Постанова

від 28.01.2021 по справі 618/159/19

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 січня 2021 року

м. Харків

справа № 618/159/19

Провадження №22-ц/818/361/21

Харківський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого - Тичковою О.Ю.,

суддів - Маміної О.В., Пилипчук Н.П.,

за участю секретаря судового засідання Супрун Я.С.,

сторони справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - Приватне підприємство сільськогосподарська виробнича фірма АГРО ,

інші учасники справи:

третя особа - Дворічанська районна державна адміністрація Харківської області,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Харкові апеляційну скаргу Приватного підприємства сільськогосподарської виробничої фірми АГРО на рішення Дворічанського районного суду Харківської області від 16 березня 2020 року, ухвалене у складі судді Гніздилова Ю.М., -

у с т а н о в и в:

У лютому 2019 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовною заявою про визнання договору оренди земельної ділянки недійсним, в якій просила визнати недійсним договір оренди № 90 від 15 січня 2014 року земельної ділянки для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, площею 5,1117 га, кадастровий номер 6321882500:04:000:0112, укладений між приватним підприємством сільськогосподарською виробничою фірмою АГРО та ОСОБА_2 . Витребувати з користування у приватного підприємства сільськогосподарської виробничої фірми АГРО земельну ділянку площею 5,1117 га, кадастровий номер 6321882500:04:000:0112, на користь ОСОБА_1 .

В обґрунтування своїх вимог зазначила, що під час укладення договору оренди їй стало відомо, що існує вже зареєстрований договір оренди земельної ділянки № 90 від 15 січня 2014 року з приватним підприємством сільськогосподарською виробничою фірмою АГРО (надалі ППСВФ АГРО ). Вказала, що вона успадкувала після смерті батька ОСОБА_2 земельну ділянку для ведення товарного сільськогосподарського виробництва площею 5,1117 га, кадастровий номер 6321882500:04:000:0112, що підтверджується свідоцтвом про право на спадщину за законом. За життя ОСОБА_2 договір № 90 від 15 січня 2014 року з ППСВФ АГРО не укладав та не підписував, його волевиявлення на укладення цього договору відсутнє.

Рішенням Дворічанського районного суду Харківської області від 16 березня 2020 року позовну заяву ОСОБА_1 задоволено. Визнано недійсним договір оренди землі № 90 від 15 січня 2014 року, укладений між ОСОБА_2 та ППСВФ АГРО , відносно земельної ділянки сільськогосподарського призначення площею 5,1117 га, яка розташована на території Кутьківської сільської ради Дворічанського району Харківської області, кадастровий номер 6321882500:04:000:0112. Зобов`язано ППСВФ АГРО повернути ОСОБА_1 земельну ділянку площею 5,1117 га, кадастровий номер 6321882500:04:000:0117. Стягнуто з ППСВФ АГРО на користь ОСОБА_1 суму сплаченого судового збору у розмірі 1536 грн 80 коп. та суму витрат, пов`язаних із проведенням судово-технічної експертизи документів у розмірі 9 420 грн.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що волевиявлення є важливим чинником, без якого неможливе вчинення правочину, що узгоджується зі свободою договору. Своє волевиявлення на укладення договору учасник правочину виявляє в момент досягнення згоди з усіх істотних умов, складання та скріплення підписом письмового документу, в якому фіксуються права та обов`язки сторін. Підписи сторін є обов`язковим реквізитом договору, укладеного в письмовій формі, який відображає волевиявлення сторін на укладення такого договору. Дійшовши згоди щодо усіх істотних умов договору оренди землі, сторони договору складають і підписують відповідний письмовий документ, надаючи згоду встановленої форми.

Оскільки спірний договір оренди землі є підробленим, це свідчить про відсутність волевиявлення орендодавця на укладання з відповідачем спірного договору оренди, що суперечить ч.3 ст.203 ЦК України.

