Рішення

від 02.02.2021 по справі 918/770/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"02" лютого 2021 р. м. Київ Справа № 918/770/20

м. Київ, вул. С. Петлюри, буд. 16/108

Господарський суд Київської області

без виклику (повідомлення) сторін

Господарський суд Київської області, одноособово, у складі судді Саванчук С.О., розглянув матеріали справи

за позовом Фермерського господарства Токарчука Володимира Мефодійовича

23800, Вінницька обл., Теплицький р-н, смт Теплик, вул. Незалежності, буд. 73, код ЄДРПОУ 34704697

адреса для листування: 33013, м. Рівне, вул. Кавказька, буд. 9-А, офіс 215

до 1) Товариства з обмеженою відповідальністю "Агробудівельний альянс "Астра"

08162, Київська обл., Києво-Святошинський р-н, смт Чабани, вул. Машинобудівників, буд. 5-А, код ЄДРПОУ 30050930

2) Товариства з обмеженою відповідальністю "Сіті Сістемс"

33028, Рівненська обл., м. Рівне, вул. Здолбунівська, буд. 19, код ЄДРПОУ 39343471

про стягнення 212566,72 грн.

Обставини справи:

До Господарського суду Київської області (вх. № 2792/20 від 21.09.2020) за ухвалою Господарського суду Рівненської області від 03.08.2020 за підсудністю надійшла позовна заява Фермерського господарства Токарчука Володимира Мефодійовича до Товариства з обмеженою відповідальністю "Агробудівельний альянс "Астра" та Товариства з обмеженою відповідальністю "Сіті Сістемс" про стягнення 212566,72 грн.

Позовні вимоги до відповідача-1 обгрунтовані наявністю у позивача права на повернення завдатку та авансу, що сплачені ним відповідачу-1 за договором купівлі-продажу № 00298-19СТ від 15.07.2019, що укладений між відповідачем-1 та позивачем та розірваний відповідачем-1 в односторонньому порядку.

Позовні вимоги до відповідача-2 обгрунтовані тим, що за договором поруки від 03.10.2019 № 1, що укладений між позивачем та відповідачем-2, відповідач-2 як поручитель несе з позивачем субсидіарну відповідальність у розмірі 10000,00 грн. у спірних правовідносинах з відповідачем-1.

Судом перевірено позовну заяву і додані до неї документи на відповідність вимогам статей 162, 164, 172, частині 5 статті 174, статті 175 Господарського процесуального кодексу України та встановлена їх невідповідність вимогам пункту 2 частини 1 статті 164 та частини 1 статті 172 Господарського процесуального кодексу України.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 01.10.2020 судом залишено позовну заяву без руху та встановлено позивачу строк для усунення недоліків.

Через канцелярію Господарського суду Київської області від позивача надійшла заява про усунення недоліків (вх. № 23126/20 від 23.10.2020).

Ухвалою Господарського суду Київської області від 02.11.2020 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі у порядку спрощеного позовного провадження.

Через канцелярію Господарського суду Київської області від відповідача-1 надійшов відзив на позовну заяву (вх. № 25387/20 від 17.11.2020).

Відповідно до частин 4, 5 статті 240 Господарського процесуального кодексу України, у зв`язку з розглядом справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписав рішення без його проголошення, датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення

Розглянувши матеріали справи, дослідивши докази та оцінивши їх у сукупності, суд -

встановив:

Між Фермерським господарством Токарчука Володимира Мефодійовича (далі - позивач, покупець) та Товариством з обмеженою відповідальністю Агробудівельний альянс Астра (далі - відповідач-1, продавець) укладено договір купівлі-продажу № 00298-19 СТ від 15.07.2019, згідно з яким продавець зобов`язується продати, а покупець - прийняти та оплатити, на умовах, визначених цим договором, сільськогосподарську техніку, вартість, найменування, кількість, завод-виробник і стан якої визначаються в специфікаціях до цього договору, яка є невід`ємною частиною.

Відповідно до пункту 2.2 Договору оплата вартості техніки здійснюється у національній валюті по курсу (гривні до євро), який визначається на основі середнього курсу продажу валюти на міжбанківському валютному ринку на день, що передує дню здійснення платежу в рахунок оплати техніки.

Згідно з пунктом 3.3 Договору кількість платежів, їх розміри та строки оплати визначаються в специфікації до цього договору.

Пунктом 3.5 Договору визначено, що сума першого платежу відповідно до специфікації, яку оплатив покупець з метою виконання цього договору, є завдатком до якого застосовується положення про завдаток, передбачені Цивільним кодексом України.

Відповідно до пункту 4.1 Договору продавець проводить поставку та передачу техніки на умовах та в строки, визначені в специфікації до цього договору, але тільки після здійснення покупцем повної оплати вартості техніки за цим договором.

Згідно з пунктом 4.5 Договору зобов`язання продавця щодо поставки техніки по цьому договору виникають лише після отримання від покупця їх платежів, в сумі та строки, що передбачені специфікацією.

Пунктом 7.4 Договору в разі, якщо покупець не здійснить остаточні платежі (крім першого) в строки, встановлені цим договором, продавець має право в односторонньому порядку розірвати даний договір.

У такому випадку, продавець направляє на адресу покупця повідомлення про одностороннє розірвання договору, в якому зазначається строк, після якого договір вважається розірваним та додає до повідомлення акт звірки взаєморозрахунків. Техніка підлягає негайному поверненню у власність та володіння продавця, а сума завдатку, що визначена пунктом 3.5 Договору - залишається у продавця.

