Постанова

від 26.01.2021 по справі 905/279/20

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

проспект Незалежності, 13, місто Харків, 61058

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"26" січня 2021 р. Справа № 905/279/20

Колегія суддів у складі: головуючий суддя Крестьянінов О.О., суддя Пуль О.А. , суддя Фоміна В.О.

за участі секретаря судового засідання Ярітенко О.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Східного апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Міністерства енергетики України (вх. №2947Д) на рішення господарського суду Донецької області від 14.09.2020 (рішення ухвалено суддею Демідовою П.В. 14.09.2020 у приміщенні господарського суду Донецької області, повний текст рішення складено та підписано 24.09.2020) у справі №905/279/20

за позовом Первинної організації профспілки працівників державного підприємства «Вугільна компанія «Краснолиманська» , Донецька область, м. Покровськ, м. Родинське

до Державного підприємства «Вугільна компанія «Краснолиманська» , Донецька область, м. Покровськ, м. Родинське

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача : Міністерство енергетики та захисту довкілля, м. Київ,

про визнання недійсним та скасування статуту

ВСТАНОВИЛА:

Рішенням господарського суду Донецької області від 14.09.2020 у справі №905/279/20 позовні вимоги Первинної організації профспілки працівників державного підприємства «Вугільна компанія «Краснолиманська» до Державного підприємства «Вугільна компанія «Краснолиманська» , за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: Міністерство енергетики та захисту довкілля, про визнання недійсним та скасування статуту задоволено; визнано недійсним та скасовано статут Державного підприємства «Вугільна компанія «Краснолиманська» в редакції, затвердженій наказом №14 від 14.01.2020р. Міністерства енергетики та захисту довкілля України; стягнуто з Державного підприємства «Вугільна компанія «Краснолиманська» на користь Первинної організації профспілки працівників державного підприємства «Вугільна компанія «Краснолиманська» суму сплаченого судового збору у розмірі 4204,00 грн.

Міністерство енергетики України звернулося до Східного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій, посилаючись на неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати рішення господарського суду Донецької області від 14.09.2020 у справі №905/279/20 та ухвалити нове, яким у задоволенні позову Первинної організації профспілки працівників державного підприємства «Вугільна компанія «Краснолиманська» до Державного підприємства «Вугільна компанія «Краснолиманська» відмовити повністю.

В обґрунтування апеляційної скарги Міністерство енергетики України зазначає, зокрема, таке:

- положеннями Закону України Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань та Цивільного кодексу України передбачено, що статут набирає чинності з моменту державної реєстрації. Наказом Мінекоенерго №14 від 14.01.2020 керівника ДП «ВК «Краснолиманська» зобов`язано повідомити Мінекоенерго про державну реєстрацію Статуту у триденний строк після здійснення такої. Проте, інформація про державну реєстрацію Статуту ДП «ВК «Краснолиманська» не надходила;

- позивачем обрано невірний спосіб захисту, оскільки статут ДП «ВК «Краснолиманська» затверджений наказом Мінекоенерго №14 від 14.01.2020, а отже вимоги повинні стосуватися визнання протиправним та скасування вказаного наказу;

- Галузевою угодою між Міністерством енергетики та вугільної промисловості України, іншими державними органами, власниками (об`єднаннями власників), що діють у вугільній галузі, і всеукраїнськими профспілками вугільної промисловості не передбачено обов`язку погодження статуту підприємства з профспілками;

- законодавством не передбачено обов`язкову участь працівників в управлінні підприємства, а Кодексом законів про працю передбачено лише право працівників брати участь в управлінні;

- позивачем не надано доказів, які б свідчили, що нова редакція статуту погіршує стан трудового колективу підприємства відповідача та порушує баланс відносин.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 30.11.2020 (колегія суддів у складі: головуючий суддя Крестьянінов О.О., суддя Пуль О.А., суддя Шевель О.В.) поновлено Міністерству енергетики України строк на подання апеляційної скарги на рішення господарського суду Донецької області від 14.09.2020 у справі №905/279/20; відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою; повідомлено учасників справи, що розгляд апеляційної скарги відбудеться 22.12.2020.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 22.12.2020 відкладено розгляд справи на 26.01.2021.

15.01.2021 електронною поштою від Міністерства енергетики України надійшла заява про забезпечення проведення судового засідання, призначеного на 26.01.2021 у режимі відеоконференції, в якій заявник просив визначити відповідальними за проведення відеоконференції господарський суд м. Києва або Шостий апеляційний адміністративний суд, або будь-який інший суд м. Києва, а у разі неможливості проведення судового засідання у приміщенні суду, використати систему відеозв`язку « EasyCon» (вх. №445).

