Постанова

від 06.04.2021 по справі 910/9594/20

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"06" квітня 2021 р. Справа№ 910/9594/20

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Разіної Т.І.

суддів: Іоннікової І.А.

Тарасенко К.В.

Секретар судового засідання: Нагулко А.Л.

За участю представників учасників процесу: згідно протоколу судового засідання від 06.04.2021 р

Розглянув у відритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Глорія Трейд" на рішення Господарського суду міста Києва від 19.01.2021 у справі № 910/9594/20 (суддя Данилова М.В., м. Київ повний текст рішення підписано 01.02.2021)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Глорія Трейд"

до Держави України в особі:

1. Національного антикорупційного бюро України

2. Головного управління Національної поліції України у м. Києві

3. Офісу Генерального прокурора

4. Прокуратури м. Києва

про відшкодування шкоди

За результатами розгляду апеляційної скарги Північний апеляційний господарський суд

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог

Товариство з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Глорія Трейд" (далі - позивач) звернулось до Господарського суду міста Києва із позовною заявою до Держави України в особі Національного антикорупційного бюро України (далі - відповідач -1), Національної поліції України (відповідач - 2), Офісу Генерального прокурора (відповідач-3) та Прокуратури міста Києва (далі - відповідач -4) про відшкодування шкоди у розмірі 155 224,00 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані понесення шкоди позивачем в зв`язку із неправомірними діями правоохоронних органів.

Короткий зміст рішення місцевого господарського суду та мотиви його ухвалення

Рішенням Господарського суду міста Києва від 19.01.2021 у справі № 910/9594/20 в задоволенні позовних вимог відмовлено.

Відмовляючи у задоволені позовних вимог, місцевий господарський суд виходив із того, позивачем недоведена бездіяльність посадових осіб всіх відповідачів, не доведено факту нанесення йому шкоди у вигляді сплати податку за нерухоме майно відмінне від земельної ділянки саме посадовими особами відповідачів; відсутнє причино-наслідковий зв`язок між бездіяльністю посадових осіб відповідачів та шкодою, про відшкодування якої заявлено позов; податок на нерухоме майно відмінне від земельної ділянки юридична особа нараховує самостійно, тому сплата вказаного податку не може вважатися збитками у розумінні ст. 22 Цивільного кодексу України.

Також суд першої інстанції зазначив, що навіть встановлений судами факт бездіяльності слідчих органів у кримінальному провадженні не може бути підставою для покладення на державу цивільно-правової відповідальності у вигляді відшкодування потерпілому шкоди, яка дорівнює вартості сплаченого податку на нерухоме майно відмінне від земельної ділянки, тому прийшов до висновку про те, що позивач обрав не належний спосіб захисту своїх порушених прав та не скористався своїми правами щодо уточнення до декларації та несплати податку за знищене майно.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів

Не погоджуючись із прийнятим рішенням Товариство з обмеженою відповідальністю Торговий дім Глорія Трейд (далі - скаржник/ТОВ Торговий дім Глорія Трейд ) звернулося до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, якій просило рішення господарського суду міста Києва від 19.01.2021 скасувати та ухвалити нове, яким позов задовольнити.

Апеляційна скарга ТОВ Торговий дім Глорія Трейд обґрунтована порушенням місцевим господарський судом норм матеріального права, зокрема - ст.ст. 16, 22, 349, 1173, 1174, 1192 Цивільного кодексу України, а також порушенням місцевим господарським судом норм процесуального права, яке виражено у неповному з`ясуванні обставин справи, не надав оцінки всім аргументам позивача, які відносяться до предмету спору.

Скаржник вважає, що місцевий господарський суд встановив відсутність складу цивільного правопорушення без надання оцінки зібраним у справі доказам, які стосуються неправомірної поведінки посадових осіб відповідача.

За твердженням заявника апеляційної скарги, суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про те, що у справах про стягнення шкоди на підставі ст.ст. 1173, 1174 Цивільного кодексу України підлягають лише збитки, не врахувавши при цьому п. 8 ч. 2 ст. 16 Цивільного кодексу, з якого вбачається, що відшкодування майнової шкоди як спосіб захисту порушених прав включає в себе не тільки відшкодування збитків, але й інші способи відшкодування, а ст.ст. 1173, 1174 Цивільного кодексу України передбачають відшкодування шкоди, а не збитків.

Поза увагою місцевого господарського суду залишився той факт, що позивач оскаржував неправомірну поведінку державних органів, їх посадових осіб за статтею 1 Першого протоколу Конвенції. Згідно практиці ЄСПЛ ефективним способом правового захисту, в разі порушення розумних строків досудового розслідування, є компенсаційні.

Скаржник вважає, що предметом позову є відшкодування компенсації, а не збитків, за невиконання державою позитивного обов`язку щодо проведення ефективного розслідування злочину. Компенсація за шкоду, заподіяну надмірною тривалістю кримінального провадження, обґрунтована позивачем сумую сплаченою податку на майно, за фактом знищення якого відкрите кримінальне провадження на підставі ч. 2 ст. 364 Кримінального кодексу України, за період з початку досудового слідства. Також ТОВ Торговий дім Глорія Трейд зазначає, що рішення місцевого господарського суду, яке обґрунтовано виключно з посиланням на обрання неефективного способу захисту порушення права, без розгляду спору по суті, є помилковим.

За твердженнями заявника апеляційної скарги, в грошовому еквіваленті компенсація за надмірну тривалість досудового слідства, може дорівнювати сумі сплаченого податку, якщо податкове зобов`язання внаслідок неналежного урядування покладе на потерпілого надмірне фінансове зобов`язання. У матеріалах справи знаходяться докази, які підтверджують, що податкове зобов`язання по майну, за фактом знищення якого відкрите кримінальне провадження, внаслідок надмірної тривалості досудового розслідування поклало на позивача надмірне фінансове навантаження.

Узагальнені доводи та заперечення інших учасників справи

19.03.2021 від відповідача-4 через відділ забезпечення автоматизованого розподілу, контролю та моніторингу виконання документів Північного апеляційного господарського суду надійшов відзив на апеляційну скаргу, у якому останній просить апеляційну скаргу позивача залишити без задоволення, а рішення Господарського суду міста Києва від 19.01.2021 у справі № 910/9594/20- без змін.

Відповідач -4 у відзиві на апеляційну скаргу ТОВ Торговий дім Глорія Трейд указував на те, що рішення суду першої інстанції ухвалено з дотриманням норм матеріального та процесуального права, у зв`язку з чим підстави для його скасування - відсутні.

25.03.2021 від відповідача - 1 через відділ забезпечення автоматизованого розподілу, контролю та моніторингу виконання документів Північного апеляційного господарського суду надійшов відзив на апеляційну скаргу, у якому останній просить апеляційну скаргу позивача залишити без задоволення, а рішення Господарського суду міста Києва від 19.01.2021 у справі № 910/9594/20- без змін.

