Постанова

від 28.01.2021 по справі 813/2975/15

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 січня 2021 рокуЛьвівСправа № 813/2975/15 пров. № А/857/3887/20

Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі:

головуючого-судді: Кухтея Р.В.

суддів: Носа С.П., Сеника Р.П.

з участю секретаря судового засідання: Смолинця А.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Львівській області на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 11 лютого 2020 року (ухвалене головуючим-суддею Братичак У.В., час ухвалення судового рішення 16 год 40 хв у м. Львові, час складання повного тексту судового рішення 20 лютого 2020 року) у справі за адміністративним позовом Державного підприємства Львівський бронетанковий завод до Головного управління ДПС у Львівській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

в с т а н о в и в :

У червні 2015 року Державне підприємство Львівський бронетанковий завод (далі - ДП ЛБТЗ , підприємство, позивач) звернулося в суд із адміністративним позовом до ДПІ у Сихівському районі м. Львова Головного управління (далі - ГУ) ДФС у Львівській області, правонаступником якої є ГУ ДПС, в якому просило визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 03.06.2015 за №0000732201, №0000702201, №0000712201, №0000722201.

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 23.02.2016, залишеного без змін постановою Львівського апеляційного адміністративного суду від 23.11.2016 позов було задоволено повністю.

Проте, постановою Верховного Суду від 19.07.2019, вищевказані судові рішення були скасовані, а справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.

Суд касаційної інстанції вказав, що суди попередніх інстанцій не перевірили факт реального руху активів по всім ланцюгам учасників схем, не з`ясували, ким і коли вироблялась придбана позивачем продукція та чи вироблялась взагалі, де зберігалася, яким чином поставлялася. Не встановлено також судами за яких обставин та в який спосіб було налагоджено господарські зв`язки між ДП ЛБТЗ та його задекларованими постачальниками, хто персонально брав у цьому участь, не допитано відповідних осіб як свідків. Не з`ясовано наявність реальної можливості контрагентів позивача поставити спірні товари з урахуванням їх фактичних господарських ресурсів, (наявність основних засобів, відповідних трудових ресурсів), понесення ними витрат, пов`язаних з реальним здійсненням господарської діяльності (на оренду приміщень, оплату комунальних платежів та електроенергії, виплату заробітної плати тощо). При цьому, слід перевірити, якими силами та засобами виконувались спірні поставки , хто виступав їх конкретними виконавцями тощо.

За результатами нового розгляду, рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 11.02.2020 позовні вимоги були задоволені у повному обсязі.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, ГУ ДПС подало апеляційну скаргу, в якій через неправильне застосування норм матеріального права просить його скасувати та прийняти постанову, якою відмовити позивачу у задоволенні позову.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги зазначає, що по контрагенту ПП Технопром до перевірки не надано договорів ТзОВ Нова Пошта про надання послуг та авансових звітів і оплати по платіжних дорученнях, які підтверджували оплату за надані послуги (перевезення), а виписані ТзОВ Нова Пошта експрес-накладні не відповідають даним виписаними видаткових накладних ПП Технопром (кількість місць, фактична вага та дата виписки). Крім того, проведеним аналізом відповідно до даних системи автоматизованого співставлення розшифровок податкових зобов`язань та податкового кредиту з ПДВ у розрізі контрагентів ІС Податковий блок та даних Єдиного реєстру податкових накладних (далі - ЄРПН) не встановлено придбання даної продукції ПП Технопром у контрагентів-постачальників. Також, скаржник покликається на податкову інформацію Індустріальної ОДПІ м. Харкова від 18.02.2015, відповідно до якої не підтверджено факт реального здійснення фінансово-господарських операцій по ПП Технопром з контрагентами-покупцями. Стосовно підприємства громадян Брендоборонмаркет Громадської організації Комітет з питань протидії корупції та організованої злочинності не встановлено придбання продукції у контрагентів-постачальників. Про аналогічні обставини відповідач зазначає стосовно ТзОВ Галкисень , ТзОВ Радіо-електронні компоненти і апаратура , ТзОВ Інвест-Авто 2007 , ТзОВ Тексіка , ТзОВ Омікрон ЕК . Також скаржник звертає увагу на відсутність у позивача у повному обсязі на момент проведення перевірки комплекту перевізних документів (ТТН) залізничного чи автомобільного транспорту та інших документів, що свідчать про транспортування товарно-матеріальних цінностей (далі - ТМЦ) від контрагентів на склад ДП ЛБТЗ . Додатково відповідач звертає увагу на необхідність застосування положень п.44.6 ст.44 Податкового кодексу України (далі - ПК України) при оцінці поданих позивачем доказів, які були відсутні на момент проведення перевірки.

У письмовому відзиві представник позивача просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції від 11.02.2020 без змін.

