Постанова

від 27.01.2021 по справі 580/1071/20

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУДСправа № 580/1071/20 Суддя (судді) першої інстанції: О.А. Рідзель

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 січня 2021 року м. Київ

Колегія суддів Шостого апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого суддіКучми А.Ю.,

суддівБезименної Н.В., Бєлової Л.В.

за участю секретаря Островської О.В.,

розглянувши за відсутності осіб, які беруть участь в справі, без здійснення фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу відповідно до ст. 229 КАС України у відкритому судовому засіданні в залі суду апеляційну скаргу Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Черкаській області на рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 31 липня 2020 року (м. Черкаси, дата складання повного тексту 10.08.2020) у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Черкаського міського відділення Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Черкаській області, Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Черкаській області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача ІНФОРМАЦІЯ_1 , про визнання протиправними рішень та висновків, зобов`язання вчинити певні дії,-

В С Т А Н О В И Л А:

ОСОБА_1 звернувся з позовом до суду, в якому просить:

-визнати протиправними рішення та висновки, що викладені у листі Черкаського міського відділення Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Черкаській області від 28.11.2019 № 16.03-27/1837 та у листі Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Черкаській області від 23.12.2019 № 01-08/Г-11 Із-123 щодо неможливості оплати листків непрацездатності серії АДФ № 785475, серії АДФ № 736316, серії АДФ № 747994;

-зобов`язати Черкаське міське відділення Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Черкаській області протягом десяти робочих днів після набрання рішенням законної сили здійснити фінансування сум, зазначених у заяві-розрахунку ІНФОРМАЦІЯ_2 від 14.11.2019 6/7/944 в сумі 13991,04 грн.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що ІНФОРМАЦІЯ_3 з метою оплати листів непрацездатності позивача сформовано заяву-розрахунок від 14.11.2019 № 6/7/944, яку направлено до Черкаського міського відділення Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Черкаській області, однак відповідачем порушено строк обробки заяви-розрахунку, оскільки, результатом обробки вказаного документа на оплату став лист від 28.11.2019 №16.03-27-1837, яким повідомлено Черкаський обласний військовий комісаріат про те, що листки непрацездатності, які включені ці заяви-розрахунку від 14.11.2019 №6/7/944 не підлягають оплаті, оскільки видані з порушенням пунктів 2.1 та 4.1 Інструкції про порядок видачі документів, що засвідчують тимчасову непрацездатність громадян, затвердженої наказом Міністерства охорони здоров`я України від 13.11.2001 №455.

Відповідач у своєму відзиві просив суд відмовити у задоволенні позову з тих підстав, що листки непрацездатності серії АДФ № 785475, серії АДФ № 736316, серії АДФ № 747994 не підлягають оплаті, оскільки термін лікування після встановлення інвалідності становить більше 5 місяців за останні 12 місяців.

Рішенням Черкаського окружного адміністративного суду від 31 липня 2020 року вищевказаний адміністративний позов задоволено частково. Визнано протиправною відмову у фінансуванні заяви-розрахунку ІНФОРМАЦІЯ_2 № 6/7/944 від 14.11.2019, викладену у листі Черкаського міського відділення Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Черкаській області № 16.03-27-1837 від 28.11.2019. Зобов`язано Черкаське міське відділення Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Черкаській області вирішити питання щодо фінансування заяви-розрахунку ІНФОРМАЦІЯ_2 № 6/7/944 від 14.11.2019, з урахуванням правової оцінки, наданої судом у даному рішенні. У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись з судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.

Апеляційну скаргу обґрунтовано тим, що рішення суду першої інстанції прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права та неповного з`ясування обставин у справі. Апелянт звертає увагу, що оскільки комісією по соціальному страхуванню ІНФОРМАЦІЯ_2 не було прийнято рішення про припинення виплати матеріального забезпечення позивачу, відповідачем на підставі п.9 ч.1 ст.3, п.3 ч.2 ст.10 Закону №1105 та п.8 Порядку №12 було правомірно повернуто Черкаському обласному військовому комісаріату заяву-розрахунок на фінансування суми допомоги, так як в ході перевірок, Фондом було встановлено, що допомога призначена по необгрунтовано виданим листкам непрацездатності, таку дію відповідача страхувальник не оскаржив та погодився з нею. Вказано, що судом допущено невірне тлумачення п.4.1 Інструкції №455.