Відповідач - 4 у відзиві на апеляційну скаргу ТОВ Торговий дім Глорія Трейд указував на те, що рішення суду першої інстанції ухвалено з дотриманням норм матеріального та процесуального права, у зв`язку з чим підстави для його скасування - відсутні.

01.04.2021 від відповідача - 3 через відділ забезпечення автоматизованого розподілу, контролю та моніторингу виконання документів Північного апеляційного господарського суду надійшов відзив на апеляційну скаргу, у якому останній просить апеляційну скаргу позивача залишити без задоволення, а рішення Господарського суду міста Києва від 19.01.2021 у справі № 910/9594/20- без змін.

Відповідач - 3 у відзиві на апеляційну скаргу ТОВ Торговий дім Глорія Трейд указував на те, що рішення суду першої інстанції ухвалено з дотриманням норм матеріального та процесуального права, у зв`язку з чим підстави для його скасування - відсутні.

Відзив на апеляційну скаргу від відповідача -2 до суду апеляційної інстанції у встановлений строк не надходили.

Частиною 3 ст. 263 Господарського процесуального кодексу України, що відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.

Суд апеляційної інстанції зазначає, що відповідач -2 не був обмежений у своїх процесуальних правах надати відзив на апеляційну скаргу через канцелярію суду або шляхом їх направлення на адресу суду поштовим відправленням. Відтак, приймаючи до уваги, що відповідач -2 у строк, встановлений судом апеляційної інстанції, не подав відзив на апеляційну скаргу, суд дійшов висновку, що неподання відповідачем-2 відзиву не перешкоджає вирішенню справи по суті за наявними в ній матеріалами.

Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги по суті

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 22.02.2021 апеляційну скаргу ТОВ Торговий дім Глорія Трейд у справі № 910/9594/20 передано на розгляд колегії суддів -головуючий суддя - Разіна Т.І., судді: Іоннікова І.А., Тарасенко К.В.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 03.03.2021 відкрито апеляційне провадження у справі № 910/9594/20; розгляд апеляційної скарги ТОВ Торговий дім Глорія Трейд на рішення Господарського суду міста Києва від 19.01.2021 у справі № 910/9594/20 призначено на 06.04.2021.

Явка представників сторін

У судове засідання 06.04.2021 з`явився уповноважені представники сторін.

Позиція представників сторін у справі

Представник скаржника у судовому засіданні вимоги апеляційної скарги підтримав з підстав, викладених у ній та просив апеляційну скаргу задовольнити. Рішення Господарського суду міста Києва від 19.01.2021 у справі № 910/9594/20 скасувати та прийняти нове рішення, яким позов ТОВ ТОВ Торговий дім Глорія Трейд до Держави України в особі Національного антикорупційного бюро України, Національної поліції України, Офісу Генерального прокурора та Прокуратури міста Києва про відшкодування шкоди у розмірі 155 224,00 грн задовольнити.

У судовому засіданні представник відповідача -1 доводи апеляційної скарги заперечував з підстав викладених у відзиві на неї та просив апеляційну скаргу ТОВ Торговий дім Глорія Трейд залишити без задоволення, а рішення Господарського суду міста Києва від 19.01.2021 у справі № 910/9594/20- без змін.

Представник відповідача - 2 у судовому засіданні просив апеляційну скаргу ТОВ Торговий дім Глорія Трейд залишити без задоволення, а рішення Господарського суду міста Києва від 19.01.2021 у справі № 910/9594/20- без змін як таке, що прийнято місцевим господарським судом з дотримання норм матеріального та процесуального права

У судовому засіданні представник відповідача - 3 доводи апеляційної скарги заперечував з підстав викладених у відзиві на неї та просив апеляційну скаргу ТОВ Торговий дім Глорія Трейд залишити без задоволення, а рішення Господарського суду міста Києва від 19.01.2021 у справі № 910/9594/20- без змін.

У судовому засіданні представник відповідача - 4 доводи апеляційної скарги заперечував з підстав викладених у відзиві на неї та просив апеляційну скаргу ТОВ Торговий дім Глорія Трейд залишити без задоволення, а рішення Господарського суду міста Києва від 19.01.2021 у справі № 910/9594/20- без змін.

Обставини справи, встановлені судом першої інстанції та перевірені судом апеляційної інстанції

Згідно з інформацією, яка міститься в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, ТОВ "Торговий дім "Глорія Трейд" є власником майна по площі Дружби народів, 6 у Оболонському районі м. Києва, а саме нежитлового приміщення нежитлової будівлі група приміщень № 1, літера Н, загальною площею 424,2 кв.м; нежитлового приміщення нежитлової будівлі група приміщень №№ 1-9, літ. М, загальною площею 260,9 кв.м; нежитлового приміщення нежитлової будівлі група приміщень № 1, літера О, загальною площею 208 кв. м.

30.06.2015 року на офіційному веб-порталі Департаменту міського благоустрою та збереження природного середовища виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) оприлюднено графік проведення демонтажу незаконних МАФ та ТС, де за №№ 335-347 вказані споруди, розташовані за адресою: місто Київ, площа Дружби Народів, 6, які належать ТОВ "Торговий дім "Глорія Трейд". За результатами проведеної перевірки встановлено порушення позивачем по даній справі Правил благоустрою міста Києва, затверджені рішенням Київської міської ради від 25.1272008 № 1-51/51.

Рішенням у вигляді доручення № 390/10-15, оформлене листом від 16.10.2015 року за № 004-10344, вимагалось вжити заходів шляхом демонтажу відповідно до вимог чинного законодавства самовільно встановлених елементів благоустрою в разі відсутності проектно-дозвільної документації на розміщення торгівельних рядів з ролетів або кіосків за адресою: місто Київ, площа Дружби Народів, 4 та 6 і направлені приписи на адресу ТОВ "Торговий дім "Глорія Трейд".

Вищезазначені рішення Департаменту є предметом розгляду в адміністративній справі № 826/22361/15.

Позивач у позовні заяві зазначає, що 14.12.2016 року директором Департаменту міського благоустрою та збереження природного середовища виконавчого органу Київської міської ради Фіщуком А. на підставі Правил благоустрою м. Києва було прийнято рішення про демонтаж об`єктів нерухомого майна ТОВ "Торговий дім "Глорія Трейд" та 15.12.2016 року зруйнована нерухомість позивача на площі Дружби народів, 6 (площа Оболонська, 6).

Вищезазначений факт є предметом досудового розслідування в об`єднаному кримінальному провадженні № 52017000000000161.

