Постанова

від 21.01.2021 по справі 280/6302/19

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

21 січня 2021 року справа № 280/6302/19

Третій апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого - судді Баранник Н.П.,

суддів: Малиш Н.І., Щербака А.А.,

за участю секретаря судового засідання: Яковенко О.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпрі апеляційну скаргу Запорізької митниці ДФС на рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 02 червня 2020 року у справі № 280/6302/19 (суддя Конишева О.В., повний текст рішення складено 12.06.2020р.) за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Центр ділових комунікацій" до Запорізької митниці ДФС, третя особа: Голова комісії з припинення Запорізької митниці ДФС Державної митної служби України Сіленко Валерій Васильович про визнання протиправним та скасування рішення,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Центр ділових комунікацій" (далі - позивач) звернулось до суду з позовом про визнання протиправним та скасування рішення Запорізької митниці ДФС (далі - відповідач) про коригування митної вартості товарів від 25.10.2019р. №UА112080/2019/000124/2.

В обґрунтування адміністративного позову позивач зазначає, що ним для підтвердження обґрунтованості заявленої у деклараціях митної вартості товару були подані всі документи, передбачені ч.2 ст.53 Митного кодексу України.

Рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 02 червня 2020 року позовні вимоги задоволено повністю, визнано протиправним та скасовано оскаржене позивачем рішення відповідача.

Із рішенням суду не погодився відповідач та подав апеляційну скаргу. Посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, неповне з`ясування обставин справи, відповідач просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.

Апеляційна скарга обґрунтована тим, що позивачем до митного оформлення надано документи, в яких містяться розбіжності, а також надані позивачем документи не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів та всіх відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. Таким чином, відповідач не мав достатніх підстав для здійснення митного оформлення товару за митною вартістю, заявленою позивачем.

Позивачем подано відзив на апеляційну скаргу відповідача. У відзиві позивач стверджує, що суд встановив всі обставини справи, перевірив доводи обох сторін та надані ними докази, в результаті чого прийняв законне і обґрунтоване рішення. Просить залишити рішення суду без змін, а апеляційну скаргу відповідача - без задоволення.

У судовому засіданні представник відповідача підтримав доводи апеляційної скарги, просив скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове про відмову у задоволенні позовних вимог.

Представники позивача в судовому засіданні заперечували проти доводів апеляційної скарги, просили рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Третя особа в судове засідання не з`явилася, про дату, час та місце судового розгляду повідомлена належним чином.

Заслухавши представників сторін, вивчивши матеріали справи, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, враховуючи наступне.

З матеріалів справи встановлено, що 25.10.2019р. позивачем до митного контролю та митного оформлення було надіслано засобами електронного зв`язку митну декларацію, якій присвоєно № UA112080/2019/029851 (довідковий номер 762) на товар:

- гідравлічні маятникові ножиці з ЧПУ, модель QC12Y-8x3200, нові - 1шт. Механізм використовується для розпилювання металу товщиною 1-8 мм і шириною 3200мм. В пристрої є передні і задні датчики. Конструкція заднього датчику знаходиться на автоматичному управлінні, присутній лічильник, який показує значення. Також є установка для ручного управління. Технічні характеристики: товщина дошки менш 8 мм (щільність 450 N/mm2), ширина дошки менш 3200мм, кут відрізки 1 град.30', кількість ходів 20тіп-1, відстань між опорами 3450 мм, довжина ножа 3300мм, висота робочого столу 800мм, потужність електродвигун 15 кВТ, габаритні розміри, мм 3880x1830x1720мм. Торговельна марка Yangli. Виробник Yangli Group Corporation Ltd. Країна виробництва CN.";

- гідравлічний листозгинальний верстат з ЧПУ, модель WC67K-63/2500, новий -1шт. Призначений для обробки заготовок з листового матеріалу. Технічні характеристики: номінальне зусилля, кН 630, довжина робочого столу, мм 2500, відстань між опорами, мм 2000, товщина деталі мм 250, максимальна висота відкриття, мм 345, хід повзуна, мм 100, робочий тиск гідросистеми MP а 25, потужність головного двигуна, кВт 5,5; габаритні розміри ДхШхВ, мм 2680/1730/2200. Торговельна марка Yangli. Виробник Yangli Group Corporation Ltd. Країна виробництва CN.

