Рішення

від 19.01.2021 по справі 910/9594/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

19.01.2021Справа № 910/9594/20

Господарський суд міста Києва у складі судді Данилової М.В. при секретарі судового засідання Тарасюку А.Ю. , розглянувши матеріали справи в порядку загального позовного провадження

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Глорія Трейд" (04201, м. Київ, вул. Сім`ї Кульженків, буд. 35)

до Держави України в особі: 1. Національного антикорупційного бюро України (03035, м. Київ, вул. Василя Сурикова, 3); 2. Головного управління Національної поліції України у м. Києві (01601, м. Київ, вул. Володимирська, 15); 3. Офісу Генерального прокурора (01011, м. Київ, вул. Різницька, 13/15); 4.Прокуратури м. Києва (03150, м. Київ, вул. Предславинська, 45/9).

про відшкодування шкоди

за участю представників сторін:

від позивача - Картозія Л.Ш.;

від відповідача-1, Максим`як А.В.;

від відповідача-2 - не з`явилися;

від відповідача-3 - Цимбалістий Т.О.;

від відповідача-4 - не з`явилися;

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Глорія Трейд" звернулось до Господарського суду міста Києва позовну заяву б/н від 30.06.2020 року до Держави України в особі Національного антикорупційного бюро України, Національної поліції України, Офісу Генерального прокурора про відшкодування шкоди.

Позовні вимоги обґрунтовані понесення шкоди позивачем в зв`язку із неправомірними діями правоохоронних органів.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 07.07.2020 року (суддя Мельник В.І.) було відмовлено у відкритті провадження у справі в порядку господарського судочинства.

Постановою Північного апеляційного суду від 08.09.2020 року ухвалу господарського суду міста Києва від 07.07.2020 року було скасовано, справу направлено до господарського суду міста Києва для вирішення питання для відкриття провадження у справі.

Розпорядженням керівника апарату господарського суду міста Києва №05-23/1402 від 22.09.2020 року було призначено повторний автоматизований розподіл справи у зв`язку з відпусткою судді Мельника В.І.

