Постанова

від 27.01.2021 по справі 697/2176/20

ЧЕРКАСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 січня 2021 року

м. Черкаси

Справа № 697/2176/20 Провадження № 22-ц/821/242/21 категорія: на ухвалу

Черкаський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого: Василенко Л. І.,

суддів: Єльцова В. О., Карпенко О. В.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ;

відповідачі: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу представника ОСОБА_3 - адвоката Бутиріна Ярослава Ярославовича на ухвалу Канівського міськрайонного суду Черкаської області від 04 грудня 2020 року у справі за позовом адвоката Потієнко Тетяни Миколаївни, яка діє в інтересах ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 про поділ в натурі будинковолодіння, припинення права спільної часткової власності та визнання права власності на новозбудовані приміщення , у складі головуючого судді Сивухіна Г. С.,

в с т а н о в и в :

Описова частина

Короткий зміст вимог заяви

08 серпня 2020 року адвокат Потієнко Т. М., діючи в інтересах ОСОБА_1 звернулася в суд з позовом до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 про поділ в натурі будинковолодіння, припинення права спільної часткової власності та визнання права власності на новозбудовані приміщення.

Мотивація позову зводиться до того, що сторони є співвласниками будинковолодіння АДРЕСА_1 , в різних частках, однак не приходять до згоди, щодо спільного користування ним.

Позивач просив провести поділ вказаного будинковолодіння між сторонами та припинити право спільної часткової власності кожного. Визнати з ОСОБА_1 право власності на новозбудовані приміщення, що у технічній документації позначені за квартирою АДРЕСА_2 , до якого входить веранда 2-1, кухня 2-2, ванна 2-3, житлова кімната 2-4, житлова кімната 2-5, житлова кімната 2-6; господарські приміщення Г , Б .

Ухвалою Канівського міськрайонного суду Черкаської області від 26 серпня 2020 року відкрито загальне позовне провадження у вказаній справі. Призначено підготовче засідання на 24 вересня 2020 року.

27 листопада 2020 року представником ОСОБА_3 - адвокатом Бутиріним Я. Я. надано відзив на позовну заяву, одночасно з яким подано зустрічний позов до ОСОБА_2 , ОСОБА_4 , ОСОБА_1 про встановлення поряду користування земельною ділянкою.

Мотивація зустрічного позову зводиться до того, що сторони є співвласниками будинковолодіння АДРЕСА_1 , в різних частках.

Будинковолодіння знаходиться на двох земельних ділянках з кадастровими номерами 7110300000:01:004:0732 та 7110300000:01:004:0079.

Частина будинку, позначена на технічному паспорті літерою Е1 , якою користуються ОСОБА_3 , ОСОБА_2 , ОСОБА_4 , знаходиться на ділянці з кадастровим номером 7110300000:01:004:0079 та належить останнім у відповідних частках, відповідно до виданих кожному із них свідоцтв про право на спадщину.

Частина будинку, позначена на технічному паспорті літерою А-1 , якою користується ОСОБА_1 знаходиться на ділянці з кадастровим номером 7110300000:01:004:0732, і перебуває у користуванні співвласників будинковолодіння: ОСОБА_3 , ОСОБА_2 , ОСОБА_4 та ОСОБА_1 .

Враховуючи, що після можливого виділу 1/2 частки будинковолодіння ОСОБА_1 позивач та інші відповідачі втратять право користування земельною ділянкою з кадастровим номером 7110300000:01:004:0732, позивач ОСОБА_3 вважає, що існує необхідність вирішення питання про встановлення конкретного порядку користування.

За наведених в зустрічному позові мотивів, ОСОБА_3 просив встановити порядок користування земельною ділянкою з кадастровим номером 7110300000:01:004:0732, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , виходячи з часток у праві власності на будинковолодіння, а саме: ОСОБА_3 - 1/8 частку; ОСОБА_4 - 1/8 частку; ОСОБА_2 - 1/4 частку; ОСОБА_1 - 1/2 частку.

Ухвалою Канівського міськрайонного суду Черкаської області від 04 грудня 2020 року зустрічну позовну заяву представника ОСОБА_3 - адвоката Бутиріна Я. Я. про встановлення порядку користування земельною ділянкою повернуто заявнику.

