Постанова

від 26.01.2021 по справі 915/971/20

ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

---

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 січня 2021 року м. ОдесаСправа № 915/971/20 Колегія суддів Південно-західного апеляційного господарського суду у складі:

Головуючого судді : Ярош А.І.

суддів Діброви Г.І., Принцевської Н.М.,

секретар судового засідання - Молодов В.С.

за участю представників учасників справи:

Від позивача - не з`явився;

Від відповідача - не з`явився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Миколаївської міської ради

на додаткове рішення Господарського суду Миколаївської області від 12 листопада 2020 року у справі №915/971/20

за позовом: Приватного підприємства «Клаксон» (54018, м. Миколаїв, вул. 28 Армії, 9-а, ідентифікаційний код 20895335)

до відповідача: Миколаївської міської ради (54027, м. Миколаїв, вул. Адміральська, 20, ідентифікаційний код 26565573)

про : визнання додаткової угоди укладеною,

(ухвалене суддею Адаховською В.С. 12.11.2020 у приміщенні господарського суду Миколаївської області, повний текст 16.11.2020р.)

Приватне підприємство «Клаксон» звернулось до Господарського суду Миколаївської області з позовною заявою до Миколаївської міської ради, в якій просило визнати додаткову угоду до договору оренди землі від 18.08.2006 № 4409 укладеною в редакції, зазначеній в прохальній частині позовної заяви, а також стягнути з відповідача сплачений судовий збір у сумі 2102,00 грн. та витрати на професійну правничу допомогу в сумі 18000,00 грн.

Рішенням Господарського суду Миколаївської області від 05 жовтня 2020 року у справі №915/971/20 позов задоволено повністю.

Визнано додаткову угоду до договору оренди землі від 18.08.2006 № 4409, укладеною в наступній редакції:

ДОДАТКОВА УГОДА

до договору оренди землі № 4409 від 18.08.2006 року

м. Миколаїв

---

---

20 __ року

МИКОЛАЇВСЬКА МІСЬКА РАДА, в особі міського голови Сєнкевича Олександра Федоровича, який діє на підставі Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", витягу з протоколу І сесії Миколаївської міської ради УII скликання від 24.11.2015 та рішення Миколаївської міської ради від 09.06.2016 №5/4 "Про визначення особи, уповноваженої підписувати додаткові угоди до договорів оренди землі", надалі „Орендодавець", з однієї сторони та приватне підприємство "КЛАКСОН", в особі директора ОСОБА_1 , яка відповідно до даних з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань є підписантом, надалі „Орендар", з другої сторони, разом - Сторони, уклали цю Додаткову угоду до договору оренди землі № 4409 від 18.08.2006 про нижченаведене:

1. На підставі частини шостої статті 33 Закону України «Про оренду землі» , Сторони домовились поновити договір оренди землі № 4409 від 18.08.2006 року (далі - договір оренди землі), на той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені договором.

2. Договір діє протягом 5 (п`яти) років з дати укладання цієї Додаткової угоди. У разі визнання додаткової угоди укладеною в судовому порядку, договір діє протягом 5 (п`яти) років з моменту набрання чинності відповідним судовим рішенням.

3. Всі інші умови вищевказаного договору оренди землі Сторони вирішили залишити без змін.

4. Ця додаткова угода є невід`ємною частиною договору оренди землі № 4409 від 18.08.2006 року.

Місцезнаходження, реквізити та підписи сторін:

ОрендодавецьОрендар Миколаївська міська рада 54001, м. Миколаїв, вул. Адміральська, 20 Ідентифікаційний код юридичної особи 26565573

---

О.Ф. Сєнкєвич МППриватне підприємство «Клаксон» 54018. м. Миколаїв, вул. 28 Армії, 9-а Ідентифікаційний код юридичної особи 20895335

---

А.А. Дюміна МП Стягнуто з Миколаївської міської ради (54027, м. Миколаїв, вул. Адміральська, 20, ідентифікаційний код 26565573) на користь Приватного підприємства «Клаксон» (54018, м.Миколаїв, вул. 28 Армії, 9-а, ідентифікаційний код 20895335) грошові кошти на відшкодування витрат з оплати позовної заяви судовим збором у сумі 2102,00 грн.

