Постанова

від 28.04.2021 по справі 905/279/20

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 квітня 2021 року

м. Київ

Справа № 905/279/20

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Кібенко О. Р. - головуючого, Кондратової І. Д., Стратієнко Л. В.,

за участю секретаря судового засідання - Шпорта О. В.,

представників учасників справи:

Первинної організації профспілки працівників державного підприємства "Вугільна компанія "Краснолиманська" - не з`явилися,

Державного підприємства "Вугільна компанія "Краснолиманська" - не з`явилися,

Міністерства енергетики України - Ткаченко О. Ю.,

розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Міністерства енергетики України

на рішення Господарського суду Донецької області від 14.09.2020 (суддя Демідова П. В.)

та постанову Східного апеляційного господарського суду від 26.01.2021 (колегія суддів у складі: Крестьянінов О. О., Пуль О. А., Фоміна В. О.)

у справі за позовом Первинної організації профспілки працівників державного підприємства "Вугільна компанія "Краснолиманська"

до Державного підприємства "Вугільна компанія "Краснолиманська"

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - Міністерства енергетики України

про визнання недійсним та скасування статуту.

ВСТУП

1. У цій справі спір виник між Первинною організацією профспілки працівників державного підприємства "Вугільна компанія "Краснолиманська" (далі - Профспілка) та Державним підприємством "Вугільна компанія "Краснолиманська" (далі - Підприємство). Спір пов`язаний з тим, що Міністерство енергетики України (далі - Міністерство) затвердило нову редакцію статуту Підприємства.

2. Профспілка вважала, що нову редакцію статуту Підприємства затвержено без погодження з трудовим колективом. Стверджувала, що нова редакція статуту звузила права трудового колективу щодо управління Підприємством порівняно з попередньою редакцією. На думку Профспілки це порушує колективний договір та галузеву угоду. Профспілка подала позов до Підприємства про визнання недійсним та скасування статуту.

3. Суди попередніх інстанцій позов задовольнили. Міністерство звернулося з касаційною скаргою до Верховного Суду.

4 . У цій справі перед Верховним Судом постали такі питання:

1) чи має право трудовий колектив державного підприємства погоджувати (затверджувати) статут підприємства поряд з його власником (єдиним учасником);

2) чи звужує статут у редакції 2020 року права трудового колективу, передбачені колективним договором та галузевою угодою, порівняно зі статутом у редакції 2011 року;

3) чи можуть бути оскаржені зміни до статуту (статут в новій редакції), які не були зареєстровані;

4) чи може бути оскаржений статут державного підприємства без оскарження наказу уповноваженого органу про його затвердження;

5) чи можна одночасно просити скасувати статут та визнати його недійсним.

5. Верховний Суд частково задовольнив касаційну скаргу.

ІСТОРІЯ СПРАВИ

Обставини справи

6. 03.07.2001 між Міністерством енергетики та вугільної промисловості України (правонаступник - Міністерство), іншими державними органами, власниками (або їх об`єднаннями), що здійснюють господарську діяльність у вугільній галузі, та всеукраїнськими профспілками вугільної промисловості укладено Галузеву угоду (далі - Галузева угода).

7. 18.07.2006 власник в особі генерального директора Підприємства та трудовий колектив в особі профспілкового комітету Профспілки працівників вугільної промисловості України уклали колективний договір (далі - Колективний договір), п. 1.1 якого встановили, що договір є документом правового характеру, який містить взаємні обов`язки між власником і трудовим колективом, що діють у відповідності до Гірничого Закону України, Кодексу Законів про працю України (далі - КЗпП), Закону "Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності", Закону "Про охорону праці", Системи управління охорони праці у вугільній промисловості України, Генеральної угоди між Кабінетом Міністрів України, всеукраїнськими об`єднаннями організацій роботодавців та підприємців і всеукраїнськими профспілками і профоб`єднаннями та Галузевою угодою між Міністерством палива та енергетики України і всеукраїнськими профспілками вугільної промисловості Україні та інших нормативно-правових актів.

8. Наказом Міністерства енергетики і вугільної промисловості України від 01.06.2011 № 174 затверджено статут Підприємства , який погоджено головою профспілкового комітету Підприємства (протокол від 18.05.2011 № 56) та зареєстровано в державному реєстрі 14.06.2011 (далі - Статут).

9. Згідно з положеннями Статуту Підприємства воно засновано на державній власності та належить до сфери управління Міністерства енергетики і вугільної промисловості України.

10. Відповідно до п. 3.2 Статуту Підприємство здійснює свою діяльність на підставі та відповідно до чинного законодавства України, Галузевої угоди, колективного договору, цього статуту, який затверджується уповноваженим органом управління за участю трудового колективу, рішень уповноваженого органу управління та внутрішніх нормативних актів підприємства.

11 . Відповідно до п. 2 постанови Кабінету Міністрів України від 02.09.2019 № 829 "Деякі питання оптимізації системи центральних органів виконавчої влади" Міністерство енергетики та вугільної промисловості реорганізовано шляхом приєднання до Міністерства енергетики та захисту довкілля.

12 . 27.12.2019 Підприємство направило лист № 01/11-241/3 до Міністерства енергетики та захисту довкілля України, в якому повідомило, що на виконання його листа № 1.1-50-13110 "Про надання та затвердження нової редакції статуту" Підприємство вжило заходи щодо підготовки нової редакції Статуту та 30.11.2019 передало у чотирьох примірниках на погодження до Профспілки. Станом на дату надсилання листа, у зв`язку з відсутністю голови профспілкового комітету, нова редакція Статуту не погоджена з боку Профспілки. Підприємство звернуло увагу, що Міністерством не встановлено граничного терміну надання нової редакції Статуту на затвердження, і запевнило, що після погодження нової редакції Статуту Профспілкою вона буде передана на затвердження Міністерству.

