Ухвала

від 25.01.2021 по справі 2-2489/11

ЛЕНІНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М. ЗАПОРІЖЖЯ

Дата документу 25.01.2021

Справа № 2-2489/11

Провадження № 6/334/2/21

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 січня 2021 року Ленінський районний суд м. Запоріжжя у складі: головуючого судді Козлової Н.Ю., за участю секретаря Манюхіна О.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні подання Дніпровського відділу Державної виконавчої служби у м.Запоріжжя Південно-Східного міжрегіонального управління (м.Дніпро) про визначеня частки майна боржника у майні, яким він володіє з іншими особами, стягувач ОСОБА_1 , зацікавлені особи: ОСОБА_2 , ОСОБА_3

ВСТАНОВИВ:

15 січня 2020 року до Ленінського районного суду м. Запоріжжя надійшло подання державного виконавця Дніпровського відділу Державної виконавчої служби у м.Запоріжжя Південно-Східного міжрегіонального управління (м.Дніпро) про визначеня частки майна боржника у майні, яким він володіє з іншими особами, стягувач ОСОБА_1 , зацікавлені особи: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 .

В обґрунтування заявлених вимог виконавець посилався на те, що на виконанні Дніпровського відділу Державної виконавчої служби у м.Запоріжжя Південно-Східного міжрегіонального управління (м.Дніпро) знаходиться виконавчий лист від № 2-2489/11 виданий 19.01.2012 року Ленінським районним судом м.Запоріжжя про стягнення з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 суму боргу в розмірі 126289,37 гривень. Боржником вказане рішення не виконується.

При цьому ОСОБА_4 перебував у зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_2 до 2017 року. За повідомленням державного реєстратора, 18.07.2017 року шлюб між ОСОБА_3 та ОСОБА_2 розірвано.

На даний час для прискорення виконання рішення суду є необхідність визначення частки майна боржника у майні, яким він володіє спільно з іншими особами, а саме, із колишньою дружиною ОСОБА_2 .

У поданні державний виконавець просив визначити частку майна ОСОБА_3 , яке придбано під час шлюбу з ОСОБА_2 та належить йому на праві спільної сумісної власності.

У судовому засіданні Державний виконавець пояснив суду, що згідно виконавчого провадження, за ОСОБА_4 не значиться майна, на яке можна звернути стягнення. Транспортних засобів також не значиться. Державним виконавцем проводиться стягнення за рішенням суду з пенсії боржника по 500 (п`ятьсот) гривень щомісячно. Крім того, державному виконавцю відомо, що боржник щомісячно сплачує стягувачу 1000 (одну тисячу) гривень добровільно.

Підсумовуючи вищевикладене, державний виконавець просить суд увалити рішення на розсуд суду з урахуванням викладеної ним позиції та взявши до уваги, що виконавче провадження виконується належним чином.

ОСОБА_3 у судовому засіданні пояснив, що з ОСОБА_2 він розірвав шлюб у 2017 році. Його мати, перед смертю склала заповіт на ім. я ОСОБА_2 тому він не має ніякого відношення до будинку АДРЕСА_1 . Транспортних засобів за ним не зареєстровано.

ОСОБА_3 підтвердив, що з його пенсії щомісячно утримується грошові кошти за виконавчим листом, при цьому він ще сплачує стягувачу 1000 гривень щомісячно додатково, з метою прискорення виплати боргу.

Стягувач ОСОБА_1 у судовому засіданні не заперечував факту щомісячної виплати ОСОБА_3 , але він вважає, що ОСОБА_3 навмисно позбавився майна, щоб уникнути сплати боргу.

На думку стягувача, ОСОБА_3 повинен сплатити заборгованість у повному обсязі відразу після відкриття виконавчого провадження, оскільки стягувач є літньою людиною та йому потрібні кошти на особисті потреби, зокрема на лікування.

Суд, дослідивши матеріали подання, вважає, що в його задоволенні слід відмовити за наступних підстав.

Так, відповідно до частин 5 та 6 статті 48 Закону України Про виконавче провадження , у разі відсутності у боржника коштів та інших цінностей, достатніх для задоволення вимог стягувача, стягнення невідкладно звертається також на належне боржнику інше майно, крім майна, на яке згідно із законом не може бути накладено стягнення. Звернення стягнення на майно боржника не зупиняє звернення стягнення на кошти боржника. Боржник має право запропонувати види майна чи предмети, які необхідно реалізувати в першу чергу. Черговість стягнення на кошти та інше майно боржника остаточно визначається виконавцем. Стягнення на майно боржника звертається в розмірі та обсязі, необхідних для виконання за виконавчим документом, з урахуванням стягнення виконавчого збору, витрат виконавчого провадження, штрафів, накладених на боржника під час виконавчого провадження, основної винагороди приватного виконавця. У разі якщо боржник володіє майном разом з іншими особами, стягнення звертається на його частку, що визначається судом за поданням виконавця.

