Постанова

від 27.01.2021 по справі 397/868/19

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Постанова

Іменем України

27 січня 2021 року

м. Київ

справа № 397/868/19

провадження № 61-15954св20

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Синельникова Є. В. (суддя-доповідач),

суддів: Білоконь О. В., Осіян О. М., Хопти С. Ф., Шиповича В. В.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідачі: Родниківська сільська рада Олександрівського району Кіровоградської області, Олександрівська районна державна адміністрація Кіровоградської області,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадженнякасаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Олександрівського районного суду Кіровоградської області, у складі судді Мирошниченка Д. В., від 22 січня 2020 року та постанову Кропивницького апеляційного суду, у складі колегії судів: Дуковського О. Л., Єгорової С. М., Письменного О. А., від 22 вересня 2020 року .

Короткий зміст позовних вимог

У червні 2019 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом

до Родниківської сільської ради Олександрівського району Кіровоградської області,Олександрівської районної державної адміністрації Кіровоградської області про визнання права на земельну частку (пай).

Позивач обґрунтовував свої позовні вимоги тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла його мати ОСОБА_2 , яка по день смерті була зареєстрована та проживала разом з ним по АДРЕСА_1 .

Стверджував, що він фактично прийняв спадщину після смерті матері, інших спадкоємців немає, заповіту мати не складала. З 1944 року мати була членом колгоспу ім. Горького, що підтверджується трудовою книжкою. Після виходу на пенсію в 1975 році з членів колгоспу вона не вибувала, що підтверджується архівною довідкою Олександрівської селищної ради № 74/01-14 від 14 лютого 2019 року. Колгосп ім. Свердлова був реорганізований в КСП ім. Свердлова. Проте в списках до державного акту на землю прізвище його матері відсутнє. Оскільки вона не проживала на території Родниківської сільської ради її не внесли до списків на розпаювання землі, відповідно сертифікат на право на земельну частку (пай) на її ім`я не виготовлявся. Державний акт на право колективної власності КСП ім. Свердлова зареєстровано 01 липня 1996 року.

ОСОБА_1 вказував на те, що відповідно до довідки Родниківської сільської ради від 07 березня 2019 року № 126 на території сільської ради є землі запасу, загальною площею 95, 88 га. Про те, що мати має право на земельну частку (пай) вона не знала, оскільки проживала в м. Кропивницькому, подіями життя в с. Родниківка не цікавилась, а про розпаювання землі її не повідомляли. Позивач зазначив, що йому стало відомо лише в 2018 році, що мати має право на земельну частку (пай).

Із урахуванням викладеного, позивач просив позов задовольнити, визнати за ним право на земельну частку (пай) вартістю та розмірами в умовних кадастрових гектарах по КСП ім. Свердлова в порядку спадкування після смерті матері ОСОБА_2 , на яку вона мала б право як член КСП ім. Свердлова, із земель запасу Родниківської сільської ради.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Олександрівського районного суду Кіровоградської області від 22 січня 2020 року у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що позивач не довів, що ОСОБА_2 являлася членом КСП ім. Свердлова, яке проводило приватизацію державних земель у 1996 році, її прізвище відсутнє у списках громадян-членів КСП ім. Свердлова на одержання сертифікатів, а також списках до державного акту на право колективної власності КСП ім. Свердлова. Сертифікат на право на земельну частку (пай) на ім`я ОСОБА_2 по зазначеному господарству не виготовлявся та не реєструвався. У трудових відносинах з колективним сільськогосподарським підприємством можуть перебувати як його члени так і наймані працівники, що не є членами підприємства. Факт перебування ОСОБА_2 у членах КСП ім. Свердлова не знайшов свого підтвердження, остання за життя не набула права на земельну частку (пай) в КСП ім. Свердлова, тому її спадкоємці не можуть ставити питання про спадкування земельної частки (паю).

Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції

Постановою Кропивницького апеляційного суду від 22 вересня 2020 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення, а рішення Олександрівського районного суду Кіровоградської області від 22 січня 2020 року - без змін.