Відповідно до Специфікації вартість техніки, з урахуванням ПДВ, складає 637940,60 грн., з урахуванням курсу гривні до євро на день підписання - 28,9973 грн. та визначеним графіком платежів: - 1й платіж - до 18.07.2019 - 20% від загальної вартості договору за рахунок власних коштів; 2й платіж - до 31.07.2019 - 80% від загальної вартості договору за рахунок власних коштів.

31.07.2019 сторони уклали Додаткову угоду №1 до Договору купівлі-продажу №00298-19 СТ від 15.07.2019, якою погодили зміни в Специфікації щодо строків поставки техніки - протягом 5 банківських днів з моменту 100% оплати, виключно за умови дотримання графіку оплат.

Між Фермерським господарством Токарчука Володимира Мефодійовича (далі - кредитор) та Товариством з обмеженою відповідальністю Сіті Сістем (далі - поручитель) укладено договір поруки № 1 від 03.10.2019, згідно з яким поручитель поручається перед кредитором за виконання продавцем (ТОВ Агробудівельний альянс Астра ) обов`язку повернути кошти, які були сплачені кредитором на рахунок продавця та підлягають поверненню у випадку розірвання або визнання недійсним Договору купівлі - продажу № 00298-19СТ від 15.07.2019.

Відповідно до Договору поруки поручитель несе субсидіарну відповідальність у розмірі 10000,00 грн. понад суму зобов`язання.

Згідно з пунктом 1.4 Договору відповідальність поручителя настає протягом 20 днів після розірвання або визнання недійсним Договору купівлі - продажу № 00298-19СТ від 15.07.2019.

Пунктом 1.5 Договору визначено, що цей договір набирає чинності з моменту його підписання і діє до 01.01.2020.

Короткий зміст позовних вимог

Позовні вимоги до відповідача-1 обґрунтовані наявністю у позивача права на повернення завдатку та авансу, з урахуванням коливань курсу гривні до євро, що сплачені позивачем відповідачу-1 за договором купівлі-продажу № 00298-19СТ від 15.07.2019, що укладений між відповідачем-1 та позивачем та розірваний відповідачем-1 в односторонньому порядку.

Позовні вимоги до відповідача-2 обґрунтовані тим, що за договором поруки від 03.10.2019 № 1, що укладений між позивачем та відповідачем-2, відповідач-2 як поручитель несе субсидіарну відповідальність у розмірі 10000,00 грн. у правовідносинах, що виникли між сторонами за договором купівлі-продажу № 00298-19СТ від 15.07.2019.

Аргументи Фермерського господарства Токарчука Володимира Мефодійовича

19.07.2019, на виконання умов Договору, позивачем здійснений платіж на користь відповідача-1 у розмірі 127813,38 грн., що, з урахуванням середнього курсу продажу валюти на міжбанківському валютному ринку України та положень пункту 2.2 Договору, становить 4401,93 євро та 03.10.2019 - на суму 50000 грн., що в еквіваленті на євро становить 1836,66 євро.

Тобто, з урахуванням вимог пункту 2.2 Договору, позивачем сплачено завдаток у розмірі 4400 євро та аванас у розмірі 1836,66 євро, що, станом на 28.07.2020, становить 142912,00 грн. завдатку та 59654,72 грн. авансу, з урахуванням середнього курсу продажу валюти (гривні до євро - 32,48 грн.) на Міжбанківському валютному ринку України.

Оскільки, повідомленням про одностороннє розірвання договору купівлі-продажу № 00298-19СТ від 15.07.2019, вказаний договір розірвано, а відповідачі не приступили до виконання зобов`язань, очевидно, що аванс та завдаток, що сплачені позивачем, підлягають поверненню.

При цьому, повернення завдатку, з посиланням на частину 3 статті 571 Цивільного кодексу України, обгрунтоване тим, що Договір був розірваний в односторонньому порядку відповідачем-1 до початку його виконання, без вини позивача, а також тим, що, з огляду на стягнення за рішенням господарського суду відповідачем-1 з позивача неустойки за порушення терміну виконання грошового зобов`язання за Договором, додаткове стягнення завдатку буде порушенням статті 61 Конституції України, якою заборонено притягнення двічі до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення.

Аргументи Товариства з обмеженою відповідальністю "Агробудівельний альянс "Астра"

Відповідно до пункту 4.1 Договору продавець проводить поставку та передачу техніки на умовах та в строки, визначені в специфікації до цього договору, але тільки після здійснення покупцем повної оплати вартості техніки за цим договором.

Згідно з Специфікацією вартість техніки, з урахуванням ПДВ, складає 637940,60 грн., з урахуванням курсу гривні на день підписання - 28,9973 грн. та визначеним графіком платежів: 1й платіж - до 18.07.2019 - 20% від загальної вартості договору за рахунок власних коштів; 2й платіж - до 31.07.2019 - 80% від загальної вартості договору за рахунок власних коштів.

Проте, позивач свої зобов`язання з оплати техніки належним чином не виконав - грошові кошти, у повній мірі, не сплатив, строки та порядок платежів, що передбачені договором - порушив.

На виконання умов Договору, позивачем сплачено: 19.07.2019 грошові кошти у розмірі 127813,38 грн. та 03.10.2019 грошові кошти у розмірі 50000,00 грн.

