Рішення

від 21.01.2021 по справі 927/1097/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРНІГІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

Іменем України

21 січня 2021 року м. Чернігів справа № 927/1097/20

Господарський суд Чернігівської області у складі судді Шморгуна В. В., розглянувши матеріали справи у відкритому судовому засіданні за участю секретаря судового засідання Дубини О. М.

Позивач: ОСОБА_1 ,

ідентифікаційний номер НОМЕР_1 , АДРЕСА_1

Відповідач-1: Товариство з обмеженою відповідальністю "ТЯНЬШАНЬ",

код ЄДРПОУ 43410339, вул. Заводська, 1-А, с. Киселівка, Чернігівський район, Чернігівська область, 15530

Відповідач-2: Управління адміністративних послуг Чернігівської міської ради - Державний реєстратор відділу державної реєстрації юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців Бубенець Олена Володимирівна, вул. Рокосовського, 20-А, м. Чернігів, 14032

Третя особа - 1, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - 1: ОСОБА_2 ,

АДРЕСА_2

Третя особа - 2, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - 1: ОСОБА_3 ,

АДРЕСА_3 ,

Предмет спору: про визнання рішення Загальних зборів недійсним та скасування реєстраційної дії,

ПРЕДСТАВНИКИ СТОРІН:

від позивача: ОСОБА_1., особисто; Ляховець В.М., адвокат;

від відповідача -1: Ковальчук О. О., довіреність № 14-12.20 від 14.12.2020 ;

від відповідача-2: не з`явився;

від третьої особи-1: ОСОБА_2 , особисто;

від третьої особи-2: не з`явився,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю ТЯНЬШАНЬ та Управління адміністративних послуг Чернігівської міської ради Державного реєстратора відділу державної реєстрації юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців Бубенець Олени Володимирівни, у якому позивач просить суд:

- визнати недійсними рішення, прийняті загальними зборами учасників відповідача-1 і оформлені протоколом № 02/2020 від 10.09.2020;

- скасувати реєстраційну дію від 15.09.2020, 08:23:08, "1000601070001001527 зміна керівника" та відновити попередній запис про ОСОБА_3 як керівника відповідача-1.

Також у позовній заяві позивач просив після відкриття провадження у справі розглянути заяву про забезпечення позову та постановити ухвалу, якою накласти заборону відповідачу-1 вчиняти дії, визначені положеннями п. п. 16.8.7.-16.8.13. п. 16.8. Статуту відповідача-1 без попереднього відповідного рішення (надання згоди) загальних зборів учасників.

Дії суду, пов`язані з розглядом справи

Ухвалою суду від 24.11.2020 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі, підготовче засідання призначено на 22.12.2020 об 11:00, залучено до участі у справі, у якості третьої особи - 1, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - 1: ОСОБА_2 та у якості третьої особи - 2, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - 1: ОСОБА_3 . Також встановлено відповідачу п`ятнадцятиденний строк з дня отримання ухвали для подання до суду та іншим учасникам справи відзиву на позов з доданими до нього документами та встановлено третім особам: п`ятиденний строк з дня отримання ухвали для подання до суду та іншим учасникам справи письмових пояснень щодо позову з доданими до них документами; триденний строк з дня отримання відзиву на позов для подання до суду та іншим учасникам справи письмових пояснень щодо відзиву з доданими до них документами.

Ухвалою суду від 24.11.2020 відмовлено у задоволенні заяви позивача про забезпечення позову.

Відповідно до поштових повідомлень про вручення ухвалу суду від 24.11.2020 відповідач-2 отримав 26.11.2020, третя особа-1 - 30.11.2020, а третя особа-2 - 26.11.2020.

Ухвала суду про відкриття провадження у справі від 24.11.2020, направлена на юридичну адресу відповідача-1 (вул. Заводська,1-А, с. Киселівка, Чернігівський район, Чернігівська область, 17400), повернулась неврученою на адресу суду з відміткою відділення поштового зв`язку інші причини, що не дали змоги виконати обов`язки щодо пересилання поштового відправлення .

Частиною 5 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України визначено, що учасникам справи, які не були присутні в судовому засіданні, або якщо судове рішення було ухвалено поза межами судового засідання чи без повідомлення (виклику) учасників справи, копія судового рішення надсилається протягом двох днів з дня його складення у повному обсязі в електронній формі у порядку, визначеному законом, - у випадку наявності в особи офіційної електронної адреси, або рекомендованим листом з повідомленням про вручення, якщо така адреса відсутня.

Відповідно до ч. 7 ст. 120 Господарського процесуального кодексу України у разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв`язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.

Пунктом 4 ч. 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду.

Згідно з ч. 1 ст. 10 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань", якщо документи та відомості, що підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, внесені до нього, такі документи та відомості вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі з третьою особою.

Відповідно до п. 116 Правил надання послуг поштового зв`язку, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 05.03.2009 №270, у разі невручення рекомендованого листа з позначкою "Судова повістка" рекомендований лист разом з бланком повідомлення про вручення повертається за зворотною адресою у порядку, визначеному у пунктах 99, 99-1, 99-2, 106 та 114 цих Правил, із зазначенням причини невручення.

У п. 99 2 Правил визначено, що рекомендовані поштові відправлення з позначкою "Судова повістка", адресовані юридичним особам, під час доставки за зазначеною адресою вручаються представнику юридичної особи, уповноваженому на одержання пошти, під розпис. У разі відсутності адресата за вказаною на рекомендованому листі адресою працівник поштового зв`язку робить позначку "адресат відсутній за вказаною адресою", яка засвідчується підписом з проставленням відбитку календарного штемпеля і не пізніше ніж протягом наступного робочого дня повертає його до суду.

Отже, рекомендований лист з позначкою Судова повістка може бути неврученим лише з поважних причин, якими можуть бути лише об`єктивні обставини - відсутність адресата за вказаною адресою або відмова від отримання листа, поштове відправлення з позначкою Судова повістка не може бути повернуто з підстави за закінченням встановленого строку зберігання або інші причини , які не належать до об`єктивних причин невручення, а тому не може вказуватись на таких відправленнях.

Також з огляду на те, що бланк форми 20 Укрпошти (довідки про повернення) не містить окремої графи про зазначення таких причин повернення як адресат відсутній за вказаною адресою та адресат відмовився від отримання поштового відправлення , працівник поштового зв`язку фактично міг поставити відповідну позначку лише в графі "інші причини" невручення поштового відправлення.

Зважаючи на імперативні приписи Правил, суд дійшов висновку, що ухвала суду від 24.11.2020 була невручена відповідачу-1 через відсутність адресата за вказаною адресою.

Відповідно до п. 4 ч. 6 ст. 242 ГПК України ухвала суду від 24.11.2020 про відкриття провадження вважається врученою відповідачу-1 26.11.2020.

Отже, останнім днем строку для подання відповідачем-1 відзиву є 11.12.2020.

14.12.2020 відповідач-1 направив до суду відзив на позовну заяву з доданими до нього документами, у тому числі доказами його направлення іншим учасникам справи.

Відповідач-2 та третя особа-2 були належним чином повідомлені про час та місце проведення судового засідання, що підтверджується поштовими повідомленнями про вручення, але у підготовче засідання 22.12.2020 не з`явились, про причини неявки не повідомили.

Згідно з п. 1 ч. 3 ст. 202 Господарського процесуального кодексу України якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки.

За таких обставин, підготовче засідання 22.12.2020 проводилось за відсутності відповідача-2 та третьої особи-2 (їх представників).

Відповідно до ч. 8, 9 ст. 165 Господарського процесуального кодексу України відзив подається в строк, встановлений судом, який не може бути меншим п`ятнадцяти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі. У разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Як встановив суд, відзив направлений відповідачем-1 після закінчення встановленого строку для його подання.

У підготовчому засіданні 22.12.2020 представник відповідача-1 зазначив, що директор відповідача-1 ОСОБА_2 у період з 16.11.2020 по 30.11.2020 перебував за кордоном та отримав ухвалу суду про відкриття провадження лише 30.11.2020.

Як доказ перебування директора ОСОБА_2 за кордоном відповідач-1 до відзиву на позов додав копії окремих сторінок з закордонного паспорту, на одній з яких міститься відмітка, датована 16.11.2020, відмітки про повернення до України 30.11.2020 ці сторінки не містять.

Отже, відповідач-1 не надав доказів перебування директора за кордоном у вказаний період, а через погану якість копії закордонного паспорта директора відповідача-1 не можливо встановити дати вильоту та прильоту в Україну.

У підготовчому засіданні 22.12.2020 суд відклав вирішення питання про прийняття до розгляду відзиву на позов відповідача-1, встановлення причин поважності пропуску строку на подання такого відзиву і поновлення відповідного строку до наступного судового засідання, оскільки відсутність керівника підприємства на території України може бути визнано поважною причиною несвоєчасного вручення/отримання ухвали суду, а відтак і для визнання причин пропущення процесуального строку поважними.