Відповідно до розпорядження Східного апеляційного господарського суду щодо повторного автоматизованого розподілу справи та протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 25.01.2021 у зв`язку з тимчасовою непрацездатністю судді Шевель О.В., яка входила до складу судової колегії, для розгляду справи сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя Крестьянінов О.О., суддя Пуль О.А., суддя Фоміна В.О.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 25.01.2021 у зв`язку з тим, що зазначені в клопотанні Міністерства енергетики України суди заброньовані для проведення інших судових засідань, ухвалено судове засідання у справі №905/279/20, призначене на 26.01.2021 о 12:00 год., провести за участю представника Міністерства енергетики України в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду за допомогою системи відеоконференцзв`язку « EаsyCon» .

Згідно акту Східного апеляційного господарського суду від 26.01.2021 №12-33/55 Про несправність (неналежне функціонування) системи відеоконференцзв`язку під час підключення до системи Програмний комплекс EаsyCon встановлено відсутність технічної можливості з`єднання з учасником провадження - представником Міністерства енергетики України, а саме: був відсутній звук та зображення, що унеможливило проведення судового засідання в режимі відеоконференції.

Апеляційний господарський суд звертає увагу, що відповідно ч. 11 ст. 197 ГПК України використовувані судом і учасниками судового процесу технічні засоби і технології мають забезпечувати належну якість зображення та звуку, а також інформаційну безпеку. Учасникам судового процесу має бути забезпечена можливість чути та бачити хід судового засідання, ставити запитання і отримувати відповіді, здійснювати інші процесуальні права та обов`язки. При цьому, ризики технічної неможливості участі у відеоконференції поза межами приміщення суду, переривання зв`язку тощо несе учасник справи, який подав відповідну заяву (ч. 5 ст. 197 ГПК України).

Враховуючи викладене, за об`єктивних обставин виявилося неможливим проведення судового засідання в режимі відеоконференції.

Оскільки учасники справи були повідомлені про дату, час і місце судового засідання, клопотання про відкладення розгляду справи від них не надходили, в силу положень ч. 11, 12 ст. 270 ГПК України неявка сторін або інших учасників справи не перешкоджає розгляду справи.

У судовому засіданні представник відповідача підтримав доводи та вимоги апеляційної скарги та просив її задовольнити.

Інші учасники справи у судове засідання не з`явились.

Дослідивши матеріали справи, перевіривши в межах доводів та вимог апеляційної скарги законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції, колегія суддів Східного апеляційного господарського суду встановила таке.

Наказом Міністерства енергетики і вугільної промисловості України №174 від 01.06.2011 затверджено Статут ДП «Вугільна компанія «Краснолиманська» , який погоджено головою профспілкового комітету ДП «Вугільна компанія «Краснолиманська» (протокол №56 від 18.05.2011) та зареєстровано в Державному реєстрі 14.06.2011.

Відповідно до п.2 постанови Кабінету Міністрів України від 02.09.2019 №829 «Деякі питання оптимізації системи центральних органів виконавчої влади» Міністерство енергетики та вугільної промисловості було реорганізовано шляхом приєднання до Міністерства енергетики та захисту довкілля (далі також - Міністерство). Постановою Кабінету Міністрів України від 27.05.2020 №425 Деякі питання оптимізації системи центральних органів виконавчої влади Міністерство енергетики та захисту довкілля України перейменовано на Міністерство енергетики України.

Згідно статуту ДП «Вугільна компанія «Краснолиманська» (у вказаній редакції 2011 року) воно було засноване на державній власності згідно з наказом Мінпаливенерго України від 05.01.2001 року №535 та належало до сфери управління Міністерства енергетики і вугільної промисловості України.

Відповідно до п. 3.2 Статуту підприємство здійснює свою діяльність на основі і відповідно до чинного законодавства України, Галузевої угоди, колективного договору, цього статуту, який затверджується Уповноваженим органом управління за участю трудового колективу, рішень Уповноваженого органу управління та внутрішніх нормативних актів підприємства.

