Ухвала

від 29.01.2021 по справі 440/1770/20

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

29 січня 2021 року

Київ

справа №440/1770/20

адміністративне провадження №К/9901/1894/21

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача Берназюка Я.О., суддів Желєзного І.В. та Коваленко Н.В., перевіривши касаційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області

на постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 19 листопада 2020 року

за позовом ОСОБА_1

до Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області

про визнання неправомірним рішення та зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

Касаційна скарга Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області (далі також - скаржник), надіслана на адресу Верховного Суду 16 січня 2021 року, не відповідає вимогам частини четвертої статті 330 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), а саме до касаційної скарги не додано документ про сплату судового збору.

Натомість скаржником у касаційній скарзі заявлено клопотання про відстрочення сплати судового збору за подання касаційної скарги у даній справі, яке обґрунтовано відсутністю коштів для його сплати. Будь-яких доказів на підтвердження вказаних обставин до касаційної скарги скаржником не додано.

При розгляді та вирішенні клопотання скаржника про відстрочення сплати судового збору суд враховує наступне.

У відповідності до частини четвертої статті 330 КАС України до касаційної скарги додається, зокрема, документ про сплату судового збору.

Частиною другою статті 132 КАС України передбачено, що розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

Умови, за яких суд може, зокрема, відстрочити сплату судового збору та перелік суб`єктів, до яких таке відстрочення застосовується, обумовлено статтею 8 Закону України "Про судовий збір". Таким чином, підстави наведені у клопотанні скаржника, не передбачені Законом України "Про судовий збір" як підстави для відстрочення сплати судового збору.

Відповідно до статей 1 та 2 Закону України "Про судовий збір" судовий збір - збір, що справляється на всій території України за подання заяв, скарг до суду, за видачу судами документів, а також у разі ухвалення окремих судових рішень, передбачених цим Законом; судовий збір включається до складу судових витрат; платники судового збору - це громадяни України, іноземці, особи без громадянства, підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні) та фізичні особи - підприємці, які звертаються до суду чи стосовно яких ухвалене судове рішення.

Таким чином, судові витрати - це передбачені законом витрати (грошові кошти) сторін, інших осіб, які беруть участь у справі, понесені ними у зв`язку з її розглядом та вирішенням, а у випадках їх звільнення від сплати - це витрати держави, які вона несе у зв`язку з вирішенням конкретної справи.

Суд також виходить з того, саме на заявника покладається обов`язок щодо доведення фактів відповідно до його прохання про звільнення (відстрочення, розстрочення) від сплати судового збору; обов`язок сплатити судові збори, встановлений відповідно до закону, має законну мету, а тому, за загальним правилом, не визнається судом непропорційним чи накладеним свавільно; застосовані згідно із законом процесуальні обмеження у формі обов`язку сплатити судовий збір, за загальним правилом, не зменшують для заявника можливості доступу до суду та не ускладнюють йому цей доступ таким чином і такою мірою, щоб завдати шкоди самій суті цього права.

При прийнятті таких висновків суд враховує положення пункту 1 частини другої статті 129 Конституції України, згідно з яким однією із основних засад судочинства визначено рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом. У зв`язку із цим обставини, пов`язані з небажанням сторони сплатити судовий збір, у тому числі, обставини, пов`язані з фінансуванням суб`єкта владних повноважень з Державного бюджету України та відсутністю у ньому коштів, призначених для сплати судового збору, не можуть вважатися достатньою підставою для звільнення (відстрочення, розстрочення) від такої сплати.

З урахуванням вищенаведеного, колегія суддів дійшла висновку про неможливість задоволення клопотання скаржника про відстрочення сплати судового збору.

Частиною першою статті 4 Закону України "Про судовий збір" встановлено, що судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Відповідно до підпункту 3 пункту 3 частини другої статті 4 Закону України "Про судовий збір" (в редакції, чинній на момент звернення з касаційною скаргою) за подання до адміністративного суду касаційної скарги на рішення суду сума судового збору становить 200 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви, але не більше 20 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

За змістом підпункту 1 пункту 3 частини другої статті 4 Закону України "Про судовий збір" (в редакції, чинній на момент звернення з позовом до суду) ставка судового збору за подання адміністративного позову немайнового характеру, який подано фізичною особою, становить 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Статтею 7 Закону України "Про державний бюджет на 2020 рік" установлено у 2020 році прожитковий мінімум працездатних осіб з 1 січня 2020 року - 2102,00 грн.

