Постанова

від 26.01.2021 по справі 911/1110/20

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"26" січня 2021 р. Справа№ 911/1110/20

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Ходаківської І.П.

суддів: Євсікова О.О.

Владимиренко С.В.

за участю секретаря судового засідання: Зозулі Н.М.

за участю представників сторін:

від позивача: Литовка Ю.А.

від відповідача: Можаєв М.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу

Товариства з обмеженою відповідальністю "Новалік Фарм"

на рішення господарського суду Київської області від 17.09.2020 (повний текст рішення складено 02.10.2020)

у справі № 911/1110/20 (суддя Кошик А.Ю.)

за позовом Co. BIOTEHNOS S.A.

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Новалік Фарм"

прo стягнення 10 099 945, 82 грн

В С Т А Н О В И В :

Короткий зміст позовних вимог

В травні 2020 року Co. BIOTEHNOS S.A. (далі за текстом - позивач) звернулось до господарського суду Київської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю Новалік Фарм (далі за текстом - відповідач; ТОВ Новалік Фарм ) прo стягнення 345 169 доларів США 50 центів заборгованості, 27 444 долари США 86 центів 3 % річних від простроченої суми та судових витрат.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем своїх зобов`язань з оплати поставленого товару за укладеним сторонами контрактом № ВТН104/2017 від 27.04.2017.

Позов в частині визначення підсудності спору обґрунтований положеннями ч.ч. 1, 2 ст. 3, п. 1 ч. 1 ст. 20, ч. 1 ст. 24, ч.ч. 1, 2 ст. 27 Господарського процесуального кодексу України (далі за текстом - ГПК України) та ч.ч. 1, 3 ст. 31 Договору між Україною та Румунією про правову допомогу та правові відносини в цивільних справах, з аналізу яких позивач дійшов висновку, що спір підлягає вирішенню судом за місцезнаходженням відповідача із застосуванням матеріального права України, тому позов поданий до господарського суду Київської області.

До початку розгляду справи по суті у суді першої інстанції відповідач звернувся до суду із заявою про закриття провадження у справі на підставі п.1 ч.1 ст. 231 ГПК України, з посиланням, зокрема, на п. 10.2 Контракту, в якому сторонами визначено, що усі їх спори і розбіжності, які не вирішені сторонами шляхом переговорів, будуть розглядатися в Арбітражному суді м. Києва, а тому, за твердженням відповідача даний спір, що виник із зовнішньоекономічних відносин, має розглядатись у МКАС України при ТПП України.

У підготовчому засіданні 21.07.2020 судом першої інстанції відхилено заяву відповідача про закриття провадження у справі, оскільки наведена в розділі 10 договору № BTH104/2017 від 27.04.2017 установа не належить ні до міжнародного комерційного арбітражу, ні до третейського суду. Крім того, в ухвалі від 21.07.2020 суд послався на те, що станом на момент укладання договору (2017 рік) Арбітражний суд м. Києва не існував.

Короткий зміст рішення місцевого господарського суду та мотиви його прийняття

Рішенням господарського суду Київської області від 17.09.2020 у справі № 911/1110/20 позов задоволено повністю з підстав його обґрунтованості; стягнуто з ТОВ Новалік Фарм на користь Co. BIOTEHNOS S.A. 345 169 доларів США 50 центів заборгованості, 27 444 долари США 86 центів 3 % річних від простроченої суми та 151 499 грн. 19 коп. витрат по сплаті судового збору.

В своєму рішенні, серед іншого, суд послався на те, що клопотання відповідача про закриття провадження у справі, у зв`язку з наявністю в контракті (п. 10.2) арбітражного застереження було відхилено з огляду на те, що станом на момент звернення до суду, так і на момент укладення контракту такого органу, як Арбітражний суд м. Києва в Україні не існувало. Таким чином, відповідне арбітражне застереження, за висновком суду, не може бути виконано у зв`язку з відсутністю органу, який має розглядати спір, тому є нікчемним і розгляд цього спору має здійснюватися за нормами чинного законодавства.

Короткий зміст апеляційної скарги та її доводів, позиції інших учасників справи

Не погоджуючись з рішенням господарського суду Київської області від 17.09.2020, Co. BIOTEHNOS S.A. звернулося з апеляційною скаргою, у якій просить скасувати згадане рішення суду як таке, що ухвалене з порушенням норм матеріального та процесуального права, постановити ухвалу, якою закрити провадження у справі, або ухвалити нове рішення, яким в позові відмовити.