13. 06.01.2020 позивач повідомив Міністерство про те, що на електронну адресу Профспілки надійшла примірна редакція Статуту (лист № 1/01). Однак, у зв`язку з оголошенням наказом від 19.12.2019 № 875 на Підприємстві простою з 19.12.2019, профспілковий комітет позбавлений можливості провести збори для обговорення та затвердження запропонованої примірної моделі Статуту. За відсутності погодження Статуту Профспілкою, її голова повідомив про неможливість підписання Статуту зі свого боку. У листі зауважено, що після закінчення обставин, які зумовили простій, запропонована редакція Статуту буде винесена на обговорення трудового колективу.

14 . 14.01.2020 Міністерство видало наказ № 14 про затвердження Статуту Підприємства у новій редакції, яким зобов`язало керівника Підприємства забезпечити державну реєстрацію Статуту та надати відповідну інформацію у триденний строк після його реєстрації.

15 . Постановою Кабінету Міністрів України від 27.05.2020 № 425 "Деякі питання оптимізації системи центральних органів виконавчої влади" Міністерство енергетики та захисту довкілля України перейменовано на Міністерство енергетики України.

Короткий зміст позовних вимог

16. У лютому 2020 року Профспілка звернулася в Господарський суд Донецької області з позовом до Підприємства про визнання недійсним та скасування Статуту Підприємства, затвердженого наказом Міністерства від 14.01.2020 № 14.

17 . В обґрунтування позовних вимог позивач посилався на затвердження Статуту Підприємства без участі трудового колективу та з порушенням вимог трудового законодавства в частині участі трудового колективу в управлінні Підприємством.

18 . Позивач стверджував, що у новій редакції Статуту відсутній механізм, який би передбачав участь трудового колективу Підприємства у розподілі отриманого прибутку, у процесі внесення змін до Статуту, при ухваленні рішення про припинення діяльності Підприємства; Статут не передбачає створення фонду на покриття витрат для задоволення соціальних потреб працівників відповідно до колективного договору та галузевої угоди.

Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій

19. Господарський суд Донецької області рішенням від 14.09.2020, залишеним без змін постановою Східного апеляційного господарського суду від 26.01.2021, позов задовольнив: визнав недійсним та скасував Статут Підприємства в редакції, затвердженій наказом Міністерства від 14.01.2020 № 14.

20 . Суд першої інстанції послався на те, що п. 3.2 Статуту в редакції 2011 року встановлював, що Підприємство здійснює свою діяльність на підставі Статуту, який затверджується уповноваженим органом управління за участю трудового колективу; ігнорування запровадженого правила погіршує стан трудового колективу Підприємства та порушує баланс партнерських відносин між Підприємством та трудовим колективом, передбачений ч. 1 ст. 65 Господарського кодексу України (далі - ГК); спірна редакція Статуту не встановлює механізм, який би передбачав участь трудового колективу Підприємства в його управлінні, у розподілі отриманого прибутку, розпорядженні об`єктами соціальної сфери, у внесенні змін до Статуту, у припиненні діяльності Підприємства, що є порушенням прав трудового колективу мати гарантовану легалізацію своїх прав на участь в управлінні Підприємством.

21 . Ухвалюючи постанову з посиланням на положення ст. 87 Цивільного кодексу України (далі - ЦК), ст. ст. 57, 62, 65 ГК, ст. ст. 19, 25 Закону "Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності", ст. ст. 243, 245 КЗпП, п. 3.2 Статуту в редакції 2011 року, суд апеляційної інстанції послався на таке:

- нова реакція Статуту в редакції 2020 року затверджена уповноваженим органом управління з порушенням п. 3.2 Статуту в редакції 2011 року без участі трудового колективу (Профспілки), що призвело до погіршення стану трудового колективу Підприємства, порушує баланс партнерських відносин між Підприємством та його трудовим колективом;

- Статут Підприємства в редакції 2011 року передбачав участь трудового колективу у питаннях відчуження об`єктів соціально-культурного призначення, затвердження положення про підрозділи, у розподілі прибутку, у прийнятті рішення про ліквідацію Підприємства тощо; стаття 7 Закону "Про колективні договори і угоди" передбачає, що межі компетенції трудового колективу у розподілу прибутку залежать від того, чи передбачено це статутом підприємства; нова реакція Статуту Підприємства 2020 року цих умов не передбачає, що є порушенням прав трудового колективу на участь в управлінні Підприємством;

- доводи Міністерства про відсутність державної реєстрації нової редакції Статуту Підприємства та, відповідно, ненабрання ним чинності, відхиляються; інформація про реєстрацію нової редакції Статуту відсутня; в межах справи № 905/248/20 діє заборона здійснювати будь-які дії щодо державної реєстрації змін до відомостей про Підприємство на підставі наказу Міністерства від 14.01.2020 № 14 до набрання законної сили рішенням Господарського суду Донецької області по суті спору; проте, за змістом положень ЦК, ГК, Закону "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань" набрання чинності змін до статуту не пов`язано з фактом їх реєстрації; в силу положень ч. 5 ст. 89 ЦК з дня державної реєстрації змін до установчих документів юридичної особи, які стосуються відомостей, включених до єдиного державного реєстру, вони набирають чинності для третіх осіб; сам факт непроведення державної реєстрації статутного документу не є перешкодою для звернення до суду за захистом порушеного права відповідно до ст. 4 ЦК;