Як вбачається з оскаржуваного судового рішення, у цій справі позов містить одну вимогу немайнового характеру.

Таким чином, сума судового збору, що підлягає сплаті за звернення з цією касаційною скаргою, складає 1681,60 грн (2102,00грн.х0,4х200%).

Крім того, оскаржувана постанова Другого апеляційного адміністративного суду ухвалена 19 листопада 2020 року, а з касаційною скаргою скаржник звернувся 16 січня 2021 року, тобто з пропуском строку на касаційне оскарження.

Однак, у касаційній скарзі скаржником заявлено клопотання про поновлення строку на касаційне оскарження, яке обґрунтовано тим, що суд апеляційної інстанції копію оскаржуваної постанови на його адресу не надсилав, скаржник отримав її 24 грудня 2020 року у відповідь на запит до суду першої інстанції, на підтвердження чого надав копію супровідного листа Полтавського окружного адміністративного суду від 22 грудня 2020 року № 440/1770/20/43509/20 з відміткою вхідної кореспонденції від 24 грудня 2020 року № 11386/7.

При розгляді клопотання скаржника про поновлення строку на касаційне оскарження суд враховує наступне.

Відповідно до статті 329 КАС України касаційна скарга на судове рішення подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне судове рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на касаційне оскарження, якщо касаційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому такого судового рішення.

Строк на подання касаційної скарги також може бути поновлений у разі його пропуску з інших поважних причин, крім випадків, визначених частиною п`ятою статті 333 цього Кодексу.

Відповідно до частини першої статті 121 КАС України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.

Крім того, відповідно до пункту 3 Розділу VI "Прикінцеві положення" КАС України, в редакції Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо перебігу процесуальних строків під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)" від 18 червня 2020 № 731-ІХ під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), суд за заявою учасників справи та осіб, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки (у разі наявності у них права на вчинення відповідних процесуальних дій, передбачених цим Кодексом), поновлює процесуальні строки, встановлені нормами цього Кодексу, якщо визнає причини їх пропуску поважними і такими, що зумовлені обмеженнями, впровадженими у зв`язку з карантином. Суд може поновити відповідний строк як до, так і після його закінчення.

Згідно частин п`ятої, шостої, сьомої статті 251 КАС України учасникам справи, які не були присутні в судовому засіданні, або якщо судове рішення було ухвалено в порядку письмового провадження, копія судового рішення надсилається протягом двох днів із дня його складення у повному обсязі в електронній формі у порядку, визначеному законом, - у випадку наявності у особи офіційної електронної адреси, або рекомендованим листом з повідомленням про вручення - якщо така адреса відсутня. Днем вручення судового рішення є: 1) день вручення судового рішення під розписку; 2) день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення на офіційну електронну адресу особи; 3) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення; 4) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду; 5) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, що зареєстровані у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси. Якщо копію судового рішення вручено представникові, вважається, що його вручено й особі, яку він представляє.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу (частина перша статті 77 КАС України).

Враховуючи викладене, пропущений строк касаційного оскарження може бути поновлений судом, якщо за результатами оцінки та перевірки наведених заявником у відповідній заяві підстав пропуску такого строку, суд дійде висновку про їх поважність.

Для здійснення судом належної оцінки та перевірки доводів, наведених заявником в обґрунтування поважності підстав пропуску строку касаційного оскарження, такі доводи повинні бути підтверджені відповідними письмовими документами або іншими доказами, з яких достовірно вбачається існування обставин, зазначених у заяві про поновлення строку.

Так, в долученій скаржником копії супровідного листа Полтавського окружного адміністративного суду від 22 грудня 2020 року № 440/1770/20/43509/20 зазначено про надіслання скаржнику копії оскаржуваного судового рішення. Однак, вказаний лист не містить інформації про направлення такого рішення скаржнику на його запит у зв`язку з ненадсиланням судом апеляційної інстанції.