02.11.2020 від Приватного підприємства «Клаксон» до суду надійшла заява б/н від 27.10.2020 (вх. № 13832/20) про прийняття додаткового рішення про стягнення з відповідача на користь позивача витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 18000,00 грн.

Вказана заява, з посиланням на положення ст. ст. 123, 126 Господарського процесуального кодексу України, ст. 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» та положення Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, обґрунтована тим, що згідно з договором про надання професійної правничої (правової) допомоги від 06.09.2019, з урахуванням додаткової угоди № 1 від 30.06.2020 до нього, сторонами визначено, що вартість послуг з надання правничої (правової) допомоги є фіксованою та становить 18000,00 грн., а тому, незалежно від обсягу витраченого виконавцем часу на надання правової допомоги розмір гонорару є фіксованим і не підлягає зміні при збільшені обсягу витраченого часу.

Заявник зазначає, що на підставі таких домовленостей підприємство обмежило розмір своїх витрат на правничу допомогу незалежно від обсягу наданих послуг та витраченого часу виконавцем і забезпечило їх відповідність критеріям розумності, необхідності, співмірності зі складністю справи та її значенням для підприємства.

Заявник вказує, що виконавцем на підготовку та ведення справи № 915/971/20 у Господарському суді Миколаївської області витрачено 18 годин робочого часу (з урахуванням часу, витраченого на дорогу до Господарського суду Миколаївської області, відділень АТ Укрпошта).

27.10.2020 підприємство та Адвокатське бюро Андрія Климовича підписали акт приймання-передачі наданих послуг № 1, яким сторони підтвердили надання належним чином професійної правничої (правової) допомоги по справі № 915/971/20, затвердили обсяг наданих послуг, їх вартість та строк оплати. Відповідно до п. 3 додаткової угоди № 1 та п. 4 акту приймання-передачі наданих послуг № 1 сторони домовились, що замовник оплачує виконавцю надані послуги на суму 18000,00 грн. протягом 30 робочих днів з дня набрання законної сили рішення Господарського суду Миколаївської області по справі № 915/971/20.

Для оплати наданих послуг виконавець надав замовнику рахунок № 27/10/20/1 від 27.10.2020.

Відповідач в клопотанні вх. № 14289/20 від 11.11.2020 заперечував щодо розміру витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, та просить суд зменшити їх розмір, зважаючи на співмірність та розумність розміру адвокатських витрат пов`язаних зі складністю справи, обсягом наданих адвокатом послуг позивачу та часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (послуг).

Додатковим рішенням Господарського суду Миколаївської області від 12 листопада 2020 року у справі №915/971/20 заяву Приватного підприємства «Клаксон» б/н від 27.10.2020 (вх. № 13832/20) про прийняття додаткового рішення у справі № 915/971/20 - задоволено частково. Стягнуто з Миколаївської міської ради на користь Приватного підприємства «Клаксон» 14000,00 грн. витрат на професійну правничу допомогу.

В решті вимог відмовлено.

Миколаївська міська рада не погодилась з вказаною ухвалою та звернулась до Південно-західного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить суд додаткове рішення господарського суду Миколаївської області від 05.10.2020 по справі №915/971/20 скасувати повністю та ухвалити нове рішення, яким в задоволенні клопотання про розподіл судових витрат відмовити.

