Постанова

від 26.01.2021 по справі 520/266/20

ДРУГИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 січня 2021 р.Справа № 520/266/20 Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

Головуючого судді: П`янової Я.В.,

Суддів: Спаскіна О.А. , Любчич Л.В. ,

за участю секретаря судового засідання Мироненко А.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Головного управління Державної податкової служби у Харківській області на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 18.02.2020 року, головуючий суддя І інстанції: Волошин Д.А., м. Харків, повний текст складено 21.02.20 року по справі № 520/266/20

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "АЛІОТ-М"

до Державної податкової служби України , Головного управління Державної податкової служби у Харківській області

про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю АЛІОТ-М (далі за текстом також - позивач, ТОВ АЛІОТ-М ) звернулося до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Державної податкової служби України (далі за текстом також - відповідач-1, ДПС України) та Головного управління Державної податкової служби у Харківській області (далі за текстом також - відповідач-2, ГУ ДПС у Харківській області), в якому просило:

- визнати незаконним та скасувати рішення комісії Головного управління ДФС у Харківській області від 17.09.2019 № 1281643/40812330;

- зобов`язати Державну податкову службу України зареєструвати податкову накладну Товариства з обмеженою відповідальністю "АЛІОТ-М" від 05.08.2019 за № 1 датою її надсилання.

Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 18 лютого 2020 року адміністративний позов задоволено.

Визнано незаконним та скасовано рішення комісії Головного управління ДФС у Харківській області від 17.09.2019 за № 1281643/40812330.

Зобов`язано Державну податкову службу України зареєструвати податкову накладну Товариства з обмеженою відповідальністю "АЛІОТ-М" від 05.08.2019 за № 1 датою її надсилання.

Стягнуто на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "АЛІОТ-М" за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Харківській області суму сплаченого судового збору у розмірі 1921,00 грн та витрати на правничу допомогу у розмірі 6400,00 грн.

Не погодившись із рішенням суду першої інстанції, ГУ ДПС у Харківській області оскаржило його в апеляційному порядку, оскільки вважає, що рішення ухвалене з неправильним застосуванням норм матеріального права, з викладенням у ньому висновків, які не відповідають обставинам справи.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги ГУ ДПС у Харківській області зазначило, що ухвалюючи рішення, Харківський окружний адміністративний суд невірно застосував приписи п. 201.16 ст. 201 Податкового кодексу України (надалі - ПКУ) та приписи Постанови Кабінету Міністрів України № 117 від 21.02.2018. Вважає, що судом першої інстанції, за умов неподання позивачем первинних документів щодо навантаження/розвантаження продукції та рахунку-фактури, неправомірно зобов`язано ДПС України здійснити реєстрацію податкової накладної № 1 від 05.08.2019, складеної ТОВ «АЛІОТ-М» .

За результатами апеляційного розгляду ГУ ДПС у Харківській області просить скасувати оскаржуване рішення суду та ухвалити нове судове рішення, яким у позові відмовити повністю.

Позивач своїм правом на подання відзиву на апеляційну скаргу не скористався.

Відповідно до частини четвертої статті 229 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Колегія суддів, переглянувши справу за наявними у ній доказами та перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено у суді апеляційної інстанції, що Товариство з обмеженою відповідальністю "АЛІОТ-М" пройшло передбачену законом процедуру державної реєстрації та набуло статусу юридичної особи з ідентифікаційним кодом 40812330.

Товариство з обмеженою відповідальністю "АЛІОТ-М" є платником податку на додану вартість, про що свідчить витяг з реєстру платників податку на додану вартість № 1620344500722 від 02.11.2016 (а.с. 24).

Згідно з випискою з Єдиного державного реєстру юридичних осіб фізичних осіб- підприємців та громадських формувань, основним видом діяльності ТОВ "АЛІОТ-М" є неспеціалізована оптова торгівля (КВЕД 46.90) (а.с. 21, 22).