Постанова апеляційного суду мотивована тим, що районний суд дійшов обґрунтованого висновку про відмову у задоволенні позовних вимог, оскільки ОСОБА_2 за життя не набула права на земельну частку (пай) в КСП ім. Свердлова і не ініціювала вирішення цього питання в судовому порядку, а тому її спадкоємці не можуть ставити питання про спадкування земельної частки (паю).ОСОБА_2 дійсно працювала у колгоспі ім. Горького та в КСП ім. Свердлова на підставі трудового договору, а не членства в цьому КСП, а тому не передбачено її права на одержання у власність земельної частки (паю).

Короткий зміст вимог касаційної скарги та її доводи

28 жовтня 2020 року до Верховного Суду ОСОБА_1 подав касаційну скаргу, в якій просить скасувати рішення Олександрівського районного суду Кіровоградської області від 22 січня 2020 року та постанову Кропивницького апеляційного суду від 22 вересня 2020 року і направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції.

Підставами касаційного оскарження вказаних судових рішень заявник зазначає відсутність висновку Верховного Суду щодо питання застосування норм права у подібних правовідносинах (пункт 3 частини другої

статті 389 Цивільного процесуального кодексу України) та порушення судами норм процесуального права, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, внаслідок неналежного дослідження судом зібраних у справі доказів (пункт 4 частини другої статті 389 ЦПК України).

Заявник стверджує, що з 1944 по 1975 роки його мати - ОСОБА_2 була членом колгоспу, що підтверджується трудовою книжкою, виданою 06 січня 1965 року, і після виходу на пенсію в 1975 році з членів колгоспу не вибувала.

При вирішенні спору судами попередніх інстанцій неправильно застосовано положення Указу Президента України від 08 серпня 1995 року Про порядок паювання земель, переданих у колективну власність сільськогосподарським підприємствам і організаціям № 720/95, статті 5, частини першої статті 19 Закону України Про колективне сільськогосподарське підприємство . У статті 19 зазначеного Закону вказано, що трудові відносини членів підприємства регулюються цим Законом і статутом підприємства, а громадян, які працюють за трудовим договором або контрактом, - законодавством про працю України.

Наведенні норми чітко вказують на необхідність дослідження при розгляді кожної подібної справи, включаючи і цю справу, норм статуту конкретного КСП, зокрема як джерела правового регулювання участі осіб у ньому. Судом першої інстанції статут КСП ім. Свердлова безпосередньо не досліджувався через його відсутність в учасників справи. Вказаний доказ було отримано представником позивача після завершення розгляду справи у суді першої інстанції і було долучено до апеляційної скарги, однак суд апеляційної інстанції жодної оцінки зазначеному доказу не надав, зокрема пунктам 3, 6, 7, 35 статуту КСП ім. Свердлова.

Позивач наголошує, що його мати не вибула із членів ані колгоспу ім. Свердлова, ані КСП ім. Свердлова, а відтак на неї розповсюджується Указ Президента України від 08 серпня 1995 року Про порядок паювання земель, переданих у колективну власність сільськогосподарським підприємствам і організаціям № 720/95, зокрема в частині права на земельну частку (пай) по КСП ім. Свердлова.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 04 грудня 2020 року відкрито касаційне провадження у справі.

Ухвалою Верховного Суду від 19 січня 2021 року справу за позовом ОСОБА_1 до Родниківської сільської ради Олександрівського району Кіровоградської області, Олександрівської районної державної адміністрації Кіровоградської області про визнання права на земельну частку (пай) призначено до судового розгляду колегією у складі п`яти суддів у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.

