Ухвала

від 01.02.2021 по справі 806/2473/17

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

01 лютого 2021 року

м. Київ

Справа № 806/2473/17

Верховний Суд у складі судді Касаційного господарського суду:

Губенко Н. М.,

розглянувши матеріали касаційної скарги Міністерства юстиції України

на рішення Господарського суду міста Києва

у складі судді Смирнової Ю. М.

від 17.09.2020 та

на постанову Північного апеляційного господарського суду

у складі колегії суддів: Поляк О. І., Калатай Н. Ф., Кропивна Л. В.

від 03.12.2020

за позовом ОСОБА_1

до Міністерства юстиції України

треті особи: Спільне підприємство "Северянський гранітний кар`єр", ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , МАТРІКС ГРУП ЛТД (MATRIX GROUP LTD)

про визнання протиправним та скасування рішення, скасування реєстраційних дій, зобов`язання вчинити дій,

ВСТАНОВИВ:

Рішенням від 17.09.2020 у справі № 806/2473/17, залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 03.12.2020, Господарський суд міста Києва задовольнив частково позовні вимоги ОСОБА_1 . Визнав протиправним та скасував наказ Міністерства юстиції України від 05.09.2017 № 2803/5 про скасування реєстраційних дій у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань. В іншій частині позову відмовив.

24 грудня 2020 року Міністерство юстиції України звернулося до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду з касаційною скаргою на рішення Господарського суду міста Києва від 17.09.2020 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 03.12.2020 у справі № 806/2473/17.

Перевіривши матеріали касаційної скарги Міністерства юстиції України, Судом встановлено, що вона підлягає залишенню без руху з огляду на таке.

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 287 Господарського процесуального кодексу України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки, мають право подати касаційну скаргу на рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи та постанову суду апеляційної інстанції, крім судових рішень, визначених у частині 3 цієї статті.

Поряд з цим, за приписами частини 2 зазначеної статті підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини 1 цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках :

1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;

2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;

3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;

4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 310 цього Кодексу.

При цьому пунктом 5 частини 2 статті 290 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що у касаційній скарзі повинно бути зазначено підставу (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 287 цього Кодексу підстави (підстав).

У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 1 частини 2 статті 287 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається постанова Верховного Суду, в якій викладено висновок про застосування норми права у подібних правовідносинах, що не був врахований в оскаржуваному судовому рішенні.

У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 2 частини 2 статті 287 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається обґрунтування необхідності відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду.

Таким чином, з огляду на зміст наведених вимог процесуального закону, при касаційному оскарженні судових рішень з підстав, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України, окрім посилання на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, касаційна скарга має містити:

пункт 1 ) - формулювання застосованого судом апеляційної інстанції висновку щодо застосування норми права, з яким не погоджується скаржник, із зазначенням цієї норми права та змісту правовідносин, у яких ця норма права застосована, а також посилання на постанови Верховного Суду, в яких зроблено інший (який саме) висновок щодо застосування цієї ж норми права та в яких (подібних) правовідносинах, із зазначенням, в чому саме полягає невідповідність оскарженого судового рішення сформованій правозастосовчій практиці у подібних правовідносинах ;

пункт 2 ) - обґрунтування необхідності відступлення від висновку щодо застосування норми права, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні, із чіткою вказівкою на норму права (абзац, пункт, частина статті), а також зазначенням такого правового висновку, описом правовідносин та змістовного обґрунтування мотивів такого відступлення;

пункт 3 ) - зазначення норми права щодо якої відсутній висновок її застосування із конкретизацією змісту правовідносин, в яких цей висновок відсутній та обґрунтувати необхідність формування єдиної правозастосовчої практики щодо цієї норми для правильного вирішення справи.

Зі змісту касаційної скарги Міністерства юстиції України вбачається, що підставою касаційного оскарження рішення Господарського суду міста Києва від 17.09.2020 та постанови Північного апеляційного господарського суду від 03.12.2020 у справі № 806/2473/17 скаржник вважає наявність випадку, передбаченого пунктом 2 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України.

При цьому, Міністерством юстиції України не зазначено обґрунтування необхідності відступлення від конкретного висновку щодо застосування норми права, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні, із чіткою вказівкою на норму права (абзац, пункт, частина статті), а також зазначенням такого правового висновку, описом правовідносин та змістовного обґрунтування мотивів такого відступлення. Замість цього скаржник зауважив, що висновок Верховного Суду у справі № 826/10548/17 від 22.08.2018, який застосував Північний апеляційний господарський суд при ухваленні постанови від 03.12.2020 у справі № 806/2473/17, не є висновком у подібних правовідносинах і, на його думку, повинні застосовуватися інші висновки Верховного Суду, а саме викладені у постановах від 04.12.2019 у справі № 910/7223/17 та від 21.01.2020 у справі № 185/9518/18, що не відповідає вимогам частини 2 статті 287 та статті 290 Господарського процесуального кодексу України та є підставою для залишення такої касаційної скарги без руху.

Згідно із частиною 2 статті 292 Господарського процесуального кодексу України у разі якщо касаційна скарга оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 290 цього Кодексу, застосовуються положення статті 174 цього Кодексу, про що суддею постановляється відповідна ухвала.

Відповідно до приписів частини 2 статті 174 Господарського процесуального кодексу України в ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.

Отже у визначений Судом строк, Міністерству юстиції України слід належним чином виконати вимоги статті 290 Господарського процесуального кодексу України та уточнити підставу (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 287 цього Кодексу підстави (підстав) у спосіб, передбачений пунктом 5 частини 2 статті 290 Господарського процесуального кодексу України, а саме: зазначити висновок Верховного Суду щодо застосування норми права; норму права (абзац, пункт, частина статті) та постанову, в якій цей висновок викладений; обґрунтувати необхідність та мотиви відступлення від цього висновку щодо застосування визначеної норми права.

Враховуючи викладене, касаційна скарга вважається поданою без додержання відповідних вимог процесуального законодавства, і підлягає залишенню без руху на підставі частини 2 статті 292 Господарського процесуального кодексу України.

Згідно з частиною 4 статті 174 та частиною 2 статті 292 Господарського процесуального кодексу України, якщо скаржник не усунув недоліки касаційної скарги у строк, встановлений судом, така касаційна скарга вважається неподаною і повертається особі, що звернулася із касаційною скаргою.

На підставі викладеного та керуючись статтями 174, 234, 287, 290, 292 Господарського процесуального кодексу України, Суд

У Х В А Л И В:

1. Касаційну скаргу Міністерства юстиції України на рішення Господарського суду міста Києва від 17.09.2020 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 03.12.2020 у справі № 806/2473/17 залишити без руху.

2. Надати Міністерству юстиції України строк для усунення недоліків касаційної скарги, що не перевищує десять днів з дня вручення ухвали.

3. Роз`яснити Міністерству юстиції України, що невиконання у встановлений строк вимог цієї ухвали є підставою для повернення касаційної скарги без розгляду.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та не підлягає оскарженню.

Суддя Верховного Суду Н. М. Губенко