Скаржник визначає підставами апеляційного оскарження судового рішення: неправильне застосування судом ч. 11 ст. 80, ст. 202, ст. 231 ГПК України; наявність сумнівів у достовірності наданих позивачем доказів, які викладені англійською мовою без їх перекладу на українську мову; підсудність даного судового спору МКАС при ТПП з огляду на наявність в укладеному сторонами контракті арбітражної угоди, яка відповідає ч. 3 ст. 377 ГПК України, ст. 38 Закону України Про зовнішньоекономічну діяльність та Регламенту МКАС при ТПП.

Позивач подав до Північного апеляційного господарського суду відзив на апеляційну скаргу, в якому просить залишити її без задоволення, а судове рішення - без змін, як законне та обґрунтоване. Позивач посилається на належність поданих ним доказів та неможливість виконання арбітражного застереження, викладеного у контракті, через неможливість ідентифікувати компетентний орган, до якого слід звертатися сторонам.

Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги по суті та явка представників сторін.

Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 26.10.2020 справу №911/1110/20 передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючий суддя - Ходаківська І.П., судді: Владимиренко С.В., Демидова А.М.

Розпорядженням керівника апарату Північного апеляційного господарського суду № 09.1-08/4202/20 від 03.11.2020 у зв`язку з перебуванням судді Демидової А.М., яка не є головуючим суддею (суддею-доповідачем), на лікарняному призначено повторний автоматизований розподіл справі №911/1110/20.

Відповідно до витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 03.11.2020 справу № 911/1110/20 передано на розгляд колегії суддів: головуючий суддя - Ходаківська І.П., судді: Євсіков О.О., Владимиренко С.В.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 09.11.2020 прийнято до свого провадження апеляційну скаргу ТОВ Новалік Фарм на рішення господарського суду Київської області від 17.09.2020 у справі №911/1110/20, розгляд апеляційної скарги призначено на 02.12.2020.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 02.12.2020 у судовому засіданні оголошено перерву у розгляді справи № 911/1110/20 до 20.01.2021.

В судовому засіданні 20.01.2021 оголошено перерву до 26.01.2021, про що присутніх у судовому засіданні представників сторін повідомлено під розписку.

У судове засідання 26.01.2021 з`явилися представники позивача та відповідача.

Представник відповідача у судовому засіданні підтримав доводи своєї апеляційної скарги, просив її задовольнити, оскаржене рішення суду скасувати та закрити провадження у справі.

Представник позивача у судовому засіданні заперечував проти доводів апеляційної скарги відповідача, просив їх відхилити, а оскаржене рішення суду залишити без змін.

Розгляд клопотань учасників справи

Позивач звернувся до суду з клопотанням про: зобов`язання відповідача доплатити судовий збір за подання ним апеляційної скарги; у разі несплати судового збору у належному розмірі повернути скаржнику його апеляційну скаргу; постановити окрему ухвалу відносно адвоката скаржника за порушення ним вимог Закону України Про судовий збір .

Клопотання мотивовано тим, що при поданні апеляційної скарги скаржником не надано суду документів, що підтверджують сплату судового збору у встановленому розмірі, а суд відкриваючи апеляційне провадження порушив принцип рівності учасників справи. Сплата судового збору в меншому розмірі, на думку заявника, має ознаки зловживання відповідачем та його представником своїми процесуальними правами.

Суд відмовляє у задоволенні вказаного клопотання з огляду на те, що часткова недоплата учасником справи суми судового збору не повинна створювати такому учасникові перешкод у доступі до правосуддя на подальших стадіях провадження зі справи. Такий підхід до вирішення даного питання узгоджується із засадою (принципом) верховенства права, закріпленим у п. 1 ч. 3 ст. 3 та ч. 1 ст. 11 ГПК України, є за даних обставин справедливим та таким, що виправдовує правомірні сподівання особи на розгляд її справи судом у розумний строк. У цьому висновку суд звертається до позиції Верховного Суду, викладеної у постанові від 24.07.2018 у справі №916/3255/17.

Водночас, такі обставини не можуть бути свідченням упередженості судді, оскільки відповідно до частини сьомої статті 6 Закону України "Про судовий збір" розподіл судового збору між сторонами та перевірка повноти сплати судового збору здійснюються відповідно до процесуального законодавства за результатами розгляду справи (ухвала Верховного Суду від 07.07.2020 у справі № 910/7137/19).