Майно підприємства становлять основні фонди, інші необоротні та оборотні активи, вартість яких відображається у самостійному балансі підприємства. Майно підприємства є державною власністю і закріплюється за ним на праві господарського відання. Підприємство володіє, користується, розпоряджається зазначеним майном на умовах, встановлених цим статутом, вчиняючи щодо нього будь які дії, що не суперечать чинному законодавству (п.4.1 Статуту). Відчуження майна, що є державною власністю та закріпленого за підприємством на праві господарського відання здійснюється за погодженням з Уповноваженим органом управління у порядку, визначеному чинним законодавством. Відчуження об`єктів соціально-культурного призначення (санаторії-профілакторії, бази відпочинку, дитячі оздоровчі заклади), збудованих за рахунок коштів підприємства, без згоди Уповноваженого органу управління та трудового колективу (профспілки) підприємства, не допускається (п.4.4 Статуту).

Підприємство має право в установленому чинним законодавством порядку створювати на території України та за її межами філії, представництва, відділення та інші структурні підрозділи. Положення про підрозділи затверджуються керівником підприємства за участю трудового колективу (профспілок), а положення про структурні підрозділи з видобутку та збагачення вугілля погоджується з Уповноваженим органом управління (п. 5.1.4 Статуту).

Відповідно до п. 6.5 Статуту повноваження трудового колективу підприємства реалізуються загальними зборами (конференцією) через профспілки та їх відповідні виборні органи. Рішення з соціально-економічних питань, що стосуються діяльності підприємства та його підрозділів, розробляються їх органами управління за участю трудових колективів (профспілок) і відображаються у колективних договорах підприємства і його підрозділів. Право укладання трудового договору від імені власника надається керівнику підприємства з однієї сторони і відповідним профспілковим органам з іншої сторони. Керівник підприємства з ініціативи трудового колективу структурного підрозділу підприємства уповноважує керівника структурного підрозділу підприємства укласти колективний договір з трудовим колективом (профспілками) в межах компетенції цього підрозділу (пункти 6.5.1 - 6.5.3 Статуту).

Згідно п. 7.6 Статуту прибуток підприємства, що залишається після покриття витрат на оплату праці, матеріальних і прирівняних до них витрат, оплати відсотків за кредитами банків, сплати передбачених законодавством України податків та інших загальнообов`язкових платежів до бюджету та цільових фондів залишається у повному його розпорядженні. Прибуток розподіляється керівником підприємства за участю трудового колективу (профспілки) і використовується відповідно до кошторису, затвердженого керівником підприємства.

Питання соціального розвитку, включаючи поліпшення умов праці, життя та здоров`я, гарантії обов`язкового медичного страхування членів трудового колективу та їх сімей вирішуються керівником Підприємства за участю відповідного виборчого органу профспілки, якщо інше не передбачене законодавством (п.7.9 Статуту).

Відповідно до п. 10.2 Статуту припинення діяльності підприємства здійснюється комісією з припинення діяльності (ліквідаційною комісією), яка утворюється згідно з рішенням Уповноваженого органу управління. До складу комісії з припинення діяльності (ліквідаційної комісії) входять представники підприємства в особі його органу управління, трудового колективу (профспілок) та можуть входити представники Уповноваженого органу управління.

Крім того, 18.07.2006 року між власником в особі генерального директора ДП «Вугільна компанія «Краснолиманська» та трудовим колективом в особі профспілкового комітету Профспілки працівників вугільної промисловості було укладено Колективний договір, пунктом 1.1 якого встановлено, що договір є документом правового характеру, що містить взаємні обов`язки між власником і трудовим колективом, які діють у відповідності до Гірничого Закону України, Кодексу Законів про працю України, Закону України «Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності» , Закону України «Про охорону праці» , Системою управління охорони праці у вугільній промисловості України, Генеральної угоди між Кабінетом Міністрів України, всеукраїнськими об`єднаннями організацій роботодавців та підприємців і всеукраїнськими профспілками і профоб`єднаннями та Галузевою угодою між Міністерством палива та енергетики України і всеукраїнськими профспілками вугільної промисловості Україні і інших нормативно-правових актів.

У процесі реалізації угоди сторони зобов`язуються прагнути знаходити шляхи до взаєморозуміння та конструктивного співробітництва, визнавати та поважати права іншої сторони, сумлінно виконувати права іншої сторони та виконувати взяті на себе обов`язки. (п. 1.7 Колективного договору).

Пунктом 2.1 Колективного договору встановлено, що в обов`язки адміністрації входить дотримуватись при організації виробництва і праці положень діючих законодавчих актів і нормативних документів, що стосуються виробничої діяльності.