Пунктом 3.5 Договору визначено, що сума першого платежу відповідно до специфікації, яку оплатив покупець з метою виконання цього договору, є завдатком до якого застосовується положення про завдаток, передбачені Цивільним кодексом України.

Тобто, грошові кошти у розмірі 127813,38 грн., в розумінні вимог пункту 3.5 Договору, є завдатком.

Рішенням Господарського суду Вінницької області від 12.03.2020 у справі 902/1093/19 стягнуто з Фермерського господарства Токарчука Володимира Мефодійовича на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Агробудівельний альянс "Астра" 52504,11 грн. неустойки за порушення строку виконання грошового зобов`язання.

03.04.2020 на адресу позивача направлено, в порядку пункту 7.4 Договору, повідомлення (№ 03/04 ЮД) про односторонню відмову від договору та зарахування авансу у розмірі 50000,00 грн. в якості часткового погашення заборгованості з оплати неустойки, що виникла внаслідок порушення строків оплати грошового зобов`язання на підставі статті 601 Цивільного кодексу України.

Тобто, розірвання Договору відбулось на підставі пункту 7.4 Договору - у зв`язку із неналежним виконанням позивачем зобов`язань з оплати техніки, що підтверджується рішенням Господарського суду Вінницької області від 12.03.2020 у справі 902/1093/19, отже, з урахуванням преюдиційності цього факту та вимог частини 1 статті 571 Цивільного кодексу України, відсутні підстави для повернення завдатку у розмірі 127813,38 грн.

Також, як вбачається з умов договору купівлі-продажу, відсутні посилання на порядок повернення авансу у випадку його розірвання, таким чином, відповідно до статті 601 Цивільного кодексу України, відповідач-1 у своєму повідомленні зазначив про зарахування зустрічних вимог шляхом віднесення сплачених грошових коштів у розмірі 50000,00 грн. авансу на покриття неустойки, а саме: пені, оскільки позивачем порушені строки оплати грошового зобов`язання, визначеного специфікацією (Додатком 1) до Договору.

Між Фермерським господарством Токарчука Володимира Мефодійовича та Товариством з обмеженою відповідальністю Сіті Сістем укладено договір поруки № 1 від 03.10.2019, проте, відповідачу-1 невідомо про укладення будь-якого договору, в частині забезпечення основного зобов`язання, що виникло на підставі договору купівлі-продажу № 00298-19СТ від 15.07.2019, яке відбулось майже через 3 місяця після укладення основного договору з розміром субсидіарної відповідальності лише 10000,00 грн., що, у свою чергу, свідчить про фіктивний правочин, метою якого є зміна позивачем територіальної підсудності спору.

Аргументи Товариства з обмеженою відповідальністю "Сіті Сістемс"

Відповідач-2 відзиву на позовну заяву, доказів сплати або контр - розрахунку суми заборгованості суду не надав, про розгляд справи щодо нього у господарському суді судом направлена ухвала Господарського суду Київської області на його належну адресу: 33028, Рівненська обл., м. Рівне, вул. Здолбунівська, буд. 19, що встановлена судом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

За приписом пункту 10 частини 2 статті 9 Закону України Про державну реєстрацію юридичних, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань в Єдиному державному реєстрі містяться відомості про місцезнаходження юридичної особи.

Відповідно до статті 10 вказаного Закону, якщо документи та відомості, що підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, винесені до нього, такі документи та відомості вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі з третьою особою.

Відповідно до трекінгу відстеження поштового відправлення № 0103276277042 з офіційного веб-сайту ПАТ "Укрпошта" у мережі Інтернет, ухвала суду не вручена під час доставки - 28.12.2020.

З огляду на вказані положення чинного законодавства, суд дійшов висновку про належне направлення відповідачу-2 повідомлення про розгляд справи щодо нього у господарському суді та його процесуальні права на надання суду заперечень на позов і доказів.

Норми права, що підлягають застосуванню

За приписами частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, договори та інші правочини.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України (пункт 2 частини 1 статті 193 Господарського кодексу України).

Статтею 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно з частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). При цьому, положення частини 7 статті 193 Господарського кодексу України і статті 525 Цивільного кодексу України встановлюють загальне правило щодо заборони односторонньої відмови від зобов`язання або односторонньої зміни його умов, що кореспондується із вимогами статті 629 Цивільного кодексу України щодо обов`язковості договору для виконання сторонами.

За приписами статтей 610, 612 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до положень статті 193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України, з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

За змістом положень статей 626, 627, 628 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Зміст договору становлять умови (пункти) визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно з частиною 1 статті 546 Цивільного кодексу України виконання зобов`язання може забезпечуватися, зокрема, неустойкою, а відповідно до частини 1 статті 549 цього Кодексу - неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Згідно з статтею 629 Цивільного кодексу України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно з приписами статей 525, 526 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до частини 3 статті 651 Цивільного кодексу України, у разі односторонньої відмови від договору у повному обсязі, договір є розірваним.

При цьому, норми статті 653 Цивільного кодексу України визначають, що у разі розірвання договору зобов`язання сторін припиняються, а сторони не мають права вимагати повернення того, що було виконане ними за зобов`язанням до моменту зміни або розірвання договору, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно з статтею 570 Цивільного кодексу України завдатком є грошова сума або рухоме майно, що видається кредиторові боржником у рахунок належних з нього за договором платежів, на підтвердження зобов`язання і на забезпечення його виконання. Якщо не буде встановлено, що сума, сплачена в рахунок належних з боржника платежів, є завдатком, вона вважається авансом.