Позивач зазначає підставою визнання вказаного договору недійсним відсутність волевиявлення ОСОБА_2 , оскільки відповідач самовільно змінив його умови, та замінив першу сторінку договору, яка початково містила інший зміст. Вказана обставина підтверджується висновком судово-технічної експертизи документів № 10322/13/14 від 11 січня 2020 року, в якій зазначено, що тексти на першому та другому аркушах договору надруковані у різний час, у наданому на дослідження договорі перший аркуш піддавався заміні. На час розгляду справи встановити, який вигляд мав перший аркуш до його заміни, на момент підписання сторонами договору оренди земельної ділянки, не представляється можливим, оскільки жодна із сторін до суду його не надала.

Суд прийшов до висновку про відсутність вільного волевиявлення ОСОБА_2 на укладення спірного договору на вказаних у ньому умовах, оскільки була здійснена підміна першої сторінки договору.

Також, суд вважає, що заміна частини тексту договору без взаємної згоди сторін, вказує на порушення права позивача щодо вільного визначення умов договору і тим самим ставить під сумнів той факт, що волевиявлення ОСОБА_2 при укладенні договору було вільним і відповідало її внутрішній волі.

В апеляційній скарзі ПП СВФ "Агро", посилаючись на невідповідність висновків суду обставинам справ, порушення норм матеріального та процесуального права, недоведеність обставин, що мають значення для справи, просить рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволені позовних вимог.

Апеляційна скарга мотивована тим, що договір оренди виконується обома сторонами вже понад 4 роки, відповідач сплачує орендну плату, а позивач її приймає. ОСОБА_1 була обізнана про договір оренди, оскільки орендну плату за земельний пай за 2015 рік було перераховано на банківську картку ОСОБА_1 . Також зазначає, що висновком експерта за результатами проведення судової технічної експертизи документів не встановлено, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2 не підписували договір оренди земельної ділянки. По справі встановлено, що ОСОБА_2 сам підписав договір оренди. Судом було призначено лише судову технічну експертизу, а почеркознавчу експертизу по позовній вимозі ОСОБА_1 про те, що ОСОБА_3 не підписував договір оренди, не було призначено. Також вказує, що не доведено, що саме було змінено в договорі оренди. Крім того посилається на те, що сплили строки позовної давності звернення ОСОБА_1 до суду, оскільки строк позовної давності почав свій перебіг з 2014 року.

Відзиву на апеляційну скаргу не надійшло.

Відповідно до вимог ст.367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, лише якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього.

Заслухавши доповідь судді, обговоривши доводи апеляційної скарги та дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а рішення суду скасуванню з наступних підстав.

За правилом ч.1 ст.263 ЦПК судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Оскаржуване рішення не відповідає вказаним вимогам.

Статтею 215 Цивільного кодексу України закріплено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу .

Загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, визначені у статті 203 Цивільного Кодексу України , зокрема, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має вчинятися у формі, встановленій законом; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Судом першої інстанції встановлено, що згідно з договором оренди землі № 90 від 15 січня 2014 року орендодавець ОСОБА_2 , з одного боку, та орендар ППСФВ АГРО , в особі генерального директора Паталаха М.Д., з іншого, уклали договір відповідно до якого орендодавець надає, а орендар приймає в строкове платне користування земельну ділянку сільськогосподарського призначення площею 5,1117 га, у тому числі рілля 5,1117 га, кадастровий №6321882500:04:000:0112, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка знаходиться на території Кутьківської сільської ради Дворічанського району Харківської області (а.с. 50-51).

Відповідно до акта прийому передачі земельної ділянки від 15 січня 2014 року, цього числа встановлено межі та передано в оренду земельну ділянку загальною площею 5,1117 га, з них орні 5,1117 га, кадастровий №6321882500:04:000:0111, яка належить ОСОБА_2 згідно державного акту на право власності на земельну ділянку ЯЕ 484363, земельна ділянка розташована на території Кутьківської сільської ради, колишнє КСП "Хвиля революції" має 5 поворотних точки. Земельна ділянка передається в такому якісному стані придатна для сільськогосподарського використання (а.с. 56).