Обставини справи, встановлені судом першої та перевірені судом апеляційної інстанції

27.04.2017 між ТОВ НОВАЛІК-ФАРМ (юридичною особою за законодавством України), як покупцем, та Co. BIOTEHNOS S.A. (юридичною особою за законодавством Румунії), як продавцем, укладено Контракт № ВТН104/2017, за умовами якого, позивач взяв на себе зобов`язання поставити відповідачу розчин для ін`єкцій АЛФЛУТОП у кількості 210 000 одиниць, за ціною $13 на загальну вартість 2 730 000,00 доларів США (Товар), на умовах, визначених контрактом.

Ціна на товар за контрактом, зазначена в додатку № 1, установлюється в доларах США, на умовах СРТ Київ, аеропорт Бориспіль, і включає вартість упаковки, тари та маркування (Інкотермс 2010) (п. 2.1 контракту).

Товар постачається авіаційним транспортом на умовах СРТ Київ, аеропорт Бориспіль, протягом не більше ніж 15 робочих днів з моменту підтвердження продавцем замовлення покупця чи в інші строки, попередньо погоджені сторонами (п. 3.3 контракту).

Оплата за поставлений за контрактом товар здійснюється покупцем у доларах США згідно з інвойсами продавця шляхом банківського переказу на поточний рахунок продавця, зазначений у цьому контракті, на наступних умовах: 50 % вартості товару підлягають сплаті на умовах передоплати за фактом підтвердження замовлення продавцем; 50 % вартості товару підлягають сплаті протягом 60 календарних днів з дати поставки (п. 4.1 контракту).

Датою поставки вважається дата, зазначена в товаросупровідних документах (п. 3.4 контракту).

В п.п. 10.1, 10.2 розділу 10 Арбитраж ( Arbitration ) контракту сторони погодили: В своих взаимоотношениях стороны будут стремиться избегать противоречий и конфликтов, а в случае возникновения решать их на основе взаимного согласия. Если споры и разногласия сторон не решены путем переговоров, то споры будут рассматриваться в Арбитражном суде г. Киева, при этом, подлежащим применению считается украинское законодательство без применения коллизионных норм, а языком производства признается русский язык (мовою оригіналу) ; The parties agree to apply reasonable endeavours in order to avoid any disputes or conflicts in their relationships, and if such disputes or conflicts still appear to reach a solution by mutual consent. In case the Parties fail to reach a solution by way of bona fide negotiations, the disputes are committed to trial by Court of Arbitration, Kiev, where the applicable legislation shall be Ukrainian without using the selective rule, and the court procedural language Russian. (мовою оригіналу).

Co. BIOTEHNOS S.A. посилаючись на неналежне виконання ТОВ НОВАЛІК-ФАРМ зобов`язань за контрактом № ВТН104/2017 від 27.04.2017 щодо оплати поставленої позивачем відповідачу продукції за контрактом звернулася до господарського суду Київської області з позовом про стягнення 345 169 доларів США 50 центів заборгованості, 27 444 долари США 86 центів 3 % річних від простроченої суми.

До початку розгляду справи по суті у суді першої інстанції відповідач звернувся до суду із заявою про закриття провадження у справі на підставі п.1 ч.1 ст. 231 ГПК України, з посиланням, зокрема, на п. 10.2 Контракту, в якому сторонами визначено, що усі їх спори і розбіжності, які не вирішені сторонами шляхом переговорів, будуть розглядатися в Арбітражному суді м. Києва, а тому, за твердженням відповідача даний спір, що виник із зовнішньоекономічних відносин, має розглядатись у МКАС України при ТПП України.

Суд першої інстанції вказуючи на те, що викладене у п. 10.2 контракту арбітражне застереження не може бути виконане, оскільки сторонами у контракті зазначено назву неіснуючої арбітражної установи до якої слід звернутись, у випадку спору, тому відсутні підстави для закриття провадження у справі, та розглянув справу по суті заявлених позовних вимог.

Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови та оцінка аргументів учасників справи.

Відповідно до статті 366 ГПК України підсудність справ за участю іноземних осіб визначається цим Кодексом, законом або міжнародним договором, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України.