Місцевим господарським судом було встановлено наступний рух об`єднаного кримінального провадження № 52017000000000161 від 03.03.2017 року, в якому позивач ТОВ "Торговий дім "Глорія Трейд" є потерпілим:

- 28.02.2017 року до Національного антикорупційного бюро України надійшла ухвала Солом`янського районного суду м. Києва про зобов`язання уповноважених осіб Національного бюро внести відомості до ЄРДР про зловживання службовим становищем службовими особами Департаменту міського благоустрою та збереження природного середовища виконавчого органу КМДА всупереч інтересам служби, що спричинило тяжкі наслідки на підставі заяви про злочин ТОВ "Торговий дім "Глорія Трейд";

- 03.03.2017 року було внесено до ЄРДР за № 52017000000000161 відомості про заяву, повідомлення про вчинення кримінального правопорушення або виявлення з іншого джерела обставин, що можуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення;

- 24.06.2019 року на адресу місцевої прокуратури надійшла ухвала Шевченківського районного суду м. Києва у справі № 761/22191/19 щодо зобов`язання уповноваженої особи Київської місцевої прокуратури № 10 внести відомості до ЄРДР про вчинення кримінального правопорушення, на підставі заяви директора ТОВ Торговий дім Глорія Трейд Картозії Л.Ш. про вчинення кримінального правопорушення за фактом самовільного зайняття земельної ділянки з кадастровим № 8000000000:78:098:0131;

- 24.06.2019 року було внесено відомості до ЄРДР про вчинення кримінального правопорушення, на підставі заяви директора ТОВ "Торговий дім Глорія Трейд Картозії Л.Ш. про вчинення кримінального правопорушення за фактом самовільного зайняття земельної ділянки з кадастровим № 8000000000:78:098:0131;

- 26.06.2019 року на адресу місцевої прокуратури надійшла ухвала Шевченківського районного суду м. Києва у справі № 761/22191/19 щодо зобов`язання уповноваженої особи Київської місцевої прокуратури № 10 внести відомості до ЄРДР про вчинення кримінального правопорушення, на підставі заяви Картозія Л.Ш. про вчинення кримінального правопорушення від 20.05.2019 року з приводу зловживання службовим становищем посадовими особами КО "Київзеленбуд";

- 27.06.2019 року було внесено відомості до ЄРДР про вчинення кримінального правопорушення, на підставі заяви Картозія Л.Ш. про вчинення кримінального правопорушення від 20.05.2019 року № 1056 з приводу зловживання службовим становищем посадовими особами КО "Київзеленбуд";

- 30.10.2019 року на адресу Київської місцевої прокуратури № 10 надійшла для виконання ухвала Шевченківського районного суду м. Києва права № 761/34515/19 від 07.10.2019 року про зобов`язання уповноважену особу Київської місцевої прокуратури 10 внести, відомості до ЄРДР, викладені у заяві представника ТОВ "Торговий дім "Глорія Трейд" Картозії Л.Ш. від 17.08.2019 року про вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 364 Кримінального кодексу України, а саме щодо використання депутатами Київради своїх депутатських повноважень з метою прийняття на користь незаконних інтересів ТОВ "Соллур" рішення Київради "Про надання статусу скверу земельній ділянці на площі Оборонській, 6 в Оборонському районі місті Києва" від 06.04.2017 року № 134/2356, що завдало тяжких наслідків ТОВ "Торговий дім "Глорія Трейд" на суму 39 071 330,00 грн.

01.11.2019 було внесено вказані відомості до ЄРДР.

Таким чином, було розпочато досудове розслідування об`єднаного кримінального провадження №52017000000000161 від 03.03.2017 року за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 364, ч. 2 ст. 197-1 Кримінального кодексу України, яке станом на дату подання позову здійснюється СВ Шевченківського УП ГУНП у м. Києві.

Національним антикорупційним бюро України здійснювалося досудове розслідування у кримінальному провадженні № 52017000000000161 від 03.03.2017 за фактом зловживання службовим становищем службовими особами Департаменту міського благоустрою та збереження природного середовища виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 364 Кримінального кодексу України.

Під час проведення досудового розслідування у кримінальному провадженні не здобуто фактичних даних, які б свідчили про те, що злочин вчинено особою, зазначеною в ч. 5 ст. 216 КПК України, або ж розмір завданої внаслідок його вчинення шкоди в 500 і більше разів перевищує розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб встановленого на час вчинення злочину.

У зв`язку з наведеним, Спеціалізованою антикорупційною прокуратурою визначено підслідність у кримінальному провадженні № 52017000000000161 за Головним управлінням Національної поліції в м. Києві.

У подальшому досудове розслідування у об`єднаному кримінальному провадженні № 52017000000000161 від 01.11.2019 за ч. 2 ст. 364, ч. З ст. 197-1 Кримінального кодексуУкраїни з 06.11.2019 проводилося Шевченківським УП ГУНП у м. Києві, а нагляд за додержанням законів під час проведення досудового розслідування у формі процесуального керівництва досудовим розслідуванням здійснювалося прокурорами Київської місцевої прокуратури № 10. Досудове розслідування триває.

До Генеральної прокуратури України надходило клопотання Картозії Л.Ш. щодо зміни підслідності у кримінальному провадженні № 52017000000000161.

За результатами розгляду згадане клопотання від 26.11.2019 року за № 04/2/2-12647вих-19 скеровано до прокуратури м. Києва для розгляду у межах кримінального провадження, при цьому автору клопотання надано роз`яснення.

Разом із цим ухвалою Шевченківського районного суду міста Києва у справі № 761/44875/19 (провадження № 1-кс/761/30450/2019) за скаргою Картозії Л.Ш. уповноважену особу Генеральної прокуратури України зобов`язано розглянути клопотання № 22 від 11.11.2019 року.

Встановлено, що об`єднане кримінальне провадження № 52017000000000161 від 01.11.2019 року за ч. 2 ст. 364, ч. З ст. 197-1 Кримінального кодексу України з 06.11.2019 року розслідується Шевченківським УП ГУНП у місті Києві, а нагляд за додержанням законів під час проведення досудового розслідування у формі процесуального керівництва досудовим розслідуванням здійснюється прокурорами Київської місцевої прокуратури № 10.

При цьому на момент розгляду ухвали працівниками Генеральної прокуратури України процесуальне керівництво у згаданому провадженні не здійснювалося, у зв`язку із чим повноваження на видання процесуальних документів у ньому були відсутні.

У зв`язку із цим ухвалу слідчого судді Шевченківського районного суду м. Києва від 20.12.2019 року спрямовано для організації розгляду в межах компетенції до прокуратури міста Києва.

У свою чергу прокуратурою міста Києва вказану ухвалу із клопотанням скеровано для розгляду у межах кримінального провадження процесуальному керівнику.