Порядок визначення частки майна боржника у майні, яким він володіє спільно з іншими особами, встановлено ст. 443 ЦПК України, згідно якої питання про визначення частки майна боржника у майні, яким він володіє спільно з іншими особами, вирішується судом за поданням державного чи приватного виконавця.

Постановою старшого державного виконавця Дніпровського відділу Державної виконавчої служби у м.Запоріжжя Південно-Східного міжрегіонального управління (м.Дніпро) знаходиться виконавчий лист від № 2-2489/11 виданий 19.01.2012 року Ленінським районним судом м.Запоріжжя про стягнення з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 суму боргу в розмірі 126289,37 гривень. Боржником вказане рішення не виконується.

Так, положеннями ст. 371 ЦК України визначено, що кредитор співвласника майна, що є у спільній сумісній власності, у разі недостатності у нього іншого майна, на яке може бути звернене стягнення, може пред`явити позов про виділ частки із спільного майна в натурі для звернення стягнення на неї, крім випадків, установлених законом. Виділ частки із майна, що є у спільній сумісній власності, для звернення стягнення на неї здійснюється у порядку, встановленому статтею 366 цього Кодексу.

Відповідно до вимог ст. 366 ЦК України кредитор співвласника майна, що є у спільній частковій власності, у разі недостатності у нього іншого майна, на яке може бути звернене стягнення, може пред`явити позов про виділ частки із спільного майна в натурі для звернення стягнення на неї. Якщо виділ в натурі частки із спільного майна має наслідком зміну його призначення або проти цього заперечують інші співвласники, спір вирішується судом.

Аналіз положень ст. ст. 366, 371-372 ЦК України, ст. 443 ЦПК України дає можливість встановити, що суд не просто визначає частку майна боржника у спільному майні, а саме виділяє частину майна в натурі з метою подальшого звернення стягнення на цю частину, що відповідно до ст. 443 ЦПК України має наслідком припинення права спільної сумісної власності подружжя.

Крім того, суд бере до уваги і ту обставину, що ОСОБА_2 не є боржником за виконавчим провадженням.

Відповідно до вимог закону, існують виключення щодо загального правила про те, що все майно придбане під час шлюбу є спільною сумісною власністю подружжя (ст. 60 СК України). Так, якщо майно набуте за час шлюбу, але за кошти, які належали дружині (або чоловіку), воно не є спільною сумісною власністю подружжя, а є особистою приватною власністю дружини, чоловіка (п. 3 ч. 1, ч. 7 ст. 57 СК України).

Отже, посилання державного виконавця на те, що безумовною підставою для визнання майна спільною сумісною власністю та його поділу у рівних частках є його набуття під час шлюбу є передчасним, оскільки для визначення часток у спільній сумісній власності подружжя законодавець обумовлює необхідність визначення підстав набуття права власності під час шлюбу.

Відповідно до ч. 1 ст. 73 СК України за зобов`язаннями одного з подружжя стягнення може бути накладено лише на його особисте майно і на частку у праві спільної сумісної власності подружжя, яка виділена йому в натурі.

Доводи державного виконавця щодо наявності підстав для визначення частки боржника, не знайшли свого підтвердження при розгляді подання, оскільки не ґрунтуються на положеннях ст. ст. 366, 371 ЦК України, ч. 1 ст. 73 СК України, якими визначено підстави та порядок виділу частки у спільному майні.

Посилання стягувача ОСОБА_1 про навмисне позбавлення майна ОСОБА_3 не знайшло свого підтвердження в ході судового розгляду.

З урахуванням вищезазначених обставин, суд приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення вимог заявника.

На підставі викладеного та керуючись ст. 48 Закону України Про виконавче провадження , ст. 443 ЦК України, ч. 2 ст. 247, ст. 443 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

У задоволенні подання державного виконавця Дніпровського відділу Державної виконавчої служби у м.Запоріжжя Південно-Східного міжрегіонального управління (м.Дніпро) про визначеня частки майна боржника у майні, яким він володіє з іншими особами, стягувач ОСОБА_1 , зацікавлені особи: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 - відмовити.

Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку до Запорізького апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги через Ленінський районний суд м. Запоріжжя в п`ятнадцятиденний строк з дня складення ухвали.

Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Ухвала набирає законної сили негайно після її проголошення, якщо інше не передбачено ЦПК України. В разі, якщо ухвала була постановлена судом поза межами судового засідання або в судовому засіданні у разі неявки всіх учасників справи, розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, то вона набирає законної сили з моменту її підписання суддею.

Суддя Н.Ю.Козлова