Питання, що виникають у сфері приватноправових відносин з іноземним елементом (хоча б один учасник правовідносин є іноземцем, особою без громадянства або іноземною особою; об`єкт правовідносин розташований на території іноземної держави; юридичний факт, який впливає на виникнення, зміну або припинення правовідносин, мав чи має місце на території іноземної держави), у тому числі й питання підсудності судам України справ з іноземним елементом, вирішуються згідно із Законом України "Про міжнародне приватне право".

Відповідно до статті 1 названого Закону (в редакції, чинній станом на момент виникнення спірних правовідносин) приватноправові відносини - це відносини, які ґрунтуються на засадах юридичної рівності, вільному волевиявленні, майновій самостійності, суб`єктами яких є фізичні та юридичні особи; іноземний елемент - це ознака, яка характеризує приватноправові відносини, що регулюються цим Законом, та виявляється в одній або кількох з таких форм: хоча б один учасник правовідносин є громадянином України, який проживає за межами України, іноземцем, особою без громадянства або іноземною юридичною особою; об`єкт правовідносин знаходиться на території іноземної держави; юридичний факт, який створює, змінює або припиняє правовідносини, мав чи має місце на території іноземної держави.

Згідно з частиною 1 статті 75 Закону України "Про міжнародне приватне право" підсудність судам України справ з іноземним елементом визначається на момент відкриття провадження у справі, незважаючи на те, що в ході провадження у справі підстави для такої підсудності відпали або змінилися, крім випадків, передбачених у статті 76 цього Закону.

Пунктами 1 та 2 частини 1 статті 76 Закону України "Про міжнародне приватне право" передбачено, що суди можуть приймати до свого провадження і розглядати будь-які справи з іноземним елементом у таких випадках: 1) якщо сторони передбачили своєю угодою підсудність справи з іноземним елементом судам України, крім випадків, передбачених у статті 77 цього Закону; 2) якщо на території України відповідач у справі має місце проживання або місцезнаходження, або рухоме чи нерухоме майно, на яке можна накласти стягнення, або знаходиться філія або представництво іноземної юридичної особи - відповідача.

Відповідно до статті 1 Закону України "Про міжнародний комерційний арбітраж", (в редакції, чинній станом на момент виникнення спірних правовідносин) до міжнародного комерційного арбітражу можуть за угодою сторін передаватися: спори з договірних та інших цивільно-правових відносин, що виникають при здійсненні зовнішньоторговельних та інших видів міжнародних економічних зв`язків, якщо комерційне підприємство хоча б однієї із сторін знаходиться за кордоном; спори підприємств з іноземними інвестиціями і міжнародних об`єднань та організацій, створених на території України, між собою, спори між їх учасниками, а так само їх спори з іншими суб`єктами права України.

Згідно зі статтею 2 Закону України "Про міжнародний комерційний арбітраж" арбітраж - це будь-який арбітраж (третейський суд) незалежно від того, чи утворюється він спеціально для розгляду окремої справи, чи здійснюється постійно діючою арбітражною установою, зокрема Міжнародним комерційним арбітражним судом або Морською арбітражною комісією при Торгово-промисловій палаті України.

Стаття 7 Закону України "Про міжнародний комерційний арбітраж" передбачає, що арбітражна угода - це угода сторін про передачу до арбітражу всіх або певних спорів, які виникли або можуть виникнути між ними в зв`язку з будь-якими конкретними правовідносинами, незалежно від того, чи мають вони договірний характер, чи ні. Арбітражна угода може бути укладена у вигляді арбітражного застереження в контракті або у вигляді окремої угоди. Арбітражна угода укладається в письмовій формі. Угода вважається укладеною в письмовій формі, якщо вона міститься в документі, підписаному сторонами, або укладена шляхом обміну листами, повідомленнями по телетайпу, телеграфу або з використанням інших засобів електрозв`язку, що забезпечують фіксацію такої угоди, або шляхом обміну позовною заявою та відзивом на позов, в яких одна із сторін стверджує наявність угоди, а інша проти цього не заперечує. Посилання в угоді на документ, що містить арбітражне застереження, є арбітражною угодою за умови, що угода укладена в письмовій формі і це посилання є таким, що робить згадане застереження частиною угоди.

Відповідно до частини 1 статті 8 Закону України "Про міжнародний комерційний арбітраж" (в редакції, чинній на дату винесення місцевим господарським судом рішення у справі) суд, до якого подано позов у питанні, що є предметом арбітражної угоди, повинен, якщо будь-яка із сторін попросить про це не пізніше подання своєї першої заяви щодо суті спору, залишити позов без розгляду і направити сторони до арбітражу, якщо не визнає, що ця арбітражна угода є недійсною, втратила чинність або не може бути виконана.