Зазначені скаржником у касаційній скарзі обставини щодо ненадсилання оскаржуваного рішення та додані докази у своїй сукупності не свідчать про ненаправлення йому судом апеляційної інстанції оскаржуваного судового рішення, оскільки обов`язок такого направлення/вручення встановлено процесуальним законом (стаття 251 КАС України), а скаржником не надано належних та достатніх доказів свого твердження, якими, на переконання касаційного суду можуть бути, зокрема, письмові відповіді (довідки) суду, у провадженні або на зберіганні в якого знаходиться справа, про наявність/відсутність в матеріалах справи супровідного листа про направлення відповідного судового рішення; повідомлення про доставлення/недоставлення судового рішення на офіційну електронну адресу особи; повідомлення про вручення/невручення поштового відправлення з таким рішенням; розписки про отримання судового рішення; копії опису документів, що містяться в матеріалах справи, тощо.

Відтак, наведені скаржником у касаційній скарзі підстави поновлення строку на касаційне оскарження не можуть бути визнані поважними, оскільки, поважними причинами визнаються лише такі обставини, які є об`єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, що оскаржує судове рішення та пов`язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій, що підтверджені належними доказами.

Крім того, постанова Другого апеляційного адміністративного суду від 19 листопада 2020 року оприлюднена в Єдиному державному реєстрі судових рішень 23 листопада 2020 року.

Також, суд вважає за необхідне зазначити, що відповідно до пунктів 3, 5 частини другої статті 330 КАС України у касаційній скарзі зазначаються судові рішення, що оскаржуються; вимоги особи, що подає касаційну скаргу, до суду касаційної інстанції.

Згідно зі статтею 349 КАС України суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право: 1) залишити судові рішення судів першої та (або) апеляційної інстанцій без змін, а скаргу без задоволення; 2) скасувати судові рішення судів першої та (або) апеляційної інстанцій повністю або частково і передати справу повністю або частково на новий розгляд, зокрема за встановленою підсудністю або для продовження розгляду; 3) скасувати судові рішення судів першої та (або) апеляційної інстанцій повністю або частково і ухвалити нове рішення у відповідній частині або змінити рішення, не передаючи справи на новий розгляд; 4) скасувати постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково і залишити в силі рішення суду першої інстанції у відповідній частині; 5) скасувати судові рішення судів першої та (або) апеляційної інстанцій повністю або частково і закрити провадження у справі чи залишити позов без розгляду у відповідній частині; 6) у визначених цим Кодексом випадках визнати нечинними судові рішення судів першої та (або) апеляційної інстанцій повністю або частково і закрити провадження у справі у відповідній частині; 7) у визначених цим Кодексом випадках скасувати свою постанову (повністю або частково) і прийняти одне з рішень, визначених пунктами 1-6 частини першої цієї статті.

Відповідно до частини першої статті 328 КАС України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених цим Кодексом.

Згідно з частиною першою статті 375 КАС України суд касаційної інстанції за заявою учасника справи або за своєю ініціативою може зупинити виконання оскаржуваного судового рішення або зупинити його дію (якщо рішення не передбачає примусового виконання) до закінчення його перегляду в касаційному порядку.

Як вбачається з прохальної частини касаційної скарги, скаржник просить суд касаційної інстанції скасувати постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 19 листопада 2020 року, справу направити на новий розгляд до суду другої інстанції, зупинити дію рішення від 24 квітня 2020 року у справі № 440/1770/20.

Так, рішенням від 24 квітня 2020 року у справі № 440/1770/20 (дію якого просить зупинити скаржник) є рішення Полтавського окружного адміністративного суду, яке було переглянуто в апеляційному порядку Другим апеляційним адміністративним судом та постановою від 19 листопада 2020 року залишено без змін.

При цьому скаржник не оскаржує рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 24 квітня 2020 року (не ставить вимог про його перегляд чи скасування у прохальній частині касаційної скарги). Хоча зі змісту статті 375 КАС України вбачається, що можливим є зупинення виконання/дії лише оскаржуваного судового рішення.

Відтак, касаційна скарга скаржника не відповідає вимогам статті 330 КАС України в частині сформульованих вимог до суду касаційної інстанції.

Згідно з частиною другою статті 44 КАС України учасники справи зобов`язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами і неухильно виконувати процесуальні обов`язки.

