Постанова

від 27.01.2021 по справі 910/895/20

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"27" січня 2021 р. Справа № 910/895/20

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Попікової О.В.

суддів: Євсікова О.О.

Корсака В.А.

розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Рент Груп"

на рішення Господарського суду міста Києва від 17.09.2020 (повний текст складено 22.09.2020)

у справі №910/895/20 (суддя Павленко Є.В.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Стєль"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Рент Груп"

про стягнення 750000,00 грн, -

за участю секретаря судового засідання: Руденко Н.С.,

в судовому засіданні взяли участь представники:

- позивача Бобович М.М., адвокат, посв. №4036 від 29.06.2010;

- відповідача Насай І.М., адвокат, свід. №4788 від 13.12.2011;

Трегубова О.С., адвокат, свід. №000320 від 27.10.2018;

Короткий зміст і підстави позовних вимог.

У січні 2020 року Товариство з обмеженою відповідальністю Стєль (далі - ТОВ Стєль ) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовною заявою у якій просило стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Рент Груп (далі - ТОВ Рент Груп ) 750 000,00 грн.

В обґрунтування заявлених вимог ТОВ Стєль посилається на статті 509, 525,526, 530, 570, 612, 626, 638, 640, 759, 763 ЦК України та статті 173, 193, 283 ГК України, умови укладеного ним з ТОВ Рент Груп договору суборенди від 24.04.2017 та зазначає про здійснену ним на підставі рахунку на оплату № 1 від 25.04.2017 оплату на користь ТОВ Рент Груп грошових коштів у загальному розмірі 750 000,00 грн. Оскільки ТОВ Рент Груп не виконало свого зобов`язання з передачі об`єкта оренди, у зв`язку з чим позивач фактично не вступив у користування ним, а також враховуючи, що вказаний договір не було посвідчено нотаріально, ТОВ Стєль просить стягнути з відповідача на його користь 750 000,00 грн.

Короткий зміст рішення місцевого господарського суду та мотиви його прийняття.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 17.09.2020 позов задоволено. Стягнуто з ТОВ "Рент Груп" на користь ТОВ "Стєль" грошові кошти у розмірі 750000,00 грн, а також 11250,00 грн судового збору.

Задовольняючи заявлені позовні вимоги, місцевий господарський суд вказав, що ТОВ Стєль сплатило ТОВ Рент Груп 750 000,00 грн згідно з рахунком на оплату № 1 від 25.04.2017, виставленим останнім на підставі договору суборенди, який є неукладеним. З урахуванням зазначеного, господарський суд першої інстанції дійшов висновку, що грошові кошти у сумі 750 000,00 грн ТОВ Рент Груп зберігає без достатньої правової підстави, у зв`язку з чим наявні правові підстави для стягнення зазначеної суми з ТОВ Рент Груп на користь ТОВ Стєль .

Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів.

Не погодившись із прийнятим рішенням, ТОВ "Рент Груп" звернулось до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, у якій просило скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 17.09.2020 повністю і ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

В обґрунтування поданої апеляційної скарги ТОВ Рент Груп посилається на порушення господарським судом першої інстанції норм процесуального (стаття 238 ГПК України) та матеріального (статті 795, 1212 ЦК України) права; вважає, що висновки, яких дійшов суд у оскаржуваному рішенні, не відповідають встановленим обставинам справи.

Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги по суті.

Згідно із витягом з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 19.10.2020 сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя Попікова О.В., судді: Євсіков О.О., Корсак В.А.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 26.10.2020 відмовлено Товариству з обмеженою відповідальністю "Рент Груп" у задоволенні клопотання про відстрочення сплати судового збору; апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Рент Груп" на рішення Господарського суду міста Києва від 17.09.2020 у справі №910/895/20 залишено без руху.

06.11.2020 від Товариства з обмеженою відповідальністю "Рент Груп", на виконання ухвали Північного апеляційного господарського суду від 26.10.2020, надійшла заява з платіжним дорученням №132 від 03.11.2020.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 10.11.2020 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Рент Груп" на рішення Господарського суду міста Києва від 17.09.2020 у справі №910/895/20; розгляд справи призначено на 14.12.2020.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 30.11.2020 повідомлено учасників справи, що розгляд апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Рент Груп" на рішення Господарського суду міста Києва від 17.09.2020 у справі №910/895/20 не відбудеться 14.12.2020. Розгляд справи №910/895/20 призначено на 18.01.2021.

