти акт за формою Н-1, який мав місце 26 жовтня 2018 року з ОСОБА_1 . Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Задовольняючи позов, суди першої та апеляційної інстанцій виходили з того, що факт настання нещасного випадку на виробництві, який стався 26 жовтня 2018 року із позивачем, підтверджується наданими суду доказами, у тому числі показаннями свідків. Відповідно до вимог Порядку розслідування та обліку нещасних випадків, професійних захворювань та аварій на виробництві, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 17 квітня 2019 року № 337, організувати розслідування нещасного випадку, який відбувся із позивачем, повинне підприємство, на якому вона працювала, тобто ТОВ Оріс Фарм .

18 лютого 2021 року Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Одеській області звернулося до Верховного Суду з касаційною скаргою на заочне рішення Болградського районного суду Одеської області від 20 жовтня 2020 року та постанову Одеського апеляційного суду від 29 січня 2021 року, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати оскаржувані судові рішення та ухвалити нове судове рішення про відмову у задоволенні позову.

Касаційна скарга Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Одеській області не може бути прийнята до розгляду та підлягає поверненню із таких підстав.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 389 ЦПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити у касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи та постанову суду апеляційної інстанції, крім судових рішень, визначених у частині третій цієї статті.

Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках :

1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;

2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;

3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;

4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою , третьою статті 411 цього Кодексу.

Пунктом 5 частини другої статті 392 ЦПК України передбачено, що у касаційній скарзі повинно бути зазначено підставу (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 389 цього Кодексу підстави (підстав).

У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 1 частини другої статті 389 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається постанова Верховного Суду, в якій викладено висновок про застосування норми права у подібних правовідносинах, що не був врахований в оскаржуваному судовому рішенні.

У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 2 частини другої статті 389 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається обґрунтування необхідності відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду.

У поданій касаційній скарзі заявник, посилаючись на неправильне застосування апеляційним судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, не наводить передбачених частиною другою статті 389 ЦПК України підстав касаційного оскарження судового рішення. Саме по собі посилання у касаційній скарзі на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права без зазначення та обґрунтування випадків (випадка), перелічених у пунктах 1, 2, 3, 4 частини другої статті 389 ЦПК України, не є виконанням вимог процесуального закону (пункт 5 частини другої статті 392 ЦПК України) щодо обов`язкового зазначення у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження.

Посилання заявника у касаційній скарзі на постанову Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення не є підставою для відкриття касаційного провадження згідно з пунктом 1 частини другої статті 389 ЦПК України, оскільки вказана постанова Пленуму Верховного Суду України містить роз`яснення з питань застосування законодавства і не є постановою Верховного Суду, в якій викладено висновок про застосування норми права у подібних правовідносинах.

У пункті 4 частини четвертої статті 393 ЦПК України передбачено, що касаційна скарга не приймається до розгляду та повертається судом, якщо у касаційній скарзі не викладені передбачені цим Кодексом підстави для оскарження судового рішення в касаційному порядку.

Відповідно до прецедентної практики Європейського суду з прав людини, яка є джерелом права (стаття 17 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини ), умови прийнятності касаційної скарги, відповідно до норм законодавства, можуть бути суворішими, ніж для звичайної заяви. Зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, процесуальні процедури у суді касаційної інстанції можуть бути більш формальними, особливо, якщо провадження здійснюється судом після їх розгляду судом першої інстанції, а потім судом апеляційної інстанції (рішення у справах: Levages Prestations Services v. France від 23 жовтня 1996 року, Reports 1996-V, p. 1544, § 45; Brualla Gomez de la Torre v. Spain від 19 грудня 1997 року).

Враховуючи те, що заявник не виконав вимог процесуального закону при поданні касаційної скарги щодо наведення підстав касаційного оскарження судових рішень, така скарга підлягає поверненню заявнику.

Повернення скарги не перешкоджає повторному зверненню, якщо перестануть існувати обставини, що стали підставою для її повернення.

Керуючись статями 389, 393 ЦПК України,

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Одеській області на заочне рішення Болградського районного суду Одеської області від 20 жовтня 2020 року та постанову Одеського апеляційного суду від 29 січня 2021 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю Орис Фарм , третя особа - Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Одеській області про встановлення факту нещасного випадку на виробництві та зобов`язання вчинити певні дії повернути заявнику.

Копію ухвали та додані до скарги матеріали направити особі, яка подала касаційну скаргу.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Суддя О. В. Ступак