Ознакою завдатку є те, що він слугує доказом укладення договору, на забезпечення якого його видано, одночасно є способом платежу та способом забезпечення виконання зобов`язання.

Внесення завдатку як способу виконання зобов`язання може мати місце в разі наявності зобов`язання, яке повинно було виникати на підставі договору.

Згідно з частиною 1 статті 559 Цивільного кодексу України порука припиняється з припиненням забезпеченого нею зобов`язання. У разі зміни зобов`язання без згоди поручителя, внаслідок чого збільшився обсяг відповідальності боржника, такий поручитель несе відповідальність за порушення зобов`язання боржником в обсязі, що існував до такої зміни зобов`язання. Порука припиняється після закінчення строку поруки, встановленого договором поруки.

Якщо такий строк не встановлено, порука припиняється у разі виконання основного зобов`язання у повному обсязі або якщо кредитор протягом трьох років з дня настання строку (терміну) виконання основного зобов`язання не пред`явить позову до поручителя. Якщо строк (термін) виконання основного зобов`язання не встановлений або встановлений моментом пред`явлення вимоги, порука припиняється, якщо кредитор протягом трьох років з дня укладення договору поруки не пред`явить позову до поручителя. Для зобов`язань, виконання яких здійснюється частинами, строк поруки обчислюється окремо за кожною частиною зобов`язання, починаючи з дня закінчення строку або настання терміну виконання відповідної частини такого зобов`язання (частина 4 статті 559 Цивільного кодексу України).

Згідно з статтею 655 Цивільного кодексу України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до статті 692 Цивільного кодексу України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов`язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару. Договором купівлі-продажу може бути передбачено розстрочення платежу.

Відповідно до статті 99 Конституції України грошовою одиницею України є гривня.

При цьому, Основний Закон не встановлює заборони щодо можливості використання в Україні грошових одиниць іноземних держав.

Відповідно до статті 192 Цивільного кодексу України іноземна валюта може використовуватися в Україні у випадках і в порядку, встановлених законом.

Отже відповідно до чинного законодавства гривня має статус універсального платіжного засобу, який без обмежень приймається на всій території України, однак обіг іноземної валюти обумовлений вимогами спеціального законодавства України.

Згідно зі статтею 524 Цивільного кодексу України зобов`язання має бути виражене у грошовій одиниці України - гривні. Сторони можуть визначити грошовий еквівалент зобов`язання в іноземній валюті.

Відповідно до статті 533 Цивільного кодексу України грошове зобов`язання має бути виконане у гривнях.

Якщо у зобов`язанні визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом.

Аналіз наведених правових норм свідчить про те, що гривня як національна валюта є єдиним законним платіжним засобом на території України. Сторони, якими можуть бути як резиденти, так і нерезиденти, які перебувають на території України, у разі укладення цивільно-правових угод, які виконуються на території України, можуть визначити в грошовому зобов`язанні грошовий еквівалент в іноземній валюті.

Відсутня заборона на укладення цивільних правочинів, предметом яких є іноземна валюта, крім використання іноземної валюти на території України як засобу платежу або як застави, за винятком оплати в іноземній валюті за товари, роботи, послуги, а також оплати праці, на тимчасово окупованій території України.

Фактичні обставини, встановлені судом, докази, що прийняті та відхилені судом, мотиви прийняття або відхилення кожного доказу та аргументу, викладеного сторонами у матеріалах справи та висновки суду за результатами розгляду справи

Між Фермерським господарством Токарчука Володимира Мефодійовича та Товариством з обмеженою відповідальністю Агробудівельний альянс Астра укладено договір купівлі-продажу № 00298-19 СТ від 15.07.2019, згідно з яким продавець зобов`язується продати, а покупець прийняти та оплатити на умовах, визначених цим договором, сільськогосподарську техніку, вартість, найменування, кількість, завод-виробник і стан якої визначаються в специфікаціях до цього договору, яка є його невід`ємною частиною.

Відповідно до пункту 4.1 Договору продавець проводить поставку та передачу техніки на умовах та в строки, визначені в специфікації до цього договору, але тільки після здійснення покупцем повної оплати вартості техніки за цим договором.

Специфікацією (Додаток №1 до Договору купівлі-продажу №00298-19 СТ від 15.07.2019) сторони погодили загальну вартість техніки, з ПДВ, у сумі 637940,60 грн. (вартість у валюті еквіваленту становить 22000 євро). При цьому, передача техніки - Глибокорозпушувача напівнавісного Helikrak SDX 90/9, обумовлена сплатою позивачем грошових коштів згідно з погодженого сторонами графіку платежів:

- 20% від загальної вартості Договору за рахунок власних коштів - до 18.07.2019;

- 80% від загальної вартості Договору за рахунок власних коштів - до 31.07.2019.

Строк поставки техніки згідно зі Специфікацією - до 31.07.2019, виключно за умови дотримання графіку платежів.

На виконання умов Договору, позивачем 19.07.2019 здійснено 1-й платіж на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Агробудівельний альянс "Астра" у розмірі 127813,38 грн. та 03.10.2019 - 2-й платіж у розмірі 50000 грн., що не заперечується сторонами та підтверджується долученими до матеріалів справи документами.