18.01.2021 у судовому засіданні було оголошено перерву на 27.01.2021, про що учасники справи були повідомлені під підписи.

27.01.2021 представником відповідача було подано клопотання про відвід судді Попікової О.В. від розгляду даної справи, яке (клопотання) було відхилено, про що постановлена відповідна ухвала Північного апеляційного господарського суду від 27.01.2021.

Позиції учасників справи.

27.01.2021 присутні у судовому засіданні представники відповідача підтримали доводи апеляційної скарги, просили її задовольнити, у позові відмовити.

27.10.2021 присутній у судовому засіданні представник позивача заперечував проти задоволення апеляційної скарги, просив оскаржуване рішення залишити в силі.

Обставини справи, встановлені судом першої інстанції та перевірені судом апеляційної інстанції.

24.04.2017 ТОВ Стєль (як орендар) та ТОВ Рент Груп (як орендодавець) підписали договір суборенди, за умов п. 1.1 якого орендодавець зобов`язався передати орендарю в тимчасове платне користування приміщення (згідно з п. 2.1 опис предмета оренди: приміщення розташоване на другому поверсі БЦ Європа Плаза , загальна площа 398 кв.м, місцезнаходження: м. Київ, вул. Саксаганського, 120), а орендар, у свою чергу, зобов`язався прийняти приміщення у користування для здійснення господарської діяльності та сплачувати орендну плату на умовах цього договору.

За умов п. 3.1 договору строк оренди за цим договором складає 35 місяців. Строк оренди починається з дня передачі орендодавцем об`єкта оренди орендарю та підписання сторонами акта приймання-передачі об`єкта оренди.

Сторони узгодили, що строк оренди має початись не пізніше 27.04.2017 (п. 3.2 договору).

Згідно з п. 4.1 договору орендна плата за один повний місяць користування приміщенням становить 240 000,00 грн. При цьому, орендна плата за перший місяць строку оренди орендодавцем не нараховується та не сплачується орендарем.

Умовами п. 4.7 договору сторони погодили, що протягом 3 банківських днів з моменту його підписання сторонами, для забезпечення виконання орендарем обов`язків сплати орендної плати та інших платежів за договором, останній сплачує орендодавцю попередню плату в розмірі орендної плати за один місяць, що зараховується в рахунок оплати вартості оренди за перший місяць оренди, та гарантійний платіж у розмірі 480 000,00 грн.

Кошти, отримані орендодавцем в якості гарантійного платежу, останній може використовувати (утримувати) для погашення прострочених зобов`язань орендаря зі сплати орендної плати та вартості комунальних послуг, а також для відшкодування можливих збитків, завданих йому орендарем, сплати неустойки, штрафних санкцій, інших грошових зобов`язань орендаря за цим договором. Про таке утримання (відшкодування) орендодавець зобов`язаний повідомити письмово орендаря не пізніше, ніж за 3 дні до такого утримання (відшкодування). Після сплати орендарем суми заборгованості орендодавець відносить її на поповнення суми гарантійного платежу (п. 4.8 договору).

За умов п. 5.1 договору орендодавець зобов`язаний передати об`єкт оренди орендарю, а останній - прийняти його у користування не пізніше 27.04.2017, але у будь-якому разі не раніше виконання орендарем зобов`язань, передбачених п. 4.7 договору.

Вступ орендаря у користування об`єктом оренди настає одночасно із підписанням сторонами акта приймання-передачі об`єкта оренди (п. 5.2 договору).

За умов пп. 8.2.16 п. 8.2 договору орендар зобов`язався сплачувати раз на рік (впродовж першого місяця оренди кожного календарного року) суму в розмірі 30 000,00 грн. в якості компенсації за страхування ризиків, пов`язаних з об`єктом оренди.

Умовами п. 12.1 сторони погодили, що цей договір набуває чинності з моменту його підписання повноважними представниками сторін та його нотаріального посвідчення.