У відзиві на позов відповідач-1 відповідно до положень ст. 90 Господарського процесуального кодексу України поставив позивачу та третій особі-2 запитання.

Оскільки судом не вирішено питання про прийняття до розгляду відзиву на позов, суд у підготовчому засіданні 22.12.2020 відклав вирішення питання про необхідність надання відповідей на поставлені у відзиві питання.

Також у підготовчому засіданні 22.12.2020 суд відклав вирішення клопотання представника позивача про встановлення строку для подання відповіді на відзив, оскільки воно є передчасним, зважаючи на невирішення питання про прийняття відзиву на позов до розгляду.

Враховуючи те, що судом не вирішено питання про прийняття до розгляду відзиву на позов, розглянути усі питання, передбачені ч. 2 ст. 182 ГПК України, а відтак і закінчити підготовче провадження та перейти до розгляду справи по суті у визначені ст. 195 ГПК України 60 днів з дати відкриття провадження, не є можливим.

З огляду на викладене, з метою належної підготовки справи для розгляду по суті, суд у підготовчому засіданні 22.12.2020 постановив ухвалу про продовження підготовчого провадження на 30 днів.

У підготовчому засіданні 22.12.2020 суд постановив ухвалу про відкладення підготовчого засідання до 12.01.2021 до 11:00.

Ухвалою суду від 22.12.2020 повідомлено учасників справи про час та місце проведення підготовчого засідання 12.01.2021.

Відповідач-2 та третя особа-2 були належним чином повідомлені про час та місце проведення судового засідання, що підтверджується поштовими повідомленнями про вручення, але у підготовче засідання 12.01.2021 не з`явились.

Відповідно до п. 2 ч. 3 ст. 202 Господарського процесуального кодексу України підготовче засідання 12.01.2021 проводилось за відсутності відповідача-2 та третьої особи-2 (їх представників).

До початку підготовчого засідання 12.01.2021 від відповідача-1 надійшла заява, у якій він просить визнати поважними причини неподання відзиву на позовну заяву у визначений процесуальним законодавством строк та поновити процесуальний строк подання відзиву на позовну заяву. В обґрунтування поданої заяви відповідач-1 зазначає про відсутність директора відповідача-1 ОСОБА_2 на території України у період з 16.11.2020 по 29.11.2020.

До заяви додано копії посадкових талонів ОСОБА_2 на літак від 16.11.2020 (KPB-FRA, FRA-MEX), 28.11.2020 (CUN-FRA), 29.12.2020 (FRA-KPB), копії окремих сторінок з закордонного паспорту ОСОБА_2 , копію наказу ТОВ ТЯНЬШАНЬ від 12.01.2020 №2 про затвердження штатного розпису, копію штатного розпису ТОВ ТЯНЬШАНЬ , копії табелів обліку робочого часу ТОВ ТЯНЬШАНЬ за листопад-грудень 2020 року.

Також від відповідача-1 надійшло клопотання про долучення до матеріалів справи документів на підтвердження перебування директора відповідача-1 з 16.11.2020 по 30.11.2020 за кордоном, а саме: копії поштового конверта, копії листа Державної прикордонної служби від 21.12.2020 № 184/С-16467 та доказів направлення клопотання з додатком сторонам у справі.

Відповідно до наданого листа Державної прикордонної служби від 21.12.2020 № 184/С-16467 ОСОБА_2 виїхав (вилетів) за межі України 16.11.2020, а повернувся до України - 30.11.2020.

Крім того, з наданих відповідачем-1 документів вбачається, що згідно із затвердженим штатним розписом ТОВ ТЯНЬШАНЬ чисельність працівників складає дві особи - директор та заступник директора, однак фактично працює лише директор.

Таким чином, суд у підготовчому засіданні 12.01.2021 визнав поважними причини пропуску відповідачем-1 встановленого строку на подання відзиву.

Відповідно до ч. ст. 119 Господарського процесуального кодексу України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.

У підготовчому засіданні 12.01.2021 суд постановив ухвалу про поновлення відповідачу-1 строку на подання відзиву та доданих до нього документів та долучив їх до матеріалів справи, а спір вирішується з їх урахуванням.

До початку підготовчого засідання 12.01.2021 від третьої особи-2 надійшла заява свідка, у якій він надав відповіді на запитання, поставлені відповідачем-1 у відзиві на позов. До заяви додані докази її направлення іншим учасникам справи.

У підготовчому засіданні 12.01.2021 суд прийняв до розгляду заяву свідка - третьої особи-2 як таку, що подану у порядку ст. 88, 90 ГПК України.

До початку підготовчого засідання 12.01.2021 від позивача надійшло клопотання про встановлення строку для подання відповіді на відзив.

У підготовчому засіданні 12.01.2021 суд постановив ухвалу, якою встановив сторонам строки для подання заяв по суті, а саме: позивачу - триденний строк з моменту проголошення цієї ухвали для подання до суду та іншим учасникам справи у порядку, визначеному ст. 172 ГПК України, відповіді на відзив та відповідей на поставлені відповідачем-1 запитання відповідно до ст. 90 ГПК України; відповідачу-1 - триденний строк з дня отримання відповіді на відзив для подання до суду та іншим учасникам справи у порядку, визначеному ст. 172 ГПК України, заперечень.

У підготовчому засіданні 12.01.2021 суд постановив ухвалу про закриття підготовчого провадження та призначення справи до розгляду по суті на 21.01.2021 на 14:00.

Ухвалою суду від 12.01.2021 повідомлено сторін про час та місце проведення судового засідання з розгляду справи по суті 21.01.2021. Ця ухвала була отримана представниками позивача та відповідача-1, третьою особою-1 особисто у приміщенні Господарського суду Чернігівської області.

Відповідач-2 був належним чином повідомлений про час та місце проведення судового засідання, що підтверджується поштовим повідомленням про вручення, але у судове засідання з розгляду справи по суті 21.01.2021 не з`явився, про причини неявки не повідомив.

Ухвала суду від 12.01.2021, направлена на адресу третьої особи-2 (АДРЕСА_3), повернулась неврученою на адресу суду з відміткою відділення поштового зв`язку "Адресат відсутній за вказаною адресою. За закінченням терміну зберігання". Дата проставлення у поштовому повідомлення відмітки про відсутність адресата - 19.01.2021.

Відповідно до п. 4 ч. 6 ст. 242 ГПК України ухвала суду від 12.01.2021 вважається врученою третій особі-2 19.01.2021.

Таким чином, суд вважає, що третя особа-2 була належним чином повідомлена про дату, час та місце розгляду справи по суті.

Відповідно до п. 2 ч. 3 ст. 202 Господарського процесуального кодексу України судове засідання з розгляду справи по суті 21.01.2021 проводилось за відсутності відповідача-2 та третьої особи-2 (їх представників).

До початку судового засідання від позивача надійшла відповідь на відзив з доданими до неї документами, у тому числі доказами їх направлення іншим учасникам справи.

У судовому засіданні 21.01.2021 суд долучив до матеріалів справи відповідь на відзив з доданими до неї документами, як таку, що подана у порядку і строк, встановлені Господарським процесуальним кодексом України і судом.

У вказаній відповіді на відзив позивач надав відповіді на запитання, поставлені відповідачем-1 у відзиві на позов.

Згідно з ч. 1-3 ст. 90 Господарського процесуального кодексу України учасник справи має право поставити в першій заяві по суті справи або у додатку до неї не більше десяти запитань іншому учаснику справи про обставини, що мають значення для справи.

Учасник справи, якому поставлено питання іншим учасником справи, зобов`язаний надати вичерпну відповідь окремо на кожне питання по суті.

Відповіді на запитання подаються до суду учасником справи - фізичною особою, керівником або іншою посадовою особою юридичної особи у формі заяви свідка не пізніше як за п`ять днів до підготовчого засідання, а у справі, що розглядається в порядку спрощеного провадження, - за п`ять днів до першого судового засідання.

Копія такої заяви свідка у той самий строк надсилається учаснику справи, який поставив письмові запитання.

За приписами ч. 1-3 ст. 88 Господарського процесуального кодексу України показання свідка викладаються ним письмово у заяві свідка.

У заяві свідка зазначаються ім`я (прізвище, ім`я та по батькові), місце проживання (перебування) та місце роботи свідка, поштовий індекс, реєстраційний номер облікової картки платника податків свідка за його наявності або номер і серія паспорта, номери засобів зв`язку та адреси електронної пошти (за наявності), обставини, про які відомо свідку, джерела обізнаності свідка щодо цих обставин, а також підтвердження свідка про обізнаність із змістом закону щодо кримінальної відповідальності за надання неправдивих показань та про готовність з`явитися до суду за його викликом для підтвердження своїх свідчень.

Підпис свідка на заяві посвідчується нотаріусом. Не вимагається нотаріальне посвідчення підпису сторін, третіх осіб, їх представників, які дали згоду на допит їх як свідків.