Декларантом митну вартість товарів заявлено за основним методом визначення митної вартості.

До митного оформлення позивачем надано наступні документи: пакувальний лист №1/1; проформа інвойс від 29.05.2019 № YLCHBDC190529; коносамент від 09.08.2019 №SXE19080295; автотранспортна накладна (CMR) № 89; платіжне доручення від 06.06.2019 № (MUR) 476; платіжне доручення від 26.07.2019 № (MUR) 501; довідка про транспортні витрати від 16.10.2019 № 5669; специфікація від 17.10.2019 № 1/1; контракт від 22.05.2019 № 05/2019; договір на брокерське-експедиторське обслуговування від 01.02.2018 №01/02/2018; документ № QC12Y; документ № WC67K; Лист б/н; декларація країни відправлення від 06.08.2019 № 223120L90002552418.

При перевірці правильності визначення митної вартості товару, митний орган дійшов висновку, що документи, які надані до митного оформлення товару (зазначені у ч.2 ст.53 МК України) не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів. Тому, посадовою особою митниці 25.10.2019р. на адресу декларанта направлено повідомлення наступного змісту: "Керуючись вимогами частини 3 статті 53 Митного Кодексу України (далі - Кодекс) орган доходів і зборів дійшов висновку, що документи які надані до митного оформлення згідно з частиною 2 статті 53 Кодексу містять наступні розбіжності:

- у платіжних дорученнях від 06.06.2019 №476 та від 26.07.2019 №501 зазначено замовника "TSDK TOV/REKORDNA, 20/UA/ZAPORIZHZHIA 69037 /UA /22119115", натомість покупцем товару є ТОВ "ЦЕНТР ДІЛОВИХ КОМУНІКАЦІЙ" (69037, Запорізька обл., місто Запоріжжя, вул. Рекордна, буд. 20, ЄДРПОУ: 22119115).

- у копії митної декларації країни відправлення від 06.08.2019 №223120L90002552418 міститься посилання на документ (коносамент) - OOLU4103830890, який до митного оформлення не надавався. Крім цього, у копії митної декларації країни відправлення зазначені інші коди товарів та вага нетто. Умови поставки (FОВ) вказані без зазначення географічного пункту поставки. Зазначений документ надано до митного оформлення без перекладу, тому не можливо ідентифікувати описову частину.

- у коносаменті від 09.08.2019 № SХЕ19080295 зазначені інші коди товарів.

- контрактом від 22.05.2019 № 05/2019 (п. 2.1) передбачено, що ціна на товар встановлюється відповідно до специфікації. До митного оформлення подано специфікацію від 17.10.2019 № 1/1, разом з цим наявні інвойс № YLСНВDС190529 датований 29.05.2019, таким чином дата складання інвойсу передує даті підписання специфікації.

- відповідно до п.4.2 контракту від 22.05.2019 №05/2019 оплата здійснюється за реквізитами, зазначеними у додаткових угодах. До митного оформлення надано платіжне доручення від 06.06.2019 №476 та платіжне доручення від 26.07.2019 №501, натомість специфікація №1/1 датована 17.10.2019.

Митниця вважає, що заявлена декларантом митна вартість не ґрунтується на "дійсній вартості" імпортованих товарів, враховуючи положення статті VII ГАТТ. Відповідно до положень статті VII ГАТТ оцінка імпортованого товару для митних цілей повинна ґрунтуватися на "дійсній вартості" імпортованого товару. Під "дійсною вартістю" слід розуміти ціну, за яку, під час та в місці, визначеними законодавством імпортуючої країни, такий чи подібний товар продається або пропонується для продажу при звичайному ході торгівлі за умов повної конкуренції.

При цьому, у митниці наявна інформація щодо вищих рівнів митної вартості подібних товарів, митне оформлення яких вже здійснено.

Враховуючи зазначене, у митниці є сумніви, що заявлена митна вартість товарів ґрунтується на "дійсній вартості" та, відповідно, що надані до митного оформлення документи містять всі відомості, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів.