Згідно з актом визначення меж земельної ділянки в натурі від 15 січня 2014 року, орендодавець ОСОБА_2 , власник земельної ділянки № НОМЕР_1 (рілля) за державним актом ЯЕ 484363, з одного боку, та орендар ППСВФ "АГРО", в особі генерального директора Роздимахи М.А., з другого боку, склали акт про визначення меж вказаних земельних ділянок площею 5,1117 га, у тому числі ріллі 5,1117 га в натурі із земель власності, яка розташована на території Кутьківської сільської ради (а.с. 55).

Як убачається із довідок щодо нарахування та виплати орендної плати по договору оренди землі № 7 від 21 лютого 2020 року, у період з 2014 року до 2015 року ОСОБА_2 , а у період з 2016 року до 2018 року ОСОБА_1 виплачувалась орендна плата у натуральній та грошовій формах у повному обсязі (а.с. 36, 106).

Також, згідно відомостей ППСВФ АГРО ОСОБА_1 отримала в рахунок оплати за оренду земельних паїв: за жовтень 2016 року - олію на суму 99,00 грн, 10 кг гречки; за листопад 2016 року - 653 кг озимої пшениці на суму 1959,00 грн; квітень 2016 року - 5 л олії соняшникової на суму 150,00 грн, 1 кг гречки на суму 36,00 грн, 4 кг макаронів на суму 150,00 грн; 4 кг макаронів на суму 150,00 грн (а. с. 107-116).

Відповідно до платіжних доручень ППСВФ АГРО перерахувало грошові кошти ОСОБА_1 : № 4942 від 07 вересня 2016 року - 4 600,00 грн; № 7025 від 12 грудня 2016 року - 43,75; № 4517 від 29 жовтня 2019 року - 2710,49 грн; № 3152 від 15 серпня 2018 року - 10 363,01 грн; № 10986 від 09 квітня 2015 року - 5600,00 грн; № 4268 від 31 серпня 2017 року - 6000,00 грн (а.с. 117-129).

У висновку судово-технічної експертизи документів № 10322/13/14 від 11 січня 2020 року за цивільною справою №618/159/19 встановлено, що друковані тексти на першому та другому аркушах наданого на дослідження договору оренди землі № 90 від 15 січня 2014 року, укладеному між ОСОБА_2 та ПП СВФ Агро , виконані на різних пристроях, а саме, текст на першого аркуша виконано за допомогою електрофотографічного друкуючого пристрою у режимі принтера, текст на сторінках другого аркуша є копією, виконано за допомогою електрофотографічного аналогового копіювального апарата. Тексти на першому та другому аркушах договору надруковані у різний час. В наданому на дослідження договорі проводилася заміна першого аркуша (а.с.79-87).

Суд першої інстанції вважав встановленим підміну першої сторінки договору, в якому містяться не тільки істотні умови договору оренди землі, якими відповідно до ст.15 Закону України "Про оренду землі" є: об`єкт оренди (кадастровий номер, місце розташування та розмір земельної ділянки), строк дії договору оренди, а також орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, способу та умов розрахунків, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату, а й дата його складання.

Враховуючи, що спірний договір оренди землі піддавався зміні і на даний час неможливо встановити, які саме початкові умови він містив, суд прийшов до висновку, що підпис ОСОБА_2 в договорі на підтвердження погодження сторонами його умов не може свідчити, що його волевиявлення було вільним і відповідало його внутрішній волі.

З цих підстав суд першої інстанції вказав, що згідно згаданого висновку судової експертизи спірний договір оренди землі є підробленим, а заміна частини тексту договору без взаємної згоди сторін вказує на порушення права позивача щодо вільного визначення умов договору.

На час розгляду справи суд внаслідок цього порушення не зміг встановити, який вигляд мав перший аркуш до його заміни, на момент підписання сторонами договору оренди земельної ділянки, жодна із сторін до суду його не надала.

Суд дійшов висновку про відсутність волевиявлення орендодавця на укладання з відповідачем спірного договору оренди, що суперечить ч.3 ст.203 ЦК України .