- доводи Міністерства про обрання позивачем невірного способу захисту порушеного права відхиляються, оскільки виходячи із положень ст. ст. 15, 16 ЦК, ст. 20 ГК, ст. ст. 2, 5 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК) за відсутності погодження нової редакції Статуту з трудовим колективом, що може призвести до істотного звуження його прав, заявлена вимога про визнання його недійсним може забезпечити належне поновлення порушених прав позивача;

- посилання Міністерства на положення Галузевої угоди, якою, за твердженням Міністерства, не передбачено обов`язку погоджувати Статут з первинною організацією профспілки працівників, відхиляються, оскільки п. 4.5 цієї Угоди встановлює додаткові гарантії з урахуванням норм і рекомендацій Міжнародної організації праці та Всесвітньої організації охорони здоров`я, ратифікованих Україною, понад гарантії, встановлені чинним законодавством України; тож Галузевою угодою надано додаткові права профспілкам працівників вугільної промисловості України, понад тих, які, зокрема, встановлені Статутом Підприємства; тому навіть за обставин відсутності в положеннях Галузевої угоди обов`язку власника або уповноваженого органу управління Підприємства погоджувати статут з первинною організацією профспілки, це не звільняє їх від обов`язку дотримання положень законодавства та Статуту в редакції 2011 року; п. 7.6 Галузевої угоди прямо передбачає, що профспілкові органи і комітети на всіх рівнях, зокрема, приймають участь в напрацюванні розділів Статутів підприємств, а також змін до них з питань соціальних і трудових відносин, що фактично кореспондується з положеннями п. 3.2 Статуту в редакції 2011 року.

Короткий зміст наведених у касаційній скарзі вимог

22. 25.02.2021 Міністерство звернулося до Верховного Суду з касаційною скаргою на рішення Господарського суду Донецької області від 14.09.2020 та постанову Східного апеляційного господарського суду від 26.01.2021, в якій просить їх скасувати та ухвалити нове рішення про відмову в позові.

Доводи учасників справи

23. Скаржник у касаційній скарзі посилається на п. 3 ч. 2 ст. 287 ГПК та зазначає, що суди попередніх інстанцій порушили та неправильно застосували положення ч. 5 ст. 89 ЦК, ст. 57 ГК, ч. 1 ст. 245 КЗпП, ст. 236 ГПК. Стверджує, що відсутній висновок Верховного Суду щодо застосування зазначених норм у подібних правовідносинах у контексті можливості скасування статуту підприємства без скасування індивідуального акту (наказу органу управління), яким цей статут затверджено. Окрім цього, відсутні висновки щодо обов`язковості участі працівників в управлінні підприємством, оскільки відповідно до положень ч. 1 ст. 245 КЗпП це є їх правом, а не обов`язком. Вважає рішення судів попередніх інстанцій необґрунтованими та такими, що ухвалені при неповному з`ясуванні всіх обставин, що мають значення для вирішення справи.

24 . Скаржник також зазначає, що:

- положення ЦК та Закону "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань" передбачають, що Статут набирає чинності з моменту державної реєстрації; наказом Міністерства від 14.01.2020 № 14 керівника Підприємства зобов`язано повідомити про державну реєстрацію Статуту у триденний строк після її здійснення; проте, інформація про державну реєстрацію оскаржуваного Статуту не надходила;

- позивач обрав неправильний спосіб захисту порушеного права, оскільки оспорюваний Статут затверджений наказом Міністерства від 14.01.2020 № 14, а тому позовні вимоги повинні стосуватись визнання протиправним та скасування цього наказу (вимоги про скасування статуту повинні бути похідними від них); наказ не визнано протиправним та не скасовано, а скасований статут не є актом індивідуальної дії та, відповідно, не є рішенням суб`єкта владних повноважень; порушене право позивача могло бути поновлено лише шляхом визнання протиправним та скасування наказу від 14.01.2020 № 14, як правового акту індивідуальної дії, яким затверджено Статут Підприємства;

- відповідно до положень ст. 65 ГК та Галузевої угоди, ні Міністерство, ані Підприємство не зобов`язані погоджувати статут з Профспілкою; п. 7.6 Галузевої угоди передбачені повноваження профспілкових органів і комітетів на всіх рівнях, серед яких відсутні повноваження щодо погодження статутів підприємств;

- задоволення позову прямо впливає на права та обов`язки Міністерства, яке у цій справі є лише третьою особою;

- позивач не довів, що нова редакція Статуту погіршує стан трудового колективу та порушує баланс партнерських відносин;

- законодавство не передбачає обов`язкову участь працівників в управлінні Підприємством, а КЗпП передбачає лише право працівників брати участь у такому управлінні.

Надходження касаційної скарги на розгляд Верховного Суду

25. Ухвалою від 15.03.2021 Верховний Суд відкрив касаційне провадження, розгляд касаційної скарги призначив на 07.04.2021; ухвалою від 07.04.2021 - відклав розгляд справи на 28.04.2021.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Чи має право трудовий колектив державного підприємства погоджувати (затверджувати) статут підприємства поряд з його власником (єдиним учасником)?

26. Суди попередніх інстанцій встановили, що Статут Підприємства у редакції 2011 року погоджено Профспілкою, тоді як Статут у редакції 2020 року затверджений наказом Міністерства без такого погодження.