В обов`язки профспілки перед трудовим колективом входить: здійснення контролю за діяльністю адміністрації підприємства в межах повноважень з питань, що стосуються виконання та дотримання КЗпП, «Гірничого закону» , Генеральної та Галузевої угоди та положень цієї угоди, підводити підсумки виконання колективного договору за звітний період на конференції трудового колективу (п.3.1 Колективного договору); захист прав робітників на працю, прийняття участі у розробці та здійсненні державної політики в галузях трудових відносин, оплати праці, соціального захисту (п. 3.2 Колективного договору); бути непідзвітною, непідконтрольною у своїй діяльності, не залежати від органів державної влади, органів місцевого самоврядування, роботодавців, інших громадських організацій, політичних партій, представляти права та інтереси робітників у відносинах з роботодавцем, в управлінні підприємством. (пункти 3.8 та 3.9 Колективного договору).

Положеннями п. 5.6 Колективного договору передбачено, що профспілка в особі своїх виборчих органів і представників здійснює громадський контроль за дотриманням роботодавцем і членами трудового колективу законодавчих і інших нормативних актів з охорони праці, створенням безпечних і нешкідливих умов праці, належного підприємницького побуту для робітників та забезпеченням їх засобами колективного та індивідуального захисту.

У відповідності до п.8.1 Колективного договору учасники угоди встановили перелік об`єктів соціальної та невиробничої сфери, а також погодили, що у випадку відчуження або придбання об`єктів соцкультпобуту, остаточне рішення приймається тільки з обов`язковим погодженням із профспілкою.

За змістом п.8.32 Колективного договору з метою збереження лікувально-оздоровчих баз підприємства, передача санаторію-профілакторію, пансіонату, бази відпочинку в комунальну або іншу власність відбувається за домовленістю із профспілкою.

До обов`язків адміністрації, відповідно до п. 9.4 Колективного договору входить погодження з профкомом рішень по соціально-економічним питанням. У відповідності до п. 9.11 Колективного договору роботодавець погоджує із профспілкою використання прибутку підприємства, який направляється на матеріальні та соціально-культурні заходи, стороннім громадянам, підприємствам, організаціям, закладам.

Листом від 27.12.2019 (№ 01/11-241/3) ДП «Вугільна компанія «Краснолиманська» звернулося до Міністерства енергетики та захисту довкілля України, в якому повідомляло, що на виконання листа Міністерства Про надання та затвердження нової редакції статуту №1.1-50-13110 підприємством було вжито заходи щодо підготовки нової редакції Статуту та 30.11.2019передано у чотирьох примірниках на погодження до профспілкової організації. Станом на дату надіслання листа, у зв`язку із відсутністю голови профспілкового комітету, нова редакція Статуту не погоджена з боку профспілки. Відповідач звернув увагу, що листом №1.1-50-13110 не встановлено граничного терміну надання нової редакції Статуту на затвердження, а тому запевнив, що після погодження нової редакції Статуту профспілковою організацією ДП «Вугільна компанія «Краснолиманська» , вона буде передана на затвердження Міністерству.

Листом №1/01 від 06.01.2020 позивач повідомив Міністерство про те, що на електронну адресу профспілки надійшла примірна редакція Статуту. Проте, у зв`язку із оголошенням наказом ДП «Вугільна компанія «Краснолиманська» №875 від 19.12.2019 з 19.12.2019 року на підприємстві простою, профспілковий комітет позбавлений можливості провести збори для обговорення та затвердження запропонованої примірної моделі Статуту. За відсутності погодження статуту профспілкою, голова повідомив про неможливість підписання статуту зі свого боку. У листі зауважено, що після закінчення обставин, які зумовили простій, запропонована редакція статуту буде винесена на обговорення трудового колективу.

Проте, 14.01.2020 Міністерством видано наказ №14 про затвердження Статуту ДП «Вугільна компанія «Краснолиманська» у новій редакції, зобов`язано керівника відповідача забезпечити державну реєстрацію Статуту та надати відповідну інформацію у триденний строк після державної реєстрації Статуту.

Вказана нова редакція Статуту 2020 року містить розділ 10 «Трудовий колектив та соціальна діяльність Підприємства» , положеннями якого передбачено, що трудовий колектив підприємства становлять усі громадяни, які своєю працею беруть участь у його діяльності на основі трудового договору (контракту, угоди), або інших форм, що регулюють трудові відносини працівника з підприємством. Повноваження трудового колективу підприємства реалізуються загальними зборами (конференцією) та через їх виборні органи, уповноважені трудовим колективом на представництво інтересів працівників. Виробничі, трудові і соціальні відносини трудового колективу з адміністрацією підприємства регулюються колективним договором. Питання соціального розвитку, зокрема включаючи поліпшення умов праці, життя та здоров`я, гарантії обов`язкового медичного страхування працівників Підприємства та їх сімей, вирішуються трудовим колективом за участю керівника Підприємства, якщо інше не передбачено законодавством (пункти 10.1-10.5 Статуту в редакції 2020 року).