Рішенням Господарського суду Вінницької області від 12.03.2020 у справі 902/1093/19 за порушення Фермерським господарством Токарчука Володимира Мефодійовича строків виконання грошового зобов`язання за Договором, що визначені специфікацією, стягнуто з Фермерського господарства Токарчука Володимира Мефодійовича на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Агробудівельний альянс "Астра" 52504,11 грн. неустойки .

Відповідно до частини 4 статті 75 Господарського процесуального кодексу України обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

За пунктом 7.4 Договору, в разі, якщо покупець не здійснить остаточні платежі (крім першого) в строки, встановлені цим договором, продавець має право в односторонньому порядку розірвати даний договір.

У такому випадку, продавець направляє на адресу покупця повідомлення про одностороннє розірвання договору, в якому зазначається строк, після якого договір вважається розірваним та додає до повідомлення акт звірки взаєморозрахунків. Техніка підлягає негайному поверненню у власність та володіння продавця, а сума завдатку, що визначена пунктом 3.5 Договору - залишається у продавця.

03.04.2020 на адресу позивача, відповідачем - 1, направлене повідомлення (№ 03/04 ЮД) в порядку пункту 7.4 Договору про односторонню відмову від Договору, яке містить посилання про залишення сплаченого позивачем завдатку у зв`язку із неналежним виконанням позивачем грошового зобов`язання за спірним договором, в порядку частини 1 статті 571 Цивільного кодексу України, у кредитора, тобто, відповідача-1, у розмірі 127813,38 грн. та сплачених грошових коштів у розмірі 50000,00 грн. в якості часткового погашення неустойки за порушення строків оплати.

Відносно аргументів сторін про перерахунок сплачених позивачем грошових коштів та пред`явлення вимоги про їх стягнення в еквіваленті гривні до євро станом на 28.07.2020, з урахуванням вимог пункту 2.1 Договору та роз`яснень постанови пленуму Вищого господарського суду України № 14 від 17.12.2013, суд зазначає таке.

Згідно з пунктом 2.2 Договору оплата вартості техніки здійснюється у національній валюті по курсу (гривні до євро), який визначається на основі середнього курсу продажу валюти на міжбанківському валютному ринку на день, що передує дню здійснення платежу в рахунок оплати техніки.

Відповідно до пункту 2.3 Договору загальна ціна і ціна техніки в гривні змінюється на день проведення розрахунку прямо пропорційно зміні офіційного курсу Євро до гривні, що встановлюється міжбанківським валютним ринком на день проведення розрахунку, по відношенню до курсу гривні до євро, встановленому на день підписання цього договору.

Пунктом 2.4 Договору визначено, що продавець на отримані від покупця кошти в рахунок виконання зобов`язань по договору, здійснює закупівлі іноземної валюти, що зазначена в пункті 2.1 в строки та терміни, що регулюються чинним нормативними актами регулятора валютного ринку, на момент здійснення такої операції.

Пунктами 8.1, 8.2 постанови пленуму Вищого господарського суду України № 14 від 17.12.2013 роз`яснено, що згідно з частиною другою статті 533 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом.

Іноземна валюта може використовуватися в Україні у випадках і в порядку, встановлених законом (частина друга статті 192 Цивільного кодексу України). Частина третя статті 533 Цивільного кодексу України визначає, що використання іноземної валюти, а також платіжних документів в іноземній валюті при здійсненні розрахунків на території України за зобов`язаннями допускається у випадках, порядку та на умовах, встановлених законом.

Відтак, вимоги щодо застосування заходів відповідальності за порушення грошових зобов`язань, визначених в іноземній валюті, мають заявлятися в національній валюті України (гривнях) за офіційним курсом Національного банку України на день заявлення відповідної вимоги (крім випадків, коли стороною зобов`язання, у якому виник спір, одержано відповідну ліцензію Національного банку України). При цьому, стягнення інфляційних нарахувань на суму основної заборгованості не є можливим, оскільки індекс інфляції розраховується лише стосовно національної валюти України (гривні).

Якщо за умовами договору сума платежу, що визначена в іноземній валюті, на день виникнення у відповідача грошового зобов`язання перераховується у гривню і в подальшому на день фактичної сплати коштів згідно з таким перерахунком не змінюється, тобто, залишається гривнєвою, то з моменту перерахунку боржник відповідно до частини другої статті 625 Цивільного кодексу України зобов`язаний на вимогу кредитора сплатити борг з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення виконання даного зобов`язання.

Згідно з статтею 524 Цивільного кодексу України зобов`язання має бути виражене у грошовій одиниці України - гривні.

Відповідно до частини 1 статті 533 Цивільного кодексу України грошове зобов`язання має бути виконане у гривнях.

Разом з тим, частина 2 статті 524 та частина 2 статті 533 Цивільного кодексу України допускають, що сторони можуть визначити в грошовому зобов`язанні грошовий еквівалент в іноземній валюті.

У такому разі, сума, що підлягає сплаті за зобов`язанням, визначається в гривнях за офіційним курсом Національного банку України, встановленим для відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом

Оскільки, як вбачається з матеріалів справи, позивачем як покупцем, сплачені грошові кошти в гривнєвому еквіваленті та у нього не виникало обов`язків, передбачених пунктом 2.4 Договору, в частині закупівлі іноземної валюти для можливості постачання товару, відсутності поставки товару та односторонньої відмови від договору, суд дійшов висновку, що сплачені позивачем грошові кошти у гривні в якості завдатку та авансу не підлягають індексації у зв`язку зі зміною курсу євро на дату подання позову до суду, оскільки, за своєю правовою природою обов`язок щодо повернення грошових коштів, отриманих як передоплата (частина 2 статті 693 Цивільного кодексу України), не можна розцінювати як грошове зобов`язання.