27 . Скаржник стверджує, що чинне законодавство України не зобов`язує Міністерство або Підприємство погоджувати Статут з трудовим колективом і не передбачає обов`язкову участь працівників в управлінні підприємствами, натомість надає їм право на це.

28 . Також Міністерство стверджує, що норма щодо участі трудового колективу у затвердженні статуту державного підприємства була передбачена законодавством, яке вже втратило чинність.

29 . Відповідно до ст. 62 ГК підприємство - самостійний суб`єкт господарювання, створений компетентним органом державної влади або органом місцевого самоврядування, або іншими суб`єктами для задоволення суспільних та особистих потреб шляхом систематичного здійснення виробничої, науково-дослідної, торговельної, іншої господарської діяльності в порядку, передбаченому цим Кодексом та іншими законами. Підприємство, якщо законом не встановлено інше, діє на основі статуту або модельного статуту.

30. Згідно зі ст. 65 ГК управління підприємством здійснюється відповідно до його установчих документів на основі поєднання прав власника щодо господарського використання свого майна і участі в управлінні трудового колективу. Повноваження трудового колективу щодо його участі в управлінні підприємством встановлюються статутом або іншими установчими документами відповідно до вимог цього Кодексу, законодавства про окремі види підприємств, закону про трудові колективи. Рішення з соціально-економічних питань, що стосуються діяльності підприємства, виробляються і приймаються його органами управління за участі трудового колективу і уповноважених ним органів.

31. Стаття 69 ГК передбачає, що питання щодо поліпшення умов праці, життя і здоров`я, гарантії обов`язкового медичного страхування працівників підприємства та їх сімей, а також інші питання соціального розвитку вирішуються трудовим колективом за участі власника або уповноваженого ним органу відповідно до законодавства, установчих документів підприємства, колективного договору.

32. Відповідно до ст. 245 КЗпП працівники мають право брати участь в управлінні підприємствами, установами, організаціями через загальні збори (конференції), ради трудових колективів, професійні спілки, які діють у трудових колективах, інші органи, уповноважені трудовим колективом на представництво, вносити пропозиції щодо поліпшення роботи підприємства, установи, організації, а також з питань соціально-культурного і побутового обслуговування.

33. У ст. 9 Закону "Про підприємства в Україні", який втратив чинність з 01.01.2004, передбачалося, що підприємство діє на підставі статуту. Статут затверджується власником (власниками) майна, а для державних підприємств - власником майна за участю трудового колективу. На момент виникнення спірних відносин такої норми в законодавстві вже не існувало.

34. Водночас, в п. 3.2 Статуту в редакції 2011 року встановлено, що Підприємство здійснює свою діяльність на підставі Статуту, який затверджується уповноваженим органом управління за участю трудового колективу. Тобто, ця норма лишилася в Статуті і, відповідно, діє щодо Підприємства. Верховний Суд вважає, що ця норма не означає право трудового колективу погоджувати чи затверджувати статут виходячи з наступного.

35. Відповідно до ч. 2 ст. 87 ЦК товариство, створене однією особою , діє на підставі статуту, затвердженого цією особою .

36. Відповідно до ч. 1 ст. 6 Закону "Про управління об`єктами державної власності" уповноважені органи управління об`єктами державної власності: 1) приймають рішення про створення, реорганізацію і ліквідацію підприємств, установ та організацій, заснованих на державній власності; 2) ініціюють створення господарських структур, розробляють проекти їх установчих документів; 3) затверджують статути (положення) підприємств , установ та організацій, що належать до сфери їх управління, і господарських структур та здійснюють контроль за їх дотриманням.

37. Згідно з пп. 21 п. 11 Положення про Міністерство енергетики та захисту довкілля України (в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 18.09.2019 № 847) Міністерство утворює, ліквідує, реорганізовує підприємства, установи та організації, що належать до сфери управління Міністерства, затверджує положення про них (їх статути ), здійснює у межах своїх повноважень інші функції з управління об`єктами державної власності, що належать до сфери управління Міністерства.

38 . Таким чином, відповідно до положень чинного законодавства, лише Міністерство як вищий орган управління Підприємством має право затверджувати його статут та зміни до нього.

39 . Суди попередніх інстанцій встановили, що відносини Підприємства та трудового колективу регулюються також Галузевою угодою та Колективним договором. Відповідно до ст. 1 Закону "Про колективні договори і угоди" колективний договір, угода укладаються на основі чинного законодавства, прийнятих сторонами зобов`язань з метою регулювання виробничих, трудових і соціально-економічних відносин і узгодження інтересів працівників та роботодавців. У ст. 5 цього Закону встановлено, що умови колективних договорів і угод, укладених відповідно до чинного законодавства, є обов`язковими для підприємств, на які вони поширюються, та сторін, які їх уклали.

40. Галузева угода передбачає, що трудовий колектив бере участь у напрацюванні розділів статутів підприємств, а також змін до них з питань соціальних і трудових відносин (п. 7.6).

41. Тобто, у Галузевій угоді передбачено не право погодження чи затвердження статуту Підприємства Профспілкою, а участь трудового колективу у напрацюванні відповідних розділів, що передбачає право Профспілки отримати проект статуту для обговорення у трудовому колективі і надати пропозиції щодо нього.

42 . Таким чином, перед затвердженням статуту Підприємства Міністерство мало би провести консультації з трудовим колективом шляхом направлення проекту нової редакції статуту, отримання пропозицій, їх розгляду, відхилення чи прийняття, проведення переговорів з цих питань з Профспілкою як представником трудового колективу тощо.