Обґрунтовуючи апеляційну скаргу, апелянт зазначає, що не є правовою допомогою, відповідно до вимог ЗУ Про адвокатську допомогу та адвокатську діяльність та не відносяться до критеріїв видів правової допомоги зазначені позивачем послуги, а саме:

- Аналіз нормативного регулювання та судової практики щодо порядку поновлення договору про оренди землі, застосування принципу належного урядування до відносин між ПП Клаксон та Миколаївською міською радою;

- Формування комплекту позовної заяви від 14.07.2020 р. з додатками для суду та копії позовної заяви з додатками для Миколаївської міської ради;

- Направлення адвокатом засобами поштового зв`язку копії позовної заяви від 14.07.2020 р. з додатками Миколаївській міській раді;

- Подача адвокатом 14.07.2020 р. особисто до Господарського суду Миколаївської області позовної заяви від 14.07.2020 р. щодо визнання укладеною додаткової угоди до договору оренди землі від 18.08.2006 № 4409;

- Подача адвокатом 14.07.2020 р. особисто до Господарського суду Миколаївської області позовної заяви від 27.07.2020 р. щодо визнання укладеною додаткової угоди до договору оренди землі від 18.08.2006 № 4409 для виконання ухвали Господарського суду Миколаївської області від 20.07.2020 р. по справі № 915/971/20 та заяви про усунення недоліків позовної заяви по справі № 915/971/20 від 27.07.2020 р.;

- Подача адвокатом особисто до Господарського суду Миколаївської області клопотання про долучення про долучення додаткових доказів від 21.08.2020 р. по справі № 915/971/20;

- Подача адвокатом особисто до Господарського суду Миколаївської області заяви про вжиття заходів забезпечення позову;

- Аналіз відзиву Миколаївської міської ради по справі №915/971/20;

- Подача адвокатом особисто до Господарського суду Миколаївської області відповіді на відзив Миколаївської міської ради по справі №915/971/20.

З наданих представником Позивача документів не вбачається обґрунтованості понесення адвокатських витрат навіть у задоволеній судом першої інстанції сумі. Зазначена сума адвокатських витрат є неспівмірною з огляду на невідповідність заявлених витрат нормам Закону України Про адвокатуру та адвокатську діяльність , розумну необхідність витрат для цієї справи у суді першої інстанції, зважаючи на складність справи, обсяг наданих адвокатських послуг з урахуванням часу здійснення представництва у суді.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити із критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, згідно з практикою Європейського суду з прав людини заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі East/West Alliance Limited" проти України ).

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі Лавентс проти Латвії зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Враховуючи недоведеність та необґрунтованість понесення витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 14000,00 грн., апелянт вважає, що судом першої інстанції порушено норми ст. 129 ГПК України, а додаткове рішення Господарського суду Миколаївської області від 12.11.2020 у справі № 915/971/20 підлягає скасуванню.

Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 12.01.2021 року відкрито апеляційне провадження по справі №915/971/20 за апеляційною скаргою Миколаївської міської ради на додаткове рішення Господарського суду Миколаївської області від 12 листопада 2020 року у справі №915/971/20. Зупинено дію додаткового рішення Господарського суду Миколаївської області від 12 листопада 2020 року у справі №915/971/20.

Встановлено строк для подання відзиву на апеляційну скаргу, подання до суду будь-яких заяв чи клопотань стосовно процесуальних питань (призначення експертизи, витребування доказів, судових доручень щодо збирання доказів, залучення у справі спеціаліста, перекладача, вжиття заходів забезпечення позову, відводів, затвердження мирових угод, допит свідків тощо), оформлених відповідно до статті 170 Господарського процесуального кодексу України, разом з доказами направлення іншим учасникам справи.

В судове засідання 26.01.2021 року представники сторін не з`явились, повідомлені належним чином про час, дату та місце судового засідання.

Згідно із нормами ч. 12 ст. 270 Господарського процесуального кодексу України, неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Відповідно до положень п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 року кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом. Також, відповідно до рішень Європейського суду з прав людини, що набули статусу остаточного, зокрема "Іззетов проти України", "Пискал проти України", "Майстер проти України", "Субот проти України", "Крюков проти України", "Крат проти України", "Сокор проти України", "Кобченко проти України", "Шульга проти України", "Лагун проти України", "Буряк проти України", "ТОВ "ФПК "ГРОСС" проти України", "Гержик проти України" суду потрібно дотримуватись розумного строку для судового провадження.