05.08.2019 ТОВ "АЛІОТ-М" за правилами першої події (поставки товару) оформило податкову накладну № 1 від 05.08.2019 на загальну суму 894643,93 грн, в т.ч. ПДВ - 149107,32 грн, та внесло до Єдиного реєстру податкових накладних для її подальшої реєстрації та сплати ПДВ.

Проте, позивачем отримано від Головного управління ДПС у Харківській області квитанцію про зупинення реєстрації податкової накладної.

11.09.2019 Товариство з обмеженою відповідальністю "АЛІОТ-М" до контролюючого органу надіслало повідомлення № 1 від 11.09.2019, яким надало пояснення щодо здійснення господарських операцій та копії документів на підтвердження реальності господарських операцій, а саме: реєстр довільної форми щодо обігу товарів та коду УКТЗЕД, договір суборенди № СО 0306-1 від 03.06.2019 з ТОВ Компанія Плазма , рахунок на сплату оренди за серпень 2016 року № 1900 від 30.08.2019, платіжне доручення про сплату орендної плати № 37 від 03.09.2019, договір поставки № 2805/2019 від 28.05.2019 з ТОВ МДК Технобуд , видаткову накладну від постачальника ТОВ МДК Технобуд № 383 від 02.08.2017, товарно-транспортну накладну на перевезення товару № Р383 від 02.08.2019, податкові накладні № 111 від 11.07.2019 та № 11 від 02.08.2019, платіжні доручення № 18 від 31.07.2019 та № 19 від 05.08.2019, договір про надання транспортно-експедиційних послуг № 010805-А від 01.08.2019 ТОВ Транспортна компанія Альнаір , рахунок за послуги перевезення № 644 від 02.08.2019, акт надання послуг за перевезення № 649 від 02.08.2019, платіжне доручення № 27 від 14.08.2019, податкову накладну № 16 від 02.08.2019, договір поставки № 3005/2019 від 30.05.2019 з ТОВ Інтех комплект , видаткову накладну на товар № 6 від 05.08.2019, товарно-транспортну накладну № ПТиУ437 від 05.08.2019, доручення на отримання товару № 10 від 05.08.2019, банківські виписки ТОВ "АЛІОТ-М" за липень, серпень 2019 року.

Вказані повідомлення 11.09.2019 та копії документів отримано Головним управлінням ДПС у Харківській області та прийнято до розгляду, що підтверджується квитанціями № 1 та № 2 (а.с. 68-99).

Проте, рішенням ГУ ДФС у Харківській області в особі Комісії, яка приймає рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку в Єдиному реєстрі податкових накладних або про відмову у такій реєстрації (далі за текстом - Комісія) № 1281643/40812330 від 17.09.2019 відмовлено ТОВ "АЛІОТ-М" в реєстрації податкової накладної № 1 від 05.08.2019 на суму 894643,93 грн, в тому числі ПДВ - 149107,32 грн, за операціями з контрагентом ТОВ Інтех комплект .

Не погодившись зі вказаними рішеннями, позивач звернувся до суду, оскільки вважає, що наявні всі правові підстави для реєстрації податкової накладної.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що рішення Комісії про відмову в реєстрації податкових накладних є необґрунтованим, у зв`язку з чим не відповідає критеріям правомірності рішення суб`єкта владних повноважень, зазначеним у статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України; відсутність належного обґрунтування ГУ ДПС у Харківській області підстав відмови у реєстрації поданих позивачем податкових накладних має своїм наслідком скасування оскаржуваних рішень із покладенням на ДПС України обов`язку із вчинення дій щодо реєстрації податкових накладних. Водночас, суд першої інстанції зазначив, що задоволення позовної вимоги щодо зобов`язання Державної податкової служби України зареєструвати податкову накладну Товариства з обмеженою відповідальністю "АЛІОТ-М" від 05.08.2019 за № 1 датою її надсилання, є дотриманням судом гарантій на те, що спір між сторонами буде остаточно вирішений.

Колегія суддів апеляційної інстанції погоджується з висновками суду першої інстанції, оскільки вони знайшли своє підтвердження під час апеляційного розгляду справи з огляду на таке.