Заслухавши суддю-доповідача, представника відповідача Квасницю Н.Б., який підтримав апеляційну скаргу, представника позивача Карабаня В.І., який заперечував проти її задоволення, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги в їх сукупності, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін, виходячи з наступного.

З матеріалів справи видно, що у період з 16.04.2015 по 08.05.2015 контролюючим органом було проведено позапланову виїзну документальну перевірку ДП ЛБТЗ з питань своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати в бюджет податку на прибуток та ПДВ при здійсненні взаєморозрахунків з підприємством громадян Брендоборонмаркет Громадської організації Комітет з питань протидії корупції та організованої злочинності (код ЄДРПОУ 38103785) за жовтень 2014 року, ПП Технопром (код ЄДРПОУ 32444732) за жовтень-листопад 2014 року, січень 2015 року, ТзОВ Галкисень (код ЄДРПОУ 32730505) за жовтень 2014 року, ТзОВ Рекома (код ЄДРПОУ 22402549) за листопад 2014 року, січень 2015 року, ТзОВ ТК Експрес маркетинг (код ЄДРПОУ 38977280) за грудень 2014 року, ТзОВ Тексіка (код ЄДРПОУ 32252472) за грудень 2014 року, ТзОВ ОМІКРОН (код ЄДРПОУ 36626862) за грудень 2014 року, ТзОВ ІВЕСТ-АВТО 2007 (код ЄДРПОУ 35354935) за грудень 2014 року, за результатами якого складено акт №514/13-50-22-04/07985602 від 18.05.2015.

Перевіркою встановлено порушення підприємством п.44.1 ст.44, п.138.2 ст.138, п.139.1.9 п.139.1 ст.139 ПК України, в результаті чого занижено податок на прибуток за період з 01.01.2014 по 31.12.2014 на загальну суму 546867,00 грн, в тому числі за ІV квартал 2014 року в сумі 546867,00 грн, п.п.198.1, п.198.3, п.198.6 ст.198, п.200.1, п.200.3, п.200.4 ст.200 ПК України, в результаті чого встановлено завищення залишку від`ємного значення (рядок. 19) на загальну суму 661167,00 грн, в тому числі за січень 2015 року в сумі 661167,00 грн, завищено суму, що підлягає бюджетному відшкодуванню (ряд.23) в сумі 255976,00 грн, в тому числі за жовтень 2014 року в сумі 26161,00 грн, за листопад 2014 року в сумі 229815,00 грн; заниження ПДВ на загальну суму 375320,00 грн, в тому числі за грудень 2014 року в сумі 3753200 грн.

На підставі акта перевірки 03.06.2015 відповідач прийняв податкове повідомлення-рішення №0000702201, яким підприємству було збільшено грошове зобов`язання за платежем податок на прибуток в сумі 820301,00 грн, в тому числі 546867,00 грн за податковими зобов`язаннями та 273434,00 грн за штрафними (фінансовими) санкціями, податкове повідомлення-рішення №0000732201, яким зменшено розмір від`ємного значення суми ПДВ на суму 661167,00 грн, податкове повідомлення-рішення №0000722201, яким зменшено суму бюджетного відшкодування ПДВ на суму 255976,00 грн та застосовано штрафну санкцію в сумі 127988,00 грн, податкове повідомлення-рішення №0000712201, яким збільшено суму грошового зобов`язання з ПДВ на суму 375320,00 грн та застосовано штрафну санкцію в сумі 187660,00 грн.

Вважаючи вищевказані податкові повідомлення-рішення протиправними, ДП ЛБТЗ звернулося в суд із даним адміністративним позовом.

Задовольняючи адміністративний позов, суд першої інстанції дійшов висновку про безпідставність доводів відповідача стосовно недоведеності господарських операцій позивача з контрагентами щодо придбання товарів, оскільки витрати на їх придбання підтверджені первинними документами, правочини позивача не визнані у встановленому законом порядку недійсними та відсутні інших відомостей, які б свідчили про завищення податкового кредиту. Крім того, перевіркою не встановлено та не доведено в суді наявність обвинувального вироку стосовно будь-якої особи підприємств-контрагентів позивача за статтями 205, 212 КК України, який стосувався би спірних господарських взаємовідносин. На виконання вказівок Верховного Суду, викладених у постанові від 19.07.2019, судом першої інстанції були допитані начальник цеху №9 ДП ЛБТЗ ОСОБА_1 , начальник відділу матеріально-технічного постачання ДП ЛБТЗ Ганс О.П., директор ПП Омікрон ЕК (обіймав посаду у період вчинення господарських операцій) ОСОБА_2 та директор ПП Технопром ОСОБА_3 , які підтвердили факт здійснення господарських взаємовідносин позивача з вказаними контрагентами.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, вважає їх вірними та такими, що ґрунтуються на правильному застосуванні норм матеріального права та з дотриманням норм процесуального права, а також при повному, всебічному та об`єктивному з`ясуванні всіх обставин, що мають значення для справи, виходячи з наступного.