Процесуальним керівником - прокурором Київської місцевої прокуратури № 10 прийнято рішення про відмову в його задоволенні, про що винесено постанову та заявника поінформовано, у тому числі, про відсутність спору про підслідність між правоохоронними органами.

В ході досудового розслідування встановлено, що поряд із земельною ділянкою з кадастровим № 8000000000:78:098:0131 знаходиться земельна ділянка з кадастровим № 8000000000:78:098:0022, яка надана ТОВ "Соллур" в оренду для будівництва житлово-ділового центру.

Слідством встановлено, що в межах земельної ділянки ТОВ "Соллур" пролягають охороні зони газопроводу (524 кв. м), електрокабеля (191 кв. м), теплової мережі (728 кв. м) та водопроводу (623 кв. м), без винесення яких з-під плям забудови в інше місце неможливо почати будівництво ЖДЦ.

Станом на 15.05.2019 року мало місце самовільне зайняття земельної ділянки з кадастровим № 8000000000:78:098:0131 КО "Київзеленбуд" та будівництво на ній підземних інженерних комунікацій ЖДЦ.

У зв`язку з чим у слідства виникли підстави вважати, що злочин, пов`язаний зі знесенням об`єктів нерухомості ТОВ "Торговий дім "Глорія Трейд", вчинено з метою вчинення іншого злочину, пов`язаного з самовільним зайняттям земельної ділянки КО "Київзеленбуд" з метою надання ТОВ "Соллур" незаконної можливості під виглядом будівництва скверу прокласти через земельну ділянку з кадастровим № 8000000000:78:098:0131 зовнішньобудинкові інженерні мережі ЖДЦ.

Місцевим господарським судом встановив, що згідно із відомостей ЄРДР випливає, що з 06.11.2019 року епізодом кримінального провадження стало розслідування злочину, пов`язаного з використанням депутатами Київради депутатських повноважень з метою прийняття на користь незаконних інтересів ТОВ "Соллур" рішення Київради "Про надання статусу скверу земельній ділянці на площі Оболонській, 6 в Оболонському районі м. Києва" від 06.04.2017 року № 134/2356, що завдало тяжких наслідків ТОВ "Торговивий дім "Глорія Трейд" на суму 39 млн. 071 тис. 330 грн.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Торговивий дім "Глорія Трейд" зазначає, що ним понесена шкода у вигляді сплачених податків за нерухоме майно відмінне від земельної ділянки у зв`язку з бездіяльністю правоохоронних органів, а саме Національного антикорупційного бюро України, Головного управління Національної поліції України у м. Києві, Офісу Генерального прокурора та Прокуратури міста Києва.

Позивач вважає, що досудове розслідування триває невиправдано довго, внаслідок чого завдає позивачу матеріальну шкоду, яка прирівнюється до розміру податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, який позивач щоквартально сплачує до бюджету м. Києва.

Позивач, в обґрунтування свої позовних вимог посилається на наступні норми права норми, а саме:

- ч.6 ст. 1176 Цивільного кодексу України, відповідно до якої шкода, завдана фізичній або юридичній особі внаслідок іншої незаконної дії або бездіяльності чи незаконного рішення органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, органу досудового розслідування, прокуратури або суду, відшкодовується на загальних підставах.

- ст. 1192 Цивільного кодексу України, якщо інше не встановлено законом, з урахуванням обставин справи суд за вибором потерпілого може зобов`язати особу, яка завдала шкоди майну, відшкодувати її в натурі (передати річ того ж роду і такої ж якості, полагодити пошкоджену річ тощо) або відшкодувати завдані збитки у повному обсязі.

- ч. 1 ст. 1173, ч. 1 ст. 1174 Цивільного кодексу України встановлюють імперативне правило, за змістом якого відповідальність за протиправну бездіяльність органів державної влади, їх посадових та (або) службових осіб несе держава Україна.

- п. 1 ч. 2 ст. 22 Цивільного кодексу визначає, що збитками є втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки).

За твердженням ТОВ "Торговивий дім "Глорія Трейд" , зазначені вище норми кодифікованих законів означають, що у разі якщо позивач до закінчення досудового розслідування звернеться із заявою в порядку ч. 3 ст. 346 Цивільного кодексу України, то втратить право на відшкодування шкоди, завдану майну, в натурі, або на відшкодування реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи судом.

Відповідачі в свою чергу проти позову заперечували з огляду на те, що на їх думку, досудове розслідування у об`єднаному кримінальному провадженні проводиться з дотриманням розумних строків та законодавства, а також не вважають сплачений податок на нерухоме майно відмінне від земельної ділянки саме збитками в розумінні ст. 22 Цивільного кодексу України.

Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови та оцінка аргументів учасників справи

У відповідності до вимог ч.ч. 1, 2, 4, 5 ст. 269 Господарського процесуального кодексу України (надалі - ГПК України) суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Суд, беручи до уваги межі перегляду справи в апеляційній інстанції, заслухавши пояснення представників сторін, обговоривши доводи апеляційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваного судового рішення, дійшов висновку, що апеляційна скарга позивача не підлягає задоволенню, а оскаржене рішення місцевого господарського суду не підлягає зміні чи скасуванню, виходячи з наступних підстав.

Предметом спору є вимога ТОВ "Торговий дім "Глорія Трейд" про стягнення з держави в особі Національного антикорупційного бюро України, Головного управління Національної поліції України у м. Києві, Офісу Генерального прокурора та Прокуратури м. Києва матеріальної шкоди у вигляді сплаченого податку, заподіяної, на думку позивача, бездіяльністю органів досудового розслідування, які протягом тривалого часу не завершили розслідування в об`єднаному кримінальному провадженні № 52017000000000161.

Завдання майнової (матеріальної) шкоди є підставою виникнення цивільних прав та обов`язків (пункт 3 частини другої статті 11 Цивільного кодексу України).

Відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди є способом захисту цивільних прав та інтересів (пункт 8 частини другої статті 16 Цивільноного кодексу України).

У відповідності до ст. 22 Цивільного кодексу України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.

Збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі.

На вимогу особи, якій завдано шкоди, та відповідно до обставин справи майнова шкода може бути відшкодована і в інший спосіб, зокрема, шкода, завдана майну, може відшкодовуватися в натурі (передання речі того ж роду та тієї ж якості, полагодження пошкодженої речі тощо).

Стаття 56 Конституції України проголошує право кожного на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.

Так, ст. 1166 Цивільного кодексу України передбачає, що майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Згідно положень ст. 1176 Цивільного кодексу України, якою врегульоване питання відшкодування шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури або суду, шкода, завдана фізичній особі внаслідок її незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування запобіжного заходу, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту чи виправних робіт, відшкодовується державою у повному обсязі незалежно від вини посадових і службових осіб органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури або суду. Право на відшкодування шкоди, завданої фізичній особі незаконними діями органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури або суду, виникає у випадках, передбачених законом. Шкода, завдана фізичній або юридичній особі внаслідок іншої незаконної дії або бездіяльності чи незаконного рішення органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, органу досудового розслідування, прокуратури або суду, відшкодовується на загальних підставах.