Податковий кодекс України є спеціальним законом з питань оподаткування та встановлює порядок погашення зобов`язань юридичних або фізичних осіб перед бюджетами та державними цільовими фондами з податків і зборів (обов`язкових платежів), нарахування і сплати пені та штрафних санкцій, що застосовуються до платників податків, визначені заходи, які вживаються контролюючим органом з метою погашення платниками податків податкового боргу.

Згідно з підпунктами "а", "б" пункту 185.1 статті 185 Податкового кодексу України, об`єктом оподаткування податком на додану вартість є постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України та постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України.

База оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної вартості з урахуванням загальнодержавних податків та зборів (крім акцизного податку на реалізацію суб`єктами господарювання роздрібної торгівлі підакцизних товарів, збору на обов`язкове державне пенсійне страхування, що справляється з вартості послуг стільникового рухомого зв`язку, податку на додану вартість та акцизного податку на спирт етиловий, що використовується виробниками - суб`єктами господарювання для виробництва лікарських засобів, у тому числі компонентів крові і вироблених з них препаратів (крім лікарських засобів у вигляді бальзамів та еліксирів). (пункт 188.1 статті 188 Податкового кодексу України).

За приписами п. 187.1 ст. 187 Податкового кодексу України датою виникнення податкових зобов`язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку; б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

Відповідно до Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій товариства є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій.

Первинні документи складаються під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкуванню оброблення даних на підставі первинних документів складаються зведені облікові документи товариства.

Пунктом 201.10 статті 201 Податкового кодексу України передбачено, що при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов`язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою.

Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Податкова накладна та/або розрахунок коригування до неї, складені та зареєстровані після 1 липня 2017 року в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг достатньою підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту, та не потребує будь-якого іншого додаткового підтвердження.

Механізм внесення відомостей, що містяться у податковій накладній та/або розрахунку коригування кількісних і вартісних показників до неї, до Єдиного реєстру податкових накладних визначає Порядок ведення Єдиного реєстру податкових накладних, затверджений Постановою Кабінету Міністрів України № 1246 від 29.12.2010.

Відповідно до пункту 2 Постанови Кабінету Міністрів України "Про затвердження Порядку ведення Єдиного реєстру податкових накладних" № 1246 від 29.12.2010, податкова накладна - електронний документ, який складається платником податку на додану вартість (далі - платник податку) відповідно до вимог Податкового кодексу України (далі - Кодекс) в електронній формі у затвердженому в установленому порядку форматі (стандарті) та надсилається для реєстрації.

Згідно з пунктом 12 Порядку № 1246, після надходження податкової накладної та/або розрахунку коригування до ДФС в автоматизованому режимі здійснюється їх розшифрування та проводяться перевірки: відповідності податкової накладної та/або розрахунку коригування затвердженому формату (стандарту); чинності електронного цифрового підпису, порядку його накладення та наявності права підписання посадовою особою платника податку таких податкової накладної та/або розрахунку коригування; реєстрації особи, що надіслала на реєстрацію податкову накладну та/або розрахунок коригування, платником податку на момент складення та реєстрації таких податкової накладної та/або розрахунку коригування; дотримання вимог, установлених пунктом 192.1 статті 192 та пунктом 201.10 статті 201 Кодексу; наявності помилок під час заповнення обов`язкових реквізитів відповідно до пункту 201.1 статті 201 Кодексу; наявності суми податку на додану вартість відповідно до пунктів 200-1.3 і 200-1.9 статті 200-1 Кодексу (для податкових накладних та/або розрахунків коригування, що реєструються після 1 липня 2015 р.); наявності в Реєстрі відомостей, що містяться у податковій накладній, яка коригується; факту реєстрації/зупинення реєстрації/відмови в реєстрації податкової накладної та/або розрахунку коригування з такими ж реквізитами; наявності підстав для зупинення реєстрації податкових накладних та/або розрахунків коригування; дотримання вимог Законів України «Про електронний цифровий підпис» , «Про електронні документи та електронний документообіг» та Порядку обміну електронними документами з контролюючими органами, затвердженого в установленому порядку.