Відповідно до частини п`ятої статті 353 КАС України, висновки і мотиви, з яких скасовані рішення, є обов`язковими для суду першої або апеляційної інстанції при новому розгляді справи.

Отже, при новому розгляді цієї справи обов`язковому врахуванню підлягали правові висновки та мотиви, викладені у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 21.08.2018.

Частина друга статті 19 Конституції України зобов`язує органи державної влади та їх посадових осіб діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначення вичерпного переліку податків та зборів, що справляються в Україні, порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства, регулюються ПК України (тут і надалі в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин).

Згідно дефініції, наведеної у п.п.14.1.27 п.14.1 ст. 14 ПК України, витрати - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов`язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

Відповідно до п.п.139.1.9 п.139.1 ст.139 ПК України, не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Згідно дефініції, наведеної у п.п.14.1.181 п.14.1 ст.14 ПК України, податковий кредит це сума, на яку платник ПДВ має право зменшити податкове зобов`язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V Податкового Кодексу.

Пунктом 198.1 статті 198 ПК України передбачено, що право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв`язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Відповідно до п.198.2 ст.198 ПК України, датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше : дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно п.198.3 ст.198 ПК України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг (у разі здійснення контрольованих операцій - не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу) та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п.193.1 ст.193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу, в контексті положень п.198.6 ст.198 ПК України, не відносяться до податкового кредиту.

У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Для цілей оподаткування платники податків, відповідно до п.44.1 ст.44 ПК України, зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Згідно дефініції, наведеної у статті 1 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні №996-XIV від 16.07.1999 (далі - Закон №996-XIV), первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до ч.2 ст.3 Закону №996-XIV, бухгалтерський облік є обов`язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Вимоги до первинних документів, які є підставою для бухгалтерського та податкового обліку встановлені статтею 9 Закону №996-XIV. Згідно з даною нормою, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Необхідність підтвердження господарських операцій первинними документами визначена п.п.1.2 п.1, п.п.2.1 п.2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України №88 від 24.05.1995, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 за №168/704 (далі - Положення №88).

Первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення.

Згідно п.п.2.4 п.2 Положення №88, первинні документи повинні мати такі обов`язкові реквізити : найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата і місце складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий чи електронний підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Відповідно до п.п.2.16 п.2 Положення №88, забороняється приймати до виконання первинні документи на операції що суперечать законодавчим і нормативним актам, встановленому порядку приймання, зберігання і витрачання грошових коштів, товарно-матеріальних цінностей та іншого майна, порушують договірну і фінансову дисципліну, завдають шкоди державі, власникам, іншим юридичним і фізичним особам. Такі документи повинні бути передані головному бухгалтеру підприємства, установи для прийняття рішення.

Таким чином, будь-які документи (у тому числі, договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

З урахуванням вище викладеного, для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені у разі фактичного здійснення господарської операції.

Відповідно до п.138.2 ст.138 ПК України, витрати, які враховуються для визначення об`єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

При цьому, підпунктом 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 ПК України передбачено, що витрати, які не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку, не включаються до складу витрат.

Разом з тим, згідно п.198.3 ст.198 ПК України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з : придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Тобто необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість є факт придбання товарів та послуг з метою їх використання в господарській діяльності.

Таким чином, витрати для цілей визначення об`єкта оподаткування податком на прибуток, а також податковий кредит для цілей визначення об`єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Водночас за відсутності факту придбання товарів чи послуг відповідні суми не можуть включатися до складу витрат для цілей оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з ПДВ навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів або сплати грошових коштів.

Як правильно було встановлено судом першої інстанції та підтримано представником відповідача в суді апеляційної інстанції, позиція податкового органу зводиться до неправомірного формуванні показників податкового обліку за наслідками господарських операцій щодо придбання товарів, зокрема, запчастин і комплектуючих, на підставі договорів з підприємством громадян Брендоборонмаркет ГО Комітет з питань протидії корупції та організованій злочинності , ТзОВ Радіоелектронні компоненти і апаратура , ПП Технопром , ТзОВ Інвест-авто 2007 , ТзОВ Експрес-Маркетинг , ТзОВ Тексіка , ТзОВ Омікрон ЕК та ТзОВ Галкисень .

З матеріалів справи видно, що між ДП ЛБТЗ та ПП Технопром було укладено договір поставки №5 від 06.02.2012 та додаткову угоду до цього договору №1 від 25.12.2012, додаткову угоду №2 від 28.12.2013, додаткову угоду №3 від 30.12.2014 на поставку продукції згідно специфікації №1 на суму 36849,73 грн, специфікації №2 на суму 466154,64 грн, специфікації №3 на суму 908820,54 грн.