У порушення вимог ст. 88 Господарського процесуального кодексу України у відповіді на відзив не зазначено про обізнаність позивача із змістом закону щодо кримінальної відповідальності за надання неправдивих показань та про готовність з`явитися до суду за його викликом для підтвердження своїх свідчень.

У судовому засіданні 21.01.2021 позивач заявив усне клопотання про допит його як свідка.

Суд у судовому засіданні 21.01.2021 попередив позивача під розписку про кримінальну відповідальність за завідомо неправдиве показання і відмову від давання показань, передбачену ст. 384, 385 Кримінального кодексу України.

Відповідно до приписів ч. 3 ст. 87 ГПК України сторони, треті особи та їх представники за їхньою згодою, в тому числі за власною ініціативою, якщо інше не встановлено цим Кодексом, можуть бути допитані як свідки про відомі їм обставини, що мають значення для справи.

У судовому засіданні 21.01.2021 суд задовольнив клопотання позивача та допитав його як свідка. Позивач надав відповіді на запитання відповідача-1, поставлені ним в порядку ст. 90 ГПК України у відзиві на позовну заяву.

На перше питання позивач зазначив, що ОСОБА_3 висловлював свої побажання про необхідність вирішення питання про зміну керівника відповідача-1, але про проведення загальних зборів у вказану дату, а також про порядок денний його не повідомляв. ОСОБА_3 заяву про звільнення подав 17.11.2020.

По другому питанню позивач відповів, що з моменту державної реєстрації збори ТОВ ТЯНЬШАНЬ не скликались.

По третьому питанню позивач зазначив, що ОСОБА_3 казав, що в зв`язку з відчуженням ним частки необхідно в подальшому вирішити питання про зміну керівника відповідача-1. ОСОБА_3 офіційно подав заяву про звільнення з 17.11.2020.

По четвертому питанню відповів, що ОСОБА_3 продав, а він купив частку 17% Статутного капіталу. Взаємне волевиявлення сторін.

По п`ятому питанню позивач зазначив, що він не погоджується з тим, що внаслідок порушення процедури скликання загальних зборів, було порушено його права, а звільнення ОСОБА_3 та призначення ОСОБА_2 є наслідком вже порушених його прав, а тому питання звільнення чи призначення будь-якої особи розглядається ним в комплексі.

У судовому засіданні 21.01.2021 на підставі ч. 6 ст. 240 Господарського процесуального кодексу України суд проголосив вступну та резолютивну частини рішення.

Короткий зміст позовних вимог та узагальнені доводи учасників справи.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що 10.09.2020 на загальних зборах учасників Товариства з обмеженою відповідальністю ТЯНЬШАНЬ було прийнято рішення про звільнення директора Товариства ОСОБА_3 та прийнято рішення про призначення директором Товариства ОСОБА_2 . Позивач зазначає, що його як учасника цього товариства з часткою, яка становить 33% від статутного капіталу (на момент проведення зборів), не було повідомлено належним чином про проведення загальних зборів 10.09.2020, чим порушено його права та законні інтереси, визначені статутом Товариства та Законом України Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю щодо участі в управління товариством. Про порушення своїх прав позивач дізнався з витягу з ЄДР від 30.09.2020. Позивач вважає, що прийняті на позачергових зборах учасників Товариства рішення, оформлені протоколом №02/2020 від 10.09.2020, підлягають визнанню недійсними, а реєстраційна дія від 15.09.2020 про зміну керівника, яка має похідний характер від спору, - скасуванню.

Відповідач-1 заперечує проти позову та просить відмовити у його задоволенні з таких підстав:

- учасник ТОВ ТЯНЬШАНЬ , який був директором, ОСОБА_3 повідомив телефоном позивача про те, що 10.09.2020 відбудуться загальні збори учасників, а також його було запрошено до участі у зборах та ознайомлено з порядком денним. Така форма повідомлення була прийнята ще задовго до проведення оспорюваних зборів учасників;

- ОСОБА_3 , який брав участь у зборах 10.09.2020, наступного дня повідомив позивача в усній формі про прийняте загальними зборами рішення про зміну керівника відповідача і про складення ОСОБА_3 повноважень директора;

- спірне рішення прийнято з дотриманням кворуму (67% голосів), а тому безпосередня участь позивача не вплинула б на результат рішення загальних зборів ані щодо звільнення директора ОСОБА_3 , ані щодо призначення директором ОСОБА_2 ;

- у повідомленні про проведення позачергових зборів учасників ТОВ ТЯНЬШАНЬ від 04.12.2020, підписаним позивачем, зазначається про проведення таких зборів 11.01.2021 з 10:30 до 11:00, за адресою: АДРЕСА_4 в кабінеті директора. У цьому повідомленні вказано, що одним із питань, які виносяться на голосування, є питання звільнення з посади директора Товариства ОСОБА_3 . Отже, відповідач-1 вважає, що позивач фактично стверджує та погоджується з питанням щодо звільнення ОСОБА_3 з посади директора, а не погоджується лише з призначенням ОСОБА_2 на цю посаду;

- позовні вимоги не направлені безпосередньо на захист реальних прав позивача, а по своїй суті є намаганням оспорити призначення директора Товариства ОСОБА_2 та вплинути на це рішення, але вже після врахування зміни 11.09.2020 часток в товаристві.

Також у відзиві на позов відповідач-1 надає свої заперечення щодо заявленого позивачем розміру судових витрат на професійну правничу допомогу адвоката, оскільки розмір таких витрат, підтверджений документально, становить 5 040,00 грн.

Відповідач-2 відзив суду не надав.

Згідно з ч. 9 ст. 165 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Відповідно до ч. 4 ст. 165 Господарського процесуального кодексу України якщо відзив не містить вказівки на незгоду відповідача з будь-якою із обставин, на яких ґрунтуються позовні вимоги, відповідач позбавляється права заперечувати проти такої обставини під час розгляду справи по суті, крім випадків, якщо незгода з такою обставиною вбачається з наданих разом із відзивом доказів, що обґрунтовують його заперечення по суті позовних вимог, або відповідач доведе, що не заперечив проти будь-якої із обставин, на яких ґрунтуються позовні вимоги, з підстав, що не залежали від нього.

Оскільки відповідач-2 не подав відзив у встановлений судом строк, справа вирішується за наявними у ній матеріалами.

У наданій відповіді позивач не погоджується з доводами відповідача-1, викладеними у відзиві, з таких підстав:

- у Статуті відповідача-1 іншого способу повідомлення учасників про скликання зборів, у тому числі засобами телефонного зв`язку, ніж той, який зазначений у ч. 4 ст. 32 Закону України Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю , не встановлено;

- директор відповідача-1 ОСОБА_3 у порушення вимог чинного законодавства та п. 15.4 Статуту не виконав свої обов`язки та не повідомив належним чином позивача про спірні збори;

- недостатність голосів позивача для зміни результатів голосування на зборах не може бути підставою для відмови у задоволенні вимог про визнання недійсними рішень загальних зборів, оскільки вплив учасника на прийняття зборами рішень не вичерпується лише голосуванням.

Заперечень відповідача та письмових пояснень третіх осіб щодо позову та відзиву у встановлений строк до суду не надходило.

Третя особа-2 надала відповіді на поставлені відповідачем-1 запитання, а саме:

- на перше питання - в телефонному режимі вранці 10.09.2020 я повідомляв позивача про те, що вам необхідно невідкладно в цей же день зібратися для проведення загальних зборів учасників ТОВ ТЯНЬШАНЬ щодо вирішення питання про моє звільнення та подальшої зміни керівника;

- на друге питання - зазвичай скликались (загальні збори учасників) в телефонному режимі;

- на третє питання - збори відбувались фактично. Були присутніми ОСОБА_3 та ОСОБА_2 ;

- на четверте питання - заява про звільнення писалася добровільно без будь-якого примусу із жодної зі сторін;

- на п`яте питання - 17% статутного капіталу ТОВ ТЯНЬШАНЬ було продано ОСОБА_1 у зв`язку з тим, що я набув 33% статутного капіталу ТОВ Агропромислове підприємство Ресскі від самого ОСОБА_1 шляхом укладення відповідного договору купівлі-продажу. Це також пов`язано з моїм звільненням з посади директора ТОВ ТЯНЬШАНЬ ;

- на шосте питання - я повідомив ОСОБА_1 про те, що вся документація та справи ТОВ ТЯНЬШАНЬ із печаткою передані ОСОБА_2.

Обставини, які є предметом доказування у справі. Докази, якими сторони підтверджують або спростовують наявність кожної обставини, яка є предметом доказування у справі.

Відповідно до протоколу установчих зборів засновників (учасників) № 01/2019 від 13.12.2019 (далі - Протокол №01/2019) 13.12.2019 на установчих зборах засновників (учасників) ТОВ ТЯНЬШАНЬ було прийнято рішення про створення Товариства з обмеженою відповідальністю ТЯНЬШАНЬ шляхом виділу з ТОВ РЕССКІ , визначено адресу місцезнаходження Товариства - АДРЕСА_4 (а.с. 11-12).