Договір укладений у простій письмовій формі (п. 13.1 договору)

Всі повідомлення, що направляються сторонами один одному відповідно до цього договору повинні бути здійснені у письмовій формі та будуть вважатися направленими належним чином, якщо вони надіслані рекомендованим (цінним) листом або доставлені особисто за вказаними адресами сторін. При цьому, повідомлення направляються сторонами за адресами, які зазначені у цьому договорі або за адресами останнього відомого місцезнаходження чи місця проживання сторін. У випадку об`єктивної неможливості направлення письмового повідомлення засобами поштового зв`язку (у тому числі відсутність поштового зв`язку), сторона сповіщається шляхом направлення електронного повідомлення на електронну адресу сторони: орендодавець - ІНФОРМАЦІЯ_1 , орендар - ІНФОРМАЦІЯ_2 (п.13.3 договору).

Зазначений правочин підписаний уповноваженими представниками сторін та скріплений печатками наведених юридичних осіб.

До та після підписання вказаного договору ТОВ Стєль та ТОВ Рент Груп здійснювали листування електронною поштою. Суд відзначає, що відправник/одержувач ІНФОРМАЦІЯ_1 в подальшому іменується ТОВ Рент Груп , а відправник/одержувач ІНФОРМАЦІЯ_2 - ТОВ Стєль .

Зокрема 07.04.2017 ОСОБА_1 електронною поштою направив на адресу ТОВ Рент Груп (копія: ТОВ Стєль ) лист, у якому повідомив про направлення договору суборенди з обумовленими змінами, які внесені в режимі правок, а також поставив кілька запитань щодо об`єкта оренди.

12.04.2017 ТОВ Рент Груп направило електронною поштою на адресу ОСОБА_1 лист, у якому повідомило, що переглянуло договір, який було надіслано на його адресу, але в частині виділених виправлень (відзначивши що вважає, що інших виправлень немає) та, що більшість цих виправлень прийнято.

13.04.2017 ОСОБА_1 електронною поштою направив на адресу ТОВ Рент Груп (копія: ТОВ Стєль ) лист, у якому повідомив, що прочитав редакцію ТОВ Рент Груп договору та вказав, що має невеликі правки, що пов`язані з правками ТОВ Рент Груп , а також зазначив, що має побажання щодо договору.

17.04.2017 ТОВ Рент Груп направило електронною поштою на адресу ОСОБА_1 лист, з доданим до нього відредагованим проектом договору, та вказало, що всі зміни в цілому були погоджені, а також просило додатково подивитись та підтвердити п. 4.10 та 7.1.2.

18.04.2017 ОСОБА_1 електронною поштою направив на адресу ТОВ Рент Груп лист, у якому надав правки до кількох пунктів договору та відзначив, що за відсутності інших право він намагатиметься дуже швидко погодити цю редакцію з орендатором, а далі подивитись документи орендодавця та підписати договір.

18.04.2017 ТОВ Рент Груп направило електронною поштою на адресу ОСОБА_1 лист, у якому вказало, що приймає в цілому надану редакцію договору, окрім збільшеня строку на 2 місяці.

18.04.2017 ОСОБА_1 електронною поштою направив на адресу ТОВ Рент Груп лист, у якому вказав, що відредагував п. 4.10 та надав пояснення з цього приводу.

18.04.2017 ТОВ Рент Груп направило електронною поштою на адресу ОСОБА_1 лист, у якому сказало, що якщо це дійсно останнє зауваження, то пропонує його прийняти та рухатися далі.

18.04.2017 ОСОБА_1 електронною поштою направив на адресу ТОВ Рент Груп (копія: ТОВ Стєль ) лист, у якому вказав, що у вкладенні міститься кінцева редакція договору суборенди з усіма прийнятими правками та просив підтвердити цю редакцію.

19.04.2017 ОСОБА_1 електронною поштою направив на адресу ТОВ Рент Груп (копія: ТОВ Стєль ) лист у якому повідомив, що абз. 2 п. 4.10.3 договору повністю ідентичний ч.2 абз. 1 п. 4.10.3, а також про те, що ним вже відправлялась редакція договору в режимі правок, у якій абз. 2 був видалений (закреслений).