Відповідно до п.4.2 вище вказаного договору, сторони погодили місцем поставки товару склад покупця.

Здійснення господарських операцій по вказаному договору підтверджується видатковими накладними від 30.01.2015 за РН-66, РН-65, РН-64, від 27.01.2015 за РН-60, від 23.01.2015 за РН-57, РН-56, від 16.01.2015 за РН-47, від 14.01.2015 за РН-43, РН-42, РН-41, від 13.01.2015 за РН-40, РН-39, РН-38, РН-37, РН-36, від 09.01.2015 за РН-35, РН-34, РН-33, РН-32, РН-31, РН-30, РН-29, РН-28, РН-27, РН-26, РН-25, від 06.01.2015 РН-24, РН-23, РН-22, РН-21, РН-20, РН-19, РН-18, РН-17, РН-16, РН-16, РН-15, РН-14, РН-13, РН-12, РН-11, РН-10, РН-9, РН-8, РН-7, РН-6, РН-5, РН-4, РН-3, РН-2, від 03.10.2014 за РН-348, РН-350, РН-351, РН-382, РН-346, РН-344, РН-354, РН-345, РН-347, РН-357, РН-356, РН-355, РН-357, РН-356, РН-358, РН-349, від 10.12.2014 за РН-370, від 17.10.2014 за РН-379, РН-381, РН-380, отриманими належним чином оформленими податковими накладними №55 від 27.10.2014, №45 від 21.10.2014, №41 від 17.10.2014, №38 від 17.10.2014, №40 від 17.10.2014, №39 від 17.10.2014, №9 від 03.10.2014, №6 від 03.10.2014, №16 від 03.10.2014, №15 від 03.10.2014, №14 від 03.10.2014, №17 від 03.10.2014, №4 від 03.10.2014, №5 від 03.10.2014, №7 від 03.10.2014, №8 від 03.10.2014, №11 від 03.10.2014, №10 від 03.10.2014, №13 від 03.10.2014, №9 від 03.10.2014, №37 від 14.11.2014, №36 від 14.11.2014, №31 від 12.11.2014, №30 від 12.11.2014, №23 від 10.11.2014, №22 від 10.11.2014, №24 від 10.11.2014, №25 від 10.11.2014, №15 від 06.11.2014, №14 від 06.11.2014, №12 від 06.11.2014, №13 від 06.11.2014, №17 від 06.11.2014, №18 від 06.11.2014, №21 від 06.11.2014, №20 від 06.11.2014, №16 від 06.11.2014, №1 від 03.11.2014, №1 від 03.11.2014, №4, від 03.11.2014, №5 від 03.11.2014, №3 від 03.11.2014.

Оплата придбаних ТМЦ згідно вказаного договору, проведена позивачем в безготівковій формі, що підтверджується платіжними дорученнями №51 від 06.01.2015, №49 від 06.01.2015, №2331 від 02.10.2014, №2333 від 02.10.2014, №2335 від 02.10.2014, №2337 від 02.10.2014, №2452 від 08.10.2014, №2454 від 08.10.2014, №2388 від 03.10.2014, №2456 від 09.10.2014, №2458 від 09.10.2014, №2461 від 09.10.2014, №2507 від 10.10.2014, №2510 від 13.10.2014, №2543 від 16.10.2014, №755 від 17.10.2014, №2650 від 23.10.2014, №758 від 23.10.2014, №2697 від 30.10.2014, №782 від 14.11.2014, №31 від 06.01.2015, №29 від 06.01.2015, №33 від 06.01.2015, №35 від 06.01.2015, №37 від 06.01.2015, №39 від 06.01.2015, №41 від 06.01.2015, №43 від 06.01.2015, №45 від 06.01.2015, №47 від 06.01.2015, №49 від 06.01.2015, №51 від 06.01.2015, №31 від 06.01.2015, №82 від 13.01.2015, №84 від 13.01.2015, №161 від 16.01.2015, №163 від 16.01.2015, №165 від 16.01.2015, №167 від 16.01.2015, №169 від 16.01.2015, №171 від 16.01.2015, №173 від 16.01.2015, №192 від 19.01.2015, №196 від 20.01.2015, №353 від 29.01.2015 на підставі рахунків-фактур №СФ-248 від 18.08.2014, №СФ-247 від 18.08.2014, №СФ-151 від 20.08.2014, №СФ-252 від 20.08.2014, №СФ-292 від 18.09.2014, №СФ-295 від 18.09.2014, №СФ-301 від 19.09.2014, №СФ-341 від 17.10.2014, №СФ-320 від 03.10.2014, №СФ-487 від 26.12.2014, №СФ-486 від 26.12.2014, №СФ-485 від 26.12.2014, №СФ-484 від 26.12.2014, №СФ-483 від 26.12.2014, №СФ-482 від 26.12.2014, №СФ-481 від 26.12.2014, №СФ-480 від 26.12.2014, №СФ-479 від 26.12.2014, №СФ-478 від 26.12.2014, №СФ-477 від 26.12.2014, №СФ-471 від 26.12.2014, №СФ-470 від 26.12.2014, №СФ-472 від 26.12.2014, №СФ-474 від 26.12.2014, №СФ-11 від 09.01.2015, №СФ-4 від 05.01.2015, №СФ-10 від 09.01.2015, №СФ-12 від 09.01.2015, №СФ-3 від 05.01.2015, №СФ-2 від 05.01.2015, №СФ-6 від 06.01.2015, №СФ-7 від 06.01.2015, №СФ-20 від 14.01.2015, №СФ-14 від 12.01.2015, №СФ-15 від 12.01.2015, №СФ-19 від 14.01.2015, №СФ-8 від 09.01.2015, №СФ-9 від 09.01.2015, №СФ-13 від 12.01.2015, №СФ-16 від 12.01.2015, №СФ-18 від 12.01.2015, №СФ-17 від 12.01.2015, №СФ-36 від 27.01.2015, №СФ-31 від 23.01.2015,