Відзив на касаційну скаргу не надходив

Фактичні обставини справи, встановлені судами

ОСОБА_1 є сином ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Відповідно до довідок, виданих квартальним комітетом № 2 Фортечного району м. Кропивницький від 11 вересня 2018 року № 510 та від 08 жовтня 2019 року № 788, ОСОБА_1 зареєстрований та проживає по АДРЕСА_1 . Разом з ним проживала та була зареєстрована з 29 вересня 1995 року ОСОБА_2 по день смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Згідно трудової книжки колгоспника № 42 від 06 січня 1965 року, ОСОБА_3 з 1944 року по 15 травня 1974 року працювала різноробочою у колгоспі ім. Горького Ставидлянської сільської ради Олександрівського району Кіровоградської області. Наказом № 3 від 06 травня 1974 року переведена в КСП ім. Свердлова у зв`язку з укрупненням бригади № 4 колгоспу ім. Горького з колгоспом ім. Свердлова і працювала там до 1975 року. Також, у вказаній трудовій книжці колгоспника в графі рік вступу в члени колгоспу міститься запис 1944 .

Відповідно до архівної довідки Олександрівської селищної ради Олександрівського району Кіровоградської області № 74/01-14 від 14 лютого 2019 року, у документах архівного фонду Колгосп ім. Свердлова Родниківської сільської ради Олександрівського району Кіровоградської області , у книгах обліку трудового стажу колгоспників, бригади по с. Могилів Курінь за період з 1944 по 1975 роки є відомості про нараховані трудодні, фактично відпрацьовані вихододні, натуральну оплату та про заробітну плату ОСОБА_3 , 1920 року народження (так зазначено в документі), яка працювала на вищезазначеному підприємстві за вказаний період.

Відповідно до архівної довідки Олександрівської селищної ради Олександрівського району Кіровоградської області № 336/01-16 від 05 вересня 2019 року, у документах архівного фонду Колгосп ім. Свердлова Родниківської сільської ради Олександрівського району Кіровоградської області , у книгах обліку трудового стажу колгоспників за період з 1944 по 1975 роки є відомості про встановлений колгоспом щорічний мінімум вихододнів, відпрацьовані вихододні та про натуральну і грошову оплату праці ОСОБА_3 , 1920 року народження.

Згідно листа відділу в Олександрівському районі Головного управління Держгеокадастру у Кіровоградській області № 29-11-0.32-138/101-19 від 12 березня 2019 року, у списках до державного акту на право колективної власності по КСП ім. Свердлова Родниківської сільської ради ім`я ОСОБА_2 відсутнє. Сертифікат на право власності на земельну частку (пай) на ім`я ОСОБА_2 по КСП ім. Свердлова Родниківської сільської ради не виготовлявся та не реєструвався. Державний акт на право колективної власності по КСП ім. Свердлова Родниківської сільської ради серії КР № 0004 зареєстровано 01 липня 1996 року.

Державний акт на право колективної власності на землю серії КР № 0004 по КСП ім. Свердлова Родниківської сільської ради зареєстровано 01 липня 1996 року.

Згідно списку громадян-членів КСП ім. Свердлова, відомості про членство ОСОБА_2 у КСП ім. Свердлова відсутні.

Відповідно до листа Олександрівської селищної ради № 544/01-14 від 26 листопада 2019 року, на збереження до Олександрівського селищного трудового архіву не надходили документи, підтверджуючі факт вибуття ОСОБА_2 з членів КСП ім. Свердлова, як правонаступника колгоспу ім. Свердлова.

Згідно листа Олександрівської районної державної адміністрації Кіровоградської області від 27 листопада 2019 року № 52-07/03, у документах архівного фонду КСП ім. Свердлова Родниківської сільської ради Олександрівського району Кіровоградської області у протоколах загальних зборів уповноважених членів КСП та засідань правління за період 1993-2000 років відомості про вибуття ОСОБА_2 з членів КСП ім. Свердлова як правонаступника колгоспу ім. Свердлова Олександрівського району Кіровоградської області не значаться.

Згідно довідок, виданих Родниківською сільською радою Олександрівського району Кіровоградської області від 07 березня 2019 року № 126 та № 128, на території сільської ради середній розмір частки (паю) складає 6,25 га умовних кадастрових гектарів. Відсутні землі резерву. Землі запасу, загальною площею 95, 88 га ріллі, знаходяться в оренді ТОВ Агроконтракт-Н терміном на 10 років.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши доводи касаційної скарги та матеріали справи, колегія суддів дійшла наступних висновків.