Витягом з повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 22.09.2020 року справу було передано на розгляд судді Данилової М.В.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 24.09.2020 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, ухвалено розгляд справи № 910/9594/20 здійснювати в порядку загального позовного провадження, підготовче засідання у справі призначено на 21.10.2020 року.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 21.10.2020 року було замінено відповідача-2 Національну поліцію України (01601, м. Київ, вул. Богомольця, 10) на належного - Головне управління Національної поліції України у м. Києві (код ЄДРПОУ 40108583; 01601, м. Київ, вул. Володимирська, 15); залучено у якості співвідповідача 4 - Прокуратуру м. Києва (код ЄДРПОУ 02910019; 03150, м. Київ, вул. Предславинська, 45/9); підготовче засідання у справі №910/9594/20 відкладено на 04.11.2020 року.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 04.11.2020 року було задоволено заяву позивача б/н від 30.10.2020 року про зміну предмету позову та змінено предмет позову, викладено позовні вимоги таким чином: " 1. Стягнути з держави Україна за рахунок коштів Державного бюджету України шляхом списання коштів з єдиного казначейського рахунку на користь ТОВ "Торговий дім "Глорія Трейд" (ЕДРПОУ 39049504, р/р НОМЕР_1 в АТ "Альфа-Банк" у м. Києві, МФО 300346) у відшкодування майнової шкоди в розмірі податку на майно, відмінного від земельної ділянки, яку ТОВ "Торговий дім "Глорія Трейд" сплатило до бюджету м. Києва з 01.01.2017 року по 29.10.2020 року, а саме, 134134 (сто тридцять чотири тисячі сто тридцять чотири) грн. 2. Стягнути з держави Україна за рахунок коштів Державного бюджету України шляхом списання коштів з єдиного казначейського рахунку на користь ТОВ "Торговий дім "Глорія Трейд" у відшкодування майнової шкоди в розмірі податку на майно, відмінного від земельної ділянки, яку ТОВ "Торговий дім "Глорія Трейд" повинно сплатити до бюджету м. Києва за IV 2020 року, а саме 15817 (п`ятнадцять тисяч вісімсот сімнадцять) грн.", підготовче засідання у справі № 910/9594/20 відкладено на 11.11.2020 року.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 11.11.2020 року було продовжено строк підготовчого провадження на 30 (тридцять) днів; задоволено клопотання представника позивача б/н від 11.11.2020 року про витребування доказів; витребувано у Слідчого Відділу Шевченківського управління поліції ГУНП у м. Києві (04050, м. Київ, вул Герцена, 9) посвідчені копії наступних матеріалів кримінального провадження № 52017000000000161 від 03.03.2017 року: повідомлення НАБУ від 13.03.2017 р. про початок досудового розслідування, постанову Генеральної прокуратури України від 20.03.2017 р. про призначення групи прокурорів, постанову детектива НАБУ Чайки Х. від 22.01.2018 року про призначення комплексної судової експертизи, лист детектива НАБУ Чайки Х. до Державного науко-дослідного експерто-криміналістичного центру МВС від 14.02.18 року № 0423-012/6252 про призначення комплексної судової експертизи, клопотання судового експерта до НАБУ від 01.03.2018 року, постанову прокурора САП Довганя А. від 02.03.18 про визначення підслідності у кримінальному провадженні, повідомлення ДНДЕКЦ МВС до НАБУ від 07.05.2018 року про неможливість проведення судової експертизи, лист прокурора САП Довганя від 05.03.2018 року № 06-17880-17 про направлення матеріалів досудового слідства до прокуратури Києва, клопотання представника потерпілого до НАБУ від 13.03.2018 про ознайомлення з матеріалами кримінального провадження, клопотання Картозія Л. Ш. до ГУНП у м. Києві від 27.03.2018 року про ознайомлення з матеріалами справи, лист ГУНП у м. Києві від 11.04.18, яким Картозія Л. Ш. повідомлена, що станом на 10.04.2018 року кримінальне провадження до ГУ не надходило, роздруківку з автоматизованої системи документообігу ГУНП у м. Києві від 15.05.2018 року, лист прокурора САП Довганя начальника відділу ГУНП у м. Києві від 07.05.2018 року, постанову прокуратури м. Києва від 21.03.2018 року про призначення групи прокурорів, доручення СУ ГУНП у м. Києві від 16.04.2018 року про проведення досудового розслідування слідчим Євтушенко Н., повідомлення СУ ГУ НП у м. Києві від 16.04.2018 року про початок досудового розслідування, витяг з ЄРДР від 16.04.2018 року за підписом слідчого СУ ГУНП у м. Києві Євтушенко Н. М., постанову прокурора прокуратури м. Києва Анпілогової Б. від 15.08.2018 року про визначення підслідності, супровідний лист прокуратури м. Києва від 17.08.2018 року № 04/2/4/1-64-18, зареєстрований ГУНП у м. Києві 21.08.2018 року за № 12037, доручення заступника начальника ГУНП у м. Києві Стрижака В. О. від 20.08.2019 року про встановлення подальшого контролю за розслідуванням кримінального провадження, лист ГУ НП у м. Києві від 04.09.2018 року про направлення матеріалів кримінального провадження до Шевченківського УП ГУНП у м. Києві, доручення СВ Шевченківського УП ГУ НП у м. Києві від 12.09.2018 року про проведення досудового розслідування слідчим Берестом, постанову Київської місцевої прокуратури № 10 від 13.09.2018 року про призначення групи прокурорів, доручення СВ Шевченківського УП ГУ НП у м. Києві від 09.11.18 про проведення досудового розслідування слідчим Поталапом, постанову старшого слідчого СВ Шевченківського УП ГУ НП у м. Києві Поталапа В. О. від 28.02.19 про визнання земельної ділянки з кадастровим № 8000000000:78:098:0131 речовим доказом, лист слідчого Поталапа В. від 23.03.19 про задоволення клопотання про накладення арешту на земельну ділянку, доручення СВ Шевченківського УП ГУ НП у м. Києві від 29.03.19 про проведення досудового розслідування слідчим Габінетом М., письмові вказівки заступників керівника Київської місцевої прокуратури № 10 від 14.08.10 та від 22.08.2019 року, письмові вказівки процесуального керівника Горбенка В. від 15.08.19, від 23.08.19, від 25.09.2019 року, лист процесуального керівника Горбенка В. від 26.09.2019 року № 41-6627вих19 про відсторонення слідчого Габінета М., доручення СВ Шевченківського УП ГУ НП у м. Києві від 27.11.19 про проведення досудового розслідування слідчим Ісамбаєвим В., ухвалу Шевченківського райсуду м. Києва від 19.02.2020 по справі № 761/4924/20 з відміткою КП "Київтеплоенерго", письмові вказівки процесуального керівника Горбенка В. від 06.10.2020 року, витяг з ЄРДР щодо кримінального провадження станом на дату направлення витребуваних матеріалів до суду, документи, які підтверджують виконання або невиконання ухвал слідчих суддів Солом`янського райсуду м. Києва від 15.11.2017 року у справі № 760/24509/17); від 22.11.17 року у справі № 760/25197/17; від 11.08.2018 року у справі №760/26746/17; від 14.11.2017 року у справі №760/26193/17-к; від 23.01.2018 року у справі №760/651/18; від 16.03.2018 року у справі № 760/5353/18; ухвалою від 11.01.2018 року у справі №760/26388/17, підготовче засідання у справі № 910/9594/20 відкладено на 25.11.2020 року.

В підготовчому засіданні 25.11.2020 року було оголошено перерву на 09.12.2020 року.

09.12.2020 року було закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 23.12.2020 року.

В судовому засіданні 23.12.2020 року було оголошено перерву на 14.01.2021 року.

В судове засідання 14.01.2021 року з`явились представники сторін.

Представник позивача наполягав на задоволенні позову, просив його задовольнити.

Представник відповідача 1 проти позову заперечував, просив відмовити в його задоволенні.

Представник відповідача 3 проти позову заперечував, просив відмовити в його задоволенні.

Представник відповідача 4 проти позову заперечував, просив відмовити в його задоволенні.

Розглянувши подані документи і матеріали, вислухавши представників сторін, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва,

ВСТАНОВИВ:

Предметом спору в цій справі є вимога ТОВ Торговий дім Глорія Трейд про стягнення з держави матеріальної шкоди у вигляді сплаченого податку, заподіяної, на думку позивача, бездіяльністю органів досудового розслідування, які протягом тривалого часу не завершили розслідування в об`єднаному кримінальному провадженні №52017000000000161.