Доставка товару здійснювалася через ТзОВ Нова Пошта згідно експрес-накладних №59998013216914, №59998013433336, №59000078954657, №59998013642599, які були виписані у жовтні 2014 року, № НОМЕР_1 , № НОМЕР_2 , № НОМЕР_3 , № НОМЕР_4 , № НОМЕР_5 , які були виписані у січні 2015 року та квитанцій про оплату, які знаходяться в матеріалах справи.

Між ТзОВ Інвест-авто 2007 та ДП ЛБТЗ було укладено договір поставки №371 від 19.04.2012 та додаткові угоди №1 від 28.12.2012, №2 від 27.12.2013 на поставку продукції згідно специфікації виробів, що постачаються Постачальником Покупцю, №2 від 14.05.2012, №3 від 19.06.2012, №4 від 18.07.2012, №5 від 12.11.2012, №6 від 20.12.2012, №7 від 21.01.2013, №8 від 21.02.2013, №9 від 07.03.2013, №10 від 14.05.2013, №11 від 14.05.2013, №12 від 25.05.2013, №13 без дати, №14 без дати, №14/1 від 14.06.2013, №15 від 02.09.2013, №16 від 02.09.2013, №17 без дати, №18 від 25.12.2014, №19 без дати, №20 без дати, №21 без дати.

За умовами вищевказаного договору, позивачем отримано обумовлений у специфікаціях товар згідно видаткових накладних №РН-2512/3 від 25.12.2014, №РН-2512/2 від 25.12.2014, №РН-2512/1 від 25.12.2014 та отримано належним чином оформлені податкові накладні №3 від 26.12.2014, №2 від 26.12.2014, №1 від 26.12.2014.

Оплата проведена у безготівковому порядку згідно долучених до справи платіжних доручень №3557 від 25.12.2014 та №3555 від 25.12.2014 на підставі рахунків-фактур №СФ-2512/02 від 25.12.2014, №СФ-2512/01 від 25.12.2014, №СФ-2512/03 від 25.12.2014.

Перевезення придбаного товару здійснювало ТзОВ Транс-Термінал , що підтверджується товарно-транспортною накладною без номеру від 25.12.2014.

Також, між підприємством об`єднання громадян Брендоборонмаркет ГО Комітет з питань протидії корупції та організованій злочинності та ДП ЛБТЗ було укладено договір поставки №71 від 01.11.2012, за умовами якого постачальник зобов`язується систематично поставляти та передавати у власність Покупця запчастини та комплектуючі згідно специфікації №1 від 01.11.2012, з додатковими угодами №1 від 28.12.2013 та №2 від 29.12.2014 та специфікаціями №2 від 06.11.2012, №3 від 06.11.2012, №4 від 01.11.2012, №5 від 06.11.2012, №6 від 06.11.2012, №8 від 06.11.2012, №9 від 06.11.2012.

Відповідно до п.4.2 вказаного договору, сторони погодили місцем поставки товару склад покупця.

За умовами вищевказаного договору, позивачем отримано обумовлений у специфікаціях товар згідно видаткових накладних №691 від 06.10.2014 та №690 від 06.10.2014 та отримано належним чином оформлені податкові накладні №7 від 03.10.2014 та №8 від 03.10.2014.

З ТзОВ Радіоелектронні компоненти і апаратура позивачем було укладено договір №59 від 20.02.2013, №1 від 28.12.2013 та №2 від 30.12.2014 на поставку продукції згідно специфікацій від 31.05.2013 на суму 1358719,20 грн, від 14.06.2013 на суму 515282,40 грн, №3 від 02.04.2015 на суму 172800 грн.