43 . Так, 30.11.2019 Підприємство передало проект Статуту на погодження до Профспілки. 06.01.2020 Профспілка повідомила Міністерство про те, що у зв`язку з оголошенням на Підприємстві простою з 19.12.2019, профспілковий комітет позбавлений можливості провести збори для обговорення цього проекту. У листі зауважено, що після закінчення обставин, які зумовили простій, запропонована редакція статуту буде винесена на обговорення трудового колективу.

44 . Проте, не дочекавшись пропозицій від Профспілки, Міністерство 14.01.2020 затвердило нову редакцію Статуту Підприємства.

45 . Оскільки Підприємство вже розпочало таку процедуру консультацій щодо нової редакції Статуту шляхом направлення Профспілці його проекту, то позивач мав законні очікування щодо її логічного завершення після усунення перешкод, які носили об`єктивний характер (запропонована редакція статуту мала бути винесена на обговорення трудового колективу після закінчення обставин, що зумовили простій).

46. Відповідно до ст. 1 Закону "Про соціальний діалог в Україні" соціальний діалог це процес визначення та зближення позицій, досягнення спільних домовленостей та прийняття узгоджених рішень сторонами соціального діалогу, які представляють інтереси працівників, роботодавців та органів виконавчої влади і органів місцевого самоврядування, з питань формування та реалізації державної соціальної та економічної політики, регулювання трудових, соціальних, економічних відносин.

47 . У п. 1.7 Колективного договору передбачено, що у процесі реалізації угоди сторони зобов`язуються прагнути знаходити шляхи до взаєморозуміння та конструктивного співробітництва, визнавати та поважати права іншої сторони, сумлінно виконувати права іншої сторони та виконувати взяті на себе обов`язки.

48 . Таким чином, Підприємство та Міністерство у процесі затвердження нової редакції Статуту без його обговорення з трудовим колективом порушило додаткові гарантії залучення трудового колективу у питання управління Підприємством, передбачені Галузевою угодою, Колективним договором та Статутом Підприємства у редакції 2011 року.

49 . Водночас, Верховний Суд погоджується з доводами скаржника, що ні чинне законодавство, ані Галузева угода чи Колективний договір не передбачають право трудового колективу або Профспілки затверджувати чи погоджувати статут Підприємства. Законодавство передбачає різні форми участі трудового колективу у питаннях управління підприємством, але такої форми як затвердження чи погодження статуту підприємства чинне законодавство не містить.

50 . Верховний Суд наголошує, що оскільки право на управління державним підприємством має його засновник (власник) - держава в особі міністерства, а трудовий колектив державного підприємства чи його профспілка не є таким засновником (учасником), то немає правових підстав для погодження (затвердження) ним статуту підприємства поряд з його власником (єдиним учасником). Таким чином, рішення щодо включення або не включення пропозицій трудового колективу до Статуту має ухвалювати саме Міністерство як орган, уповноважений виконувати функції держави з управління Підприємством.

51 . Таким чином, оспорюваний Статут був затверджений уповноваженим органом, але без проведення обговорення з трудовим колективом.

52 . Водночас, права позивача можна вважати порушеними тільки у випадку, якщо нова редакція Статуту, яка не була обговорена з трудовим колективом, суттєво змінила, звузила гарантії та права трудового колективу, передбачені Галузевою угодою, Колективним договором та Статутом Підприємства у редакції 2011 року.

53. Тобто, порушення прав трудового колективу можливе лише у випадку прийняття нової редакції Статуту (внесення до нього змін) без обговорення з трудовим колективом (Профспілкою) в частині положень, які стосуються певного кола питань, передбачених чинною редакцією Статуту, Галузевою угодою та Колективним договором.

54 . Тому, для з`ясування питання про те, чи порушило права трудового колективу прийняття нової редакції Статуту (внесення до нього змін) без обговорення з Профспілкою, необхідно дослідити коло питань, щодо яких такі зміни вносилися. Самого факту прийняття Статуту (внесення до нього змін) без обговорення з трудовим колективом (Профспілкою) недостатньо для висновку про наявність порушеного права останнього.

Чи звужує Статут у редакції 2020 року права трудового колективу, передбачені Колективним договором та Галузевою угодою, порівняно зі Статутом у редакції 2011 року?

55. Галузева угода надає додаткові права профспілкам, трудовим колективам працівників вугільної промисловості України, понад ті, які встановлені чинним законодавством. Пункт 7.6 цієї угоди передбачає, що профспілкові органи і комітети на всіх рівнях, зокрема, приймають участь в напрацюванні розділів статутів підприємств, а також змін до них з питань соціальних і трудових відносин.

56 . У п. 8.1 Колективного договору встановлений перелік об`єктів соціальної та невиробничої сфери, а також передбачено, що у випадку відчуження або придбання об`єктів соцкультпобуту остаточне рішення приймається тільки з обов`язковим погодженням з профспілкою.

57 . За змістом п. 8.32 Колективного договору з метою збереження лікувально-оздоровчих баз підприємства, передача санаторію-профілакторію, пансіонату, бази відпочинку в комунальну або іншу власність відбувається за домовленістю із профспілкою.

58 . До обов`язків адміністрації, відповідно до п. 9.4 Колективного договору, належить погодження з профкомом рішень по соціально-економічним питанням. Роботодавець погоджує з профспілкою використання прибутку підприємства, який направляється на матеріальні та соціально-культурні заходи, стороннім громадянам, підприємствам, організаціям, закладам (п. 9.11 Колективного договору).