Арбітражна угода має позитивний і негативний ефект: вона зобов`язує сторони передавати спори в арбітраж і надавати складу арбітражу компетенцію щодо спорів, охоплених арбітражною угодою (позитивний ефект). Якщо виникає спір, який належить до обсягу арбітражної угоди, будь-яка зі сторін може передати його на розгляд складу арбітражу. З іншої сторони, арбітражна угода перешкоджає сторонам у спробах вирішити їх спори в суді (негативний ефект). Уклавши арбітражну угоду, сторони визначили інший обов`язковий для них порядок реалізації належних їм прав застосування судових засобів правового захисту, саме у певному (або певних) міжнародному комерційному арбітражеві. Сторона, яка уклала арбітражну угоду, не може ігнорувати такі її умови і замість обраного арбітражу звернутися до суду держави, який був би компетентним вирішити спір у разі неукладення між сторонами такого роду арбітражної угоди.

У питанні застосування п. 7 ч. 1 ст. 76 Закону України "Про міжнародне приватне право" за наявності укладеної між сторонами арбітражної угоди наявний правовий висновок Верховного Суду, який викладено у постанові від 17.04.2018 по справі № 904/4384/17. У п. 27 згаданої постанови Верховний Суд вказав, що: "за змістом пункту 7 частини 1 статті 76 Закону України "Про міжнародне приватне право" суди можуть приймати до свого провадження та розглядати справи з іноземним елементом, однак наведене не стосується тих випадків, коли між сторонами спору укладено арбітражну угоду, яка є дійсною, не втратила чинність та щодо якої не встановлено неможливості її виконання, оскільки суд, до якого подано позов у питанні, що є предметом арбітражної угоди, зобов`язаний, якщо будь-яка із сторін попросить про це не пізніше подання своєї першої заяви щодо суті спору, припинити провадження у справі і направити сторони до арбітражу".

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 231 ГПК України господарський суд закриває провадження у справі, якщо, зокрема, спір не підлягає вирішенню в порядку господарського судочинства.

Закриття провадження у справі є однією із форм завершення справи, яке зумовлено передбаченими законом обставинами. Зокрема, приписами пункту 5 частини 1 статті 231 ГПК України встановлено, що господарський суд закриває провадження у справі, якщо, після відкриття провадження у справі між сторонами укладено угоду про передачу спору на вирішення до міжнародного комерційного арбітражу або третейського суду, якщо тільки суд не визнає, що така угода є недійсною, втратила чинність або не може бути виконана.

Суд зазначає, що таку угоду сторони вправі укласти як до, так і після порушення провадження у справі. Якщо ж таку угоду укладено до порушення провадження у справі, то у разі коли відповідач не заперечує проти розгляду справи саме господарським судом, спір підлягає вирішенню останнім; у випадку якщо відповідач з посиланням на згадану угоду, яка є чинною та не визнавалася недійсною, наполягає на вирішенні спору саме міжнародним судом, господарський суд має закрити провадження у справі на підставі статті 231 ГПК України. Такого висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 03.09.2019 у справі № 904/927/18.

Предметом спору у даній справі є стягнення з відповідача заборгованості за неналежне виконання зобов`язань за контрактом.

Укладаючи контракт № ВТН104/2017 від 27.04.2017 сторонами у п. 10.2 розділу 10 Арибитраж ( Arbitration ) погоджено застереження наступного змісту: В своих взаимоотношениях стороны будут стремиться избегать противоречий и конфликтов, а в случае возникновения решать их на основе взаимного согласия. Если споры и разногласия сторон не решены путем переговоров, то споры будут рассматриваться в Арбитражном суде г. Киева, при этом, подлежащим применению считается украинское законодательство без применения коллизионных норм, а языком производства признается русский язык (мовою оригіналу) ; The parties agree to apply reasonable endeavors in order to avoid any disputes or conflicts in their relationships, and if such disputes or conflicts still appear to reach a solution by mutual consent. In case the Parties fail to reach a solution by way of bona fide negotiations, the disputes are committed to trial by Court of Arbitration, Kiev, where the applicable legislation shall be Ukrainian without using the selective rule, and the court procedural language Russian. (мовою оригіналу).

Тобто сторонами у контракті передбачено арбітражне застереження.