На вказані розбіжності, відповідач також посилався в апеляційній скарзі.

Митним органом було запропоновано надати позивачу (за наявності) додаткові документи, що підтверджують заявлену митну вартість та обраний метод її визначення, а саме: виписку з бухгалтерської документації; каталоги, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

25.10.2019р. позивач відмовився від надання додаткових документів.

25.10.2019р. згідно з вимогами ч.4 ст.57 МК України проведено процедуру консультацій між органом доходів і зборів і декларантом з метою обґрунтованого вибору методу визначення митної вартості товарів. Метод визначення митної вартості за ціною договору щодо товарів, які імпортуються (вартість операції) не може бути застосований через те, що декларантом заявлено неповні відомості про митну вартість товарів, у відповідності до вимог п.2 ч.6 ст.54 Кодексу. Метод визначення митної вартості за ціною договору щодо ідентичних товарів не може бути застосований у зв`язку з відсутністю інформації щодо вартості ідентичних товарів відповідно до вимог ст. 59 Кодексу.

За результатами здійсненого контролю правильності визначення митної вартості товарів відповідачем прийнято рішення про коригування митної вартості товарів від 25.10.2019р. № UA 112080/2019/000124/2. Джерелом інформації для коригування митної вартості слугували митні декларації за номерами: UA100030/2019/410485 від 08.10.2019р., UA500010/2019/015992 від 20.06.2019р.

Випуск товарів у вільний обіг здійснено за МД від 28.10.2019р. №UA12080/2019/029947 зі сплатою митних платежів згідно з заявленою митною вартістю товарів та наданням фінансових гарантій відповідно розділу X Кодексу в розмірі, визначеному органом доходів і зборів, відповідно до ч.7 ст.55 Кодексу.

Не погоджуючись з рішенням митного органу щодо коригування митної вартості, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Вирішуючи спірні правовідносини між сторонами та задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що спірне рішення відповідачем прийняте не на підставі та не у спосіб, що передбачені Митним кодексом України.

Такі висновки суду першої інстанції суд апеляційної інстанції колегія суддів вважає обґрунтованими з наступних підстав.

Відповідно до ст. 49 Митного кодексу України митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Система визначення митної вартості товарів ґрунтується на загальних принципах митної оцінки, прийнятих у міжнародній практиці. Міжнародно-правовим стандартом, на який зорієнтоване українське митне законодавство, є угоди по застосуванню ст. VII Генеральної угоди з тарифів і торгівлі 1994 (далі - ГААТ).

Згідно з ч. 2 ст. VII ГААТ оцінка імпортованого товару для митних цілей повинна базуватися на дійсній вартості імпортованого товару, на який розраховується мито, або аналогічного товару і не повинна базуватися на вартості товару національного походження чи на довільній або фіктивній вартості.

Частинами четвертою та п`ятою статті 58 Митного кодексу України також передбачено, що митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої цієї статті. При цьому, ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов`язаних із продавцем осіб для виконання зобов`язань продавця.

Згідно з ч.2 ст.51 Митного кодексу України митна вартість товарів, що ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, визначається відповідно до глави 9 цього Кодексу.

Відповідно до ч.1 ст.52 Митного кодексу України заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою.

Згідно з ч. 2 ст. 52 Митного кодексу України, декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов`язані: заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з органом доходів і зборів; подавати органу доходів і зборів достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню.

Відповідно до ч. 1 ст. 53 Митного кодексу України у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає органу доходів і зборів документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.

Перелік документів, які підтверджують митну вартість товарів, наведений в ч. 2 ст. 53 Митного кодексу України. Такими документами є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

Відповідно до вимог ч. 3 ст. 53 Митного кодексу України у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісній характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Декларант або уповноважена ним особа за власним бажанням може подати додаткові наявні у них документи для підтвердження заявленої ними митної вартості товару (ч. 6 ст. 53 Митного кодексу України).

Таким чином, митні органи мають виключну компетенцію в питаннях перевірки та контролю правильності обчислення декларантом митної вартості.