19.04.2017 ТОВ Рент Груп направило електронною поштою на адресу ОСОБА_1 лист, у якому вказало, що проглянуло по діагоналі ті виправлення, які обговорювались і все нібито нормально, окрім абз. 2 п. 4.10.3 який чомусь відсутній у версії договору, яка надійшла.

20.04.2017 ОСОБА_1 електронною поштою направив на адресу ТОВ Рент Груп (копія: ТОВ Стєль ) лист у якому повідомило про виправлення в абз. 1 та абз. 2 п. 4.10.3 Договору місячного строку договору на два місяці.

25.04.2017 ТОВ Рент Груп виставило ТОВ Стєль рахунок на оплату № 1 на загальну суму 788 709,67 грн, з яких: 46 451,61 грн - орендна плата за травень 2017 року; 480 000,00 грн - гарантійний платіж згідно з п. 4.7 договору суборенди від 24.04.2017; 30 000,00 грн - компенсація за страхування ризиків; 240 000,00 грн. - орендна плата за червень 2017.

У судовому засіданні господарського суду першої інстанції представники сторін повідомили, що орендна плата за травень 2017 в розмірі 46 451,61 грн, зважаючи на п. 4.1 договору, була включена в цей рахунок помилково.

25.04.2017 ОСОБА_1 електронною поштою направив на адресу ТОВ Рент Груп (копія: ТОВ Стель ) лист, у якому просив до здійснення оплати за договором отримати наступні документи: договір оренди приміщення між власником та суборендодавцем з обувмовленою можливістю передачі в суборенду; згоду заставодержателя на передачу об`єкта застави в суборенду, тощо.

26.04.2017 ТОВ Рент Груп електронною поштою направило на адресу ОСОБА_1 (копія: ТОВ Стєль ) лист у якому повідомило про документ у вкладенні, а також про те, що ще одне погодження буде направлено додатково.

26.04.2017 ТОВ Стєль електронною поштою направило на адресу ТОВ Рент Груп лист у якому ставило питання щодо отримання документів, про які йшлося раніше (без вказівки конкретних найменувань цих документів).

27.04.2017 ТОВ Стєль оплатило виставлений ТОВ Рент Груп рахунок у сумі 750 000,00 грн, перерахувавши вказані грошові кошти ТОВ Рент Груп , про що свідчить виписка з рахунку ТОВ Стєль за період з 27.04.2017 по 27.04.2017 та не заперечується ТОВ Рент Груп .

20.06.2017 ТОВ Стєль електронною поштою направило на адресу ТОВ Рент Груп лист, до якого додало два документи: вимога з повідомленням про відмову від договору оренди та про повернення грошових коштів; додаткова угода, після повернення грошей.

22.06.2017 ТОВ Стєль електронною поштою направило на адресу ТОВ Рент Груп лист у якому повідомило про очікування оплати 375 000,00 грн та підписання після цього додаткової угоди.

27.06.2017 ТОВ Рент Груп електронною поштою направило на адресу ТОВ Стєль лист, до якого додало договір, який ТОВ Рент Груп готове підписати, та просило ТОВ Стєль підписати цей договір, завірити печаткою та передати на адресу ТОВ Рент Груп два підписані екземпляри. Тільки після цього можлива оплата.

Підставами для звернення із даним позовом стали: не повернення відповідачем позивачу грошових коштів, незважаючи на те, що фактичної передачі в оренду приміщення за актом приймання-передачі не відбулося.

У відзиві на позовну заяву та в апеляційній скарзі ТОВ Рент Груп вказує про передачу примірників акта приймання-передачі представнику ТОВ Стєль , на підтвердження чого посилається на показання свідків ОСОБА_3 та ОСОБА_4 (представників ТОВ Рент Груп ), викладеними у відповідних заявах свідків та наданими у матеріали справи, а також електронною перепискою між представниками сторін.

Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови.

Статтею 16 ЦК України, положення якої кореспондуються зі статтею 20 Господарського кодексу України, встановлено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

За змістом статті 11 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема договори та інші правочини.