Частиною третьою статті 3 Цивільного процесуального кодексу України визначено, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Згідно з положеннями частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою , третьою статті 411 цього Кодексу.

Відповідно до частини першої статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Відповідно до частин першої, другої та п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Частиною першою статті 15 Цивільного кодексу України передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

За змістом частини першої статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону (стаття 5 ЦПК України).

Спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців) (стаття 1216 ЦК України).

Відповідно до статті 1217 ЦК України спадкування здійснюється за заповітом або за законом.

Статтею 1218 ЦК України передбачено, що до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Частиною дев`ятою статті 5 Земельного кодексу України (у редакції від 13 березня 1992 року) визначалось, що кожний член колективного сільськогосподарського підприємства, сільськогосподарського кооперативу, сільськогосподарського акціонерного товариства у разі виходу з нього має право одержати свою частку землі в натурі (на місцевості), яка визначається в порядку, передбаченому частинами шостою і сьомою статті 6 цього Кодексу.

Відповідно до частини першої статті 22 ЗК України право власності на землю або право користування наданою земельною ділянкою виникає після встановлення землевпорядними організаціями меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) і документа, що посвідчує це право.

Пунктом 1 Указу Президента України від 08 серпня 1995 року № 720/95 Про порядок паювання земель, переданих у колективну власність сільськогосподарським підприємствам і організаціям встановлено, що паюванню підлягають сільськогосподарські угіддя, передані у колективну власність колективним сільськогосподарським підприємствам, сільськогосподарським кооперативам, сільськогосподарським акціонерним товариствам, у тому числі створеним на базі радгоспів та інших державних сільськогосподарських підприємств. Паювання земель радгоспів та інших державних сільськогосподарських підприємств здійснюється після перетворення їх на колективні сільськогосподарські підприємства.

Відповідно до пункту 2 Указу Президента України від 08 серпня 1995 року № 720/95 Про порядок паювання земель, переданих у колективну власність сільськогосподарським підприємствам і організаціям право на частку (пай) мають члени колективного сільськогосподарського підприємства, сільськогосподарського кооперативу, сільськогосподарського акціонерного товариства , в тому числі пенсіонери, які раніше працювали в ньому і залишилися членами зазначеного підприємства, кооперативу, товариства, відповідно до списку, що додається до державного акта на право колективної власності на землю.

У пункті 11 постанови Пленуму Верховного Суду України від 30 травня

2008 року № 7 Про судову практику у справах про спадкування судам роз`яснено, що при вирішенні спору про спадкування права на земельну частку (пай) основним документом, що посвідчує таке право, є сертифікат про право на земельну частку (пай).

Водночас відповідно до роз`яснень, що містяться в пункті 24 постанови Пленуму Верховного Суду України від 16 квітня 2004 року № 7 Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ , член колективного сільськогосподарського підприємства, включений до списку, що додається до державного акта на право колективної власності на землю, набуває права на земельну частку (пай) з дня видачі цього акта, і в разі його смерті успадкування права на земельний пай здійснюється за нормами ЦК України, у тому числі й у випадку, коли з різних причин ця особа не отримала сертифікат на право на земельну частку (пай).

Згідно з частиною першою статті 5 Закону України Про колективне сільськогосподарське підприємство (у редакції 1992 року) членство в підприємстві ґрунтується на праві добровільного вступу до членів підприємства і безперешкодного виходу із складу його членів.

Відповідно до статті 19 Закону України Про колективне сільськогосподарське підприємство трудові відносини членів підприємства регулюються цим Законом і статутом підприємства, а громадян, які працюють за трудовим договором або контрактом, - законодавством про працю України.

Відповідно до статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (стаття 89 ЦПК України).