Відносно аргументів сторін про наявність підстав для повернення завдатку, суд зазначає таке.

Відповідно до статті 571 Цивільного кодексу України, якщо порушення зобов`язання сталося з вини боржника, завдаток залишається у кредитора.

Якщо порушення зобов`язання сталося з вини кредитора, він зобов`язаний повернути боржникові завдаток та додатково сплатити суму у розмірі завдатку або його вартості.

Сторона, винна у порушенні зобов`язання, має відшкодувати другій стороні збитки в сумі, на яку вони перевищують розмір (вартість) завдатку, якщо інше не встановлено договором.

У разі припинення зобов`язання до початку його виконання або внаслідок неможливості його виконання завдаток підлягає поверненню.

Пунктом 3.5 Договору визначено, що сума першого платежу відповідно до специфікації, яку оплатив покупець з метою виконання цього договору, є завдатком до якого застосовується положення про завдаток, передбачені Цивільним кодексом України.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідачем сплачено: 19.07.2019 завдаток у розмірі 127813,38 грн. як перший платіж - 20 % від ціни договору та 03.10.2019 - 50000 грн. як другий платіж, що підтверджується випискою з банку та не заперечується сторонами.

Рішенням Господарського суду Вінницької області від 12.03.2020 у справі 902/1093/19 встановлено порушення позивачем умов Договору в частині строків сплати грошових коштів, що стало підставою направлення відповідачем повідомлення про розірвання договору в односторонньому порядку на підставі пункту 7.4 Договору.

Відтак, з урахуванням того, що позивачем порушені умови Договору, що встановлено рішенням Господарського суду Вінницької області від 12.03.2020 у справі 902/1093/19, одностороннього розірвання відповідачем-1 договору в порядку пункту 7.4 Договору та здійснення позивачем дій на реальне виконання Договору, а саме: сплати грошових коштів у розмірі 50000,00 грн. як другого платежу, суд дійшов висновку про застосування до спірних правовідносин частини 1 статті 571 Цивільного кодексу України та відмови у задоволення позову в частині стягнення грошових коштів у розмірі 142912,00 грн. як завдатку, що не підлягає поверненню, оскільки порушення зобов`язання сталося з вини позивача.

При цьому, суд не погоджується з позивачем про застосування положень частини 3 статті 571 Цивільного кодексу України до спірних правовідносин про те, що у разі припинення зобов`язання до початку його виконання або внаслідок неможливості його виконання завдаток підлягає поверненню, зважаючи на вищевказані обставини розірвання Договору у зв`язку з порушенням позивачем грошових зобов`язань за ним і тим, що зобов`язання за договором купівлі-продажу - двостороннє та почалось у визначеному сторонами у Договорі порядку - з попередньої оплати, відтак, спірне зобов`язання припинилось під час його виконання, а не до нього.

Відносно аргументів відповідача-1 про зарахування авансу, як зарахування зустрічних однорідних вимог, суд зазначає таке.

Зарахування зустрічних однорідних вимог є однією з підстав припинення зобов`язання. Загальні підстави припинення зобов`язань визначені у статті 598 Цивільного кодексу України, згідно з якою зобов`язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом. Припинення зобов`язання на вимогу однієї із сторін допускається лише у випадках, встановлених договором або законом.

Відповідно до положень статей 202, 203 Господарського кодексу України зобов`язання припиняється, зокрема зарахуванням зустрічної однорідної вимоги, строк якої настав або строк якої не зазначений чи визначений моментом витребування. Для зарахування достатньо заяви однієї сторони. До відносин щодо припинення господарських зобов`язань застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Статтею 534 Цивільного кодексу України визначено, що у разі недостатності суми проведеного платежу для виконання грошового зобов`язання у повному обсязі ця сума погашає вимоги кредитора у такій черговості, якщо інше не встановлено договором або законом: 1) у першу чергу відшкодовуються витрати кредитора, пов`язані з одержанням виконання; 2) у другу чергу сплачуються проценти і неустойка; 3) у третю чергу сплачується основна сума боргу.

Згідно з статтею 601 Цивільного кодексу України зобов`язання припиняється зарахуванням зустрічних однорідних вимог, строк виконання яких настав, а також вимог, строк виконання яких не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги. Зарахування зустрічних вимог може здійснюватися за заявою однієї із сторін.

Зарахування, передбачене статтею 601 Цивільного кодексу України, здійснюється за наявності наступних умов: 1) вимоги сторін мають бути зустрічні, тобто такі, які випливають з двох різних зобов`язань, між двома особами, де кредитор одного зобов`язання є боржником іншого. Те саме повинно бути і з боржником; 2) вимоги мають бути однорідними, тобто, в обох зобов`язаннях повинні бути речі одного роду; 3) необхідно, щоб за обома вимогами настав строк виконання, оскільки не можна пред`явити до зарахування вимоги за таким зобов`язанням, яке не підлягає виконанню. Основною умовою для можливості припинення зобов`язання шляхом зустрічного зарахування є дійсність та безспірність вимог, тобто, такі вимоги повинні існувати на момент зарахування та між сторонами не має бути спору відносно характеру зобов`язання, його змісту, умов виконання та розміру.