59 . Статут Підприємства у редакції 2011 року відповідно до положень Галузевої угоди та Колективного договору передбачав низку повноважень трудового колективу з вирішення питань управління Підприємством:

- відчуження об`єктів соціально-культурного призначення (санаторії-профілакторії, бази відпочинку, дитячі оздоровчі заклади), збудованих за рахунок коштів Підприємства, без згоди уповноваженого органу управління та трудового колективу (профспілки) Підприємства, не допускається (п. 4.4 Статуту);

- Підприємство має право в установленому чинним законодавством порядку створювати на території України та за її межами філії, представництва, відділення та інші структурні підрозділи. Положення про підрозділи затверджуються керівником підприємства за участю трудового колективу (профспілок), а положення про структурні підрозділи з видобутку та збагачення вугілля погоджується з уповноваженим органом управління (п. 5.1.4 Статуту);

- згідно з п. 7.6 Статуту прибуток Підприємства, що залишається після покриття витрат на оплату праці, матеріальних і прирівняних до них витрат, оплати відсотків за кредитами банків, сплати передбачених законодавством України податків та інших загальнообов`язкових платежів до бюджету та цільових фондів, залишається у повному його розпорядженні. Прибуток розподіляється керівником Підприємства за участю трудового колективу (профспілки) і використовується відповідно до кошторису, затвердженого керівником Підприємства;

- питання соціального розвитку, включаючи поліпшення умов праці, життя та здоров`я, гарантії обов`язкового медичного страхування членів трудового колективу та їх сімей, вирішуються керівником Підприємства за участю відповідного виборчого органу профспілки, якщо інше не передбачене законодавством (п. 7.9 Статуту);

- відповідно до п. 10.2 Статуту припинення діяльності Підприємства здійснюється комісією з припинення діяльності (ліквідаційною комісією), яка утворюється згідно з рішенням уповноваженого органу управління. До складу комісії з припинення діяльності (ліквідаційної комісії) входять представники Підприємства в особі його органу управління, трудового колективу (профспілок) та можуть входити представники уповноваженого органу управління.

60. Суди встановили, що у Статуті Підприємства в редакції 2011 року передбачена участь трудового колективу у вирішенні визначених Статутом окремих питань діяльності (відчуження об`єктів соціально-культурного призначення, затвердження положення про підрозділи, участь у розподілі прибутку, участі у прийнятті рішення про ліквідацію підприємства тощо), у той час як Статут у редакції 2020 року таких прав не передбачає.

61 . Так, у п. 6.5 Статуту в редакції 2020 року встановлено, що повноваження трудового колективу Підприємства реалізуються загальними зборами (конференцією) через профспілки та їх відповідні виборні органи. Рішення з соціально-економічних питань, що стосуються діяльності Підприємства та його підрозділів, розробляються їх органами управління за участю трудових колективів (профспілок) і відображаються у колективних договорах підприємства і його підрозділів. Право укладання трудового договору від імені власника надається керівнику Підприємства з однієї сторони і відповідним профспілковим органам з іншої сторони. Керівник Підприємства з ініціативи трудового колективу структурного підрозділу Підприємства уповноважує керівника структурного підрозділу Підприємства укласти колективний договір з трудовим колективом (профспілками) в межах компетенції цього підрозділу (п. п. 6.5.1- 6.5.3 Статуту).

62 . У зв`язку з цим правильним є висновок судів попередніх інстанцій про те, що відбулося фактичне усунення Профспілки від участі в напрацюванні розділів Статуту Підприємства, в тому числі з питань соціальних і трудових відносин, що призвело до порушення балансу партнерських відносин між Підприємством та трудовим колективом, передбачених Галузевою угодою та Колективним договором.

Чи можуть бути оскаржені зміни до статуту (статут в новій редакції), які не були зареєстровані?

63. Скаржник посилається на п. 11 ч. 1 ст. 15, п. 4 ч. 1 ст. 1 Закону "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань" і вважає, що нова редакція Статуту набирає чинності з моменту її державної реєстрації.

64 . Статут Підприємства у новій редакції не був зареєстрований, а відповідно не набув чинності. Через це, на думку скаржника, його оскарження в судовому порядку неможливе.

65. В силу ч. 5 ст. 89 ЦК (на яку також посилається скаржник) зміни до установчих документів юридичної особи, які стосуються відомостей, включених до єдиного державного реєстру, набирають чинності з дня їх державної реєстрації для третіх осіб. Юридичні особи та їх учасники не мають права посилатися на відсутність державної реєстрації таких змін у відносинах із третіми особами, які діяли з урахуванням цих змін.

66 . Таким чином, зміни до установчих документів юридичної особи набирають чинності для самої юридичної особи та її учасників.

67 . В силу положень зазначених норм, після затвердження Статуту Підприємства у новій редакції наказом Міністерства від 14.01.2020 № 14 він набув чинності для Міністерства та Підприємства, а також для третіх осіб, які діяли з урахуванням цих змін.

68 . Тому, Верховний Суд відхиляє доводи скаржника про те, що відсутність державної реєстрації нової редакції Статуту Підприємства робить неможливим визнання його недійсним у судовому порядку.

69 . Факт непроведення державної реєстрації змін до статуту не може бути перешкодою для звернення до суду особою, яка вважає, що цим установчим документом у новій редакції порушено її права та законні інтереси.

Чи може бути оскаржений статут державного підприємства без оскарження наказу уповноваженого органу про його затвердження?