Суд першої інстанції при ухваленні рішення також врахував правовий висновок, викладений в постанові Верховного Суду від 03 квітня 2019 року (справа № 479/1049/16-ц, провадження № 61-43242св18), де зазначено, що установивши під час розгляду справи факт відсутності волевиявлення орендодавця на укладення спірного договору оренди землі на умовах, що в ньому викладені, суди попередніх інстанцій дійшли обґрунтованого висновку про задоволення позову та визнання такого договору недійсним на підставі ст.ст. 203 , 215 ЦК України та застосування наслідків його недійсності.

Суд вважав доведеним розмір судових витрат, оскільки відповідно до рахунку № 1047 від 21 травня 2019 року вартість експертизи без ПДВ № 10322 у відношенні ОСОБА_1 /ПП СВФ "АГРО" становить 9 420,00 грн (а.с.77).

Суд апеляційної інстанції не погоджується з такими висновками суду першої інстанції.

Відповідно до ст.12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Перелік доказів визначено у ст.76 ЦПК України . Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Про вимоги щодо належності, допустимості, достовірності, достатності доказів вказано у ст.ст.77-80 ЦПК України .

У ч.1 ст.81 ЦПК України визначено про те, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно ст.89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Частиною 6 статті 81 ЦПК України передбачено, що доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Згідно зі ст.626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу , інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ст. 627 ЦК України ).

Договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору (ч.1 ст.638 ЦК України ).

Відповідно до ст.13 Закону України "Про оренду землі" договір оренди землі це договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Відповідно до ч.1 ст.14 вищезазначеного Закону договір оренди землі укладається у письмовій формі і за бажанням однієї із сторін може бути посвідчений нотаріально.

У даній справі сторони не домовлялись про нотаріальну форму договору оренди землі, вона була укладена у передбаченій законом простій письмовій формі.

Всупереч положенням ст.ст. 89 , 263 ЦПК України та у контексті заявлених підстав недійсності договору оренди, з урахуванням згаданих вище висновків судового експерта №12066/144 від 11 січня 2020 року щодо друкування текстів на першому та другому аркушах договору у різний час, що у наданому на дослідження договорі перший аркуш замінювався, - суд першої інстанції не встановив, що така заміна аркушів договору відбулася до його підписання ОСОБА_2 , що є необхідною умовою для висновку про відсутність у неї волевиявлення на укладення спірного договору оренди землі та для того, щоб така заміна мала юридичне значення для застосування правил ч.3 ст. 203 та ст. 215 ЦК України . Сама по собі заміна першого аркуша договору з його істотними умовами без встановлення того факту, що ця заміна відбулася вже після підписання договору ОСОБА_2 не свідчить про обман з боку відповідача чи про незаконність його намірів.

Статтею 103 ЦПК України визначені правила призначення експертизи судом.

Виходячи зі стандарту доведення поза розумним сумнівом, який ґрунтується на загальних засадах цивільного законодавства: справедливість, добросовісність та розумність (п.6 ч.1 ст.3 ЦК України ) позивач мав у даній справі довести, той факт, що заміна першого аркуша спірного договору оренди з істотними умовами відбулася до підписання спірного договору. Відповідно до згаданої норми ст.103 ЦПК України для з`ясування таких обставин необхідні висновки експертизи давності документа, яка є одним з видів технічної експертизи документів, що здійснюється фізико-хімічними методами за допомогою порівняння зразків (п.3.2.4 науково=методичних рекомендацій з питань підготовки та призначення судових експертиз та експертних досліджень, затверджених Наказом МЮ України 08.10.98 №53/5, у ред. Наказу МЮ України 26.12.2012 №1950/5).

Наведене свідчить, що позивачка, всупереч передбаченому нормами ст.ст. 12 , 81 ЦПК України процесуальному обов`язку, не довела, що ОСОБА_2 підписав спірний договір оренди в іншій редакції, ніж він наданий до суду першої інстанції.

Крім того, суд першої інстанції не надав належної оцінки наданому відповідачем на підтвердження своїх заперечень проти позову документу відомості про отримання у період з 2014 року до 2015 року ОСОБА_2 , а у період з 2016 року до 2018 року ОСОБА_1 орендної плати за земельну ділянку, що свідчить про наявність між сторонами договірних відносин.