Таким чином, важливою умовою для здійснення зарахування зустрічних вимог є безспірність вимог, які зараховуються, а саме: відсутність спору щодо змісту, умови виконання та розміру зобов`язань.

Подібні правові висновки викладені Верховним Судом, зокрема, у постановах: від 24.01.2018 у справі №908/3039/16, від 05.04.2018 у справі №910/13205/17, від 25.04.2018 у справі №910/6781/17, від 25.07.2018 у справі № 916/4933/15, від 22.08.2018 у справі №910/21652/17, від 11.09.2018 у справі №910/21648/17, від 11.10.2018 у справі №910/23246/17 (в даній постанові застосовано термін "прозорість вимог"), від 13.11.2018 у справі №914/163/14, від 02.04.2019 у справі № 918/539/18, 15.08.2019 у справі №910/21683/17).

Отже, зважаючи на вказані вимоги до зутрічного зарахування вимог, з урахуванням того, що спірний Договір розірвано в односторонньому порядку без здійснення жодної поставки товару, що не заперечується сторонами, очевидно, що сплачені позивачем грошові кошти у розмірі 50000,00 грн. за своєю правовою природою являються авансом та не можуть бути зараховані відповідачем-1 в рахунок погашення пені на підставі статті 601 Цивільного кодексу України, з огляду на те, що обидві вимоги хоча і є грошовими, але за своєю правовою природою зобов`язання за цими вимогами є різними, оскільки зобов`язання зі сплати пені та штрафу у зв`язку з порушенням зобов`язань за договором не є основним зобов`язанням, а є заходом відповідальності за порушення основного зобов`язання.

Крім того, рішенням Господарського суду Вінницької області від 12.03.2020 у справі 902/1093/19 стягнуто з Фермерського господарства Токарчука Володимира Мефодійовича на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Агробудівельний альянс "Астра" 52504,11 грн. неустойки за порушення строку виконання грошового зобов`язання, що, у свою чергу, унеможливлює здійснення зустрічного зарахування на підставі статті 601 Цивільного кодексу України.

Відносно аргументів сторін про наявність підстав для повернення авансу, суд зазначає таке.

Відповідно до статті 693 Цивільного кодексу України, якщо договором встановлений обов`язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу. У разі невиконання покупцем обов`язку щодо попередньої оплати товару застосовуються положення статті 538 цього Кодексу. Якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати. На суму попередньої оплати нараховуються проценти відповідно до статті 536 цього Кодексу від дня, коли товар мав бути переданий, до дня фактичного передання товару покупцеві або повернення йому суми попередньої оплати. Договором може бути встановлений обов`язок продавця сплачувати проценти на суму попередньої оплати від дня одержання цієї суми від покупця.

Зі змісту зазначеної норми права вбачається, що умовою її застосування є неналежне виконання продавцем свого зобов`язання зі своєчасного передання товару покупцю. А у разі настання такої умови, покупець має право діяти альтернативно: або вимагати передання оплаченого товару від продавця, або вимагати повернення суми попередньої оплати.

У зв`язку з припиненням дії Договору, а саме: односторонньої відмови відповідача-1 від договору та відсутністю у матеріалах справи доказів виконання договору в частині передачі товару, суд дійшов висновку, що матеріалами справи підтверджується, що у строк дії Договору жодних поставок не відбувалось, відтак, наявні підстави для повернення суми сплаченого авансу у розмірі 50000,00 грн.

Відносно аргументів сторін про наявність підстав для субсидіарної відповідальності відповідачів, суд зазначає таке.

Між Фермерським господарством Токарчука Володимира Мефодійовича та Товариством з обмеженою відповідальністю Сіті Сістем укладено договір поруки № 1 від 03.10.2019 згідно з яким поручитель поручається перед кредитором за виконання продавцем (ТОВ Агробудівельний альянс Астра ) обов`язку повернути кошти, які були сплачені кредитором на рахунок продавця та підлягають поверненню у випадку розірвання або визнання недійсним Договору купівлі - продажу № 00298-19СТ від 15.07.2019.

Пунктом 1.5 Договору визначено, що цей договір набирає чинності з моменту його підписання і діє до 01.01.2020.

Відповідно до частини 4 статті 559 Цивільного кодексу України порука припиняється після закінчення строку поруки, встановленого договором поруки. Якщо такий строк не встановлено, порука припиняється у разі виконання основного зобов`язання у повному обсязі або якщо кредитор протягом трьох років з дня настання строку (терміну) виконання основного зобов`язання не пред`явить позову до поручителя. Якщо строк (термін) виконання основного зобов`язання не встановлений або встановлений моментом пред`явлення вимоги, порука припиняється, якщо кредитор протягом трьох років з дня укладення договору поруки не пред`явить позову до поручителя. Для зобов`язань, виконання яких здійснюється частинами, строк поруки обчислюється окремо за кожною частиною зобов`язання, починаючи з дня закінчення строку або настання терміну виконання відповідної частини такого зобов`язання.

Тобто, порука - це строкове зобов`язання і, незалежно від того, встановлено договором чи законом строк її дії, закінчення його строку припиняє суб`єктивне право кредитора.