Згідно з Протоколом №01/2019 на загальних зборах було також розглянуто та визначено склад засновників (учасників), розмір статутного капіталу, розподіл часток в статутному капіталі ТОВ ТЯНЬШАНЬ . Так, частки у статутному капіталі відповідача-1 розподілені наступним чином: ОСОБА_1 - 299 475,00 грн, що становить 33,00 % статутного капіталу; ОСОБА_2 - 299 475,00 грн, що становить 33,00 % статутного капіталу; ОСОБА_3 - 308 550,00 грн, що становить 34,00 % статутного капіталу. Також було розглянуто та затверджено статут відповідача-1 та призначено директором Товариства ОСОБА_3

16.12.2019 проведено державну реєстрацію створення юридичної особи - ТОВ ТЯНЬШАНЬ , що підтверджується витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (далі -ЄДР) (а.с. 34-36).

Відповідно до п 5.2. статуту ТОВ ТЯНЬШАНЬ , затвердженого протоколом (далі - Статут), учасники Товариства безпосередньо або в особі своїх повноважних представників мають право у порядку, встановленому чинним законодавством та Статутом Товариства: брати участь в управлінні Товариством у порядку, визначеному цим Статутом та чинним законодавством; брати участь у розподілі прибутку Товариства та одержувати його частку (дивіденди), право отримання частки прибутку (дивідендів) пропорційно частці кожного з учасників мають особи, які є учасниками на початок строку виплати дивідендів; вийти з Товариства у порядку, встановленого законодавством, одержувати інформацію про діяльність Товариства у порядку, визначеному чинним законодавством України та цим Статутом, здійснювати відчуження своєї частки (її частини) у Статутному капіталі іншим учасникам Товариства або третім особам, отримувати у разі ліквідації Товариства частину майна, що залишилася після розрахунків з кредиторами, або його вартість; учасники можуть мати також інші права, передбачені законодавством та цим Статутом.

Вищим органом Товариства є Загальні збори Учасників Товариства, вони складаються з Учасників Товариства. Кожен Учасник Товариства має право брати участь у Загальних зборах Учасників особисто або через своїх представників, приймати участь в обговоренні питань порядку денного і голосувати з питань порядку Загальних зборів Учасників. Кожен Учасник Товариства на Загальних зборах Учасників має кількість голосів, пропорційну розміру його частки у Статутному капіталі Товариства (п. 14.2, 14.3 Статуту).

Відповідно до п. 14.3.25. Статуту до компетенції Загальних зборів Учасників відноситься обрання та відкликання Директора, встановлення розміру його винагороди, затвердження контракту з Директором (у випадку прийняття рішення про його укладення), обрання та відкликання тимчасово виконуючого обов`язки Директора Товариства.

Загальні збори Учасників Товариства скликаються у випадках, передбачених цим Статутом та чинним законодавством, а також: з ініціативи виконавчого органу Товариства; на вимогу Учасника або Учасників Товариства, які на день подання вимоги в сукупності володіють 10 % або більше відсотків Статутного капіталу Товариства (п. 15.1. Статуту).

У разі скликання Загальних зборів Учасників з ініціативи Учасників Товариства така вимога повинна містити інформацію про розмір часток у Статутному капіталі Товариства, що належать таким Учасникам. Разом з питаннями, запропонованими для включення до порядку денного Загальних зборів Учасників, Директор з власної ініціативи може включити до нього додаткові питання. Директор зобов`язаний вчинити всі необхідні дії для скликання Загальних зборів Учасників Товариства у строк не пізніше 20 днів з дня отримання вимоги про проведення таких Зборів. Директор у разі відмови про скликання Загальних зборів Учасників повідомляє учасника письмово із зазначення причин відмови протягом 5 днів з дати отримання вимоги від таких Учасників Товариства. (п. 15.5. Статуту)

Відповідно до п. 15.6. Статуту у разі якщо протягом 10 днів з дня, коли Товариство отримало чи мало отримати вимогу про скликання Загальних зборів Учасників не отримали повідомлення про скликання Загальних зборів Учасників, Учасники, які ініціювали їх проведення, можуть скликати Загальні збори Учасників самостійно. У такому випадку обов`язки щодо скликання та підготовки проведення Загальних зборів Учасників покладаються на Учасників Товариства, які ініціювали Загальні збори Учасників, якщо інше рішення не буде прийнято Загальними зборами Учасників.

Згідно з п. 15.7. Статуту Директор Товариства скликає Загальні збори Учасників шляхом надсилання повідомлення про це кожному Учаснику Товариства.

Директор зобов`язаний повідомити учасників Товариства не менше ніж за 30 днів до запланованої дати проведення Загальних зборів Учасників шляхом направлення повідомлення про скликання Загальних зборів Учасників Товариства (п. 15.8. Статуту).

Повідомлення надсилається поштовим відправленням з описом вкладення або електронною поштою за згодою Учасника Товариства, який надає свою адресу електронної пошти Директору для направлення йому повідомлення про скликання Загальних зборів Учасників. У повідомленні про Загальні збори Учасників зазначаються дата, час, місце проведення, порядок денний. Якщо до порядку денного включено питання про внесення змін до Статуту Товариства, до повідомлення додається проект запропонованих змін (п. 15.9 Статуту).

10.09.2020 ОСОБА_3 написано заяву про звільнення його з посади директора з 11.09.2020 за згодою сторін (а.с. 110).

10.09.2020 відбулись позачергові загальні збори учасників ТОВ ТЯНЬШАНЬ , у яких взяли участь учасники Товариства - ОСОБА_2 та ОСОБА_3 .

На цих зборах учасниками були прийняті наступні рішення:

- обрати головою загальних зборів учасників Товариства - ОСОБА_2 , а секретарем загальних зборів учасників Товариства - ОСОБА_3 ;

- надати повноваження голові та секретарю даних позачергових загальних зборів учасників Товариства підписати даний протокол позачергових загальних зборів учасників Товариства;

- звільнити директора Товариства з обмеженою відповідністю ТЯНЬШАНЬ ОСОБА_3 на підставі заяви про звільнення з 11.09.2020;

- призначити директором Товариства з обмеженою відповідністю ТЯНЬШАНЬ ОСОБА_2 з 12.09.2020;

- директору Товариства з обмеженою відповідністю ТЯНЬШАНЬ ОСОБА_2 надати право першого підпису банківських, фінансових та бухгалтерських документів;

- провести заходи, необхідні для державної реєстрації змін до відомостей про Товариство;

- обов`язки по проведенню заходів, необхідних для здійснення державної реєстрації змін до відомостей про Товариство та представлення його інтересів у державного реєстратора та інших державних органах покласти на директора Товариства (з правом передоручення).

Вказані рішення позачергових зборів учасників відповідача-1 оформлені протоколом № 02/2020 від 10.09.2020 (далі - Протокол № 02/2020) (а.с. 11-12).

Відповідно до протоколу № 02/2020 учасник відповідач-1 ОСОБА_1 участі у цих зборах не брав, доказів надсилання йому повідомлення про скликання зборів на 10.09.2020 поштовим відправленням з описом вкладення або на адресу його електронної пошти матеріали справи не містять.

11.09.2020 директором ТОВ ТЯНЬШАНЬ ОСОБА_3 видано наказ №12-к про припинення виконання ним обов`язків директора 11.09.2020 у зв`язку зі звільненням за згодою сторін (а.с. 111).

11.09.2020 директором ТОВ ТЯНЬШАНЬ ОСОБА_2 видано наказ №14-к про вступ на посаду директора з 12.09.2020 (а.с. 112).

11.09.2020 між позивачем (далі - Продавець) та третьою особою-2 (далі - Покупець) було укладено договір купівлі-продажу частки у статутному капіталі (далі - Договір від 11.09.2020) (а.с. 32).

Відповідно до п. 1.1 Договору від 11.09.2020 Продавець передає 33% у Статутному капіталі ТОВ Агропромислове підприємство РЕССКІ в розмірі, що складає 144 787,50 грн, у власність Покупця, а Покупець приймає належну Продавцю частку у Статутному капіталі товариства (далі - Предмет договору), і зобов`язується сплатити її вартість на умовах, встановлених у даному Договорі.

Згідно з п. 2.1 Договору від 11.09.2020 право власності на предмет Договору переходить від Продавця до Покупця після повного розрахунку та з моменту державної реєстрації відповідних змін в установчих документах Товариства.

З настанням обставин, зазначених в п. 2.1. цього Договору, обсяг прав та обов`язків Продавця по відношенню до Товариства, які були обумовлені його установчими документами як учасників Товариства переходять до Покупця (п. 4.1 Договору від 11.09.2020).

Згідно з актом приймання-передачі частки у статутному капіталі ТОВ Агропромислове підприємство РЕССКІ від 11.09.2020, підписаного сторонами, ОСОБА_1 передав, а ОСОБА_3 прийняв у статутному капіталі ТОВ Агропромислове підприємство РЕССКІ , у зв`язку з купівлею частки у розмірі 33%, яка в грошовому еквіваленті становить 144 787,50 грн (а.с. 33).

