Ухвала

від 01.02.2021 по справі 922/2015/20

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

01 лютого 2021 року

м. Київ

Справа № 922/2015/20

Суддя Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду Зуєв В.А.

розглянувши матеріали касаційної скарги Головного управління ДПС у Харківській області

на постанову Східного апеляційного господарського суду від 08.12.2020

та рішення Господарського суду Харківської області від 14.09.2020

за позовом Головного управління ДПС у Харківській області

до Ліквідаційної комісії юридичної особи - Зачепилівського управління агропромислового розвитку Зачепилівської районної державної адміністрації

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача Зачепилівська районна державна адміністрація

про зобов`язання ліквідаційної комісії включити до проміжного ліквідаційного балансу кредиторські вимоги,

ВСТАНОВИВ:

19.01.2021 до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду надійшла касаційна скарга Головного управління ДПС у Харківській області на постанову Східного апеляційного господарського суду від 08.12.2020 (повний текст складено 14.12.2020) та рішення Господарського суду Харківської області від 14.09.2020 у справі № 922/2015/20, подана 31.12.2020 безпосередньо до суду касаційної інстанції засобами поштового зв`язку.

Розглянувши матеріали касаційної скарги, Суд вирішив залишити зазначену скаргу без руху, виходячи з наступного.

Згідно з частиною другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках:

1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;

2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;

3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;

4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 310 цього Кодексу.

Перелік підстав для касаційного оскарження судових рішень, наведений в частині другій статті 287 Господарського процесуального кодексу України, є вичерпним.

Отже, системний аналіз наведених положень Господарського процесуального кодексу України дає підстави для висновку, що при касаційному оскарженні судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини першої статті 287 Господарського процесуального кодексу України, у касаційній скарзі обґрунтування неправильного застосування судом (судами) норм матеріального права чи порушення норм процесуального права має обов`язково наводитись у взаємозв`язку з посиланням на відповідний пункт (пункти) частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України як на підставу для касаційного оскарження судового рішення.

Відповідно до пункту 5 частини другої статті 290 Господарського процесуального кодексу України у касаційній скарзі повинно бути зазначено підставу (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 287 цього Кодексу підстави (підстав).

У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 1 частини другої статті 287 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається постанова Верховного Суду, в якій викладено висновок про застосування норми права у подібних правовідносинах, що не був врахований в оскаржуваному судовому рішенні.

У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 2 частини другої статті 287 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається обґрунтування необхідності відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду.

Таким чином, з огляду на зміст наведених вимог процесуального закону, при касаційному оскарженні судових рішень з підстав, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини другої статті 287 цього Кодексу, окрім посилання на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, касаційна скарга має містити:

за пунктом 1) - формулювання застосованого судом апеляційної інстанції висновку щодо застосування норми права, з яким не погоджується скаржник, із зазначенням цієї норми права та змісту правовідносин, у яких ця норма права застосована, а також посилання на постанови Верховного Суду, в яких зроблено інший (який саме) висновок щодо застосування цієї ж норми права та в яких (подібних) правовідносинах, із зазначенням, в чому саме полягає невідповідність оскарженого судового рішення сформованій правозастосовчій практиці у подібних правовідносинах;

за пунктом 2) - обґрунтування необхідності відступлення від висновку щодо застосування норми права, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні, із чіткою вказівкою на норму права (абзац, пункт, частина статті), а також зазначенням такого правового висновку, описом правовідносин та змістовного обґрунтування мотивів такого відступлення;

за пунктом 3) - зазначення норми права щодо якої відсутній висновок про її застосування із конкретизацією змісту правовідносин, в яких цей висновок відсутній.

Зі змісту касаційної скарги вбачається, що заявник в якості обґрунтування наявності підстав для відкриття касаційного провадження зазначає, що у цій справі, на його думку, оскаржувані рішення господарських судів попередніх інстанцій є незаконними та необґрунтованими, винесеними з порушенням норм матеріального і процесуального права. Водночас ним не наведено випадків передбачених частиною другою статті 287 Господарського процесуального кодексу України.

Оскільки у касаційній скарзі скаржником не зазначено передбаченої (передбачених) статтею 287 цього Кодексу підстави (підстав) подання цієї скарги, відповідно до частини другої статті 292 Господарського процесуального кодексу України зазначена скарга підлягає залишенню без руху.

Таким чином, для усунення недоліків касаційної скарги Головному управлінню ДПС у Харківській області необхідно уточнити підставу (підстави) подання цієї скарги, відповідно до статті 287 Господарського процесуального кодексу України та, у випадку визначення правових підстав, передбачених пунктами 1 - 3 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України, навести відповідні висновки Верховного Суду та/або норми права, які, на думку заявника, застосовані судом апеляційної інстанції без їх урахування або щодо яких відсутній висновок Верховного Суду щодо застосування у подібних правовідносинах та/або зазначити підстави, передбачені частинами першою, третьою статті 310 Господарського процесуального кодексу України, з яких оскаржується рішення та постанова.

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Головного управління ДПС у Харківській області на постанову Східного апеляційного господарського суду від 08.12.2020 та рішення Господарського суду Харківської області від 14.09.2020 у справі № 922/2015/20 залишити без руху до 03.03.2021, при цьому строк усунення недоліків не може перевищувати десяти днів з дня вручення цієї ухвали.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.

Суддя В.А. Зуєв