Звертаючись з позовом первинна організація профспілки ДП «Вугільна компанія «Краснолиманська» зазначала, що Статут відповідача в редакції від 14.01.2020 був затверджений без участі трудового колективу, з порушенням п. 3.2 Статуту ДП «Вугільна компанія «Краснолиманська» (2011 року) та норм трудового законодавства щодо участі трудового колективу в управлінні підприємством. Зокрема, у новій редакції Статуту відсутній механізм, який би передбачав участь трудового колективу підприємства у розподілі отриманого прибутку, у процесі внесення змін до статуту підприємства, при прийнятті рішення про припинення діяльності підприємства; не передбачено створення фонду на покриття витрат для задоволення соціальних потреб працівників відповідно до трудового договору та галузевої угоди. Враховуючи вищевикладене позивач просив визнати недійсним та скасувати Статут ДП «Вугільна компанія «Краснолиманська» , затверджений наказом Міністерства енергетики та захисту довкілля України №14 від 14.01.2020.

Відповідач, заперечуючи проти позову, посилається на його необґрунтованість та зазначає, що відповідно до постанови Кабінету Міністрів України №829 від 02.09.2019 Міністерство енергетики та захисту довкілля є правонаступником майна, прав та обов`язків Міністерства енергетики та вугільної промисловості. Оскільки редакція Статуту від 2011 року визначає Уповноважений орган управління - Міненерго вугілля, виникла потреба внести зміни до вказаного Статуту. Наказом №14 від 14.01.2020 затверджено Статут, яким внесено відповідні зміни. Враховуючи, що погодження редакції Статуту відповідача є фактично реалізацією права трудового колективу на участь в управлінні підприємством, оскаржуваний документ був направлений на погодження до Первинної організації профспілки працівників ДП «Вугільна компанія «Краснолиманська» .

Міністерство енергетики та захисту довкілля України заперечуючи проти позову також зазначило, що позивачем обрано невірний спосіб захисту. Оскільки Статут ДП «Вугільна компанія «Краснолиманська» затверджений наказом Мінекоенерго від 14.01.2020 №14, тому позовні вимоги повинні стосуватися визнання протиправним та скасування вказаного наказу, що має здійснюватися в порядку адміністративного судочинства. Крім того, положеннями Галузевої угоди не передбачено повноважень профспілкових органів погоджувати Статут підприємства. Отже, Мінекоенерго та ДП «Вугільна компанія «Краснолиманська» не зобов`язані погоджувати статут із первинною організацією профспілки працівників.

Приймаючи оскаржуване рішення та задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції зазначив, що п. 3.2 Статуту (в редакції 2011 року) встановлено, що підприємство здійснює свою діяльність на підставі Статуту, який затверджується Уповноваженим органом управління за участю трудового колективу. Ігнорування запровадженого правила погіршує стан трудового колективу підприємства та порушує баланс партнерських відносин між підприємством та трудовим колективом, передбачений ч.1 ст. 65 ГК України. Крім того, спірною редакцією статуту не передбачено механізму, який би передбачав участь трудового колективу підприємства в його управлінні, у розподілі отриманого прибутку, розпорядженні об`єктами соціальної сфери, у внесенні змін до статуту, у припиненні діяльності підприємства, що є порушенням прав трудового колективу мати гарантовану легалізацію своїх прав на участь в управлінні підприємством.

Надаючи правову кваліфікацію обставинам справи, колегія суддів зазначає таке.

Відповідно до положень ст. 87 Цивільного кодексу України для створення юридичної особи її учасники (засновники) розробляють установчі документи, які викладаються письмово і підписуються всіма учасниками (засновниками), якщо законом не встановлений інший порядок їх затвердження. Установчим документом товариства є затверджений учасниками статут або засновницький договір між учасниками, якщо інше не встановлено законом. Товариство, створене однією особою, діє на підставі статуту, затвердженого цією особою.