Позивач у позовній заяві зазначає, що 11.09.2020 згідно з договором купівлі-продажу ОСОБА_3 продав частину свої частки у статутному капіталі відповідача-1 у розмірі 17% ОСОБА_1 , а іншу частину - у розмірі 17% продав ОСОБА_2 .

Копії цих договорів купівлі-продажу позивач суду не надав.

У відзиві на позов відповідач-1 визнає обставини щодо продажу 11.09.2020 ОСОБА_3 своєї частки у статутному капіталі ТОВ ТЯНЬШАНЬ ОСОБА_1 - у розмірі 17% статутного капіталу та ОСОБА_2 у такому ж розмірі.

Відповідно до ч. 1 ст. 75 Господарського процесуального кодексу України обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованих підстав вважати їх недостовірними або визнаними у зв`язку з примусом. Обставини, які визнаються учасниками справи, можуть бути зазначені в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їх представників.

Оскільки позивач, відповідач-1, директором якого є третя особа-1, визнають обставини щодо продажу 11.09.2020 ОСОБА_3 своєї частки у статутному капіталі відповідача-1 ОСОБА_1 та ОСОБА_2 по 17% статутного капіталу кожному, такі обставини не підлягають доказуванню.

Таким чином, у відповідача-1 відбулася кількісна зміна складу учасників та розподілу між ними часток у статутному капіталі: ОСОБА_1 - розмір частки 453 750,00 грн, що становить 50% статутного капіталу та ОСОБА_2 - розмір частки 453 750,00 грн, що становить 50% статутного капіталу. Відомості про розмір часток учасників внесені до ЄДР.

15.09.2020 державним реєстратором відділу державної реєстрації юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців Бубенець О.В. до ЄДР було проведено державну реєстрацію змін до відомостей про юридичну особу за №1000601070001001527 зміна керівника або відомостей про керівника юридичної особи .

Позивачем було направлено ТОВ ТЯНЬШАНЬ , директору Товариства ОСОБА_3 та учаснику - ОСОБА_2 вимогу про скликання позачергових загальних зборів учасників від 26.10.2020 із запропонованими до розгляду на порядку денному питаннями, датою проведення зборів зазначено - 27.11.2020 (а.с. 106).

У зв`язку з тим, що збори на вимогу позивача 27.11.2020 скликані не були, ОСОБА_1 направив ТОВ ТЯНЬШАНЬ , директору Товариства ОСОБА_3 та учаснику - ОСОБА_2. повідомлення про проведення позачергових загальних зборів учасників від 04.12.2020 із запропонованими до розгляду на порядком денним, до якого включено зокрема питання про звільнення з посади директора Товариства ОСОБА_3 за власним бажанням; датою проведення зборів зазначено - 11.01.2021 (а.с.107-108).

Оцінка суду.

Частиною 1 статті 15 Цивільного кодексу України передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Захист цивільних прав - це передбачені законом способи охорони цивільних прав у разі їх порушення чи реальної небезпеки такого порушення.

Статтею 16 Цивільного кодексу України, положення якої кореспондуються з положеннями ст. 20 Господарського кодексу України, встановлено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

За змістом ч. 2 ст. 4 Господарського процесуального кодексу України юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Тобто підставою для звернення до суду є наявність порушеного права, і таке звернення здійснюється особою, котрій це право належить, і саме з метою його захисту. Відсутність обставин, які б підтверджували наявність порушення права особи, за захистом якого вона звернулася, є підставою для відмови у задоволенні такого позову.

Згідно зі ст. 167 Господарського кодексу України корпоративні права - це права особи, частка якої визначається у статутному капіталі (майні) господарської організації, що включають правомочності на участь цієї особи в управлінні господарською організацією, отримання певної частки прибутку (дивідендів) даної організації та активів у разі ліквідації останньої відповідно до закону, а також інші правомочності, передбачені законом та статутними документами. Під корпоративними відносинами маються на увазі відносини, що виникають, змінюються та припиняються щодо корпоративних прав.

Під корпоративними відносинами розуміють відносини, що виникають, змінюються та припиняються щодо корпоративних прав.

При вирішенні корпоративного спору господарський суд повинен встановити наявність в особи, яка звернулася з позовом, суб`єктивного матеріального права або законного інтересу, на захист якого подано позов, а також з`ясувати питання про наявність чи відсутність факту їх порушення або оспорювання.

Відповідно до ч. 1 ст. 29 Закону України Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю загальні збори учасників є вищим органом товариства.

Згідно з ч. 1 та 4 ст. 98 Цивільного кодексу України загальні збори учасників товариства мають право приймати рішення з усіх питань діяльності товариства, у тому числі і з тих, що належать до компетенції інших органів товариства. Порядок скликання загальних зборів визначається в установчих документах товариства.

Відповідно до ст. 116 Цивільного кодексу України учасники господарського товариства мають право у порядку, встановленому установчим документом товариства та законом, зокрема, брати участь в управлінні товариством у порядку, визначеному в установчому документі, крім випадків, встановлених законом.

Аналогічні положення містить і ст. 5 Закону України Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю .

Компетенція загальних зборів учасників товариства з обмеженою відповідальністю визначена у статті 30 Закону України "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю". Відповідно до зазначеної норми загальні збори учасників можуть вирішувати будь-які питання діяльності товариства. Питання, передбачені частиною другою цієї статті, та інші питання, віднесені законом до компетенції вищого органу товариства, не можуть бути віднесені до компетенції інших органів товариства, якщо інше не випливає з цього Закону. До виключної компетенції загальних зборів учасників статутом товариства також може бути віднесено вирішення інших питань.

Рішення загальних зборів учасників (акціонерів) та інших органів господарського товариства є актами, оскільки ці рішення зумовлюють настання правових наслідків, спрямованих на регулювання господарських відносин, і мають обов`язковий характер для суб`єктів цих відносин.

Підставами для визнання недійсними рішень загальних зборів акціонерів (учасників) господарського товариства можуть бути:

- порушення вимог закону та/або установчих документів під час скликання та проведення загальних зборів товариства;

- позбавлення акціонера (учасника) товариства можливості взяти участь у загальних зборах;

- порушення прав чи законних інтересів акціонера (учасника) товариства рішенням загальних зборів.

Однак не всі порушення законодавства, допущені під час скликання та проведення загальних зборів юридичної особи, є підставами для визнання недійсними прийнятих ними рішень.

Безумовною підставою для визнання недійсними рішень загальних зборів у зв`язку з порушенням прямих вказівок закону є: прийняття загальними зборами рішення за відсутності кворуму для проведення загальних зборів чи прийняття рішення або у разі неможливості встановлення наявності кворуму; прийняття загальними зборами рішень з питань, не включених до порядку денного загальних зборів товариства; відсутність протоколу загальних зборів.

Права учасника (акціонера, члена) юридичної особи можуть бути визнані порушеними внаслідок недотримання вимог закону про скликання і проведення загальних зборів, якщо він не зміг взяти участь у загальних зборах, належним чином підготуватися до розгляду питань порядку денного, зареєструватися для участі у загальних зборах тощо.

Під час вирішення питання про недійсність рішень загальних зборів у зв`язку з іншими порушеннями, допущеними під час їх скликання та проведення, господарський суд повинен оцінити як ці порушення вплинули на прийняття загальними зборами відповідного рішення.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 21.01.2020 у справі №916/495/19, від 22.01.2020 у справі №915/99/19.

Щодо визнання недійсними рішень, прийнятих загальними зборами учасників відповідача-1 і оформлених протоколом № 02/2020 від 10.09.2020.

Порядок скликання та проведення загальних зборів учасників юридичної особи визначений законодавством України (Цивільним та Господарським кодексами України, а також, зокрема, Законом України Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю ), за положеннями якого учасники юридичної особи мають бути до початку загальних зборів повідомлені про дату, місце, час проведення та порядок денний таких зборів. Такий порядок скликання загальних зборів вищого органу управління юридичної особи є загальноприйнятим та таким, що гарантує забезпечення права учасника юридичної особи на участь в управлінні нею.

Частиною 1 ст. 31 Закону України Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю передбачено, що загальні збори учасників скликаються у випадках, передбачених цим Законом або статутом товариства, а також:

1) з ініціативи виконавчого органу товариства;

2) на вимогу наглядової ради товариства;

3) на вимогу учасника або учасників товариства, які на день подання вимоги в сукупності володіють 10 або більше відсотками статутного капіталу товариства.

За приписами ч. 1-5 ст. 32 Закону України Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю загальні збори учасників скликаються виконавчим органом товариства. Статутом товариства може бути визначений інший орган, уповноважений на скликання загальних зборів учасників.

Виконавчий орган товариства скликає загальні збори учасників шляхом надсилання повідомлення про це кожному учаснику товариства.