За умовами укладеного договору, позивачем отримано обумовлений у специфікаціях товар згідно видаткових накладних №012001 від 20.01.2015 №110501 від 05.11.2014 та отримано належним чином оформлену податкову накладну №2 від 04.11.2014.

Оплата проведена у безготівковому порядку згідно долучених до справи платіжних доручень №231 від 21.01.2015, №181 від 16.01.2015, від 04.11.2014, №2783, №2781, №2782, №2779, №2780, №2777, №2778 на підставі рахунків-фактур №0822001 від 22.08.2014, №120801 від 08.12.2014, №082607 від 26.08.2014.

Перевезення товару здійснював позивач, що підтверджується подорожніми листами Серії 05-АХХ №226518 від 20.01.2015, Серії 05-АХХ №227523 від 05.11.2014.

Крім того, у ТзОВ Експрес-Маркетинг позивачем було придбано брикетувальний прес згідно видаткової накладної №2 від 01.04.2015 та отримано податкові накладні №4 від 18.12.2014 та №2 від 15.12.2014.

Оплата проведена у безготівковому порядку згідно долучених до справи платіжних доручень №3420 від 18.12.2014 та №3131 від 15.12.2014 згідно рахунку від 15.12.2014, 19.11.2014, 01.04.2015. Перевезення товару здійснювало ТзОВ Форту Транс , що підтверджується ТТН.

У ТзОВ Тексіка позивачем було придбано товар згідно видаткових накладних №11910 від 16.12.2014, №11974 від 17.12.2014, №12054 від 17.12.2014 та отримано належним чином оформлені податкові накладні №673 від 15.12.2014, №724 від 16.12.2014.

Оплата проведена у безготівковому порядку згідно долучених до справи платіжних доручень №3237 від 16.12.2014 та №3157 від 15.12.2014 на підставі рахунків-фактур №58207 від 08.12.2014 та №56787 від 17.11.2014. Доставка товару здійснювалась самостійно згідно подорожніх листів №29211, №227643, №227645.

У ТзОВ Омікрон ЕК позивач придбав товар згідно видаткових накладних №11117 від 26.12.2014, №1275 від 26.12.2014, №11117/2 від 29.12.2014 та отримано належним чином оформлені податкові накладні №39 від 15.12.2014, №63 від 26.12.2014. Оплата проведена у безготівковому порядку згідно долученого до справи платіжного доручення №3162 від 15.12.2014 на підставі рахунку від 28.11.2014.

У ТзОВ Галкисень позивачем придбано товар згідно видаткової накладної №14-10 від 14.10.2014 та отримано належним чином оформлену податкову накладну №9 від 20.10.2014. Оплата проведена у безготівковому порядку згідно долученого до справи платіжного доручення №2506 від 10.10.2014 на підставі рахунку від 08.10.2014. Отримання товарів здійснено уповноваженою особою позивача згідно виданих довіреностей та відображено у документах складського обліку матеріалів, лімітно-забірних картах.

Судом першої інстанції також досліджено докази, які підтверджують використання отриманого ДП ЛБТЗ товару у власній господарській діяльності.

Так, між Міністерством оборони України (замовник) та ДП ЛБТЗ (виконавець) було укладено договір про надання послуг з ремонтування та технічного обслуговування машин і устаткування спеціального призначення за державні кошти №294/14/65 від 08.09.2014, за умовами якого виконавець зобов`язується у 2014 році надати замовникові послуги щодо ремонтування та технічного обслуговування машин і устаткування спеціального призначення (33.12.2) (регламентований ремонт інженерної техніки (ІМР-2) з проведенням ремонту базового шасі) за обсягом, терміном та цінами, які зазначені у Календарному плані надання послуг, що є невід`ємною частиною цього договору, а замовник зобов`язується прийняти та оплатити ці послуги. Крім того, було укладено ряд додаткових угод до вказаного договору, зокрема, №1 від 06.11.2014 та №2 від 26.12.2014.

На підтвердження виконання умов даного договору позивачем долучено до матеріалів справи календарний план надання послуг від 08.09.2014, протокол погодження договірної ціни (вартості) надання послуг від 08.09.2014, від 25.12.2014, акти приймання-передавання виробів, графік фінансування надання послуг, що поставляється за вказаним договором від 08.09.2014.

Також, між Міністерством оборони України (замовник) та ДП ЛБТЗ (виконавець) було укладено договір про закупівлю послуг за державні кошти №294/14/12 від 03.07.2014, за умовами якого виконавець зобов`язується у 2014 році надати послуги замовникові щодо ремонтування та технічного обслуговування машин і устаткування спеціального призначення (33.12.2) (капітальний ремонт бронетанкової техніки БРЕМ-1) за номенклатурою, у кількості, в терміни та за цінами, які зазначені у календарному плані надання послуг, що є невід`ємною частиною цього договору, а замовник зобов`язується прийняти та оплатити ці послуги.

