Рішення

від 19.01.2021 по справі 902/1002/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Пирогова, 29, м. Вінниця, 21018, тел./факс (0432)55-80-00, (0432)55-80-06 E-mail: inbox@vn.arbitr.gov.ua

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"20" січня 2021 р.Cправа № 902/1002/20

Господарський суд Вінницької області у складу судді Маслія І.В., при секретарі судового засідання Шушковій А.П.

За участю представників сторін:

позивача Цуман Ж.В., довіреність №124/20 від 06.08.2020;

відповідача Рибак Н.Б., довіреність №52 від 06.01.2021.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні суду матеріали справи

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "АЛЬТЕРЕНЕРГО" (вул. Київська, 81Б, м. Житомир, 10001)

до: МОУ Квартирно-експлуатаційного відділу м. Вінниця (вул. Стрілецька, 87, м. Вінниця, 21001)

про стягнення 303495,46 грн.

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "АЛЬТЕРЕНЕРГО" звернулось до Господарського суду Вінницької області з позовом до МОУ Квартирно-експлуатаційного відділу м. Вінниця про стягнення 303495,46 грн заборгованості, з яких: 285101,33 грн - за фактично спожиту теплову енергію, 14958,89 грн - пені та 3435,24 грн - 3% річних.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем взятих на себе зобов`язань за Договором № 1148 від 11.03.2020 на закупівлю теплової енергії від альтернативних джерел на твердому паливі, в частині проведення розрахунків за спожиту теплову енергію.

Ухвалою від 16.10.2020 позовну заяву залишено без руху та встановлено позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви - протягом 10 днів з моменту отримання копії даної ухвали суду.

На виконання вимог вказаної вище ухвали 29.10.2020 до суду надійшов супровідний лист № 159/20 від 28.10.2020 (вх. № 01-34/9797/20) з додатками.

Ухвалою від 02.11.2020 відкрито провадження у справі № 902/1002/20 за правилами загального позовного провадження. Підготовче засідання у справі призначено на 25 листопада 2020 року.

18.11.2020 до суду від позивача надійшло клопотання №б/н від 17.11.2020 року про об`єднання справ в одне провадження.

19.11.2020 до суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву.

Ухвалою від 23.11.2020 відмовлено в задоволенні клопотання №б/н від 17.11.2020 року Товариства з обмеженою відповідальністю "АЛЬТЕРЕНЕРГО" про об`єднання справ в одне провадження, з підстав у ній викладених.

15.12.2020 до суду від позивача надійшла відповідь на відзив.

Ухвалою суду від 17.12.2020 продовжено строк підготовчого провадження на 30 днів та відкладено підготовче засідання на 20.01.2021.

17.12.2020 через канцелярію суду було подано клопотання представника позивача Цуман Ж.В. б/н від 17.12.2020 про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції в приміщенні Господарського суду Житомирської області, Корольовського районного суду м. Житомир або Богунського районного суду м. Житомир.

Ухвалою від 21.12.2020 суд задовольнив клопотання про проведення судового засідання 20.01.2021 в режимі відеоконференції, визначивши відповідальним за її проведення Житомирський апеляційний суд.

16.01.2021 до суду від позивача надійшло клопотання про приєднання до матеріалів справи додаткових доказів, зокрема рішення про встановлення тарифів та Акти приймання-передачі теплової енергії.

19.01.2021 від відповідача до суду надійшли додаткові пояснення до відзиву на позовну заяву.

На визначену судом дату з`явились представники сторін, представник позивача приймала участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції.

В судовому засіданні 20.01.2021 представники сторін зазначили, що всі докази подані до суду та заявили усне клопотання про перехід до розгляду справи по суті у даному судовому засіданні, суд прийняв усне клопотання сторін оскільки представник позивача приймає участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції, про що зазначено в протоколі судового засідання.

Представник позивача в судовому засіданні підтримала позовні вимоги в повному обсязі та просила їх задовольнити з підстав викладених у позовній заяві та відповіді на відзив.

Представник відповідача щодо задоволення позовних вимог заперечила з підстав викладених у відзиві на позовну заяву та у додаткових поясненнях до відзиву.

Відповідно до ст. 219 Господарського процесуального кодексу України, рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті.

