Постанова

від 28.01.2021 по справі 2-996/11

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Постанова

Іменем України

28 січня 2021 року

м. Київ

справа № 2-996/11

провадження № 61-12419св20

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Дундар І. О. (суддя-доповідач), Краснощокова Є. В., Тітова М. Ю.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - Прилбичівська сільська рада Яворівського району Львівської області,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Яворівського районного суду Львівської області від 14 лютого 2020 року у складі судді Кондратьєвої Н. А. та постанову Львівського апеляційного суду від 30 червня 2020 року у складі колегії суддів: Бойко С. М., Копняк С. М., Ніткевича А. В.,

ВСТАНОВИВ:

Історія справи

Короткий зміст позовних вимог

У квітні 2011 року ОСОБА_1 звернувся з позовом до Прилбичівської сільської ради Яворівського району Львівської області , який уточнив 16 квітня 2013 року про поновлення на роботі, оплату за час вимушеного прогулу та стягнення моральної шкоди.

Позов мотивований тим, що він працював на посаді машиніста водонасосної установки з 06 травня 2008 року, однак, розпорядженням голови Прилбичівської сільської ради № 18 від 16 березня 2011 року його було звільнено із займаної посади за прогул без поважних причин на підставі пункту 4 частини першої статті 40 КЗпП України.

Звільнення вважає незаконним, оскільки 11 та 12 березня він виконував свої трудові обов`язки, що підтверджується копією журналу про показники лічильника, в якому зазначається кількість годин роботи насосної установки та кількість використаної електроенергії.

11 березня 2012 року насос не працював повний робочий день, оскільки проводились ремонтні роботи по встановленню лічильника, саме тому з 06 години 12 березня по 06 годину 13 березня закачувалась вода у башти, яких по селу Прилбичі є п`ять.

Зазначає, що у зв`язку з особливістю роботи необхідно було постійно контролювати наповнення башт, тому почергово відвідував та обстежував кожну з них, крім того, періодично протягом дня ходив по трасах та перевіряв, чи немає прориву, а тому постійно знаходився на роботі і виконував свої трудові обов`язки.

Незаконність звільнення обґрунтовує й тим, що його було звільнено з роботи в період тимчасової непрацездатності.

Заподіяння моральної шкоди обґрунтовує незаконністю звільнення, що призвело до моральних страждань та негативно вплинуло на стан його здоров`я.

Посилаючись на викладене, просив:

визнати незаконним звільнення з роботи,

скасувати розпорядження голови Прилбичівської сільської ради № 18 від 16 березня 2011 року,

поновити його на посаді машиніста водонасосної установки Прилбичівської сільської ради Яворівського району Львівської області,

стягнути з Прилбичівської сільської ради середній заробіток за час вимушеного прогулу,

стягнути моральну шкоду в розмірі 10 000,00 грн.

Короткий зміст судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій

Рішенням Яворівського районного суду Львівської області від 14 лютого 2020 року, залишеним без змінпостановою Львівського апеляційного суду від 30 червня 2020 року, у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.

Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що при звільненні позивача Прилбичівською сільською радою дотримані вимоги трудового законодавства і звільнення здійснено за передбаченими у законі підставами припинення трудового договору, а саме пунктом 4 статті 40 КЗпП України та з дотриманням порядку звільнення, встановленого статтями 148, 149 КЗпП України. Листок непрацездатності Серія АВИ № 717763 заповнено таким чином, що не можливо достовірно встановити заклад охорони здоров`я, який його видав та ідентифікувати відбиток печаток проставлених на ньому. Відповідачем доведено законність проведеного звільнення позивача складеними комісією актами про його відсутність на роботі, актом про відмову дати письмові пояснення, показами допитаних у судовому засіданні свідків, натомість позивачем не надано належних та допустимих доказів на підтвердження своїх позовних вимог.

Постанова суду апеляційної інстанції мотивована тим, що прогул позивача мав місце 12 березня 2011 року і позивачем не доведено поважності причин його відсутності цього дня на роботі. Відповідач дотримався вимог, встановлених статтею 149 КЗпП України щодо порядку застосування дисциплінарного стягнення.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У жовтні 2020 року ОСОБА_1 через засоби поштового зв`язку подав касаційну скаргу, у якій просить скасувати рішення Яворівського районного суду Львівської області від 14 лютого 2020 року та постанову Львівського апеляційного суду від 30 червня 2020 року та направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Касаційна скарга обґрунтована тим, що апеляційний суд належним чином не повідомив його про час, дату і місце розгляду справи, він не отримував повістку, а тому не був присутній в судовому засіданні та був позбавлений прав та обов`язків на здійснення судового захисту. Також суд безпідставно відмовив у задоволенні клопотання його представника про відкладення судового розгляду справи, чим позбавив наданих законодавством прав.