Постановляючи ухвалу про повернення заявнику зустрічної позовної заяви, суд першої інстанції виходив з того, що у даній справі позовні вимоги виникають з правовідносин про поділ в натурі будинковолодіння, припинення права спільної часткової власності та визнання права власності на новозбудовані приміщення.

Натомість зустрічні позові вимоги виникають із правовідносин встановлення порядку користування земельною ділянкою, які не є предметом розгляду первісного позову. Враховуючи положення ч. 2 ст. 193 ЦПК України суд дійшов висновку, що зустрічний позов не є взаємопов`язаним із первісним. Вказані позови виникають з різних правовідносин, задоволення зустрічного позову не може виключити повністю або частково задоволення первісного позову, а тому суд не вбачав доцільності і підстав для прийняття до спільного розгляду з первісним позовом зустрічного позову.

В апеляційній скарзі, поданій 13 грудня 2020 року представником ОСОБА_3 - адвокатом Бутиріним Я. Я.,з посиланням на незаконність, необґрунтованість та невідповідність висновків суду обставинам справи, порушено питання про скасування ухвали Канівського міськрайонного суду Черкаської області від 04 грудня 2020 року.

Апеляційна скарга мотивована тим, що як первісний так і зустрічний позови випливають з одних правовідносин та взаємопов`язані між собою, а їх спільний розгляд є доцільним, наведено власний аналіз ст. 193 ЦПК України, вказуючи, що конструкція ч. 2 ст. 193 ЦПК України передбачає обов`язкову наявність взаємопов`язаності зустрічного і первісного позовів і доцільність їх спільного розгляду. При цьому, взаємопов`язаність даних позовів має місце в даному випадку, оскільки в разі набуття права власності на новозбудовані об`єкти ОСОБА_1 , розміщені на земельній ділянці, що перебуває у користуванні останнього, до нього переходить право користування земельною ділянкою на якій вони розміщені. В свою чергу позивач за зустрічним позовом втратить право виділу та встановлення порядку користування земельною ділянкою та можливу її приватизацію в майбутньому.

У відзиві на апеляційну скаргу представник ОСОБА_1 - адвокат Потієнко Т. М. висловила заперечення щодо доводів апеляційної скарги, зазначила, що суд першої інстанції, при постановленні оскаржуваної ухвали суду, прийшов до вмотивованих та обґрунтованих висновків. Предметом первісного позову є поділ будівель. Позовні вимоги, щодо земельних ділянок не заявлялися. А тому судом не може розглядатися в межах заявленого позову земельне питання.

Водночас у зустрічному позові не заявлялися вимоги, щодо іншого поділу будівель, а також поділу приватизованої земельної ділянки та визначення порядку користування спірною ділянкою. Таким чином позовні вимоги по зустрічному позову ОСОБА_3 , у тому вигляді, в якому вони заявлені, не пов`язані з первісними позовними вимогами ОСОБА_1 .

Відповідно до ч. 1 ст. 368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими главою І розділу V ЦПК України.

Відповідно до ч. 2 ст. 369 ЦПК України апеляційні скарги на ухвали суду, зазначені в пунктах 1, 5, 6, 9, 10, 14, 19, 37 - 40 ч. 1 ст. 353 цього Кодексу, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

Ухвала суду першої інстанції щодо повернення заяви позивачеві (заявникові) віднесена до п. 6 ч. 1 ст. 353 ЦПК України.

Відповідно до ч. 3 ст. 369 ЦПК України з урахуванням конкретних обставин справи суд апеляційної інстанції може розглянути апеляційні скарги, зазначені в частинах першій та другій цієї статті, у судовому засіданні з повідомленням (викликом) учасників справи.

Відповідно до ч. 13 ст. 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Враховуючи вищевикладене, оскільки із матеріалів справи не вбачається обставин, які б унеможливлювали розгляд справи без повідомлення учасників справи, розгляд справи здійснено в порядку письмового провадження, без повідомлення учасників справи.

Згідно до ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Перевіривши законність і обґрунтованість ухвали суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення з таких підстав.