Як було встановлено судом, та не заперечувалось сторонами, згідно з інформацією, яка міститься в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, ТОВ Торговий дім Глорія Трейд є власником майна по площі Дружби народів, 6 у Оболонському районі м. Києва, а саме нежитлового приміщення нежитлової будівлі група приміщень №1, літера Н, загальною площею 424,2 кв.м; нежитлового приміщення нежитлової будівлі група приміщень №№1-9, літ. М, загальною площею 260,9 кв.м; нежитлового приміщення нежитлової будівлі група приміщень №1, літера О, загальною площею 208 кв. м.

30.06.2015 року на офіційному веб-порталі Департаменту міського благоустрою та збереження природного середовища виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) оприлюднено графік проведення демонтажу незаконних МАФ та ТС, де за №№335-347 вказані споруди, розташовані за адресою: місто Київ, площа Дружби Народів, 6, які належать ТОВ Торговий дім Глорія Трейд . За результатами проведеної перевірки встановлено порушення позивачем по даній справі Правил благоустрою міста Києва, затверджені рішенням Київської міської ради від 25.1272008 № 1-51/51.

Рішенням у вигляді доручення № 390/10-15, оформлене листом від 16.10.2015 року за № 004-10344, вимагалось вжити заходів шляхом демонтажу відповідно до вимог чинного законодавства самовільно встановлених елементів благоустрою в разі відсутності проектно-дозвільної документації на розміщення торгівельних рядів з ролетів або кіосків за адресою: місто Київ, площа Дружби Народів, 4 та 6 і направлені приписи на адресу ТОВ Торговий дім Глорія Трейд .

Як було встановлено в судовому засіданні, вищезазначені рішення Департаменту є предметом розгляду в адміністративній справі № 826/22361/15.

Як зазначено в позовній заяві, 14.12.2016 року директором Департаменту міського благоустрою та збереження природного середовища виконавчого органу Київської міської ради Фіщуком А. на підставі Правил благоустрою м. Києва було прийнято рішення про демонтаж об`єктів нерухомого майна ТОВ Торговий дім Глорія Трейд та 15.12.2016 року зруйнована нерухомість позивача на площі Дружби народів, 6 (площа Оболонська, 6). Вищезазначений факт є предметом досудового розслідування в об`єднаному кримінальному провадженні №52017000000000161.

Судом було встановлено наступний рух об`єднаного кримінального провадження №52017000000000161 від 03.03.2017 року, в якому позивач ТОВ Торговий дім Глорія Трейд є потерпілим:

28.02.2017 року до Національного антикорупційного бюро України надійшла ухвала Солом`янського районного суду м. Києва про зобов`язання уповноважених осіб Національного бюро внести відомості до ЄРДР про зловживання службовим становищем службовими особами Департаменту міського благоустрою та збереження природного середовища виконавчого органу КМДА всупереч інтересам служби, що спричинило тяжкі наслідки на підставі заяви про злочин ТОВ Торговий дім Глорія Трейд .

03.03.2017 року було внесено до ЄРДР за № 52017000000000161 відомості про заяву, повідомлення про вчинення кримінального правопорушення або виявлення з іншого джерела обставин, що можуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення.

24.06.2019 року на адресу місцевої прокуратури надійшла ухвала Шевченківського районного суду м. Києва у справі № 761/22191/19 щодо зобов`язання уповноваженої особи Київської місцевої прокуратури № 10 внести відомості до ЄРДР про вчинення кримінального правопорушення, на підставі заяви директора ТОВ "Торговий дім Глорія Трейд" Картозії Л.Ш. про вчинення кримінального правопорушення за фактом самовільного зайняття земельної ділянки з кадастровим № 8000000000:78:098:0131.

24.06.2019 року було внесено відомості до ЄРДР про вчинення кримінального правопорушення, на підставі заяви директора ТОВ "Торговий дім Глорія Трейд" Картозії Л.Ш. про вчинення кримінального правопорушення за фактом самовільного зайняття земельної ділянки з кадастровим № 8000000000:78:098:0131.

26.06.2019 року на адресу місцевої прокуратури надійшла ухвала Шевченківського районного суду м. Києва у справі № 761/22191/19 щодо зобов`язання уповноваженої особи Київської місцевої прокуратури № 10 внести відомості до ЄРДР про вчинення кримінального правопорушення, на підставі заяви Картозія Л.Ш. про вчинення кримінального правопорушення від 20.05.2019 року з приводу зловживання службовим становищем посадовими особами КО "Київзеленбуд".

27.06.2019 року було внесено відомості до ЄРДР про вчинення кримінального правопорушення, на підставі заяви Картозія Л.Ш. про вчинення кримінального правопорушення від 20.05.2019 року № 1056 з приводу зловживання службовим становищем посадовими особами КО "Київзеленбуд".

30.10.2019 року на адресу Київської місцевої прокуратури № 10 надійшла для виконання ухвала Шевченківського районного суду м. Києва права № 761/34515/19 від 07.10.2019 року про зобов`язання уповноважену особу Київської місцевої прокуратури 10 внести, відомості до ЄРДР, викладені у заяві представника ТОВ Торговий дім Глорія Трейд Картозії Л.Ш. від 17.08.2019 року про вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 364 КК України, а саме щодо використання депутатами Київради своїх депутатських повноважень з метою прийняття на користь незаконних інтересів ТОВ Соллур рішення Київради Про надання статусу скверу земельній ділянці на площі Оборонській, 6 в Оборонському районі м. Києва від 06.04.2017 року № 134/2356, що завдало тяжких наслідків ТОВ Торговий дім Глорія Трейд на суму 39 071 330, 00 (тридцять дев`ять мільйонів сімдесят одна тисяча триста тридцять) грн.