Відповідно до пункту 13 Порядку № 1246, за результатами перевірок, визначених пунктом 12 цього Порядку, формується квитанція про прийняття або неприйняття, або зупинення реєстрації податкової накладної та/або розрахунку коригування (далі - квитанція).

Аналогічні приписи містить підпункт 201.16.1 пункту 201.16 статті 201 Податкового кодексу України, згідно з якими реєстрація податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних може бути зупинена в порядку та на підставах, визначених Кабінетом Міністрів України.

Постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2018 за № 117 затверджено Порядок з питань зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних (надалі також - Порядок).

Згідно з пунктом 14 Порядку (чинного на час виникнення спірних правовідносин), зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних перелік документів, необхідних для прийняття рішення про реєстрацію податкової накладної / розрахунку коригування в Реєстрі, включає в себе: договори, зокрема зовнішньоекономічні контракти, з додатками до них; договори, довіреності, акти керівного органу платника податку, якими оформлені повноваження осіб, які одержують продукцію в інтересах платника податку для здійснення операції; первинні документи щодо постачання/придбання товарів/послуг, зберігання і транспортування, навантаження, розвантаження продукції, складські документи (інвентаризаційні описи), у тому числі рахунки-фактури/інвойси, акти приймання-передачі товарів (робіт, послуг) з урахуванням наявності певних типових форм та галузевої специфіки, накладні; розрахункові документи та/або банківські виписки з особових рахунків; документи щодо підтвердження відповідності продукції (декларації про відповідність, паспорти якості, сертифікати відповідності), наявність яких передбачена договором та/або законодавством.

Відповідно до пункту 15 Порядку зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, письмові пояснення та копії документів, зазначених у пункті 14 цього Порядку, платник податку має право подати до контролюючого органу протягом 365 календарних днів, що настають за датою виникнення податкового зобов`язання, відображеного у податковій накладній / розрахунку коригування.

Платник податку має право подати письмові пояснення та копії документів до декількох податкових накладних / розрахунків коригування, якщо такі податкові накладні / розрахунки коригування складені на одного отримувача - платника податку за одним і тим самим договором або якщо в таких податкових накладних / розрахунках коригування відображені однотипні операції (з однаковими кодами товарів згідно з УКТЗЕД або кодами послуг згідно з Державним класифікатором продукції та послуг).

Пунктом 16 Порядку зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних письмові пояснення та копії документів, зазначених у пункті 14 цього Порядку, платник податку подає до ДФС в електронній формі засобами електронного зв`язку, визначеними ДФС, з урахуванням вимог Законів України "Про електронні довірчі послуги", "Про електронні документи та електронний документообіг" та Порядку обміну електронними документами з контролюючими органами, затвердженого в установленому порядку.

З аналізу зазначених вище положень вбачається, що законодавець визначив два етапи реєстрації податкових накладних: перший - це зупинення реєстрації податкової накладної, який є проміжним перед прийняттями рішення про реєстрацію або відмову в реєстрації податкової накладної, та другий - це сам етап прийняття рішення податковим органом.

Водночас, рішення про реєстрацію/відмову у реєстрації податкової накладної приймається за результатами оцінки наданих підприємством документів.

Окрім того, приписами п.п. 19, 20 Порядку ведення Єдиного реєстру податкових накладних, затвердженого Постановою КМ України № 1246 від 29.12.2010, передбачено, що податкова накладна та/або розрахунок коригування, реєстрацію яких зупинено, реєструється у день настання однієї з таких подій: прийняття в установленому порядку та набрання чинності рішенням про реєстрацію податкової накладної та/або розрахунку коригування; набрання рішенням суду законної сили про реєстрацію податкової накладної та/або розрахунку коригування (у разі надходження до ДФС відповідного рішення); неприйняття та/або відсутність реєстрації в установленому порядку рішення про реєстрацію або відмову в реєстрації податкової накладної та/або розрахунку коригування.