Позивачем та третьою особою подано відзиви на апеляційну скаргу, в яких зазначено про безпідставність доводів апеляційної скарги, відсутність підстав для її задоволення та відсутність підстав для скасування рішення суду першої інстанції, натомість третьою особою зазначено про необхідність задоволення апеляційної скарги та скасування судового рішення.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а рішення суду скасуванню.

Згідно з ст. 317 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції скасовує його та ухвалює нове рішення, якщо визнає, що судом першої інстанції порушено норми матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, відповідно до листка непрацездатності Філії №1 Черкаського міського консультативно-діагностичної поліклініки від 30.04.2019 серії АДФ №785475 позивач з 27.04.2019 до 27.05.2019 перебував на амбулаторному лікуванні.

Відповідно до листка непрацездатності КНП Перша Черкаська міська лікарня від 21.06.2019 серії АДФ №736316 позивач з 28.05.2019 до 21.06.2019 перебував на стаціонарному лікуванні.

Відповідно до листка непрацездатності Філії №1 Черкаського міського консультативно-діагностичної поліклініки від 21.06.2019 серії АДФ №747994 позивач з 22.06.2019 до 31.07.2019 перебував на амбулаторному лікуванні.

З метою оплати вказаних листів непрацездатності позивача Черкаським обласним військовим комісаріатом сформовано заяву-розрахунок від 14.11.2019 № 6/7/944, яку направлено до Черкаського міського відділення Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Черкаській області.

Листом від 28.11.2019 №16.03-27-1837 Черкаське міське відділення Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Черкаській області повернуто вказані листки непрацездатності Черкаському ОВК, оскільки вони не підлягають оплаті.

У цьому листі вказано, що листки непрацездатності серії АДФ №785475, серії АДФ № 736316, серії АДФ № 747994 видані з порушенням пунктів 2.1 та 4.1 Інструкції про порядок видачі документів, що засвідчують тимчасову непрацездатність громадян, затвердженої наказом Міністерства охорони здоров`я України від 13.11.2001 №455.

Вважаючи такі дії відповідача протиправними, вчиненими з порушенням норм чинного законодавства, позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом.

Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, згідно листків непрацездатності тимчасова непрацездатність позивача тривала більше п`яти днів, а отже з шостого дня обов`язок виплати відповідних коштів покладений на Фонд соціального страхування України, робочим органом якого є Управління і основним завдання цього Управління є надання матеріального забезпечення, страхових виплат та соціальних послуг відповідно до вказаного Закону.

Колегія суддів не погоджується з таким висновком суду першої інстанції, з огляду на наступне.

Положеннями статті 18 Закону України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування» (далі - Закон №1105-XIV) передбачено, що страхуванню у зв`язку з тимчасовою втратою працездатності підлягають особи, які працюють на умовах трудового договору (контракту) на підприємствах, в установах, організаціях незалежно від форми власності та господарювання, у тому числі в іноземних дипломатичних та консульських установах, інших представництвах нерезидентів або у фізичних осіб, а також обрані на виборні посади в органах державної влади, органах місцевого самоврядування та в інших органах.

Згідно із частиною першою статті 19 Закону №1105-XIV право на матеріальне забезпечення та соціальні послуги за страхуванням у зв`язку з тимчасовою втратою працездатності мають застраховані громадяни України, іноземці, особи без громадянства та члени їх сімей, які проживають в Україні, якщо інше не передбачено міжнародним договором України, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України.

Це право виникає з настанням страхового випадку в період роботи (включаючи час випробування та день звільнення), якщо інше не передбачено законом.

Абзацами першим, другим ч.2 ст.22 Закону №1105-XIV закріплено, що допомога по тимчасовій непрацездатності внаслідок захворювання або травми, не пов`язаної з нещасним випадком на виробництві та професійним захворюванням, виплачується Фондом соціального страхування України застрахованим особам починаючи з шостого дня непрацездатності за весь період до відновлення працездатності або до встановлення медико-соціальною експертною комісією інвалідності (встановлення іншої групи, підтвердження раніше встановленої групи інвалідності) незалежно від звільнення застрахованої особи в період втрати працездатності, у порядку та розмірах, встановлених законодавством.