Відповідно до частини другої статті 332 КАС України до касаційної скарги, яка не оформлена відповідно до вимог, встановлених статтею 330 цього Кодексу, застосовуються положення статті 169 цього Кодексу, а саме така касаційна скарга залишається без руху.

Згідно з частиною третьою статті 332 КАС України касаційна скарга залишається без руху у випадку, якщо вона подана після закінчення строків, установлених статтею 329 цього Кодексу, і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані неповажними. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали про залишення касаційної скарги без руху особа має право звернутися до суду касаційної інстанції із заявою про поновлення строків або вказати інші підстави для поновлення строку.

Виходячи з наведеного, касаційну скаргу слід залишити без руху та надати скаржнику строк для усунення згаданих вище недоліків шляхом направлення на адресу суду заяви про поновлення строку на касаційне оскарження із зазначенням інших обставин, які б обґрунтовували поважність пропуску строку, та відповідних доказів на підтвердження вказаних обставин; касаційної скарги з уточненням вимог до суду касаційної інстанції, викладених з урахуванням положень статей 328, 349, 375 КАС України, відповідно до кількості учасників справи; документа про сплату судового збору в розмірі 1681,60 грн., який підлягає зарахуванню за такими реквізитами: отримувач коштів: ГУК у м. Києві/Печерс. р-н/22030102; код отримувача (код за ЄДРПОУ): 37993783; банк отримувача: Казначейство України (ЕАП); номер рахунку отримувача (стандарт IBAN): UA288999980313151207000026007; код класифікації доходів бюджету: 22030102; найменування податку, збору, платежу: судовий збір (Верховний Суд, 055); призначення платежу: *;101;

---

(код клієнта за ЄДРПОУ для юридичних осіб (доповнюється зліва нулями до восьми цифр, якщо значущих цифр менше 8), реєстраційний номер облікової картки платника податків - фізичної особи (завжди має 10 цифр) або серія та номер паспорта громадянина України, в разі якщо платник через свої релігійні переконання відмовився від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та має відповідну відмітку у паспорті); судовий збір, за позовом

---

(ПІБ чи назва установи, організації позивача), ВЕРХОВНИЙ СУД (назва відповідного касаційного суду, де розглядається справа, або Велика Палата Верховного Суду), номер справи, у якій сплачується судовий збір.

У випадку неусунення недоліків в частині сплати судового збору та надання уточненої касаційної скарги остання буде повернута скаржнику відповідно до пункту 1 частини четвертої статті 169 та частини другої статті 332 КАС України.

Неусунення недоліків касаційної скарги в частині надання заяви про поновлення строку на касаційне оскарження з належними доказами є підставою для відмови у відкритті касаційного провадження (пункт 4 частини першої статті 333 КАС України).

Крім того, суд вважає за необхідне зазначити, що згідно пункту 2 частини п`ятої статті 328 КАС України судові рішення у справах незначної складності не підлягають касаційному оскарженню.

Керуючись статтями 121, 132, 169, 248, 329, 330, 332, 355, 359 КАС України, суд

УХВАЛИВ:

1. Відмовити Головному управлінню Пенсійного фонду України в Полтавській області у задоволенні клопотання про відстрочення сплати судового збору за подання касаційної скарги до ухвалення судового рішення у справі № 440/1770/20.

2. Визнати неповажними підстави пропуску строку на касаційне оскарження постанови Другого апеляційного адміністративного суду від 19 листопада 2020 року, викладені у касаційній скарзі Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області.

3. Залишити касаційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області на постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 19 листопада 2020 року за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області про визнання неправомірним рішення та зобов`язання вчинити певні дії без руху та надати строк для усунення недоліків 10 днів з моменту вручення даної ухвали.

4. Роз`яснити, що відповідно до пункту 3 Розділу VI "Прикінцеві положення" КАС України, в редакції Закону України від 18 червня 2020 №731-ІХ, під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), суд за заявою особи продовжує процесуальний строк, встановлений судом, якщо неможливість вчинення відповідної процесуальної дії у визначений строк зумовлена обмеженнями, впровадженими у зв`язку з карантином.

5. Надіслати Головному управлінню Пенсійного фонду України в Полтавській області копію ухвали про залишення касаційної скарги без руху.

6. Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Судді Я.О. Берназюк

І.В. Желєзний

Н.В. Коваленко