Також, поза увагою суду першої інстанції залишилися заяву ОСОБА_2 про виплату коштів за оренду за 2015 рік, в яких заначено, що кошти необхідно перераховувати на банківську картку ОСОБА_1 (а.с. 130).

За таких обставин належним і допустимим доказом не підписання спірного договору на підтвердження відсутності волевиявлення сторони на такі дії, у розумінні ст.ст. 76 , 103 ЦПК України , є висновок судової почеркознавчої експертизи, що вбачається зі змісту правової позиції, яка була висловлена при аналогічних обставинах справи у постанові Великої Палати Верховного Суду від 03 квітня 2019 року (справа №479/1049/16-ц, провадження №61-43242св18). Колегія суддів погоджується з доводами апеляційної скарги стосовно того, що у цій справі не було проведено необхідної експертизи.

Оскільки суд першої інстанції не встановив, що підпис під спірним договором оренди не належить ОСОБА_2 орендодавцю, то у суду не було підстав для застосування відповідно до ч.4 ст.263 ЦПК України згаданої правової позиції касаційного суду для обґрунтування висновків про доведеність позову.

Положеннями п.1.1 Інструкції про призначення та проведення судових експертиз та експертних досліджень та Науково-методичних рекомендацій з питань підготовки та призначення судових експертиз та експертних досліджень, затвердженої Наказом Міністерства юстиції України від 08.10.98 №53/5 , визначено, що основним завданням почеркознавчої експертизи є ідентифікація виконавця рукописного тексту, обмежених за обсягом рукописних записів (літерних та цифрових) і підпису. Такою експертизою вирішуються і деякі неідентифікаційні завдання (установлення факту виконання рукописного тексту під впливом будь-яких факторів, що заважають (природних: хворобливий стан, хронічні захворювання, вікові зміни; тимчасових зовнішніх: незвичне тримання засобу для писання, незвична поза, обмеження зорового контролю тощо; тимчасових внутрішніх: алкогольне сп`яніння, фармакологічні, наркотичні засоби тощо; штучних: викривлення письма зміненими рухами); визначення статі виконавця, а також належності його до певної групи за віком тощо).

Наявний в матеріалах справи висновок експерта виходячи зі стандарту доведення поза розумним сумнівом, за змістом наведеної норми ч.6 ст. 1 ЦПК України не може у достатній мірі свідчити про відсутність у ОСОБА_2 волі на укладення спірного договору, оскільки експертом не було встановлено у який проміжок часу відбулася заміна аркушів договору.

Колегія суддів відхиляє посилання відповідача на те, що позовна заява була підписана неповноважною особою, оскільки від імені ОСОБА_1 на підставі довіреності від 16 серпня 2018 року діяв адвокат Парфенков І.С. (а.с.12).

З огляду на те, що при ухваленні оскарженого рішення судом першої інстанції було допущене неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, а висновки суду не відповідають дійсним обставинам по справі, то колегія суддів, на підставі п.п.1, 3 ч.1 ст.376 ЦПК України задовольняє апеляційну скаргу, скасовує оскарження рішення та відмовляє у задоволенні позову.

Судові витрати по справі вирішуються відповідно до вимог ст.141 ЦПК України.

Керуючись п.2 ч.1 ст. 37 4, ст.ст.141, 376, 381 - 384 , 389 , 390 , 391 ЦПК України , суд,

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу приватного підприємства сільськогосподарська виробнича фірма АГРО задовольнити.

Рішення Дворічанського районного суду Харківської області від 16 березня 2020 року скасувати , ухвалити нову постанову.

У задоволенні позову ОСОБА_1 до Приватного підприємства сільськогосподарська виробнича фірма АГРО про визнання недійсним договору оренди та витребування земельної ділянки відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_2 , на користь приватного підприємства сільськогосподарської виробничої фірми АГРО , ЄДРПОУ 30877035, судові витрати, пов`язані із сплатою судового збору за подання апеляційної скарги, в сумі 2 305 (дві тисячі триста п`ять) гривень 20 (двадцять) копійок .

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Повний текст постанови складено 2 лютого 2021 року.

Головуючий О.Ю.Тичкова

Судді О.В.Маміна

Н.П.Пилипчук