Оплата перших п`яти днів тимчасової непрацездатності внаслідок захворювання або травми, не пов`язаної з нещасним випадком на виробництві, здійснюється за рахунок коштів роботодавця у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Виключний перелік підстав для відмови в наданні допомоги по тимчасовій непрацездатності визначені в статті 23 Закону №1105-XIV. Так, допомога по тимчасовій непрацездатності не надається:

1) у разі одержання застрахованою особою травм або її захворювання при вчиненні нею злочину;

2) у разі навмисного заподіяння шкоди своєму здоров`ю з метою ухилення від роботи чи інших обов`язків або симуляції хвороби;

3) за час перебування під арештом і за час проведення судово-медичної експертизи;

4) за час примусового лікування, призначеного за постановою суду;

5) у разі тимчасової непрацездатності у зв`язку із захворюванням або травмою, що сталися внаслідок алкогольного, наркотичного, токсичного сп`яніння або дій, пов`язаних з таким сп`янінням;

6) за період перебування застрахованої особи у відпустці без збереження заробітної плати, творчій відпустці, додатковій відпустці у зв`язку з навчанням.

Відповідно до ч.1 ст.30 Закону №1105-XIV матеріальне забезпечення та соціальні послуги за страхуванням у зв`язку з тимчасовою втратою працездатності застрахованим особам, які працюють на умовах трудового договору (контракту), цивільно-правового договору та на інших підставах, передбачених законом, призначаються та надаються за основним місцем роботи (діяльності)

Згідно ч.3 вказаної стаття визначено, що рішення про призначення матеріального забезпечення та надання соціальних послуг приймається комісією (уповноваженим) із соціального страхування, що створюється (обирається) на підприємстві, в установі, організації, до складу якої входять представники адміністрації підприємства, установи, організації та застрахованих осіб (виборних органів первинної профспілкової організації (профспілкового представника) або інших органів, які представляють інтереси застрахованих осіб), або фізичною особою - підприємцем, особою, яка провадить незалежну професійну діяльність.

Комісія (уповноважений) із соціального страхування здійснює контроль за правильним нарахуванням і своєчасною виплатою матеріального забезпечення, приймає рішення про відмову в його призначенні, про припинення виплати матеріального забезпечення (повністю або частково), розглядає підставу і правильність видачі листків непрацездатності та інших документів, які є підставою для надання матеріального забезпечення та соціальних послуг.

Відповідно до п.8 постанови правління Фонду соціального страхування України «Про затверджений порядок фінансування страхувальників для надання матеріального забезпечення застрахованим особам у зв`язку з тимчасовою втратою працездатності та окремих виплат потерпілим на виробництві за рахунок коштів Фонду соціального страхування України» від 19.07.2018 №12, робочий орган виконавчої дирекції Фонду або його відділення після надходження заяви-розрахунку здійснює перевірку інформації, наведеної у ній, перевіряє правильність заповнення реквізитів, наявність даних про страхувальника в Державному реєстрі загальнообов`язкового державного соціального страхування, дані про сплату ним єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, наявність у Фонді зареєстрованого нещасного випадку або профзахворювання (у разі проведення виплат потерпілим на виробництві (членам їх сімей), правильності нарахування виплат та у разі відсутності зауважень протягом десяти робочих днів здійснює фінансування сум, зазначених у заяві-розрахунку.

Робочий орган виконавчої дирекції Фонду або його відділення у разі потреби має право здійснювати обмін інформацією зі страхувальником шляхом направлення запиту щодо уточнення інформації, наведеної у заяві-розрахунку.

У разі виявлення помилок та/або недостовірних відомостей заява-розрахунок повертається страхувальнику з відповідними рекомендаціями щодо їх усунення.

Перевірка заяви-розрахунку, надання рекомендацій за її результатами, фінансування заяви-розрахунку або надання обґрунтованої відмови у її прийнятті здійснюється робочими органами Фонду або їх відділеннями протягом десяти робочих днів після надходження заяви-розрахунку.

Згідно з положеннями частини першої статті 31 Закону №1105-XIV підставою для призначення допомоги по тимчасовій непрацездатності, по вагітності та пологах є виданий у встановленому порядку листок непрацездатності.