У разі надходження до ДФС рішення суду про реєстрацію або скасування реєстрації податкових накладних та/або розрахунків коригування, яке набрало законної сили, такі податкові накладні та/або розрахунки коригування реєструються після проведення перевірок, визначених пунктом 12 цього Порядку (крім абзацу десятого), або їх реєстрація скасовується. При цьому датою реєстрації або скасування реєстрації вважається день, зазначений в такому рішенні, або день набрання законної сили рішенням суду.

У першому та третьому випадках податкова накладна, реєстрацію якої в ЄРПН було зупинено, реєструється у день прийняття рішення про реєстрацію податкової накладної або неприйняття та/або відсутність реєстрації в установленому порядку рішення про реєстрацію або відмову в реєстрації податкової накладної.

У другому випадку податкова накладна, реєстрацію якої в ЄРПН було зупинено, реєструється у день набрання законної сили саме рішення суду про реєстрацію відповідної податкової накладної, при цьому датою реєстрації вважається день, зазначений в такому рішенні або день набрання законної сили рішенням суду.

Отже, нормами Податкового кодексу України та Порядку чітко визначено настання такої події, як набрання законної сили рішення суду про реєстрацію відповідної податкової накладної та можливості зазначення дати її реєстрації.

Судовим розглядом установлено, що між ТОВ "АЛІОТ-М" (в якості постачальника) та ТОВ Інтех комплект (в якості покупця) укладено договір поставки № 3005/2019 від 30.05.2019 (а.с. 42, 43).

Згідно з умовами договору постачальник зобов`язується на умовах цього договору передати (поставити) покупцеві товар, зазначений у видаткових накладних, які є додатком до Договору та невід`ємними частинами Договору, а покупець зобов`язується оплатити і прийняти вказаний товар. Найменування, загальна кількість, ціна товару, що підлягає поставці, його часткове співвідношення (асортимент, номенклатура) за вилами, марками, моделями, типами, розмірами визначаються за згодою сторін, попередньо до поставки товару покупцю, та вказуються у видаткових накладних, що дорівнюються специфікації. Накладні надаються постачальником покупцю під час приймання-передачі товару і підписуються покупцем, як це зазначено у п. 2.3. Договору (п. 1.1., п. 1.2 Договору).

Відповідно до п. п. 2.1, 2.2 Договору постачальник зобов`язується поставити товар покупцю не пізніше ніж через 30 робочих днів з моменту здійснення покупцем 100 % передоплати в порядку, зазначеному в п. 3.2 Договору, якщо строки не будуть погоджені сторонами. Поставка товару здійснюється за рахунок постачальника на умовах DDP до об`єкта покупця за адресою, зазначеною покупцем.

05.08.2019 ТОВ АЛІОТ-М відвантажило на адресу ТОВ Інтех комплект товари: Sika Monotop (ремонтна суміш в асортименті), SikaCor (фарба в асортименті), Sikafloor (епоксидне покриття в асортименті), Sikagard (пропитка в асортименті) та інше (всього 14 найменувань), що підтверджується видатковою накладною № 6 від 05.08.2019 та товарно-транспортною накладною на перевезення товару № ПТнУ437 від 05.08.2019 (а.с. 46, 47).

Фактичне переміщення товару здійснювалось ТОВ Вілюр та підтверджується товарно-транспортною накладною на перевезення товару № ПТнУ437 від 05.08.2019, договором про надання транспортно-експедиційних послуг № 150703 від 15.07.2019 з ТОВ Вілюр (код 41259379).

На підтвердження виконання умов вказаного договору позивачем також долучено до матеріалів справи довіреність № 182 від 05.08.2019, видану ТОВ Інтех комплект на отримання товару та акт звірки взаємних розрахунків підприємства позивача з ТОВ Інтех комплект (а.с. 41, зворот, 44).