Оскільки у цій справі йдеться про шкоду, спричинену юридичній особі бездіяльністю посадових осіб органів, що здійснюють досудове розслідування, та прокуратури, то відповідно до положень ч. 6 ст. 1176 ЦК України така шкода відшкодовується на загальних підставах.

Загальні підстави відшкодування шкоди завданої органом державної влади та посадовою або службовою особою органу державної влади передбачені нормами статей 1173, 1174 Цивільного кодексу України.

Згідно зі ст. 1173 Цивільного кодексу України шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні ними своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цих органів.

Відповідно до ст. 1174 Цивільного кодексу України шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю посадової або службової особи органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні нею своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цієї особи.

Такі способи захисту цивільних прав характеризується чітко визначеним суб`єктом - заподіювачем шкоди, якими є відповідні державні органи чи їхні посадові і службові особи. Підставою для подання такого позову є прийняття незаконних рішень, незаконні дії чи бездіяльність зазначених органів, що призвели до заподіяння шкоди особі. Також відповідно до ст. ст. 1173 - 1175 ЦК така шкода відшкодовується незалежно від вини цих органів (осіб).

У таких справах суд, по-перше, має встановити невідповідність рішення, дії чи бездіяльності органу державної влади, органу влади АРК або органу місцевого самоврядування вимогам закону чи іншим правовим актам; по-друге, суд встановлює, чи порушуються суб`єктивні цивільні права й охоронювані законом інтереси фізичної або юридичної особи цим рішенням, дією чи бездіяльністю. Сукупність цих умов і є підставою покладення цивільної відповідальності за завдану шкоду саме на державу.

Важливим елементом доказування наявності збитків (розміру шкоди) є встановлення причинного зв`язку між протиправною поведінкою заподіювача та збитками потерпілої сторони. Слід довести, що протиправна дія чи бездіяльність заподіювача є причиною, а збитки, які завдано особі, - наслідком такої протиправної поведінки.

За умови відсутності вказаних трьох елементів цивільно-правова відповідальність держави у вигляді відшкодування шкоди не настає.

Статтею 23 Закону України "Про Національну поліцію" (набрав чинності з 05.07.2015) визначено, що поліція відповідно до покладених на неї завдань здійснює досудове розслідування кримінальних правопорушень у межах визначеної підслідності.

Держава відповідно до закону відшкодовує шкоду, завдану фізичній або юридичній особі рішеннями, дією чи бездіяльністю органу або підрозділу поліції, поліцейським під час здійснення ними своїх повноважень (ч. 3 ст. 19 Закону України "Про Національну поліцію").

Відповідно до ст. 2 Закону України "Про прокуратуру" на прокуратуру покладаються такі функції: 1) підтримання державного обвинувачення в суді; 2) представництво інтересів громадянина або держави в суді у випадках, визначених цим Законом; 3) нагляд за додержанням законів органами, що провадять оперативно-розшукову діяльність, дізнання, досудове слідство; 4) нагляд за додержанням законів при виконанні судових рішень у кримінальних справах, а також при застосуванні інших заходів примусового характеру, пов`язаних з обмеженням особистої свободи громадян.

У відповідності до положень ст. 2 Кримінального процесуального кодексу України завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.

Враховуючи вищевикладене, предметом доказування у даній справі є неправомірна бездіяльність посадових осіб відповідачів, факт нанесення такою неправомірною бездіяльністю відповідачів матеріальної шкоди позивачу, в розмірі 155 224,00 грн та наявність причинно - наслідкового зв`язку між нанесеною шкодою та бездіяльністю відповідачів. Оскільки підставами відповідальності за шкоду, заподіяну незаконними діями органів дізнання, попереднього (досудового) слідства, прокуратури та суду, є шкода, незаконні дії, причинний зв`язок між незаконними діями та шкодою.

При цьому, для наявності зобов`язання по відшкодуванню шкоди відповідно до положень статей 1166 та 1176 ЦК України необхідна наявність незаконного рішення, дії чи бездіяльності органу прокуратури, наявність шкоди, протиправність дій її заподіювана та причинний зв`язок між його діями та шкодою, які підлягають доказуванню на загальних підставах та є обов`язком позивача.

Згідно зі статтею 74 ГПК України кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Наявність ухвал слідчого судді, якими оскаржено бездіяльність органів досудового розслідування та прокуратури, не може слугувати безспірною підставою для відшкодування шкоди.

При цьому, приюдиційним для суду, що розглядає справу про правові наслідки згідно норм ГПК України є саме рішення суду чи вирок, а процесуальна ухвала, якою врегульовано питання окремої процесуальної дії в порядку Кримінального процесуального кодексу України таким не являється, внаслідок чого не може встановлювати протиправність поведінки відповідачів.

На підставі вищевикладеного, суд апеляційної інстанції погоджується із висновком місцевого господарського суду про те, що позивачем недоведена бездіяльність посадових осіб всіх відповідачів, недоведене факту нанесення йому шкоди у вигляді сплати податку за нерухоме майно відмінне від земельної ділянки саме посадовими особами відповідачів; відсутнє причино-наслідковий зв`язок між бездіяльністю посадових осіб відповідачів та шкодою, про відшкодування якої заявлено позов.

Позовні вимоги мотивовані тим, що позивач несе матеріальну шкоду у вигляді сплати податку на нерухоме майно (яке зруйновано на підставі рішень Департаменту КМДА) відмінне від земельної ділянки в зв`язку з бездіяльністю відповідачів по цій справі, є помилковим з наступних підстав.

Відповідно до пункту 10 частини першої статті 56 КПК України протягом кримінального провадження потерпілий має право на відшкодування завданої кримінальним правопорушенням шкоди в порядку, передбаченому законом.

Згідно частини другої статті 127 КПК України шкода, завдана кримінальним правопорушенням суспільно небезпечним діянням, може бути стягнута судовим рішенням за результатами розгляду цивільного позову в кримінальному провадженні.

Відшкодування шкоди, завданої потерпілому внаслідок кримінального правопорушення за рахунок Державного бюджету України, як передбачено частиною 3 статті 127 КПК України реалізується лише у випадках та у порядку, що встановлений окремим законом.