Після виходу суду з нарадчої кімнати, у судовому засіданні 20.01.2021 судом проголошено вступну та резолютивну частину рішення та повідомлено, що повне рішення буде складено у термін, передбачений ч. 6 ст. 233 ГПК України.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши думку представників сторін, з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.

На підставі переговорної процедури відповідно до ст. 40 Закону України «Про публічні закупівлі» між Товариством з обмеженою відповідальністю «АЛЬТЕРЕНЕРГО» (позивач, в договорі Постачальник) та Квартирно-експлуатаційним відділом м. Вінниця (відповідач, в договорі Замовник) був укладений Договір № 1148 від 11.03.2020 р. на закупівлю теплової енергії від альтернативних джерел на твердому паливі (далі Договір).

За цим договором Постачальник зобов`язується надавати вчасно та відповідної якості теплову енергію, вироблену на власних альтернативних джерелах для постачання військовій частині НОМЕР_1 м. Вінниця (ДК 021:2015 - 09320000-8 - Пара, гаряча вода та пов`язана продукція) а Замовник приймати та оплачувати таку теплову енергію відповідно о умов цього Договору (п. 1.1. Договору).

Орієнтовний обсяг теплової енергії, що постачається за цим Договором становить - 1334,38 Гкал. Обсяги закупівлі теплової енергії можуть бути зменшені залежно від реального фінансування видатків (п. 1.2. та п. 1.3. Договору).

Відповідно до п. 2.1 Договору вартість Договору, відповідно до умов пропозиції переговорної процедури та фактичних потреб, становить 2 328 643,00 гри. в т. ч. ПДВ 388 107,17 грн.

На момент укладення договору ціна за 1 Гкал теплової енергії складає 1745,11 грн., в т. ч. ПДВ. 290,85 грн. Порядок, умови та строки зміни ціни 1 Гкал теплової енергії, що відпускається Замовнику передбачені Законом України «Про теплопостачання». У разі зміни середньозваженого тарифу на теплову енергію. Постачальник протягом 10 робочих днів зобов`язаний звернутись до уповноваженого законом органу, у встановленому ст. 20 Закону України «Про теплопостачання», Постанови КМ України від 01.06.2011 №869 «Про забезпечення єдиного підходу до формування тарифів на житлово-комунальні послуги», порядку із заявою щодо затвердження нового тарифу на теплову енергію, та розрахунком нового тарифу з урахуванням фактичних витрат Постачальника (п. 2.3. 2.5. Договору).

Облік теплової енергії, що відпускається Замовнику, проводиться приладами обліку Постачальника (п. 2.6. Договору).

Щомісячно, в період з 25 по останній день місяця, представники Постачальника та Замовника складають два акти прийому-передачі послуг спожитої Замовником теплової енергії в яких зазначається кількість поставленої та прийнятої теплової енергії в Гкал відповідно до показників приладу обліку теплової енергії, зазначеного в п. 2.6., ціна за 1 Гкал з ПДВ, сума до сплати Замовнику за прийняту теплову енергію з ПДВ. (Оформлення акту проводиться на підставі зразка, встановленої форми) (п. 2.7. Договору).

Зазначені акти приймання-передачі спожитої Замовником теплової енергії разом з рахунком на оплату, встановленої форми, до 5-го числа наступного місяця підписується уповноваженими представниками Замовника та Постачальника, один акт залишається у Постачальника, а другий передається па оплату Замовнику (п. 2.8. Договору).

Оплата за спожиту теплову енергію здійснюється Замовником у національній валюті України - гривнях, шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок Постачальника за реквізитами щомісячно не пізніше 15-го числа наступного місяця в безготівковій формі по факту постачання відповідно до акту прийому-передачі спожитої Замовником теплової енергії та рахунку на оплату (п. 2.10. Договору).

При виконанні цього Договору Сторони керуються 'Правилами користування тепловою енергією", затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 03 жовтня 2007 року № 1198 та вимогами Закону України «Про теплопостачання» від 02 червня 2005 року № 2633-1V. Постачальник зобов`язується забезпечувати Замовника теплопостачанням цілодобово протягом опалювального сезону. Початок та закінчення опалювального сезону визначається адміністрацією Замовника, який оформляється відповідним наказом начальника Вінницького гарнізону. Замовник за дві доби до початку (закінчення) опалювального сезону письмово, або у інший спосіб, повідомляє про це Постачальника (п. 3.1. 3.3. Договору).