Аргументи учасників справи

У грудні 2020 року Голова Прилбичівської сільської ради Вороняк Р. І. подав відзив на касаційну скаргу, в якому просить залишити касаційну скаргу без задоволення, а рішення Яворівського районного суду Львівської області від 14 лютого 2020 року та постанову Львівського апеляційного суду від 30 червня 2020 року залишити без змін.

Відзив мотивований тим, що позивач вводить в оману про нібито неналежне повідомлення його про дату, час і місце проведення судового засідання. Матеріалами справи підтверджено належне повідомлення учасників справи. Викладені у касаційній скарзі доводи є суперечливими та взаємовиключними. Позивач наводить дві обставини, які об`єктивно не можуть існувати одночасно та виключають можливість застосування норм пункту 5 частини першої статті 411 ЦПК України.

Отже, судом апеляційної інстанції дотримано норми процесуального права під час розгляду справи та забезпечено реалізацію прав позивача. Відсутність в судовому засіданні позивача, якого було належним чином повідомлено про дату, час і місце судового засідання без надання ним відомостей про причини своєї відсутності та відмова в задоволенні клопотання його представника про відкладення розгляду справи у зв`язку з наданням переваги участі у розгляді іншої справи не є порушенням норм процесуального права (стаття 372 ЦПК України), а відтак і не може бути підставою для скасування законного і обґрунтованого рішення суду (пункт 5 частина перша стаття 411 ЦПК України).

Рух справи в суді касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 13 листопада 2020 року поновлено строк на касаційне оскарження, відкрито касаційне провадження та витребувано справу.

У грудні 2020 року матеріали цивільної справи № 2-996/11 надійшли до Верховного Суду та 04 грудня 2020 року передані судді доповідачу.

Межі та підстави касаційного перегляду

Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження , перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими (частина перша статті 400 ЦПК України).

В ухвалі про відкриття касаційного провадження зазначаються підстава (підстави) відкриття касаційного провадження (частина восьма статті 394 ЦПК України).

Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої статті 389 ЦПК України, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Ухвалою Верховного Суду від 13 листопада 2020 року зазначено, що наведені у касаційній скарзі доводи містять підстави, передбачені частиною другою статті 389 ЦПК України для відкриття касаційного провадження (суд апеляційної інстанції в оскарженому судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постановах Верховного Суду від 03 червня 2020 року у справі № 462/6735/16-ц; від 26 червня 2020 року у справі № 465/8033/14-ц; від 31 липня 2020 року у справі № 760/15261/14-ц; від 27 листопада 2019 року у справі № 442/5998/15-ц; від 03 березня 2020 року у справі № 589/16/19 та судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 ЦПК України).

У постановах Верховного Суду від 03 червня 2020 у справі № 462/6735/16-ц, від 26 червня 2020 року № 465/8033/14-ц, від 31 липня 2020 року № 760/15261/14-ц, від 27 листопада 2019 року № 442/5998/15-ц зазначено, що розгляд справи за відсутності учасника процесу, щодо якого немає відомостей про вручення йому судової повістки є порушенням статті 129 Конституції України та статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод .

У постанові Верховного Суду від 03 березня 2020 у справі № 589/16/19 зазначено, що сторонам надано можливість надати суду письмові пояснення та докази на обґрунтування своїх вимог та заперечень, характер спірних правовідносин та предмет доказування у справі не вимагають проведення судового засідання з повідомленням сторін для повного та всебічного встановлення обставин справи, а тому у проведенні судового засідання з повідомленням сторін не має необхідності .

Фактичні обставини

Суди встановили, що з 06 травня 2008 року позивач працював на посаді машиніста насосної установки комунального підприємства при Прилбичівській сільській раді.

Відповідно до розпорядження сільського голови Прилбичівської сільської ради від 16 березня 2011 року № 18, позивача звільнено з 16 березня 2011 року з роботи із займаної посади машиніста насосної установки за прогул без поважних причин на підставі частини четвертої статті 40 КЗпП України.

Позивачу було запропоновано дати пояснення щодо прогулу, який мав місце 12 березня 2011 року, однак, він відмовився, про що було складено акт від 14 березня 2011 року.

15 березня 2011 року позивач все ж таки подав на ім`я сільського голови письмові пояснення про те, що 12 березня 2011 року він був на об`єкті.

На території села Прилбичі Яворівського району Львівської області є п`ять водонапірних башт.