Виконавчий орган товариства зобов`язаний повідомити учасників товариства не менше ніж за 30 днів до запланованої дати проведення загальних зборів учасників, якщо інший строк не встановлений статутом товариства.

Повідомлення, передбачене частиною третьою цієї статті, надсилається поштовим відправленням з описом вкладення. Статутом товариства може бути встановлений інший спосіб повідомлення.

У повідомленні про загальні збори учасників зазначаються дата, час, місце проведення, порядок денний. Якщо до порядку денного включено питання про внесення змін до статуту товариства, до повідомлення додається проект запропонованих змін.

Відповідно до п. 15.7-15.9 Статуту відповідача-1 директор Товариства скликає Загальні збори Учасників шляхом надсилання повідомлення про це кожному Учаснику Товариства директор зобов`язаний повідомити учасників Товариства не менше ніж за 30 днів до запланованої дати проведення Загальних зборів Учасників шляхом направлення повідомлення про скликання Загальних зборів Учасників Товариства. Повідомлення надсилається поштовим відправленням з описом вкладення або електронною поштою за згодою Учасника Товариства , який надає свій адрес електронної пошти Директору для направлення йому повідомлення про скликання Загальних зборів Учасників. У повідомленні про Загальні збори Учасників зазначаються дата, час, місце проведення, порядок денний. Якщо до порядку денного включено питання про внесення змін до Статуту Товариства, до повідомлення додається проект запропонованих змін.

Тобто Статутом відповідача-1 передбачено надсилання повідомлення учаснику товариства про скликання загальних зборів або поштовим відправленням, або електронною поштою за згодою учасника товариства.

Як вбачається з Протоколу №02/2020, на позачергових зборах 10.09.2020 були присутні учасники товариства - ОСОБА_2 , який володів часткою у статутному капіталі у розмірі 33%, та ОСОБА_3 , який володів часткою у статутному капіталі у розмірі 34%, позивач на цих зборах присутнім не був.

Відповідач-1 зазначає, що про скликання загальних зборів учасників ТОВ "ТЯНЬШАНЬ" позивача було повідомлено директором ОСОБА_3 засобами телефонного зв`язку, проте доказів на підтвердження цього суду не надав.

Разом з тим, суд зазначає, що ані Законом України "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю", ані Статутом відповідача-1 не передбачено такого порядку повідомлення учасника про скликання загальних зборів (у телефонній розмові).

При цьому позивач не визнає такий факт та зазначає, що йому взагалі не було відомо про намір провести загальні збори ТОВ "ТЯНЬШАНЬ" 10.09.2020.

За таких обставин, суд доходить висновку, що віповідач-1 не надав суду належних доказів повідомлення позивача як учасника товариства, який на час проведення спірних зборів володів часткою у статутному капіталі у розмірі 33%, про скликання загальних зборів учасників ТОВ "ТЯНЬШАНЬ" на 10.09.2020.

Своєчасне і належне повідомлення учасника товариства про скликання загальних зборів є важливим для формування волі при прийнятті рішень загальними зборами, аби кожен з учасників міг належним чином підготуватися і сформувати своє бачення щодо питань, які розглядаються на зборах, та повноцінно взяти участь у їх обговоренні. Для визнання недійсним рішення загальних зборів товариства необхідно встановити факт порушення цим рішенням прав та законних інтересів учасника товариства та з`ясувати дотримання порядку скликання загальних зборів, зокрема щодо належного повідомлення позивача про такі збори, а також щодо відповідності питань порядку денного зборів питанням порядку денного, які перелічені в отриманому учасником запрошенні на загальні збори учасників товариства (аналогічна правова позиція викладена у п. 45 постанови Великої Палати Верховного Суду від 22.10.2019 у справі № 923/876/16).

Відповідач-1 вважає, що спірне рішення прийнято з дотриманням кворуму (67% голосів), а тому безпосередня участь позивача не вплинула б на результат рішення загальних зборів з огляду на наступне.

Відповідно до правової позиції, викладеної у постанові Великої Палати Верховного Суду від 28.01.2020 у справі №924/641/17, позивачеві не може бути відмовлено у задоволенні вимог про визнання недійсними рішень загальних зборів тільки з мотивів недостатності його голосів для зміни результатів голосування з прийнятих загальними зборами учасників (акціонерів, членів) рішень, оскільки вплив учасника (акціонера, члена) на прийняття загальними зборами рішень не вичерпується лише голосуванням.

Отже, доводи відповідача-1 у цій частині є необґрунтованими та відхиляються судом.

Щодо порушення спірним рішенням прав позивача суд зазначає наступне.

11.09.2020, тобто на наступний день після проведення позачергових зборів учасників відповідача-1, ОСОБА_3 відчужив свою частку у статутному капіталі ТОВ ТЯНЬШАНЬ двом іншим учасникам - ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , по 17% кожному, у зв`язку з чим відбулась кількісна зміна учасників товариства та розмір їх часток у статутному капіталі відповідача-1.

Так, після проведення спірних зборів учасників ОСОБА_1 та ОСОБА_2 мають рівні частки у статутному капіталі відповідача-1 - по 50% кожний.

З матеріалів справи, зокрема з повідомлення про проведення позачергових загальних зборів учасників від 04.12.2020, у якому позивач запропонував розглянути питання про звільнення з посади директора Товариства ОСОБА_3 , вбачається, що позивач фактично погоджується зі звільненням ОСОБА_3 з посади директора товариства.

Разом з тим, звільнення одного директора тягне за собою необхідність призначення іншого директора, тобто у даному випадку мова йде вже не просто про звільнення працівника підприємства, а безпосередньо про зміну його керівника, і такі наслідки можуть мати вирішальне значення для його подальшої діяльності.

Суд вважає, що під час участі у спірних зборах ОСОБА_2 та ОСОБА_3 вже усвідомлювали, що продавши наступного дня свою частку, ОСОБА_3 вже не буде брати участь у діяльності товариства а інші учасники порівну набудуть частки у статутному капіталі відповідача-1; тому, голосуючи та приймаючи рішення про обрання директором ОСОБА_2 , останньому по суті було надано неправомірну перевагу в призначенні на посаду керівника, і саме в цьому полягає недобросовісна поведінка інших учасників відносно позивача, фактично позбавивши того права на участь у виборі органу управління товариством за день до зрівняння корпоративних можливостей учасників товариства у їх новому складі.

Враховуючи вищевикладене та зважаючи на те, що позивача не було повідомлено про дату, час, місце проведення позачергових загальних зборів учасників товариства, призначених на 10.09.2020, та не було ознайомлено з порядком денним зборів, чим позбавлено його права на участь в управлінні товариством через діяльність у вищому органі товариства - загальних зборах; суд дійшов висновку, що рішення, прийняті на цих зборах, порушують права позивача, а відтак і про наявність підстав для задоволення позову в частині визнання недійсними рішень, прийнятих загальними зборами учасників ТОВ "ТЯНЬШАНЬ" і оформлених протоколом № 02/2020 від 10.09.2020.

Аналогічна правова позиція щодо наявності підстав для визнання недійсним рішення загальних зборів за відсутності повідомлення учасника про їх проведення викладена у постановах Верховного Суду у справах ід 21.01.2020 у справі №916/495/19, від 22.01.2020 у справі №915/99/19, від 04.02.2020 у справі №915/540/16, від 07.05.2018 у справі №911/190/17).

Щодо скасування реєстраційної дії від 15.09.2020, 08:23:08, "1000601070001001527 зміна керівника" та відновлення попереднього запису про ОСОБА_3 як керівника відповідача-1.

Статтею 1 Закону України Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців, громадських формувань визначено, що державна реєстрація юридичних осіб, громадських формувань, що не мають статусу юридичної особи, та фізичних осіб - підприємців (далі - державна реєстрація) - офіційне визнання шляхом засвідчення державою факту створення або припинення юридичної особи, громадського формування, що не має статусу юридичної особи, засвідчення факту наявності відповідного статусу громадського об`єднання, професійної спілки, її організації або об`єднання, політичної партії, організації роботодавців, об`єднань організацій роботодавців та їхньої символіки, засвідчення факту набуття або позбавлення статусу підприємця фізичною особою, зміни відомостей, що містяться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, про юридичну особу та фізичну особу-підприємця, а також проведення інших реєстраційних дій, передбачених цим Законом.

Державний реєстратор юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань (далі - державний реєстратор) - особа, яка перебуває у трудових відносинах з суб`єктом державної реєстрації, нотаріус (стаття 1 Закону України Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців, громадських формувань ).

Змістом статті 6 Закону України Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців, громадських формувань передбачено повноваження державного реєстратора згідно з якими він, зокрема, проводить реєстраційну дію (у тому числі з урахуванням принципу мовчазної згоди) за відсутності підстав для зупинення розгляду документів та відмови у державній реєстрації шляхом внесення запису до Єдиного державного реєстру; веде Єдиний державний реєстр; веде реєстраційні справи.