Постачальник повинен бути готовим до забезпечення тепловою енергією приміщень Замовника з моменту підписання договору. Постачання теплової енергії для опалення приміщень військового містечка № 1, розташованого па території військової частини НОМЕР_1 м. Вінниця здійснюється з дотриманням технічних умовах, вказаних у цьому Договорі та додатках до Договору. Кількість теплової енергії, яка подається Постачальником Замовнику визначається згідно з даними приладу обліку теплової енергії. Для дії постійного зв`язку з Постачальником, узгодження питань, пов`язаних з відпуском та припиненням подачі теплової енергії. Замовник призначає свого відповідального уповноваженого в особі представника військової частини НОМЕР_1 . Замовник може ініціювати зменшення обсягів закупівлі теплової енергії у Постачальника у разі зменшення фінансування видатків, письмово попередивши про це Постачальника за 3 (три) робочі дні. Такі зміни в Договорі оформляються шляхом укладання додаткової угоди, яка підписується уповноваженими представниками Сторін та стає невід`ємною частиною Договору. У випадку зменшення обсягу фінансування видатків Постачальник не несе відповідальності за порушення вимог передбачених цим Договором щодо кількості та якості забезпечення тепловою енергією приміщень замовника (п. 3.4. 3.8. Договору).

Права та обов`язки Замовника визначені Розділом 5 Договору, зокрема, але не виключно, зазначено, що Замовник має право: спільно з представником Постачальника знімати та перевіряти показники приладу обліку теплової енергії відповідно до умов Договору (пп 5.1.2.); залежно від фактичної температури в приміщеннях будівель військового містечка № 1, розташованого на території військової частини А0549 м. Вінниця ініціювати внесення коректив в обсяги постачання теплової енергії приміщенням Замовника шляхом подання письмової заявки на розгляд Постачальника щодо збільшення (зменшення) температури теплоносія, яка направляється засобами поштового зв`язку з дублюванням на електронну пошту Постачальника. Такі коригування фіксуються сторонами шляхом внесення змін до цього Договору та додатків до Договору (пп 5.1.5.); Замовник зобов`язується своєчасно та в повному обсязі проводити оплату за спожиту теплову енергію, а у разі несвоєчасного внесення плати за теплову енергію нести відповідальність, передбачену Договором та чинним законодавством України (пп 5.2.2.).

Права та обов`язки Постачальника визначені Розділом 6 Договору, зокрема, але не виключно, зазначено, що Постачальник має право: своєчасно та в повному обсязі отримати плату за поставлену теплову енергію Замовнику (пп 6.1.1.); вимагати від Замовника відшкодування збитків, завданих порушеннями умов Договору під час споживання теплової енергії (пп 6.1.5.); нараховувати Замовнику штрафні санкції відповідно до умов цього Договору та чинного законодавства України (пп 6.1.8.); Постачальник зобов`язаний: Забезпечити надання якісних послуг Замовнику у строки та в обсягах, встановлених цим Договором та підтримувати середньодобову температуру теплоносія в подавальному трубопроводі, згідно з температурним графіком (Додаток №2) (пп 6.2.1.).

Цей Договір укладається строком до 30.04.2020 року, а в частині зобов`язань - до повного виконання та згідно ст. 631 ЦК України, розповсюджується на відносини, що складаються з 20 січня 2020р. Якщо інше прямо не передбачено цим Договором або чинним в Україні законодавством, зміни у цей Договір можуть бути внесені тільки за домовленістю Сторін, яка оформлюється додатковою угодою до цього Договору, яка набуває чинності з моменту її підписання уповноваженими представниками Сторін, стає невід`ємною частиною Договору та діє протягом строку дії Договору (п. 10.1. та п. 10.2. Договору).

11.03.2020 між сторонами підписана Додаткова угода № 1 до Договору №1148 від 11.03.2020, в якому сторонами зменшили обсяг теплової енергії та загальну вартість договору.