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків (стаття 626 ЦК України).

Правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків (частина 1 статті 202 ЦК України).

Відповідно до законодавчого визначення правочином є перш за все вольова дія суб`єктів цивільного права, що характеризує внутрішнє суб`єктивне бажання особи досягти певних цивільно-правових результатів - набути, змінити або припинити цивільні права та обов`язки. Здійснення правочину законодавством може пов`язуватися з проведенням певних підготовчих дій учасниками правочину (виготовленням документації, оцінкою майна, інвентаризацією), однак сутністю правочину є його спрямованість, наявність вольової дії, що полягає в згоді сторін взяти на себе певні обов`язки (на відміну, наприклад, від юридичних вчинків, правові наслідки яких наступають у силу закону незалежно від волі його суб`єктів).У двосторонньому правочині волевиявлення повинно бути взаємним, двостороннім і спрямованим на досягнення певної мети; породжуючи правовий наслідок, правочин - це завжди дії незалежних та рівноправних суб`єктів цивільного права.

Частиною 3 статті 203 ЦК України передбачено, що волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.

За частиною 1 статті 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Згідно з частиною 1 статті 627 ЦК України і відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до статті 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Згідно з ч. 1 статті 180 ГК України зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін , спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов`язань, як погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов`язкові умови договору відповідно до законодавства.

За визначенням частини 1 статті 759 ЦК України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов`язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Згідно зі статтею 774 ЦК України передання наймачем речі у користування іншій особі (піднайм) можливе лише за згодою наймодавця, якщо інше не встановлено договором або законом. Строк договору піднайму не може перевищувати строку договору найму. До договору піднайму застосовуються положення про договір найму.

За умовами частин 2, 3 статті 640 ЦК України, якщо відповідно до акта цивільного законодавства для укладення договору необхідні також передання майна або вчинення іншої дії, договір є укладеним з моменту передання відповідного майна або вчинення певної дії. Договір, що підлягає нотаріальному посвідченню, є укладеним з дня такого посвідчення.

Положеннями частини 1 статті 795 ЦК України визначено, що передання наймачеві будівлі або іншої капітальної споруди (їх окремої частини) оформляється відповідним документом (актом), який підписується сторонами договору. З цього моменту починається обчислення строку договору найму, якщо інше не встановлено договором.

За приписами частини 1 статті 209 ЦК України правочин, який вчинений у письмовій формі, підлягає нотаріальному посвідченню лише у випадках, встановлених законом або домовленістю сторін.

Відповідно до частини 4 статті 639 ЦК України, якщо сторони домовилися про нотаріальне посвідчення договору, щодо якого законом не вимагається нотаріальне посвідчення, такий договір є укладеним з моменту його нотаріального посвідчення.

Разом із тим відповідно до частини 2 статті 220 ЦК України, якщо сторони домовилися щодо усіх істотних умов договору, що підтверджується письмовими доказами, і відбулося повне або часткове виконання договору, але одна із сторін ухилилася від його нотаріального посвідчення, суд може визнати такий договір дійсним.

Враховуючи встановлені у справі обставини та норми чинного законодавства, які підлягають до застосування у спірних правовідносинах, колегія суддів апеляційної інстанції вважає за необхідне зазначити таке.

Як вбачається з матеріалів справи, ТОВ Рент Груп та ТОВ Стєль протягом тривалого часу вели переговори щодо умов підписаного договору та вносило до різних його пунктів правки, а також погоджувало їх. Переписка сторін електронною поштою свідчить, що перед підписанням договору сторони, і ТОВ Рент Груп зокрема, не мало зауважень щодо п. 12.1 договору, а тому, доводи відповідача про те, що п. 12.1 міститься у підписаному сторонами договорі суборенди випадково визнаються юридично неспроможними.

Доказів внесення змін чи оскарження сторонами договору в цілому або його окремої частини - п.12.1. матеріали справи не містять.

Крім того, у матеріали справи на надано належних доказів передачі ТОВ Рент Груп об`єкта оренди ТОВ Стєль у встановленому договором порядку - за актом приймання-передачі. Наведені обставини не були спростовані і під час апеляційного провадження.