01.11.2019 було внесено вказані відомості до ЄРДР.

Таким чином, було розпочато досудове розслідування об`єднаного кримінального провадження №52017000000000161 від 03.03.2017 року за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 364, ч. 2 ст. 197-1 КК України, яке станом на датуподання позову здійснюється СВ Шевченківського УП ГУНП у м. Києві.

Національним антикорупційним бюро України здійснювалося досудове розслідування у кримінальному провадженні № 52017000000000161 від 03.03.2017 за фактом зловживання службовим становищем службовими особами Департаменту міського благоустрою та збереження природного середовища виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 364 КК України.

Під час проведення досудового розслідування у кримінальному провадженні не здобуто фактичних даних, які б свідчили про те, що злочин вчинено особою, зазначеною в ч. 5 ст. 216 КПК України, або ж розмір завданої внаслідок його вчинення шкоди в 500 і більше разів перевищує розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб встановленого на час вчинення злочину.

У зв`язку з наведеним, Спеціалізованою антикорупційною прокуратурою визначено підслідність у кримінальному провадженні № 52017000000000161 за Головним управлінням Національної поліції в м. Києві.

У подальшому досудове розслідування у об`єднаному кримінальному провадженні № 52017000000000161 від 01.11.2019 за ч. 2 ст. 364, ч. З ст. 197-1 КК України з 06.11.2019 проводилося Шевченківським УП ГУНП у м. Києві, а нагляд за додержанням законів під час проведення досудового розслідування у формі процесуального керівництва досудовим розслідуванням здійснювалося прокурорами Київської місцевої прокуратури № 10. Досудове розслідування триває.

До Генеральної прокуратури України надходило клопотання Картозії Л.Ш. щодо зміни підслідності у кримінальному провадженні №52017000000000161.

За результатами розгляду згадане клопотання від 26.11.2019 року за № 04/2/2-12647вих-19 скеровано до прокуратури м. Києва для розгляду у межах кримінального провадження, при цьому автору клопотання надано роз`яснення.

Разом із цим ухвалою Шевченківського районного суду м. Києва у справі № 761/44875/19 (провадження № 1-кс/761/30450/2019) за скаргою Картозії Л.Ш. уповноважену особу Генеральної прокуратури України зобов`язано розглянути клопотання № 22 від 11.11.2019 року.

Встановлено, що об`єднане кримінальне провадження № 52017000000000161 від 01.11.2019 року за ч. 2 ст. 364, ч. З ст. 197-1 КК України з 06.11.2019 року розслідується Шевченківським УП ГУНП у м. Києві, а нагляд за додержанням законів під час проведення досудового розслідування у формі процесуального керівництва досудовим розслідуванням здійснюється прокурорами Київської місцевої прокуратури № 10.

При цьому на момент розгляду ухвали працівниками Генеральної прокуратури України процесуальне керівництво у згаданому провадженні не здійснювалося, у зв`язку із чим повноваження на видання процесуальних документів у ньому були відсутні.

У зв`язку із цим ухвалу слідчого судді Шевченківського районного суду м. Києва від 20.12.2019 року спрямовано для організації розгляду в межах компетенції до прокуратури м. Києва.

У свою чергу прокуратурою м. Києва вказану ухвалу із клопотанням скеровано для розгляду у межах кримінального провадження процесуальному керівнику.

Процесуальним керівником - прокурором Київської місцевої прокуратури № 10 прийнято рішення про відмову в його задоволенні, про що винесено постанову та заявника поінформовано, у тому числі, про відсутність спору про підслідність між правоохоронними органами.

В ході досудового розслідування встановлено, що поряд із земельною ділянкою з кадастровим №8000000000:78:098:0131 знаходиться земельна ділянка з кадастровим №8000000000:78:098:0022, яка надана ТОВ Соллур в оренду для будівництва житлово-ділового центру.

Слідством встановлено, що в межах земельної ділянки ТОВ Соллур пролягають охороні зони газопроводу (524 кв. м), електрокабеля (191 кв. м), теплової мережі (728 кв. м) та водопроводу (623 кв. м), без винесення яких з-під плям забудови в інше місце неможливо почати будівництво ЖДЦ.

Станом на 15.05.2019 року мало місце самовільне зайняття земельної ділянки з кадастровим №8000000000:78:098:0131 КО Київзеленбуд та будівництво на ній підземних інженерних комунікацій ЖДЦ.

У зв`язку з чим у слідства виникли підстави вважати, що злочин, пов`язаний зі знесенням об`єктів нерухомості ТОВ Торговий дім Глорія Трейд , вчинено з метою вчинення іншого злочину, пов`язаного з самовільним зайняттям земельної ділянки КО Київзеленбуд з метою надання ТОВ Соллур незаконної можливості під виглядом будівництва скверу прокласти через земельну ділянку з кадастровим № 8000000000:78:098:0131 зовнішньобудинкові інженерні мережі ЖДЦ.

Крім цього, з відомостей ЄРДР випливає, що з 06.11.2019 року епізодом кримінального провадження стало розслідування злочину, пов`язаного з використанням депутатами Київради депутатських повноважень з метою прийняття на користь незаконних інтересів ТОВ Соллур рішення Київради Про надання статусу скверу земельній ділянці на площі Оболонській, 6 в Оболонському районі м. Києва від 06.04.2017 року № 134/2356, що завдало тяжких наслідків ТОВ ТД Глорія Трейд на суму 39 млн. 071 тис. 330 грн.