Вказане узгоджується з рішенням Європейського суду з прав людини від 08 листопада 2005 року у справі «Смірнов проти України» , відповідно до якого в силу вимог ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч. 1 ст. 6 даної Конвенції.

Розумним, зокрема, вважається строк, що є об`єктивно необхідним для виконання процесуальних дій, прийняття процесуальних рішень та розгляду і вирішення справи з метою забезпечення своєчасного (без невиправданих зволікань) судового захисту.

В своїх рішеннях Європейський суд також наголошує, що сторона, яка задіяна в ході судового розгляду, зобов`язана з розумним інтервалом сама цікавитись провадженням у її справі, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов`язки.

Оскільки судом апеляційної інстанції створено всі необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства, вжито заходи для належного повідомлення сторін про час та місце розгляду справи, враховуючи, що участь в засіданні суду є правом, а не обов`язком сторін, явка учасників судового процесу ухвалою суду не визнавалась обов`язковою, колегія суддів вважає за можливе провести судове засідання за відсутності представників сторін, повідомлених належним чином про час та місце розгляду справи.

Суд апеляційної інстанції, у відповідності до ст. 269 Господарського процесуального кодексу України, переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Відповідно до ч.1 та ч.3 ст. 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать зокрема витрати на професійну правничу допомогу.

Відповідно до ч.ч.1,2 ст.126 ГПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

При цьому, ч. 8 ст. 129 ГПК України визначено, що розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Відповідно до ч.1 ст. 26 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги. Документами, що посвідчують повноваження адвоката на надання правової допомоги, можуть бути: 1) договір про надання правової допомоги; 2) довіреність; 3) ордер; 4) доручення органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правової допомоги.

Відповідно до Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність": договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору (п.4 ч. 1 ст.1).

Згідно з ч. 2 ст. 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність", порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом, 06.09.2019 між позивачем та Адвокатським бюро Андрія Климовича був укладений договір про надання правничої (правової) допомоги, відповідно до умов якого позивач замовив виконавцю (адвокатському бюро), а останній прийняв на себе зобов`язання щодо надання професійної правничої (правової) допомоги на умовах, встановлених цим договором (п. 1.1 договору).

Відповідно до п. 2.1 даного договору, він вступає в силу з моменту його підписання та діє до 31.12.2023 року.

Згідно з умовами п. 3.1 договору, вартість надання професійної правничої (правової) допомоги виконавцем відповідно до цього договору встановлюється додатковою угодою.

Послуги, надання яких не передбачене п.1.1 цього договору замовник оплачує додатково в окремому порядку на підставі виставлених виконавцем рахунків. Вартість таких послуг погоджується сторонами шляхом оплати замовником рахунків виконавця. Виконавець зобов`язується в рахунках та/або в актах приймання-передачі наданих послуг, які не входять до переліку встановленого в п. 1.1 цього договору, зазначати найменування, зміст та обсяг наданих замовнику юридичних послуг (п. 3.2 договору).

30.06.2020 між позивачем та Адвокатським бюро Андрія Климовича було укладено додаткову угоду № 1 до договору про надання правничої (правової) допомоги від 06.09.2019 (далі - додаткова угода № 1).

Відповідно до п. 1 додаткової угоди № 1, сторони домовились, що вартість послуг виконавця з надання правничої (правової) допомоги замовнику в Господарському суді Миколаївської області щодо визнання укладеною додаткової угоди до договору оренди землі від 18.08.2006 № 4409 є фіксованою та становить 18000,00 грн.

Вартість надання правничої (правової) допомоги, визначена п. 1 цієї додаткової угоди, визначена за всі необхідні послуги з надання правничої (правової) допомоги замовнику у Господарському суду Миколаївської області щодо підготовки та подачі до суду відповідної позовної заяви, інших процесуальних документів до прийняття рішення по справі, участь у судових засіданнях (п. 2 додаткової угоди № 1).