Порядок і умови видачі, продовження та обліку документів, що засвідчують тимчасову непрацездатність громадян, здійснення контролю за правильністю їх видачі визначає Інструкція про порядок видачі документів, що засвідчують тимчасову непрацездатність громадян, затверджену наказом Міністерства охорони здоров`я України від 13 листопада 2001 року № 455 (далі - Інструкція №455).

За приписами п. 1.4.1 Інструкції № 455 право видачі листків непрацездатності надається лікуючим лікарям державних і комунальних закладів охорони здоров`я.

Відповідно до п 2.1 Інструкції № 455 у разі захворювання чи травми на весь період тимчасової непрацездатності до відновлення працездатності або до встановлення групи інвалідності медико-соціальною експертною комісією (МСЕК) видається листок непрацездатності, що обраховується в календарних днях.

Згідно з п. 1 Інструкції про порядок заповнення листка непрацездатності, затвердженої наказом Міністерства охорони здоров`я України, Міністерства праці та соціальної політики України, Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності, Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України від 3 листопада 2004 року №532/274/136-ос/1406, (далі - Інструкція № 532) листок непрацездатності (далі - ЛН) - це багатофункціональний документ, який є підставою для звільнення від роботи у зв`язку з непрацездатністю та з матеріальним забезпеченням застрахованої особи в разі тимчасової непрацездатності, вагітності та пологів.

Нормами п.8.1 Інструкції №455 передбачено, що контроль за виконанням цієї Інструкції закладами охорони здоров`я усіх відомств здійснюють у межах своєї компетенції Міністерство охорони здоров`я України, Фонд соціального страхування з тимчасової втрати працездатності, Фонд соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України, профспілки та їх об`єднання.

При цьому, за порушення порядку видачі та заповнення документів, що засвідчують тимчасову непрацездатність громадян не передбачено відповідальності пацієнтів, оскільки відповідальними особами за таке заповнення визначено саме лікарів (п. 8.3 Інструкції № 455).

З матеріалів справи вбачається, що комісією по соціальному страхуванню ІНФОРМАЦІЯ_2 не було прийнято рішення про припинення виплати матеріального забезпечення позивачу, тому Черкаським міським відділенням на підставі п.9 ч.1 ст.3, п.3 ч.2 ст.10 Закону №1105 та п.8 Порядку №12 було повернуто Черкаському обласному військовому комісаріату заяву-розрахунок на фінансування суми допомоги позивачу, оскільки в ході перевірок, Фондом було встановлено, що допомога призначена по необгрунтовано виданим листкам непрацездатності.

Відповідно до п.27 Положення про порядок, умови та критерії встановлення інвалідності, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03.12.2008 №1317 до підгрупи Б І групи інвалідності належать особи з високим степенем втрати здоров`я, який спричиняє значну залежність від інших осіб у виконанні життєво важливих соціально-побутових функцій і часткову нездатність до виконання окремих елементів самообслуговування.

При цьому, відділення Фонду здійснило перевірку, якою встановлено, що позивач у період з 03.01.2018 по 31.07.2019 знаходився на лікуванні протягом 443 днів, у зв`язку з чим різними закладами охорони здоров`я йому видавалися листки непрацездатності.

Таким чином, позивач майже 2 роки знаходиться на лікуванні у зв`язку з чим йому видаються листки непрацездатності, які оплачуються за рахунок коштів Фонду, тобто по суті позивач є непрацездатною особою, тому на переконання відповідача позивач повинен бути направлений для перегляду МСЕК, для зміни трудових рекомендацій чи встановлення підгрупи А (І групи) згідно якої особи постійно потребують стороннього нагляду, догляду або допомоги, та відповідно не можуть працювати за трудовим договором.

Колегія суддів звертає увагу, що у період з 16.10.2018 по 07.03.2019 ОСОБА_1 знаходився на лікуванні 142 дні безперервно, у зв`язку з чим різними закладами охорони здоров`я йому видавалися листки непрацездатності, а саме: №052709 з 16.10.2018 по 05.11.2018, №052740 з 06.11.2018 по 16.11.2018, №629474 з 18.11.2018 по 29.12.2018, №722479 з 30.12.2018 по 01.02.2019, разом із тим, перевіркою було встановлено, що наступний листок непрацездатності №679646 терміном звільнення від роботи з 02.02.2019 по 07.03.2019, як продовження листка непрацездатності №722479 був виданий обгрунтовано, але на термін з 14.02.2019 по 07.03.2019 необгрунтовано продовжено в зв`язку з перевищенням кількості днів перебування на листку непрацездатності в порушення вимоги п.4.1 Інструкції №455 про порядок видачі документів, що засвідчують тимчасову непрацездатність громадян, затвердженої наказом МОЗ №455 від 13.11.2001.