Частина перша статті 128 цього Кодексу передбачає, що особа, якій кримінальним правопорушенням або іншим суспільно небезпечним діянням завдано майнової та/або моральної шкоди, має право під час кримінального провадження до початку судового розгляду пред`явити цивільний позов до підозрюваного, обвинуваченого або до фізичної чи юридичної особи, яка за законом несе цивільну відповідальність за шкоду, завдану діяннями підозрюваного, обвинуваченого або неосудної особи, яка вчинила суспільно небезпечне діяння.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач не скористався своїм правом та цивільного позову в кримінальному провадженні заявлено не було.

На сьогодні в Україні єдиним механізмом відшкодування заподіяної шкоди, внаслідок кримінального правопорушення залишається подання цивільного позову (окремо або в межах кримінального провадження) до особи, яка вчинила злочин.

В постанові Великої Палати Верховного Суду від 03.09.2019 у справі № 916/1423/17 зазначено про наявність виключної правової проблеми, розв`язання якої необхідне для забезпечення розвитку права та формування єдиної та справедливої правозастосовчої практики, зокрема щодо можливості за відсутності відповідного закону, який не приймається вже більше 14 років, комплексного застосування частини шостої статті 1176 і статті 1177 ЦК України та стягнення з держави майнової шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення як майну фізичної особи (що є правовою проблемою для судів цивільної юрисдикції), так і майну юридичної особи (що є правовою проблемою для судів господарської юрисдикції), якщо внаслідок бездіяльності органу досудового розслідування не встановлено особу, яка вчинила злочин.

Шкода, завдана потерпілому внаслідок кримінального правопорушення, компенсується йому за рахунок Державного бюджету України у випадках та порядку, передбачених законом (частина друга статті 1177 ЦК України).

Держава не несе майнову відповідальність перед потерпілими за всі злочини, які залишилися нерозкритими. Положення статті 1177 ЦК України передбачають порядок відшкодування шкоди, завданої лише фізичній особі, яка потерпіла від кримінального правопорушення. Згідно з частиною першою статті 1207 цього ж Кодексу шкода, завдана каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю внаслідок злочину, відшкодовується потерпілому або особам, визначеним статтею 1200 ЦК України, державою, якщо не встановлено особу, яка вчинила злочин, або якщо вона є неплатоспроможною.

Положення статті 1177 ЦК України встановлюють порядок відшкодування шкоди, завданої саме фізичній особі, і не можуть за аналогією застосовуватися до відносин щодо відшкодування шкоди, завданої злочином юридичній особі.

У 2005 році Україна підписала Європейську конвенцію про відшкодування збитку жертвам насильницьких злочинів від 24 листопада 1983 року (не була ратифікована). Втім, ця Конвенція передбачає обов`язок держави щодо виплати компенсації не всім потерпілим від злочину, а лише фізичним особам - жертвам насильницьких злочинів.

Отже, держава Україна зобов`язалася компенсувати шкоду, спричинену злочином, перед фізичними особами відповідно до ЦК України та спеціального закону, тоді як відносно юридичних осіб держава Україна такого позитивного обов`язку не має.

Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ), дослідивши приписи статті 1177 ЦК України у редакції, що була чинною до 09 червня 2013 року, та статті 1207 цього Кодексу, у справах за заявами № 54904/08 і № 3958/13 (поданими потерпілими - фізичними особами, яким держава не компенсувала шкоду, завдану внаслідок кримінального правопорушення) вказав, що отримання відшкодування на підставі зазначених приписів можливе лише за дотримання умов, які у них передбачені, та за наявності окремого закону, якого немає і в якому мав би бути визначений порядок присудження та виплати відповідного відшкодування.

Тому ЄСПЛ відзначив, що право на відшкодування державою потерпілим унаслідок кримінального правопорушення ніколи не було безумовним. Оскільки заявники не мали чітко встановленого в законі права вимоги для цілей, передбачених статтею 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, вони не могли стверджувати, що мали легітимне очікування на отримання будь-яких конкретних сум від держави. З огляду на це ЄСПЛ визнав скарги заявників на порушення статті 1 Першого протоколу до Конвенції несумісними з положеннями Конвенції ratione materiae (див. ухвали ЄСПЛ щодо прийнятності від 30 вересня 2014 року у справі Петльований проти України (Petlyovanyy v. Ukraine), заява № 54904/08, і від 16 грудня 2014 року у справі Золотюк проти України (Zolotyuk v. Ukraine), заява № 3958/13).

З огляду на викладене, суд апеляційної інтанції погоджується із висноком місцевого господарського суду про неможливість застосування частини шостої статті 1176 та статті 1177 ЦК України у справах про відшкодування державою шкоди, завданої юридичній особі внаслідок кримінального правопорушення, якщо внаслідок бездіяльності органу досудового розслідування не встановлено особу, яка вчинила злочин.

Така позиція суду кореспондується з позицією Верховного Суду України у справі № 916/1423/17.

Колегія судів зазначає, що застосування Закону України "Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду" в даному випадку також є недоцільним, оскільки Закон врегульовує правовідносини відшкодування шкоди, завданої виключно громадянинові внаслідок незаконного притягнення його до відповідальності, його дія не розповсюджується на потерпілих осіб, зокрема юридичних, яким завдано шкоди внаслідок бездіяльності органу досудового розслідування та прокуратури під час розслідування за заявою таких осіб.

У відповідності до положень ст. 1192 Цивільного кодексу України, якщо інше не встановлено законом, з урахуванням обставин справи суд за вибором потерпілого може зобов`язати особу, яка завдала шкоди майну, відшкодувати її в натурі (передати річ того ж роду і такої ж якості, полагодити пошкоджену річ тощо) або відшкодувати завдані збитки у повному обсязі.

Натомість, в Кримінально процесуальному кодексі України закріплений інститут цивільного позову в рамках кримінального провадження.

Відповідно до ст. 128 Кримінально процесуального кодексу України особа, якій кримінальним правопорушенням або іншим суспільно небезпечним діянням завдано майнової та/або моральної шкоди, має право під час кримінального провадження до початку судового розгляду пред`явити цивільний позов до підозрюваного, обвинуваченого або до фізичної чи юридичної особи, яка за законом несе цивільну відповідальність за шкоду, завдану діяннями підозрюваного, обвинуваченого або неосудної особи, яка вчинила суспільно небезпечне діяння.

Тобто, потерпіла особа має право звернутись до суду за відшкодуванням шкоди саме з винної особи після закінчення слідства.

В свою чергу, учасниками справи не заперечувалось, матеріалами справи не спростовувалось те, що позивач є власником зруйнованих нежитлових будівель та те, що позивач сплачував податки за весь час досудового розслідування.

Щодо причинного зв`язку між бездіяльністю посадових осіб та шкодою, про відшкодування якої заявлено позов (витрати на сплату податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки), суд апеляційної інстанції зазначає наступне.