Відповідно до п. 3 додаткової угоди № 1 сторони домовились, що вартість послуг виконавця з надання правничої (правової) допомоги замовнику згідно з цією додатковою угодою буде сплачена протягом тридцяти робочих днів з дня набрання законної сили судовим рішенням по справі.

Даний договір та додаткова угода № 1 підписані і скріплені печатками сторін без заперечень та зауважень.

Також, позивачем надано суду акт приймання-передачі наданих послуг № 1 від 27.10.2020 до договору, з якого вбачається, що виконавець надав, а замовник прийняв юридичні послуги щодо надання професійної правової (правничої) допомоги замовнику по справі № 915/971/20 в Господарському суду Миколаївської області щодо визнання укладеною додаткової угоди до договору оренди землі від 18.08.2006 № 4409 на загальну суму 18000,00 грн., які замовник оплачує виконавцю протягом 30 робочих днів з дня набрання законної сили рішення Господарському суду Миколаївської області у справі № 915/971/20.

При цьому, в матеріалах справи також наявний рахунок № 27/10/20/1 від 27.10.2020 на оплату суми гонорару 18000,00 грн.

Згідно з частиною 4 статті 126 Господарського процесуального кодексу України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У застосуванні критерію співмірності витрат на оплату послуг адвоката суд користується досить широким розсудом, який водночас повинен ґрунтуватися на критеріях, визначених у частині 4 статті 126 Господарського процесуального кодексу України. Ці критерії суд застосовує за наявності наданих стороною, яка вказує на неспівмірність витрат, доказів та обґрунтування невідповідності заявлених витрат цим критеріям (аналогічну правову позицію викладено у постановах Верховного Суду від 21.05.2019 у справі №903/390/18, від 21.01.2020 у справі № 916/2982/16, від 07.07.2020 у справі № 914/1002/19).

У разі недотримання вимог частини 4 статті 126 Господарського процесуального кодексу України суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частини 5, 6 статті 126 Господарського процесуального кодексу України).

Водночас, під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частинами 5-7, 9 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу.

У такому випадку суд, керуючись частинами 5-7, 9 статті 129 цього Кодексу, відмовляє стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею на правову допомогу повністю або частково, та відповідно не покладає такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення. При цьому в судовому рішенні суд повинен конкретно вказати, які саме витрати на правову допомогу не підлягають відшкодуванню повністю або частково, навести мотивацію такого рішення та правові підстави для його ухвалення. Зокрема, вирішуючи питання розподілу судових витрат, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору. У зв`язку з наведеним суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи (наведений правовий висновок викладено у постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19).

Отже, для включення всієї суми гонору у відшкодування за рахунок позивача відповідно до ст. 129 ГПК України має бути встановлено, що за цих обставин справи такі витрати відповідача були необхідними, а розмір є розумний та виправданий, що передбачено у ст. 30 Законом України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність". Тобто, суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою.

Суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

Таким чином, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

Відповідно до ч.3 ст. 126 ГПК України для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (надання прослуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правичої допомоги. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрат на підставі ст. 41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (див., наприклад, рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України", заява N 19336/04, п. 269).

Суд першої інстанції обгрунтовано зазначив, що договір про надання правничої (правової) допомоги від 06.09.2019, акт приймання-передачі наданих послуг № 1 від 27.10.2020 з зазначенням в ньому конкретного переліку послуг, які надано, із зазначенням кількості витраченого часу на кожну з них, а також встановлений у додатковій угоді № 1 від 30.06.2020 до вказаного договору фіксований розмір адвокатських послуг у вигляді строго встановленої суми - 18000,00 грн., не є безумовною підставою для відшкодування судом витрат на послуги адвоката у такому розмірі, адже розмір таких витрат має бути не тільки доведений та документально обґрунтований, а й відповідати критерію розумної необхідності таких витрат.

В апеляційній скарзі апелянт зазначає, що не є правовою допомогою, відповідно до вимог ЗУ Про адвокатську допомогу та адвокатську діяльність та не відносяться до критеріїв видів правової допомоги зазначені позивачем послуги, зокрема, з аналізу нормативного регулювання та судової практики, формування документів, направлення адвокатом засобами поштового зв`язку документів, подання адвокатом особисто до Господарського суду Миколаївської області документів тощо.