Згідно п. 1 Додаткової угоди, в зв`язку з надходженням кошторисних призначень, Сторони погодились зменшити ціну договору на суму 120 000,00 грн викласти п. 1.2. та п.2.1. даного договору в наступній редакції: « п.1.2. Орієнтований обсяг теплової енергії, шо постачається за цим Договором становить 1265,62 Гкал» «п.2.1 Вартість Договору, відповідно до умов пропозиції переговорної процедури та фактичних потреб, становить: 2208643,00 грн з ПДВ, - в тому числі фінансування загального і спеціального фондів: - загальний фонд державного бюджету 2 148 643,00 грн, - спеціальний фонд державного бюджету, в т.ч. кошти отримані від орендарів та платних споживачів (відновлення понесених видатків) 60 000, 00 грн.

Інші умови вищевказаного договору залишаються незмінними і сторони підтверджують по них свої зобов`язання (п. 2 Додаткової угоди).

За доводами позивача, теплопостачальним підприємством належним чином виконано зобов`язання за договором та надано споживачу теплову енергію, що підтверджується актами прийому-передачі теплової енергії, проте відповідачем в порушення умов договору не оплачено поставлену позивачем теплову енергію за Актом прийому-передачі спожитої Замовником теплової енергії №05-2020 в кількості 163,37155 Гкал на загальну суму 285101,33 грн.

В зв`язку з не оплатою відповідачем спожитої теплової енергії та не підписання Акту прийому-передачі спожитої Замовником теплової енергії №05-2020 позивач 03.08.2020 надіслав відповідачу претензію №120/20 з вимогою сплатити заборгованість.

04.09.2020 відповідач направив на адресу позивача відповідь на претензію №3017 в якій зазначив, що тариф, за якими проводилось нарахування за Договором, встановлено органами місцевого самоврядування з недотримання вимог ст. 20 Закону України «Про теплопостачання», в частині не приведення тарифу до рівня 90 % середньозваженого тарифу на теплову енергію, що призвело до переплати за Договором в розмірі 23741,88 грн, даного висновку дійшли аудитори ЦТУВА МО України підчас проведення фінансового аудиту у 2020 році.

Крім того, в матеріалах справи наявний Акт звіряння взаємних розрахунків за період з 01.01.2020 по 25.06.2020 підписаний з боку позивача 25.06.2020 з сумою вимог 285101,33 грн, а зі сторони відповідача підписаний 05.08.2020 з визнаною сумою боргу 261359,45 грн., тобто за виключенням переплати встановленої ЦТУВА МО України підчас проведення фінансового аудиту.

Несплата відповідачем заборгованості по Договору стала підставою звернення позивача до суду з даним позовом.

У відзиві на позовну заяву відповідач зазначив, що заявлений позов не визнає, вважає безпідставним та таким, що не підлягає задоволенню, оскільки в зв`язку із зменшенням кошторисних призначень, КЕВ м. Вінниця був змушений укласти Додаткову угоду до Договору № 1148 від 1 1.03.2020 року на зменшення суми договору, в якій чітко зазначено, що фінансування здійснюється з загального фонду державного бюджету та спеціального фонду державного бюджету, в тому числі кошти отримані від орендарів та плані споживачів. До квітня місяця, КЕВ м. Вінниця сумлінно виконував умови Договору, але, нажаль, кошторисні призначення до загального фонду не надходили, орендарі, у зв`язку із короно вірусом, не працювали, а споживачі не розраховувались вчасно, що і стало причиною заборгованості.

Крім того, відповідач зазначає, що в травні 2020 року в КЕВ м. Вінниця відбувалась перевірка Центрального територіального управління внутрішнього аудиту, під час якої було виявлено, що тариф на теплову енергію мав формуватися виключно зтарифу на виробництво теплової енергії та тарифу на транспортування, а включення до складу тарифу вартості теплопостачання призвело до завищення тарифу.

Дослідженням порядку встановлення тарифів органами місцевого самоврядування встановлено недотримання останніми вимог ст. 20 згаданого закону, в частині не приведення тарифу до рівня 90 % середньозваженого тарифу на теплову енергію, що призвело до зайвих витрат.

У відповіді на відзив позивач зазначив, що як вбачається з відзиву відповідач фактично визнає заборгованість перед позивачем в зв`язку з недофінансуванням.

Також, наголошує на тому, що тариф визначений в договорі затверджений органами місцевого самоврядування відповідно та з додержанням норм законодавства України і відповідач при підписанні Договору погодився з даним тарифом.

Крім того, позивач зазначає, що відповідач не був позбавлений права не заключати Договір з позивачем та звернутись до адміністративного суду щодо оскарження рішення органів місцевого самоврядування. Таким правом відповідач не скористався.