Відповідач під час розгляду справи в суді першої інстанції звертався до господарського суду із клопотанням про закриття провадження у справі, з посиланням на те, що в укладеному сторонами контракті передбачено арбітражне застереження, а тому справу слід розглядати в Міжнародному комерційному арбітражному суді при Торгово-промисловій палаті України.

Вказане клопотання відхилено судом першої інстанції, з посиланням на те, що зазначене арбітражне застереження не може бути виконано сторонами, оскільки у контракті міститься відсилання до неіснуючої арбітражної установи, до якої необхідно звернутись сторонам.

З таким висновком колегія погодитися не може, виходячи з такого.

Відповідно до пункту 3 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України у справі про завдання третейського суду № 1-рп/2008 від 10.01.2008 "одним із способів реалізації права кожного будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань у сфері цивільних та господарських правовідносин є звернення до третейського суду (абзац перший пункту 5 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України у справі про виконання рішень третейських судів від 24 лютого 2004 року N 3-рп/2004). Відповідно до чинного законодавства підвідомчий суду загальної юрисдикції спір у сфері цивільних і господарських правовідносин може бути передано його сторонами на вирішення третейського суду, крім випадків, встановлених законом (стаття 17 Цивільного процесуального кодексу України, стаття 12 Господарського процесуального кодексу України, стаття 6 Закону). З метою забезпечення реалізації зазначених положень кодексів, керуючись пунктом 3 частини першої статті 85 Конституції України, Верховна Рада України прийняла Закон, який регулює порядок утворення та діяльності третейських судів в Україні. Функціонування третейських судів в Україні базується не лише на засадах національного, а й міжнародного права.

Можливість передачі державою на розгляд третейських судів спорів сторін у сфері цивільних і господарських правовідносин визнана зарубіжною практикою, заснованою, в тому числі, на міжнародному праві. Загальні засади арбітражного розгляду цих спорів визначені Європейською конвенцією про зовнішньоторговельний арбітраж від 21 квітня 1961 року та рекомендовані державам Арбітражним регламентом Комісії ООН з права міжнародної торгівлі (ЮНСІТРАЛ) від 15 червня 1976 року.

Практика Європейського суду з прав людини свідчить, що звернення фізичних та/або юридичних осіб до третейського суду є правомірним, якщо відмова від послуг державного суду відбулася за вільним волевиявленням сторін спору (Рішення у справі "Девір проти Бельгії" від 27 лютого 1980 року)".

Правовідносини щодо визнання та виконання рішень міжнародних комерційних арбітражів в Україні урегульовані Конвенцією про визнання та виконання іноземних арбітражних рішень від 10 червня 1958 року (Нью-Йоркська Конвенція), яка набула чинності для України 10 січня 1961 року.

Нью-Йоркська конвенція 1958 року передбачає, що кожна договірна держава визнає арбітражну угоду, за якою сторони зобов`язуються передавати до арбітражу всі або будь-які суперечки, які виникають або можуть виникнути між ними у зв`язку з якими-небудь конкретними договірними або іншими правовідносинами, об`єкт яких може бути предметом арбітражного розгляду. Зазначений обов`язок визнання арбітражної угоди вимагає від суду також тлумачити будь-які неточності в тексті арбітражної угоди та розглядати сумніви щодо її дійсності, чинності та виконуваності на користь її дійсності, чинності та виконуваності (принцип імунітету та автономії арбітражної угоди ).

У пункті 113 Керівництва Секретаріату ЮНСІТРАЛ по Нью-Йоркській Конвенції 1958 року зазначено, що стосовно арбітражної угоди суди визначили, що вона не може бути виконана, якщо арбітражна угода мала "патологічний характер" , головним чином у таких випадках: І) якщо положення арбітражної угоди були складені нечітко і не містили достатньо вказівок, які б дали змогу перейти до арбітражного розгляду, та ІІ) якщо в арбітражній угоді призначалася арбітражна установа, якої не існує. Але суди також можуть застосовувати підхід, спрямований на сприяння арбітражному розгляду, тобто тлумачити нечіткі чи непослідовні формулювання арбітражних угод таким чином, щоб підтримати ці угоди. Перевагу необхідно надавати наміру сторін врегулювати спір в арбітражному порядку.

Відповідно до ч. 5 ст. 4 ГПК України угода про передачу спору на розгляд третейського суду (міжнародного комерційного арбітражу) допускається. До міжнародного комерційного арбітражу за угодою сторін може бути переданий будь-який спір, що відповідає вимогам, визначеним законодавством України про міжнародний комерційний арбітраж, крім випадків, визначених законом.