ТОВ АЛІОТ-М за правилами першої події (поставка товару) оформило податкову накладну № 1 від 05.08.2019 на суму 894643,93 грн, в т.ч. ПДВ 149107,32 грн.

На підтвердження оплати за поставлений товар позивачем до матеріалів справи надано банківську виписку за 05.08.2019 (а.с. 42).

Судовим розглядом установлено, що реалізований товар придбано позивачем у ТОВ МДК Технобуд за договором поставки № 2805/2019 від 28.05.2019. На підтвердження вказаних обставин позивачем надано податкові накладні № 111 від 31.07.2019, № 11 від 02.08.2019, видаткову накладну № 383 від 02.08.2019, рахунок на оплату № 303 від 09.07.2019, товарно-транспортну накладну № Р383 від 02.08.2019, платіжні доручення № 19 від 05.08.2019 та № 18 від 31.07.2019 (а.с. 59-64).

Зазначений товар до його подальшої реалізації позивачем на адресу ТОВ Інтех комплект за договором поставки № 3005/2019 від 30.05.2019, знаходився в складських приміщеннях, орендованих у ТОВ Компанія Плазма за договором суборенди № СО0306-1 від 03.06.2019 (а.с. 51 звор. - 54).

Колегія суддів зазначає, що вказані первинні документи та пояснення стосовно здійснених господарських операцій позивачем надано до контролюючого органу, що підтверджується повідомленнями від 11.09.2019 щодо надання пояснення та/або копій документів, достатніх для прийняття рішення про реєстрацію ПН/РК в Єдиному реєстрі податкових накладних та квитанціями про їх отримання, наявними в матеріалах справи, що в свою чергу спростовує викладене оскаржуваному рішенні відповідача від 17.09.2019 за № 1281643/40812330 твердження про ненадання позивачем первинних документів щодо постачання/придбання товарів/послуг, зберігання і транспортування, навантаження, розвантаження, складські документи, тощо.

Доказів наявності ознак фіктивності в діяльності контрагентів позивача, нікчемності або недійсності угод, укладених позивачем з вказаними контрагентами, або відсутності реального характеру цих операцій матеріали справи не містять, а відповідачем таких доказів під час судового розгляду не надано.

Отже, надані позивачем до контролюючого органу, а також до матеріалів справи, первинні бухгалтерські документи підтверджують вчинення господарської операції та настання обставин, з якими закон пов`язує виникнення податкових зобов`язань та права виписки податкової накладної позивачем.

Відтак, колегія суддів погоджується із судом першої інстанції, що платником податків надано всі необхідні документи, які засвідчують факт здійснення господарської операції за податковою накладною, у реєстрації якої було відмовлено.

Разом з тим, як убачається з матеріалів справи, у квитанції від 17.09.2019 Комісією не вказано конкретну підставу відмови в реєстрації податкової накладної № 1 від 17.09.2019 (а.с. 99, зворот).

Комісією, незважаючи на надання позивачем письмових пояснень та первинних документів, відмовлено у реєстрації вказаної вище податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних рішенням від 17.09.2019 за № 1281643/40812330 (а.с. 100).

Жодної інформації про причини та підстави прийняття рішення про відмову у реєстрації податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних Комісією не наведено ані під час розгляду справи в суді першої інстанції, ані під час розгляду справи у суді апеляційної інстанції.

Колегія суддів зазначає, що можливість надання платником податків вичерпного переліку документів на підтвердження правомірності формування та подання податкової накладної прямо залежить від чіткого визначення фіскальним органом конкретного переліку таких документів.

Вживання податковим органом загального посилання на необхідність подання первинних документів є неконкретизованим та призводить до необґрунтованого обмеження права платника податків бути повідомленим про необхідність надання документів за вичерпним переліком, відповідно до критерію зупинення реєстрації податкової накладної, а не будь-яких на власний розсуд.

Зазначений висновок узгоджується з практикою Європейського суду з прав людини.