З огляду на викладене, позивач вважає, що доводи відповідача викладені у відзиві на позовну заяву, є безпідставними та необґрунтованими, оскільки перегляд тарифів на теплову енергію являється предметом іншого спору та судочинства.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд зазначає наступне.

Дослідивши зміст спірного договору суд дійшов до висновку, що даний правочин за своєю правовою природою є договором поставки, а саме постачання.

Відповідно до п. 1. ст. 265 ГК України, за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до п.2 ст.712 ЦК України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно частини 1 статті 275 Господарського кодексу України, за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі - енергію) споживачеві (абоненту), який зобов`язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується.

У відповідності до положень ч. 6. та ч. 7 ст. 276 ГК України, розрахунки за договорами енергопостачання здійснюються на підставі цін (тарифів), встановлених відповідно до вимог закону. Оплата енергії, що відпускається, здійснюється, як правило, у формі попередньої оплати. За погодженням сторін можуть застосовуватися планові платежі з наступним перерахунком або оплата, що провадиться за фактично відпущену енергію.

Згідно ст. 20 Закону України "Про теплопостачання", тарифи на теплову енергію повинні забезпечувати відшкодування всіх економічно обґрунтованих витрат на виробництво, транспортування та постачання теплової енергії. Тарифи на теплову енергію, реалізація якої здійснюється суб`єктами господарювання, що займають монопольне становище на ринку, є регульованими. Тарифи на виробництво теплової енергії, у тому числі на теплоелектроцентралях, теплоелектростанціях, атомних електростанціях і когенераційних установках та установках з використанням нетрадиційних або поновлюваних джерел енергії, на транспортування та постачання теплової енергії встановлюються національною комісією, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, та органами місцевого самоврядування у межах повноважень, визначених законодавством.

Як встановлено судом, та не заперечується сторонами Наказом № 13 від 06.04.2020 р. про закінчення опалювального сезону 2019-2020 років припинення опалення приміщень визначалося 08 квітнем 2020 року.

08.04.2020 сторонами обопільно підписано Акт фіксування показників лічильника теплової енергії, згідно якого станом на 08 квітня 2020 р. показники лічильників теплової енергії складають 2747,14076 Гкал (а.с. 18).

Як вбачається з наявного в матеріалах справи обопільно підписаного Акту №03-2020 від 25.03.2020 прийому-передачі спожитої Замовником теплової енергії, який відповідачем оплочено платіжним дорученням №280 від 10.04.2020, поточний показник лічильника становив 2549,387424 Гкал.

Відповідно до Акту №04-2020 позивачем поставлено, а відповідачем спожито теплової енергії в кількості 34,381789 Гкал на загальну суму 60000,00 грн, даний акт оплачено відповідачем платіжним дорученням №211 від 07.05.2020.

Тобто за період з 26.03.2020 по 08.04.2020 відповідачем спожито теплової енергії в кількості (2549,387424 Гкал - 2747,14076 Гкал (Акт №03-2020) - 34,381789 Гкал (Акт №04-2020) = 163,37155 Гкал).

Позивач направив на адресу відповідача Акт №05-2020 згідно якого останнім спожито теплової енергії в кількості 163,37155 Гкал на загальну суму 285101,33 грн.

Проте, відповідачем в порушення умов договору не здійснено оплату за спожиту теплову енергію, в результаті чого в останнього утворився борг у розмірі 285101,33 грн.

Як зазначалось вище, в матеріалах справи наявний Акт звіряння взаємних розрахунків за період з 01.01.2020 по 25.06.2020 підписаний з боку позивача 25.06.2020 з сумою вимог 285101,33 грн, а зі сторони відповідача підписаний 05.08.2020 з визнаною сумою боргу 261359,45 грн.

Суму боргу визначену відповідачем в даному Акті звіряння взаємних розрахунків, останній обґрунтовує тим, що тариф, за якими проводилось нарахування за Договором, встановлено органами місцевого самоврядування з недотримання вимог ст. 20 Закону України «Про теплопостачання», в частині не приведення тарифу до рівня 90 % середньозваженого тарифу на теплову енергію, що призвело до переплати за Договором в розмірі 23741,88 грн, даного висновку дійшли аудитори ЦТУВА МО України підчас проведення фінансового аудиту у 2020 році.