Відповідно до ст. 67 Конституції України кожен зобов`язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Згідно з п. п. 266.3.3 Податкового кодексу України ( далі - ПК України) база оподаткування об`єктів житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі їх часток, що перебувають у власності юридичних осіб, обчислюється такими особами самостійно виходячи із загальної площі кожного окремого об`єкта оподаткування на підставі документів, що підтверджують право власності на такий об`єкт.

Таким чином, виходячи з фактичних обставин, Конституції України та Податкового кодексу України позивач є платником податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, та зобов`язаний платити в бюджет м. Києва податок на нерухоме майно.

Право власності на майно припиняється в разі його знищення (ст. 349 ЦК України).

База оподаткування об`єктів житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі їх часток, що перебувають у власності юридичних осіб, обчислюється такими особами самостійно виходячи із загальної площі кожного окремого об`єкта оподаткування на підставі документів, що підтверджують право власності на такий об`єкт (п.п. 266.3.3 п. 266.3 ст. 266 ПКУ).

Згідно зі ст. 2 Закону України від 01 липня 2004 року № 1952-ІV "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" із змінами та доповненнями державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень - офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Порядок проведення державної реєстрації припинення права власності на об`єкт нерухомого майна у зв`язку з його знищенням визначено постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2015 року № 1127 "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" із змінами і доповненнями.

Платники податку - юридичні особи самостійно обчислюють суму податку станом на 1 січня звітного року і до 20 лютого цього ж року подають контролюючому органу за місцезнаходженням об`єкта/об`єктів оподаткування Декларацію з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки (далі - Декларація) за формою, встановленою у порядку, передбаченому ст. 46 ПК України, з розбивкою річної суми рівними частками поквартально (п.п. 266.7.5 п. 266.7 ст. 266 ПК України).

Тобто, платник податку - юридична особа нараховує податок за об`єкт нерухомого майна, який було зруйновано/знищено, при наявності підтверджуючих документів щодо державної реєстрації припинення права власності на такий об`єкт нерухомого майна, за період з 01 січня звітного року до початку того місяця, в якому проведено таку державну реєстрацію.

Право власності належить до основоположних прав людини, втілення яких у життя становить підвалини справедливого суспільного ладу. Захист зазначеного права гарантовано статтею 1 Першого протоколу до Конвенції, згідно з якою кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном і ніхто не може бути позбавлений власного майна, інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Відповідно до статті 1 Конвенції Високі Договірні Сторони гарантують кожному, хто перебуває під їхньою юрисдикцією, права і свободи, визначені в розділі I цієї Конвенції.

За змістом зазначеної статті поряд із негативним обов`язком, на порушення Україною якого позивач не скаржився, держава має позитивні обов`язки гарантувати ефективне використання визначених Конвенцією прав кожному, хто перебуває під її юрисдикцією. Порушення кожного з цих обов`язків є самостійною підставою відповідальності держави.

Особи, які зазнають порушення права мирного володіння майном, повинні бути забезпечені можливістю ефективного засобу юридичного захисту в національному органі. Право особи на ефективний засіб правового захисту закріплено у статті 13 Конвенції, згідно з якою кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, були порушені, має право на ефективний засіб правового захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

Ефективність національного засобу правового захисту за змістом статті 13 Конвенції не залежить від упевненості в сприятливому результаті провадження. Ефективність має оцінюватися за можливістю виправлення порушення права, гарантованого Конвенцією, через поєднання наявних засобів правового захисту.

Щоб вважатися ефективним і в такий спосіб відповідати статті 13 Конвенції, внутрішній засіб правового захисту повинен надати змогу компетентному національному органу як розглянути суть відповідної скарги за Конвенцією, так і забезпечити "належний захист" (див. mutatis $. 135 рішення ЄСПЛ від 27 вересня 1999 року у справі "Сміт і Ґрейді проти Сполученого Королівства" (Smith and Grady v. the UK), заяви № 33985/96 і № 33986/96; $. 95 рішення ЄСПЛ від 18 грудня 1996 року у справі "Аксой проти Туреччини" (Aksoy v. Turkey), заява № 21987/93). Результатом такого провадження може бути, зокрема, присудження відшкодування у зв`язку з порушенням.

ЄСПЛ, оцінюючи ефективність різних національних засобів правового захисту у зв`язку з надмірною тривалістю провадження, розробив кілька критеріїв та принципів, які сформулював у своїх рішеннях. Так, ЄСПЛ вказав, що вирішальним питанням при оцінюванні ефективності засобу правового захисту у випадку скарги щодо тривалості провадження є те, чи може заявник подати цю скаргу до національних судів з вимогою конкретного відшкодування; іншими словами, чи існує будь-який засіб, який міг би вирішити його скаргу шляхом надання безпосереднього та швидкого відшкодування, а не просто опосередкованого захисту його прав, ґарантованих статтею 6 Конвенції(див. mutatis § 59 рішення ЄСПЛ у справі "Меріт проти України" (Merit v. Ukraine) від 30 березня 2004 року, заява № 66561/01) . Cуд також постановив, що цей засіб вважатиметься "ефективним", якщо його можна використати, щоб прискорити постановлення рішення судом, який розглядає справу, або надати скаржникові належне відшкодування за зволікання і затримки, що вже відбулися (§ 78 того ж рішення).

Розумність тривалості провадження повинна визначатись у контексті відповідних обставин справи та з огляду на критерії, передбачені прецедентною практикою ЄСПЛ, зокрема, складність справи, поведінку заявника, а також органів влади, пов`язаних зі справою (див. mutatis $ 67 рішення ЄСПЛ від 25 березня 1999 року у справі "Пелісьє і Сассі проти Франції" (Pйlissier and Sassi v France); $ 35 рішення ЄСПЛ від 27 червня 1997 року у справі "Філіс проти Греції" (№ 2, Philis v. Greece), заява № 19773/92). Стаття 13 Конвенції не вимагає надання спеціального засобу правового захисту від надмірної тривалості провадження; достатніми можуть бути загальні конституційні та судові позови, наприклад, про встановлення позадоговірної відповідальності з боку держави.

Суд звертає увагу на те, що кримінальне провадження № 52017000000000161 є об`єднаним, у зв`язку з тим, що позивач подавав чотири заяви про вчинення злочину у різний період часу, остання з яких була подана в жовтні 2019 року.

Згідно з п. 4 ч. 1 ст. 346 ЦК України право власності припиняється у разі знищення майна.

Разом з тим, ст. 349 ЦК України (в редакції чинній на дату 15.12.2016) визначала, що: "1. Право власності на майно припиняється в разі його знищення. 2. У разі знищення майна, права на яке підлягають державній реєстрації, право власності на це майно припиняється з моменту внесення за заявою власника змін до державного реєстру."