Разом з тим апеляційний господарський суд вважає за необхідне зазначити про закріплений в статтях 2, 13 ГПК України принцип змагальності господарського судочинства, відповідно до якого кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом; кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний (висновки Верховного Суду у постановах від 02.10.2018 у справі № 910/18036/17, від 23.10.2019 у справі № 917/1307/18).

У постанові від 21.12.2020 у справі № 916/401/17 Верховний Суд наголосив, що 17.10.2019 набув чинності Закон України від 20.09.2019 №132-IX "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо стимулювання інвестиційної діяльності в Україні", яким було, зокрема внесено зміни до ГПК України та змінено назву статті 79 ГПК України з "Достатність доказів" на нову - "Вірогідність доказів" та викладено її у новій редакції з фактичним впровадженням у господарський процес стандарту доказування "вірогідність доказів".

Стандарт доказування "вірогідність доказів", на відміну від "достатності доказів", підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надає позивач та відповідач. Тобто з введенням в дію нового стандарту доказування необхідним є не надати достатньо доказів для підтвердження певної обставини, а надати саме ту їх кількість, яка зможе переважити доводи протилежної сторони судового процесу.

Відповідно до статті 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Тлумачення змісту цієї статті свідчить, що нею покладено на суд обов`язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються, скоріше були (мали місце), аніж не були.

За відсутності належним чином оформлених актів приймання-передачі об`єкта оренди у встановленому договором порядку, доказів передачі ТОВ Рент Груп таких актів ТОВ Стєль для підписання, а також доказів щодо звернення з вимогою про повернення таких актів після їх підписання, колегія суддів апеляційної інстанції вважає вірним висновок господарського суду першої інстанції, що ТОВ Рент Груп у встановленому договором порядку не передало ТОВ Стєль об`єкт оренди.

При цьому слід зазначити, що доводів чи доказів фактичного використання позивачем (орендарем за договором) приміщення на другому поверсі БЦ Європа Плаза , загальна площа 398 кв.м, місцезнаходження: м. Київ, вул. Саксаганського, 120, матеріали справи не містять.

Доводи апеляційної скарги про те, що ТОВ Рент Груп підписало акт приймання-передачі об`єкта оренди у двох примірниках та направило свого представника Карєва В.О. на заздалегідь погоджену зустріч з представником ТОВ Стєль , на якій представник ТОВ Стєль забрав з собою обидва оригінальні примірники акта приймання-передачі, а також доводи про те, що представники ТОВ Стєль ухилялись від повернення акту приймання-передачі та пізніше повідомили, що не бажають виконувати договір та приймати приміщення, а також ухиляються від підписання угоди про припинення договору оренди, не спростовують висновок місцевого суду про не підписання обома сторонами акта-приймання об`єкту оренди та про не передачу об`єкта оренди орендарю.

Враховуючи, що договір суборенди посвідчено нотаріально не було (про що сторонами було досягнуто згоди у підписаному договорі - п. 12.1.) і жодна із сторін цього договору не зверталась до суду з вимогою про визнання недійсним п.12.1. договору, яким передбачено нотаріальне посвідчення останнього, колегія суддів апеляційної інстанції погоджується з висновком місцевого господарського суду, що даний договір є неукладеним.

Верховний Суд у постанові від 21.12.2020 у справі № 916/401/17 вказав, що відповідно до статті 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди (частина 1 статті 638 ЦК України). Якщо сторони такої згоди не досягли, договір є неукладеним, тобто таким, що не відбувся, а наведені в ньому умови не є такими, що регулюють спірні відносини.

Відповідно до статті 1212 ЦК України, особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.

Щодо можливості застосування/не застосування статті 1212 ЦК України до спірних правовідносин, Верховний Суд у постанові від 28.12.2020 у справі № 910/5418/19 зазначив таке.

Положення глави 83 ЦК України, предметом регулювання якої є відносини, що виникають у зв`язку із безпідставним отриманням чи збереженням майна і не врегульовані спеціальними інститутами цивільного права, застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.