У зв`язку із надходженням звернень мешканців села, зокрема 12 березня 2011 року, про відсутність водопостачання, працівниками Прилбичівської сільської ради у складі створених комісій проведено перевірку робочого часу позивача на всіх об`єктах водонапірних башт села, за результатами якої складено акти про відсутність позивача 12 березня 2011 року в період часу з 15 год.00 хв. по 19.00 год. на робочому місці.

Комісія намагалась з`ясувати місце перебування позивача, однак, на телефонні дзвінки позивач не відповідав, а тому було викликано іншого слюсаря по водопостачанню ОСОБА_2 , в якого 12 березня 2011 року був вихідний день і який приступив до роботи в цей день замість позивача ОСОБА_1 , про що зазначено в акті перевірки робочого часу позивача комісією в складі: сільського голови ОСОБА_6, інженера-економіста ОСОБА_3 , депутата сільської ради ОСОБА_4 .

Згідно долучених табелів обліку робочого часу працівників Прилбичівської сільської ради за період січень - березень 2011 року (а.с.27-32 т.1), позивач ОСОБА_1 працював позмінно: 2 дні поспіль працював, а 2 дні поспіль були вихідними. Тривалість робочого часу становила 10-11 годин на день, що також підтверджується довідкою про відпрацьований робочий час та графік роботи ОСОБА_1 , виданою виконавчим комітетом Прилбичівської сільської ради Яворівського району Львівської області, згідно з якою, кількість годин робочого часу позивача в березні 2011 року становила 11 год/зміну.

Робочий день позивача у березні 2011 року (11 год/зміну) розпочинався о 8.00 год. і тривав до 20.00 год. Обідня перерва з 13.00 год. по 14.00 год.

Згідно з табелем обліку робочого часу, відпрацьованого працівниками Прилбичівської сільської ради за березень 2011 року, зміна позивача ОСОБА_1 припадала на 11 та 12 березня, однак, відпрацьованим днем у табелі вказано лише 11 березня.

Згідно із витягом з журналу обліку трудових книжок Прилбичівської сільської ради, позивач ОСОБА_1 отримав трудову книжку 17 березня 2011 року, про що свідчить особистий підпис ОСОБА_1 , однак, про те, що він з 16 березня 2011 року перебував на листку непрацездатності, відповідача не повідомив і оригінал листка непрацездатності після закінчення лікарняного 22 березня 2011 року відповідачу не подав.

Оригінал листка непрацездатності серії АВИ №717763 позивач надав суду 05.03.2019 року.

На цьому листку міститься відбиток печатки Яворівської центральної районної лікарні, однак, листом № 101 від 30и січня 2019 року КНП Яворівської районної ради Львівської області Яворівська центральна районна лікарня повідомила, що згідно журналу реєстрації листків непрацездатності (форма 036/о) листок непрацездатності серії АВИ № 717763 з 16 березня 2011 року по 22 березня 2011 року не зареєстровано.

Листом від 05 квітня 2019 року № 369 КНП Яворівської районної ради Львівської області Яворівська центральна районна лікарня повідомила, що житель с. Прилбичі Яворівського району Львівської області ОСОБА_1 не звертався за медичною амбулаторною та стаціонарною допомогою у названий медичний заклад і листок непрацездатності за період з 01 березня 2011 року по 31 березня 2011 року не видавався, медична картка на сьогоднішній день у поліклінічному відділенні відсутня.

Твердження позивача про те, що він перебував на лікуванні у Новояворівській районній лікарні №1, є безпідставним і спростовується інформацією цієї лікарні про відбиток печатки Новояворівської районної лікарні №1 для листків непрацездатності у 2011 році, який не містив у своїй назві слова центральна , позаяк, на представленому позивачем листку непрацездатності у відбитку печатки міститься запис центральна районна лікарня .

Позиція Верховного Суду

Колегія суддів відхиляє аргументи, які викладені в касаційній скарзі, з таких мотивів.

Частиною третьою статті 368 ЦПК України передбачено, що розгляд справ у суді апеляційної інстанції здійснюється в судовому засіданні з повідомленням учасників справи, крім випадків, передбачених статтею 369 цього Кодексу.