Позивач вказує, що ним понесена шкода у вигляді сплачених податків за нерухоме майно відмінне від земельної ділянки у зв`язку з бездіяльністю правоохоронних органів, а саме Національного антикорупційного бюро України, Головного управління Національної поліції України у м. Києві, Офісу Генерального прокурора та Прокуратури м. Києва.

Позивач вважає, що досудове розслідування триває невиправдано довго, внаслідок чого завдає позивачу матеріальну шкоду, яка прирівнюється до розміру податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, який позивач щоквартально сплачує до бюджету м. Києва.

Позивач, в обґрунтування свої позовних вимог посилається на наступні норми права норми, а саме:

- ч.6 ст. 1176 ЦК України, відповідно до якої шкода, завдана фізичній або юридичній особі внаслідок іншої незаконної дії або бездіяльності чи незаконного рішення органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, органу досудового розслідування, прокуратури або суду, відшкодовується на загальних підставах.

- ст. 1192 ЦК України, якщо інше не встановлено законом, з урахуванням обставин справи суд за вибором потерпілого може зобов`язати особу, яка завдала шкоди майну, відшкодувати її в натурі (передати річ того ж роду і такої ж якості, полагодити пошкоджену річ тощо) або відшкодувати завдані збитки у повному обсязі.

- ч. 1 ст. 1173,ч. 1 ст. 1174 ЦК встановлюють імперативне правило, за змістом якого відповідальність за протиправну бездіяльність органів державної влади, їх посадових та (або) службових осіб несе держава Україна.

-п. 1 ч. 2 ст. 22 ЦК збитками є втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки).

На думку позивача, зазначені вище норми кодифікованих законів означають, що у разі якщо позивач до закінчення досудового розслідування звернеться із заявою в порядку ч. 3 ст. 346 ЦК України, то втратить право на відшкодування шкоди, завдану майну, в натурі, або на відшкодування реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи судом.

Відповідачі в свою чергу проти позову заперечували з огляду на те, що на їх думку, досудове розслідування у об`єднаному кримінальному провадженні проводиться з дотриманням розумних строків та законодавства, а також не вважають сплачений податок на нерухоме майно відмінне від земельної ділянки саме збитками в розумінні ст. 22 ЦК України.

Суд вважає за необхідне зазначити таке.

Завдання майнової ( матеріальної) шкоди є підставою виникнення цивільних прав та обов`язків (пункт 3 частини другої статті 11 ЦК України).

Відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди є способом захисту цивільних прав та інтересів (пункт 8 частини другої статті 16 ЦК України).

Особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного прав, має право на їх відшкодування. Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі (частина друга та третя статті 22 ЦК України).

За загальним правило шкода, завдана майну фізичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала( частина перша статті 1166 ЦК України).

Конституція України (стаття 56) проголошує право кожного на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.

Згідно з положеннями статті 1176 ЦК України, якою врегульовано питання відшкодування шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури або суду, шкода, завдана фізичній особі внаслідок її незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування запобіжного заходу, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту чи виправних робіт, відшкодовується державою у певному обсязі незалежно від вини посадових і службових осіб органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури або суду. Право на відшкодування шкоди, завданої фізичній особі незаконними діями органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури або суду, відшкодовується на загальних підставах.

Оскільки у цій справі йдеться про шкоду, спричинену юридичній особі бездіяльністю посадових осіб органів, що здійснюють досудове розслідування, та прокуратури, то відповідно до положень частини шостої статті 1176 ЦК України така шкода відшкодовується на загальних підставах.

Загальні підстави відшкодування шкоди, завданої органом державної влади та посадової або службової особою органу державної влади, передбачені статтями цивільного кодексу України, а саме статтями 1173 та 1174 ЦК України.

Згідно статті 1173 ЦК України, шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні ними своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республикою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цих органів.

Відповідно до статті 1174 цього Кодексу шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю посадової або службової особи органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні нею своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республикою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цієї особи.

Застосовуючи статті 1173, 1174 ЦК України, суд має встановити: по-перше, невідповідність рішення, дії чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування чи відповідно їх посадовою або службовою особи вимогам закону чи іншого нормативного акта; по - друге, факт заподіяння цим рішенням, дією чи бездіяльністю шкоди фізичній або юридичній особі. За наявності цих умов є підстави покласти цивільну відповідальність за завдану шкоду саме на державу, Автономну Республіку Крим або органів місцевого самоврядування.

На підставі вищевикладеного, суд приходить до висновку про недоведеність, необґрунтованість позовних вимог та відсутність правових підстав для задоволення позову, зокрема позивачем недоведена бездіяльність посадових осіб всіх відповідачів, недоведене факту нанесення йому шкоди у вигляді сплати податку за нерухоме майно відмінне від земельної ділянки саме посадовими особами відповідачів; відсутнє причино-наслідковий зв`язок між бездіяльністю посадових осіб відповідачів та шкодою, про відшкодування якої заявлено позов.

Наявність ухвал слідчого судді, якими оскаржено бездіяльність органів досудового розслідування та прокуратури, не може слугувати безспірною підставою для відшкодування шкоди.

Суд наголошує, що преюдиційним для суду, що розглядає справу про правові наслідки згідно з нормами ГПК України є саме рішення суду чи вирок, а процесуальна ухвала, якою врегульовано питання окремої процесуальної дії в порядку Кримінального процесуального кодексу України таким не є, внаслідок чого не може встановлювати протиправність поведінки відповідачів.