70. Скаржник стверджує, що Міністерство є суб`єктом владних повноважень, накази якого на підставі п. 2 ч. 1 ст. 5 Кодексу адміністративного судочинства України та ст. 15 Закону "Про центральні органи виконавчої влади" можуть бути оскаржені до адміністративного суду в порядку, встановленому законом.

71 . Скаржник вважає, що позивач обрав неправильний спосіб захисту, оскільки оскаржуваний статут затверджений у новій редакції наказом Міністерства від 14.01.2020 № 14, а отже позовні вимоги повинні стосуватися передусім визнання протиправним та скасування цього наказу. А вимоги про скасування Статуту в редакції 2020 року є похідними від вимог про скасування наказу.

72 . На думку скаржника, невідповідність обраного позивачем способу захисту способам, визначним у законодавстві, є підставою для відмови в позові. Суди попередніх інстанцій неправильного визначили характер спірних відносин, наявність/відсутність порушеного права та можливість поновлення/захисту в обраний спосіб. Наказ Міністерства не визнано протиправним та не скасовано, а скасований Статут не є актом індивідуальної дії та відповідно не є рішенням суб`єкта владних повноважень. Відповідно порушене право позивача могло бути поновлено лише шляхом пред`явлення позову про визнання протиправним та скасування наказу Міністерства від 14.01.2010 № 14 як правового акту індивідуальної дії, яким затверджено Статут Підприємства.

73. Верховний Суд не погоджується з доводами скаржника з таких міркувань.

74 . У відносинах з управління Підприємством Міністерство діє не як суб`єкт владних повноважень, а як одноосібний орган управління Підприємством. Відносини між Підприємством та Міністерством є господарсько-правовими, вони регулюються нормами ЦК, ГК, Законом "Про управління об`єктами державної власності".

75 . Стаття 167 ЦК передбачає, що держава діє у цивільних відносинах на рівних правах з іншими учасниками цих відносин. Держава може створювати юридичні особи публічного та приватного права, зокрема, державні підприємства, брати участь в їх діяльності на загальних підставах.

76. Стаття 57 ГК встановлює, що установчими документами суб`єкта господарювання є рішення про його утворення або засновницький договір, а у випадках, передбачених законом, статут (положення) суб`єкта господарювання. В установчих документах повинні бути зазначені найменування суб`єкта господарювання, мета і предмет господарської діяльності, склад і компетенція його органів управління, порядок прийняття ними рішень, порядок формування майна, розподілу прибутків та збитків, умови його реорганізації та ліквідації, якщо інше не передбачено законом.

77 . Статут є локальним нормативним актом юридичної особи (постанова Верховного Суду від 16.12.2020 у справі № 910/10463/19).

78 . Підставами для визнання такого акта недійсним є його невідповідність вимогам чинного законодавства та/або визначеній законом компетенції органу, який видав (затвердив) цей акт, а також порушення у зв`язку з його прийняттям прав та охоронюваних законом інтересів позивача.

79 . Виходячи з положень ст. ст. 14, 46 ГПК позивач самостійно визначає предмет й підстави позову, зазначає, які саме дії необхідно вчинити суду для відновлення порушеного права та на власний розсуд розпоряджається своїми правами щодо предмета позову.

80 . Велика Палата Верховного Суду неодноразово звертала увагу, що визначення предмета, підстав позову та відповідача у спорі - це право, яке належить позивачу; натомість установлення обґрунтованості позову - це обов`язок суду, який здійснюється під час розгляду справи. Таких висновків Велика Палата Верховного Суду дійшла, зокрема, у постановах від 28.11.2018 у справі № 607/6092/18, від 05.06.2019 у справі № 607/6865/18, від 04.09.2019 у справі № 911/678/19, від 11.06.2019 у справі № 922/2005/18.

81 . Звертаючись до суду, позивач на власний розсуд обирає і спосіб захисту його прав та інтересів (постанови Верховного Суду від 13.04.2021 у справі № 904/2344/19, від 10.02.2021 у справі № 910/11305/18, від 11.02.2021 у справі № 922/109/19, від 26.01.2021 у справі № 907/18/18, від 23.12.2020 у справі № 910/2284/20).

82 . Відповідно до ст. ст. 15, 16 ЦК, ст. 20 ГК, статут як локальний нормативний акт юридичної особи може бути оскаржений будь-якою собою, яка вважає що її права чи законні інтереси порушені статутом.

83 . На трудовий колектив, інтереси якого представляє Профспілка, поширюють свою дію норми Статуту Підприємства. Таким чином, вимога про визнання Статуту недійсним може бути заявлена позивачем як самостійна вимога.

84 . Вимога про визнання недійсним рішення про затвердження статуту заявляється, як правило, тоді, коли позивач стверджує про порушення волевиявлення при формуванні такого рішення, порушення процедури ухвалення рішення, зокрема порушення процедури скликання та проведення загальних зборів юридичної особи (постанови Верховного Суду від 25.11.2020 у справі № 904/2587/19, від 26.02.2021 у справі № 905/565/19, від 11.03.2021 у справі № 923/188/20, від 18.03.2021 у справі № 910/3434/19).

85 . Тому вимога про визнання недійсним рішення про затвердження статуту та вимога про визнання недійсним самого статуту не завжди співвідносяться між собою як основна та похідна вимоги і можуть заявлятися позивачем разом або окремо залежно від характеру спору та обставин справи.

86 . Враховуючи викладене, помилковими є аргументи скаржника про необхідність окремого оскарження наказу Міністерства від 14.09.2020 № 14 у суді адміністративної юрисдикції.