Дискреційні функції митних органів мають законодавчі обмеження у випадках незгоди із задекларованою митною вартістю. До них, зокрема, належить процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою обґрунтованого вибору підстав для визначення митної вартості та обов`язок послідовного вибору методів (від першого до резервного) визначення митної вартості.

При цьому, законом чітко окреслено умову, за наявності якої у митного органу виникає право на застосування таких повноважень, як витребування додаткових документів, а саме наявність обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, яка була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Необхідність витребування додаткових документів передусім є способом упевнитися у тому, що декларант правильно визначив митну вартість.

Отже, з викладених правових норм вбачається, що єдиною правовою підставою для прийняття митним органом рішення про коригування заявленої декларантом митної вартості товару за резервним методом є наявність сукупності наступних умов: 1) подання суб`єктом господарювання до митного оформлення не повного пакету документів, перелік яких закріплено у статті 53 Митного кодексу України; 2) ненадання на вимогу контролюючого органу додаткової уточнюючої документації на підтвердження саме числового значення заявленої митної вартості; 3) виявлення митним органом розбіжностей у поданій документації, які унеможливлюють визначення безпосередньо митної вартості товару за основним методам (за ціною договору); 4) обґрунтування причин неможливості визначення митної вартості товару за жодним із методів, що передують резервному.

Матеріалами справи підтверджено, що при поданні до митного оформлення декларацій позивачем додавались наступні документи: пакувальний лист № 1 /1; проформа інвойс від 29.05.2019 № YLCHBDC190529; коносамент від 09.08.2019 № SXE19080295; автотранспортна накладна (CMR) № 89; платіжне доручення від 06.06.2019 № (MUR) 476; платіжне доручення від 26.07.2019 № (MUR) 501; довідка про транспортні витрати від 16.10.2019 № 5669; специфікація від 17.10.2019 № 1/1; контракт від 22.05.2019 № 05/2019; договір на брокерське-експедиторське обслуговування від 01.02.2018 №01/02/2018; документ № QC12Y; документ № WC67K; лист б/н; декларація країни відправлення від 06.08.2019 № 223120L90002552418.

Задекларована митна вартість визначалась позивачем на підставі положень контракту від 22.05.2019 № 05/2019 та відповідних інвойсів. Також вартість товару відображена у митних деклараціях країни відправлення, що долучались при поданні первинних митних декларацій.

Обґрунтовуючи вимоги апеляційної скарги, відповідач зазначає, що у копії митної декларації країни відправлення від 06.08.2019 №223120L90002552418 міститься посилання на документ (коносамент) - OOLU4103830890, який до митного оформлення не надавався. Крім цього, у копії митної декларації країни відправлення зазначені інші коди товарів та вага нетто. Умови поставки (FОВ) вказані без зазначення географічного пункту поставки. Зазначений документ надано до митного оформлення без перекладу, тому не можливо ідентифікувати описову частину.

Проте колегія суддів не може прийняти до уваги такі доводи з огляду на наступне.

У копії митної декларації країни відправлення №22312OL9002552418 від 06.08.2019 року на яку посилається митниця вказано лінійний коносамент судна OOLU4103830890, який здійснював доставку контейнера позивача з обладнанням до України. Коносамент номер OOLU4103830890 ніякого відношення до митного оформлення не має. У цьому ж коносаменті OOLU4103830890 зазначений номер контейнера OOLU9514712 в якому знаходилося обладнання. В митній декларації країни відправлення №22312OL9002552418 від 06.08.2019 при митному оформленні як відправника вказано коносамент судна, на яке було здійснено загрузку контейнера з обладнанням і конкретним номером контейнера OOLU9514712. У митній декларації на обладнання вказано номер коносамента № SXE19080295 від 09.08.2019 року, який є тільки один до конкретного контейнеру. У коносаменті SXE19080295 від 09.08.2019 року чітко видно реквізити відправника, хто є одержувачем, хто здійснює логістику, порт розвантаження і найголовніше номер контейнера OOLU9514712. Що стосується питання з приводу FOB, суд зазначає, що це прописано в інвойсі (INVOICE No.YLCHBDC190529).