Зокрема, п.4.1 Інструкції №455 визначено, що направлення хворого для огляду до МСЕК здійснюють ЛКК лікувально-профілактичних закладів за місцем проживання або лікування при наявності стійкого чи необоротного характеру захворювання, а також у тому разі, коли хворий був звільнений від роботи протягом чотирьох місяців безперервно з дня настання тимчасової непрацездатності чи протягом п`яти місяців у зв`язку з одним і тим самим захворюванням або його ускладненнями за останні дванадцять місяців, а при захворюванні на туберкульоз - протягом десяти місяців з дня настання непрацездатності.

З вищевикладеного вбачається, що лікарняний позивача перевищує чотири місяці, що суперечить приписам п.4.1 Інструкції №455.

Колегія суддів звертає увагу, що такі публічно-правові відносини виникають між Фондом соціального страхування та роботодавцем. При цьому, Фонд не має будь-яких обов`язків перед працівником щодо надання страхових виплат (матеріального забезпечення).

У цій справі позивач фактично просить зобов`язати Фонд соціального страхування здійснити фінансування роботодавця для виплати йому допомоги по тимчасовій непрацездатності. Тобто, позивач просив ухвалити рішення на користь третьої особи, обґрунтовуючи це наявністю інтересу отримати від працедавця матеріальне забезпечення.

Таким чином у даному випадку відсутні правовідносини між Фондом та позивачем, оскільки такі правовідносини існують лише зі страхувальником (роботодавцем).

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 06.10.2020 у справі №712/13983/17.

Також колегія суддів звертає увагу на правому позицію Верховного Суду викладену у постанові від 06 березня 2018 року у справі № 805/3126/17-а, відповідно до якої посилання на пункт 8.3 Інструкції про порядок видачі документів, що засвідчують тимчасову непрацездатність громадян, яким передбачено, що за порушення порядку видачі та заповнення документів, що засвідчують тимчасову непрацездатність громадян, відповідальність несуть лікарі є безпідставним, оскільки оскаржуваним рішенням позивача притягнуто до відповідальності не за порушення порядку видачі та заповнення документів, що засвідчують тимчасову непрацездатність громадян, а за порушення порядку використання страхових коштів, що були виплачені за листками непрацездатності, які заповнені з порушенням встановлених правил, обов`язок перевірки яких покладено на працівників, які ведуть бухгалтерський облік. Оскільки у порушення вимог чинного законодавства, було нарахувано та сплачено допомогу по тимчасовій непрацездатності за листками непрацездатності, які були видані та оформлені неналежним чином, відповідач правомірно прийняв рішення про повернення коштів Фонду та застосування фінансових санкцій за порушення законодавства про загальнообов`язкове державне соціальне страхування.

За таких обставин, колегія суддів не вбачає підстав для задоволення позовних вимог з огляду на правомірність дій відповідача.

Відповідно до пункту 30 рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Hirvisaari v. Finland» від 27 вересня 2001 року, рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя .

Згідно пункту 29 рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Ruiz Torija v. Spain» від 9 грудня 1994 року, статтю 6 не можна розуміти як таку, що вимагає пояснень детальної відповіді на кожний аргумент сторін. Відповідно, питання, чи дотримався суд свого обов`язку обґрунтовувати рішення може розглядатися лише в світлі обставин кожної справи

Згідно пункту 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення.

З урахуванням вищевикладеного, колегія суддів приходить до висновку про відмову у задоволенні позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 242, 243, 251, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Черкаській області - задовольнити.

Рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 31 липня 2020 року скасувати та прийнято постанову, якою у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовити.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття та може бути оскаржена в порядку та строки, встановлені ст.ст. 328, 329 КАС України.

Повний текст постанови виготовлено 29.01.2021.

Головуючий-суддя:А.Ю. Кучма Судді:Н.В. Безименна Л.В. Бєлова