Ухвалюючи рішення про відмову у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції, з висновком якого погодився й суд апеляційної інстанції,враховуючи вказані норми матеріального права, правильно встановивши фактичні обставини справи, які мають суттєве значення для її вирішення, дійшов обґрунтованоговисновку про відсутність підстав для визнання за ОСОБА_1 права на земельну частку (пай) у порядку спадкування, оскільки його мати ОСОБА_2 , як спадкодавець, такого права за життя не набула.

Особа набуває права на земельну частку (пай) у разі, якщо на момент одержання колективним сільськогосподарським підприємством акта на право колективної власності на землю вона була його членом та включена до списку, що додається до державного акта на право колективної власності на землю.

Вказаний висновок узгоджується із висновками Верховного Суду, висловленими у постановах від 02 березня 2020 року у справі № 573/813/19-ц (провадження № 61-1543св20), від 13 травня 2020 року у справі № 627/66/17 (провадження № 61-42431св18) , від 20 травня 2020 року у справі № 384/642/17 (провадження № 61-37931св18), від 02 вересня 2020 року у справі № 530/311/19 (провадження № 61-18113св19), від 22 жовтня 2020 року у справі № 149/2978/18 (провадження № 61-4932св19), від 16 грудня 2020 року у справі № 637/672/19-ц (провадження № 61-553св20), від 23 грудня 2020 року у справі № 609/1117/18 (провадження № 61-5685св19).

На момент видачі КСП ім. Свердлова державного акту на право колективної власності на землю (1996 рік) і до дня смерті (30 вересня 2005 рік) спадкодавець ОСОБА_2 до списків осіб, які мають право на земельну частку (пай), включена не була, сертифікат на право на земельну частку (пай) не отримала, а докази того, що у неї виникло право на земельну частку (пай) за життя позивачем не надано.

ОСОБА_2 працювала в КСП ім. Свердлова з 06 травня 1974 року до 1975 року. За життя ОСОБА_2 не доводила наявності у неї права на земельну частку (пай) як члена КСП ім. Свердлова.

Державний акт на право колективної власності на землю серії КР № 0004 по КСП ім. Свердлова Родниківської сільської ради зареєстровано 01 липня 1996 року, а відповідно до довідок, виданих квартальним комітетом № 2 Фортечного району м. Кропивницький від 11 вересня 2018 року № 510 та від 08 жовтня 2019 року № 788, ОСОБА_2 проживала та була зареєстрована з 29 вересня 1995 року по день смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 по АДРЕСА_1 .

При вирішенні цього спору суди, оцінивши докази, подані сторонами у передбаченому процесуальним законом порядку, дійшли правомірного висновку про те, що спадкодавець за життя не набула право на відповідну земельну частку (пай), а отже це право не ввійшло до складу спадщини.

Колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанцій, оскільки суди правильно застосували до правовідносин норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, та дійшли загалом обґрунтованого висновку про відмову у задоволенні позовних вимог.

Встановлення обставин справи, дослідження та оцінка доказів є прерогативою судів першої та апеляційної інстанцій. Це передбачено статтями 77, 78, 79, 80, 89, 367 ЦПК України. Суд касаційної інстанції не наділений повноваженнями втручатися в оцінку доказів (постанова Великої Палата Верховного Суду від 16 січня 2019 року у справі № 373/2054/16-ц, провадження № 14-446цс18).

Доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку, що оскаржені судові рішення постановлені з порушенням норм матеріального і процесуального права та зводяться значною мірою до переоцінки доказів у справі, що, відповідно до положень статті 400 ЦПК України, знаходиться поза межами повноважень Верховного Суду.

Статтею 410 ЦПК України визначено, що суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.

Керуючись статтями 400, 402, 410, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Олександрівського районного суду Кіровоградської області від 22 січня 2020 року та постанову Кропивницького апеляційного суду від 22 вересня 2020 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Є. В. Синельников Судді О. В. Білоконь О. М. Осіян С. Ф. Хопта В. В. Шипович