У постанові Верховного Суду від 17.01.2019 у справі № 708/254/18 викладено наступний правовий висновок: ст. 346 ЦК України передбачені підстави припинення права власності на майно, яке припиняється у разі: відчуження власником свого майна; відмови власника від права власності; припинення права власності на майно, яке за законом не може належати цій особі; знищення майна; викупу пам`яток культурної спадщини; примусового відчуження земельних ділянок приватної власності, інших об`єктів нерухомого майна, що на них розміщені, з мотивів суспільної необхідності відповідно до закону; звернення стягнення на майно за зобов`язаннями власника; реквізиції; конфіскації; припинення юридичної особи чи смерті власника. Згідно з положеннями ст. 349 ЦК України право власності на майно припиняється в разі його знищення. У разі знищення майна, права на яке підлягають державній реєстрації, право власності на це майно припиняється з моменту внесення за заявою власника змін до державного реєстру. Аналіз зазначених норми дає підстави дійти висновку про те, що умовами для припинення права власності на знищене нерухоме майно згідно вимог статі 349 ЦК Украйни, є наявність встановленого факту знищення майна, а також відповідної заяви власника майна про внесення змін до державного реєстру.

Одним із видів визначення фактичної та юридичної долі речі є знищення майна, тобто обставина, яка припиняє існування у подальшому конкретного об`єкта права власності. Таким чином, власник має право за своєю волею визначати фактичну та юридичну долю речі.

Колегія суддів звертає увагу на те, що за загальним правилом право власності на майно припиняється в момент його знищення, проте на майно, права на яке підлягають державній реєстрації (наприклад, об`єкти нерухомості - ( ст. 181 ЦК України)), таке право припиняється з моменту внесення відповідним органом за заявою власника змін до державного реєстру.

Припинення права власності на таке майно пов`язується із фактом звернення власника за своєю волею до відповідного органу та наявністю рішення цього органу про виключення знищеної речі з державного реєстру.

Відтак, позивач повинен був звернутись до органів державної реєстрації прав на нерухоме майно та подати відомості про це, а також не нараховувати податок на нерухоме майно відмінне від земельної ділянки та не сплачувати його.

Після закінчення слідства та встановлення обвинувачених осіб, позивач повинен звернутись до суду з цивільним позовом про відшкодування шкоди за зруйноване майно.

При цьому колегія суддів не вважає суму сплаченого податку саме збитками, оскільки в розумінні ст. 22 ЦК України збитками є 1) втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Як було зазначено вище, податок на нерухоме майно відмінне від земельної ділянки юридична особа нараховує самостійно, тому сплата вказаного податку не може вважатися збитками.

Крім того, відповідно до ст. 322 ЦК України, в якій зазначено, що власник зобов`язаний утримувати майно, що йому належить, якщо інше не встановлено договором або законом, а сплата податку є одним зі способів утримання майна.

З огляду на зазначене, суд першої інстанції вірно зазначив про те, що навіть встановлений судами факт бездіяльності слідчих органів у кримінальному провадженні не може бути підставою для покладення на державу цивільно-правової відповідальності у вигляді відшкодування потерпілому шкоди, яка дорівнює вартості сплаченого податку на нерухоме майно відмінне від земельної ділянки.

Відтак, суд апеляційної інстанції погоджується із висновком суду першої інстанції про те, що позивач обрав не належний спосіб захисту своїх порушених прав та не скористався своїми правами щодо уточнення до декларації та несплати податку за знищене майно.

Тким чином, вірним є висновок місцевого господарського суду про те, що позивачем належними і допустимими доказами не було доведено факту нанесення йому шкоди у вигляді сплати податку за нерухоме майно відмінне від земельної ділянки саме посадовими особами відповідачів; відсутнє причино-наслідковий зв`язок між бездіяльністю посадових осіб відповідачів та шкодою, про відшкодування якої заявлено позов; податок на нерухоме майно відмінне від земельної ділянки юридична особа нараховує самостійно, тому сплата вказаного податку не може вважатися збитками у розумінні ст. 22 Цивільного кодексу України.

Твердження апеляційної скарги не спростовують висновків, викладених у рішенні Господарського суду міста Києва та у даному випадку скаржником не надано належних та допустимих доказів на підтвердження своєї правової позиції, а також не наведено переконливих аргументів у відповідності з нормами чинного законодавства, щодо спростування висновків суду першої інстанції.

Колегія суддів зазначає, що враховуючи положення частини 1 статті 9 Конституції України та беручи до уваги ратифікацію Законом України від 17.07.1997 N475/97-ВР Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і Першого протоколу та протоколів № 2,4,7,11 до Конвенції та прийняття Закону України від 23.02.2006 № 3477-IV (3477-15) Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини , суди також повинні застосовувати Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод (Рим, 4 листопада 1950 року) та рішення Європейського суду з прав людини як джерело права.

З приводу висвітлення всіх доводів апеляційної скарги колегія суддів враховує практику Європейського суду з прав людини, який у рішенні в справі Серявін та інші проти України вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

У рішенні Суду у справі Трофимчук проти України №4241/03 від 28.10.2010 Європейським судом з прав людини зазначено, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод сторін.

Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги

Статтею 13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Згідно зі ст.ст. 73, 74 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до ч. 2 ст. 86 ГПК України жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Таким чином, виходячи із фактичних обставин справи, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком місцевого господарського суду про часткове задоволення позовних вимог, у зв`язку з їх доведеністю та обґрунтованістю.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 275 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.

Частиною 1 ст. 276 ГПК України визначено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Також, відсутні підстави для скасування чи зміни оскаржуваного рішення суду в розумінні ст. 277 ГПК України, з викладених в апеляційній скарзі обставин.

З огляду на викладене, Північний апеляційний господарський суд зазначає, що рішення місцевого господарського суду прийняте з повним і достовірним встановленням всіх фактичних обставин, а також з дотриманням норм матеріального та процесуального права, у зв`язку з чим, суд апеляційної інстанції не вбачає підстав для зміни або скасування рішення Господарського суду міста Києва від 19.01.2021 , та, відповідно, апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Глорія" є необґрунтованою та такою, що не підлягає задоволенню.

Розподіл судових витрат

Судовий збір за подачу апеляційної скарги у відповідності до ст. 129 ГПК України покладається судом на скаржника.

Керуючись ст.ст. 124, 129-1 Конституції України, ст.ст. 8, 11, 74, 129, 240, 267-270, 273, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Глорія Трейд" залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 19.01.2021 у справі № 910/9594/20 залишити без змін.

3. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття.

4. Справу № 910/9594/20 повернути до Господарського суду міста Києва.

Постанову може бути оскаржено у касаційному порядку відповідно до вимог ст.ст. 286-289 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст постанови складено та підписано - 23.04.2021.

Головуючий суддя Т.І. Разіна

Судді І.А. Іоннікова

К.В. Тарасенко