Відповідно до частин третьої-сьомої статті 128 ЦПК України судові виклики здійснюються судовими повістками про виклик. Судові повідомлення здійснюються судовими повістками-повідомленнями. Судова повістка про виклик повинна бути вручена з таким розрахунком, щоб особи, які викликаються, мали достатньо часу для явки в суд і підготовки до участі в судовому розгляді справи, але не пізніше ніж за п`ять днів до судового засідання, а судова повістка-повідомлення - завчасно. Судова повістка, а у випадках, встановлених цим Кодексом, разом з копіями відповідних документів надсилається на офіційну електронну адресу відповідного учасника справи, у випадку наявності у нього офіційної електронної адреси або разом із розпискою рекомендованим листом з повідомленням про вручення у випадку, якщо така адреса відсутня, або через кур`єрів за адресою, зазначеною стороною чи іншим учасником справи. У разі ненадання учасниками справи інформації щодо їх адреси судова повістка надсилається: фізичним особам, які не мають статусу підприємців, - за адресою їх місця проживання чи місця перебування, зареєстрованою у встановленому законом порядку. У разі ненадання учасниками справи інформації щодо їх адреси судова повістка надсилається фізичним особам, які не мають статусу підприємців, - за адресою їх місця проживання чи місця перебування, зареєстрованою у встановленому законом порядку.

У справі що переглядається, 12 травня 2020 року ухвалою Львівського апеляційного суду справу призначено до розгляду на 15:40 30 червня 2020 року в приміщенні Львівського апеляційного суду (т. 2 арк. спр. 146).

Сторонам надіслано повістки-повідомлення про виклик до суду від 20 травня 2020 року (т. 2 арк. спр. 147-149), в яких вказано, що 30 червня 2020 року о 15 год 40 хв відбудеться розгляд апеляційної скарги у справі № 2-996/11.

Відповідно до рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення, позивач ОСОБА_1 отримав повістку-повідомлення про виклик до суду на 15:40 год. 30 червня 2020 року - 26 червня 2020 року (т. 2 арк. спр. 153).

Відповідно до рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення, представник позивача Курілець А. І. отримав повістку-повідомлення про виклик до суду на 15:40 год. 30 червня 2020 року - 26 червня 2020 року (т. 2 арк. спр. 152).

30 червня 2020 року представник ОСОБА_1 адвокат Курілець А. І. подав до апеляційного суду клопотання про перенесення розгляду справи на іншу дату у зв`язку з тим, що він буде перебуватиме в Мостиському районому суді Львівської області на слуханні кримінальної справи в якості захисника (т. 2 арк. спр. 168).

Відповідно до статті 372 ЦПК України суд апеляційної інстанції відкладає розгляд справи в разі неявки у судове засідання учасника справи, щодо якого немає відомостей про вручення йому судової повістки, або за його клопотанням, коли повідомлені ним причини неявки буде визнано судом поважними. Неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Аналіз матеріалів справи свідчить, що апеляційний суд протокольною ухвалою відмовив у відкладенні розгляду апеляційної скарги (т. 2 апр. спр. 171, 172, 173).

В оскарженій постанові апеляційний суд обгрунтовано визнав неповажними причини неявки представника позивача - Курілець А. І. , оскільки він не надав суду доказів того, що буде перебувати 30 червня 2020 року в Мостиському районному суді Львівської області на слуханні кримінальної справи в якостів захисника.

За таких обставин, судом апеляційної інстанції дотримано норми процесуального права під час розгляду справи та забезпечено реалізацію прав позивача. Відсутність в судовому засіданні позивача, якого було належним чином повідомлено про дату, час і місце судового засідання без надання ним відомостей про причини своєї відсутності та відмова в задоволенні клопотання його представника про відкладення розгляду справи у зв`язку з наданням переваги участі у розгляді іншої справи не є порушенням норм процесуального права (стаття 372 ЦПК України), і не може бути підставою для скасування законного і обґрунтованого рішення суду (пункт 5 частина перша статті 411 ЦПК України).

Посилання в касаційній скарзі на висновки щодо застосування норм права, які викладені у постановах Верховного Суду від 03 червня 2020 у справі № 462/6735/16-ц, від 26 червня 2020 року № 465/8033/14-ц, від 31 липня 2020 року № 760/15261/14-ц, від 27 листопада 2019 року № 442/5998/15-ц, від 03 березня 2020 у справі № 589/16/19 не можуть бути підставами для скасування, оскільки суд апеляційної інстанції застосував норми права за їх урахуванням.

Згідно частини другої статті 410 ЦПК України не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

Висновки Верховного Суду

Доводи касаційної скарги, з урахуванням меж касаційного перегляду, не дають підстав для висновку, що оскаржені судові рішення прийняті без додержання норм процесуального права. У зв`язку з наведеним, колегія суддів вважає, що касаційну скаргу слід залишити без задоволення, а оскаржені судові рішення - без змін.

Керуючись статтями 400, 401, 409, 410, 416 ЦПК України Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Яворівського районного суду Львівської області від 14 лютого 2020 року та постанову Львівського апеляційного суду від 30 червня 2020 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді: І. О. Дундар

Є. В. Краснощоков

М. Ю. Тітов