Позовні вимоги мотивовані тим, що позивач несе матеріальну шкоду у вигляді сплати податку на нерухоме майно (яке зруйновано на підставі рішень Департаменту КМДА) відмінне від земельної ділянки в зв`язку з бездіяльністю відповідачів по цій справі , що є помилковим з наступних підстав.

Відповідно до пункту 10 частини першої статті 56 КПК України протягом кримінального провадження потерпілий має право на відшкодування завданої кримінальним правопорушенням шкоди в порядку, передбаченому законом.

Згідно частини другої статті 127 КПК України шкода, завдана кримінальним правопорушенням суспільно небезпечним діянням, може бути стягнута судовим рішенням за результатами розгляду цивільного позову в кримінальному провадженні.

Відшкодування шкоди, завданої потерпілому внаслідок кримінального правопорушення за рахунок Державного бюджету України, як передбачено частиною 3 статті 127 КПК України реалізується лише у випадках та у порядку, що встановлений окремим законом.

Частина перша статті 128 цього Кодексу передбачає, що особа, якій кримінальним правопорушенням або іншим суспільно небезпечним діянням завдано майнової та/або моральної шкоди, має право під час кримінального провадження до початку судового розгляду пред`явити цивільний позов до підозрюваного, обвинуваченого або до фізичної чи юридичної особи, яка за законом несе цивільну відповідальність за шкоду, завдану діяннями підозрюваного, обвинуваченого або неосудної особи, яка вчинила суспільно небезпечне діяння.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач не скористався своїм правом та цивільного позову в кримінальному провадженні заявлено не було. Крім того, суд наголошує, що на сьогодні в Україні єдиним механізмом відшкодування заподіяної шкоди внаслідок кримінального правопорушення залишається подання цивільного позову (окремо або в межах кримінального провадження) до особи, яка вчинила злочин.

Шкода, завдана потерпілому внаслідок кримінального правопорушення, компенсується йому за рахунок Державного бюджету України у випадках та порядку, передбачених законом (частина друга статті 1177 ЦК України).

Держава не несе майнову відповідальність перед потерпілими за всі злочини, які залишилися нерозкритими. Положення статті 1177 ЦК України передбачають порядок відшкодування шкоди, завданої лише фізичній особі, яка потерпіла від кримінального правопорушення. Згідно з частиною першою статті 1207 цього ж Кодексу шкода, завдана каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю внаслідок злочину, відшкодовується потерпілому або особам, визначеним статтею 1200 ЦК України, державою, якщо не встановлено особу, яка вчинила злочин, або якщо вона є неплатоспроможною.

Положення статті 1177 ЦК України встановлюють порядок відшкодування шкоди, завданої саме фізичній особі, і не можуть за аналогією застосовуватися до відносин щодо відшкодування шкоди, завданої злочином юридичній особі.

У 2005 році Україна підписала Європейську конвенцію про відшкодування збитку жертвам насильницьких злочинів від 24 листопада 1983 року (не була ратифікована). Втім, ця Конвенція передбачає обов`язок держави щодо виплати компенсації не всім потерпілим від злочину, а лише фізичним особам - жертвам насильницьких злочинів.

Отже, держава Україна зобов`язалася компенсувати шкоду, спричинену злочином, перед фізичними особами відповідно до ЦК України та спеціального закону, тоді як відносно юридичних осіб держава Україна такого позитивного обов`язку не має.

Отримання відшкодування на підставі зазначених приписів можливе лише за дотримання умов, які у них передбачені, та за наявності окремого закону, якого немає і в якому мав би бути визначений порядок присудження та виплати відповідного відшкодування юридичним особам. Тому ЄСПЛ відзначив, що право на відшкодування державою потерпілим унаслідок кримінального правопорушення ніколи не було безумовним. Оскільки заявники не мали чітко встановленого в законі права вимоги для цілей, передбачених статтею 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, вони не могли стверджувати, що мали легітимне очікування на отримання будь-яких конкретних сум від держави. З огляду на це ЄСПЛ визнав скарги заявників на порушення статті 1 Першого протоколу до Конвенції несумісними з положеннями Конвенції ratione materiae (див. ухвали ЄСПЛ щодо прийнятності від 30 вересня 2014 року у справі Петльований проти України (Petlyovanyy v. Ukraine), заява № 54904/08, і від 16 грудня 2014 року у справі Золотюк проти України (Zolotyuk v. Ukraine), заява № 3958/13).

З огляду на викладене, суд вважає неможливим застосування частини шостої статті 1176 та статті 1177 ЦК України у справах про відшкодування державою шкоди, завданої юридичній особі внаслідок кримінального правопорушення, якщо внаслідок бездіяльності органу досудового розслідування не встановлено особу, яка вчинила злочин.

Така позиція суду кореспондується з позицією Верховного Суду України у справі №916/1423/17.

Суд зазначає, що застосування Закону України Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду в даному випадку також є недоцільним, оскільки Закон врегульовує правовідносини відшкодування шкоди, завданої виключно громадянинові внаслідок незаконного притягнення його до відповідальності, його дія не розповсюджується на потерпілих осіб, зокрема юридичних, яким завдано шкоди внаслідок бездіяльності органу досудового розслідування та прокуратури під час розслідування за заявою таких осіб.