Судова колегія зазначає, що судом першої інстанції було надано оцінку таким заявленим до відшкодування видам послуг як направлення засобами поштового зв`язку чи подання особисто до канцелярії суду позову, заяви про усунення недоліків позовної заяви, клопотання про долучення додаткових доказів, заяви про вжиття заходів забезпечення позову, відповіді на відзив, та правомірно зазначено, що такі послуги не є послугами з надання професійної правничої допомоги, оскільки такі дії не потребують наявності професійних правничих знань.

Також місцевим господарським судом обґрунтовано вказано, що зазначена в акті приймання-передачі наданих послуг № 1 від 27.10.2020 до договору про надання правничої (правової) допомоги від 06.09.2019 послуга: « 6. Написання позовної заяви від 27.07.2020 щодо визнання укладеною додаткової угоди до договору оренди землі від 18.08.2006 № 4409 для виконання ухвали Господарського суду Миколаївської області від 20.07.2020 по справі № 915/971/20 та заяви про усунення недоліків позовної заяви по справі № 915/971/20» фактично дублює послугу визначену у переліку під № 2, а саме « 2. Написання позовної заяви від 14.07.2020 щодо визнання укладеною додаткової угоди до договору оренди землі від 18.08.2006 № 4409 для подачі до Господарського суду Миколаївської області» та свідчить про неналежно надану правову допомогу, а отже не може бути врахована з огляду на те, що позовна заява була складена раніше.

Таким чином, врахувавши положення договору про надання правничої (правової) допомоги від 06.09.2019 з додатковою угодою № 1 від 30.06.2020 до нього, взявши до уваги те, що наявними в матеріалах справи доказами підтверджується, що адвокатом здійснювалася підготовка заяви про забезпечення позову, позовної заяви, заяви про усунення недоліків позовної заяви, відповіді на відзив, клопотання про долучення додаткових доказів, прийняття участі в судових засіданнях у даній справі, без урахування дій, які не потребують наявності професійних правничих знань, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що стягнення адвокатських витрат у зазначеній позивачем сумі не відповідає вказаним критеріям розумності та співрозмірності.

Оцінивши подані докази на підтвердження понесених витрат, виходячи з вищенаведених критеріїв, зокрема, співмірності та необхідності їх понесення, та розглянувши клопотання про зменшення цих витрат, суд першої інстанції правомірно, на думку суду апеляційної інстанції, на підставі частини 5 статті 126 ГПК України дійшов висновку, що витрати на професійну правничу допомогу, понесені ПП Клаксон у зв`язку з розглядом справи №915/971/20, мають бути зменшені до 14000,00 грн.

З огляду на викладене, судова колегія відхиляє доводи апелянта про відсутність доказів обґрунтованості та співмірності понесення адвокатських витрат навіть у задоволеній судом першої інстанції сумі.

Підсумовуючи вищевикладене, оскільки доводи апеляційної скарги, викладені у апеляційній скарзі, не спростовують висновків суду першої інстанції, судова колегія доходить висновку про законність оскаржуваного рішення суду першої інстанції, обґрунтованість, дотримання норм матеріального та процесуального права при його ухваленні, що є підставою для залишення додаткового рішення Господарського суду Миколаївської області від 12 листопада 2020 року у справі №915/971/20 без змін, а апеляційної скарги Миколаївської міської ради - без задоволення.

Керуючись ст. ст. 129, 269, 270, 275, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу Миколаївської міської ради залишити без задоволення.

Додаткове рішення Господарського суду Миколаївської області від 12 листопада 2020 року у справі №915/971/20 залишити без змін.

Постанова відповідно до вимог ст. 284 ГПК України набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду у випадках, передбачених ст.ст.287-288 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст постанови підписаний 01.02.2021 року.

Головуючий суддя А.І. Ярош

Суддя Г.І. Діброва

Суддя Н.М. Принцевська