Згідно ст. 57 Господарського кодексу України установчими документами суб`єкта господарювання є рішення про його утворення або засновницький договір, а у випадках, передбачених законом, статут (положення) суб`єкта господарювання. Статут суб`єкта господарювання повинен містити відомості про його найменування, мету і предмет діяльності, розмір і порядок утворення статутного капіталу та інших фондів, порядок розподілу прибутків і збитків, про органи управління і контролю, їх компетенцію, про умови реорганізації та ліквідації суб`єкта господарювання, а також інші відомості, пов`язані з особливостями організаційної форми суб`єкта господарювання, передбачені законодавством. Статут може містити й інші відомості, що не суперечать законодавству. Статут (положення) затверджується власником майна (засновником) суб`єкта господарювання чи його представниками, органами або іншими суб`єктами відповідно до закону.

Відповідно до ст. 62 Господарського кодексу України підприємство, якщо законом не встановлено інше, діє на основі статуту або модельного статуту.

Управління підприємством здійснюється відповідно до його установчих документів на основі поєднання прав власника щодо господарського використання свого майна і участі в управлінні трудового колективу. Власник здійснює свої права щодо управління підприємством безпосередньо або через уповноважені ним органи відповідно до статуту підприємства чи інших установчих документів. На всіх підприємствах, які використовують найману працю, між власником або уповноваженим ним органом і трудовим колективом або уповноваженим ним органом повинен укладатися колективний договір, яким регулюються виробничі, трудові та соціальні відносини трудового колективу з адміністрацією підприємства. Вимоги до змісту і порядок укладення колективних договорів визначаються законодавством про колективні договори. Трудовий колектив підприємства становлять усі громадяни, які своєю працею беруть участь у його діяльності на основі трудового договору (контракту, угоди) або інших форм, що регулюють трудові відносини працівника з підприємством. Повноваження трудового колективу щодо його участі в управлінні підприємством встановлюються статутом або іншими установчими документами відповідно до вимог цього Кодексу, законодавства про окремі види підприємств, закону про трудові колективи. Рішення з соціально-економічних питань, що стосуються діяльності підприємства, виробляються і приймаються його органами управління за участі трудового колективу і уповноважених ним органів. Особливості управління підприємствами окремих видів (організаційних форм підприємств) встановлюються цим Кодексом та законами про такі підприємства (ст. 65 Господарського кодексу України).

Відповідно до ст. 19 Закону України Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності профспілки, їх об`єднання здійснюють представництво і захист трудових, соціально-економічних прав та інтересів членів профспілок в державних органах та органах місцевого самоврядування, у відносинах з роботодавцями, а також з іншими об`єднаннями громадян.

Профспілки представляють права та інтереси працівників у відносинах з роботодавцем в управлінні підприємствами, установами, організаціями, а також у ході приватизації об`єктів державної та комунальної власності, беруть участь у роботі комісій з приватизації представляють інтереси працівників підприємства-боржника в комітеті кредиторів у ході процедури банкрутства. Роботодавці зобов`язані брати участь в заходах профспілок щодо захисту трудових та соціально-економічних прав на їх запрошення. (ст. 25 Закону України Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності ).

Статтею 243 Кодексу Законів про працю передбачено, що відповідно до Конституції України та Закону України "Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності" громадяни України мають право на основі вільного волевиявлення без будь-якого дозволу створювати професійні спілки з метою представництва, здійснення і захисту своїх трудових та соціально-економічних прав та інтересів, вступати до них та виходити з них на умовах і в порядку, визначених їх статутами, брати участь у роботі професійних спілок.

Відповідно до ст. 245 Кодексу Законів про працю працівники мають право брати участь в управлінні підприємствами, установами, організаціями через загальні збори (конференції), ради трудових колективів, професійні спілки, які діють у трудових колективах, інші органи, уповноважені трудовим колективом на представництво, вносити пропозиції щодо поліпшення роботи підприємства, установи, організації, а також з питань соціально-культурного і побутового обслуговування. Власник або уповноважений ним орган зобов`язаний створювати умови, які б забезпечували участь працівників в управлінні підприємствами, установами, організаціями.

Таким чином, законодавцем передбачено обов`язок власника або уповноваженого ним органу забезпечувати участь працівників в управлінні підприємством.

Як вже зазначалось, п. 3.2 Статуту в редакції 2011 року передбачено, що підприємство здійснює свою діяльність на основі і відповідно до чинного законодавства України, Галузевої угоди, колективного договору, цього статуту, який затверджується Уповноваженим органом управління за участю трудового колективу, рішень Уповноваженого органу управління та внутрішніх нормативних актів підприємства.

Тобто у Статуті відповідно до ст. 65 ГК України закріплено повноваження трудового колективу щодо його участі в управлінні підприємством, зокрема, шляхом затвердження Статуту за його участю.