Щодо доводів відповідача з приводу різних специфікацій №1 від 22.05.2019 та специфікацій №1.1 від 17.10.2019, колегія суддів зазначає наступне.

Судом було встановлено, що переговори з Китайською стороною (далі - Завод) почалися в січні 2019 року. Після довгих торгів на обладнання сторони дійшли згоди щодо ціни, умов оплати і відвантаження, після чого був підписаний Договір №05/2019 від 22.05.2019 року з обов`язковою специфікацією до договору №1 від 22.05.2019. 29.05.2019 року, позивачу був виставлений рахунок-інвойс (INVOICE No.YLCHBDC190529), за яким була проведена передоплата, що підтверджується платіжним дорученням № (MUR) 476 від 06.06.2019. По закінченню терміну Завод надіслав позивачу повідомлення про те, що обладнання готово до відвантаження, у зв`язку із чим, було здійснено доплату за обладнання, що підтверджується платіжним дорученням № (MUR) 501 від 26.07.2019.

Завод приступив до оформлення всіх необхідних документів для митниці і відправки обладнання на порт для транспортування його на Україну. 06.08.2019 Завод відвантажив обладнання на порт та оформив документи на митниці. По прибуттю на територію України в м. Запоріжжя 09.10.2019 року на митний склад ЗМК МП "Запоріжжя-центральний" був зроблений огляд контейнера, в якому знаходилося обладнання. Також при огляді були виявлені технічні паспорта на обладнання. Після вивчення документів митна служба знайшла розбіжність в специфікації №1 від 22.05.2019 року з технічними паспортами на обладнання. Після чого позивач звернувся до Заводу для роз`яснення розбіжностей. 17.10.2019 року була надана відповідь, що допущена орфографічна помилка при складанні специфікації, та зазначено про те, що вірною вважати специфікацію до договору №1 від 22.05.2019 року нової редакції.

21.10.2019 року представники позивача були запрошені на митний склад для пояснення чому в специфікації №1 від 22.05.2019 року не збігаються характеристики обладнання з технічними паспортами. Позивачем з цього приводу були надані письмові пояснення, після чого на митне оформлення була подана вже нова специфікація №1.1 від 17.10.2019.

Що стосується різниці у вазі обладнання заявленій в специфікації та в наданих позивачем документах, колегія суддів зазначає наступне.

Вага обладнання, зазначена на сайті заводу виробника в специфікаціях, в прайс -листах та в технічних паспортах може відрізнятись від фактичної ваги після виробництва. В процесі проектування обладнання на заводі в конструкторському бюро беруться чіткі креслення всіх деталей, точний метраж електропроводки, враховується товщина довжина зварювальних швів, товщина і чіткі розміри всіх деталей з листового металу, профільного металу. Однак, в процесі виготовлення характеристики можуть змінюватися. Товар є штучним, щодо кількості поставленого товару сумнівів у відповідача не виникало.

Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що позивачем при здійсненні імпортування товарів на митну територію України, на підтвердження заявленої ним митної вартості на підставі положень контракту було надано повний пакет документів, відповідно до переліку, закріпленого статтею 53 Митного кодексу України.

Щодо визначення відповідачем митної вартості задекларованих позивачем товарів за резервним методом колегія суддів зазначає таке.

Згідно з ч. 1 ст. 54 Митного кодексу України, контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється органом доходів і зборів під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.

Відповідно до ч. ч. 2, 3 ст. 54 Митного кодексу України контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється органом доходів і зборів шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу. За результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів орган доходів і зборів визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу.

Частиною 6 ст. 54 Митного кодексу України визначено, що орган доходів і зборів може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі:

- невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості;

- неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари;

- невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу;

- надходження до органу доходів і зборів документально підтвердженої офіційної інформації органів доходів і зборів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.

Відповідно до ст. 57 Митного кодексу України, визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами:

1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції);

2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.

Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, відповідно до ч. 2 цієї статті є перший метод - за ціною договору (вартість операції).

Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу. Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між органом доходів і зборів та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій орган доходів і зборів та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності. У разі неможливості визначення митної вартості товарів згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу за основу для її визначення може братися або ціна, за якою ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов`язаному із продавцем покупцю відповідно до статті 62 цього Кодексу, або вартість товарів, обчислена відповідно до статті 63 цього Кодексу. При цьому кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу.

Згідно з ч. 8 ст. 57 Митного кодексу України у разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, встановлених статтею 64 цього Кодексу.

Відповідно до ч.1 ст. 58 Митного кодексу України метод визначення митної вартості за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, застосовується у разі, якщо: 1) немає жодних обмежень щодо прав покупця (імпортера) на використання оцінюваних товарів, за винятком тих, що: а) встановлюються законом чи запроваджуються органами державної влади в Україні; б) повторно; в) не впливають значною мірою на вартість товару; 2) щодо продажу оцінюваних товарів або їх ціни відсутні будь-які умови або застереження, які унеможливлюють визначення вартості цих товарів; 3) жодна частина виручки від будь-якого подальшого перепродажу, розпорядження або використання товарів покупцем не надійде прямо чи опосередковано продавцеві, якщо тільки не буде зроблено відповідне коригування з урахуванням положень частини десятої цієї статті; 4) покупець і продавець не пов`язані між собою особи або хоч і пов`язані між собою особи, однак ці відносини не вплинули на ціну товарів.

Згідно з ч. 2 ст. 58 Митного кодексу України метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов`язковою при її обчисленні.

Відповідно до 4-5 ст. 58 Митного кодексу України, митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої цієї статті. Ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов`язаних із продавцем осіб для виконання зобов`язань продавця.

За приписами ч. 1, 2, 4 ст. 64 Митного кодексу України у разі якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом послідовного використання методів, зазначених у статтях 58 - 63 цього Кодексу, митна вартість оцінюваних товарів визначається з використанням способів, які не суперечать законам України і є сумісними з відповідними принципами і положеннями Генеральної угоди з тарифів і торгівлі (GATT). Митна вартість, визначена згідно з положеннями цієї статті, повинна ґрунтуватися на раніше визнаних (визначених) органами доходів і зборів митних вартостях. У разі якщо ця стаття застосовується органом доходів і зборів, він на вимогу декларанта або уповноваженої ним особи зобов`язаний письмово проінформувати їх про митну вартість, визначену відповідно до положень цієї статті, та про використаний при цьому метод.

З матеріалів справи вбачається, що джерелом для прийняття оскаржених рішень про коригування митної вартості слугували митні декларації UA100030/2019/410485 від 08.10.2019, UA500010/2019/015992 від 20.06.2019, на які посилається відповідач.

Митна вартість, у наведених деклараціях, визначена самим декларантом за іншим методом, тому такі декларації не можуть братись до уваги при розрахунку митної вартості у випадку прийняття оскаржених рішень про коригування митної вартості та не можуть вважатись інформативними у випадку із визначенням митної вартості імпортованих товарів позивачем.

З огляду на наведене, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що митним органом оскаржене рішення прийнято без урахуванням усіх обставин та без дотриманням норм чинного законодавства.

Таким чином, правильність визначення позивачем митної вартості товару за ціною договору, а також об`єктивна можливість застосування першого методу, не спростовані відповідачем.

З урахуванням наведеного, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що рішення про коригування митної вартості товарів від 25.10.2019р. №UA112080/2019/000124/2 є протиправним та підлягає скасуванню.

Дослідивши обставини та матеріали справи, аргументи відповідача, наведені в апеляційній скарзі, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, підстави для його скасування відсутні.

Керуючись п.1 ч.1 ст.315, ч.1 ст.316, ст.ст.322, 325, 329 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Запорізької митниці ДФС - залишити без задоволення.

Рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 02 червня 2020 року у справі № 280/6302/19 - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду у випадках та в строки, визначені статтями 328, 329 КАС України.

Вступну та резолютивну частини постанови проголошено 21.01.2021р.

Повний текст постанови виготовлено 29.01.2021р.

Головуючий - суддя Н.П. Баранник

суддя Н.І. Малиш

суддя А.А. Щербак