У рішенні від 13 грудня 2001 року у справі "Церква Бесарабської Митрополії проти Молдови" ЄСПЛ зазначив, що закон має бути доступним та передбачуваним, тобто вираженим з достатньою точністю, щоб дати змогу особі в разі необхідності регулювати його положеннями свою поведінку (пункт 109).

На державні органи покладено обов`язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок ("Лелас проти Хорватії", заява № 55555/08, п. 74, від 20 травня 2010 року; "Тошкуце та інші проти Румунії", заява №36900/03, п. 37, від 25 листопада 2008 року) і сприятимуть юридичній визначеності у правовідносинах.

Загальними вимогами, які висуваються до індивідуальних актів, як актів правозастосування, є їх обґрунтованість та вмотивованість, тобто наведення податковим органом конкретних підстав їх прийняття (фактичних і юридичних), а також переконливих і зрозумілих мотивів їх прийняття.

Обов`язковою ознакою правового акта індивідуальної дії суб`єкта владних повноважень є створення ними юридичних наслідків у формі прав, обов`язків, їх зміни чи припинення. Загальною рисою, яка відрізняє індивідуальні акти управління, є їх виражений правозастосовний характер. Головною рисою таких актів є їхня конкретність (гранична чіткість), а саме: чітке формулювання конкретних юридичних волевиявлень суб`єктами адміністративного права, які видають такі акти; розв`язання за їх допомогою конкретних, а саме індивідуальних, справ або питань, що виникають у сфері державного управління; чітка визначеність адресата, конкретної особи або осіб; виникнення конкретних адміністративно-правових відносин, обумовлених цими актами; чітка відповідність такого акта нормам чинного законодавства.

Отже, рішення контролюючого органу повинне відповідати критеріям чіткості та зрозумілості акта індивідуальної дії та не породжувати його неоднозначного трактування, що в свою чергу впливає на можливість реалізації права або виконання обов`язку платником податків виконати юридичне волевиявлення суб`єкта владних повноважень.

Зазначене узгоджується з правовими висновками Верховного Суду, викладеними, зокрема, у постанові від 09.07.2019 у справі № 140/2093/18.

У свою чергу, невиконання контролюючим органом законодавчо встановлених вимог щодо змісту, форми, обґрунтованості та вмотивованості акта індивідуальної дії призводить до його протиправності, що узгоджується із правовою позицією, викладеною у постановах Верховного Суду від 23 жовтня 2018 року у справі № 822/1817/18 та від 20 серпня 2019 року у справі № 2540/3009/18.

Суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що зважаючи на наявність передбачених законодавством документів, які свідчать про проведення господарської операції, та на те, що такі документи були надані позивачем контролюючому органу, останній не мав правових підстав для відмови позивачу у реєстрації податкової накладної.

З урахуванням наведеного, колегія суддів дійшла висновку, що за відсутності належного мотивування податковим органом рішення про відмову у реєстрації податкової накладної з підстав ненадання певних документів без їх деталізації, таке рішення не узгоджуються з вимогами наведених вище нормативно-правових актів, а тому підлягає визнанню протиправним та скасуванню.

Щодо висновків суду першої інстанції про необхідність захисту прав позивача шляхом покладення на Державну податкову службу України обов`язку зареєструвати податкову накладну № 1 від 05.08.2019 датою її надсилання, суд апеляційної інстанції вважає за необхідне зазначити таке.

Згідно з пунктом 20 Порядку № 1246 у разі надходження до ДФС рішення суду про реєстрацію або скасування реєстрації податкових накладних та/або розрахунків коригування, яке набрало законної сили, такі податкові накладні та/або розрахунки коригування реєструються після проведення перевірок, визначених пунктом 12 цього Порядку (крім абзацу десятого), або їх реєстрація скасовується. При цьому датою реєстрації або скасування реєстрації вважається день, зазначений в такому рішенні, або день набрання законної сили рішенням суду.

У контексті наведеного, колегією суддів ураховується, що відповідно до пунктів 2, 4, 10 частини другої статті 245 КАС України у разі задоволення позову суд може прийняти рішення про, зокрема, визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень; визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії; інший спосіб захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист таких прав, свобод та інтересів.