87 . Таким чином, суди попередніх інстанцій надали правильну юридичну оцінку ефективності обраного позивачем способу захисту, зазначивши, що визнання Статуту недійсним забезпечує поновлення порушених прав позивача.

Чи можна одночасно просити скасувати статут та визнати його недійсним?

88. Верховний Суд зазначає, що під час вирішення спору в частині визнання недійсними та скасування статуту, господарські суди попередніх інстанцій не оцінили відповідність цих вимог способам захисту прав та законних інтересів осіб, передбачених чинним законодавством.

89. Згідно з положеннями ст. 16 ЦК та ст. 20 ГК права та законні інтереси позивача можуть бути захищені у передбачений ними спосіб, а також іншими способами, передбаченими законом.

90 . Як позивач, так і господарські суди не навели положень законодавства, які б передбачали такий спосіб захисту порушеного права як одночасне визнання недійсними та скасування Статуту Підприємства.

91 . Верховний Суд вважає, що за своєю правовою суттю такі вимоги як визнання статуту недійсним та його скасування є альтернативними, оскільки мають різні правові наслідки, зокрема, через різницю в часі дії такого акта.

92 . Так, у разі визнання статуту недійсним у суду немає потреби скасовувати його, оскільки визнання його недійсним означає, що він не породив правових наслідків із дня затвердження. Скасування ж статуту означає втрату чинності ним з моменту набрання чинності відповідним судовим рішенням.

93 . Тож Верховний Суд зазначає, що в резолютивній частині оскаржуваного рішення суд першої інстанції задовольнив фактично альтернативні вимоги щодо визнання Статуту недійсними та одночасне його скасування, тоді як резолютивна частина рішення не повинна викладатися альтернативно.

94 . Подібний правовий підхід застосований Верховним Судом у постановах від 17.07.2018 у справі № 916/2386/17, від 22.08.2018 у справі № 925/517/17.

95. Враховуючи викладене, позов необхідно було задовольнити лише в частині вимоги про визнання Статуту недійсним, а в частині його скасування - відмовити в позові.

96. Суди попередніх інстанцій цього не врахували, однак це не призвело до ухвалення незаконних рішень.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

97. Відповідно до вимог ч. ч. 1, 2 ст. 300 ГПК, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

98. Відповідно до ч. ч. 1, 3, 4 ст. 311 ГПК суд змінює судове рішення, якщо таке судове рішення, переглянуте в передбачених ст. 300 цього Кодексу межах, ухвалено з неправильним застосуванням норм матеріального права або порушенням норм процесуального права. Неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону, або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню. Зміна судового рішення може полягати в доповненні або зміні його мотивувальної частини.

99. Враховуючи викладене, касаційну скаргу Міністерства необхідно задовольнити частково, а оскаржувані судові рішення - змінити в резолютивній та мотивувальних частинах, виклавши їх у правильній редакції.

Судові витрати

100. Оскільки Верховний Суд дійшов висновку про зміну резолютивної та мотивувальних частин оскаржуваних судових рішень, відповідно до яких позов задовольняється частково, розподіл судових витрат підлягає зміні (ст. 129 ГПК).

Керуючись ст. ст. 129, 300, 301, 308, 311, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Міністерства енергетики України задовольнити частково.

2. Рішення Господарського суду Донецької області від 14.09.2020 та постанову Східного апеляційного господарського суду від 26.01.2021 у справі № 905/279/20 змінити, виклавши їх мотивувальні частини в редакції цієї постанови.

3. Резолютивну частину рішення Господарського суду Донецької області від 14.09.2020 у справі № 905/279/20 змінити, виклавши її у такій редакції:

"1. Позовні вимоги Первинної організації профспілки працівників державного підприємства "Вугільна компанія "Краснолиманська" до Державного підприємства "Вугільна компанія "Краснолиманська" про визнання недійсним та скасування статуту задовольнити частково.

2. Визнати недійсним статут Державного підприємства "Вугільна компанія "Краснолиманська" (85310, Донецька область, місто Покровськ, місто Родинське, вулиця Перемоги, будинок 9, код ЄДРПОУ 31599557) в редакції, затвердженої наказом від 14.01.2020 № 14 Міністерства енергетики та захисту довкілля України.

3. В іншій частині в позові відмовити.

4. Стягнути з Державного підприємства "Вугільна компанія "Краснолиманська" (85310, Донецька область, місто Покровськ, місто Родинське, вулиця Перемоги, будинок 9, код ЄДРПОУ 31599557) на користь Первинної організації профспілки працівників державного підприємства "Вугільна компанія "Краснолиманська" (85311, Донецька область, місто Покровськ, місто Родинське, код ЄДРПОУ 25809754) 2 102 грн судового збору.

5. Видати наказ після набрання рішенням законної сили."

4. В іншій частині рішення Господарського суду Донецької області від 14.09.2020 та постанову Східного апеляційного господарського суду від 26.01.2021 у справі № 905/279/20 залишити без змін.

5. Стягнути з Первинної організації профспілки працівників державного підприємства "Вугільна компанія "Краснолиманська" (85311, Донецька область, місто Покровськ, місто Родинське, код ЄДРПОУ 25809754) на користь Міністерства енергетики України (01601, м. Київ, вул. Хрещатик, 30, код ЄДРПОУ 37552996) 3 678 (три тисячі шістсот сімдесят вісім) грн 50 коп. судового збору, сплаченого за подання апеляційної та касаційної скарг.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя О. Кібенко

Судді І. Кондратова

Л. Стратієнко