Щодо даного твердження відповідача суд зазначає наступне, висновок аудиту, який проводив внутрішню перевірку використання бюджетних коштів КЕВ м. Вінниця, не несе нормативний характер, а являється рекомендаційним для КЕВ м. Вінниця.

Як вбачається з, наявного в матеріалах справи, Рішення Виконавчого комітету Вінницької міської ради № 2485 від 03.10.2019 «Про встановлення тарифу на виробництво теплової енергії на установках з використанням альтернативних джерел енергії для потреб бюджетних установ на території Вінницької міської об`єднаної територіальної громади ТОВ «АЛЬТЕРЕНЕРГО»» вирішено встановити товариству з обмеженою відповідальністю «АЛЬТЕРЕНЕРГО» тариф на виробництво теплової енергії на установках з використанням альтернативних джерел енергії для потреб бюджетних установ на території Вінницької міської об`єднаної територіальної громади у розмірі 1454,26 грн/Гкал (без ПДВ).

В укладеному між сторонами Договорі в п. 2.3. та в п. 2.4. визначено, що на момент укладення договору ціна за 1 Гкал теплової енергії складає 1745,11 грн., в т. ч. ПДВ. 290,85 грн. (1745,11грн 290,85грн = 1454,26 грн/Гкал без ПДВ) Порядок, умови та строки зміни ціни 1 Гкал теплової енергії, що відпускається Замовнику передбачені Законом України «Про теплопостачання».

Як зазначалося вище, тариф на теплову енергію затверджується органами місцевого самоврядування відповідно та з додержанням норм законодавства України.

Затверджені тарифи були оголошені відповідачу, з якими він погодився підписавши Договір про закупівлю теплової енергії №1148 від 11.03.2020.

Суд зазначає, що відповідач забезпечений можливістю проведення моніторингу цін на ринку і зобов`язаний, згідно законодавств України, перевіряти зазначені ціни та тарифи на обґрунтованість. Якщо споживач не згоден з визначеними тарифами, він має право не укладати договір з постачальником та/або звернутися до адміністративного суду для оскарження рішення органів місцевого самоврядування. Таким правом позивач не скористався.

З огляду на викладене суд, вважає твердження відповідача викладені у відзиві на позовну заяву не обґрунтованими, а тому не враховуються судом при винесенні рішення.

Відповідно до ст. 629 ЦК України, договір є обов`язковим для виконання.

Відповідно до ч. 2 ст.193 ГК України, кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язань, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Відповідно до ст. 173 ГК України, один суб`єкт господарського зобов`язання повинен вчинити певну дію на користь іншого суб`єкта, а інший суб`єкт має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Відповідно до ст.193 Господарського кодексу України, суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Зазначене також кореспондується зі ст.ст. 525, 526 ЦК України, відповідно до яких зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

У відповідності до ст. 610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ст. 612 ЦК України).

Стаття 629 ЦК України передбачає, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

З матеріалів справи вбачається, що відповідачем, в порушення прийнятих на себе зобов`язань за Договором про закупівлю теплової енергії №1148 від 11.03.2020, не було здійснено остаточної оплати спожитої теплової енергії на суму 285101,33 грн.

В результаті викладеного, господарський суд доходить висновку, що позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "АЛЬТЕРЕНЕРГО" в частині стягнення з МОУ Квартирно-експлуатаційного відділу м. Вінниця основної заборгованості у розмірі 285101,33 грн є обґрунтованими, а тому підлягають задоволенню.

Крім суми основного боргу позивач просить стягнути з відповідача 14958,89 грн - пені та 3435,24 грн - 3% річних.

Згідно п. 1 ст. 218 Господарського кодексу України, підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

Відповідно до п. 1 ст. 230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Згідно з ч. 2 ст. 615 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання не звільняє винну сторону від відповідальності за порушення зобов`язання.

Відповідно до ст. 549 Цивільного кодексу України - неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання; штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання; пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до п. 7.3.1. Договору, сторони передбачили, що за прострочення оплати за надану теплову енергію шляхом сплати Постачальнику пені у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від простроченої суми за кожен день прострочення незалежно від терміну прострочення.

Разом з тим, суд приходить до висновку про відмову в задоволені заявленої до стягнення пені з огляду на наступне.