Статтею 10 Закону України Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань встановлено спростовувану презумпцію відомостей, оголошених в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (ЄДР).

Особа, яка вважає своє право чи інтерес порушеними через подання та внесення до ЄДР недостовірних відомостей може вимагати їх захисту через корегування відомостей ЄДР та відображенні в ЄДР відповідних дійсних відомостей у спосіб, що забезпечить ефективне відновлення та захист її порушених прав та інтересів, зокрема, шляхом скасування запису в ЄДР (пункт 2 частини першої статті 25 Закону України Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань ).

У такому випадку, якщо суд встановить, що суб`єкт державної реєстрації вчинив запис в ЄДР за зверненням належного заявника, на підставі всіх необхідних для реєстрації документів відповідно до закону та відсутності встановлених законом підстав для відмови в державній реєстрації, це не є перешкодою для скасування в судовому порядку недостовірного запису в ЄДР, наявність якого порушує корпоративні права чи законні інтереси позивача.

Спір між учасниками юридичної особи або спір учасників юридичної особи з цією юридичною особою щодо скасування запису в ЄДР є корпоративним спором і підлягає вирішенню за правилами господарського судочинства.

Вимога про скасування запису в ЄДР про зміну керівника відповідача-1, пред`явлена до державного реєстратора з підстав порушення порядку проведення загальних зборів учасників, на яких було прийнято відповідне рішення, є належним способом захисту порушених прав та інтересів особи, має похідний характер від корпоративного спору та залежить від наявності самого порушеного права, яке підлягає захисту у ефективний спосіб.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Великої Палати Верховного Суду від 04.09.2017 у справі №904/5857/17, Верховного Суду від 18.08.2020 у справі № 910/13125/19).

Як встановив суд, 15.09.2020 державним реєстратором відділу державної реєстрації юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців Бубенець О.В. до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань було внесено державну реєстрацію змін до відомостей про юридичну особу, 1000601070001001527 зміна керівника або відомостей про керівника юридичної особи .

Оскільки вимога в частині скасування реєстраційних записів у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань стосовно ТОВ ТЯНЬШАНЬ № 1000601070001001527 від 15.09.2020, є похідною від вимог про визнання недійсним рішень зборів учасників, тому така вимога також підлягає задоволенню.

Інша частина позовної вимоги - про відновлення попереднього запису про ОСОБА_3 як керівника відповідача-1 задоволенню не підлягає, оскільки ч. 2 ст. 25 Закону України Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань передбачено, що державна реєстрація та інші реєстраційні дії проводяться на підставі, зокрема, судових рішень, що набрали законної сили та тягнуть за собою зміну відомостей в ЄДР щодо скасування реєстраційної дії/запису в Єдиному державному реєстрі, при цьому цим Законом не передбачено відновлення попереднього запису . Скасування певної реєстраційної дії/запису вже автоматично призводить до відновлення чинності попереднього.

Таким чином, суд не вбачає правових підстав для задоволення вимоги про відновлення попереднього запису про ОСОБА_3 як керівника відповідача-1.

Висновки суду.

Доказами у справі, відповідно до ч. 1 ст. 73 Господарського процесуального кодексу України, є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Ці дані встановлюються такими засобами:

1) письмовими, речовими і електронними доказами;

2) висновками експертів;

3) показаннями свідків (ч. 2 ст. 73 Господарського процесуального кодексу України).

Відповідно до ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Згідно з ч. 1 ст. 76 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ч. 1 ст. 77 Господарського процесуального кодексу України).

Відповідно до ст. 78 Господарського процесуального кодексу України достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи.

Згідно зі ст. 79 Господарського процесуального кодексу України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.

Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Відповідно до ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Інші докази та пояснення учасників справи судом до уваги не приймаються, оскільки не спростовують вищевикладені висновки суду.

За змістом п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень та висновків Європейського суду з прав людини, викладених у рішеннях у справах "Трофимчук проти України", "Серявін та інші проти України" обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Судом було вжито усіх заходів для забезпечення реалізації сторонами своїх процесуальних прав та з`ясуванні усіх питань, винесених на його розгляд.

За наведених у їх сукупності обставин, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

Щодо судових витрат.

Згідно з ч. 1 ст. 3 Закону України "Про судовий збір" за подання до суду позовної заяви справляється судовий збір. За подання до господарського суду позовної заяви немайнового характеру встановлена ставка судового збору - 1 розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб (п. 2. ч. 2 ст. 4 Закону України "Про судовий збір").

Судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі (ч. 1 ст. 4 Закону України "Про судовий збір").

Розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб з 01.01.2020 (на момент подання позовної заяви) становив 2 102,00 грн.

Відповідно до абз. 2 ч. 3 ст. 6 Закону України "Про судовий збір" у разі коли в позовній заяві об`єднано дві і більше вимоги немайнового характеру, судовий збір сплачується за кожну вимогу немайнового характеру.

Предметом заявлених позовних вимог є: 1) визнання недійсними рішень, прийнятих загальними зборами учасників відповідача-1 і оформлених протоколом № 02/2020 від 10.09.2020; 2) скасування реєстраційної дії від 15.09.2020, 08:23:08, "1000601070001001527 зміна керівника" та відновлення попереднього запису про ОСОБА_3 , як керівника відповідача-1.

Тобто у позовній заяві позивачем об`єднано дві вимоги немайнового характеру.

За подання позовної заяви позивач повинен був сплатити судовий збір у розмірі 4 204,00 грн (2102,00 грн х 2).

Однак, як встановив суд, за подання позовної заяви позивач сплатив судовий збір у розмірі 2 102,00 грн, тобто за подання однієї вимоги немайнового характеру.

Таким чином, розмір недоплаченого судового збору становить 2 102,00 грн, який підлягає стягненню з позивача в дохід Державного бюджету України.

За приписами ст. 123 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати:

1) на професійну правничу допомогу;

2) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи;

3) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів;

4) пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається: у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Згідно з ч. 4 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову - на відповідача; у разі відмови в позові - на позивача; у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Оскільки позов задоволено частково, судовий збір покладається на відповідача пропорційно розміру задоволених вимог, розмір якого становить 3153,00 грн.

Частиною 1 ст. 124 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи.

У разі неподання стороною попереднього розрахунку суми судових витрат, суд може відмовити їй у відшкодуванні відповідних судових витрат, за винятком суми сплаченого нею судового збору (ч. 2 ст. 124 ГПК України).

Згідно з ч. 8 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

З огляду на викладене, відшкодування судових витрат здійснюється у разі наявності відповідної заяви сторони, яку вона зробила до закінчення судових дебатів, якщо справа розглядається з повідомленням учасників справи з проведенням дебатів, а відповідні докази надані цією стороною або до закінчення судових дебатів або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду.

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Статтею 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" визначено, що гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Згідно зі ст. 16 Господарського процесуального кодексу України учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.

Однією з основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (п. 12 ч. 3 ст. 2 Господарського процесуального кодексу України).

Метою впровадження цього принципу є забезпечення особі можливості ефективно захистити свої права в суді, ефективно захиститись у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору.

Практична реалізація згаданого принципу в частині відшкодування витрат на професійну правничу допомогу відбувається в такі етапи: 1) попереднє визначення суми судових витрат на професійну правничу допомогу (ст. 124 Господарського процесуального кодексу України); 2) визначення розміру судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами (ст. 126 Господарського процесуального кодексу України): - подання (1) заяви (клопотання) про відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу разом з (2) детальним описом робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, і здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, та (3) доказами, що підтверджують здійснення робіт (наданих послуг) і розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи; - зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу; 3) розподіл судових витрат (ст. 129 Господарського процесуального кодексу України).

Згідно із с. 123 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема витрати на професійну правничу допомогу.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Разом з тим, розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду (ч. 8 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України).

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (ч. 3 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України).

Водночас за змістом ч. 4 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини 4 цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (ч. 5, 6 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України).

Отже, у розумінні положень ч. 5 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт. Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи.

Загальне правило розподілу судових витрат визначене в ч. 4 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України. Разом із тим, у частині 5 наведеної норми цього Кодексу визначено критерії, керуючись якими суд може відступити від вказаного загального правила при вирішенні питання про розподіл витрат на правову допомогу та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення.

Випадки, за яких суд може відступити від загального правила розподілу судових витрат, унормованого ч. 4 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, визначені також положеннями частин 6, 7, 9 статті 129 цього Кодексу.

Таким чином, зважаючи на наведені положення законодавства, у разі недотримання вимог ч. 4 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України суду надано право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, лише за клопотанням іншої сторони.

При цьому обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, що підлягають розподілу між сторонами (ч. 5, 6 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України).

За змістом п. 1 ч. 2 ст. 126, ч. 8 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України розмір витрат на оплату професійної правничої допомоги адвоката встановлюється і розподіляється судом згідно з умовами договору про надання правничої допомоги при наданні відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, як уже сплаченої, так і тієї, що лише підлягає сплаті (буде сплачена) відповідною стороною або третьою особою.