В свою чергу, нова реакція Статуту ДП «Вугільна компанія «Краснолиманська» 2020 року затверджена уповноваженим органом управління з порушенням п. 3.2 Статуту 2011 року без участі трудового колективу (профспілки). Крім того, Статутом 2011 року передбачено участь трудового колективу, зокрема, у питаннях відчуження об`єктів соціально-культурного призначення, затвердження положення про підрозділи, у розподілі прибутку, у прийнятті рішення про ліквідацію підприємства тощо.

Колегія суддів вважає слушним посилання суду першої інстанції на приписи ст.7 Закону України «Про колективні договори і угоди» , в якій визначено, що межі компетенції трудового колективу у розподілу прибутку залежать від того, чи передбачено це статутом підприємства.

Нова реакція Статуту від 14.01.2020 вищезазначених умов не передбачає, що є порушенням прав трудового колективу на участь в управлінні підприємством.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що порушення п. 3.2 Статуту від 01.06.2011 та затвердження нової редакції Статуту ДП «Вугільна компанія «Краснолиманська» від 14.01.2020 без участі трудового колективу (профспілки) призвело до погіршення стану трудового колективу підприємства, порушує баланс партнерських відносин між підприємством та його трудовим колективом, передбачених ч.1 ст. 65 ГК України. А тому місцевим господарським судом обґрунтовано та правомірно задоволено позовні вимоги.

Стосовно доводів апеляційної скарги щодо відсутності державної реєстрації нової редакції Статуту ДП «Вугільна компанія «Краснолиманська» та відповідно не набрання ним чинності, колегія суддів зазначає таке.

Дійсно станом на час прийняття оскаржуваного рішення та на час винесення даної постанови відсутня інформація про реєстрацію нової редакції Статуту, затвердженого наказом від 14.01.2020 року.

Крім того, в Єдиному державному реєстрі судових рішень оприлюднено ухвалу господарського суду Донецької області від 05.02.2020 у справі №905/248/20, якою задоволено заяву Первинної організації профспілки працівників державного підприємства Вугільна компанія Краснолиманська , м.Родинське, м.Покровськ, Донецька область, №б/н від 03.02.2020 про заборону Державному підприємству Вугільна компанія Краснолиманська та будь-яким суб`єктам державної реєстрації, а також будь-яким іншим особам, які виконують функції у сфері державної реєстрації в розумінні вимог Закону України Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань , здійснювати будь-які дії щодо державної реєстрації змін до відомостей про юридичну особу, що містяться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, на підставі наказу Міністерства енергетики та захисту довкілля України від 14.01.2020 №14 Про затвердження Статуту Державного підприємства Вугільна компанія Краснолиманська до набрання законної сили рішення по справі. До набрання законної сили рішенням Господарського суду Донецької області по суті спору: заборонено Державному підприємству Вугільна компанія Краснолиманська та будь-яким суб`єктам державної реєстрації, а також будь-яким іншим особам, які виконують функції у сфері державної реєстрації в розумінні вимог Закону України Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань , здійснювати будь-які дії щодо державної реєстрації змін до відомостей про юридичну особу, що містяться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, на підставі наказу Міністерства енергетики та захисту довкілля України від 14.01.2020 №14 Про затвердження Статуту Державного підприємства Вугільна компанія Краснолиманська .

Проте, за змістом положень Цивільного кодексу України, Господарського кодексу України, Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань» , набрання чинності змін до статуту не пов`язано із фактом їх реєстрації. Крім того, відповідно до ч. 5 ст. 89 Цивільного кодексу України зміни до установчих документів юридичної особи, які стосуються відомостей, включених до єдиного державного реєстру, набирають чинності для третіх осіб з дня їх державної реєстрації. Юридичні особи та їх учасники не мають права посилатися на відсутність державної реєстрації таких змін у відносинах із третіми особами, які діяли з урахуванням цих змін.

Необхідно також зазначити, що сам факт не проведення державної реєстрації статутного документу, не може бути перешкодою для звернення згідно ст. 4 Цивільного кодексу України до суду особою, яка вважає, що таким актом можуть бути порушені, невизнані або оспорювані її права та законні інтереси, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Стосовно доводів заявника апеляційної скарги щодо невірно обраного позивачем способу захисту, колегія суддів зазначає таке.

Згідно ст. 2 Господарського процесуального кодексу України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.

У розумінні приписів ст. 15, 16 ЦК України, ст. 20 ГК України, спосіб захисту повинен бути таким, що відповідає закону, змісту порушеного права, характеру його порушення та наслідкам, спричиненим цим порушенням.

Статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод визнається право людини на доступ до правосуддя, а відповідно до статті 13 зазначеної Конвенції - на ефективний спосіб захисту прав, і це означає, що особа має право пред`явити в суді таку вимогу на захист цивільного права, яка відповідає змісту порушеного права та характеру правовідношення.

Водночас засіб захисту, що вимагається згаданою статтею повинен бути "ефективним" як у законі, так і на практиці, зокрема, у тому сенсі, щоб його використання не було ускладнене діями або недоглядом органів влади відповідної держави (пункт 75 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Афанасьєв проти України" від 05.04. 2005, заява № 38722/02).

Статтею 5 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що здійснюючи правосуддя, господарський суд захищає права та інтереси фізичних і юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного права чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.

Об`єктом захисту є порушене, невизнане або оспорюване право чи цивільний інтерес. Порушення права пов`язано із позбавленням його володільця можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково. При оспорюванні або невизнанні права виникає невизначеність у праві, викликана поведінкою іншої особи.

Таким чином, порушення, невизнання або оспорювання суб`єктивного права є підставою для звернення особи до суду за захистом цього права із застосуванням відповідного способу захисту. Особа, права якої порушено, може скористатися не будь-яким, а конкретним способом захисту свого права, який має відповідати тим фактичним обставинам, які склалися, виходячи із тих відносин, які відповідають відповідним нормам права.

Колегія суддів вважає, що в даному випадку за відсутності погодження нової редакції статуту з трудовим колективом, що може призвести до істотного звуження його прав, заявлена вимога про визнання недійсним статуту ДП «Вугільна компанія «Краснолиманська» в редакції від 14.01.2020 може забезпечити належне поновлення порушених прав позивача.

Посилання Міністерства на положення Галузевої угоди, якою, за твердженням Міністерства, на передбачено обов`язку погоджувати статут із первинною організацією профспілки працівників, колегія суддів зазначає таке.

03.07.2001 між Міністерством енергетики та вугільної промисловості України, іншими державними органами, власниками чи роботодавцями, їх об`єднаннями, або уповноваженими ними органами (далі - власники (роботодавці), та Профспілкою працівників вугільної промисловості України та Незалежною профспілкою гірників України (далі - Профспілки) укладено Галузеву угоду.

Відповідно до додатку 1 до розділу 1 вказаної Угоди її учасниками зі сторони Профспілок є Професійна спілка працівників вугільної промисловості України та Незалежна професійна спілка гірників України.

Необхідно зазначити, що з матеріалів справи прямо не вбачається, що Первинна організація профспілки працівників Державного підприємства «Вугільна компанія «Краснолиманська» входить до складу Професійної спілки працівників вугільної промисловості України.

Проте, якщо взяти до уваги положення вказаної Галузевої угоди, то п. 4.5 передбачено, що Угодою встановлюються додаткові гарантії з урахуванням норм і рекомендацій Міжнародної організації праці та Всесвітньої організації охорони здоров`я, ратифікованих Україною, понад гарантії, встановлені чинним законодавством України.

Тобто, вказаною Галузевою угодою надано додаткові права профспілкам працівників вугільної промисловості України, понад тих, які, зокрема, встановлені Статутом підприємства. Таким чином, навіть за обставин відсутності в положеннях Галузевої угоди обов`язку власника або уповноваженого органу управління підприємства погоджувати статут із первинною організацією профспілки, це не звільняє їх від обов`язку дотримання положень законодавства та Статуту (зокрема в редакції 2011 року).

В той же час, п. 7.6 Галузевої угоди прямо передбачено, що профспілкові органи і комітети на всіх рівнях, зокрема, приймають участь в напрацюванні розділів Статутів підприємств, а також змін до них з питань соціальних і трудових відносин, що фактично кореспондується з положеннями п. 3.2 Статуту від 01.06.2011.

Відповідно до ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень (ст.74 ГПК України).

Згідно ст. 76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ст. 77 ГПК України).

Відповідно до ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Враховуючи, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, а доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження під час апеляційного розгляду, колегія суддів дійшла висновку про залишення апеляційної скарги без задоволення, а рішення - без змін.

Керуючись статтями 269, 275, 281-284 ГПК України, колегія суддів Східного апеляційного господарського суду, -

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу Міністерства енергетики України залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Донецької області від 14.09.2020 у справі №905/279/20 залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття. Порядок і строки оскарження передбачені статтями 286 - 289 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст постанови складено 01.02.2021.

Головуючий суддя О.О. Крестьянінов

Суддя О.А. Пуль

Суддя В.О. Фоміна