Постановою Кабінету Міністрів України №211 від 11.03.2020 Про запобігання поширенню на території України коронавірусу COVID-19 з усіма подальшими змінами, з 12 березня 2020 до 28 лютого 2021 р. на усій території України встановлено карантин.

Відповідно до п. 3 перехідних положень Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)» на період дії карантину або обмежувальних заходів, пов`язаних із поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19), та протягом 30 днів з дня його відміни забороняється, зокрема, нарахування та стягнення неустойки (штрафів, пені) за несвоєчасне здійснення платежів за житлово-комунальні послуги.

Зі змісту договору вбачається, що постачання теплової енергії здійснювалось, зокрема для опалення військового містечка № 1, розташованого па території військової частини НОМЕР_1 м. Вінниця, які підпадають під дію Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)».

При цьому позивачем не розмежовано кількість та відповідну вартість теплової енергії, що окремо поставлялась на військову частину НОМЕР_1 та на військове містечко №1.

Дана обставина виключає можливість такого розмежування судом для обрахунку пені по військовій частині НОМЕР_1 .

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Перевіривши розрахунок заявлених до стягнення 3% річних, за період визначений позивачем, суд помилок не виявив, тому вимога позивача про стягнення з відповідача 3435,24 грн - 3% річних підлягає задоволенню.

Як визначає ст. 73 Господарського процесуального кодексу України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Згідно із ч.ч. 1, 3 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Відповідно до ст.ст. 76, 77, 78, 79 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються. Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Господарський суд, при вирішення даної справи враховує висновки, наведені Європейським судом з прав людини у справі "Проніна проти України", яким було вказано, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

З урахуванням висновків, до яких дійшов суд при вирішенні даного спору, суду не вбачається за необхідне надавати правову оцінку кожному із доводів наведених позивачем в обґрунтування заявлених позовних вимог, а також заперечень відповідача, оскільки їх оцінка не може мати наслідком спростування висновків, до яких дійшов господарський суд під час вирішення даного спору.

З огляду на викладене позовні вимоги підлягають задоволенню частково.

Судові витрати зі сплати судового збору за подання позовної заяви покладаються на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог відповідно до приписів ст. 129 ГПК України.

Разом з тим, як вбачається з матеріалів справи, позивачем при поданні позовної заяви до суду сплачено судовий збір в меншому розмірі ніж встановлено Законом України Про судовий збір, а саме сплачено 4500,90 грн. коли необхідно було сплатити 4552,43 (1,5% від ціни позову 303495,46 грн = 285101,33 грн. основний борг + 14958,89 грн пеня +3435,24 грн 3% річних).

З огляду на викладене, 51,53 грн недоплаченої суми судового збору підлягає стягненню з позивача в рахунок Державного бюджету України.

Керуючись статтями 2, 73, 74, 76, 77-79, 86, 91, 126, 129, 231-233, 238, 240-242, 326 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

УХВАЛИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з МОУ Квартирно-експлуатаційного відділу м. Вінниця (вул. Стрілецька, 87, м. Вінниця, 21001, код ЄДРПОУ 08320218) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "АЛЬТЕРЕНЕРГО" (вул. Київська, 81Б, м. Житомир, 10001, код ЄДРПОУ 35679452) 285101,33 грн основного боргу, 3435,24 грн 3% річних та 4328,05 грн витрат зі сплати судового збору.

3. У частині стягнення 14958,89 грн. пені відмовити.

4. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "АЛЬТЕРЕНЕРГО" (вул. Київська, 81Б, м. Житомир, 10001, код ЄДРПОУ 35679452) до спеціального фонду Державного бюджету України 51,53 грн. судового збору.

5. Видати накази після набрання рішенням законної сили.

6. Копію рішення направити сторонам рекомендованим листом з повідомленням про вручення поштового відправлення.

Апеляційна скарга на рішення подається протягом двадцяти днів з дня складання повного судового рішення (ч.1 ст.256 ГПК України).

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано (ч.1 ст.241 ГПК України).

Апеляційна скарга подається у порядку, визначеному ст.ст. 256, 257 та п.17.5 Перехідних положень ГПК України.

Повне рішення складено 01 лютого 2021 р.

Суддя Маслій І.В.

віддрук. прим.:

1 - до справи

2 - позивачу (вул. Київська, 81Б, м. Житомир, 10001)

3 - відповідачу (вул. Стрілецька, 87, м. Вінниця, 21001)