Отже, витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено (п. 1 ч. 2 ст. 126 цього Кодексу).

Аналогічна правова позиція викладена у постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19.

Визначаючи суму відшкодування, суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, зважаючи на конкретні обставини справи та фінансовий стан обох сторін. Ті самі критерії застосовує ЄСПЛ, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України").

У рішенні ЄСПЛ "Лавентс проти Латвії" від 28.11.2002 зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

У позовній заяві позивач навів попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, у якому зазначив, що розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які він поніс і які очікує понести становить 15 120,00 грн.

Як докази витрат на професійну правничу допомогу позивач надав: копію договору про надання правничої (правової допомоги) від 28.10.2020 №05-юр, укладеного з адвокатом Ляховцем В.М.; копію калькуляції про вартість правничої (правової допомоги) від 16.11.2020 (Додаток №1 до Договору); копію рахунку-фактури №1 від 16.11.2020 на суму 5040,00 грн; копію акту прийому-передачі правничої (правової) допомоги від 18.11.2020 на суму 5040,00 грн; квитанцію від 18.11.2020 про сплату коштів за надання правової допомоги у розмірі 5 040,00 грн; копію свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю від 05.03.2018, виданого Ляховцю В. М.

Як вбачається з наданих представником позивача документів, розмір, порядок оплати гонорару та порядок прийому-передачі правничої допомоги встановлені у договорі про надання правничої (правової) допомоги №05-юр від 28.10.2020 (далі - Договір від 28.10.2020), укладеному між позивачем (далі - Клієнт) та адвокатом Ляховцем В. М. (далі - Адвокат).

Згідно з п. 1.1 Договору від 30.07.2020 клієнт надає право та доручає адвокату бути представником клієнта, з усіма належними для того повноваженнями (без обмежень у повноваженнях) до будь-яких фізичних осіб, фізичних осіб-підприємців та у всіх зазначених у даному договорі органах державної влади, установах, підприємствах, перед юридичними особами: в Господарському суді міста Києва, в судах всіх інстанцій, будь-якої юрисдикції, підсудності та підвідомчості.

Відповідно до пунктів 4.3-4.6 Договору від 28.10.2020 порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), визначаються у Калькуляціях про вартість правничої (правової) допомоги.

Сторони домовились, що оплата суми коштів, визначена в Калькуляціях про вартість правничої (правової) допомоги, може проводитись в повному обсязі або частинами (певного виду, об`єму), а також може проводитись попередня оплата.

Адвокат пред`являє до сплати Рахунок-фактуру, в якому зазначається вид (види) наданої правової допомоги, склад, об`єм, обсяг та сума до сплати, розрахована відповідно до Калькуляції, також в Рахунку-фактурі вказується про часткову чи/та попередню сплату гонорару.

Клієнт сплачує суму коштів, визначену в Рахунку-фактурі, протягом 10 робочих днів з моменту його отримання. Оплата Клієнтом визначеної в Рахунку-фактурі суми є погодженням та підтвердженням з його боку складу, об`єму, обсягу допомоги та визначеною сумою до сплати.

У п. 5.1 Договору від 28.10.2020 сторони погодили, що після надання Адвокатом виду (видів) правничої допомоги його (їх) складу, об`єму, обсягу та оплати Клієнтом суми, визначеної в Рахунку-фактурі, Сторони протягом трьох днів підписують Акт прийому-передачі правничої (правової) допомоги безпосередньо об`єм надання правової допомоги.

Сторони підписали калькуляцію про вартість правничої (правової) допомоги №1 від 16.11.2020, у якій встановили вартість однієї години Адвоката у розмірі 840,00 грн та узгодили наступні види та вартість робіт:

1. Вивчення документів та матеріалів, пов`язаних з підготовкою позовної заяви - 2520,00 грн (3 години);

2. Правове обґрунтування, підготовка, оформлення позовної заяви - 2520,00 грн (3 години);

3. Узгодження правової позиції. Оцінка правової перспективи. Збір доказів -1680,00 грн (2 години);

4. Усні консультації та роз`яснення питань, що випливають з корпоративних правовідносин - 840,00 грн (1 година);

5. Підбір та аналіз законодавчих та інших нормативних документів з корпоративних правовідносин - 2520,00 грн (3 години);

6. Вивчення судової практики з питань корпоративних спорів - 2520,00 грн (2 години);

7. Участь та представництво в судових засіданнях, здійснення процесуальних дій - 2520,00 грн (орієнтовно 3 засідання);

8. Ступінь складності справи та виконуваних робіт (послуг) - 840,00 грн.

Адвокат виставив Клієнту рахунок-фактуру №1 від 16.11.2020 на сплату за послуги правничої (правової) допомоги: 1. Часткова оплата наданих (виконаних робіт) відповідно до п. 1 ч. 4 Калькуляції №1 Вивчення документів та матеріалів, пов`язаних з підготовкою позовної заяви - 2520,00 грн; 2. Часткова оплата наданих (виконаних робіт) відповідно до п. 2 ч. 4 Калькуляції №1 Правове обґрунтування, підготовка, оформлення позовної заяви - 2520,00 грн, усього на суму 5 040,00 грн.

18.11.2020 адвокат та позивач підписали акт приймання-передачі, у якому зазначено про надання Адвокатом Клієнту правової допомоги на суму 5 040,00 грн, яка була вказана в рахунку-фактурі №1 від 16.11.2020.

Відповідач заперечує проти заявлених позивачем витрат на професійну правничу допомогу, зазначаючи, що заявлений розмір є завеликим, а в матеріалах справи міститься лише акт прийому-передачі правничої (правової допомоги) від 18.11.2020 на суму 5 040,00 грн.

У відповіді на відзив позивач зазначає, що в обґрунтування попереднього (орієнтовного) розрахунку суми судових витрат позивач додав до позову копії відповідних документів.

За умовами п. 4.5, 4.6, 5.1 Договору від 28.10.2020 надання правової допомоги адвокатом (вид, об`єм, вартість) підтверджується Рахунком-фактурою та Актом прийому-передачі правничої (правової) допомоги.

Позивач надав суду рахунок-фактуру №1 від 16.11.2020 на суму 5040,00 грн; акт прийому-передачі правничої (правової) допомоги від 18.11.2020 на суму 5040,00 грн; квитанцію від 18.11.2020 про сплату коштів за надання правової допомоги у розмірі 5 040,00 грн.

Доказів понесення витрат на решту суми, зазначену у попередньому розрахунку та у Калькуляції, на суму 10 080,00 грн позивач суду не надав.

Таким чином, розмір витрат позивача на професійну правничу допомогу, який підтверджений належними доказами, становить 5 040,00 грн.

Оскільки позов задоволено частково, витрати позивача на професійну правничу допомогу адвоката покладаються на відповідача пропорційно розміру задоволених вимог, розмір яких становить 3780,00 грн. Усього розмір судових витрат, які підлягають стягненню з відповідача, становить 6933,00 грн.

Керуючись ст. 42, 73-80, 86, 129, 165, 233, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити частково.

2. Визнати недійсними рішення, прийняті загальними зборами учасників Товариства з обмеженою відповідальністю "ТЯНЬШАНЬ" (код ЄДРПОУ 43410339, вул. Заводська, 1-А, с. Киселівка, Чернігівський район, Чернігівська область, 15530) і оформлені протоколом № 02/2020 від 10.09.2020.

3. Скасувати державну реєстрацію змін до відомостей про юридичну особу - Товариство з обмеженою відповідальністю "ТЯНЬШАНЬ" (код ЄДРПОУ 43410339, вул. Заводська, 1-А, с. Киселівка, Чернігівський район, Чернігівська область, 15530) від 15.09.2020, 08:23:08, " НОМЕР_2 зміна керівника або відомостей про керівника юридичної особи", проведену державним реєстратором Бубенець Оленою Володимирівною у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

4. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ТЯНЬШАНЬ" (код ЄДРПОУ 43410339, вул. Заводська, 1-А, с. Киселівка, Чернігівський район, Чернігівська область, 15530) на користь ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) 6 933,00 грн судових витрат.

5. Стягнути з ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) в дохід Державного бюджету України (Отримувач - ГУК у м. Києві/м. Київ/22030106, код отримувача (код за ЄДРПОУ) - 37993783, банк отримувача - Казначейство України (ЕАП), рахунок: UA908999980313111256000026001, код класифікації доходів бюджету - 22030106) 2102,00 грн судового збору.

6. У решті позову відмовити.

Накази видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. Апеляційна скарга на рішення суду подається до Північного апеляційного господарського суду, з урахуванням п. 17.5 Перехідних положень Господарського процесуального кодексу України, у строки, визначені ст. 256 цього Кодексу.

Веб-адреса Єдиного державного реєстру судових рішень: http://reyestr.court.gov.ua/ .

Повне рішення складено 01.02.2021.

Суддя В. В. Шморгун