Кондикційні зобов`язання виникають за наявності одночасно таких умов: набуття чи збереження майна однією особою (набувачем) за рахунок іншої (потерпілого); набуття чи збереження майна відбулося за відсутності правової підстави або підстава, на якій набуто майно, згодом відпала.

У разі виникнення спору стосовно набуття майна або його збереження без достатніх правових підстав договірний характер спірних правовідносин унеможливлює застосування до них судом положень глави 83 ЦК України.

Отже, за умови встановлення обставин отримання 27.04.2017 ТОВ Рент Груп від ТОВ Стєль грошових коштів у сумі 750 000,00 грн за договором, який визнано неукладеним, що свідчить про відсутність договірного характеру у спірних правовідносинах, в силу приписів статті 1212 ЦК України наявні правові підстави для повернення ТОВ Стєль цих коштів, як таких, що зберігаються ним без достатньої правової підстави.

Посилання відповідача на те, що твердження суду про неукладеність договору суперечить позиції самого позивача, який вважав його дійсним, визнається апеляційною інстанцією непереконливим та не спростовує правильний висновок місцевого суду про те, що такий договір є неукладеним, із застосуванням у даному випадку положень статті 1212 ЦК України. При цьому апеляційна інстанція враховує правові позиції, викладені у постановах Великої Палати Верховного Суду від 25 червня 2019 року у справі № 924/1473/15, від 04.12.2019 у справі №917/1739/17, у яких зазначено, що суд, з`ясувавши при розгляді справи, що сторона або інший учасник судового процесу на обґрунтування своїх вимог або заперечень послався не на ті норми права, що фактично регулюють спірні правовідносини, самостійно здійснює правильну правову кваліфікацію останніх та застосовує для прийняття рішення ті норми матеріального і процесуального права, предметом регулювання яких є відповідні правовідносини.

Стосовно доводів скаржника про те, що судом І інстанції не надано оцінку заявам свідків, колегія суддів зазначає, що місцевим господарським судом зазначено про наявність таких заяв свідків, після чого вказано про те, що У той же час, з матеріалів справи вбачається, що сторони акт приймання-передачі об`єкта оренди не підписали і відповідач фактично не передав вказане майно позивачу, у зв`язку з чим суд дійшов висновку про те, що позивач не вступив у користування цим майном .

Відповідно до ч. 2 статті 86 ГПК України жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

А відтак, місцевий господарський суд, оцінивши у сукупності наявні в матеріалах докази, зробив висновок про не передання відповідачем позивачу об`єкта оренди.

Колегія суддів зазначає, що заяви свідків ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , у яких міститься інформація про передачу примірників акта приймання-передачі представнику ТОВ Стєль , у сукупності з іншими матеріалами справи та доказами наявними в них, не спростовують висновок суду першої інстанції про фактичне не передання в користування об`єкта оренди.

Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги.

Європейський суд з прав людини у рішенні від 10.02.2010 у справі Серявін та інші проти України зауважив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п. 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

У справі Трофимчук проти України Європейський суд з прав людини також зазначив, що хоча п. 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід.

Згідно з пунктом 1) частини 1 статті 275 ГПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.

Суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права (стаття 276 ГПК України).

Враховуючи встановлені у справі обставини та норми чинного законодавства, які підлягають до застосування у спірних правовідносинах, колегія суддів апеляційної інстанції дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування рішення місцевого господарського суду.

Судові витрати.

У зв`язку з відсутністю підстав для задоволення апеляційної скарги витрати за подання апеляційної скарги у відповідності до статті 129 ГПК України покладаються на апелянта.

Керуючись статтями 74, 86, 129, 269, 275, 276, 281-284 ГПК України, Північний апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Рент Груп" на рішення Господарського суду міста Києва від 17.09.2020 у справі №910/895/20 залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду міста Києва від 17.09.2020 у справі №910/895/20 залишити без змін.

Справу №910/895/20 повернути до Господарського суду міста Києва.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання її повного тексту за наявності підстав, передбачених у п. 2 ч. 3 статті 287 ГПК України.

Повний текст постанови складений 01.02.2021.

Головуючий суддя О.В. Попікова

Судді О.О. Євсіков

В.А. Корсак