Відповідно до ст. 1192 ЦК України, якщо інше не встановлено законом, з урахуванням обставин справи суд за вибором потерпілого може зобов`язати особу, яка завдала шкоди майну, відшкодувати її в натурі (передати річ того ж роду і такої ж якості, полагодити пошкоджену річ тощо) або відшкодувати завдані збитки у повному обсязі.

Натомість, в КПК України закріплений інститут цивільного позову в рамках кримінального провадження.

Відповідно до ст. 128 КПК України особа, якій кримінальним правопорушенням або іншим суспільно небезпечним діянням завдано майнової та/або моральної шкоди, має право під час кримінального провадження до початку судового розгляду пред`явити цивільний позов до підозрюваного, обвинуваченого або до фізичної чи юридичної особи, яка за законом несе цивільну відповідальність за шкоду, завдану діяннями підозрюваного, обвинуваченого або неосудної особи, яка вчинила суспільно небезпечне діяння.

Тобто, потерпіла особа має право звернутись до суду за відшкодуванням шкоди саме з винної особи після закінчення слідства.

Учасниками справи не заперечувалось, матеріалами справи не спростовувалось те, що позивач є власником зруйнованих нежитлових будівель та те, що позивач сплачував податки за весь час досудового розслідування.

Щодо причинного зв`язку між бездіяльністю посадових осіб та шкодою, про відшкодування якої заявлено позов( витрати на сплату податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки ), суд дійшов до висновку про необґрунтованість позовних вимог з наступних правових підстав:

Згідно зі ст. 67 Конституції України кожен зобов`язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Згідно з п. п. 266.3.3 ПК база оподаткування об`єктів житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі їх часток, що перебувають у власності юридичних осіб, обчислюється такими особами самостійно виходячи із загальної площі кожного окремого об`єкта оподаткування на підставі документів, що підтверджують право власності на такий об`єкт.

Таким чином, виходячи з фактичних обставин, Конституції України та Податкового кодексу України позивач є платником податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, та зобов`язаний платити в бюджет м. Києва податок на нерухоме майно.

Право власності на майно припиняється в разі його знищення (ст. 349 ЦК України).

База оподаткування об`єктів житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі їх часток, що перебувають у власності юридичних осіб, обчислюється такими особами самостійно виходячи із загальної площі кожного окремого об`єкта оподаткування на підставі документів, що підтверджують право власності на такий об`єкт (п.п. 266.3.3 п. 266.3 ст. 266 ПКУ).

Згідно зі ст. 2 Закону України від 01 липня 2004 року № 1952-ІV Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень із змінами та доповненнями державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень - офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Порядок проведення державної реєстрації припинення права власності на об`єкт нерухомого майна у зв`язку з його знищенням визначено постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2015 року № 1127 Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень із змінами і доповненнями.

Платники податку - юридичні особи самостійно обчислюють суму податку станом на 1 січня звітного року і до 20 лютого цього ж року подають контролюючому органу за місцезнаходженням об`єкта/об`єктів оподаткування Декларацію з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки (далі - Декларація) за формою, встановленою у порядку, передбаченому ст. 46 ПКУ, з розбивкою річної суми рівними частками поквартально (п.п. 266.7.5 п. 266.7 ст. 266 ПКУ).

Тобто, платник податку - юридична особа нараховує податок за об`єкт нерухомого майна, який було зруйновано/знищено, при наявності підтверджуючих документів щодо державної реєстрації припинення права власності на такий об`єкт нерухомого майна, за період з 01 січня звітного року до початку того місяця, в якому проведено таку державну реєстрацію.

Право власності належить до основоположних прав людини, втілення яких у життя становить підвалини справедливого суспільного ладу. Захист зазначеного права гарантовано статтею 1 Першого протоколу до Конвенції, згідно з якою кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном і ніхто не може бути позбавлений власного майна, інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Відповідно до статті 1 Конвенції Високі Договірні Сторони гарантують кожному, хто перебуває під їхньою юрисдикцією, права і свободи, визначені в розділі I цієї Конвенції.

За змістом зазначеної статті поряд із негативним обов`язком, на порушення Україною якого позивач не скаржився, держава має позитивні обов`язки гарантувати ефективне використання визначених Конвенцією прав кожному, хто перебуває під її юрисдикцією. Порушення кожного з цих обов`язків є самостійною підставою відповідальності держави.

Особи, які зазнають порушення права мирного володіння майном, повинні бути забезпечені можливістю ефективного засобу юридичного захисту в національному органі. Право особи на ефективний засіб правового захисту закріплено у статті 13 Конвенції, згідно з якою кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, були порушені, має право на ефективний засіб правового захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

Ефективність національного засобу правового захисту за змістом статті 13 Конвенції не залежить від упевненості в сприятливому результаті провадження. Ефективність має оцінюватися за можливістю виправлення порушення права, гарантованого Конвенцією, через поєднання наявних засобів правового захисту.

Щоб вважатися ефективним і в такий спосіб відповідати статті 13 Конвенції, внутрішній засіб правового захисту повинен надати змогу компетентному національному органу як розглянути суть відповідної скарги за Конвенцією, так і забезпечити належний захист (див. mutatis $. 135 рішення ЄСПЛ від 27 вересня 1999 року у справі Сміт і Ґрейді проти Сполученого Королівства (Smith and Grady v. the UK), заяви № 33985/96 і № 33986/96; $. 95 рішення ЄСПЛ від 18 грудня 1996 року у справі Аксой проти Туреччини (Aksoy v. Turkey), заява № 21987/93). Результатом такого провадження може бути, зокрема, присудження відшкодування у зв`язку з порушенням.