Повертаючи зустрічну позовну заяву про встановлення порядку користування земельною ділянкою, суд першої інстанції свій висновок мотивував тим, що спірні правовідносини, які виникли між сторонами, та заявлені ними у первісному та зустрічному позовах вимоги не є однорідними між собою їх спільний розгляд є недоцільним, оскільки стосуються різних предметів спору.

Апеляційний суд визнає обґрунтованими висновки суду першої інстанції.

За своєю суттю зустрічний позов є матеріально-правовою вимогою відповідача до позивача, яка заявляється для сумісного розгляду з первісним позовом.

За приписами ч. 2 ст. 193 ЦПК України умовами прийняття зустрічного позову до спільного розгляду з первісним позовом є: 1) взаємопов`язаність зустрічного позову з первісним, що виявляється у тому, що вони виникають з одних правовідносин; 2) доцільність сумісного розгляду основного і зустрічного позовів, оскільки це дозволяє більш повно і об`єктивно дослідити обставини справи, встановити фактичні взаємовідносини сторін, виключити ухвалення взаємо суперечливих чи взаємовиключних судових рішень.

Як вбачається із ст. 193 ЦПК України, прийняття зустрічного позову до спільного розгляду з первісним не є обов`язком суду, що розглядає справу, а навпаки відноситься до його дискреційних повноважень, при цьому сам суд першої інстанції визначає взаємопов`язаність позовів (зокрема, виникнення із одних правовідносин, випадок коли задоволення зустрічного позову може виключити повністю або частково задоволення первісного позову, тощо), а, крім цього, додатково повинен визначитися із доцільністю такого спільного розгляду, що є оціночним поняттям у кожній окремій справі та оцінку цьому може дати виключно суд, що розглядає справу як суд першої інстанції.

При цьому, судом враховується, що зустрічний позов є матеріально-правовою вимогою відповідача до позивача, яка заявляється для сумісного розгляду з первісним позовом, оскільки задоволення його вимог виключає задоволення вимог позивача.

Зустрічний позов може бути пред`явлений лише до первісного позивача (або одного з співпозивачів).

Правова природа зустрічного позову полягає в тому, що він робить неможливим розгляд первісного позову без зустрічного, оскільки направлений на зарахування вимог або коли задоволення зустрічного позову може виключити повністю чи частково задоволення первісного позову, або коли вони виникають з одних правовідносин.

В даному випадку можливе задоволення вимог за зустрічним позовом про встановлення порядку користування земельною ділянкою не виключає можливості розгляду первісного позову про поділ в натурі будинковолодіння, припинення права спільної часткової власності та визнання за позивачем за первісним позовом права власності на спірні приміщення.

При вирішенні питання щодо прийняття до розгляду зустрічного позову суд повинен виходити з того, що наявність підстав, передбачених законом як умови прийняття зустрічного позову, свідчать про наявність певного зв`язку між первісною і зустрічною вимогами. Відсутність такого зв`язку не виправдала б можливість спільного розгляду цих вимог в одному процесі.

Недоцільно розглядати первісний і зустрічний позови, якщо це затягне розгляд справи, істотно розширить предмет доказування, призведе до необхідності залучення нових учасників процесу.

Крім того, позивач за зустрічним позовом не позбавлений можливості заявити такий позов в окремому провадженні.

За наведених обставин суд першої інстанції правильно вважав, що достатніх підстав для спільного розгляду цих позовів немає, оскільки вимоги за зустрічною позовною заявою та вимоги за первісним позовом не пов`язані між собою, мають різний предмет доказування, а тому їх одночасний розгляд є недоцільним .

Доводи, викладені в апеляційній скарзі, висновків суду не спростовують та на їх правильність не впливають.

Тому підстав для зміни чи скасування оскаржуваної ухвали апеляційний суд не вбачає, оскільки вона постановлено судом із додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. ст. 258, 259, 367, 374, 375, 381, 382, 383, 384, 389 ЦПК України, апеляційний суд,

п о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_3 - адвоката Бутиріна Ярослава Ярославовича залишити без задоволення.

Ухвалу Канівського міськрайонного суду Черкаської області від 04 грудня 2020 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, проте може бути оскаржена протягом тридцяти днів шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду з дня складення повного судового рішення.

Текст постанови складено 27 січня 2021 року.

Головуючий Л. І. Василенко

Судді: В. О. Єльцов

О. В. Карпенко