Відповідно до ч. 3 ст. 22 ГПК України будь-які неточності в тексті угоди про передачу спору на вирішення третейського суду, міжнародного комерційного арбітражу та (або) сумніви щодо її дійсності, чинності та виконуваності повинні тлумачитися судом на користь її дійсності, чинності та виконуваності.

Згідно з правовим висновком, викладеним у постанові Великої Палати Верховного Суду від 28.08.2018 у справі № 906/493/16, суд може визнати арбітражну угоду такою, що не може бути виконана, внаслідок істотної помилки сторін у назві арбітражу, до якого передається спір (відсилання до неіснуючої арбітражної установи), за умови відсутності в арбітражній угоді вказівки на місце проведення арбітражу чи будь-яких інших положень, які б дозволяли встановити дійсні наміри сторін щодо обрання певної арбітражної установи чи регламенту, за яким має відбуватися арбітражний розгляд.

Отже, враховуючи, що в арбітражному застереженні у контракті зазначено назву арбітражу, мовою оригіналу: Арбитражный суд г. Киева ; Court of Arbitration, Kiev , тобто це словосполучення може стосуватися тільки Міжнародного комерційного арбітражного суду при Торгово-промисловій палаті (м. Київ), а також є вказівка на місце проведення розгляду справи, мову арбітражного розгляду та матеріальне право, що підлягає застосуванню, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про можливість виконання арбітражного застереження, викладеного у п. 10.2 розділу 10 контракту Арбитраж ( Arbitration ).

Підсумовуючи зазначене, колегія зауважує, що аналізуючи умови арбітражного застереження, суд має тлумачити незначні помилки та неточності в назві арбітражних установ, що передбачені в арбітражній угоді, на користь міжнародного комерційного арбітражу. Але вирішення питання про виконуваність чи невиконуваність арбітражної угоди у зв`язку з наявністю помилок у найменуванні арбітражної установи є дискрецією суду, який ухвалює рішення з урахуванням усіх обставин справи.

Проаналізувавши укладений сторонами контракт та встановивши, що у ньому сторонами було погоджено арбітражне застереження, яке недійсним не визнавалось, відповідає вимогам законодавства і є обов`язковим для виконання сторонами, враховуючи, що відповідач наполягає на розгляді спору саме МКАС при ТПП, колегія дійшла висновку про застосування принципу імунітету та автономії арбітражної угоди.

Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги

Згідно з п. 4 ч. 1 ст. 275, п. 4 ч. 1 ст. 277 ГПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і у відповідній частині закрити провадження у справі повністю або частково або залишити позовну заяву без розгляду повністю або частково. Підставами для скасування рішення суду першої інстанції є порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

З огляду на встановлене, при прийнятті оскаржуваного рішення суд першої інстанції неправильно застосував норми процесуального права, і за наявності підстав для закриття провадження у справі розглянув спір по суті.

При таких обставинах, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а оскаржене рішення господарського суду у даній справі - повному скасуванню із закриттям провадження у справі на підставі статті ст. 231 ГПК України.

Судові витрати

Відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 7 Закону України "Про судовий збір" сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила, за ухвалою суду в разі закриття провадження у справі (крім випадків, якщо провадження у справі закрито у зв`язку з відмовою позивача від позову і така відмова визнана судом), у тому числі в апеляційній та касаційній інстанціях.

Згідно з ч. 5 ст. 130 ГПК України у разі закриття провадження у справі або залишення позову без розгляду відповідач має право заявити вимоги про компенсацію здійснених ним витрат, пов`язаних з розглядом справи, внаслідок необґрунтованих дій позивача.

Керуючись ст.ст. 129, 269, 275, 276, 278, 281-284 ГПК України, Північний апеляційний господарський суд

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Новалік Фарм" задовольнити частково.

Рішення господарського суду Київської області від 17.09.2020 у справі №911/1110/20 скасувати.

Провадження у справі № 911/1110/20 закрити.

Матеріали справи № 911/1110/20 повернути до господарського суду Київської області.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Верховного Суду у порядку та строк, передбачений ст.ст. 287-289 ГПК України.

Повний текст постанови складено та підписано - 01.02.2021.

Головуючий суддя І.П. Ходаківська

Судді О.О. Євсіков

С.В. Владимиренко