Отже, з урахуванням визначеного пунктом 1.5 Договору поруки строку його дії - до 01.01.2020, дати односторонньої відмови відповідача-1 від договору № 00298-19СТ від 15.07.2019 на підставі пункту 7.4 Договору купівлі-продажу та статей 615, 651 Цивільного кодексу України, шляхом направлення повідомлення № 03/04ЮД від 03.04.2020, дати звернення до суду - 31.07.2020, суд, з урахуванням вимог статей 559, 619 Цивільного кодексу України дійшов висновку про відсутність підстав для стягнення з відповідача-2 грошових коштів у розмірі 10000,00 грн., оскільки строк дії договору поруки закінчився 01.01.2020.

Відносно аргументів позивача щодо подвійної відповідальності, суд зазначає таке.

Відповідно до статті 61 Конституції України ніхто не може бути двічі притягнений до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення.

Пунктом 7.2 Договору визначено, що у разі порушення покупцем строків оплати будь-якого з платежів понад 3 банківських днів, покупець несе відповідальність, сплачуючи неустойку в розмірі 0,29 % за кожен день прострочення платежу.

Статтею 549 Цивільного кодексу України визначено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання.

Згідно з частиною 1 статті 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Згідно з статетю 546 Цивільного кодексу України виконання зобов`язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком, правом довірчої власності.

Відповідно до чатсини 1 статті 571 Цивільного кодексу України якщо порушення зобов`язання сталося з вини боржника, завдаток залишається у кредитора.

Тобто, стягнення пені за порушення строків оплати грошових коштів на підставі пункту 7.2 Договору та завдатку на підставі частини 1 статті 571 Цивільного кодексу України за своєю правовою природою є різними видами юридичної відповідальності за порушення господарського зобов`язання, що, у свою чергу, не суперечить вимогам статті 61 Конституції України, отже, аргументи позивача, у цій частині, підлягають відхиленню.

Відносно аргументів позивача про стягнення витрат на професійну правничу допомогу, суд зазначає таке.

Відповідно до частин 1, 2 статті 126 Господарського процесуального кодексу України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи, витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Згідно з частиною 3 статті 126 Господарського процесуального кодексу України для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи (частина 4 статті 126 Господарського процесуального кодексу України).

За приписами частин 5, 6 статті 126 Господарського процесуального кодексу України у разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Відповідно до частини 8 статті 129 Господарського процесуального кодексу України розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

За результатами розгляду заяви позивача про включення до судових витрат у справі витрат позивача на професійну правничу допомогу, суд дійшов висновку про відмову в її задоволенні, з огляду на те, що у позовній заяві вказано лише, що позивач очікує понести судові витрати на правову допомогу, без зазначення їх попереднього (орієнтовного) розрахунку, матеріали справи також не містять їх остаточного обгрунтованого розрахунку, остаточної суми, що має бути оцінена судом за вищевказаними вимогами Господарського процесуального кодексу України та доказів фактичної оплати наданих послуг.

Згідно зі статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Відповідно до статті 129 Конституції України основними засадами судочинства є, зокрема, рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом, а також змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Зазначені конституційні принципи закріплені і в статтях 7 (рівність перед законом і судом) та 13 (змагальність сторін) Господарського процесуального кодексу України.

Принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Отже, принцип змагальності не лише наділяє осіб, які беруть участь у справі, відповідними правами, але і покладає на них обов`язки подати наявні у них докази на підтвердження своїх вимог.

Принцип змагальності закріплений, зокрема, у статтях 13, 76, 78, 79 Господарського процесуального кодексу України, відповідно до яких кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Відповідно до статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

При цьому, аналізуючи питання обсягу дослідження доводів учасників справи та їх відображення у судових рішеннях у справі, питання вичерпності висновків судів, суд враховує, що Європейський суд з прав людини у рішенні від 10.02.2010 у справі "Серявін та інші проти України" зауважив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються.

Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод 1950 року зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення. У справі "Трофимчук проти України" Європейський суд з прав людини також зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не можна розуміти як вимогу детально відповідати на кожен довід. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо наведення обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

З огляду на викладене, суд відзначає, що сторонам надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникали при кваліфікації спірних відносин як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах.

Оцінюючи подані до матеріалів справи докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

Судовий збір за подання позовної заяви, в порядку статті 129 Господарського процесуального кодексу України, покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи викладене та керуючись статтями 2, 11, 73, 74, 76-80, 232, 237, 238 Господарського процесуального кодексу України, суд -

вирішив:

1. Позов (вх. № 2792/20 від 21.09.2020) Фермерського господарства Токарчука Володимира Мефодійовича до Товариства з обмеженою відповідальністю "Агробудівельний альянс "Астра" та Товариства з обмеженою відповідальністю "Сіті Сістемс" про стягнення 212566,72 грн. задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Агробудівельний альянс "Астра" (08162, Київська обл., Києво-Святошинський р-н, смт Чабани, вул. Машинобудівників, буд. 5-А, код ЄДРПОУ 30050930) на користь Фермерського господарства Токарчука Володимира Мефодійовича (23800, Вінницька обл., Теплицький р-н, смт Теплик, вул. Незалежності, буд. 73, код ЄДРПОУ 34704697, адреса для листування: 33013, м. Рівне, вул. Кавказька, буд. 9-А, офіс 215) 50000,00 грн. (п`ятдесят тисяч гривень) авансу, 750,00 грн. (сімсот п`ятдесят гривень) судового збору.

3. В іншій частині позову відмовити.

4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом 20 днів з дня складання повного судового рішення.

Повне рішення складено 02.02.2021.

Суддя С.О. Саванчук