ЄСПЛ, оцінюючи ефективність різних національних засобів правового захисту у зв`язку з надмірною тривалістю провадження, розробив кілька критеріїв та принципів, які сформулював у своїх рішеннях. Так, ЄСПЛ вказав, що вирішальним питанням при оцінюванні ефективності засобу правового захисту у випадку скарги щодо тривалості провадження є те, чи може заявник подати цю скаргу до національних судів з вимогою конкретного відшкодування; іншими словами, чи існує будь-який засіб, який міг би вирішити його скаргу шляхом надання безпосереднього та швидкого відшкодування, а не просто опосередкованого захисту його прав, ґарантованих статтею 6 Конвенції(див. mutatis § 59 рішення ЄСПЛ у справі Меріт проти України (Merit v. Ukraine) від 30 березня 2004 року, заява № 66561/01) . Cуд також постановив, що цей засіб вважатиметься ефективним , якщо його можна використати, щоб прискорити постановлення рішення судом, який розглядає справу, або надати скаржникові належне відшкодування за зволікання і затримки, що вже відбулися (§ 78 того ж рішення).

Розумність тривалості провадження повинна визначатись у контексті відповідних обставин справи та з огляду на критерії, передбачені прецедентною практикою ЄСПЛ, зокрема складність справи, поведінку заявника, а також органів влади, пов`язаних зі справою (див. mutatis $ 67 рішення ЄСПЛ від 25 березня 1999 року у справі Пелісьє і Сассі проти Франції (Pйlissier and Sassi v France); $ 35 рішення ЄСПЛ від 27 червня 1997 року у справі Філіс проти Греції (№ 2, Philis v. Greece), заява № 19773/92). Стаття 13 Конвенції не вимагає надання спеціального засобу правового захисту від надмірної тривалості провадження; достатніми можуть бути загальні конституційні та судові позови, наприклад, про встановлення позадоговірної відповідальності з боку держави.

Суд звертає увагу на те, що кримінальне провадження № 52017000000000161 є об`єднаним, у зв`язку з тим, що позивач подавав чотири заяви про вчинення злочину у різний період часу, остання з яких була подана в жовтні 2019 року.

Право власності на майно у відповідності до ст. 349 ЦК України у позивача припинилось з моменту його знищення. Позивач повинен був звернутись до органів державної реєстрації прав на нерухоме майно та подати відомості про це, а також не нараховувати податок на нерухоме майно відмінне від земельної ділянки та не сплачувати його.

Після закінчення слідства та встановлення обвинувачених осіб позивач повинен звернутись до суду з цивільним позовом про відшкодування шкоди за зруйноване майно.

Суд не вважає суму сплаченого податку саме збитками, оскільки в розумінні ст. 22 ЦК України збитками є 1) втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Як було зазначено вище, податок на нерухоме майно відмінне від земельної ділянки юридична особа нараховує самостійно, тому сплата вказаного податку не може вважатися збитками.

Суд також звертає особливу увагу на норму ст. 322 ЦК України, в якій зазначено, що власник зобов`язаний утримувати майно, що йому належить, якщо інше не встановлено договором або законом, а сплата податку є одним зі способів утримання майна.

Отже, суд вказує на те, що навіть встановлений судами факт бездіяльності слідчих органів у кримінальному провадженні не може бути підставою для покладення на державу цивільно-правової відповідальності у вигляді відшкодування потерпілому шкоди, яка дорівнює вартості сплаченого податку на нерухоме майно відмінне від земельної ділянки.

Отже, суд вважає, що позивач обрав не належний спосіб захисту своїх порушених прав та не скористався своїми правами щодо уточнення до декларації та несплати податку за знищене майно.

Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п.1 ст.6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення від 09.12.1994 Європейського суду з прав людини у справі Руїс Торіха проти Іспанії ). Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів учасників справи та їх відображення у судовому рішенні, суд першої інстанції спирається на висновки, що зробив Європейський суд з прав людини від 18.07.2006р. у справі Проніна проти України , в якому Європейський суд з прав людини зазначив, що п.1 ст.6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі ст.6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

У рішенні Європейського суду з прав людини Серявін та інші проти України (SERYAVINOTHERS v.) вказано, що усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі Руїс Торіха проти Іспанії (Ruiz Torija v.) від 9 грудня 1994 року, серія A, 303-A, п. 29). Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (див. рішення у справі Суомінен проти Фінляндії (Suominen.), 37801/97, п. 36, від 1 липня 2003 року).

Статтею 13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Згідно з частиною 1 статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Статтею 76 ГПК України передбачено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування.

Частиною 1 статті 78 ГПК України визначено, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Учасниками справи не заперечувалось проти достовірності документів, які надав представник позивача з матеріалів кримінального провадження, які суд приєднав до матеріалів справи.

З системного аналізу вищевикладених норм права, суд дійшов до висновку, що позовні вимоги не підлягають задоволенню.

Відповідно до статті 129 ГПК України, витрати по сплаті судового збору покладаються на позивача .

На підставі викладеного, керуючись статтями 74, 76-80, 129, 232, 236-242, 252 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва,

ВИРІШИВ:

1. В позові Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Глорія Трейд" до Держави України в особі: Національного антикорупційного бюро України, Головного управління Національної поліції України у м. Києві, Офісу Генерального прокурора, та Прокуратури м. Києва про відшкодування шкоди - відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення підписано 01.02.2021 року.

Суддя М.В. Данилова