На підтвердження виконання умов даного договору позивачем долучено до матеріалів справи акти приймання-передавання виробів, протоколи про погодження договірної (фактичної) ціни послуг з капітального ремонту, посвідчення, специфікацію.

З урахуванням встановлених судом фактичних обставин справи, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що доводи відповідача щодо недоведеності господарських операцій позивача з його контрагентами стосовно придбання товарів, за умов підтвердження первинними документами витрат на їх придбання, дійсності укладених правочинів та відсутність інших відомостей, які б свідчили про завищення позивачем в цьому випадку податкового кредиту, є безпідставними.

Крім того, на виконання вказівок Верховного Суду, які викладені у постанові від 19.07.2019, судом першої інстанції були допитані в якості свідків ОСОБА_1 та ОСОБА_4 , які працювали у ДП ЛБТЗ , ОСОБА_2 (до 10.07.2019 обіймав посаду директора ПП Омікрон-ЕК ), ОСОБА_3 (директора ПП Технопром ), які підтвердили реальність здійснення господарських операцій між позивачем та його контрагентами.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що наявність або відсутність окремих документів, а так само помилки в їх оформленні не є підставою для висновків про відсутність господарської операції, якщо з інших даних вбачається, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов`язаннях платника податків у зв`язку з його господарською діяльністю мали місце.

Крім того, чинним законодавством України не встановлено обов`язку для позивача здійснювати контроль за веденням господарської діяльності та зобов`язань сплати податку до бюджету контрагентами. Закон не ставить у залежність право позивача на формування податкового кредиту та на бюджетне відшкодування від податкового обліку (стану) інших осіб і фактичної сплати контрагентом податку до бюджету. Питання податкового кредиту та бюджетного відшкодування поширюється тільки на окремо взятого платника податків і не ставить цей факт у залежність від розрахунку з бюджетом третіх осіб.

Згідно інформації з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань підприємство громадян Брендоборонмаркет ГО Комітет з питань протидії корупції та організованій злочинності , ТзОВ Радіоелектронні компоненти і апаратура , ПП Технопром , ТзОВ Інвест-авто 2007 , ТзОВ Експрес-Маркетинг , ТзОВ Тексіка , ТзОВ Омікрон ЕК та ТзОВ Галкисень зареєстровані у встановленому порядку та в момент здійснення господарських операцій були діючими юридичними особами.

Додатково представник позивача щодо витребуваних документів ухвалою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 15.10.2020 пояснив, що вказані документи не можуть бути надані суду, оскільки сплив строк зберігання запитуваних документів, проте, було надано належним чином завірені копії документів, долучених до аналогічної справи №813/5407/15, які підтвердили реальність господарських відносин у спірний період між ДП ЛБТЗ та ПП Технопром .

Оскільки предметом доказування у даній справі є реальність господарських операцій, що є підставою для виникнення права на податковий кредит та/або бюджетне відшкодування і добросовісність дій позивача, яка полягає у відповідності вчинених ним дій господарській меті, а також реальність усіх даних, наведених у документах, що надають право на податковий кредит та/або бюджетне відшкодування, то не можуть бути безумовним свідченням правомірності висновків податкового органу результати зустрічних перевірок контрагентів позивача чи результати автоматизованого співставлення податкових зобов`язань і податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України (інша податкова інформація).

Чинне законодавство України не ставить у залежність виникнення у платника ПДВ права на податковий кредит від дотримання вимог податкового законодавства іншим суб`єктом господарювання, зокрема тим, який не був постачальником товарів (послуг), на вартість яких нарахований ПДВ, що включений платником податку до податкового кредиту.

Так, у постановах Верховного Суду України від 09.09.2008 по справі №21-500во08, від 01.06.2010 по справі №21-573во10 Судова палата в адміністративних справах дійшла висновку, що якщо контрагент не виконав свого зобов`язання щодо сплати податку до бюджету, то це спричиняє відповідальність та негативні наслідки саме для цієї особи. Зазначені обставини не є підставою для позбавлення платника податку права на відшкодування ПДВ у випадку, коли останній виконав усі передбачені законом умови стосовно отримання такого відшкодування та має необхідні документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

Крім того, згідно з практикою Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) у справі БУЛВЕС АД проти Болгарії (заява № 3991/03) Суд у своєму рішенні від 22.01.2009 зазначив, що платник податку не повинен нести наслідків невиконання постачальником його зобов`язань зі сплати податку і в результаті сплачувати ПДВ вдруге, а також сплачувати пеню. На думку Суду, такі вимоги стали надмірним тягарем для платника податку, що порушило справедливий баланс, який повинен підтримуватися між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту права власності.