За правилами частин 3 і 4 статті 245 КАС України у разі скасування нормативно-правового або індивідуального акта суд може зобов`язати суб`єкта владних повноважень вчинити необхідні дії з метою відновлення прав, свобод чи інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду.

У випадку, визначеному пунктом 4 частини другої цієї статті, суд може зобов`язати відповідача - суб`єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.

У випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов`язує суб`єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні.

Аналіз наведених норм свідчить, що законодавець передбачив обов`язок суду змусити суб`єкта владних повноважень до правомірної поведінки.

Суд повинен відновлювати порушене право шляхом зобов`язання суб`єкта владних повноважень, у тому числі колегіального органу, прийняти конкретне рішення, якщо відмова визнана неправомірною, а інших підстав для відмови не вбачається.

Водночас, спосіб відновлення порушеного права має бути ефективним та таким, який виключає подальші протиправні рішення, дії чи бездіяльність суб`єкта владних повноважень, а у випадку невиконання, або неналежного виконання рішення не виникала б необхідність повторного звернення до суду, а здійснювалося примусове виконання рішення.

Така правова позиція сформована у постанові Верховного Суду у складі колегії Касаційного адміністративного суду від 28 листопада 2019 року у справі № 2340/3933/18, від 16 вересня 2015 року у справі № 21-1465а15 та від 02 лютого 2016 року у справі № 804/14800/14.

З урахуванням того, що відмова у реєстрації податкової накладної визнана неправомірною, а інших підстав для відмови не вбачається, колегія суддів уважає обґрунтованим висновок суду першої інстанції, що належним способом захисту, необхідним для поновлення прав позивача, є зобов`язання ДПС України зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних складену Товариством з обмеженою відповідальністю АЛІОТ-М податкову накладну № 1 від 05.08.2019.

Твердження ГУ ДПС України в Харківській області про те, що судом першої інстанції у рішенні неправомірно зобов`язано ДФС України здійснити реєстрацію податкової накладної позивача за умов неподання позивачем первинних документів, є безпідставними та такими, що спростовуються матеріалами справи, дослідженими колегією суддів.

Інші зазначені ГУ ДПС України в Харківській області в апеляційній скарзі обставини ґрунтуються на довільному трактуванні фактичних обставин справи і норм матеріального права. Зміст апеляційної скарги містить виключно суб`єктивне бачення ГУ ДПС України в Харківській області обставин справи, які розглянуто судом першої інстанції та надано належну правову оцінку, інших обґрунтувань в апеляційній скарзі наведено не було.

Відповідно до частини першої статті 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Зі змісту апеляційної скарги вбачається, що відповідач фактично погодився із висновками суду першої інстанції в частині стягнення витрат на правничу допомогу у сумі 6400,00 грн, доводів, які б свідчили про незгоду відповідача із сумою стягнутих витрат, апеляційна скарга не містить, а тому, керуючись положеннями частини першої статті 308 КАС України, колегія суддів здійснювала перегляд оскаржуваного судового рішення в межах апеляційної скарги ГУ ДПС України в Харківській області.

Відповідно до пункту першого частини першої статті 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.

Згідно зі статтею 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення із додержанням норм матеріального і процесуального права.

Оскільки доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження та спростовуються висновками суду першої інстанції, які зроблені на підставі повного, всебічного та об`єктивного аналізу відповідних правових норм та фактичних обставин справи, колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, а тому оскаржуване рішення слід залишити без змін.

Зважаючи на результати апеляційного перегляду оскарженого судового рішення та положення статті 139 КАС України, у справі відсутні підстави для зміни розподілу судових витрат.

Керуючись ст. ст. 242, 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Головного управління Державної податкової служби у Харківській області залишити без задоволення.

Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 18.02.2020 року по справі № 520/266/20 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Головуючий суддя Я.В. П`янова Судді О.А. Спаскін Л.В. Любчич Повний текст постанови складено 29.01.2021 року