Вказана правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 31.01.2011 по справі №21-47а10.

Щодо відсутності ТТН у ДП ЛБТЗ , колегія судів зазначає наступне.

Відповідно до розділу 1 Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених наказом Міністерства транспорту України №363 від 14.10.1997, ТТН - комплект юридичних документів, на підставі яких здійснюють облік, приймання, передавання, перевезення, здавання вантажу та взаємні розрахунки між учасниками транспортного процесу, а ТТН - єдиний для всіх учасників транспортного процесу юридичний документ, що призначений для списання ТМЦ, обліку на шляху їх переміщення, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, а також для розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи.

Згідно п.п.11.1, 11.3, 11.4, 11.5, 11.7 цих Правил, основними документами на перевезення вантажів є ТТН та дорожні листи вантажного автомобіля. Дорожній лист вантажного автомобіля є документом, без якого перевезення вантажів не допускається. Оформлення перевезень вантажів ТТН здійснюється незалежно від умов оплати за роботу автомобіля. ТТН на перевезення вантажів автомобільним транспортом Замовник (вантажовідправник) повинен виписувати в кількості не менше чотирьох екземплярів. Після прийняття вантажу згідно з ТТН водій (експедитор) підписує всі її екземпляри. Перший екземпляр ТТН залишається у Замовника (вантажовідправника), другий - передається водієм (експедитором) вантажоодержувачу, третій і четвертий екземпляри, засвідчені підписом вантажоодержувача (у разі потреби й печаткою або штампом), передається Перевізнику.

Разом з тим, вказані правила перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні не встановлюють правил податкового обліку, а лише встановлюють права, обов`язки та відповідальність власників автомобільного транспорту (перевізників). При цьому, документи обумовлені вказаними правилами, зокрема, ТТН та подорожній лист, не є документами первинного бухгалтерського обліку, що підтверджують обставини придбання та продажу ТМЦ.

Крім того, чинним законодавством України не встановлено обов`язку суб`єкта господарювання, а також права здійснювати перевірку справжності наданих контрагентами документів при укладенні договорів.

Щодо інших доводів апелянта суд зазначає наступне.

Відповідно до п.30 рішення ЄСПЛ у справі Hirvisaari v. Finland від 27.09.2001, рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя.

Разом з тим, згідно п.29 рішення ЄСПЛ у справі Ruiz Torija v. Spain від 09.12.1994, статтю 6 не можна розуміти як таку, що вимагає пояснень детальної відповіді на кожний аргумент сторін. Відповідно, питання, чи дотримався суд свого обов`язку обґрунтовувати рішення може розглядатися лише в світлі обставин кожної справи.

Пунктом 41 висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень визначено, що обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Стосовно доводів контролюючого органу про те, що проведеним аналізом відповідно до даних автоматизованого співставлення розшифровок податкових зобов`язань та податкового кредиту з ПДВ в розрізі контрагентів ІС Податковий Блок та даних Єдиного реєстру податкових накладних не встановлено придбання реалізованої позивачу продукції ПП Технопром , Підприємство громадян Брендоборонмаркет ГО Комітет з питань протидії корупції та організованій злочинності , ТзОВ Галкисень , ТзОВ Радіоелектронні компоненти і апаратура , ТзОВ Інвест-Авто 2007 , ТзОВ Тексіка та ТзОВ ОМІКРОН ЕК в контрагентів-постачальників (відбулося розірвання ланцюга постачання товарів), колегія суддів, беручи до уваги наведене вище рішення ЄСПЛ від 22.01.2009 БУЛВЕС АД проти Болгарії (заява № 3991/03), вважає такі необґрунтованими.

Відтак, висновки контролюючого органу про порушення позивачем норм податкового законодавства, викладені в акті перевірки, які мали наслідком прийняття оспорюваних податкових повідомлень-рішень, не знайшли свого підтвердження матеріалами справи, є безпідставними та необґрунтованими, що має наслідком визнання їх протиправним та скасування.

Згідно ст.316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Таким чином, колегія суддів приходить до висновку, що оскаржуване рішення ухвалене відповідно до норм матеріального та процесуального права, а висновки суду першої інстанції ґрунтується на всебічному, повному та об`єктивному з`ясуванні всіх обставин, що мають значення для справи, які не спростовані доводами апеляційної скарги, у зв`язку з чим відсутні підстави для її задоволення.

Керуючись ст.ст. 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, суд,

п о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Львівській області залишити без задоволення, а рішення Львівського окружного адміністративного суду від 11 лютого 2020 року по справі №813/2975/15 - без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку, виключно у випадках, передбачених ч.4 ст.328 КАС України, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуючий суддя Р. В. Кухтей судді С. П. Нос Р. П. Сеник Повне судове рішення складено 02.02.2021.